Комплексне країнознавство



Сторінка8/20
Дата конвертації14.04.2017
Розмір3.29 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   20

Креоли (від. фр. creol, ісп. criollo) – нащадки перших колонізаторів у Латинській Америці, переважно іспанського походження, що складають там ядро привілегійованих класів; нащадки від шлюбів росіян з алеутами, ескімосами і індіанцями на Алеутських островах і Алясці в першій половині XIX ст.

Ксенофобія – невизначений страх перед незнайомими людьми, народами; негативне ставлення до інформації, що надходить з інших країн; ненависть до інших етносів, людей іншої національності. Різновиди: русофобія, антисемітизм і т. ін.

Культура (від лат. cultura – догляд, освіта, розвиток) – у сучасному розумінні характеризує сукупність матеріальних і духовних цінностей, що їх створило людство впродовж своєї історії.

Культурні комплекси – поєднання об'єктів матеріальної та духовної культури (штучні споруди, що несуть у собі певний стиль, смаки людей, і самі люди з їх звичаями, костюмами, мовою). Частиною К. к. є й природа, оскільки в ній, у сприйнятті різними групами людей віддзеркалюється характерна для певної країни, регіону, спільноти система культурних цінностей.

Культурно-інформаційна система – територіально цілісна, антропоцентрична, взаємопов'язана сукупність культурно-історичних і природно-антропогенних комплексів, функціонування яких спрямоване на задоволення культурологічних і рекреаційних потреб людини. До складу К.-і.с. входять взаємопов'язані підсистеми: природно-антропогенні та історико-культурні комплекси, інфраструктура, обслуговування, управління, банк інформації

Культурно-національна автономія одна з форм етнонаціональної самоідентифікації та самовизначення етнічних груп у поліетнічній державі, закріплена відповідними законодавчими актами і гарантована етнополітикою держави. Передбачає всебічне задоволення культурних потреб етнічної групи, що зберігає поряд з національною свою етнічну свідомість, стереотипи поведінки, має розвинуту релігійну і побутову обрядовість, прагне зберегти свою етнічну специфіку в державі-нації.

Культурно-освітне країнознавство – знайомить різні групи населення з географічною картиною світу, з різними країнами, їх господарством, населенням, містами, етнокультурними особливостями, політичними й економічними проблемами.

Культурологічний метод (підхід) – спосіб встановлення залежності країнознавчих процесів і явищ, розвитку країн і регіонів/районів від рівня політичної культури населення.

Курорт (від нім. Кur- лікування, Огt - місце) – місцевість з природними лікувальними факторами (мінеральними джерелами, грязями, сприятливим кліматом тощо) та необхідними умовами для їх використання з лікувально-профілактичною метою. Типи К.: а) бальнеогрязьовий (природні мінеральні види та лікувальні грязі); б) бальнеокліматичний (клімат та природні мінеральні води); в) бальнеологічний (природні мінеральні води); г) грязьовий (лікувальні грязі); д) кліматичний (клімат); є) кліматокумисолікувальний (степовий або лісостеповий клімат і кумис). Найважливіші К. України: Ворохта, Гола Пристань, Євпаторія, Миргород, Моршин, Немирів, Південне узбережжя Криму, Поляна, Саки, Трускавець, Яремча.

Курортологія - галузь медичних знань, що вивчає мінеральні води, лікувальні грязі, клімат (у межах лікувальних місцевостей) і їх використання з профілактичною та лікувальною метою.
Ландшафт антропогений – ландшафт, змінений господарською діяльністю людини настільки, що порушився зв'язок природних (екологічних) компонентів.

Ландшафт географічний (від німецького Landchaft – краєвид) – природний чи антропогенний (змінений під впливом діяльності людини) територіальний або екваторіальний комплекс, що являє собою генетично однорідну ділянку (сегмент) ландшафтної сфери з єдиним геологічним фундаментом, однотипним рельєфом, гідро-кліматичним режимом, поєднанням грунтів і біоценозів і характерною для неї морфологічною структурою. Компоненти Л. (гірські породи, грунт, вода, лід, сніг, повітряні маси, рослини і тварини) утворюють його ярусну структуру.

Ландшафтна екологія – 1) розділ екології, що досліджує природні (існуючі або потенціально можливі) складові ландшафту; 2) поєднання ландшафтно-просторового аналізу і дослідження взаємозв'язків природними компонентами, які відбуваються в межах елементарної територіальної одиниці (екотопу) (за К.Тролем, 1939); 3) наукова дисципліна, яка вивчає пристосування організмів до географічного середовища, формування біоценотичних компонентів різних ландшафтних зон і підрозділів, біологічні особливості цих компонентів, їх зворотній вплив на середовище існування організмів (див. Геоекологія).

Ландшафтний потенціал – здатність Л. виконувати природоохоронні та соціально-економічні функції, а також задовольняти суспільні потреби через різні види природокористування.

Лапідарій – зібрання надгробних каменів, могильних плит, давніх стел. Найбільш відомий Л. в Європі знаходиться в Празі (Чехія). В Україні один з перших Л. відкрито в Херсоні, де експонуються надгробні камені з античної Керчі та Пантікапею, фрагменти стін з кримсько-татарських мечетей, статуї скіфських "баб" із степових курганів, стели з Ольвії та ін.

Левірат ( від лат. levir - дівер, брат чоловіка) – шлюбний звичай, за яким вдова могла одружитись вдруге лише з братом свого покійного чоловіка.

Легалізація (від лат. legalis – законний) – 1) Дозвіл діяльності колективу, організації, її узаконення, надання юридичної сили колективному акту, дії; 2) Підтвердження істинності наявних на документах підписів. Л. підлягають документи, складені за кордоном або призначені для дії в іноземних державах. Проводиться у формі підтверджуючого підпису консула.

Легітимація процедура суспільного визнання, пояснення й виправдання якоїсь дії особи, факту. Л. не означає юридичного оформленої законності й цим відрізняється від легалізації.

Лібералізм – політична доктрина, яка захищає свободи і права особи, приватну власність, демократію, громадянське суспільство, договірний характер державної влади, конкуренцію тощо. При цьому специфіку Л. становить не сам по собі “дух свободи”, а розробка інституціонально-правових умов його забезпечення.

Ліга Арабських Держав (ЛАД) – створена в 1945 р., за статутом, ЛАД – це «добровільна організація суверенних арабських держав, яка ставить своєю метою зміцнення тісних зв’язків між ними, координацію їх політичної діяльності, досягнення прогресу між країнами Арабського Сходу». Надає великого значення співробітництву в галузях економіки, фінансів, транспорту, культури. Членами ЛАД є 20 країна: Алжир, Бахрейн, Джібуті, Єгипет, Йорданія, Ірак, Катар, Кувейт, Ліван, Лівія, Єменська Республіка, Мавританія, Марокко, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівська Аравія, Сірія, Сомалі, Судан, Туніс.

Лісопарк – упорядкована територія лісу, призначена для короткочасного відпочинку та перетворена шляхом поступової реконструкції на певну ландшафтно-планову систему. Об'єднує рекреаційні, ландшафтно-архітектурні, санітарно-гігієнічні, пізнавальні та лісогосподарські функції.

Локалізація (від лат. localis – місцевий) – віднесення будь-якого географічного об’єкту до певного місця; обмежене поширення якого-небудь географічного явища, процесу межами території або акваторії.

Локалізація (від лат. localis – місцевий) – віднесення будь-якого географічного об’єкту до певного місця; обмежене поширення якого-небудь географічного явища, процесу межами території або акваторії.

Лост-сіті – відомий африканський курорт (північ ПАР, бантустан Бопутатсвана); центр розважального туризму, що об'єднує ряд трьох-п'ятизіркових готелів, ресторанів, казино, атракціонів (площа - понад 25 га).

Лотель – рекреаційне підприємство, призначене для занять кінним туризмом і спортом. Організовується на діючих турбазах (турбазах-готелях), де створюються пункти прокату коней (сел. Теберда, Карачаєво-Черкеська Республіка в Росії). Розміщується в складі рекреаційних комплексів, у зонах відпочинку тощо. Місткість – 150-500 місць.

Людність поселення – величина поселення, виражена числом його жителів.
Македонія (Maкедониja, Республіка Македонія, у номенклатурі ООН – Колишня Югославська Республіка Македонія) – країна в Європі, в центрі Балканського п-ва. Президентська, парламентська республіка. Глава держави – президент. Законодавчий орган – Збори. Основні політичні партії: Демократична партія македонської національної єдності, Соціал-демократичний союз, Партія демократичного прогресу. Прапор – світлочервоне полотнище з золотистим кругом у центрі, від якого відходять 8 золотистих променів, які розширюються від центру до кінця. Державна мова – македонська. Грошова одиниця – динар. Столиця – Скоп’є (507 тис. мешк.). Населення – 2,046 млн. мешк. (2001 р.) (80 мешк. на км2), македонці – 64 %, албанці, турки. За віросповіданням македонці – православні християни, інші – мусульмани. Територія – 25, 7 тис. км2, адм.-територ. одиниця – община. Поверхня гориста (Шар-Платина, Црна ?ора), висока сейсмічність. Клімат континентальний, на пд. середземноморський. Економіка перехідна від планової до ринкової, її основу складає с.г. і гірничодобувна промисловість. З колишніх республік Югославії М. найменш розвинута. Корисні копалини: мідні, свинцево-цинкові, нікелеві руди, лігніти. Промисловість : кольорова металургія, машинобудування, хімічна, харчова. С.г.: у долинах – вирощування зернових, цукрових буряків, соняшника, бавовни, овочів, садівництво (персики, виноград); у горах – випас овець. Транспортна мережа розвинута слабо. Експорт: кольорові метали, хроміти, текстильні та тютюнові вироби, взуття. Імпорт: нафта і нафтопродукти, природний газ, машини й устаткування. Історична довідка. Територія М. входила до складу античної Греції. У IV ст. до н.е. тут склалася могутня держава, яка набула вершини свого розвитку під час правління Олександра Македонського. Після його смерті в 323 р. до н.е. вона поступово занепала, а згодом потрапила під владу римлян. Слов’яни заселили територію М. до кінця VII ст. Пізніше вона була захоплена Візантією, проти якої народ постійно піднімав повстання. Після поразки слов’ян на Косовому полі в 1389 р. М. підпадає під владу Османської імперії. В той час, коли Сербія, Хорватія були звільнені від османського іга в результаті визвольних війн і поразки турків в російсько-турецькі війни 1877 – 1878 рр., М. залишилась у складі Османської імперії. В 1903 р. на Ільїн день 2 серпня відбулася Внутрішня Македонсько-Одринська революція зі спробою скинути турецький гніт. Однак були звільнені лише окремі гірські райони, а в м. Крушево виник тимчасовий уряд. Остаточно М. звільнилась від турків тільки в результаті Балканських воєн 1912 – 1913 рр. і була поділена між Сербією, Болгарією та Грецією. Після Першої світової війни у складі Сербії стала частиною югослов’янської держави. В 1941 р. більша частина М. була окупована Болгарією, а решта території потрапила під владу фашистської Італії. В листопаді 1944 р. М. була визволена і в наступному році ввійшла до складу ФНРЮ (пізніше – СФРЮ) згідно конституції 31 січня 1946 р., як одна з шести республік. В 1991 р. вийшла з складу СФРЮ і була проголошена незалежною державою.

Макіавеллі Нікколо (1469 – 1527) – італійський державний діяч і політичний мислитель. Його основні праці – “Государ”, “Міркування про першу декаду Тіта Лівія”, “Історія Флоренції”. Зробив висновок про тісний зв’язок між зовнішньою політикою держави і добробутом людей, які в ній проживають. Водночас вважав мир лише моментом історичного кругообігу, а війни неминучими, так як люди більш схильні до зла, а не до добра, і тому віддають перевагу воєнним рішенням при зіткненні з проблемами. Крім того, на його думку, негативну роль у налагодженні мирних конструктивних взаємовідносин між державами відіграє церква. В цілому позбавляв зовнішню політику моралі й правових норм. Надавав вирішального значення силі як фактору міжнародних відносин. Розглядав її як мету, до якої повинні прагнути держави, і водночас як основний засіб їхніх дій на міжнародній арені. Разом з тим запропонував закріпити як норму міжнародних відносин право народів на об’єднання і безпеку від зовнішнього втручання. Пропонував відмовитися від найманих військ і воювати лише за ті території, населення яких не ставиться вороже до тих, хто воює. Один із засновників класичного або традиційного напряму в науці про міжнародні відносини.

Макіндер Хелфорд сер (1861 – 1947) – британський учений і політичний діяч. У 1887-1900 рр. викладав в Оксфордському університеті. Впродовж 1900 – 1925 рр. – професор географії Лондонського університету і директор Лондонської економічної школи. Брав участь у прийнятті багатьох політичних рішень, зокрема як член палати общин від ліберальної партії готував Версальський договір. Його основна геополітична ідея відображала суть поглядів М. – закріпити за Західною Європою характер берегової бази для морських сил. Свою геополітичну концепцію, згідно якої визначальним моментом у долі народів і держав є їх географічне положення, виклав у працях “Географічна вісь історії” (1904), “Демократичні ідеали і реальність” (1919), “Круглий світ і завоювання миру”. Вважав географію наукою про розподіл речей на земній поверхні, її єдність полягає у підпорядкуванні всіх географічних проблем впливу політики. Взаємовідносини людини й природи розглядалися ним як єдиний живий організм, а людське суспільство трактувалося як поєднання угруповань, які об’єдналися в боротьбі за існування. Основоположник “океанічного” напрямку в західній геополітиці.

Макромаркетинг – система управління діяльністю підприємств на принципах маркетингу. Включає діяльність державних органів у сфері ринку з використанням систем економічних важелів і стимулів (кредитна, податкова, інвестиційна й інші види політики), а також діяльність некомерційних організацій.

Малагасійці – антропологічний тип населення, що утворився у результаті змішування південних монголоїдів Індонезії і південних європеоїдів - арабів з корінним негроїдним населенням.

Маркетинг – система організації господарської діяльності та управління нею, яка орієнтується на вимоги ринку, максимально можливе задоволення потреб і запитів споживачів. У широкому аспекті під М. розуміють також науку, систему знань про організацію виробництва й управління ним в умовах гострої конкуренції та необхідності першочергового врахування вимог споживачів.

Маркетинг у туризмі – комплекс заходів, спрямованих на ефективність просування товару на ринку, виробництво товару та послуг, що "продавали б самі себе". Складається з вивчення попиту на туристський продукт (тур), сегментації ринку, виробництва туристського товару, вивчення технології реалізації кожної ланки процесу, передбачення форс-мажорних ситуацій.

Маркс Карл (1818 – 1883) – німецький мислитель, економіст, громадсько-політичний діяч. Разом з Фрідріхом Енгельсом (1820 – 1895) відомий як засновник і теоретик марксизму. В 1841 р . захистив докторську дисертацію про відмінності між натурфілософією Демокріта й Епікура. Написав (разом з Ф. Енгельсом) “Маніфест Комуністичної партії”, який став програмним документом “Союзу комуністів” (1847 – 1852), а потім усього комуністичного руху. Початок всесвітньої історії, а значить і такого рівня розвитку міжнародних відносин, коли вони дійсно набрали характеру відносин між народами, класики марксизму пов’язували з епохою капіталізму. Саме капіталістичний устрій привів до створення єдиного світового ринку і перетворив буржуазію в панівний клас у масштабах всього світу. Звідси, міжнародні відносини набули чітко вираженого двоякого характеру. В економічному плані вони стали відносинами експлуатації, в політичному - відносинами панування і підпорядкування, а значить і відносинами класової боротьби та революції. На цій підставі теоретики марксизму робили як мінімум два висновки. Перший – внутрішня політика держави, в основі якої знаходиться капіталістичний спосіб виробництва (тобто велика промисловість), визначає зовнішню політику, її характер, зміст, направленість, прояви. Другий - національний суверенітет і державні інтереси вторинні, так як об’єктивні закони сприяють становленню світового суспільства, в якому панує капіталістична економіка і рушійною силою якого є класова боротьба та всесвітньо-історична місія пролетаріату. Як прихильник чіткої детермінації подій у всесвітньому масштабі впродовж історичного розвитку людства, М.К. важливе місце відводив обґрунтуванню положення про те, що в суспільній сфері, в тому числі в галузі міжнародних відносин, все підпорядковується строгим законам і закономірностям. Базовим при цьому був закон зміни суспільно-економічних формацій. М.К. у цілому негативно оцінював війни. Водночас він і його послідовники не заперечували воєн взагалі, а тільки закликали розрізняти їхнє політичне значення. Поділяв усі війни на несправедливі, загарбницькі і справедливі. До перших відносилися насамперед імперіалістичні війни, які вели великі держави за території, економічні прибутки і політичне панування. Навпаки, війни, спрямовані проти буржуазного ладу, за національне визволення, проти деспотичних режимів вважалися правомірними і справедливими. Погляди К.Маркса і Ф.Енгельса на етапи, форми й особливості розвитку людства, а також міжнародних відносин знайшли подальший розвиток і практичну реалізацію в працях і діяльності Леніна (Ульянова) Володимира Ілліча (1870 – 1924) – російського і радянського політичного державного діяча, публіциста, одного із організаторів РСДРП. У своїх концептуальних схемах міжнародної політики та міжнародних відносини він виходив із основоположних ідей марксистської ідеології про класову боротьбу, всесвітньо-історичну місію пролетаріату і неминучість перемоги соціалізму. На основі марксистського закону про зміну суспільно-економічних формацій створив свою теорію імперіалізму, як вищої фази в розвитку капіталізму, яка одночасно, на його думку, була останньою стадією капіталістичного розвитку і свідчила про загнивання і неминучу загибель буржуазного ладу. На міжнародній арені дана фаза супроводжувалася зростанням напруги та виникненням імперіалістичних воєн. У праці “Імперіалізм, як вища стадія капіталізму” відзначав, що з завершенням епохи політичного поділу світу між імперіалістичними державами на перший план виступає проблема його економічного поділу між монополіями. Останні вступають у гостру конкурентну боротьбу між собою, що стає джерелом світових політичних криз, війн і революцій. Такі війни слугували засобом, за допомогою якого панівні класи намагалися захистити свої інтереси, зміцнити свої позиції як всередині держави, так і на міжнародній арені. Після перемоги Жовтневої революції виступив з більшовицькою програмою миру (“мир без анексій і контрибуцій”) та завершення першої світової війни – Декрет про мир. Вважав, що при необхідності потрібно йти на тимчасові угоди тактичного характеру з капіталістичними державами. При ньому Радянська Росія зміцнила свої міжнародні позиції і почала виходити з міжнародної ізоляції (Генуезька мирна конференція та радянсько-німецький Раппальський договір 1922 р.). У цілому марксистські погляди на міжнародні відносини, як і підходи представників інших напрямів, сприяли конституюванню науки про міжнародні відносини у відносно самостійну галузь знань і появі різноманітних сучасних дослідницьких шкіл і концептуальних побудов.

Маскулінізація (від. лат. masculinus - чоловічий) – у демографії зміна структури населення за статтю в сторону збільшення частки чоловіків.

Мас-медіа – форма комунікації, яка включає газети, журнали, радіо, телебачення і має на меті впливати на суспільство, різні його групи з метою донесення до них певної інформації, в тому числі країнознавчого змісту, та формування певної громадської думки.

Матріархат (від лат. mater - мати і грец. arche - влада) – домінуюче становище жінки у сім'ї та суспільстві.

Мегаполіс (від грец. «мега» – величезний і «пола»- місто) – найбільша форма розселення, що утворилася внаслідок зрощення значної кількості сусідніх міських агломерацій. Він не становить суцільної міської забудови. Мегаполісів у світі небагато. У США найбільші з них розміщені вздовж Атлантичного узбережжя (Бостон – Вашингтон) з населенням майже 50 млн. осіб, на південному узбережжі Великих озер (35 млн.) у Каліфорнії (18 млн.), які разом концентрують половину всього населення країни. У Європі вирізняються два мегаполіси: Англійський (об’єднує агломерації Лондона, Бірмінгема, Манчестера, Ліверпуля та ін.) і Рейнський («кільцева» агломерація Рандстад у Нідерландах, Рейн-Рур, Рейн – Майн у ФРН та ін.) з населенням 30-35 млн. душ кожна.

Медико–географічне країнознавство – галузь знань про медико-географічні особливості території, стан здоров’я населення та організацію його охорони в країнах, регіонах, районах. М.-г. к. вивчає санітарний стан територій, наявність внутрішніх і положення відносно зовнішніх осередків можливих масових захворювань.

Медична географія – галузь науки, що вивчає вплив природних умов та соціально-економічних факторів на здоров’я населення.

Менеджмент – управління (прогнозування, планування, регулювання, контроль) господарською діяльністю. Сукупність методів, засобів управління господарською або політичною діяльністю для досягнення поставленої мети.

Менталітет  спільна для соціально-політичної чи етнічної спільноти, організації своєрідна політико-психологічна сукупність понять, настанов, особливостей мислення та поведінки, яка дає змогу однаково сприймати соціально-політичні реалії, оцінювати їх і адекватно діяти, добре розуміючи один одного.

Ментальність – соціально-психологічні характеристики суб’єкта (людини, етносу, класу, іншої соціальної групи), що виявляються у способі та характері мислення, світовідчутті, соціальних і психологічних настановах та поведінці. Важливою ознакою ментальності є національний характер, який можна тлумачити як комплекс типових зразків поведінки, що регулюють поведінку нації впродовж тривалого часу.

Мережа поселень – вся сукупність населених пунктів, яка має територіальну впорядкованість.

Мережа розселень – сукупність поселень, яка має територіальну впорядкованість і розмірну класифікацію і яка змінюється в часі. При вивченні М. р. розглядають дві головні компоненти: «горизонтальну» – просторову і «вертикальну» – ієрархічну.

Метиси – нащадки від шлюбів між представниками різних людських рас. В Америці термін "метис" вживається у більш вузькому розумінні - для позначення нащадків від шлюбів представників європеоїдної раси з індіанцями.

Метод – сукупність прийомів і операцій, за допомогою яких здійснюється якась конкретна практична і/або теоретична діяльність; це комплекс різноманітних прийомів, які використовуються в конкретній науці і дають змогу всебічно пізнати її предмет. Виділяють чотири рівні методів: 1) філософський (загальнонауковий); 2) міждисциплінарний (спільний для кількох галузей знань); 3) конкретно-науковий (спеціальний); 4) методико-технічний. Поєднання в певній пропорції методів зазначених вище рівнів – складова будь якого наукового дослідження. На першому рівні наукового дослідження (філософському) використовують­ся загальнонаукові методи (іноді їх називають підходами). Їх прикладом можуть бути системний і діалектичний методи пізнання закономірностей розвитку суспільства і природи. До методів другого рівнів (міждисциплінарного) належать історичний, аерокосмічний, мате­матичний та інші, якими користуються окремі галузі науки для виявлення та аналізу динаміки розвитку процесів або явищ. Це – найпоширеніша група методів у дослідницькій роботі. Методи третього рівня (спеціальні) використовуються зазвичай певними науковими галузями для конкретно-наукових досліджень. До таких методів можна віднести статистичний, картографічний когнітивного картування та деякі інші, що їх використовує країнознавство в просторових та інших дослідженнях. Методи четвертого рівня (методико-технічні) дають змогу виконувати техніко-економічні розрахунки різної складності, формалізацію окремих явищ і процесів за допомогою математичних формул і спеціальної символіки, що підвищує репрезентативність (точність) дослідницьких результатів та їхнє практичне і наукове значення.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   20

Схожі:

Комплексне країнознавство iconМіжнародні відносини – країнознавство
Опубліковано: Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. – Харків: Основа, 2011. – Б-ка журн. «Історія та правознавство»....
Комплексне країнознавство iconТематика індивідуальних навчально-дослідницьких завдань з дисципліни «Країнознавство»
Основні відомості про ви­ник­нення та значення чар­тистського руху в Велико­британії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка