Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради



Сторінка8/9
Дата конвертації09.04.2017
Розмір1.46 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

V. Роль дисидентського руху в національно-визвольній боротьбі, участь дисидентів у формуванні багатопартійної системи та їх діяльність у незалежній Україні.

Складіть тези виступу на конференції з теми «Дисидентський рух в України».
Дисиденство — опозиційний рух проти панівного державного ладу чи загальноприйнятих норм країни, протистояння офіційній ідеології та політиці.

Лібералізація життя суспільства, політична монополія КПРС, антикомуністичні виступи в Польщі та Угорщині 1956 р., русифікація соціальної та культурної сфери, створення міжнародних правових організацій, припинення збройної боротьби ОУН, УПА на території України стали причинами зародження такого руху на території СРСР, в тому числі УРСР.

Діяльність дисидентів була спрямована на оновлення радянського суспільства, була мирною і передбачала такі форми боротьби як : протести, поширення листівок,звернення до керівництва країни, листи до ООН та інших міжнародних організацій, «самвидав», створення нелегальних організацій, акції солідарності з опозиціонерами інших соціалістичних країн.

Загалом оформилося чотири течії дисидентського руху: національно-визвольна, правозахисна, релігійна, за оновлення радянського суспільства та демократичний соціалізм – представники яких висували власні політичні гасла та ідеї.

Протягом 50–першої половини 60-х рр. відбулося становлення дисидентського руху, що проявлялося у створенні нелегальних організацій: Реалістичний робітничий гурток
(1956 р.) на Донбасі, представники якого виступали за демократизацію СРСР, створення альтернативи КПРС, передачу землі селянам; група «Об’єднання» у Львові
(1956-1959рр.), очолювана Леонюком та Гасюком, що виступала за незалежність України; Українська робітничо-селянська спілка (1958-1961 рр.), очолювана Л. Лук’яненком, представники якого виступали за незалежність України з умовою збереження соціалістичного ладу; Український національний комітет (1958-1961 рр.), очолюваний Гриціним та Ковалем, які виступали за незалежність України, ліквідацію колгоспної системи; Український національний фронт (1964-1967 рр.), очолюваний Хвацьком, які виступали за незалежність України.

Становлення дисидентського руху супроводжувалося розвитком «шістдесятництва», що об’єднало представників творчої молоді, які прагнули реформування тоталітарної системи СРСР. «Шістдесятництво» представлене іменами Л. Костенко, І. Драча,


В. Симоненка, М. Вінграновського, Д. Павличка, які потім активно включилися у роботу дисидентів.

Було створено клуби творчої молоді «Супутник» (1959-1964 рр.) та «Пролісок»


(1962 р.), представники яких займалися культурною діяльністю.

Протягом другої половини 60–80-х рр. відбувається політизація, активізація та радикалізація дисидентства, збільшення кількості його учасників. Методами боротьби цього періоду стали масові заходи, організовані дисидентами; листи-протести з різноманітними вимогами, зокрема 4 вересня 1965 р. – кінотеатрі «Україна» під час презентації фільму «Тіні забутих предків» під листом підписалося 140 чоловік, серед яких були В. Стус, І.Дзюба,


В. Чорновіл;у листопаді 1965 р. – лист було підписано П. Майбородою, Л. Костенко,
І. Драчем, О. Антоновим; а у 1968 р. – під листом підписалося 139 чоловік; відкриті листи-звернення до міжнародних організацій та урядів демократичних країн; «Самвидав»
(1965 р. – «Інтернаціоналізм чи русифікація» І. Дзюби; 1966 р. – «Правосуддя чи рецидиви терору», 1967 р. — «Лихо з розуму» В. Чорновола; 1967 р. – «Українська інтелігенція перед судом КДБ» І. Світличного; 1970 р. – «Мойсей», «Серед снігів», «Репортаж із заповідника імені Берії» В. Мороза; 1970-1972, 1974 рр. — журнал «Український вісник» під редакцією В. Чорновола;солідарність з народами, які зазнавали утисків з боку тоталітаризму; створення правозахисних організацій,зокрема Української Гельсінської групи на чолі з М. Руденком, створеною 9 листопада 1976 р., куди ввійшли В. Чорновіл, В. Стус, П. Григоренко,
І. Кандиба; індивідуальні протести дисидентів.

Радянська влада активно боролася з інакомислячими, проводячи масові арешти дисидентів(1965,1970-1972,1980-ті – хвилі арештів дисидентів), зокрема Л. Лук’яненка,


В. Стуса, В. Чорновола, М. Руденка, у 1961 р. було завершено показовий процес над членами УРСС, що ввійшов в історію як «справа юристів»; запроторювала їх до психлікарень, наприклад, генерала П. Григоренка; застосовувала позасудові переслідування, які передбачали звільнення з роботи, позбавлення громадянства чи організацію громадського осуду.

Дисидентський рух став важливою сторінкою національного українського руху і сприяв подальшому розвитку української нації та державотворчого процесу. Л. Лук’яненко, В. Чорновіл, Д. Павличко, Л. Костенко та інші продовжили політичну та громадську діяльність у незалежній Україні, є активними громадськими діячами донині (за виключенням В.М. Чорновола, який, на жаль, загинув при загадкових обставинах). Для мене дисиденти є взірцем самовідданої любові до України та патріотизму.


Складіть розгорнутий план з теми «Розпад колоніальної системи і шляхи розвитку незалежних держав».
І. Причини деколонізації у повоєнний період:

1. Ослаблення метрополій після Другої світової війни;

2. Розвиток національно-визвольного руху у колоніях;

3. Розвиток економіки колоній;

4. Негативне ставлення до колоніалізму громадськості, США та СРСР.
ІІ. Етапи деколонізації:

1. 1945-сер. 50-х – незалежність країн Азії;

2. Середина 50-х – 60-ті рр. – здебільшого країни Північної та Тропічної Африки, Латинської Америки;

3. 70-ті – 90-ті рр. – країни Південної Африки, розпад колоніальної системи.
ІІІ. Шляхи розвитку «країн третього світу»:

1. Капіталістичний;

2. Соціалістичний;

3. Країни соціалістичної (капіталістичної) орієнтації.
ІV. Політичний розвиток новоутворених держав.
V. Розвиток економіки, утворення нових економічних лідерів регіонів:

1. «Азіатські тигри»(Гонконг, Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, Таїланд, Малайзія);

2. «Великі дракони»(Китай, Індонезія, Пакистан);

3. Слабкий економічний розвиток Азії, Африки і Латинської Америки.
VІ. Соціальний розвиток «країн третього світу».
Складіть тези виступу на конференції з теми «Розпад колоніальної системи і шляхи розвитку незалежних держав».

Деколонізація – це процес визволення країн і народів світу від колоніального гноблення і утворення нових незалежних держав.

Причинами цього процесу стали економічне та політичне ослаблення метрополій після Другої світової війни; розвиток національно-визвольного руху у колоніях, що проявлявся у постійних виступах населення, повстаннях проти колоніальної влади; розвиток економічної самостійності колоній; негативне ставлення до колоніалізму світової громадськості та наддержав США та СРСР.

Деколонізація пройшла декілька етапів. Протягом першого етапу, що відбувався у 1945-1950-х рр., незалежність отримали Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Індонезія, В’єтнам, Камбоджа, Лаос, Філіппіни. Середина 50-х–60-ті рр. є другим етапом, у ході якого незалежність отримали більшість країн Північної та Тропічної Африки, зокрема 1960 р. став знаковим, адже незалежність здобуло 17 колоній, тому цей рік прозваний «роком Африки». Розпад колоніальної системи відбувся протягом 70–90-х рр. і завершився здобуттям незалежності Намібії у 1990 р.

Частина новоутворених країн за підтримки США пішло капіталістичним шляхом розвитку, наслідуючи їх економічні, соціальні та політичні принципи облаштування суспільного життя. Інша частина за підтримки СРСР пішла соціалістичним шляхом розвитку, впроваджуючи командно-адміністративну систему, що супроводжувалося становленням антидемократичних режимів. Такі держави як Куба, КНДР, Китай та В’єтнам і зараз користуються соціалістичною економікою, проте з ринковими елементами.

У «країнах третього світу», тих, що обирали шлях орієнтації, неодноразово стикалися інтереси США та СРСР. Протягом 1950-1953 рр. відбувся конфлікт у Кореї, який завершився закріпленням співіснування капіталістичної Республіки Корея та соціалістичної КНДР; після революції на Кубі 1959 р. у жовтні 1962 р. була загроза прямого конфлікту СРСР та США, у 1964-1973 рр. результатом конфлікту у В’єтнамі стало утворення ДРВ, 1979-1989 – конфлікт СРСР та США у Афганістані, що завершився підривом авторитету СРСР. Отож «країни третього світу» стали ареною активних політичних та військових дій між наддержавами.

Політичний розвиток «країн третього світу» є неодноманітним. Для політичної системи доіндустріального типу характерна нестабільна внутрішньополітична ситуація, боротьба значних соціальних сил всередині держави, велика роль недержавних інституцій, наприклад, професійних союзів, зазвичай простежується втручання армії та інших силових структур у політичні процеси, існує деформована партійна система, включно до заборони політичних партій тощо. Для політичної тоталітарної системи характерним є наявність "одержавленої однієї або декількох політичних партій, домінуюча роль держави у інституціональній підсистемі, всеохоплюючий владний контроль над всіма сферами суспільства.

Економіка більшості країн є нерозвиненою, залишається на низькому рівні, про що свідчить низький рівень продуктивності праці, низькі темпи розвитку промисловості та аграрного сектора. Виокремилися такі групи країн як «Азіатські тигри» (Гонконг, Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, Таїланд, Малайзія) та «Великі дракони» (Китай, Індонезія, Пакистан), які характеризуються відносно високим рівнем розвитку економіки і зараз виходять на нові позиції. Китай зараз є однією з найрозвинутіших країн світу.

В соціальному житті спостерігається демографічна проблема, яка виражається у перенаселенні регіонів, залишається досить низьким рівень життя населення, існують певні міжетнічні та міжнаціональні проблеми, зокрема в країнах Африки (апартеїд), Індії, Пакистані та інших.

Зразки учнівських відповідей на творчі завдання.

Історичний портрет.


  1. Складіть політичні портрети лідерів консервативної партії Великої Британії Вінстона Черчилля та Маргарет Тетчер. Дайте порівняльну характеристику та власну оцінку щодо їхньої діяльності.

Вінстон Черчилль – військовий, суспільний та політичний діяч Великої Британії першої половини та середини ХХ століття. Починаючи свій шлях з рангу парламентарія, він зумів домогтися всесвітнього визнання та двічі побував у прем’єрському кріслі. Черчилль розпочав свою урядову кар’єру з посади військово-морського міністра. Незважаючи на поразку англійських військ у Галіполі за планом, розробленим ним самим, Черчилль зумів вивести Британію з Першої світової війни переможцем. Визначальну роль він віддавав утворенню могутньої танкової армії та сильної авіації. «Черчилль був конструктором танка, одним з перших, хто зрозумів значення авіації, глибоко цікавився ракетами у 30-х роках». Він був одним з небагатьох, хто «виграв дві світові війни». Черчилль став прем’єром у 1939 році з початком Другої світової війни. Він проявив себе, як мудрий, виважений, але непохитний політик. З одного боку, ця людина заявляла про свою щиру дружбу зі Сталіним, про готовність допомогти радянському народову у боротьбі з нацистами, а з іншого, не поспішав вводити свої війська у Європу, окуповану фашистами, відтягуючи відкриття Другого фронту в Європі. Діяльність Черчилля була спрямована на утвердження Великої Британії як європейського лідера. Основним завданням його управління було утвердження впливу держави на міжнародні відносини в Європі та усьому світі. Оскільки Черчилль був консерватором, то основна його діяльність виявилась не у соціальній сфері, видатки на яку навпаки скорочувалися, а на нарощування економічної та військової могутності Британії. В період другого прем’єрства було відновлено довоєнний рівень виробництва. Черчилль став основоположником та ідеологом «холодної війни» імперіалізму з комунізмом, «родоначальником євроінтеграції». Черчилль залишився в пам’яті британців мудрим воєначальником, послідовним політиком та людиною, яка зуміла вивести країну з занепаду.

Маргарет Тетчер – політичний діяч Великої Британії. Член консервативної партії, вона не відійшла від загальноприйнятої політики економічного зростання. Скоротивши державні видатки на державний апарат та соціальну сферу, вона впровадила в англійське суспільство принцип «допоможи собі сам». Тетчер, будучи першою жінкою-політиком зуміла створити «країну, що вкотре вселила підданим британської корони впевненість у собі, у прийдешньому дні, що забезпечується двостороннім співробітництвом. Вона не терпіла ліні, вона вимагала від народу, який її обрав, наполегливості та працьовитості. Вона стала основоположником «британського економічного дива», вилікувавши «хвору людину Європи» стару добру Англії від економічного краху та занепаду, який супроводжувався недалекоглядністю уряду. ЇЇ погляди на платну освіту та медицину, приватне підприємництво і зараз є пріоритетними у ряді провідних держав світу. В основу «тетчеризму» лягла ідея трансформації робітника у дрібного та середнього власника. Тетчер проявила свій твердий та непохитний характер від час Фолклендського конфлікту 1982. На мою думку, зараз не можна звинувачувати цього політика у обмеженні прав профспілок та народу, адже її реформаційна діяльність була спрямована на конкретні наслідки, які й зараз слугують однією зі складових розвитку Великої Британії. «Залізна леді» й зараз не має однозначної оцінки серед британців, проте в одному вони згоджуються – вона зуміла підняти Англію з колін і дозволила їй знову увійти в ряд найвпливовіших держав світу. На мою думку, політика цих двох осіб, як консерваторів, багато в чому схожа. Вона була спрямована на відбудову британської економіки після розрухи, спричиненою рядом негативних подій. Жертвуючи соціальною сферою, вони домоглися зберегти свою нації, забезпечити її подальше процвітання та розвиток. Обоє політиків заявили про себе світові, вони відкрили Британію для світу, і світ відкрився для Британії. У зовнішній політиці Тетчер і Черчилль домоглися визнання Британії як могутньої держави, яка не дозволить будь- яких посягань на її цілісність. Вони обоє сприяли європейській інтеграції Великої Британії. Відмінності присутні насамперед у економічній сфері, а саме у питанні власності. Черчилль, був прихильником протекціонізму та консерватизму, тоді як Тетчер підтримувала ідеї неоконсерватизму, які сприяли розвитку приватної власності, а також появі середнього та великого бізнесу. Також потрібно врахувати, що Черчиллю довелося відбудовувати економіку, зруйновану війно, тоді як Тетчер була змушена виправляти своїх попередників, що були спричинені їх марнотратністю та недалекоглядністю.



Я вважаю, що економічна політика цих діячів могла б стати прикладом для сучасної української влади. Владна верхівка повинна зрозуміти, що якісні зміни в суспільному житті неможливі без поступок та обмежень в економіці. Україна йде шляхом євроінтеграції, яка дозволить їй ввійти до кола провідних європейських та світових держав. Черчилль та Тетчер заслуговують суспільної поваги, адже саме вони стали світовими реформаторами, змінили світ і встановили його сучасну модель.
Робота з історичними джерелами

  1. «За день до агресії проти СРСР, 21 червня 1941 року, А. Гітлер писав у листі до Б. Мусоліні: «Стосовно боротьби на Сході, дуче, то вона, напевне, буде важкою. Але я ні на секунду не сумніваюсь у значному успіху. Передусім я сподіваюсь, що нам в результаті пощастить забезпечити на тривалий час в Україні загальну продовольчу базу. Вона стане для нас постачальником тих ресурсів, які, можливо, знадобляться нам у майбутньому». (Преступные цели гитлеровской Германии в войне против Советского Союза. Документы и материалы. – М., 1987. – С.86) Чому Гітлер не сумнівався в успіхові? Спробуйте довести це, використовуючи правила переконливої аргументації (по-перше, по-друге…)

Країни Троїстого пакту, зокрема і нацистська Німеччина, напали на СРСР 22 червня 1941 року у ході операції, передбаченої планом наступу на СРСР «Барбаросса». Згідно з ним А.Гітлер планував за 3 тижні захопити європейську територію СРСР і встановити східний кордон Третього Рейху по лінії Волга – Архангельськ. Але чому ж Гітлер був таким впевненим у наступі своїх військ у країні, військовий потенціал якої вважався одним з найбільших у тогочасному світі? По-перше, Гітлер робив основну ставку на проведенні бліц-кригу та на факторі несподіванки. Німецька розвідка доповідала Гітлерові, що Сталін не чекає війни з боку Німеччини. По-друге, налагоджена робота вже згаданої німецької агентури та розвідки дозволяла командуванню країн Троїстого пакту точно знати місце дислокації радянських військ на території БРСР та УРСР. По-третє, військове командування Рейху добре знало про неукріпленість західних кордонів СРСР та неготовність військ РСЧА до оборонної війни, адже радянське керівництво визначало характер війни для себе як загарбницький, а тому готувалося не до оборонних дій, а до наступальних. По-четверте, Гітлер робив високу ставку на національно-визвольний рух країн, що входили до складу СРСР. Це пов’язано з тим, що більшість з них були приєднані до СРСР насильницьким шляхом, а покора в них підтримувалася репресіями серед мирного населення. Отже, німецьке військове командування спиралося на колабораціонізм. По-п'яте, значну роль відіграла підтримка на початку війни ОУНівцями, які бачили в Німеччині сильного союзника у боротьбі за незалежність української держави. По-шосте, в планах нацистського командування було якнайшвидше захопити багату на людські, матеріальні та сировинні ресурси територію сучасної України, зокрема Донбас, які стали б промисловою та продовольчою базою та подальшого наступу німецьких військ вглиб країни. По-сьоме, Німеччина, яка нарощувала свою військову могутність за рахунок країн-союзників та захоплених територій, вважала, що швидкий наступ та бомбардування зможуть зупинити машину радянської промисловості, яка працювала б на забезпечення військ держав Троїстого пакту.

Отже, як бачимо, впевненість А. Гітлера та його союзників у швидкій перемозі не була безпідставною, а спиралася на реальні факти та переваги Німеччини.



Критерії оцінювання учнівських робіт з історичними джерелами.


  1. Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.

«… Як не буде в українських полках потреби, всі вони розпускаються по своїх домівках, але вже назавжди залишаться приналежними війську і за першою потребою повинні з’ явитися на службу і утворити знову свої полки, для чого вони повинні мати в постійній готовності зброю, одяг і коней, утримуючи це все своїм коштом, але звільняючись від усяких інших повинностей держави». ( Із розпорядження Олександра І).

Наведіть приклади використання російським царизмом українського козацького війська у першій третині ХІХ століття.



  1. Участь козацьких формувань у російсько-турецькій війні 1806-1812рр – 3 бали.

  2. Участь козацьких формувань у російсько-французькій війні 1812рр – 3 б.

  3. Участь козацьких формувань у російсько-турецькій війні 1828-1829рр – 3 б.

  4. Висновок -1б. 10 балів




  1. Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.

«Операція групи армій «Південь» дедалі більше втрачає свою форму. Ділянка фронту проти Коростеня, як і раніше, потребує значних сил для його утримання. Прибуття свіжих великих сил противника з півночі в район Києва змушує нас підтягти туди піхотні дивізії, щоб полегшити становище танкових з’єднань 3-го моторизованого корпусу і згодом змінити їх».

1) У якому напрямку вела наступ група армій «Південь»? – 2бали

2) Що вам відомо про трагедію перших днів війни? - 5 б.

3) Які були причини невдач Червоної армії на початковому етапі війни? – 5 б.

4) Поміркуйте, як можна було запобігти військовій катастрофі, яка спіткала радянські війська на початку війни? - 5 б.

5) Поясніть, що таке «бліцкриг» - 3 б. 20 балів



3. Прочитайте історичне джерело та дайте відповіді на поставлені питання.

Історик Ю. Шаповал про передачу Кримської області до складу УРСР:

“Влаштована довкола цього галаслива кампанія затемнювала, по-перше, той факт, що Крим навряд чи можна вважати ’’подарунком’’ Росії, оскільки він історично є батьківщиною кримських татар, з якими так брутально обійшовся сталінський режим. По-друге, утримання Криму для України, породжувало велику кількість матеріальних, а також і політико-ідеологічних проблем… ”.

1) За яких умов відбулася передача Криму Україні? -5 балів

2) Які політико-ідеологічні та матеріальні проблеми виникли для УРСР у зв’язку з передачею Криму? -5 б.

3) Дехто із сучасників називає ті події “депортацією росіян”? Чи погоджуєтесь ви з такою думкою? Чому? – 5 б.

4) Ваше бачення вирішення «кримської проблеми» сьогодні – 5 б. 20 балів

Зразки відповідей на завдання практичного туру.

Заповнити таблицю


  1. Визначте причини і наслідки зазначених подій.

8 клас

Причина

Подія

Наслідки

1. Посилення польського-шляхетського панування на Правобережжі.

2. Ліквідація полкового устрою.

3. Міжконфесійна боротьба на Правобережжі.

4. Політичний хаос у Речі Посполитій та діяльність конфедератів.




Гайдамацький рух

1. Боротьба гайдамацьких загонів Верлана, Гриви, Медмедя, Голого проти шляхти і магнатів.

2. Коліївщина 1768р – повстання під проводом М. Залізняка та


І. Гонти.

3. Розгром і покарання повстанців польськими та російськими військами.

4. Ослаблення Польщі, що призвело до її трьох поділів.



9 клас

Причини

Подія

Наслідки

Поширення ідей Просвітництва у Європі

«Просвітницький абсолютизм» – особисті якості монархів



Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ

Аграрна реформа – звільнення селян від кріпосної залежності, визначення норми панщини.

Освітня реформа – ліквідація єзуїтських шкіл; організація початкової і середньої освіти; запровадження навчання рідною мовою у початковій школі; відкриття при Львівському університеті семінарії для навчання українського греко-католицького духовенства.

Церковна реформа – зрівняння в правах усіх церков та підпорядкування їх державі.



10 клас

Причини

Подія

Наслідки

Аграрне перенаселення в європейській частині Російської імперії;

велика соціально-економічна напруга на селі;

общинне землеволодіння;

поширення товарно-грошових відносин на селі



Столипінська аграрна реформа

Ліквідація общинної власності на землю;

утвердження приватної власності на землю;

поширення капіталістичних відносин на селі;

використання нової техніки і мінеральних добрив;

соціальне розшарування на селі;

трудова еміграція, освоєння просторів Сибіру і Далекого Сходу;

Україна – житниця Європи.



  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради icon Комунальний вищий навчальний заклад
Засновник: Комунальний вищий навчальний заклад «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради
Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради icon Комунальний вищий навчальний заклад
Засновник: Комунальний вищий навчальний заклад «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради
Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради icon Комунальний вищий навчальний заклад
Засновник: Комунальний вищий навчальний заклад «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради
Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради icon Комунальний вищий навчальний заклад
Засновник: Комунальний вищий навчальний заклад «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради
Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради icon Комунальний вищий навчальний заклад
Засновник: Комунальний вищий навчальний заклад «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради
Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради iconКонкурс «юні екскурсоводи»
Комунальний заклад Київської обласної ради Центр творчості дітей та юнацтва Київщини
Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради iconКомунальний заклад «навчально-виховний комплекс «загальноосвітний навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад №24» кам'янської міської ради
Навчальна: на конкретних прикладах показати учням можливості музичного мистецтва виражати різноманітні настрої та почуття людини;...
Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради iconОбласної державної адміністрації комунальний вищий навчальний заклад

Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради iconОбласної державної адміністрації комунальний вищий навчальний заклад

Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради iconКомунальний заклад херсонської обласної ради



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка