Конфліктологія



Сторінка6/7
Дата конвертації04.02.2018
Розмір1.95 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

                         Безкоштовна електронна бібліотека :: Конфліктологія


ідеї може бути концепція "б г тої н ції". Вон сьогодні може по-

єдн ти н ціон льний і соці льний чинники і бути перспектив-

ною в ч сі.

· Консолідуючий чинник -- релігія, церкв , єдиний п трі рх, єди-

н пр восл вн помісн Церкв Укр їни.

· Прив тиз ція приведе до ост точного визн ння гром дянств ,

змусить з дум тися, де його спр вжня б тьківщин . Люди будуть

об'єдн ні не тільки ідеями,  й м тері льними чинник ми.

· З г льновизн ні герої н ції.

· Добрі сусіди т розумне ст влення до них.

· Спільн історичн п м'ять т її осмислення.

· Консолідуючий чинник -- держ вн мов і толер нтне ст влення

до інших мов.

· Єдин структур гром дянського суспільств тощо.

Н спр вді етнічні чинники розділяють людей сильніше, ніж еко-

номічні, соці льні т ідеологічні. Людин може змінити свій світог-

ляд, свій економічний, соці льний ст тус, проте свою етнічну н леж-

ність не міняє. С ме коли ця відмінність н кл д ється н проблеми

ст тусу, економічні т інші проблеми, утворюється сильний з ряд

соці льного н пруження.

Досить скл дними у системі держ вної етнополітики є конфлікти

н мігр ційному ґрунті. Вчені т кі конфлікти вв ж ють як деконс-

труктивними, т к і деструктивними. Якщо ж конфлікт розв'язує пер-

спективні, еволюційні проблеми, то їх вв ж ють рушійною силою

еволюційного розвитку. Суспільне буття в жодному р зі без проблем

розвив тися не може.

У ц рині етнічних і соці льних конфліктів з кл дено умови для

боротьби з  життєвий простір, культурні т  соці льні н дб ння.

Конфронт ція н ґрунті "моє" і "твоє", біовижив ння -- це одвічн

природн т соці льн проблем . Конфліктогенність у природі т

соціумі -- універс льне біокомунік тивне явище, яке з безпечує зб -

л нсов ність зв'язків, відносин, обміну ресурс ми, протистоянь, міг-

р ції, з кономірної селекції й циркуляції між з критими екосистем -

ми. Конфлікт існує як в м кро-, т к і мікробутті, н повнює земний

світ конкурентними форм ми співжиття.

Порушення пр в людини т міжетнічні конфлікти дед лі ч стіше

ст ють причиною як м сових мігр ційних процесів, т к і переміщен-

ня н селення всередині кр їни.

Нинішні потоки біженців все ч стіше н був ють форми м сової

втечі під тиском воєнних, політичних, релігійних, мор льно-психо-

логічних обст вин із місць їхнього тр диційного мешк ння в інші

місця чи держ ви з метою врятув ння від етноциду. З хист від етно-

циду є основним мотивом, вн слідок якого етнічн груп перетво-

рюється н етнічних біженців. Як пр вило, етнічні біженці є жертв -

ми політики держ вного шовінізму, бо ксенофобії,  приводом до

цього слугують кризові явищ в суспільстві.

Цілеспрямов не впорядкув ння мігр ційних потоків, подол ння

нег тивних н слідків і неконтрольов них процесів мігр ції, з безпе-

чення умов ре ліз ції пр в мігр нтів, з хисту шук чів притулку, бі-

женців.


У системі суч сних етнополітичних проблем н був є свого суттє-

вого осмислення конфлікт, під яким розуміють невідповідність інте-

ресів певних етносів між собою бо між етнос ми й держ вою, бо

між держ в ми.

Нескінченний процес з родження т  розвитку етнополітичних

конфліктів потребує вр хув ння їхньої невідкл дності й зд тності

легітимізув ти чи делегітимізув ти політичну систему т політичний

режим поліетнічного суспільств . Слід м ти н ув зі й те, що від роз-

витку етнополітичних конфліктів з лежить ст більність і безпек ок-

ремих поліетнічних держ в, регіонів (Косово).

Стосовно Укр їни, то нескінченний процес з родження і розвит-

ку етнополітичних проблем вплив є н ст більність і безпеку укр їн-

ського поліетнічного суспільств ,  т кож н хід усіх реформ і пере-

творень. Можн твердити, що етнополітичні конфлікти виступ ють

і рушійною силою суспільного розвитку, тому в жливо оволодів ти

мистецтвом їх упр вління т врегулюв ння. Тож і з'явил ся н ук --

етнополітичн конфліктологія, мет якої -- дослідження етнічних

конфліктів, розробк понятійного п р ту, н ліз причин конфлікт-

ності в етнополітичній сфері, пошуки ефективних шляхів і методів

прогнозув ння, контролю й керув ння конфлікт ми тощо.

Етнополітичні конфлікти виник ють між політизов ними етнос -

ми в процесі їх виходу н  рену політичного життя, протистояння т

боротьби між собою з збереження чи зміну ст тусу, з контроль н д

територією, ресурс ми, з вплив н орг ни вл ди тощо.

Отже, етнополітичні конфлікти з вжди м ють соці льну приро-

ду, виник ють у суспільстві, серед людей і їхніх спільнот. Тому пере

р хув ти всі ймовірні причини, детермін нти, чинники, передумови

виникнення етнополітичних конфліктів пр ктично неможливо. Але

в суспільному житті вони з вжди існув тимуть. Суспільні н уки т

соці льн політик повинні м ти певний теоретичний т пр ктич-

ний досвід і потенці л для нейтр ліз ції нег тивних явищ. Н преве-

ликий ж ль, поки що в Укр їні ґрунтовних н укових розробок щодо

використ ння різном нітних суспільних мех нізмів у пр ктичній ді-

яльності нем є.

Одн к у з г льному вигляді для з побіг ння етнічним конфлікт м

в жлив роль м є н леж ти н ціон льному з конод вству.

Виходячи з того, що людство -- дин мічн , с моорг нізуюч сис-

тем , історичн пр ктик вчить, що суспільство не може нехтув ти

симптоми н зрів ючих конфліктних ситу цій,  повинн з побіг ти

їм. Корисний є досвід н ціон льної політики інших держ в, де досяг-

нуто вз єморозуміння і зл годи.

Для вивчення передумов, причин, розвитку, н слідків етнополі-

тичних конфліктів з стосовуються різні методи соціологічних і пси-

хологічних досліджень -- з лежно від їх мети т з вд нь. Н йч сті-

ше соціологи використовують метод опитув ння, н с мперед т ку

його форму, як нкетув ння. З допомогою його можн з'ясув ти

думку різних соці льних груп, спільнот, окремих індивідів стосовно

етнополітичних проблем у суспільстві, виявити н йгостріші пробле-

ми в етнічному середовищі, що можуть ст ти причиною непорозу-

мінь у м йбутньому.

Поряд із методом опитув ння з стосовують спостереження,

особливістю якого є безпосередній зв'язок з об'єктом. Перев г --

опер тивність інформ ції, конкретність д них тощо. Досить ефек-

тивно дослідники використовують контент- н ліз із метою вивчен-

ня періодичних вид нь. Психологи використовують відповідно ме-

тод тестів.

Для попередження т вирішення етнополітичних конфліктів не-

обхідн н явність відповідного мех нізму, в жливим компонентом

якого є функціонув ння сильної пр вової держ ви. Т к держ в

виступ є г р нтом цивілізов ного суспільств , з безпечуючи пр в

особи, етносу, н ції.

Кожен суспільний мех нізм м є свою специфіку, тісно пов'яз ну

з особистістю й суспільством, тому б ж но нейтр лізув ти нег тив-

ний вплив один н одного.



побіг ння міжетнічним конфлікт м --

скл дов дієвої етнополітики в держ ві

Н йв жливішими діями можуть бути:

· вироблення прогр ми (з ходів) щодо прогнозув ння т з побі-

г ння конфліктним ситу ціям;

· з безпечення н ціон льним меншин м доступу до політичного

впливу в усіх сфер х суспільного життя;

· утвердити спр ведливе предст вництво етносів у виборчій сис-

темі;


· сформув ти пр вові відносини, зорієнтов ні н з безпечення рів-

ності пр в усіх гром дян;

· використ ння системи економічних пільг (регіон льні інвестиції,

субсидії, регіон льні прогр ми);

· з безпечення обл штув ння т соці льної д пт ції осіб, що по-

верт ються з місць депорт цій;

· розв'яз ння н г льних соці льних проблем біженців і мігр нтів;

· періодичн  модерніз ція мех нізму держ вного регулюв ння

етнон ціон льних процесів н різних рівнях;

· створення інформ ційної системи етносоці льного і етнодемок-

р тичного моніторингу прогнозув ння й оцінк розвитку етно-

політичних т міжетнічних проблем, розробк інструмент рію їх

з вч сного попередження т ін.;

· уникнення вирішення міжетнічних суперечностей з допомогою

військових формув нь.

Міжетнічні проблеми н суч сному ет пі н були х р ктеру фено-

мену перехідного періоду. Н уковий підхід до їх вивчення потребує

розробки певної методології.

Т к методологія повинн визн ч ти шляхи і форми вивчення

цієї проблеми,  т кож ст влення дослідників і політиків до цього

феномену. Від цього з лежить розуміння з конів конфліктогенного

процесу, вибір шляхів регулюв ння конфліктної поведінки т вирі-

шення конфліктних суперечностей.

У вирішенні міжетнічних, міжн ціон льних проблемних ситу цій

в Укр їні в жливе місце повинно н леж ти утвердженню ст більнос-

ті, прийняттю пр вових ктів, досягненню консенсусу т зл годи.

З для миру й спокою в суверенній Укр їні, зл годи в міжетнічних

відносин х, норм ліз ції етнополітичної ситу ції в жливе місце в кр -

їні м є н леж ти розробці ефективної технології упр вління сферою

міжетнічних процесів, створенню н дійного дієвого мех нізму попе-

редження нег тивних явищ, прогнозув ння етнополітичних процесів.

6.6. Міжконфесійні конфлікти



Якщо можливо, будьте в мирі з усім

(Римл. 12.18)

Міжконфесійні конфлікти кл сифікуються н  м кроконфлікти

(між н род ми, н ціями, держ в ми) і мікроконфлікти (між соці ль-

ними т релігійними груп ми, окремими особ ми). Як ж релігійн

ситу ція в Укр їні? Нині -- це поліконфесійн держ в , в якій діє

м йже 17 тисяч гром д 92 релігійних течій, н прямків т їхніх від-

тінків. З  ост нні роки релігійн  мереж  Укр їни розширил ся,

збільшил ся кількість духовних н вч льних з кл дів, мон стирів,

місій, бр тств.

Релігійні осередки здійснюють сьогодні зн чну бл годійницьку,

виховну т просвітницьку роботу як у світі, т к і в Укр їні. У сус-

пільстві це сприйм ється позитивно. Одн к релігійн ситу ція в Ук-

р їні супроводжується як позитивними, т к і нег тивними процес -

ми й тенденціями.

Н йбільшою проблемою життя церков в Укр їні є конфліктність

у релігійному середовищі, що пов'яз но з міжконфесійними вз є-

мин ми. Лінії протистояння у релігійному середовищі т кі:

· пр восл вно-к толицьк  -- між усім  відг луженнями укр їн-

ського пр восл в'я, з одного боку, т римо- і греко-к толик ми --

з другого;

· міжпр восл вн -- між Укр їнською пр восл вною церквою, як

перебув є в юрисдикції Московського п трі рх ту, т Укр їн-

ською пр восл вною церквою Київського п трі рх ту;

· внутрішні суперечності в інших конфесіях, які хоч й не н бр ли

т кої небезпечної гостроти, як у пр восл в'ї, ле істотно знижу-

ють потенці л релігійних орг ніз цій;

· зіткнення між тр диційними для Укр їни релігіями т неорелігія-

ми тощо.

Причини міжконфесійних і внутрішньоцерковних протистоянь

досить глибоко коріняться в н ціон льному, релігійно-догм тично-

му й історичному контекст х. Одн к треб визн ти, що вони зн чною

мірою підсилені соці льно-політичною т економічною ситу ціями в

Укр їні. Живлять їх і нерозв'яз ні проблеми вл сності н культові

споруди, боротьб з розподіл сфер впливу тощо.

Великий потенці л конфліктності спостеріг ється в укр їнському

пр восл в'ї, яке з р з поділяється н три юрисдикції. Конкуренція

між центр ми поляг є в тому, щоб вигр ти зм г ння з вплив н

мільйони пр восл вних, з кріпити з собою певну територію впливу.

Розгляд ючи причини міжконфесійних конфліктів, в жливо

зв ж ти н зовнішньополітичний чинник -- вплив з кордонних ре-

лігійних центрів н віруючих різних церков Укр їни.

Н стирливий тиск н весь посттот літ рний простір неорелігій-

них орг ніз цій, груп, з рубіжних центрів, які, використовуючи свої

фін нсові можливості, ведуть ктивну місіонерську діяльність, нерід-

ко виходячи при цьому з р мки з кону й не р хуючися з історични-

ми тр диціями, культурою укр їнського н роду, гром дською дум-

кою. До певної міри цьому сприяють з соби м сової інформ ції не-

держ вної вл сності.

Щоб з побіг ти конфлікт м, н н ш погляд, слід:



По-перше, впров джув ти орг н ми держ вної вл ди ефективні

з ходи, у тому числі з конод вчо, спрямов ні н ре льне відокрем-

лення релігії від політики.

По-друге, утверджув ти серед віруючих розуміння недопустимос-

ті зіткнень н релігійному ґрунті, в свідомості церковних ієр рхів --

відповід льність: християнськ позиція повинн взяти гору н д м-

біціями.


По-третє, об'єдн ти пр восл в'я Укр їни, н д чим необхідно

творчо пр цюв ти усім миром.



По-четверте, держ ві доцільно з безпечити відповідну пр вову

б зу, зд тну створити сприятливі умови для подол ння міжцерков-

них суперечностей тощо.

Тільки об'єдн ння всіх духовних сил суспільств , різних верств

н селення, нез лежно від їхніх світоглядних орієнт цій, серед яких

в жливе місце н лежить релігійним цінностям, сприятиме форму-

в нню етноконфесійної культури т зл годи.

Міжцерковний конфлікт в Укр їні д вно вийшов з її межі. Він

втягнув у свою орбіту й т кі з цік влені з рубіжні релігійні центри,

як В тик н, якому не б йдуж доля Укр їнської греко-к толицької

церкви, Москву, як м є безпосередній вплив н Укр їнську пр вос-

л вну церкву Московського п трі рх ту, релігійно-церковні форму-

в ння укр їнської ді спори.

Міжцерковне примирення в Укр їні сьогодні дуже в жливе, воно

в рте ув ги н йкомпетентніших політиків, релігійних і гром дських

діячів, учених.

Нинішній ет п демокр тиз ції т гум ніз ції суспільств відкри-

в є зн чні можливості для того, щоб зняти те нег тивне, що ще корі-

ниться в н ціон льній свідомості н родів. Це д сть змогу кожному

чітко визн чити своє ст влення до н ціон льних і з г льнолюдських

цінностей, ктивно з луч ти духовенство т віруючих до г рмоніз -

ції міжн ціон льних стосунків і побудови гром дянського суспільс-

тв в Укр їні. Світовий досвід цивілізов них кр їн вчить, що зл го-

д духовн -- шлях до миру в держ ві.

Відокремлення церкви від держ ви було протиприродним і

зн чною мірою сприяло збідненню як духовної, т к і м тері льної

укр їнської культури, бо с ме в лоні церкви жил н ціон льн мов ,

рхітектур , м лярство тощо.

Відсторонення релігійних інституцій ст ло причиною неповної

інкультур ції особи з її под льшим н слідк ми м нкуртств , підл -

бузництв тощо. Тому не з йве н г д ти ст ру істину, що культур

розпоч л ся із служіння культові Бог , служіння с мовідд ного,

офірного, що окр сою н шої землі й досі є культові споруди, зведе-

ні н честь святих.

Церкв є не лише світоглядно-конфесійним феноменом,  й сус-

пільним, тому її слід розгляд ти як невід'ємний чинник поступу н -

ції. У цьому є й певне пояснення, чому нині посилил ся довір до

церкви (це з свідчили в 2001 р. 47 % респондентів).

Християнське віровчення -- теоцентричне і нтропоцентричне

одноч сно. В його центрі -- Бог і людин , їхні вз ємини т співпр -

ця. Любов до Бог т ближнього визн ється християнством рівно-

зн чною. Відповідно до християнського віровчення людин -- це

особлив ч стин творіння, н ділен т кими якостями, яких не м є

жодн інш істот . Згідно з цими якостями їй відведен і роль спів-

робітництв з Богом н Землі з для вдоскон лення його творіння.

Нем нічого пог ного в тому, що кожен з н с вірує: с ме його ро-

зуміння Бог , Святого Письм чи ролі церкви є пр вильним, можли-

во, н віть єдино пр вильним. Проте кепсько, коли ми н м г ємося

н ші перекон ння н с джув ти силою, не р хуючися з тим, що інші

можуть м ти свої уявлення -- не менш дорогі для них, ніж н ші.

Релігія в усіх культур х світу бул в центрі соці льних і політич-

них подій, визн ч л духовну ситу цію ч су, позн ч л ся н сім'ї, у

н вч нні й вихов нні. Релігійні діячі нерідко ст в ли з г льновизн -

ними лідер ми, утверджув лися як суспільні реформ тори, держ во-

творці, політики (І. Огієнко, П. Могил , А. Шептицький т ін.)

Контрольні пит ння

1. В ше вл сне розуміння рольових конфліктів.

2. Що ви зн єте про політичні конфлікти?

3. Як ви розумієте проблему "кризовий ст н суч сного укр їнського

суспільств "?

4. Які причини н йч стіше виклик ють сімейні конфлікти?

5. Що ви вкл д єте в поняття сім'я?

6. Н звіть основні причини міжетнічних конфліктів.

7. Міжконфесійні конфлікти, їхня суть,

т кож причини, що їх

зумовлюють нині в Укр їні.

Список використ ної т рекомендов ної літер тури

1. Ак демічне релігієзн вство: Підручник / З  н ук. ред. проф.

А. Колодного. -- К., 2000.

2. Аронсон Э., Уильсон Т., Эйкерт Р. Соци льн я психология.

Психологические з коны поведения человек  в социуме. --

СПб., 2002.

3. Гіденс Е. Соціологія. -- К., 1999.

4. Гришин Н. В. Психология конфликт . -- СПб., 2000.

5. Дмитриев А. В. Конфликтология: Учеб. пособие. -- М., 2000.

6. Донченко Е. А., Тит ренко Т. Н. Личность: конфликт и г рмония. --

К., 1989.

7. Емельянов С. М. Пр ктикум по конфликтологии. -- СПб., 2000.

8. К ртунов О., Кремень В., М руховськ О. Жодний тип суспільс-

тв не м є імунітету від етнічних дом г нь // Віче. -- 1998. -- № 6.

9. Кресін І. У пошук х вл сної моделі с моствердження // Віче.

1997. -- № 7.

10. М ксименко С. Д. Психологія в соці льній т пед гогічній пр к-

тиці: методологія, прогр ми, процедури. -- К., 1998.

11. Основи етнодерж вств / З ред. Ю. Рим ренк . -- Л., 1997

12. Пірен М. Деонтологія конфліктів т упр вління. -- К., 2001.

13. Пірен М. Етнополітичні процеси в суч сній Укр їні. -- К., 1999.

14. Пірен М. І. Цивілізов н н ціон льн ідея -- основ етнон ціо-

н льної зл годи в укр їнському суспільстві // Вісник УАДУ,

1997. -- № 3­4.

15. Пойченко А. Конфлікти у гром дянському суспільстві / Форму-

в ння гром дянського суспільств  в Укр їні: ст н, проблеми,

перспективи. -- К., 2001.

16. Политическ я психология: Учеб. пособие для вузов / Под общей

ред. А. А. Дерк ч , В. И. Жуков , Л. Г. Л птев . -- М., 2001.

17. Попович М. Н ціон льн культур і культур н ції. -- К., 1992.

18. Психология конфликт / Сост. и общ я ред. Н. В. Гришиной. --

СПб., 2000.

19. Рогов Е. И. Н стольн я книг пр ктического психолог в обр -

зов нии. -- М., 1996.

20. С вчин М. В. Духовний потенці л людини. -- Ів но-Фр нківськ,

2001.


21. Сорокин П. Человек. Цивилиз ция. Общество. -- М., 1992.

22. Укр їнське суспільство 1994­2001. Результ ти опитув ння гро-

м дської думки. -- К., 2001.

23. Фр нкл В. Человек в поиск х смысл . -- М., 1990.

24. Фролов С. Ф. Социология: сотрудничество и конфликты. -- М.,

1997.


25. Фромм Э. Бегство от свободы. -- М., 1993.

26. Х ссен С. Освобождение от психологического н силия. -- СПб.,

2001.

27. Шейнов В. П. Конфликты в н шей жизни и их р зрешение. --



Минск, 1997.

28. Щёкин Г. В. Соци льн я теория и к дров я политик : Моногр. --

К., 2000.

29. Яценко Т. С. Психологічні основи групової психокорекції. -- К.,

1996.


ВЛАДА Й КОНФЛІКТИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ

7.1. Влада як соціальний інститут

та інструмент управління

Вл д існує скрізь, де є люди т їх об'єдн ння: в сім'ї, н вироб-

ництві, в різного типу орг ніз ціях тощо.

Слово "вл д " чуємо ч сто. Ми користуємося цим словом, проте

не особливо з мислюємося н д с мим поняттям -- "що озн ч є вл -

д ?" Розгляд ючи існуючі нині концепції вл ди, н с мперед вп д є

в очі їхня численність і різном нітність.

Н прикл д, Том с Гоббс визн ч в, що вл д -- це з соби досягти

бл г в м йбутньому,  с ме життя -- вічне безперервне пр гнення

до вл ди, яке припиняється лише тоді, коли людин ст є немічною

бо вмир є.

Н поч тку ХХ ст. М кс Вебер визн ч в вл ду як можливість ін-

дивід здійснюв ти свою волю всупереч опору інших. Існує б г то

інших поглядів н вл ду.

Одн к виник є з пит ння: чому в н шій мор льно-політичній

лексиці існує концепція вл ди? Бо вл д включ є в себе поняття

"зд тності" і "можливості", "потреби", "розвиток", "пошук" тощо.

Мотив ція вл ди -- одн з головних рушійних сил людської ді-

яльності. Психологи вв ж ють, що це егоїстичн чи н віть с дист-

ськ сил , як , як і будь-як схильність, до кінця ніколи не був є

з доволеною. Вл ду не відд ють, її втр ч ють і, як пр вило, в др м

тичних ситу ціях. Досить поширеною є думк про те, що нем є меж

з доволення вл дою у людей, які пр гнуть її м ти.



Вл д являє собою можливість і зд тність вплив ти н поведінку

інших людей чи груп з вдяки волі, вторитету, пр ву, н силлю.



Вл д є інструментом упр вління т необхідною умовою функ-

ціонув ння орг ніз ції, здійснення її місії, досягнення її з вд нь і

мети.

Вл д в орг ніз ції -- це соці льні відносини, які передб ч ють

обов'язкове викон ння волі керівник підлеглими, що зумовлено н -

явністю в нього пр в і можливостей примусу.

Поняття "вл д " тісно пов'яз не з поняттям "вплив" і "з леж-

ність". Як вони діють?

Вплив проявляється в процесі зміни індивідом поведінки іншої

людини, її уст новок, н мірів, уявлень.

Відмінність між вл дою і впливом поляг є перев жно в силі с мо-

го впливу. Вл д н д є зн чної сили впливу й н явності підлеглості.



З лежність (нез лежність) х р ктеризує ступінь с мостійності у

прийнятті рішень з тих чи інших пит нь.



Суть вл ди в тому, що той, хто м є вплив, одержує можливість з -

довольняти будь-яку потребу того, н д ким м є вл ду. Відповідно до

цього він н був є можливості вплив ти н поведінку іншого індивід .

Компонент ми вл ди в орг ніз ції є суб'єкт, об'єкт, основи вл ди,

її межі, обсяг, інструменти й пок зники.



Суб'єктом вл ди в орг ніз ції, здійсненням її є керівник  бо

той, хто відд є розпорядження, м ючи відповідні пр в т з соби

н це.

Об'єкт вл ди -- викон вець керівних ук зівок, розпоряджень.

Відносини суб'єкт -- об'єкт вл ди можуть бути різними: від доб-

ровільної підлеглості до явного опору, що може перейти в конфлікт.



Інструмент ми вл ди керівник (упр влінця) є офіційні повнов -

ження, з кріплені в пос дових інструкціях, вторитет керівник , ре-

сурси й інформ ція.

Інструмент ми вл ди підлеглих можуть бути якість викон ння

пост влених з вд нь; інформ ція про орг ніз цію, людей, методи

викон ння роботи; доступ до джерел інформ ції, вплив, який м ють

підлеглі н своїх колег.



Основи вл ди в орг ніз ції можуть бути різном нітними: примус,

ресурси, добровільне підкорення тощо.



Примус виник є, коли підкорення здійснюється під впливом стр -

ху, коли індивід вв ж є, що той, у кого в рук х вл д , може з вд ти

йому прикрощів (позб влення премії, штр фи, позб влення роботи).

Стр х і вл д . Причиною стр ху можуть бути події, умови, ситу-

ції, які несуть сигн л небезпеки. Очікув ння, розрядк т спокій --

обов'язкові ф зи стр ху. Ф. Ніцше, А. Шопенг уер, О. Шпенглер т

інші дослідники вв ж ли стр х природним ст ном людини, що усві-

домлює с мотність, беззмістовність свого існув ння, нест більність

свого ст новищ в соціумі. Н прикл д, з М. Бердяєвим, стр х ле-

жить в основі життя особистості й пр вить світом. Стр х з вжди

відігр в в роль в жливого регулятор поведінки особистості (стр х

перед пок р нням, вл дою т ін.). Ре кція індивід н стр х -- до-

сить стійкий ст н, який зберіг ється н віть при його безглуздості.



Думк "чи доцільно т к б г то пр цюв ти, якщо т к м ло пл -

тять?" призводить до конфліктів (соці льних, стр йків, індивіду ль-

них т ін.). Але стр х опинитися "з бортом" змушує людину все-

т ки пр цюв ти.



Інформ ційні ресурси, інформ ція -- н йпоширеніш основ вл ди

в суч сних умов х. Підтверджується відоме пр вило: "Хто володіє

інформ цією, той володіє світом". Особи, орг ніз ції, що володіють

інформ цією, можуть диктув ти свої умови. Інформ ційн вл д мо-

же м ти не тільки особистісний х р ктер,  й вплив ти н контроль

н д з соб ми отрим ння цієї інформ ції, н д інформ ційними пото-

к ми тощо.

Інформ ційн вл д може сприяти з стосув нню різних з собів

м ніпулюв ння, тобто упр вління поведінкою людей супроти їхніх

інтересів.

Близькими до інформ ційних ресурсів є ресурси нових зн нь, тоб-

то вл д , що ґрунтується н зн ннях. Вв ж ється, що носії нових

зн нь можуть д ти конкретні рекоменд ції у зв'язку з їх з стосув н-

ням, з необхідності виходити зі скл дних ситу цій.



Добровільне підкорення як основ вл ди передб ч є використ ння

однієї з трьох скл дових: особистої х ризми, перекон ності, тр диції.



Особист х ризм являє собою прив бливість для оточуючих тих

чи інших якостей керівник (лідер ). З р ди можливості отрим ти

його підтримку, схв лення підкоряються його вк зівк м. Х ризм -

тичн вл д побудов н не н логіці, не н тр диціях,  н сильних

особистісних якостях чи т л нті лідер

Перекон ність у необхідності підкорятись і виконув ти вимоги

конкретної особи, що н в'язує свою точку зору, вв ж ється обов'яз-

ковою умовою сильної вл ди.



Тр диційн вл д орієнтов н н пос ду, чин нез лежно від особи,

що її обійм є.



Вл д в орг ніз ції використовується ефективно з т ких умов:

· потреб викон вця, н якій б зується вплив, м є для нього велике

зн чення;

· викон вець розгляд є керівник як того, хто дозволяє йому ре -

лізув ти свої потреби;

· викон вець повинен бути перекон ним, що викон ння з вд ння

приведе до ре ліз ції його потреб.

Цік во, що деякі керівники, упр влінці ніяк не можуть усвідомити,

що пр во н вл ду обумовлюється поєдн нням офіційної вл ди пос ди

з лідерством керівник .



Потреб вл ди проявляється як пр гнення м ти вплив н людей,

д в ти пор ди, н д в ти допомогу.

Сил вл ди з лежить:

· від в ртості тих потреб особистості, н б зі яких здійснюється

цей вплив;

· від можливості впливової особи з довольнити цю потребу бо ж

від думки підлеглого, що керівник це може зробити.

Конфлікт виник є з умови звільнення об'єкт від з лежності, при

цьому:

· потреб індивід , н якій б зується вл д , зменшується, і ця осо-



бистість звільняється від вл ди суб'єкт ;

· суб'єкт не може повністю з довольнити потреби індивід ;

· з'являється третя особ , як може з довольнити ці потреби об'єкт

кр ще і швидше.



Причини конфліктів в орг ніз ціях

Існує б г то різних причин виникнення конфліктів в орг ніз ції.

Об'єктивними вв ж ються т кі:

· ресурсн груп причин (вл д , премія, земля);

· інформ ційн груп причин (ф кти, чутки, перекручення (вип д-

кові й спеці льні));

· ціннісн груп причин (принципи, які ми проголошуємо бо з пе-

речуємо, особистісні системи перекон нь, поведінк , відмінність

у цілях, стилях поведінки, у рівні кв ліфік ції, освіти)

· структурн груп причин (вз ємоз лежність з вд нь, непр виль-

ний розподіл відповід льності, невідпр цьов ність структур уп-

р вління);

· комунік тивн  бо поведінков груп , зокрем поведінк індиві-

дів, як не відповід є очікув нням оточення.



Вл д як об'єкт конфліктів

Чесність вмир є, коли прод ється.

Жорж С нд

Обсяг ре льної вл ди в орг ніз ції -- постійн величин , тому

будь-який її перерозподіл передб ч є зняття певних її повнов жень

з одних осіб т перед чу їх іншим. У т кій боротьбі перетин ються

інтереси різних керівників, що й визн ч є суб'єктів конфліктної

вз ємодії.

Ф ктор ми, що визн ч ють боротьбу з вл ду при її перерозпо-

ділі, можуть бути: особистісні мотиви, стр тегічні цілі, бр к ресур-

сів, кон'юнктур тощо.

Боротьб між конфліктуючими сторон ми іде з :

· розширення меж вл ди;

· збільшення обсягу вл ди;

· зміну основ вл ди;

· підвищення особистісного ст тусу.

7.2. Влада як ресурс керівника

Н буття вл ди індивідом передб ч є поєдн ння н пр ктиці лі-

дерських рис особистості й пос дових можливостей, з кл дених у

структурі упр вління.



Лідерство -- це прояв соці льної ктивності членів групи колек-

тиву. Лідер -- член групи, який с мостійно висув ється н роль не-

форм льного керівник в умов х певної, досить зн чущої ситу ції,

щоб з безпечити ефективну орг ніз цію спільної діяльності людей.



Лідери був ють:

· ситу тивні, їх висунення пов'яз не з певною ситу цією, особисти-

ми якостями, які можуть у цій ситу ції допомогти групі розв'яз -

ти н явні проблеми;

· форм льні -- офіційно призн чені;

· позитивні -- їхня діяльність збіг ється із з г льними н прямк ми

офіційного керівник колективу;

· нег тивні -- це бо постійний порушник дисципліни в колективі,

бо людин -носій інших цінностей, бо ж претендент н офіційну

вл ду в колективі;

· явні -- вони спр вжні лідери, і це вр ховують у колективі, особ-

ливо, коли прийм ються рішення;

· прихов ні лідери -- неформ льні лідери колективу, вплив яких

прихов ний від офіційного лідер ;

· емоційні -- їхній вплив б зується н симп тії колективу, б ж нні

спілкув тися з ними.

Якщо керівник м є сл бкий вплив н членів колективу, то н яв-

ність сильного неформ льного лідер зн чно ускл днює йому життя.

Нез лежно від природи вл ди пр во ком ндув ти викон вцями

в орг ніз ції ре лізується в т ких форм х: перекон ння, примус, н -

віюв ння.

Стиль роботи керівник визн ч ється типом особистості керів-

ник , рівнем його вихов ння, досвідом, умов ми роботи підприєм-

ств , ст дією розвитку колективу. Це потрібно вр ховув ти, ін кше

виник тимуть конфліктні поля суперечок.



Ефективність стилю керівництв визн ч ється:

· пок зник ми діяльності орг ніз ції;

· психологічним клім том у колективі;

· плинністю к дрів;

· рівнем конфліктності в колективі;

· викон вчою дисципліною.



Курт Левін (1890­1947), німецький учений, провів в Енн

Арборському університеті США серію експериментів, н зв вши три

"кл сичні" стилі керівництв :

· вторит рний;

· демокр тичний;

· п сивний (лібер льний).



В жливими є х р ктер прийняття упр влінських рішень і ст в-

лення керівник до підлеглих (досвід з ур хув нням мерик нської

мент льності).

Авторит рний стиль.

Для т кого стилю вл стиве одноособове прийняття рішень з усіх

пит нь, незн чний інтерес до пр цівник як особистості. Шеф керує

підлеглими з вдяки повнов женням офіційної пос ди, визн ченої

ієр рхічною структурою орг ніз ції; від підлеглих чек є покори, ко-

ристується метод ми н к зів і розпоряджень, с м визн ч є мету й

з вд ння діяльності, жорстко контролює їхнє викон ння, н вл сний

розсуд н городжує і к р є підлеглих, співробітник м н д є мінімум

інформ ції.

Демокр тичний стиль -- керівник пр гне виробити колективні рі-

шення. Мет діяльності узгоджується зі співробітник ми. При роз-

поділі з вд нь вр ховуються поб ж ння членів групи. Оцінк діяль-

ності співробітників відбув ється з відомими усім критеріями.



П сивний стиль (лібер льний) х р ктеризується пр гненням ке-

рівник відсторонитися від прийняття рішень бо перекл сти це з в-

д ння н когось, повн б йдужість до спр в колективу. Повн сво-

бод дій у колективі. В колективі відсутнє чітке структурув ння пр -

ці, розподіл пр в і обов'язків тощо.

Для попередження конфліктів у колектив х доцільно вміло вико-



ристовув ти вл ду:

· чітко розмежовув ти вл дні повнов ження по горизонт лі т вер-

тик лі;

· уник ти зосередження всіх повнов жень вл ди в одних рук х;



· документ льно оформити досягнуті домовленості з розподілу

повнов жень.

Т ким чином, конфлікти визн ч ються природою людини, спе-

цифікою діяльності орг ніз ції. Н н шу думку, в орг ніз ціях нем є

можливості й необхідності дол ти конфлікти повністю, бо вони ві-

дігр ють як деструктивну, т к і конструктивну роль. З вд ння поля-

г є в доцільності знижув ти рівні конфліктного протистояння спів-

робітників шляхом професійної побудови системи упр вління і про-

філ ктики конфліктів
7.3. Корупція -- фактор конфліктності влади й народу

Чесність -- пр вильний і єдиний шлях,

н якому людин ніколи не з блук є.

Н родн мудрість

Термін "корупція" походить від сполучення л тинських слів

correi т rumpere (сorrei -- обов'язков причетність кількох предст в-

ників однієї із сторін до спр ви, rumpere -- порушув ти, л м ти,

пошкоджув ти, ск совув ти). З ч сом утворилося с мостійне понят-

тя -- corrumpere, що озн ч є уч сть у діяльності кількох (не менше

двох) осіб, мет яких поляг є у пошкодженні процесу керув ння

спр в ми суспільств .

З пр вління Ів н VI х б рництво з "Судебником" 1550 року

було визн но кримін льним злочином. М. М. К р мзін пише в

"Истории госуд рств Российского" (М., 1994): "З кон не допуск в

ніяких х б рів, ле хитруни вин ходили спосіб обдурюв ти: чоло-

битник, входячи до судді, кл в гроші перед обр з ми, н чебто н

свічки... Тільки в день Святого Воскресіння дозволялося суддям т

урядовцям р зом з червоним яйцем прийм ти в д рунок і кільк

десяток..."

Суч сного зн чення термін "корупція" н був у Європі в ХV­

XVI ст.,


норм тивно він з кріплений у міжн родній резолюції

"Пр ктичні методи боротьби з корупцією", підготовленій секрет рі-

том VIII Конгресу ООН про попередження злочинності й ст в-

лення до пр вопорушників (27 серпня -- 7 вересня 1990 р., Г в н ,

Куб ).

У Довіднику ООН про міжн родну боротьбу з корупцією з пис -



но: "Корупція -- це зловжив ння держ вною вл дою для одерж ння

вигоди з особистою метою".

Протидія корупції є в жливою проблемою у вз ємин х н роду і

вл ди. Психо н літики твердять, що корупція -- конфліктоген вл д-

них відносин н нинішньому ет пі розвитку суспільств .

Що ж відбув ється? Чому корупція пок зує своє нег тивне об-

личчя н йрізном нітнішим чином? Причини різні.

У б г тьох кр їн х н віть п нує думк про те, що більшість держ в-

них орг ніз цій -- корумпов ні. Н віть фірми, пов'яз ні між собою

співробітництвом, теж відчув ють корумпов ність. Тому і в Укр їні

н род сприйм є чиновництво не як слуг н роду,  як неформ льну

інституцію, не підзвітну суспільству, як служить йому лише через свої

професійні обов'язки. Тому с ме це є причиною того, що і н род їх вв -

ж є просто чиновник ми, не слуг ми укр їнського н роду.

З хідні вчені н зив ють дв н йочевидніші шляхи корупції вико-

н вчої вл ди:

· перший проявляється т м, де послуги т підпис ння контр ктів (різ-

ном нітних документів) здійснюються відповідно до інструкцій, ле,

щоб швидше це ст лося, д ють чи пропонують х б р;

· другий -- коли х б р д ється з послуги, які чиновникові з боро-

нено н д в ти, ле він це робить, бо хоче м ти побічний прибуток.

До чого призводить корупція:

· корумпов н діяльність не зд тн досягти мети, якої пр гне уряд

(корупція при призн ченні н пос ду породжує неефективність і

призводить до втр т; корупція при вступі в університет т інші

види корупції);

· корупція з смічує ділове середовище, в якому доводиться пр цю-

в ти;

· корупція призводить до подорожч ння упр влінського п р ту;



· корупція у формі х б р  скорочує з г льну кількість коштів,

спрямов них н з доволення гром дських потреб;

· корупція принижує, знецінює мор ль (кожний чесний гром дя-

нин повинен собі пост вити з пит ння: "Чому я не повинен бути

зберіг чем мор лі?");

· корупція в уряді, як усвідомлюється н родом, зменшує довіру до

орг нів вл ди;

· корупція в політиці є перешкодою для політичного розвитку й

позитивного іміджу держ ви;

· корупція зн чно знижує продуктивність пр ці;

· корупція веде до судових процесів;

· корупція веде не до з доволення людських потреб,  до л зівок

для окремих ділків.

Що ж породжує корупцію? Б г то дослідників стверджують, що

корінь зл -- в бідності й б г тстві, в мор льності т бездуховнос-

ті, в безвідповід льності й нтип тріотизмі.

З коном Укр їни "Про орг ніз ційно-пр вові основи боротьби з

орг нізов ною злочинністю" крім спеці льних (Координ ційний ко-

мітет боротьби з корупцією т орг нізов ною злочинністю при Пре-

зидентові Укр їни, спецпідрозділи МВС, СБУ) визн чено т кож ін-

ші держ вні орг ни, які беруть уч сть у боротьбі з орг нізов ною

злочинністю: орг ни внутрішніх спр в Укр їни т Служби безпеки

Укр їни; орг ни прокур тури Укр їни; митні орг ни; підрозділи

Прикордонних військ Укр їни; орг ни Держ вної под ткової дмі-

ністр ції т Держ вної контрольно-ревізійної служби.

Відт к ми вв ж ємо, що причини низької ефективності боротьби

з корупцією в держ ві неоднозн чні. Вони зумовлені зокрем

неузгодженістю чинного з конод вств .

Корупція в Укр їні ф ктично п р лізує реформи, вон  ст л

ре льною з грозою побудови не тільки ринкової економіки,

й

демокр тичної держ ви, утвердження в ній гром дянського сус-



пільств . Тому пит ння про відкритий осуд гром дськістю цього яви-

щ т пошук шляхів і форм його профіл ктики, з побіг ння, вдоско-

н лення боротьби з ним -- спр в всього н роду, пит ння честі, по-

рядку, духовності т іміджу н ції перед м йбутніми поколіннями і

світовою спільнотою. А н йв жливіше -- з хищ ти політиків-упр в-

лінців, обов'язок яких -- д ти н родові відчув ти себе людьми, ст -

ти н решті держ вним н родом.

7.4. Соціально психологічний клімат у колективі

(організації)

Одним із пок зників успішної діяльності керівник орг ніз ції

(фірми, колективу) є рівень сформов ності соці льно-психологічно-

го клім ту. Т к, Б. Д. П ригін з зн ч є, що соці льно-психологіч-

ний клім т -- "один із виріш льних чинників успішної діяльності

людини в усіх сфер х життя суспільств " [14].

Соці льно-психологічний клім т будь-якої уст нови породжуєть-

ся міжособистісною вз ємодією, як опосередковує не тільки між-

особистісні впливи,  й вплив н вколишнього фізичного середови-

щ : речей, предметів, явищ природи тощо. Н стрій однієї людини

вплив є н н стрій іншої, позн ч ється н різном нітних кт х пове-

дінки, діяльності, життя людини.

Р. Х. Ш куров пропонує розгляд ти соці льно-психологічний

клім т з ур хув нням трьох особливостей: психологічної, соці льної

т соці льно-психологічної. "Психологічн форм клім ту, -- пише

Р. Х. Ш куров, -- розкрив ється в емоційних, вольових т інтелек-

ту льних ст н х і вл стивостях групи (т к, можн говорити про т-

мосферу оптимізму, стр ху, цілеспрямов ності  бо вольової роз-

сл бленості, творчого пошуку т інтелекту льної ктивності людини

тощо)". Н його думку, якщо в інтелекті, емоціях, волі фіксув ти

їхній соці льний зміст, то тут виявлятиметься соці льний спект,

соці льно-психологічний спект виявляється в єдності, згоді, з до-

воленні, дружбі, згуртов ності [15].

Соці льно-психологічний клім т -- якісний бік стосунків, що ви-

являється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють

бо перешкодж ють продуктивній спільній діяльності т всебічному

розвитку особистості в групі. Т кий клім т може бути сприятливим,

несприятливим, нейтр льним, позитивно чи нег тивно вплив ти н

с мопочуття людини.

Н йв жливіші озн ки сприятливого соці льно-психологічного

клім ту групи (колективу):

Суб'єктивні озн ки:

· довір т взємовимогливість членів групи один до одного;

· доброзичливість і ділові претензії;

· вільне висловлюв ння думок щодо спр в колективу чи поведінки

окремих осіб;

· відсутність тиску з боку керівництв н підлеглих і визн ння з

ними пр в прийм ти рішення, зн чущі для спр в колективу;

· дост тня поінформов ність членів колективу про з вд ння т

ст н спр в у колективі;

· високий ступінь емоційного включення т вз ємодопомоги у си-

ту ціях, якщо є у цьому потреб ;

· усвідомлення і взяття відповід льності н себе з ст н спр в у гру-

пі кожним із її членів.

Об'єктивні озн ки:

· високі пок зники результ тів діяльності;

· низьк плинність к дрів;

· високий рівень трудової дисципліни;

· відсутність н пруженості й конфліктності в колективі тощо.

І хоч кожен колектив м є своє, неповторне обличчя, стиль,

інтереси, зг д ні озн ки м йже універс льні для будь-якого ко-

лективу


З г льні ф ктори формув ння соці льно-психологічного клім ту:

· х р ктер виробничих відносин того суспільств , скл довою ч с-

тиною якого є груп ;

· орг ніз ція й умови трудової діяльності;

· специфік й особливості роботи орг нів упр вління т с мовря-

дув ння;


· стиль і х р ктерологічні форми керівництв ;

· соці льно-психологічні, гендерні т  демогр фічні особливості

групи;

· чисельність групи тощо.



Вирізняють т кі основні ф ктори формув ння соці льно-психо-

логічного клім ту:

· ф ктори м кросередовищ ;

· ф ктори мікросередовищ .

Говорячи про ф ктори м кросередовищ , які вплив ють н пси-

хологічний клім т ззовні, необхідно вр ховув ти те, що жодн гру-

п не може існув ти, тим більше розвив тися ізольов но від н вко-

лишнього світу. До т ких ф кторів н леж ть:

· соці льно-психологічні тенденції н уково-технічного прогресу;

· особливості суспільно-економічної форм ції н конкретному ет пі

розвитку суспільств ;

· особливості діяльності орг нів упр вління, вищих з рівнем;

· соці льно-психологічні особливості територі льного р йону, в

якому функціонує орг ніз ція, тощо.

Зн чно більше вплив ють н соці льно-психологічний клім т ко-

лективу ф ктори мікросередовищ ; основні з них т кі:

· особливості м тері льно-економічних, технологічних т орг ні-

з ційно-упр влінських умов пр ці в колективі т ступінь з дово-

лення людей цими ф ктор ми;

· особливості форм льної структури в колективі т її співвідно-

шення з неформ льною;

· стиль керівництв керівник колективу;

· рівень психологічної культури керівник т співробітників тощо.

Отже, основними ф ктор ми, які вплив ють н ст н соці льно-

психологічного клім ту в колективі, є зміст пр ці т ступінь з дово-

лення людей роботою; умови пр ці т побуту, з доволеність ними;

ступінь з доволення х р ктером міжособистісних стосунків зі спів-

робітник ми; стиль керівництв , особистість керівник ,  т кож те,

чи з доволений він співробітник ми.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка