Конфліктологія



Сторінка5/7
Дата конвертації04.02.2018
Розмір1.95 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

ВИДИ КОНФЛІКТІВ

Бути у світі, ле не від світу!

З клик Ісус Христ

Зн ння особливостей різних конфліктів допоможе людині пр -

вильно оцінити конкретний вип док і, відт к, прийняти пр вильне

рішення в тій чи іншій ситу ції. Отже, розглянемо коротко х р кте-

ристику конфліктів.

6.1. Рольові конфлікти

Природ нічого не робить просто т к.

Т. Бр ун


Великі мислителі -- психологи світу (Фрейд, Адлер, Юнг,

Фромм) розгляд ли внутрішньоособистісні конфлікти. Проте логік

життя підк зує про підхід до проблем людини "ззовні" -- зі сфери

соці льного життя. У цьому н прямі є досить цік ві н пр цюв ння

мерик нських учених (Дж. Мід , Ч. Кулі), які й ст ли з сновник ми

інтер кціонізму (від нгл. interaction -- вз ємодія).

Члени групи виконують у груповій вз ємодії різні функції, які

н зив ються ролями (керівник, учитель, тов риш, супротивник --

це види ролей). Уч сник групи м є свій шлях і водноч с стик ється

з іншими, хоч кожен виконує свою роботу, спрямов ну н досягнен-

ня ефективного з г льного результ ту. Н прикл д, по-перше, роз-

гляд суті й функціон льної ролі конфліктів усіх війн. По-друге, кон-

флікт -- феномен людського суспільств . По-третє, особистість не

тільки виносить конфлікти н зовні,  й вводить їх у себе (хвилюєть-

ся, вп д є в депресію, здійснює нелогічні вчинки, соромиться зроб-

леного).

Н йв жливішим для особистості упр влінця є вміння володіти

собою, зд тність оцінюв ти свої позитивні й нег тивні риси, постій-

но дб ти про підвищення розумового, мор льного, духовного т

професійного потенці лу.

Не вміючи орг нізув ти себе й керув ти собою, не можн упр в-

ляти прив тними спр в ми т суспільно-політичними процес ми.

Н цьому н голошують н йосвіченіші світові пр ктики менеджмен-

ту, зокрем Б. Г врилишин, Ф. Тейлор, А. Ф йоль, О. Богд нов,

Г. Емерсон т ін.

Цілком логічно, що особистість пост є н с мперед як систем ро-

лей, які вон виконує у груп х різного типу (студент, гром дянин,

онук, приятель, чоловік, син). Кожн роль м є зміст і суть: н вички,

уміння, н прямок дій тощо.

Виник є з пит ння: "Чи не стир ються відт к в особистості її

вл сні риси?" Н вп ки, вони кр ще проявляються в системі. В жли-

вим моментом цього є те, що, усвідомлюючи своє місце в соці льній

ніші, особистість користується соці льною мовою дій. Але в системі

вз ємодії може виникнути конфлікт. Норм льн людин володіє до-

сить підд тливою "Я"-концепцією. Одну з двох неподібних ролей

можн з мінити н іншу -- еквів лентну.

6.2. Політичні конфлікти

Стр жд ння н роду -- це н слідок

злочинів його політиків.

Психологічн рем рк

У з г льному вигляді політичні конфлікти -- це форм вз ємо-

відносин між окремими особистостями, п ртіями, політичними гру-

п ми, кл с ми, н ціями, держ в ми з пит нь вл ди.

Н думку А. Здр вомислов , необхідно розрізняти дв рівні полі-

тичного конфлікту. По-перше, конфлікт у м сшт б х усього полі-

тичного простору, який виступ є як конфлікт легітимності вл ди, її

визн ння, ч сткового визн ння й ч сткового невизн ння. В інтен-

сивнішій формі цей конфлікт виступ є як підтримк бо несприйнят-

тя вл дних структур

Другий рівень цього поняття поляг є в тому, що ним позн ч -

ються конфліктні стосунки усередині с мих вл дних повнов жень.

Кожн зі сторін конфлікту веде боротьбу з розширення свого впли-

ву в політичному просторі.

Якщо вв ж ти, що політик -- це в основному боротьб з вл -

ду, то політичний конфлікт розгляд ється як протиборство соці ль-

них бо політичних груп з вл дні пріоритети чи з приводу вл ди.

Але якщо вв ж ти, що політик -- це діяльність, спрямов н н ре-

гулюв ння й зб л нсув ння інтересів і відносин між різними соці ль-

ними й політичними суб'єкт ми щодо життєво в жливих пит нь, які

торк ються їхніх корінних інтересів (вл сність, вл д , гум нізм,

спр ведливість тому, як ми і розуміємо політику), то й політичний

конфлікт -- це конфлікт двох чи більше протидіючих сторін з приво-

ду життєво в жливих політичних пит нь. Це можуть бути пит ння,

пов'яз ні не тільки із суто вл дними відносин ми, бо політик м є

широкий вихід у соціум т вплив н його розвиток.

Н прикл д, численні конфлікти укр їнської економіки, пов'яз -

ні з прив тиз цією чи роздерж вленням вл сності, не є з своєю

суттю економічними конфлікт ми. Вони -- швидше політичні,

оскільки з чіп ють інтереси численних груп н селення й політич-

них суб'єктів, які предст вляють (чи н м г ються предст вляти) їх-

ні інтереси.

Крім того, доцільно звернути ув гу й н те, що дуже ч сто в кон-

флікті, який розгляд ється, йдеться про гострі суперечки між полі-

тичними лідер ми, керівник ми п ртій, фр кцій у п рл менті, просто

особистостями. Якщо лідери чи політики не предст вляють інтересів

якихось соці льних груп, то конфлікти міжособистісні -- це політи-

к нство бо гр в політику. Т кі конфлікти не в рто недооцінюв ти.

Вони відволік ють політичні й вл дні структури від конструктивної

роботи, підрив ють віру н селення в зд тність політиків чи вл дних

структур розв'язув ти н г льні проблеми розвитку кр їни. Одн к

т кі конфлікти певною мірою відігр ють і позитивну роль, оскільки

пожв влюють політичне життя широких верств н селення, виявляю-

чи в гомі політичні проблеми, що стосуються н роду й потребують

вирішення.

Політичний конфлікт може бути позитивним тільки тоді, коли іс-

нує можливість його врегулюв ти. В протилежному р зі конфлікт

призводить до політичної кризи чи н віть суспільної к т строфи.

Ді п зон можливих середовищ політичних конфліктів -- від міжосо-

бистісних внутрішньогрупових відносин до міждерж вних і цивіліз -

ційних. При осмисленні політичних т соці льних конфліктів слід

п м'ят ти про нетотожність понять: суперечність, соці льне н пру-

ження, конфлікт.

Ототожнюв ти суперечність і конфлікти недопустимо, ін кше

кожну подію політичного життя доведеться визн в ти з конфлікт.

Суперечність (протилежність, як його скл дов ) -- є визн ч льною

рисою будь-якого явищ  бо події. Те, чим відрізняються соці льні,

етнічні т професійні групи, рівень доступу різних соці льних спіль-

нот до м тері льних і культурних бл г, їхні соці льно-кл сові пер-

спективи тощо. Вся різном нітність форм суспільного життя визн -

ч ється поняттям "суперечність".

Для перетворення суперечності н конфлікт необхідн появ пев-

ного суб'єкт (особи, групи, орг ніз ції), який у вл сних інтерес х

використовує існуючі бо створює нові суперечності, чим обумов-

лює виникнення конфлікту.

Суперечності перетворюються н конфлікт з умови зрост ння

їхнього рівня до критичної межі й водноч с формув ння суб'єкт ,

який свідомо з гострить їх у вл сних інтерес х.

Соці льне н пруження хоч і супроводжує конфлікт, ле з ним не

ототожнюється. Воно є н слідком різкого погіршення м тері льно-

го ст новищ н селення, соці льної нерівності в розподілі м тері-

льних бл г, несприйняття м совою свідомістю офіційної політики

вл ди. Політичний конфлікт -- це боротьб з володіння політич-

ною вл дою. В жливо розрізняти поняття політичної боротьби як

типу політичного конфлікту, що з вжди кту льно у сфері суспіль-

но-політичних відносин.



Політик -- це з вжди конкуренція і суперництво. Це зумовлено

мет фізичністю об'єкт політичної діяльності -- неподільністю полі-

тичної вл ди. Принцип поділу вл ди н викон вчу, предст вницьку

й судову д є можливість проектув ти с ме р ціон льну політичну

поведінку, тобто створює б л нсуючу систему стримув нь і проти-

в г вл дних відносин. Якщо політичн боротьб розгорт ється в ме-

ж х пр вового простору й не порушує уст лених мор льних норм

лег льних регл мент цій, вон є політичною конкуренцією ( бо су-

перництвом). Конфлікт виник є тоді, коли порушується (свідомо

бо несвідомо) чинн регл мент ція політичної діяльності



Політичний конфлікт можн розгляд ти у двох м крополітичних

вимір х:


· між соці льними й політичними груп ми, які в д ний момент поз-

б влені вл ди, ле пр гнуть її здобути, і груп ми, які вл ду кон-

тролюють (передвиборні перегони);

· всередині соці льних і політичних груп, н ділених вл дою, ле

які пр гнуть більшого впливу н прийняття рішень і всеосяжного

з доволення своїх інтересів (боротьб з пос дові позиції в полі-

тичній системі держ вних інститутів).

Для визн чення простору політичного конфлікту слід з'ясув ти

н явні проблеми, що стимулюють конфлікт.

До т ких проблем н леж ть:

1. Кому н лежить вищ політичн вл д в суспільстві, тобто хто

входить до т к зв ного "ситу тивного кл су" (термін Р. Д рен-

дорф ), який з безпечує н ціон льні інтереси  бо прин ймні

інтереси основних соці льних і політичних груп у суспільстві?

2. Н скільки ефективною є існуюч в суспільстві структур "б л н-

суючих против г і стримув нь", тобто яким є мех нізм орг ніз ції

й здійснення вл ди (розподіл політичних сил, культурні тр диції,

чинне з конод вство, психологічні типи лідерів)?

3. Хто і яким чином вплив є н "ситу тивний кл с" при прийнятті

рішень?


4. Хто є викон вцем рішень і як він визн ч ється?

У ст більному суспільстві між вл дою й н селенням (гром дян-

ським суспільством) діє ефективний посередник, що виконує роль

"б л нсуючої против ги" -- це сукупність недерж вних суспільних

інституцій, які вир ж ють різном нітні інтереси н селення (профе-

сійні, політичні, етнічні, корпор тивні).

Якщо взяти півтори сотні п ртій в Укр їні з точки зору м сової

свідомості, як вони виконують роль "посередник " між вл дою і н -

селенням, то н з пит ння респондентів: "З якими політичними си-

л ми Ви пов'язуєте свої н дії н кр ще м йбутнє?" -- 60 % респон-

дентів відповіли, що із "жодним" бо вз г лі не визн ч лися. Н

з пит ння: "Який рівень в шої довіри політичним п ртіям?" у 2001

році респонденти д ли т кі відповіді: "зовсім не довіряю" -- 33 %,

"скоріше не довіряю" -- 30 %, "в жко ск з ти, довіряю чи ні" -- 33 %,

"цілком довіряю" -- 1 %, "скоріше довіряю" -- 3 %, не відповіли --

1 %. Є н д чим з мислитись політичним діяч м, лідер м політичних

п ртій, політолог м [22, 23].

У політичному конфлікті слід вр ховув ти й соці льні чинники,

які створюють умови для конфліктогенів. У цьому контексті зверт -

ємо ув гу н т кі чинники:

· боротьб з політичні пос ди у структур х викон вчої т з коно-

д вчої вл ди, які пов'яз ні з розподілом м тері льних і фін нсо-

вих ресурсів;

· боротьб цінностей т ідеологічних доктрин, боротьб конкурен-

ції стр тегічного порядку щодо м йбутнього розвитку кр їни. Ця

сторон політичного конфлікту проявляється у полеміці в ЗМІ,

декл р ціях і з яв х суб'єктів політичної діяльності. Уч сники

конфлікту н цій ст дії конкурують з пр во впливу н гром д-

ську думку й пр гнуть здобути якомог більше прихильників;

· н явність " нонімного третього" уч сник ; до нього зверт ються

уч сники конфлікту як до рбітр (в цій ролі можуть виступ ти

окремі політики, держ вні інститути, гром дськ думк , міжн -

родні орг ніз ції) бо ті, хто може силовими метод ми ліквідув -

ти конфлікт тощо.

6.3. Соціальні конфлікти

Б г тство кр їни ст новить

кількість її жителів і їхня пр ця.

Вольтер


Конфлікт у соці льній сфері є н слідком вз ємодії суспільних від-

носин, що не збіг ються між собою. Й оскільки ці відносини т їхні

конкретні прояви в соці льній системі різном нітні, то конфліктн

ситу ція є скоріше нормою, ніж п тологією суспільного розвитку.

Тут конфлікт виконує конструктивну функцію.

Конфлікти розгорт ються між основними структур ми суспіль-

ств і всередині їх: вл ди (з конод вчої, викон вчої, судової, чинов-

ництв , бюрокр тії як с мостійного соці льного інституту); підпри-

ємництв (держ вного, колективного, прив тного, корпор тивного,

спекулятивного, м фіозного, злочинного); виробників (інтелігенції,

робітників, селян тощо).

Суспільство й усе в н вколишньому світі розвив ється суперечли-

во. Існують дв види суперечностей

· Суперечності, що сформув лися соці льно-економічним, м тері-

льно-побутовим ст новищем людей. Це виявляється в контр с-

т х "б г тих" і "бідних".

· Суперечності, зумовлені неприйняттям політики тих, хто утримує

вл ду.


Конфлікти усвідомлюються н суб'єктивному рівні: окремої осо-

би, групи, спільноти, орг ніз ції, п ртії. Вони тим і відрізняються від

суперечностей, що суб'єктивно усвідомлені.

Н думку нглійського соціолог Е. Гіденс [3], суперечності не

з вжди призводять до конфліктів. Для перетворення суперечностей у

конфлікт необхідне усвідомлення протилежності інтересів і відповід-

но мотив ції поведінки. П. Сорокін [21], з'ясовуючи пит ння про при-

чини соці льних конфліктів, твердив, що безпосередньою передумо-

вою будь-якої революції з вжди було збільшення позб влених б зо-

вих інстинктів більшості н селення, мінім льного з доволення їхніх

потреб. Серед т ких інстинктів він н зив є потребу в їжі, інстинкт с -

мозбереження, вл дний інстинкт, потребу колективного с мозбере-

ження (сім'ї, релігійні конфесії, п ртії), потребу в домівці т одязі, ст -

тевий рефлекс, потребу в свободі тощо. Придушення цих б зових інс-

тинктів виклик є соці льну н пруженість, вибух і конфлікт. Т кий

підхід д є змогу н близитись до н лізу соці льних конфліктів.

Не можн ігнорув ти ще один підхід до пояснення соці льних

конфліктів, який х р ктеризується як норм тивно-ціннісний. Згідно

із цією точкою зору розбіжності цілей т інтересів людей чи певних

груп є основною причиною конфліктів.

Ан лізуючи різні типи соці льних конфліктів, слід з ув жити, що:

· конфлікт робить соці льні відносини мобільнішими; звичні нор-

ми поведінки т діяльності, що рок ми з довольняли людей, від-

кид ються з дивовижною рішучістю і без жодного ж лю;

· з всієї різном нітності конфліктних ситу цій поведінк людей у

них відрізняється від звич йних обст вин н дмірною емоційніс-

тю, хоч тут присутній й регіон льний спект.

Р ціон льн поведінк людини в конфлікті специфічн . Вон діє

вибірково й шук є соці льну опору в м йбутньому зіткненні, поді-

ляє людей н прихильників і супротивників, шук є союзників,  це

стимулює іншу сторону до ліквід ції проблемних зіткнень, до з по-

біг ння конфлікт м.

6.4. Сімейні конфлікти

Мої вчинки -- моє єдине н дб ння,

якщо вони гідні.

Будд


Н вчинки, що призводять до конфлікту в сімейних стосунк х,

слід з вжди зв ж ти, бо сім'я -- н дзвич йно в жливий соці льний

інститут у держ ві. Нед ремно к жуть: сильн сім'я -- сильн держ -

в . Тому в системі політики держ ви сім'я повинн з йм ти гідне

місце. Н звемо чинники, які н йч стіше призводять до сімейних

конфліктів:

· коли ви н дто б г то чек єте від п ртнер (п ртнерші), роблячи

його (її) відповід льними з в ше особисте щ стя;

· непр вильно ст витесь до сексу льних потреб у подружньому

житті;


· з здрите успіх м п ртнер (п ртнерші) в сімейному житті;

· несерйозно ст витесь до його (її) турбот і проблем;

· знев гою д єте зрозуміти: "ти вже не т к велик цінність для мене";

· д єте зрозуміти про його (її) зовнішню (внутрішню) неприв бли-

вість.

Свобод -- обов'язок щодо сім'ї як чинник з побіг ння конфлік-



т м, проте свобод повинн бути усвідомленою необхідністю, якщо

особистість обир є для себе сім'ю.

У сім'ї м є бути особист свобод , як може й повинн поширю-

в тися н кожного член сім'ї:

· кожен член сім'ї повинен м ти свій життєвий простір;

· кожен член сім'ї мусить п м'ят ти про необхідність пов ж ти ін-

шого;

· кожен член сім'ї вплив є н оточуючих і с м перебув є під їхнім



впливом;

· кожен член сім'ї повинен не ухилятися від сімейного впливу,

н вч тися керув ти ним;

· кожен член сім'ї м є виконув ти певну роль у сім'ї, ін кше --

сім'я розп д ється.

Відповідно до з г льновизн ної в н уковій літер турі типологіз -

ції сім'ї (дружня, дезорг нізов н , небл гополучн ) психолог, сексо-

п толог може н д ти їй допомогу

Н родні тр диції вч ть, що н йбільше згуртовують сім'ю, сприя-

ють її бл гополуччю й зл годі відд ність один одному, уміння дослу-

х тися, спілкув тися, бути гнучким у стосунк х. В жливо т кож

культивув ти в сім'ї с мостійність, би кожен міг з лиш тися індиві-

ду льністю нез тьм реною тощо.

6.5. Міжетнічні конфлікти



Недост тньо м ти мудрість,

потрібно вміти нею користув тися.

Цицерон


Скл дність етнополітичної ситу ції в Укр їні поляг є н с мперед

в об'єктивних умов х, що скл лися через б г торічну імперську по-

літику, примусову депорт цію н родів,  т кож русифік цію під г с-

л ми "єдиної, неділимої"  бо пролет рського інтерн ціон лізму.

Розп д тот літ рного режиму виклик в нечув не піднесення н ціо-

н льної свідомості й призвів до пошуків нових форм н ціон льної

с моорг ніз ції, щон йперше у сфері держ вотворення, відродження

культури, релігії т ін.

Держ вн  політик  Укр їни у сфері регулюв ння міжетнічних

відносин з г лом орієнтов н н підтримку мови, культури, тр ди-

цій, вірув нь н ціон льних меншин.

Під етнічним конфліктом суч сн політологія розуміє конфлікт

з певним рівнем орг нізов ної політичної дії суспільних рухів, м -

сових безпорядків, сеп р тистських виступів -- ж до гром дян-

ської війни, де протистояння відбув ється н межі етнічної спільно-

ти. Етноконфлікти -- різні з видом, змістом і проявом. Етнокон-

флікти був ють гострими й л тентними, їх можн структурув ти

т кож з ч сом протік ння -- короткотермінові й трив лі. Як пр -

вило, короткотермінові -- гострі етноконфлікти, тоді як л тентні --

трив ліші.

Водноч с поняття "етнічні конфлікти" -- умовне, бо інколи його

можн вв ж ти етнічними чинник ми. Ними можуть виступ ти від-

мінності між етнічними й держ вними кордон ми, відмінності в дер-

ж вному т пр вовому ст тусі н родів, етнічних груп, різне співвід-

ношення чисельності етнічних груп в одному регіоні т нерівнопр в-

не ст влення до них титульного етносу

Мотивом, що сприяє конфлікту, може бути стр х утр ти н ціо-

н льної с мобутності, симіляція меншого етносу в меж х чисельні-

шого.

Однією з гр ней кризи, яку пережив є Укр їн , є недост тня н ціо-



н льн с моідентифік ція. Укр їнський соціум поки що доконечно

не усвідомлює себе укр їнським,  тому н ціон льн нез лежність

Укр їни для ч стини її жителів не є пріоритетною цінністю. Колек-

тивне "я" н ції н дто сл бке, щоб утворити духовно цілісну спільно-

ту; темпи формув ння політичної н ції н дто повільні. Це теж сер-

йозн проблем для міжн ціон льної зл годи.

В іде лі ж н ціон льн ідентичність є для людини джерелом гор-

дості, бо усвідомлення н лежності до певної н ції створює відчуття

з хищеності, є джерелом п тріотизму т утвердження гром дянської

позиції. Зн чн ч стин н селення перебув є в ст ні своєрідної етно-

м ргін льності. Двокультурн ідентичність із перев жною орієнт -

цією н російську систему цінностей особливо д ється взн ки в міс-

т х сходу й півдня Укр їни. Кризу с моідентифік ції можн подол -

ти лише через певний ч с, з лежно від того, н скільки впевнено

просув тиметься кр їн шляхом формув ння демокр тії т дин міч-

ного гром дянського суспільств .

Міжетнічні конфлікти досить тр гічні, причини появи їх різні.

Вони можуть виникнути тоді, коли дол ються перешкоди, котрі пев-

ні сили ст влять н шляху розвитку н ції. Ч сом н ціон льних форм

н бир ють проблеми, що виник ють н економічному, політично-

му, ідеологічному чи релігійному підґрунті. Тр пляються вип дки

виникнення міжн ціон льних конфліктів через політичні спекуляції

окремих політиків. Але незв ж ючи н те, що форми прояву кон-

фліктних ситу цій різні, їх треб своєч сно спрогнозув ти з метою

з побіг ння.

Укр їнськ н ціон льн держ в будується усім політичним си-

л ми: н ціон ліст ми, соці ліст ми, комуніст ми, ле кожн з них

під н ціон льною проблемою розуміє своє, тому перед н родом Ук-

р їни стоїть проблем обл штув ння етнополітичних потреб етно-

сів, спрямув ння їхніх потенцій н розв'яз ння не тільки соці льно-

економічних проблем, які є і будуть у суспільстві, й стежити з сво-

єч сним з доволенням потреб культурно-духовного розвитку

н ціон льних меншин

Ще 1977 року груп  мерик нських учених попередж л політи-

ків, що "етнічні відмінності -- єдине н йв жливіше джерело велико-

м сшт бного конфлікту всередині держ ви".

З прогноз ми з хідних учених, черговий цикл етнон ціон льно-

го вибуху відбудеться вже н поч тку ХХІ століття. Сьогодні м йже

кожний етнос н м г ється побудув ти свою вл сну держ ву, з без-

печити собі уч сть н н йвищому держ вному рівні, би створити

н йкр щі умови для вл сного існув ння. Спр вжня безпек вл сної

етнічності може бути досягнут лише з вдяки пошукові консенсусу

т г р нтув ння безпеки кожній з етнічних спільнот, які прожив -

ють у поліетнічній держ ві, що зрештою м є з безпечити ст біль-

ність у кр їні, регіоні й світі.

З безпечення етнополітичної ст більності м ксим льно можливе

з вдяки вр хув нню й з доволенню інтересів етнічних спільнот, до-

сягненню їхнього б л нсу з інтерес ми інших етносів,  т кож із з -

г льнон ціон льними т з г льнодерж вними інтерес ми.

Міжетнічні конфлікти, в основі яких лежить рефлекс міжплемін-

ної ворожнечі, охопили весь посткомуністичний простір від хорв т-

ського Дубровник до російських Курил, певною мірою одн ково

виявляючи себе серед етносів, різних з геогр фією т культурно-іс-

торичною тр дицією. "Розгорнувся процес етнічної солід риз ції т

конфронт ції з принципом "свій -- чужий". Племінн озн к "свій-

ськості" згуртовує соціум сильніше з будь-яку ідеологію".

Хвиля міжетнічних конфліктів, що прокотил ся Р дянським Сою-

зом протягом ост нніх десяти років його існув ння (грудень 1986 --

Алм -Ат , 1988 -- поч ток к р б хського конфлікту, 1989 -- Тбілісі,

1988­1990 -- Приб лтик , 1990 -- Т джикист н, 1989­1991 -- Мол-

д вія-Придністров'я), продемонструв л , що рушійною силою роз-

витку конфліктів були інтереси н ціон льних еліт. Ці інтереси м ли

етнополітичний х р ктер.

Ситу цію, що скл л ся н терен х колишнього СРСР у сфері між-

етнічних відносин, можн визн чити як н слідок грубого втруч ння

колишніх політичних режимів у природний процес етногенезу і не

цілком декв тної етнополітики новітніх нез лежних держ в.

Розп д СРСР відкрив широкі можливості для культурного т по-

літичного с мовизн чення етносів. Проте виявил ся певн дисг р-

монія між етнічною с мобутністю й інтегр цією. Їхня внутрішня

структур , родоплемінні, конфесійні уподоб ння тяжіли н д етнон -

ціон льною с моідентифік цією. З грозливою ст л  деетніз ція.

Вн слідок держ вного розмежув ння розірв ною виявил ся тк нин

б г тьох етнічних спільнот.

Держ ви, що утворилися при розп ді СРСР, не м ли тр дицій де-

мокр тичного здійснення етнополітики, не змогли в перші дні з без-

печити н лежний регулюючий вплив н перебіг етносоці льних т

етнокультурних процесів,  в окремих вип дк х відходили від демо-

кр тичних принципів їх здійснення.

Н терен х постр дянського простору поч ли сп л хув ти бо

з гострюв тися міжетнічні конфлікти.

Міжн ціон льн н пруженість в Укр їні з гострюється з р ху-

нок втруч нь світових т "ді спорних" політико-гром дських інсти-

туцій. Зрозуміло, що міжн родні демокр тичні принципи й ст нд р-

ти повинні бути до певної міри мірилом, ле не цілком.

Х р ктерною озн кою суспільного розвитку нині є кту ліз ція

щон йменше трьох спектів життя -- етнічного, релігійного т міг-

р ційного.

В Укр їні, як і в більшості інших кр їн, серцевиною цього вз є-

мозв'язку є держ вн політик міжетнічних відносин. Ця проблем є

н дзвич йно в жливою в держ вотворчому процесі. Вон може ст -

ти бо цементуючим ф ктором суспільних відносин, бо н вп ки --

призвести до тяжких соці льних потрясінь і н віть розп ду (колиш-

ня Югосл вія). Ст н міжетнічних стосунків здебільшого вплив є і н

розвиток міждерж вних відносин.

Що ж до укр їнських етноконфліктогенних проблем, то можн

зг д ти про конфліктний потенці л певної ч стини укр їнської інте-

лекту льної еліти, орієнтов ної н тр диційні етнополітичні т н ціо-

н льно-культурні цінності. Серед них -- с мостійність і держ вн

нез лежність, н ціокультурне відродження й розвиток. А з другого

боку -- предст вники російськомовної р дянської еліти, як б чил

укр їнську перспективу по-своєму. Слід м ти н ув зі, що ця проб-

лемн ситу ція носить л тентний х р ктер і м є своє історичне під-

ґрунтя. Хоч якщо оцінюв ти гром дську думку, то перев ж є ро-

сійськомовн проблем .

Дискримін ції щодо росіян зустріч ються рідко, і про це свідч ть

д ні вивчення гром дської думки [22, 96]. До того ж вищим є пок з-

ник не з вжди толер нтного ст влення до укр їнців в Укр їні, ніж до

інших етносів. Це норм , титульн н ція м є інколи поступ тися з -

р ди миру і зл годи.

Н з пит ння: "Чи доводилося В м протягом ост ннього року

стик тися з вип дк ми дискримін ції (порушення пр в т інтересів)

щодо росіян?" тільки 10 % респондентів відповіли "т к" (т бл. 1)

[22, 96].



Т блиця 1

Відповідь

1994 р.

1995 р.


1996 р.

1997 р.


1998 р.

1999 р.


2000 р. 2001 р.

Тк

9



10

9

7



9

9

6



10

Ні

86



90

9

92



90

91

94



89

1

Не відповіли



6

1

1



0

1

1



1

Н з пит ння: "Чи доводилося В м протягом ост ннього року

стик тися з вип дк ми дискримін ції (порушення пр в т інтересів)

щодо укр їнців?" -- було одерж но т кі відповіді (т бл. 2) [22, 96].



Т блиця 2

Відповідь

1994 р.

1995 р.


1996 р.

1997 р.


1998 р.

1999 р.


2000 р. 2001 р.

Тк

7



7

9

7



10

9

8



13

Ні

88



93

90

93



90

90

91



87

Не відповіли

5

0

0



0

1

1



1

1

Існують з лишки колишніх проблемних ситу цій між укр їнцями



т євреями.

З р дянських ч сів вони м ли здебільшого л тентний х р ктер у

вигляді побутового нтисемітизму. У середині 60-х -- н прикінці 80-х

років з'являється нтисемітизм офіційного ґ тунку, що спровокув в

м совий від'їзд євреїв з кордон. Тому якщо н побутовому рівні цей

конфлікт м в швидше х р ктер "конфлікту етностереотипів", то н

офіційному -- це був конфлікт вл ди й етнічної гром ди, що відчу-

в л дискримін цію з етнічною озн кою.

Сьогодні укр їнсько-єврейські етнічні відносини змінилися н

кр ще. Антисемітизму не спостеріг ється не тільки в діях вл ди,  й

н побутовому рівні, хоч певні винятки зустріч ються.

Про це неоднор зово з являли й с мі лідери Єврейського н ціо-

н льного конгресу т міжн родних єврейських орг ніз цій в Укр їні.

Якщо звернутися до гром дської думки, то в процесі відстеження ці-

єї проблеми (1994­2001 рр.) 93,4 % респондентів з явили про те, що

дискримін ції євреїв не відчув ється (т бл. 3) [22, 97].



Т блиця 3

Відповідь

1994 р. 1995 р. 1996 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р.

Тк

7



6

7

4



5

7

5



6

Ні

86



94

93

95



93

92

95



93

Не відповіли

7

1

1



1

1

1



1

1

Спостеріг ються проблемні ситу ції всередині титульного етно-



су, що м є теж здебільшого л тентний х р ктер і пов'яз но з мовно-

культурною т етноконфесійною ідентичністю,  т кож проблемні

ситу ції між регіон ми (Г лицький,  тепер Кримський).

Одним із чинників конфліктності є проблем  З к рп ття,

пов'яз н з ч стиною еліти з к рп тських русинів т вл дою, через

те що русини вим г ють визн ти з ними офіційний етнонім "русин"

т н д ння пр в н ціон льно-культурної втономії. Суч сні етно-

логічні, психолінгвістичні т  історичні дослідження не підтверд-

жують цього.

Що ж до проблемних ситу цій конфліктологічного спрямув ння,

то вони не м ють суттєвого змісту.

Н з пит ння: "Чи доводилося В м з ост нній рік стик тися з ви-

п дк ми дискримін ції (порушення пр в т інтересів) стосовно інших

н ціон льностей?" -- було одерж но т кі відповіді (т бл. 4) [22, 97].



Т блиця 4

Відповідь

1994 р.

1995 р.


1996 р.

1997 р.


1998 р.

1999 р.


2000 р. 2001 р.

Тк

5



6

6

5



6

5

5



7

Ні

84



92

92

93



92

90

90



88

Не відповіли

12

1

2



3

3

5



4

5

Основні чинники консолід ції укр їнського суспільств

· В жливим ф ктором консолід ції суспільств є з г льновизн -

ний вторитет лідер .

· Єдин держ вн ідеологія -- "суспільн ідеологія". Її поки що

нем є.


· Нов єдин ідеологічн концепція повинн відобр ж ти інтере-

си всіх верств н шого суспільств . Серйозним підґрунтям т кої







Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка