Конкурс учнівських творчих та наукових робіт «У зморшках героїв вогонь боротьби»



Скачати 273,87 Kb.
Дата конвертації13.08.2017
Розмір273,87 Kb.
ТипКонкурс

Управління освіти виконавчого комітету

Нововолинської міської ради

Міський методичний кабінет

Нововолинська гімназія

Конкурс учнівських творчих та наукових робіт

«У зморшках героїв – вогонь боротьби»

(у рамках проекту „Маршрути поколінь”)


Шлях у науку

дочки “ворога народу”

Робота учня 9-Б класу

Нововолинської гімназії

Микулича Олександра Ігоровича


Науковий керівник –

учитель історії

Дацюк В.Г.

Нововолинськ

2010

Зміст


Вступ................................................................................................................3

Розділ 1. З історії ОУН-УПА.........................................................................5

1.1. Завершальний етап боротьби........................................................5

1.2. Розправа сталінського режиму з ОУН-УПА...............................7

Розділ 2. Науковець з Волині........................................................................9

2.1. Тривожне дитинство.....................................................................9

2.2. Шкільні роки дочки “ворога народу”........................................11

2.3. Наукова і громадсько-політична діяльність..............................15

Висновки........................................................................................................18

Список використаної літератури.................................................................19

Додатки..........................................................................................................16

Вступ

Вже друге десятиліття ми живемо в незалежній державі.

Ми, українці, увійшли в історичний період, коли маємо право творити життя за власними законами, коли маємо пишатися нашими переможним надбаннями, формувати і розвивати моральні засади національної гідності.

Національна честь Українства – духовний символ, зітканий з імен найвидатніших українців. У вінок української національної честі вплетені імена сотень тисяч відомих, маловідомих і невідомих людей, які своїм життям і діями сприяли утвердженню незалежності України; звеличували українську націю своїми досягненнями. Багатий волинський край талантами. До славетних постатей Волині належать О. Корзанюк, А. Пучковський,

О. Цинкаловський, О. Каліщук.

Почесне місце серед них по праву належить ветеранам ОУН-УПА.

Мене зацікавила доля дітей репресованих, визнаних сталінським режимом “ворогами народу”.

Об’єктом мого дослідження є життєвий шлях людини, яка народилась на Волині в сім’ї репресованого, пройшла тернистий шлях випробувань i стала видатним науковцем нашого часу. Це – Смiрнова Галина Iванiвна.

Новизна роботи полягає у тому, що доля дітей “ворогів народу” ще мало досліджена, а вони продовжили справу своїх батьків, внесли свій вклад в боротьбу за утвердження української державності.

Актуальність роботи в тому, що громадяни незалежної України повинні знати особливості розвитку, боротьбу за незалежність жителів того краю, у якому ми живемо. Знати імена тих, хто своєю творчою працею прославив Україну.

Мета роботи: дослідити і проаналізувати життєвий і творчий шлях “дочки репресованого”, показати незалежність духу тих, хто пройшов через сталінські спец поселення.

Щоб дослідити це питання я опрацював твори істориків О. Бойка, В. Барана, Ф. Турченка, О. Субтельного, В. Косика та інших. Я зустрівся з ветеранами Нововолинского братства ОУН-УПА ім. Клима Савура, використав архів МВС України у Волинській області і домашній архів Смірнової Галини Іванівни. Провів бесіди з людьми, які її знають: Груй С.Й., Кравцовою Л.С. та іншими.

Всі ці матеріали сприяли написанню моєї роботи.
Розділ 1. З історії ОУН-УПА
1.1. Боротьба за Українську Самостійну Соборну Державу – як передумову і єдине забезпечення волі, творчої праці та вільного зростання всієї української нації і кожної людини зокрема – це зміст змагань усіх поколінь Українського народу від найдавніших часів його історії.

Форми боротьби були різні – відповідно до ситуацій, але в цій боротьбі український народ спирався завжди насамперед на власні сили. Коли на наших землях проходила німецько-більшовицька війна, українці виступили збройно проти обох окупантів, як зовсім самостійний чинник і як єдиновладний властитель Українських земель.

В цей складний час постала Українська Повстанська Армія – військова формація революційного характеру з провідною метою – обороняти українське населення від терору окупантів та створити Українську Самостійну Соборну державу.

Після закінчення радянсько-німецької війни діяльність УПА була спрямована на те, щоб перешкодити встановленню тоталітарного режиму в краї. Загони УПА контролювали значні території Західної України, зберігаючи високу боєздатність. “В УПА міцна дисципліна, добре поставлена виховна робота, добре налагоджене харчування і обмундирування”, – писав, у звіті, командир 48-ої дивізії генерал Князев.

Проте сталінське керівництво мало на той час уже можливість організувати широкі винищувальні акції проти УПА: у Західній Україні було зосереджену величезну кількість регулярної армії, утворені у Львівський і Прикарпатський областях військові округи. У всіх районних центрах були розміщені військові частини, з військ МВС і НКВС створювалися сильні гарнізони, з місцевих жителів формувались винищувальні батальйони(так звані яструбки), до яких включались навіть недавні вояки УПА. Всюди була запроваджена комендантська година, проведений перепис населення.

Протягом 1944-1945рр. Уряд УРСР декілька разів звертався до повстанців з вимогою скласти зброю, обіцяючи повну безпеку і амністію. Зазнаючи значних втрат УПА спробувала пристосуватися до наростаючого наступу радянських військ. Великі з’єднання були поділені на малі рухливі загони. Основне зосередження цих дрібних загонів повстанців – лісові масиви. Велика мережа підпільних груп “боївок” по 10-15 осіб, створювались переважно у сільській місцевості.

“На прикінці 1946 року Українська Головна Визвольна Рада ухвалила докорінно реорганізувати УПА, а саме:

- демобілізувати частину повстанців;

- відправити певну частину вояків на Захід;

- створити підпілля з найбільш стійких і витривалих людей”.

“Починаючи з 1946 року, - писав один з ідеологів ОУН-УПА П. Полтава, - український визвольний рух в СРСР почав переходити від форм широкої повстанської боротьби до форм боротьби глибоко підпільної...”

Загибель командувача УПА Р. Шухевича (5 березня 1950 року) стала своєрідним поворотним пунктом - після неї фактично закінчився організований опір на західноукраїнських землях, хоча окремі невеличкі загони та рештки підпілля діяли ще до середини 50-их років.

Отже, у повоєнний період тактична лінія УПА зазнала певної трансформації. Якщо на початку переважають форми широкої повстанської боротьби (контролювання певної території, створення альтернативних радянським органам влади національно державних структур, діяльність великих формувань), то на початку 1947 року тактика боротьби змінюється.

Факторами, які визначали ці зміни, були переростання повоєнного протистояння між СРСР і Заходом у протиборстві з радянськими військами; загибель повстанських лідерів; певні успіхи радянської влади в суспільних перетвореннях, політика сталінського режиму на розкол лав повсталих.


1.2 Відновлення радянської влади в західних областях України супроводжувалося посиленням репресивного тиску на місцеве населення.

Наприкінці війни і у повоєнний період розгалужений сталінський репресивний апарат широко використовував вже випробуваний у повоєнні роки арсенал репресивних акцій. А решти, вбивства, конфіскації майна, масові депортації, запровадження системи заручництва – далеко не повний перелік форм і методів репресивного тиску на місцеве населення. Своєрідним сигналом до початку репресій стало розпорядження НКВС СРСР від 7 січня 1944 року, у якому зазначалалося: “…усіх виявлених пособників на території України заарештовувати з конфіскацією майна і відправляти до Чорногорського спецтабору(Красноярський край)”

З наближенням фронту до західноукраїнських земель репресивна діяльність радянського режиму посилюється. З’являється нове розпорядження НКВС СРСР у якому вказувалося: “Сім’ї, у складі яких є оунівці, що перебували в нелегальному становищі, а також сім’ї засуджених оунівців взяти на облік і виселити до тилових областей

Союзу ”.


15 травня 1945 року М. Хрущов провів у Львові нараду з секретарями обкомів КП(б)У і начальниками управлінь НКВС. У своїй доповіді він вимагав рішучих каральних акцій проти сімей повстанців, а також порекомендував “нові методи роботи”, суть яких полягала у створенні у західноукраїнському краї атмосфери “кругової поруки” та взаємної підозри. У кожному селі мали бути відібрані заручники із заможних селян, які мусили повідомляти офіційну владу про наміри та дії повстанців. Хрущов вимагав організувати збори селян, на яких оголошували імена тих, хто допомагає повстанцям і застосовувати проти них репресії.

Основними жертвами репресивних акцій були, як правило, члени сімей оунівців і так званих “бандпособників”, куркулі з сім’ями, стара західноукраїнська інтелігенція, священники греко-католицької церкви.

Про масовий характер репресій переконливо свідчить той факт, що лише протягом 1946-1948 років у східні райони СРСР було депортовано майже 500 тис. західних українців.

Сталінське керівництво використовувало репресії в західноукраїнських землях водночас і як засіб державного примусу, і як метод покарання.

Основною метою каральних акцій було створення сприятливих умов для тотальної радянізації Західної України.

Але дух національно-визвольної боротьби був непоборний. Він сіяв зерна супротиву тоталітарній системі. Зі збройної боротьби народжувався громадянин, який на відміну від пересічного жителя Радянського Союзу, був свідомим своїх прав, що найважливіше, був готовий ці права захищати.




Розділ 2. Науковець з Волині

2.1. Серед численних сімей репресованих органами НКВС була і сім’я члена ОУН-УПА з села Сьомаки Луківського району Волинської області Сергійчука Івана Ярмоловича. Його сім’я, як і тисячі інших родин “ворогів народу” пройшла нелегкий шлях у сталінських спецпоселеннях.

Особливо мене зацікавила доля його старшої дочки – Галини, здібної волинської дівчини, яка зуміла вистояти в складних життєвих незгодах і досягти значних успіхів у професійній і громадській діяльності.

Див. Додаток 1

У мальовничому куточку Волині, серед лісу високого, у стороні від магістральної дороги знаходиться село Сьомаки Луківського району Волинської області де 11 червня 1939 року народилась друга дитина в сім’ї Сергійчуків – Івана Єрмолайовича і Тамари Павлівни. Зростала Галина у дружній сім’ї, де панувала любов і довіра.

Батьки одружилися “по любові з першого погляду”. Поскільки невістка не була бажаною, через незвичне на Волині ім’я – Тамара, син отримав від батьків за непокору дуже маленький клаптик землі. Молоде подружжя своєю працею довело господарство до достатньої заможності на той час: побудували власний будинок, мали 6га землі, робочого коня, корову, птицю. В госпадарстві використовували залізний однолемішний плуг, борону, ручну молотарку, віз і інші знаряддя праці.

Див. Додаток 2.

В дружній родині зростало троє дітей: син Володимир – найстарший, Галина і наймолодша Людмила. Діти росли працьовитими: змалку допомагали батькам по господарству. Дівчата ткали полотно, в’язали з вовняних ниток собі сарафани, панчохи.

Див. Додаток 3.

Великим авторитетом в сім’ї користувася батько – Сергійчук Іван Єрмолайович, 1907 р.н. Галина Іванівна згадує: “Він з раннього дитинства мав дуже великі здібності і особливий потяг до навчання. За польської влади на Волині закінчив три класи на відмінно, дуже хотів навчатися далі, але для українців це було неможливо. Ще один рік вчителька навчала його таємно, та про це дізналася влада села і вона невідомо куди зникла”.

“Тато – моя гордість”, - ці слова дочки свідчать про велику роль батьківського прикладу для формування особистості Галини Іванівни Сергійчук.

Див. Додаток 4,5

Майстровитий, освічений, національно свідомий він був шанований у селі.

У 1941 році мирне життя перервала війна. Село Сьомаки, розташоване серед лісів німці обминали, таким чином влади в селі не було ніякої: “перші совєти” втекли, а німці не прийшли. Селяни продовжували господарювати, а після створення УПА більшість з них співпрацювала з повстанцями.

Боролася за волю України і родина Галини Іванівни. З особливою теплотою вона згадує про своїх дідуся і бабусю, батьків мами – Косіка Павла Михайловича та Косік Прасковію Павлівну.

Див. Додаток 6.

“Дідусь мав гарну технічну освіту (канали і меліорація), навчався в Кракові і Петербурзі, був родом з інтелігентної заможної родини. Після навчання працював на побудові каналів в Середній Азії, там і народилась моя мама та отримала незвичне для Волині ім’я – Тамара. На Волині (село Чорноплес Миколаївського району) дідусь мав багато землі, був заможним господарем, благодійником. За свої кошти, у власній великій хаті відкрив школу для села. В роки війни харчував вояків УПА, тому тільки но прийшли “другі совєти” (1944р.) його з бабусею вивезли на спецпоселення на північ Росії в Кіровську область. Ще в 1944р., рятуючи людей і худобу під час боїв, був поранений у руку. Рана виявилася важкою і через 5 років на спецпоселенні дідусь помер. Бабуся пережила його на 25 літ.”

Одним з організаторів УПА в селі Сьомаки був і батько Галини – Іван Єрмолайович. У великій добротній клуні його батька Єрмолая Сергійчука, проводився вишкіл – навчання воїнів-новачків УПА. Саме тут пройшов вишкіл юнак Каліщук Сергій Романович, нині голова Нововолинської станиці Братства ветеранів ОУН-УПА, кавалер Ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, який він отримав на Покрову, 14.10.2007р. з рук президента України В. Ющенка.

В ці тривожні дні свого дитинства діти разом з мамою були звязковими УПА. Батько мав псевдо “Гарний”, серйозний відданий боротьбі за волю, він доручав своїй сім’ї передавати повстанцям продукти, спорядження, інформацію. Галина Іванівна згадує: “Мама запрягала коня в бричку, завантажувала спорядженням і різними вузликами зверху і ми їздили по селах як зв’язкові”.

1944р. На Волинь прийшли більшовики – “другі совєти”. Українська повстанська армія була єдиною силою, що змогла протиставитися сталінському режиму. “Від зайняття Західної України у лютому 1944р. до пізньої осені 1945р. війська НКВС і Львівського військового округу провели 27 тисяч бойових операцій проти ОУН-УПА. У свою чергу повстанці здійснили близько 6 тис. операцій проти радянських частин”.

Аналізуючи ці дані, можна ствердити, що в середньому на кожний день перших двадцяти місяців радянської влади у Західній Україні припадало по 500 сутичок між УПА і радянськими військами.

Під час однієї з облав НКВСників в полон потрапив Іван Єрмолайович Сергійчук. Після цього він опинився в лавах Червоної Армії, воював з фашистами. Повернувся з фронту, а 28 травня 1946р. був заарештований і за вироком військового трибуналу 20 червня 1946р. засуджений до 15 років каторжних робіт з конфіскацією майна.

Див. Додаток 7.

2.2. Відновлення мирного життя на Волині у повоєнні роки проходило з великими труднощами. Радянізація західноукраїнських земель супроводжувалася репресіями місцевого населення, частина якого не розуміла чи не погоджувалася з політикою сталінського керівництва. Щоб привернути на свою сторону жителів Західної України керівництво завтосувало політику “батога і пряника”.

Поряд з репресіями, насильною колективізацією відкривалися школи, лікарні, будувалися нові підприємства.

Почала працювати школа і в с.Сьомаки. В 1945 році Галина (мала лише 6 років) пішла в перший клас. Дуже хотіла вчитися. Хоч навчання дітей починалося з 7 років її взяли, бо дуже просила, плакала, що вже хоче в школу. Закінчила 2 класи з Похвальними грамотами. Почала навчатися в третьому.

Див. Додаток 8.

З любов’ю згадує Галина Іванівна свою першу вчительку – Шеленгер Людмилу Терентіївну: “Наша єдина на всю школу учителька – чудова дівчина, незамужня, прислана до нас учителювати зі Сходу України. Чесна, розумна, ніжна, віддана дітям до глибини душі, дуже порядна. Поводилася у селі зі всіма селянами і переймалася їх турботами, стражданнями так чутко, що у “лісових братів” до неї не було ніяких претензій, навпаки, її захищали. Це неправда, що вояки УПА нащили спеціалістів зі Сходу усіх підряд. Ні. Тільки тих, хто поводив себе як окупант, з нахабством, презирством до місцевих”.

Див. Додаток 9.

В 1947 році в селі пройшла перша виборча кампанія до місцевих Рад без вибору, без демократії, примусово під тиском влади. Її очолював начальник, що, як згадує Галина Іванівна, був “кат, матюгальник, пияк і безжалісний безбожно. Всі діти від нього копняків мали і я теж... Восени після виборів брати з УПА нас, сьомаківців від нього на щастя позбавили назавжди...”

Див. Додаток 10.

В цей час війська НКВС повели новий наступ проти УПА. В 1946 році “повстанці зазнали величезних втрат – до 40% особового складу”.

Протягом 1944-52рр. в західних областях України репресіям у різних формах було піддано майже 500 тис. чол., жертвами насильства стали селяни, представники національної інтелігенції, підозрювані у зв’язках з націоналістичним підпіллям.

Серед них була і сім’я “ворога народу” Сергійчука Івана Єрмолайовича – його дружина Сергійчук Тамара Павлівна, 1912 р.н. та діти Володимир (1934 р.н.), Галина (1939 р.н.), Людмила (1941 р.н.) відповідно до постанови Особливої Наради при МДБ СРСР від 16 січня 1948 року (протокол № 1-в) із села Сьомаки Старовижівського району Волинської області, як члени сім’ї учасника ОУН були заслані в Кемеровську область на десять років з конфіскацією майна, рахуючи термін з 22 жовтня 1947 року.

Див. Додаток 11.

Як тварин, в товарняках вивозили українців у Сибір. На поселення сім’я була розприділена в селище “Полисаєво” Ленінськ-Кузнецовського р-ну Кемеровської області в Сибірі. Умови життя були надзвичайно складні. Не вистачало найнеобхіднішого – їжі і одягу. Один раз в тиждень всі поселенці мали проходити перевірки в органах влади. Часто хворіли, їжі постійно не вистачало. Особливо хотілось дітям цукру. Галина Іванівна згадує: “Думала, нічого мені не потрібно, тільки цукор”.

Дітям репресованих вчитись не дозволили. Але знайшлась людина – вчителька Анна Семенівна, яка добилась дозволу на їх навчання. В кінці серпня 1947 року зробили перевірку у який клас можуть іти навчатися діти. Галина (хоч повністю на Україні не закінчила третього класу) була за рівнем знань оприділена в 4-й клас. Але саме навчання у 4 класі вона згадує з болем. ЇЇ стала навчати вчителька, яка буквально знущалася з дітей “ворогів народу”. В школі панувала екзекуція. Якщо учень отримував три двійки, його проводили через стрій, а всі діти били, штовхали. “Я спочатку боялася іти до дошки відповідати. Мене через стрій проганяли разів чотири,”- згадує вона. Але прагнення вчитися допомагало долати всі перешкоди. Четвертий клас закінчила непогано. Навчання в 5-10 класах проходило зовсім по-інакшому. В школі стали працювати “вчителі від Бога”, які однаково відносилися до всіх дітей, у тому числі до дітей репресованих. Велика заслуга у цьому директора школи Володимира Михайловича, який особисто надавав допомогу дітям із сімей репресованих.

“Нам він допомагав продуктами “з директорського фонду”, як ми пізніше зрозуміли – з власних доходів: давав картоплю, хліб, цукор. Дістав для нас форму, яку носили учні ФЗУ, була вона негарна, але ми мали в що одягнутися”, - говорить Смірнова Г.І.

Щоб назбирати диких ягід, щавлю і вийти для цього з поселення потрібно було мати дозвіл коменданта, інакше це трактувалось як спроба втечі, а значить відправка на каторгу.

Брат Галини Іванівни – Сергійчук Володимир Іванович з 15 років працював в шахті під землею різноробочим. Шахтарям видавали спеціальну форму: чорний френч, галіфе і кирзові чоботи.

Жили переселенці спочатку в бараках – “времянках”, з двох-трьохетажними нарами. В 1950 році переселили сім’ї у кращі дерев’яні бараки з солдатськими ліжками. Казарми-бараки були великі на 15-20 сімей, 2 плити на казарму. Щоб зварити якусь страву треба було стояти в черзі.

Див. Додаток 12.

На спецпоселенні жили люди різних національностей: болгари з Одеської області, молдавани, німці з Поволжя, українці з Заходу. Жили між собою мирно. Начальником шахти був латиш, але як згадує Галина Іванівна був “людина цікава, інтелігента. Робив обходи, дивився як живуть люди і старався чим міг допомогти. Мама хворіла, лікарняних не було, тому нам він часто допомагав”.

Здібні учениці Галина і Людмила вчились лише на відмінно. Так проминуло 5 років спецпоселення в Сибірі. Найстрашніші роки були позаду. Але найбільшою радістю для сім’ї була звістка, що, зниклий тато, дякувати Богу, живий: мучиться на каторзі в шахтах Воркути. Один раз на півроку він мав право надіслати лист дружині і дітям розміром в піваркуша – не бульше. Листи треба було писати за правилами ГУЛАГу російською мовою. Але батько писав лише українською, за що отримував багато діб карцеру. Як згадує Галина Іванівна у той час вони молились і мріяли бути разом, повернутись на Україну.

Див. Додаток 13

В 1955р. Сергійчук Г.І. закінчила середню школу селища “Полисаєво” Ленінськ-Кузнецовського району Кемеровської області. Лише після клопотань директора школи отримала срібну медаль, адже дітей репресованих медалями не нагороджували.

2.3. Після закінчення школи поїхала поступати в Томський університет. Була прийнята по співбесіді, як медалістка.

В 1960р. закінчила Томський університет, механіко-математичний факультет, спеціальність – теоретична механіка. Почалася трудова діяльність, але хоч вже була “відлига”, десталінізація була половинчастою. Це відчула на собі і Галина Іванівна. Всіх студентів відправили на роботу в центр Корольова під Москвою, отримала туди направлення і вона, але чомусь місяць зволікали з її влаштуванням і стало зрозуміло, що причиною є біографія.

Повернулась в Томськ і стала працювати асистентом кафедри теоритичної механіки Томського політехнічного інституту, викладала “теоретичну механіку”.

Тут, в Томську, зустріла і свою долю. У 1960 році вийшла заміж за Смірнова Валерія Сергійовича, який також навчався в Томському університеті на радіо-фізичному факультеті. Це була “любов з першого погляду” і роки проведені разом були найкращими. Талановитий вчений до 37 років вже був кандидатом фізико-математичних наук, згодом доктор, професор, член-кореспондент Академії наук. Разом з чоловіком вони стали працювати в Інституті теоритичної та прикладної механіки Сибірського відділення Академії Наук СРСР в Новосибірську. Працює над проблемою “рішення наукових задач космічних досліджень”. В 1976 році захищає дисертацію “Аеродинамика процессов истечения из сопел космических ракет” і отримала науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук.

Працючи старшим інженером Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем планування та управління Мінприладу СРСР розробляє програмне забезпечення систем автоматизованого управління.

В 1979-1985рр. працює старшим викладачем кафедри Експлуатації АСУ Новосибірського відділення Ленінградського інституту підвищення кваліфікації робітників промисловості та міського господарства. Викладає дисципліни: Архітектура ЕОМ 4-го покоління; операційні системи ДОС та ОС ЕС ЕОМ; системи телеобробки даних; мови програмування Асемблер, Бей сік, Фортран, Кобол.

В академмістечку м.Новосибірська вчені жили між собою дружно, велике задоволення мали від спілкування між собою.

В сім’ї зростала донечка Іринка, добре навчалася і мріяла стати модельєром.

В 1977 році сім’ю спіткало велике горе – помер чоловік і батько – Смірнов Валерій Сергійович. Донька навчалася у дев’ятому класі і всю свою любов мама віддає їй. При її підтримці Іринка закінчила інститут в Ленінграді (дизайнерська група); вийшла заміж і стала жити в Болгарії (чоловік – болгарин).

А дочка Волині, кандидат фізико-математичних наук повернулася на Україну. З 1985 по 1992р. працює старшим викладачем кафедри математичного забезпечення систем обробки даних та управління Київської філії московського інституту підвищення кваліфікації керівних робітників та фахівців Мін. Приладу СРСР, а з 1992 по 1994 – працює завідуючою лабораторією інформатики та комп’ютеризації фінансово-економічних навчальних закладів України учбово-методичного апарату в апараті Міністерства фінансів України. Працювала над розробкою та реалізацією комплексного плану оснащення навчальних закладів комп’ютерами і перекваліфікацією викладачів.

Подальша наукова і викладацька діяльність Смірнової Г.І. зв’язана з Болгарією і США, де вона працювала викладачем з комп’ютерних дисциплін.

Див. Додаток 14.

Але де б не була Галина Іванівна душею і серцем вона постійно була на Україні, на рідній Волині, адже тут, в місті Нововолинську жили її батьки і брат Володимир з сім’єю. Сестра Людмила з сім’єю проживала в Чернігові. Після смерті тата мама залишилася сама і дочка повертається в 2001 році в Україну доглядати маму, якій уже минуло 90 років. Останні 2 роки життя вона оточила любу матусю туплом і увагою, які так потрібні нашим стареньким батькам.

Одночасно займається науковою і громадською роботою. Працює викладачем інформатики та сучасник комп’ютерних дисциплін у Нововолинських філіях Луцького біотехнічного Інституту і Київського Інституту міжнародної економіки та підприємництва. Веде значну політичну діяльність: член Проводу, керуюча справами Нововолинської міської організації партії “Народний Рух України”, голова Нововолинської міської організації Всеукраїнського Товариства політв’язнів і репресованих; член міської організації “Народний контроль”.

Вона завжди серед людей: привітна, щира, постійно в роботі. Завжди приходить на допомогу людям. Так, наприклад, саме вона потурбувалася, щоб надати допомогу сім’ї погорільців з Нововолинська, які проживали по вулиці І. Франка.

Працює над вирішенням питань про офіційну реєстрацію Товариства політв’язнів і репресованих. Добилась дозволу на видання на Волині журналу “Регіон бандерівський” один раз на два місяці.

Бере участь в організації і проведенні заходів, які сприяють національному відродженню України. Див. Додатки 16-20.

Так нещодавно взяла участь у святкуванні 65 річчя від створення УПА в Луцьку.

Див. Додаток 15.

Разом з ветеранами Нововолинського братства ОУН-УПА проводить значну роботу по патріотичному вихованню молоді. Зустрічається з учнями, студентами, ділиться спогадами, передає їм свою любов до України, вчить власним прикладом звеличувати нашу державу.



Висновки

У роботі, на основі дослідження життєвого шляху волинянки Смірнової Галини Іванівни (Дівоче прізвище Сергійчук Г.І.), показано нелегкий шлях дітей із сімей репресованих.

Доведено, що лише любов до України, прагнення оволодіти знаннями допомогли їй вистояти.

Я, учень 9-Б класу, ще раз переконався, що наш Волинський край багатий талантами. Свідченням цього є творча діяльність Галини Іванівни, її вклад у розвиток науки.

Також я мав можливість зустрітися і поспілкуватися з Галиною Іванівною не лише на годинах спілкування, а й на виховному заході, який був проведений 29 січня 2008 року в актовій залі Нововолинської гімназії для учнів 7-11 класів.

Див. Додаток 21

На мою думку, значення роботи полягає в тому, що зроблено спробу зібрати і систематизувати матеріал про життя дітей, які разом із батьками зазнали репресій і пройшли нелегкий шлях до знань; вистояли і залишилися патріотами України.

Матеріали даної роботи можуть бути використані при проведенні вечорів, зустрічей за круглим столом, наукових конференцій.



Список використаної літератури

1. Баран В. Історія України, - Львів: видавництво “Світ”, 1988.-337с.

2. Середницька Г.В. Історія України,-К.:видавництво А.С.К., 2003.-58с.

3. Смолій В.А. Історія України XX-початку XXI-століття –К.: “Знання”, 2004.-124с.

4. Бойко О.Д. Історія України. – К.: “Академія”, 1999.-434с.

5. Грицак Я. Нарис історії України: формування мдерної української нації XIX-XX століття.-К.:1996.-274с.

6. Тучрченко Ф.Г. Новітня історія України (1939-початок XXI-століття).-К.: “Генца”, 2007.-97с.

7. Субтельний О. Історія України.-К.: Либідь, 1992.-441с.

8. Косик В. Україна і Німеччина у Другій Світовій Війні.-Львів, 1993

9. Новак О. УПА. Чторінки історії. Роздуми. – Рівне, 1992

10. Борець Ю. ОУН і УПА в боротьбі за Українську державу.-Львів,2002

11. Садовий С. Організація Українських Націоналістів на новому етапі. Визвольний шлях. - К.: 2001



ДОДАТКИ

СТАРОВИЖІВСЬКА РАЙОННА РАДА КОМІСІЯ З ПИТАНЬ ПОНОВЛЕННЯ ПРАВ РЕАБІЛІТОВАНИХ



14.10.97р. №Кр-ІО На усну вимогу

ГР. СЕРГІЙЧУК Т.П.

м.Нововолинськ, вул.Клари Цет-кін, І


ДОВІДКА

видана про те, що дійсно 22 жовтня 1947 року з села Сьомаки Старовижівського району Волинської області була заслана на заслання в Кемеровську область з конфіскацією майна СЕРГІЙЧУК ТАМАРА ПАВЛІВНА з дітьми - Володимиром, Галиною і Людмилою.

До виселення сімя проживала в с.Сьомаки у власному будинку який був збудований в 1934 році, вела одноосібне господарство, ко ристувалася земельного ділянкою площею 6 га, мали робочого коня, корову, телицю, двоє поросят, птицю, залізного однолемішного плу­га, деревияну борону із залізними зубиями, ручну молотарку, воза на залізному ходу, різну сільгосппродукцію і речі домашнього вжиг ку. Все майно після виселення сім"ї було конфісковано.

Відомості про розмір господарства в 1944-1945 році та сплату податків в цей період в справі відсутні.

Підстава: справа гр. Сергійчук Т.П., на 34 аркушах, арк.16-

28.
С.П.КАРПУЧ



Фото 1946р.

Сестри Галина і Людмила. На дівчатках бантики

і панчохи, які вони самі виготовили









Фото 1928 р Фото 1955р.

Сергійчук Іван Єрмолайович





Фото 1949 р.,

Кіровська обл.

Павло Михайлович І Прасковія Павлівна Косіки на спецзасланні



Копія


УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ПО ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

№ 10/1430 6 червня 1992р.

С-142

Д О В І Д К А



Видана УСБ України по Волинській області в тому, що Сергейчук Іван Єрмолайович, 1907 р.н., уродженець с.Почапи Макіївського району , Волинської області, 28 травня 1946 року був заарештований та 20 червня 1946р. військовим трибуналом засуджений за ст..54-14а, 54-11 КК УРСР до 15 років каторжних робіт з конфіскацією майна. Звільнений 26 жовтня 1955 р. за не доведення вини та він реабілітований.

Довідка видана для пред’явлення до фінансових органів.


Основа: арх.. крим.справа 4/8 –фп.

Заст.. начальника ВСБ України / підпис/ М.К. Жигало

Печатка

Фото 1947р.



Мама Сергійчук Тамара Павлівна (35 р.) з дітьми. Син Володя (14р.), дочки Галина(8р.), Людмила(6р.)


Фото 1946р. Повний склад учнів початкової школи села Сьомаки.

Галина Сергійчук. Перший ряд, третя зліва.

Вчителька Людмила Терентіївна в центрі.


Фото 1947р. Перша виборча компанія за часів „других совєтів”

Члени виборчої дільниці с. Сьомаки.






мвс

Управління МВС України

у Волинській області

ВІДДІЛ ІНФОРМАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ
43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Виякиченк», 1 і

АРХІВНА ДОВІДКА

Відповідно до постанови Особливої Наради при МДБ СРСР від 16 січня 1948 року /протокол № 1-в/ із села Сьомаки Старовижівського району Волинської області, як члени сім'ї учасника ОУН, були заслані в Кемеровську область на десять років з конфіскацією майна, рахуючи термін з 22 жовтня 1947 року:

Сергійчук Тамара Павлівна, 1912 р.н.,

Сергійчук Володимир Іванович, 1934 р.н.,

Сергійчук Галина Іванівна, 1939 р.н.,

Сергійчук Людмила Іванівна, 1941 р.н.,

Постановою Особливої Наради при МДБ СРСР від 4 березня 1948 року /протокол № 7-в/ десять років заслання сім'ї Сергійчук замінено виселенням на спецпоселення.

Із спецпоселення звільнені:

Сергійчук Тамара Павлівна, Сергійчук Володимир Іванович, Сергійчук Галина Іванівна, Сергійчук Людмила Іванівна - 5 березня 1957 року відповідно до постанови Верховного Суду УРСР від 19 січня 1957 року.

На підставі ст. З Закону України від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" Сергійчук Тамара Павлівна, Сергійчук Володимир Іванович, Сергійчук Галина Іванівна, Сергійчук Людмила Іванівна по справі про адміністративне заслання в Кемеровську область та подальше перебування там на спецпоселенні - як жертви політичних репресій - реабілітовані.

Відомості про опис і конфіскацію майна сім'ї Сергійчук в справі відсутні.

Підстава: архівна справа № Р-231.

Начальник відділу інформаційних технологій УМВС України у Волинській області

В.П.Лакодей

Вик. Левчук

Фото 1950р. Сергійчук Володимир Іванович біля бараку казарми на спецпоселенні.

Фото 1952 р. Сім’я Сергійчуків:

Мама Тамара, діти Володимир(20р.), Галина(13р.), Людмила(11 р.)

РЕЗЮМЕ


Смірнової Галини Іванівни

Народ, Сергійчук, 11.06.1939 р. в селі Сьомаки Луківського р-ну Волинської обл., українка, громадянка України, вдова, кандидат фізико-математичних наук, пенсіонер категорії „науковець"



1947-1955 рр.-1955-1960 рр. -1960-1964 рр. -1965-1976 рр.-

1976р. -1976-1979 рр. -

1979-1985 рр. -

1985-1992 рр. -

1992-1994 рр.-

1995-2001 рр. 1997-1999 рр.

репресування у складі сім'ї „ворога народу", навчання в середній школі селища „Полисаєво" Ленінськ-Кузнецького р-ну Кемеровської обл. (Сибір) навчання в Томському університеті на механіко-математичному факультеті, спеціальність - теоретична механіка (м. Томськ).

асистент кафедри теоретичної механіки Томського політехнічного інституту (м. Томськ), (викладач з дисципліни „Теоретична механіка") Науковець Інституту теоретичної та прикладної механіки Сибірського Відділення Академії Наук СРСР (м. Новосибірськ, Академмістечко) (рішення наукових задач космічних досліджень)

захист дисертації „Азродинамика процессов истечения из сопел космических ракет" (отримання наукового ступеня „кандидат фізико-математичних наук")

старший інженер Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем планування та управління Мінприладу СРСР (м. Новосибірськ, Академмістечко) (розробка програмного забезпечення систем автоматизованого управління)

старший викладач кафедри Експлуатації АСУ Новосибірського відділення Ленінградського інституту підвищення кваліфікації робітників промисловості та міського господарства по методах і техніці управління (м. Новосибірськ, Академмістечко, (викладання з дисциплін: архітектура ЕОМ 4-го покоління; операційні системи ИОС та ОС ЕС ЕОМ; системи телеобробки даних; мови програмування Асемблер, Бейсік, Фортран, Кобол)

старший викладач кафедри Математичного забезпечення систем обробки даних та управління Київської філії Московського інституту підвищення кваліфікації керівних робітників та фахівців Мінприладу СРСР (м. Київ) викладання з дисциплін: архітектура СМ-1420 і ПК ІВМ РС; ОС М8-И08 і М7; САПР і СУБД; мови програмування Ассемблер, Паскаль, Сі, РЬ/1, Бейсік, Фортран,) завідуюча лабораторією інформатики та комп'ютеризації фінансово-економічних навчальних закладів України Учбово-методичного кабінету в апараті Міністерства фінансів України, методист вищої категорії (м.Київ) (розробка та реалізація комплексного плану оснащення навчальних закладів комп 'ютерами і перекваліфікації викладачів^

постійне проживання та робота викладачем з комп'ютерних дисциплін (Р. Болгарія, м. Варна)

робота за контрактом викладачем з комп'ютерних дисциплін у коледжі (СІЛА. м.Нью-Йорк)




01.04.2001р. 2002-2004 рр. -

З 2005р. -

повернення в Україну (м. Нововолинськ) на постійне проживання з метою

догляду самотньої матері (віком понад 90 років)

Викладач інформатики та сучасних комп'ютерних дисциплін у Нововолинських

філіях Луцького біотехнічного Інституту і Київського Інституту міжнародної

економіки та підприємництва.

політична і громадська діяльність: член Проводу, керуюча справами

Нововолинської міської організації партії „Народний Рух України";

голова Нововолинської міської організації Всеукраїнського Товариства

політв'язнів і репресованих; член міської організації „Народний контроль".


Фото 2008 р.

Галина Іванівна Смірнова під час зустрічі з юними гімназистами, 29 січня.




Фото 2008 р.

Галина Іванівна Смірнова з учителем історії Нововолинської гімназії



Дацюк Валентиною Григорівною
Каталог: images -> files
files -> Державна науково-педагогічна бібліотека україни
files -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
files -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
files -> Державний стандарт базової І повної загальної середньої освіти I
files -> Наказ №1243 Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України
files -> Програма з української літератури для 5-9 класів побудована згідно із Концепцією літературної освіти, затвердженою монмолодьспорту України 26. 01. 2011 р та вимогами Державного стандарту базової І повної середньої освіти
files -> Щодо відзначення 120-річчя від дня народження Бруно Шульца
files -> Дошкільної освіти


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Конкурс учнівських творчих та наукових робіт «У зморшках героїв вогонь боротьби» iconКонкурс учнівських творчих робіт «Математика цікава та прикладна наука»
Кафедра прикладної математики Національної академії статистики, обліку та аудиту запрошує учнів шкіл до участі в конкурсі учнівських...
Конкурс учнівських творчих та наукових робіт «У зморшках героїв вогонь боротьби» iconКонкурс учнівських творчих робіт «Я журналіст»

Конкурс учнівських творчих та наукових робіт «У зморшках героїв вогонь боротьби» iconУмови проведення в 2017 році ІІ міжнародного міждисциплінарного конкурсу наукових І творчих робіт імені володимира маняка І лідії коваленко
Преамбула
Конкурс учнівських творчих та наукових робіт «У зморшках героїв вогонь боротьби» iconКонкурс студентських творчих робіт із соціальних комунікацій
Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка, учнів коледжів та середніх загальноосвітніх навчальних...
Конкурс учнівських творчих та наукових робіт «У зморшках героїв вогонь боротьби» iconДень Героїв Небесної Сотні Указом Президента України №69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
Києві музею, присвяченого подіям Революції гідності; проведення за участю Національної академії наук, музейних, архівних та наукових...
Конкурс учнівських творчих та наукових робіт «У зморшках героїв вогонь боротьби» iconМетодичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт для студентів денної та заочної форм навчання
Бондаренко Т. Г., Надточій О. Л. Методичні вказівки щодо написання наукових (курсових, кваліфікаційних та дипломних) робіт : для...
Конкурс учнівських творчих та наукових робіт «У зморшках героїв вогонь боротьби» iconКонкурсі пошукових робіт «Сила, мужність, честь»
Запорізької області на базі кз «Центру туризму» зор у 2018 році», повідомляємо, що кз «Центр туризму» зор у проводить обласний заочний...
Конкурс учнівських творчих та наукових робіт «У зморшках героїв вогонь боротьби» iconТворчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей
Розділ Теоретичні основи розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку
Конкурс учнівських творчих та наукових робіт «У зморшках героїв вогонь боротьби» iconКонкурс пошукових робіт «Сила, мужність, честь»
Своєю історичною пам’яттю, героями славиться Гуляйпільська загальноосвітня школа №1. Ст
Конкурс учнівських творчих та наукових робіт «У зморшках героїв вогонь боротьби» iconНаказ №423 Про проведення ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад у 2015-2016 навчальному році
Положення про умови І порядок проведення І, ІІ, ІІІ етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад, зареєстрованого в Головному управлінні...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка