Конкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна»



Сторінка1/3
Дата конвертації11.09.2017
Розмір0,52 Mb.
ТипКонкурс
  1   2   3

Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти

у Чернігівській області





Методичний порадник

(за матеріалами огляду-конкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна»)




2016
Пропонуємо матеріали з досвіду роботи керівників гуртків ПТНЗ області за результатами огляду-конкурсу у 2016 році «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна».

Рекомендовано педагогічним представникам, які здійснюють виховну роботу.

Упорядник - методист лабораторії виховних технологій НМЦ ПТО

Яцун М.П.
Протягом лютого-квітня 2016 року проходив огляд-конкурс позаурочної виховної роботи та змістовного дозвілля учнів професійно-технічних навчальних закладів області.

У номінації «Україна Незалежна» керівники гуртків художньої самодіяльності представили 16 творчих звітів, присвячених 25-річчю незалежності України.

Керівники гуртків творчо та професійно підійшли до підбору репертуару відповідно до сценарію, створенню яскравих декорацій. Окремі виконавці і колективи художньої самодіяльності продемонстрували свій талант в різних жанрах та стилях музичного, танцювального, декламаторського мистецтва тощо.

ДПТНЗ «Чернігівський центр професійно-технічної освіти»

http://cs619130.vk.me/v619130333/1c0db/mghe_qo4sn8.jpg
Сценарій

виступу колективів художньої самодіяльності ЧЦПТО

«Гей, вдарте в струни, кобзарі»

в рамках фестивалю творчості «Молодь за майбутнє»

в номінації «Україна незалежна»

Підготував керівник літературно-драматичного

гуртка «Крила» Матвієнко С.В.
(Звучить музичний супровід)

В якості епіграфа

(Уривок з Костенко Л. «Пращур»)
Ведічий 1. Коли ридали сосни янтарем

І динозаври ніжились в щириці,

Коли ще жив у пралісі пралев,

Коли в пранебі глибали праптиці,



Ведучий 2. Коли льоди зсувалися із гір

І ще була не ящірка, а ящір, -

який він був, мій особистий пращур,

неандерталець, вертикальний звір?



Ведучий 3. А він же був, той дикий, той праперший,

котрий жарину вигледів од хвищ,

на стійбища людинячі приперши

Ведмедя із пралютих сукровищ.



Ведучий 4. Сліпого духу зарості дрімучі,

Печерна тінь у потолочі трав,

Він ще себе питаннями не мучив,

Не каявся, не сіяв, не орав.


Танець-картинка «Історія»

Постановка: керівник гуртка «Крила» - Матвієнко С.В.)
(Під спів кобзаря «Нема в світі правди» виходить кобзар в супроводі хлопчика)
Хлопчик Діду, діду, заспівайте про старі часи,

Розкажіть нам про простори, гори і ліси,

Затягніть же про найкраще місце на землі,

Де початок і той виток, як з’явились ми?


Кобзар Все в світі має свій початок,

Почате має свій кінець.

Зіркий, допитливий нащадок

Повинен мати свій взірець.

У кожного своя родина,

Матусі мова, батьків дім,

Мала й велика батьківщина

Й що відчувається своїм.

Чи родовід свій поважаєш

Витоки людності, землі,

І розумієш, знаєш, маєш

В душі їм вірні скрижалі.


Пісня «Нехай квітує Україна»


Слова: Ірина Зінковська

Музика: Олександр Кузьмич
Закохана у волю,

Закохана в життя,

Зазнала і недолю,

Терпіла забуття.

Так хочу сонцем гріти,

Цвісти для всіх людей,

Вогнем завжди горіти

В серцях своїх дітей.


Приспів:

Нехай квітує Україна

В духмяних сонячних садах!

Нехай збирається родина -

Наш оберіг у всіх віках!

Привітною хай буде доля,

Не буде заздрості і зла!

Цінуймо, браття, нашу волю,

Нам треба жити для добра!
Я вірю, все минеться

І прийде новий час:

Світ щиро усміхнеться

Від радості за нас.

Я – Україна-мати

І Берегиня літ.

Я хочу об'єднати

Весь український рід!


Приспів.
(Звучить музичний супровід, виходять Кобзар і Хлопчик))
Хлопчик Скажіть-но діду, а то правда,

Що наші предки в давнину

Молилися геть іншим силам

І вірили у дивину?


Кобзар Було давно це ,

В глибоких заростях гаїв дрімучих.

Похмуре все , неначе в сні моїм.

Там пахнуть квіти. На дубах могучих

Там чути дзвін незнаних нам птахів.

І мавки там живуть незнаної краси,

Як зиркне раз, одвіку не забудеш.

Одну з таких побачив я тоді.

Не знаю чи повіриш мені друже…

Але скажу, що погляду того

Поки живу ,ніколи не забуду,

Ту карооку дівчину зорю,

Що мов стріла промчалась коло дуба.

Сповідь Мавки

(За твором Українка Л. «Лісова пісня»)

(Під музичний супровід з’являється Мавка в супроводі дівчат, водять хороводи, дівчата йдуть)

Мавка (позіхає) Як довго я спала…

Вже сон-трава перецвітати стала… я спала…

Дихали так вільно груди…

По білих снах рожевії гадки

Легеньки гаптували мережки,

і мрії ткались золото-блакитні,

спокійні, тихі, не такі як літні…
(З’являються дівчата, співаючи заводять хоровод)

Ой, у полі криниченька,

Там холодна водиченька,

Там дівчина личком мила

І до води говорила:

«Личко моє, рум’янеє,

Кому будеш судженеє?»



(дівчата йдуть зі сцени)
Мавка Коли б ти нічка швидче минала,

вибач коханая ще ж я не знала

днини такої, щоб була щасна

так як ти нічка, так як ти ясна…

чом ти береза така журлива,

глянь моя сестронька та ж я щаслива,

не рони вербо сліз над водою

буде матусенько милий зо мною

батьку мій рідненький темненький гаю

як же я ніченьку сюю прогаю…

Нічка коротка, довга розлука,

що мені суджено щастя чи мука…


Свекруха Чого, чого ти вся розпатлана така,

як відьма ходиш нечепурно,

нема чим причесатись чепурненько

і що це за манаття на тобі?

воно ж і не вигідно при роботі…

Я маю дещо там дочки-небіжки

піди вберися там на жердці вісить…

Принаджуй ту погань лісову,

то ще діждешся добра…
Мавка А в лісі, а в лісі в нас нема свекрух ніяких…

Навіщо, навіщо ті свекрухи, невістки не розумію…

якби воно такеє говорило, що тями то слухала б,

а то: «Відьма з лісу!»… А де є в лісі відьми?

Відьми всі живуть по селах…
Пісня «Наречена»

Слова: Михайло Хома

Музика: Михайло Хома
Я дивлюсь уночі

На небо - і бачу очі твої

Твої вуста, наречена моя.

Місто спить в тишині,

А музика серця рветься з душі,

Мої пісні, - наречена, - тобі.


Половина серця,

Доля ти моя.

Моя є для тебе,

А твоя - моя!


Я тебе поведу,

Віру, Надію, Любов

Пронесу через життя,

Наречена моя!


Половина серця,

Доля ти моя.

Моя є для тебе,

А твоя - моя!


Танець «Українська полька»

(Звучить музичний супровід)

Кобзар Сідлай коня вороного,

Ой, брате-козаче!

По нас в світі широкому

Ніхто не заплаче, —


Козак 1. Хіба воля, стара неня,

Та серце-рушниця;

Хіба коник-братко милий,

Та шабля-сестриця.


Козак 2. Ой, брязнемо кишенею

З грішми золотими,

Де й візьметься родинонька,

Сестри й побратими.


Козак 4 Ой, ляжемо від турчина

На полі, як треба, —

Одно тільки й побаче нас

Сонечко із неба.


Монолог Тараса Бульби

(За Гоголем М. «Тарас Бульба»)

Хочу сказати вам перед битвою, панове, що таке наше товариство. Бували й по інших землях товариства, а такого, як на нашій землі, не було ніде. Ні, пани-браття, так любити, як козацька душа, — любити не тільки розумом чи ще чим, а всім, що дав тобі Бог і що тільки є в тобі, так любити ніхто не зможе! Знаю, погано тепер повелося на землі нашій: думають тільки про те, щоб у них були стіжки й скирти хліба та коней табуни, переймають казна-які бусурменські звичаї, цураються своєї мови, свій зі своїм не хоче розмовляти, свій свого продає, як бездушну тварину на ринку. Ласка чужого короля, та й не короля, а якого-небудь паскудного магната польського, що своїм жовтим чоботом б'є їх у пику, дорожча їм од усякого братерства. Але навіть в останнього падлюки, хоч би який він був, є й у того, братове, хоч крихта почуття до свого рідного. І прокинеться воно колись, і вдариться він, бідолашний, об поли руками, вхопить себе за голову, і прокляне він нице життя своє, готовий муками спокутувати ганебні діла. Хай же знають вони всі, що означає в нашій землі товариство! Бо коли вже так станеться, що нам доведеться вмерти, то ніхто ж так не здолає вмерти, як ми, ніхто! Бо не вистачить у них на те мишачої відваги їхньої!


Пісня «Біля тополі»

Слова: Петро Солодуха.

Музика: Петро Солодуха, Павло Солодуха.
Тихо надворі і тільки чути як,

Як матері слова летіли,

Летіли в ніч до козака.

Бачиш, сину мій, свічка не згаса,

До віку буде вже горіти,

Горітиме вона.

Молодий юнак, молодий козак…
Приспів:

Там біля тополі калина росте,

Мамині очі чекають тебе,

Сива у розпачі плаче,

Сина все чекає – та в Бога вже його душа.

Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,

За правду і долю нових поколінь,

За тих, хто у морі далеко

І крилами лелеки повернуться живі.
Рік вже проминув, прийшла нова весна,

А спокою в душі не було, не було та й ще нема.

Там батько змучений, сам торує шлях,

По ньому мав іти син його, а його вже нема.

Молодий юнак, молодий козак…
Приспів. (2)

(Звучить музичний супровід)

Кобзар На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців.

Славних, молодих…


Ведучий 1. На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.


Ведучий 2. На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка...


Ведучий 3. На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.


Ведучий 4. Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.


Пісня «Балада про мальви»

Слова: Богдан Гура

Музика: Володимир Івасюк

Заснули мальви коло хати,

Їх місяць вийшов колихати.

І тільки мати не засне,

Мати не засне, –

Жде вона мене.


Приспів:

О, мамо рідна, ти мене не жди,

Мені в наш дім ніколи не прийти.

З мойого серця мальва проросла

І кров’ю зацвіла.
Не плач, не плач, бо ти вже не одна,

Багато мальв насіяла війна.

Вони шепочуть для тебе восени:

"Засни, засни, засни, засни..."


У матерів є любі діти,

А у моєї – тільки квіти.

Самотні квіти під вікном,

Квіти під вікном

Заснули вже давно.
Приспів
Як сонце зійде – вийди на поріг,

І люди схиляться тобі до ніг.

Пройдися полем – мальви буйних лук

Торкнуться твоїх рук.


Життя – як пісня, що не віддзвенить.

Я в мальві знов для тебе буду жить.

Якщо ж я ласку не встигла принести –

Прости, прости, прости, прости.



(Уривок з драми «Є в Ангелів – від лукавого»)

(Чути стукіт коліс поїзда. Начитується вірш – як епіграф до драми)
Кобзар На одному рахунку - всі рани і всі ланці,

і мільйони людей, розіп’ятих ні за що на древі...

ходять сходами тіні - віртуальні фігури мерців,

мерзнуть струни старі кобзареві...


Надійка А ще буде війна, а ще - вистріл за хліб,

і любов - за обсмоктану кістку,



Софія і зневіра, і звір, і Сибір, і тюрма,

і брехня - в палітурках істин...


Дівчина На одному рахунку... Колючі біжать дроти

і тікають вагони - хоч би не лишити сліду...



1-а жінка Тільки хто ж їм поставить дубові важкі хрести?

Хто замовить їм панахиду?..


2-а жінка Не всихає коріння, в якому нейлоновий нерв,

не говорить земля, переповнена рештками крику...



3-я жінка На відкритій дорозі - відбитки прадавніх печер,

на розбитій межі - могили, і ті - розриті...


(Читаючи вірша на сцену виходять жінки і сідають в різних місцях сцени на підлогу, обійнявши коліна руками. Стукіт коліс повільно стихає. Жінки починають читати молитву)

1-ша жінка Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім'я Твоє,

1-а, 2-а жінки (в один голос) Нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

1-а, 2-а, 3-а жінки і дівчина (в один голос) Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого...

(Софія хапається за голову, затуляє руками вуха)

Софія (кричить) Го-ді! За-мовк-ніть! Замовкніть!

(Чути стукіт коліс поїзда)

Софія Дівчата… чи знає хто… куди нас везуть?..

1-а жінка Один Бог знає.

2-а жінка Чи Бог знає?

3-а жінка Не знає.

1-а жінка Якби то знати.

2-а жінка Може, на смерть везуть.

3-а жінка На Воркуту, кажуть.

Дівчина У тюрму.

(Надійка мугикає, колихаючи ганчір’я. Встає, підходить до Софії)

Надійка Я хочу пити.

Софія Мовчи! Не нагадуй про воду.

Надійка Я дуже-дуже хотіла їсти. Але мій горішок виявився червивим. Бабця казала: не ті черви, що ми їх їмо, а ті черви, що нас їдять. А я не змогла їсти червивий горішок. Другий горішок виявився порожнім. А третій горішок… то був мій Василько. Ще й рочку не мав… Я подумала: не всі ж горішки – червам… А тепер я хочу пити. (кричить) Дайте мені води!

(біжить в один бік сцени) Зупиніть вагон, я вийду і наїмся снігу! Зу-ууу-пиніть! Зупиніть! Пити!

1-а жінка Не треба було їсти баланду з пересоленої тюльки. Краще від голоду вмерти, як від спраги.

2-а жінка Не зважайте, вона божевільна.

3-а жінка Вона з’їла свого сина.

1-а жінка Їй нема прощення.

2-а жінка Це було десять років тому.

3-а жінка Вона проклята.

Дівчина Вона не винна.

(Надійка бігає від одного кутка сцени до іншого)

Надійка (кричить) Пити! Зупиніть вагон! Зупиніться! Я хочу наїстися снігу! Я вмираю! Пити! Зупиніть!

(Лунає постріл. Надійка падає на підлогу)

3-а жінка Микольцю, життя моє! Прости мені усе… що… прощається… (плаче) Ми ж не жили для себе.. зовсім… усе для інших, для чужих людей, для держави, якої нема, весь час для когось, а не для себе… Ми усе відкладали – на потім. Казали: встигнемо, зачекаємо, перебудемо лихий час… потім, потім… І що? Нічого. Бо потім сталося так: прийшли червоні солдати і забрали мого Микольця… Не питаючи мене, як то воно буде – одній. Навіть дитинки не зоставив – бо ж усе думали: потім… От вам і “потім”. Не можна ніколи відкладати свого щастя на потім. Не можна! Це ж все одно що відмовитися від нього назавжди, закопати у землю. Де ж він тепер? Що з ним? Чи живий іще? (затуляє обличчя руками і плаче)

(Лунає постріл)

Софія Тиждень тому моя тітка поховала сина, єдиного, бо більше дітей не було. Не мав і тридцяти. Можна вважати, ще й не жив, одружитися навіть не встиг. Важко, важко - бачити божевілля матері, яка втратила сина. Чуєте, дівчата? (встає) Але ж то, певне, треба комусь – калічити людські душі і людські долі. Чи скрізь воно так, чи лише на нашій землі?..

Тітка ненавидить мене. Бо ж не “за родіну», не «за Сталіна” помер насправді її Гришка – не німці вбили його, а совєцькі офіцери. Влаштували допит, питали про родича-бандерівця, де той ховається, не отримали відповіді...

Тоді заходилися лупцювати щосили (б’є кулаками об підлогу). Так і забили до смерті. А сказали: на фронті загинув.

І лише один з тих офіцерів прийшов потім до тітки, розповів усю правду, не міг стерпіти відчуття огиди до самого себе - за скоєний злочин. Розповів усе начисто, скинув тягар із душі, вийшов на двір і вистрелив собі в скроню.



(Знову лунає постріл)

(Надійка підводиться, колихає ганчір’я і наспівує: „Аа-а, аа-а, аа-а”. Підходить до Дівчини)

Надійка Коли я повернуся… коли нас усіх відвезуть назад… я знаю, Василько знову оживе. Він не міг померти, бо живе у мені… я його не їла… я просто заховала його у собі… аби потім народити знову… свого Василька… коли закінчиться війна… хай перечекає, перетерпить… ми з ним разом перетерпимо… а потім будемо жити удвох… з Васильком… з моїм синочком…
Пісня «Повертайся живим»

Слова: Світлана Тарабарова

Музика: Світлана Тарабарова

Юний хлопчина, серце гаряче

Не зміг більше просто мовчати.

Коли всі навкруги грабували Країну

Ти пішов за Свободу стояти.

За Свободу дітей твоїх ще ненароджених.

За Вільне і Мирне майбутнє.

За спокій в Країні. За наше Відродження.

Спинити загарбницькі руки.

Та зима наче пекло... Димлячи барикади.

Він лише пам'ятав слово: "Мати".
Приспів:

Повертайся живим! Повертайся, благаю.

Повертайся живим! Благаю!

Чуєш, любий, як серце кричить?!!

Я стою на колінах, благаю:

Повертайся живим!.. Вертайся живим!..

Вертайся живим! Повертайся живим!..

Повертайся живим! Повертайся живим!

Повертайся живим!.. Вертайся живим!..

Вертайся живим! Повертайся живим!


Юний хлопчина, він добре засвоїв,

Ворогам прямо дивлячись в очі:

Щоб діти сміялись, було мирним небо

Світ треба почати міняти з себе!

Пишаюсь тобою, як пишається Мати!

Я вклоняюсь і тихо молю:

Повертайся живим! Повертайся, солдате!

Я благаю - вертайся живим!

Блокпости, БТРи, в руках автомати.

І всивіла з новинами Мати.


Приспів.
Ранком втомленим, коли Мир все ж настане,

Коли стихне розлючений дим,

Iз розпахнутим серцем, обіймеш сиву Мати,

- Я ж казав: Повернуся живим...


Приспів.

(Звучить музичний супровід)

Кобзар Ця війна змінила багатьох,

Ця війна змінила Україну.

Кіборги. Донецьк. Аеропорт,

Що перетворився на руїну.


Воїн 1. Трупний запах, порох і вогонь,

Смерть приносять гради, міни, танки.

Піт із чорних, випалених скронь…

Глина, гільзи, попіл і уламки…


Воїн 2. Та стоять:

Дев`ятий, Ворон, Гном,

Абрикос, Богема, Маршал, Цезарь…

А над ними – небо полотном,

А у них життя на вістрі леза.
Уривок з роману Сергія Лойка «Аэропорт»
18 января 2015 года. Краснокаменский Аэропорт.

Слова автора С утра выпал снег и пролежал до полудня. Киборги даже в снежки успели поиграть в тумане до первого обстрела. Потом налетел "Град", и зима вокруг снова превратилась в непролазную и смертельную осень.

Киборги готовили еду на горелках прямо на постах на первом этаже. Собирались по трое-четверо и кипятили воду, консервы грели. Синий огонек горелки согреть, конечно, никого не мог, но на него все равно было тепло смотреть.


Дмитро Ему Донбасс нужен, как дымовая завеса. Пободаемся в Донбассе, пободаемся, глядишь, через годик-полтора какой-никакой мирок заключим. А про Крым вроде как забыли. Поезд ушел…

Алексей Андрей, у вас на прикладе вырезано имя Юля, Жена?

Андрей Нет, я разведен Эту Юлю никогда не забуду. Вот многие друг друга спрашивают, за что, мол, воюем. Вот я лично знаю, за что, или за кого. За Юлю.

Панас Тимошенко, что ли?

Андрей Да нет, конечно. Юле этой сейчас лет пять, а было четыре. В Славном это было. Заняли оборону. Я подоб рал на улице молоденькую кошку. Одного глаза не было, второй подгнивал. Но у меня была помощница! Маленькая девочка Юля четырех лет. Она приходила каждое утро в 6:00. Говорила, кто рано встаёт, тому Бог даёт! И помогала мне лечить кошку. Один раз в 6:45 нас с Сигнального начали обстреливать 120-ые. Мы вчетвером - кошка, Юля, я и пулемётчик – несколько часов отсиживались в блиндаже. Не смотря на испуг, кошка и малышка заснули. После обстрела я их, спящих, и передал маме, с рук на руки. А до этого маму, во время обстрела ребята перехватили и засунули в другой блиндаж. Она бежала за дочкой. Рыдала там весь обстрел, вырваться пыталась. Через два дня Юля с кошкой и мамой уехали. С тех пор у меня на прикладе вырезано "Юля". На память. Так вот.

(на вступ пісні на сцені з’являється дівчина)

Пісня «Повертайся, солдате»

Музика: Сергій Родько

Слова: Алла Бінцаровська
З молитвою про тебе засинаю,

Думки про тебе вдень і уночі,

Я навіть твого імені не знаю,

Хоча імен у тебе – тисячі.

Ти вистояв сьогодні у двобої,

Хоч гільзами засіяна земля...

В твоєму серці – найсильніша зброя,

Вона на перемогу окриля.


Приспів:

Тільки ти повертайся, солдате,

Мій по духу і прагненню брате!

Зупинивши війни чорний дим,

Повертайся додому живим!!!
Нехай тебе, солдате, надихає

Небесна Сотня сміло йти у бій.

Гаряче серце куля не здолає

І не злякає "градів" буревій.

Ти – у думках мільйонів українців,

Ти не один – з тобою земляки!

Повік не пануватимуть чужинці,

На цій землі, що з Божої руки!


Приспів.

(дівчина йде)
Автор Все молчали. У Алексея подкатил к горлу комок, глаза стали влажными. Вспомнился их с Ксюшей кот Вася. Сибиряк. 18 лет прожил с ними.

А теперь ни Васи, ни Ксюши. Одна война и этот Аэропорт проклятый. Сколько народу вокруг тебя, Алеша, поубивало, а ты живехонький, ни одной царапинки. Не забыл, зачем приехал сюда?



Алексей Не забыл. Просто привык уже и хочу узнать, чем все кончится.

Автор А разве сейчас не знаешь, что всех убьют?

Алексей Знаю, но буду с ними до конца. Если повезет …

Пісня «Pray For Ukraine»

(разом з піснею виконується танець «Квітка»)

Музика: Михайло Некрасов

Слова: Вікторія Некрасова
Open your heart to Ukraine

Believe and pray

I wanna be happy today

No tears, no pain

No pain (x6)
STOP!
Open your heart to Ukraine

Believe and pray

I wanna be happy today

No tears, no pain


Open your heart to Ukraine

Believe and pray

I wanna be happy today

No tears, no pain


No pain (x6)
STOP!
(Переклад пісні)

Каталог: ld
ld -> Ахматова Анна Андріївна Ахматова Анна Андрі́ївна (Горенко) — російська поетеса, родом з України, представниця акмеїзму. Лауреат міжнародної літературної премії «Етна-Таорміна»
ld -> Творчість
ld -> Освіта. Виховання. Навчання бабенко, Тамара Василівна
ld -> 49 науково-дослідних робіт із 52, які виконувалися за договорами із замовниками у 2013 році, були складовими частинами державних і галузевих програм (планів)
ld -> Альбер Камю. Життєвий І творчий шлях. Філософські й естетичні погляди. Камю І екзистенціалізм. Провідні мотиви творчості
ld -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
ld -> Проект змін до програми Робоча група
ld -> Художня спадщина: студії
ld -> В. Домонтович Доктор Серафікус. Без ґрунту [Романи]
ld -> Державна науково-педагогічна бібліотека україни


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Конкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна» iconКонкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Європейський світ»
Пропонуємо матеріали з досвіду роботи бібліотекарів птнз області за результатами огляду-конкурсу у 2016 році «Молодь за майбутнє»...
Конкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна» iconМоя країна – незалежна Україна (Бібліографічний огляд)
А прочитані книги завжди допоможуть вам донести їх крізь час І простір, крізь терни І привади до майбутніх поколінь
Конкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна» iconКонкурсу «Учитель року 2013» в номінації «Світова література»
Проблема, над якою працюю «Інтерактивні методи навчання на уроках української мови та літератури, світової літератури»
Конкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна» iconКонкурсу «Учитель року 2014» у номінації «Світова література»
Високе мистецтво слова допомагає дітям пізнати великий І складний світ, осмислювати людські стосунки й знаходити шлях до «царства»...
Конкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна» iconКонкурсу учнівської творчості в номінації «Література»
Ніколи не було між нами стільки поглухлих, стільки сліпих…”.[1] На жаль, люди в наш час читають Шевченка в кращому випадку на великих...
Конкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна» iconI хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий І новітній час; II
Гетьманська держава, боротьба за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.), українська національно-демократична революція...
Конкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна» iconНаказ №827 Про результати проведення міського етапу Обласного конкурсу-виставки декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва «Квітуча Україна»
Центум згідно з інформаційно-методичними рекомендаціями було проведено міський етап конкурсу-виставки
Конкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна» iconГітлер мобілізує молодь для війни з Англією. Пропаща молодь. Що жде її? Смерть у Європі чи в Азії загибель?
Як страшно жити! Яка страшна є наша доля. Нас сорок мільйонів. Скажіть мені, чому такі нещасні ми І безголові?
Конкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна» iconІрина (Іраїда) Жиленко народилася 28 квітня 1941 р в Києві. Дитинство її пройшло на Черкащині. Після війни сім'я повернулася до Києва
Середня школа, вечірнє відділення філології, робота вихователькою в дитячому садку, далі — в редакціях газет «Молодь України», «Літературна...
Конкурсу «Молодь за майбутнє» у номінації «Україна незалежна» iconТема. Т. Шевченко. «Заповіт» твір, що єднає минуле, теперішнє І майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка