Конфліктологія



Сторінка3/7
Дата конвертації04.02.2018
Розмір1.95 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

ПРИРОДА КОНФЛІКТІВ

Нем є людини, нем є проблем.

Н родн мудрість


3.1. Поняття, структурні елементи конфлікту

У н уковій літер турі, в публіцистиці поняття "конфлікт" тр кту-

ється неоднозн чно. Є чим ло визн чень суті цього поняття. Т к, у

буденному житті поняття "конфлікт" використовується стосовно

широкого кол явищ -- від збройних зіткнень, протистояння різних

соці льних груп, міжособистісних розбіжностей ж до сімейних не-

порозумінь.

С ме пр ці Р. Д рнедорф т Л. Козер спонук ли розгляд ти

конфлікт з позиції чіткішого окреслення проблемних полів їхніх дос-

ліджень. Поняття конфлікту почин є відокремлюв тись від поняття

боротьби, н був є конкретного змісту й опису, конфлікт перест є

бути бстр ктним.

Пояснення причин конфліктів мерик нськими втор ми відріз-

няється від вітчизняного, що пояснюється стилем життя і мент лі-

тетом н роду. Н с мперед вони відзн ч ють т кі причини: вз ємо-

з лежність з вд нь, відмінність у цілях, розбіжність в уявленнях і

цінностях.

1. Можливість конфлікту існує т м, де одн людин з лежить від ін-

шої.

2. Ймовірність конфліктів збільшується із збільшенням спеці ліз -



ції орг ніз ції т розподілом її н підрозділи. Це відбув ється че-

рез те, що спеці лізов ні підрозділи с мі формують свої цілі й

пр гнуть приділяти більше ув ги досягненню їх, ніж цілей всієї

орг ніз ції.

3. З мість об'єктивної оцінки ситу ції люди вв ж ють себе, свій

відділ н йголовнішим у вирішенні будь-якого пит ння. Т ке

тр пляється, якщо орг ніз ційно-виховн  робот  ведеться н

низькому рівні [14, 320].

Америк нський соціолог т економіст К. Боулдінг, втор "з -

г льної теорії конфлікту", пр гнув створити цілісну н укову теорію

конфлікту. Термін "конфлікт" він використовує для н лізу фізич-

них, біологічних і соці льних явищ. Він, зокрем , підкреслюв в, що

всі конфлікти м ють з г льні елементи й з г льні взірці розвитку, і

с ме вивчення цих з г льних елементів може відобр зити феномен

конфлікту в різних його специфічних прояв х. У пр цях К. Боулдінг ,

Дж. Берн рд , Р. Д рендорф , К. Дойч , М. Дойч , Г. Зіммеля, Л.

Козер , А. Р ппопорт т інших дослідників н ведено різном нітну

методологію, к тегорі льний п р т, систем тизов но досвід кл си-

фік ції конфліктів, под но х р ктеристики їхніх соці льних функцій.

Н  думку вітчизняних н уковців, що з йм ються психологією

упр вління, конфлікт -- це явище міжособистісних і групових від-

носин. Будь-який конфлікт є пр гненням здобути перемогу, створити

ідею, здійснити вчинок. Тому упр влінці твердять, що конфлікт -- це

й свого роду можливий пок зник непр вильної упр влінської діяльнос-



ті [7; 8; 9].

Утвердил ся стереотипн думк , н чебто конфлікт -- це щось ук-

р й пог не т шкідливе.

Америк нськ школ сформув л своє б чення конфлікту -- ко-

ли нег тивно дум ють про конфлікт, то соціюють його з гресією,

суперечк ми, війн ми. Тому й конфлікти для них щось неб ж не

(вербівськ школ ) [1, 45].

Європейськ "школ людських стосунків" теж вв ж є, що кон-

флікт -- пок зник неефективної діяльності орг ніз ції т пог ного

упр вління. Н думку вчених, доброзичливі вз ємини в орг ніз ції

можуть з побігти виникненню конфліктів.

Суч сні теоретики-упр влінці схильні вв ж ти, що в орг ніз ціях

з ефективним упр влінням деякі конфлікти не тільки можливі,  й

можуть бути б ж ними.

Конфлікт -- це не з вжди пог но чи добре, це певний пок зник

розвитку орг ніз ції. Позитивн  роль конфлікту поляг є у його

ді гностуючій сутності -- він допом г є виявити "вузькі місця",

"проблемні зони", "н болілі пит ння", оцінити процеси орг ніз ції

й ефективності пр ці тощо.

І якщо керівник "не поміч є" конфліктів, у співробітників може

знизитися інтерес до пр ці, що викличе плинність к дрів т інші не-

г тивні дії.

Ден Тьєсвольд з зн ч є, що конфлікт -- це викривлення норм ль-

ного виробничого процесу й існув ння колективу вз г лі [15, 80].

Проте в т кому р зі не б ж но бути й к тегоричним, бо в колек-

тиві виокремлюють конфлікти необхідні т з йві. З йві конфлікти

можуть відбув тися п р лельно чи окремо, це т к зв ні невиробничі

конфлікти в колективі (сімейні).

Отже, конфлікти -- це дин мік , джерело змін у суспільних т

особистісних відносин х. Тому н йкр щ стр тегія упр влінця в йо-

го пр ктичній діяльності, в орг ніз ції -- бути "н ти" з проблем ми

т конфлікт ми, не ляк тися,  жити р зом з ними, попереджуючи їх

думкою, би пр вильно відре гув ти н їхні причини і д ти компе-

тентні відповіді н пит ння, вирішити чи з побігти конфлікту.



Структурні елементи конфлікту

Із чого поч ти вивчення конфліктів? Н йперше -- з визн чення

причин конфлікту. Як пр вило, спр вжні причини конфліктів з мов-

чуються, тоді як конфлікти втягують у свою орбіту нових і нових

уч сників.

Розглянемо т ку схему конфлікту.



Інцидент_→_Конфлікт'>Конфліктн ситу ція + Інцидент Конфлікт

Ох р ктеризуємо суть цих понять.



Конфліктн  ситу ція -- це н гром дження суперечностей, які

містять суттєву причину конфлікту.



Інцидент -- це збіг обст вин, що є приводом для конфлікту.

Конфлікт -- це відкрите протистояння як н слідок вз ємовик-

лючних інтересів і позицій.



Існує думк , що вирішити конфлікт -- озн ч є:

· ліквідув ти конфліктну ситу цію;

· вичерп ти інцидент.

Одн к життєвий досвід пок зує: якщо конфліктну ситу цію з

об'єктивних причин подол ти неможливо, то слід бути дуже обереж-

ним, би не створити інциденту як попередник конфлікту



Стрижневу роль у вирішенні конфлікту відігр є пр вильне фор-

мулюв ння конфліктної ситу ції. Це повинен робити кв ліфіков -

ний ф хівець, добре обізн ний з причин ми конфліктів.

В. А. Шейнов у пр ці "Конфлікти в н шому житті т їх вирішен-

ня" пропонує "Пр вил н йбільш ефективного вивчення конфлікт-

ної ситу ції" [16]. Він вирізняє шість т ких пр вил.



Пр вило 1. П м'ят йте, що конфліктн ситу ція -- це те, що не-

обхідно дол ти.



Пр вило 2. Конфліктн ситу ція з вжди виник є р ніше з кон-

флікт. Конфлікт виник є одноч сно з інцидентом.



Пр вило 3. Опис конфліктної ситу ції повинен підк зув ти, що

робити, як себе поводити в ній.



Пр вило 4. Ст вте перед собою з пит ння "чому?" і дум йте н д

ним доти, доки зрозумієте першопричину виникнення конфліктної

ситу ції.

Пр вило 5. Сформулюйте конфліктну ситу цію своїми слов ми,

не повторюючи слів з опису конфлікту.

Суть цієї ситу ції в тому, що при розгляді конфлікту б г то гово-

римо про його видимі сторони (про конфлікт й інцидент). До розу-

міння конфліктної ситу ції приходимо після певних висновків т уз -

г льнень. Т ким чином, у її формулюв нні з'являються слов , яких

не було р ніше.

Пр вило 6. У формулюв нні конфліктної ситу ції б ж но обхо-

дитися мінімумом слів ("стислість -- сестр т л нту").

Т ким чином, конфліктн ситу ція -- це ді гноз хвороби під н з-

вою "конфлікт". Тільки пр вильний ді гноз допоможе вилікув ти

т ку хворобу. Як б чимо, у цьому й поляг є потреб вивч ти проб-

леми і теорію конфліктів (у меж х можливого).



Аби про н лізув ти структуру конфлікту, слід виокремити основ-

ні його скл дові.

І. Конфліктуючі сторони -- окремі особистості бо групи можуть

бути з міш ні у конфлікті,  інші уч сники конфлікту -- співчув ю-

чі (з одного бо з другого боку), провок тори (підбурюв чі), прими-

рюв чі, консульт нти, невинні.

ІІ. Зон розбіжностей -- предмет, ф кт, проблем . Її не з вжди

легко виявити. Нерідко с мі уч сники конфлікту її чітко не уявля-

ють. Одн к коли вони почнуть конфліктув ти, зон розбіжностей

розбух є, у ній з'являються нові й нові зони. Коли конфліктологи

досяг ють згоди в якомусь пункті, то зон розбіжностей звужується.

У р зі ліквід ції всіх розходжень вон зник є, що озн ч є з вершен-

ня конфлікту.

ІІІ. Уявлення про ситу цію. Кожен з уч сників м є своє уявлення

про конфліктну ситу цію. Конфлікт нти б ч ть спр ву по-різному --

це, вл сне, і створює ґрунт для їхнього зіткнення. Щодо конфлікту

це озн ч є: якщо людин вв ж є конфліктну ситу цію ре льною, то

це виклик є ре льні конфліктні н слідки.

ІV. Мотиви. Чому двоє людей уявляють одне й те с ме по-різно-

му? Тут існує б г то причин. Вільям Шекспір пис в, що кожн лю-

дин -- цілий світ у міні тюрі, який ніхто ніколи не зможе пізн ти й

зрозуміти повністю. У кожної людини скл д ється свій комплекс ус-

т новок, потреб, інтересів, думок, ідей. Мотиви можуть бути як усві-

домленими, т к і неусвідомленими. Конфліктолог д леко не з вжди

може легко зрозуміти мотиви, якими керуються конфлікт нти. Лю-

ди нерідко приховують спр вжні мотиви своєї поведінки, бо с мі їх

як слід не розуміють, н віть інколи щиро помиляються. Для кон-

фліктолог в жливо розібр тися в мотив х, пр гненнях конфлікт н-

тів, бо ін кше скл дно зрозуміти їхню поведінку, щоб спрямув ти

хід конфлікту н конструктивне вирішення.

V. Дії. Коли в конфліктуючих людей є зон розбіжностей, різні

уявлення про ситу цію, як виник є у зв'язку з існув нням цієї зони,

то, природно, ці люди почин ють поводитися т к, що їхні дії

з ходять у суперечність. Дії однієї сторони з в ж ють іншій досягти

своєї мети -- тому оцінюються обом як нег тивні, некоректні. У зіт-

кненні спрямов них один проти одного дій т протидій конфлікто-

лог повинен б чити з видимими прояв ми конфлікту його невиди-

мі сторони. У цьому поляг є його місія.

У конфліктних відносин х доцільно виокремити об'єктивні й

суб'єктивні ф ктори, які штовх ють людей н конфлікт.

Об'єктивні ф ктори -- це ре льно існуючі обст вини, суб'єктив-

ні ф ктори -- це чинники, що є стимул ми до конфліктних дій, зу-

мовлені ілюзорними обст вин ми.

3.2. Класифікація конфліктів

С м остеріг йся того,

чого не схв люєш в інших.

К тон Ст рший

У н уковій т н уково-пр ктичній конфліктологічній літер турі

вирізняють певні підходи до кл сифік ції конфліктів.



З м сшт бом виокремлюють глоб льні т п рці льні конфлікти.

У п рці льних конфлікт х спостеріг ється протиборство окре-

мих пр цівників з керівником бо пр цівників між собою. Супереч-

ності п рці льних конфліктів розв'язуються н йч стіше вторите-

том керівник .

Вчені, досліджуючи критерії кл сифік ції конфліктів, под ють

т кий критерій, як ст влення людини до конфлікту. Н прикл д, мож-

н зробити т кий поділ:

· конфлікти, що оцінюються як неб ж ні -- при цьому з'являється

з хисн позиція особистості;

· конфлікти, що сприйм ються людиною, як необхідні -- в т кому

р зі людин поводиться природніше, декв тно.

Досить цік ву кл сифік цію конфліктів под є Л. А. Єршов [5].

1. З джерелом: ) конфлікти, що виник ють вн слідок дій об'єк-

тивних ф кторів соці льної ситу ції; б) конфлікти, що виник ють

вн слідок зіткнення потреб, мотивів, поглядів, поведінки.

2. З змістом: ) конфлікти як ділові спр ви; б) конфлікти як осо-

бисті інтереси.

3. З зн чущістю: ) конфлікти, в жливі лише для окремих пр -

цівників; б) конфлікти, в жливі для окремих індивідів, груп, прош р-

ків н селення тощо.

4. З типом розв'яз ння: ) конфлікти, що приводять до модифік -

цій обох сторін; б) конфлікти, що приводять до знищення однієї із

сторін, її позицій, стереотипів, уст новок; в) конфлікти, що привели

до іншої точки зору обидві сторони.

5. З формою прояву: ) конфлікти того чи іншого н прямку дії,

поведінки ("н ближення -- відд лення", "н ближення -- н ближен-

ня", "відд лення -- відд лення"); б) конфлікти тієї чи іншої якості,

інтенсивності дії, поведінки; в) конфлікти, що вир ж ються верб ль-

но чи -- неверб льними з соб ми (мовч ння, поз , погляд при

сприйнятті суперник ); г) з типом структури вз ємин -- прихов ні

відкриті; д) з соці льною форм ліз цією -- конфлікти офіційні т

неофіційні тощо; е) конфлікти "пр в т обов'язків".

Тр диційне виокремлення видів конфлікту ґрунтується н супе-

речності конфліктуючих сторін. С. Чейз з пропонув в 18-рівневу

структурну кл сифік цію, що охоплює явищ від внутрішньоособис-

тісного і міжособистісного рівня до конфліктів між держ в ми, н ці-

ями, ж до протистояння З хід -- Схід. А. Г. Здр вомислов [6, 105],

б зуючись н пр цях Н. Смелзер , кл сифікує конфлікти з конфлік-

туючими сторон ми: 1. Міжіндивіду льні конфлікти. 2. Міжгрупові

конфлікти (при цьому виокремлює т кі типи груп: ) груп інтересів,

б) груп етно-н ціон льного х р ктеру, в) групи з спільністю ст -

новищ ). 3. Конфлікти між соці ціями, п ртіями. 4. Внутрішньо- т

міжінституці льні конфлікти. 5. Конфлікти між сектор ми суспіль-

ного поділу пр ці. 6. Конфлікти між держ вними утвореннями.

7. Конфлікти між культур ми і тип ми культур тощо.



Кл сифік ція конфліктів

Види конфліктів з лежно від

способу вирішення

н прямків дії

вертик льні

н сильницькі

горизонт льні

нен сильницькі

потреб

ступеня прояву



інтересів

відкриті


прихов ні

поглядів


кількості уч сників

природи виникнення

внутріособистісні

політичні

міжособистісні

соці льні

міжгрупові

3.3. Межі конфлікту



Сильний робить, що хоче,

сл бкий -- що повинен.

Н родн мудрість

Вирізняють три спекти визн чення меж конфліктів: просторові,

ч сові, суб'єктні.



Просторові межі конфлікту: визн чення меж територій, н яких

відбув ється конфлікт. Це дуже в жливо для соці льних, міжетніч-

них, міжн родних конфліктів.

Ч сові межі: трив лість конфлікту в ч сі, його поч ток і кінець.

Від суб'єктної межі конфлікту з лежить кількість уч сників у

конфлікті н його поч тку.

Поч ток конфлікту: для визн ння конфлікту як т кого, що вже

розпоч вся, потрібно три умови:

· перший уч сник конфлікту діє свідомо й ктивно н шкоду опо-

нентові;


· другий уч сник усвідомлює, що ці дії спрямов ні проти його інте-

ресів;


· у зв'язку з цим другий уч сник усвідомлює, що з зн чені дії спря-

мов ні проти першого уч сник .



Озн ки конфлікту. Будь-який конфлікт нез лежно від його х р к-

теру, конкретного змісту і виду обов'язково містить у собі момент



протистояння, "протиборств ". Збройн сутичк сусідніх держ в,

сімейн  св рк , службовий конфлікт, стр йк, особист  др м  --

в усіх цих конфлікт х присутнє зіткнення суперечливих бо ж несу-

місних інтересів, позицій, тенденцій тощо.

Оскільки ми говоримо, що конфлікт -- це зіткнення двох проти-

лежних ідей, думок, то виник є з пит ння: "Що озн ч є це зіткнен-

ня когось із кимсь?" Н с мперед воно передб ч є н явність проти-

лежних н ч л. Тем "бін рності", бо "полярності", добре відом фі-

лософ м. Для менеджерів в жливо, що ці "полюси", як твердять

філософи, вз ємно передб ч ють один одного -- як ліве і пр ве, доб-

ро і зло, високе і низьке тощо. Суперечність не може існув ти с м

по собі, поз своїми конкретними носіями. У контексті конфліктоло-

гії ця вл стивість може бути позн чен як біполярність, що озн ч є і

вз ємозв'язок, і вз ємопротилежність водноч с. Спр вжнє пізн єть-

ся н тлі неспр вжнього -- це ді лектик розвитку.

Протистояння передб ч є н явність двох протилежних один од-

ному інтересів. Боротьб мотивів т кож можлив тільки з їхнього

розм їття.

Р. Д рендорф вв ж є, що будь-який конфлікт зводиться до

"вз ємовідносин двох елементів". Н віть якщо у конфлікті бере

уч сть кільк груп, між ними утворюються ко ліції і конфлікт зно-

ву н був є біполярної природи [2, 142]. Одн к с м по собі біпо-

лярність ще не озн ч є зіткнення двох різних н ч л, їх протилеж-

ність виявляється не просто в їх зіткненні чи протистоянні.

Конфлікт виявляється в "боротьбі" його різних сторін, що з вер-

шується вирішенням бо ж зняттям цієї суперечності. Т ким чином,

поряд із біполярністю, що є носієм суперечності, обов'язковим три-

бутом конфлікту є ктивність, як спрямов н н подол ння супе-

речності.

Контрольні пит ння

1.

Що слід розуміти під поняттям "конфлікт"?



2.

Структурні елементи конфлікту.

3.

Що т ке інцидент?



4.

Що т ке конфліктн ситу ція?

5.

Основні скл дові конфлікту.



6.

Ох р ктеризуйте кл сифік цію конфліктів.

7.

Що слід розуміти під поняттям "межі конфлікту"?



Список використ ної т рекомендов ної літер тури

1. Гришин Н. В. Психология конфликт . -- СПб., 2000.

2. Д рендорф Р. Элементы теории соци льного конфликт // Со-

циол. исслед. -- 1994. -- № 5.

3. Дмитриев А. В. Конфликтология. -- М., 2000.

4. Емельянов С. М. Пр ктикум по конфликтологии. -- СПб., 2000.

5. Ершов Л. А. Личность и коллектив (межличностные конфликты в

коллективе и их р зрешение). -- Л., 1976.

6. Здр вомыслов А. Г. Социология конфликт : Россия н путях пре-

одоления кризис . -- М., 1995.

7. К р мушк Л. М. Психологія упр вління з кл д ми середньої ос-

віти. -- К., 2000.

8. Коломінський Н. Л. Психологія пед гогічного менеджменту. -- К,

1996.


9. Ложкин Г. В., Повякель Н. И. Пр ктическ я психология кон-

фликт . -- К., 2000.

10. Пірен М. І. Основи конфліктології. -- К., 1997.

11. Пірен М. І. Деонтологія конфліктів т упр вління. -- К., 2001.

12. Психология конфликт . -- СПб., 2000.

13. Словник-довідник термінів з конфліктології / З  ред. проф.

М. І. Пірен, проф. І. В. Ложкін . -- Чернівці; Київ, 1995.

14. Тейлор Ф. У. Менеджмент: Пер. с нгл. -- М., 1992.

15. Тьесвольд Д. К к н учиться упр влять и р зреш ть конфликты //

Бизнес. -- 1992. -- № 4, 5, 6.

16. Шейнов В. П. Конфликты в н шей жизни и их р зрешение. --

Минск, 1997.

17. Юнг К. Конфликты детской души. -- М., 1995

ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ,

ЇХНІ ФУНКЦІЇ ТА ПРОФІЛАКТИКА

Пл ти добром з зло.

Т лмуд


4.1. Особистісні причини виникнення конфліктів

Конфлікти в суч сному суспільстві являють собою з родження т

прояви об'єктивно існуючих соці льних суперечностей. Суперечнос-

ті суспільств є специфічним відобр женням його суті, його вирі-

ш льною, рушійною силою розвитку. Кожн суперечність специфіч-

но проявляється в контексті всієї системи суперечностей і потребує

декв тного розв'яз ння.

Серед причин виникнення конфліктів н йдоцільніше вирізнити пси-

хологічні особливості особистості.

Конфліктологи, психологи-пр ктики стверджують, що виник-

нення конфліктів, як пр вило, пов'яз не з психологічними особли-

востями особистості, її поведінкою, потреб ми.

До основних х р ктеристик особистості, що визн ч ють її пове-

дінку, н леж ть:

· природні вл стивості особистості, її індивіду льно-психологічні

особливості;

· систем потреб, мотивів, інтересів;

· внутрішнє уявлення особистості про себе, її "Я"-обр з.

Природні вл стивості особистості -- це те, що з кл дено в ній від

н родження і вир ж ється т кими дин мічними х р ктеристик ми,

як ктивність т емоційність

Н поч тку 20-х років ХХ ст. швейц рський психі тр К. Юнг

(1875­1961) з пропонув в психологічні особливості індивід щодо

його інтересів до н вколишнього світу н зив ти "екстр версія --

інтроверсія".

Екстр версія -- індивід зосереджує свої інтереси н зовнішньому

світі, зовнішніх об'єкт х, інколи з р хунок своїх вл сних, у деяких

вип дк х вн слідок применшення особистісної зн чущості. Т ким

особистостям вл стив імпульсивність поведінки, ктивність у жес-

т х, тов риськість, виявлення ініці тиви (іноді н дмірне), соці льн

д птов ність, відкритість їх у зовнішній світ.



Інтроверсія -- х р ктеризується фікс цією ув ги особистості н

своїх вл сних інтерес х, н вл сному внутрішньому світові. Т кі осо-

бистості спілкуються не ктивно, досить утрудненою для них є соці-

льн  д пт ція.



Чому н вч є пр ктик життя? Вон вчить н с усвідомити, що

причини конфліктів потрібно вивч ти, зн ти про них якн йбільше,

щоб з побіг ти їм. Серед причин конфліктів психологи пропонують

розрізняти т кі, що породжують конструктивні т деструктивні кон-

флікти.

Причини конструктивних конфліктів

Усякий, хто хоче змінити людей,

повинен н с мперед змінити умови їхнього життя.

Н родн мудрість

Н йвідомішими причин ми, що породжують конструктивні кон-

флікти, є причини н ших професійних буднів:

· невдоволення умов ми пр ці;

· недоліки в орг ніз ції пр ці;

· невдоволення опл тою пр ці;

· невідповідність пр в т обов'язків;

· неритмічність роботи;

· незручний гр фік роботи;

· упущення т недоліки в технології;

· нез безпеченість ресурс ми (сировиною, м тері л ми, комплек-

туючими тощо);

· низький рівень трудової т викон вчої дисципліни;

· конфліктогенність орг ніз ційних структур;

· низький рівень упр влінської культури керівників тощо.

Позитивне розв'яз ння конструктивного конфлікту -- це н с м-

перед вр хув ння т усунення недоліків, бо це спрямов но н користь

спр ві т обом сторон м, які перебув ли в конфліктній ситу ції.

Причини деструктивних конфліктів

У кожного є пр во н вл сну думку, ле

ніхто не м є пр в помилятися у ф кт х.

Берн рд Б рук

Породжуються деструктивні конфлікти н йч стіше суб'єктивни-

ми причин ми. До т ких причин н леж ть:

· непр вильні дії керівник ;

· непр вильні дії підлеглих;

· непр вильні дії керівник й підлеглих;

· невідповідність орг ніз ції упр вління вимог м з кону тощо.

Учені, конфліктологи-пр ктики вирізняють дв основних крите-

рії оцінки типу конфлікту, що проявився:

· конфлікт є деструктивним (руйнуючим), якщо стосунки між

людьми не поліпшилися. Конструктивний конфлікт сприяє по-

глибленню вз єморозуміння;

· конфлікт є деструктивним, коли проблем , що його виклик л ,

з лишил ся нерозв'яз ною. З конструктивного підходу до проб-

леми зн ходять її розв'яз ння.



Пропонуємо пр вил , які сприяють конструктивним норм м оцін-

ки конфліктних ситу цій:

· не можн від проблеми переходити н особу;

· не можн п ртнер вв ж ти ворогом;

· не можн гнів тися, злитись і мститися;

· не можн дб ти лише про свої інтереси.

Ми всі припуск ємося помилок, б чимо ч стіше їх в інших, ніж у

собі, бо т к вже людськ природ .

Тому політики, керівники різних держ вних і недерж вних служб

мусять бути соці льно відповід льними з свої упр влінські ролі.

Потрібно тверезо оцінюв ти пор ди не підд в тися н шіптув н-

ням, інколи проб ч ти і пояснюв ти людині, що певні учинки

з вд ють усім тільки прикрощів



Як виник ють конфлікти?

Не знев ж й думку ворог :

він першим б чить твої помилки.

Антисфен


Спостереження пок зують, що 80 % конфліктів виник є не-

з лежно від б ж ння їхніх уч сників. Відбув ється це через особли-

вості н шої психіки, тому що більшість людей бо про конфлікти не

зн є, бо не н д є зн чення конфліктоген м.



Основну роль у виникненні конфліктів відігр ють т к зв ні кон-

фліктогени. Це слово озн ч є "те, що сприяє конфліктові".

Конфліктоген ми н зив ють слов , дії (бездіяльність), що можуть

призвести до конфліктів бо конфліктних ситу цій.

Люди більшою мірою чутливіші до слів інших, ніж до того, що

говорять с мі. Н конфліктоген, спрямов ний н н шу дресу, ми

пр гнемо відповісти сильнішим конфліктогеном, дум ючи, що зро-

били собі добро,  н спр вді це породжує зло.

Люди недоскон лі, вони боляче ре гують н обрбзи, пр гнуть д -

ти відповідь супротивникові, виявляючи гресію. Вимоги високої мо-

р лі (релігій) пропонують утримув тись від гресії. Ми цього не ро-

бимо -- для н с в жливіше оберіг ти свою думку. Високій мор лі ду-

ховного світу -- терпимості -- н с не н вчили, цього н вч є релігія,

повинн н вч ти сім'я і цього досяг ють с мовихов нням. Теоретич-

но необхідно н вчитися протидіяти еск л ції конфлікту. Н ук ,

пр ктик життя виробили чим ло психологічних пор д, т к зв них

пр вил спілкув ння. Про них ітиметься в н ступних розділ х книги.
4.2. Позитивні та негативні функції конфліктів у суспільстві

Кр ще неб г то з пр вдою,

ніж б г то прибутку з непр вдою.

Біблія. Притчі Соломон

Функції конфліктів у суспільстві вивч лися з вжди. Нині їх до-

сліджують н уковці-теоретики, пр ктики-конфліктологи й меді то-

ри, бо життя дин мічне й розм їте

Л. Козер (США) у 1956 р. вид в книгу "Функції соці льних кон-

фліктів". Кожен його н ліз дотепер з лиш ється кл сичним взірцем

опису с ме функцій конфліктів.

Конфліктологи дійшли висновку, що пр вомірно виокремлюв ти

дві функції будь-якого типу конфліктів: позитивну (конструктивну) і

нег тивну (деструктивну).

Конфлікт -- джерело розвитку. Це н йпозитивніш його фун-

кція. Вон н бир є форми кризи й стимулює зміни в суспільстві,

концепту льно її осмислив Еріксон. Окрім того, існує чим ло інших

концепцій, які ми н водимо д лі, вр ховуючи т кож і в ші вл сні

роздуми, бо в процесі пр ці зустріч ється безліч різновидів кон-

фліктних ситу цій.



Конфлікт -- сигн л до змін. Осмислюючи типи критичних ситу -

цій, Ф. Е. В силюк підкреслює позитивну роль, "потребу" внутріш-

ніх конфліктів для життя: " Вони сигн лізують про об'єктивні супе-

речності життєвих стосунків і д ють змогу вирішити їх бо ж довес-

ти до ре льного зіткнення, що може з кінчитися згубно для

особистостей" [4, 94]. Ан логічну сигн льну функцію конфлікти ви-

конують і в міжособистісних стосунк х.

Конфлікт -- можливість зближення.

Інколи був ють проблемні ситу ції, які можуть зближув ти лю-

дей. Соціологи чик зької школи стверджув ли, що "конфлікт -- це

можливість розмовляти відверто", коли особистості, поспілкув в-

шись, м ють порозумітися.

Конфлікт -- це можливість розрядки н пруження, "оздоровлення"

відносин. Досить ктивно використовується в пед гогічній пр ктиці.

А. С. М к ренко рекомендує вирішув ти його методом "вибуху".

Вибухом він н зив в доведення конфлікту до ост нньої межі, до т -

кого ст ну, коли нем є можливості для будь-якої тяжби між особис-

тістю й суспільством, коли ребром пост влено пит ння -- бути чле-

ном суспільств чи вийти з нього.



Позитивні функції конфліктів

До позитивних функцій конфліктів слід з р хув ти дієво-впливо-

ві з ходи н особистісно-суспільні відносини:

· конфлікт не д є системі відносин, що скл л ся, з костеніти, він

штовх є її до змін і розвитку, відкрив є шлях до іннов цій, зд т-

них удоскон лити суспільні відносини;

відігр є інформ ційно-пізн в льну роль, у процесі конфлікту

уч сники кр ще пізн ють один одного;

· конфлікт сприяє структурув нню соці льних груп, групув нню

однодумців;

· конфлікт знижує "синдром покірності", стимулює ктивність лю-

дей;


· конфлікт стимулює розвиток особистості, виховує у людей по-

чуття відповід льності, допом г є їм усвідомлюв ти свою зн чу-

щість;

· у процесі виникнення критичних ситу цій виявляються непомітні



до того чесноти т недоліки людей з їхніми мор льними якостя-

ми (принциповість, професіон лізм, стійкість, лідерство);

· розв'яз ння конфлікту знім є н пруження;

· конфлікт виконує т кож ді гностичну функцію тощо.



Нег тивні функції конфліктів

До нег тивних функцій конфліктів н леж ть:

·

погіршення мікроклім ту в колективі, зниження продуктивності



пр ці, відволік ння ч стини людей для вирішення конфлікту

(створення для них дискомфорту, витр ти н невідпр цьов ні з

виробничим пл ном години);

·

не декв тне сприйняття т непорозуміння один з одним конфлікт-



них сторін;

·

посл блення співробітництв  між конфліктними сторон ми



у процесі конфлікту й після нього;

·

конфронт ційні прояви в стосунк х, які спрямов ні більше н пе-



ремогу, ніж н розв'яз ння проблеми для обох сторін;

·

мор льні т м тері льні витр ти н вирішення конфлікту тощо.



4.3. Поведінка людей у конфлікті

Лише зрозумівши пр вду,

людин зрозуміє с му себе.

Н родн мудрість



Уч сники конфлікту

У політиці, комерції, трудових відносин х, у повсякденному жит-

ті ч сто тр пляються ситу ції, в яких уч сників конфлікту ділять н

тих, хто відкрито виступ є один проти одного, і тих, хто нібито спос-

теріг є збоку, хоч й стимулює цим конфлікт. Н прикл д, уч сники

політичною конфлікту в демокр тичному суспільстві -- групи, п р-

тії, рухи -- т к чи ін кше втягуються у відносини з вл дою. Політич-

ний конфлікт розгорт ється н двох рівнях: між вл дою т опозиці-

єю -- з одного боку, і всередині вл дних структур -- з другого боку.

Політичні конфлікти виходять інколи з межі однієї держ ви. Т -

кі конфлікти м ють різні прояви, н йскл дніші з них -- війни бо те-

рористичні кти, що ст ли нині непоодиноким явищем.

У конфліктологічній літер турі широко використовується з цього

приводу "концепція Том с Кіллмен ", в якій под но п'ять основних

стр тегій людської поведінки в конфліктній ситу ції, с ме: уникнен-

ня, суперництво, пристосув ння, компроміс, співробітництво.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка