Конспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель»



Сторінка1/6
Дата конвертації21.03.2018
Розмір1.06 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5   6



Конспект лекцій

«Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель»

Підготували:

Роман Скляров, експерт Центру політичних студій та аналітики

Гліб Канєвський, експерт Центру політичних студій та аналітики

Київ. 2014

ЗМІСТ

Розділ 1. Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів

Тема 1. Вступ до Антикорупційної експертизи НПА



  1. Нормативно-правовий акт

  2. Поняття і ознаки корупції

  3. Державна антикорупційної експертизи НПА

  4. Громадська антикорупційна експертиза НПА

Тема 2: Корупціогенні чинники у НПА

  1. Поняття корупціогенного чиннику

  2. Перелік корупціогенних чинників

  3. Широта адміністративного розсуду та дискреційні повноваження

  4. Прогалини правового регулювання

  5. Колізії в законодавстві

  6. Порушення балансу інтересів та надмірні обтяження для отримувачів публічних послуг

  7. Конфлікт інтересів та поєднання функцій органом влади

  8. Підготовка висновку антикорупційної експертизи

Тема 3: Корупційні схеми у сфері регуляторної політики

  1. Вступ. Регуляторна політика та регуляторний акт

  2. Поширені корупційні схеми у регуляторних актах

  3. Монополізація ринків діями регулятора (на прикладі енергетики та сфери оцінки майна)

  4. Створення державного (напівдержавного) учасника ринку з необґрунтованими конкурентними перевагами (на прикладі сфери страхування)

  5. Обкладання «корупційним податком» учасників ринку державним або квазі-державним регулятором (на прикладі сфери страхування)

  6. Зменшення/розмивання відповідальності учасників ринку за безпеку та якість товарів та послуг (на прикладі торгівлі лікарськими засобами)

Тема 4: Корупційні схеми у державному секторі економіки та ЖКГ

  1. Вступ. Державний та комунальний сектори економіки

  2. Поширені корупційні схеми у сфері державного сектору економіки та ЖКГ

  3. Приватизація державних підприємств, що, згідно законодавства, не підлягають приватизації

  4. Надання необґрунтованих пільг чи списання заборгованості державним підприємствам, наближеним до авторів закону

  5. Непрозора процедура оренди чи концесії об'єктів державного та комунального майна

  6. Додаткові платежі для власників житлових приміщень з непрозорим механізмом використання коштів

Розділ 2. Антикорупційна експертиза державних закупівель

Тема 1. Система державних закупівель в Україні: участь та роль громадських аудиторів

  1. Вступ. Поняття державних закупівель

  2. Види закупівель

  3. Участь та роль громадських аудиторів

Тема 2. Антикорупційна експертиза державних закупівель

  1. Інструменти антикорупційної експертизи державних закупівель

  2. Типові порушення під час здійснення державних закупівель

Тема 3. Як оскаржити порушення державних закупівель?

  1. Нормативно-правова база, що регулює процедуру оскарження

  2. Оприлюднення річних планів закупівель

  3. Оприлюднення інформації про переможця закупівель

  4. Завищення ціни

РОЗДІЛ 1. АНТИКОРУПЦІЙНА ЕКСПЕРТИЗА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Тема 1. Вступ до Антикорупційної експертизи НПА
1. Нормативно-правовий акт

Перед початком розгляду антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, доцільним та важливим є розгляд власне поняття нормативно-правового акту, їх видів та особливостей, оскільки саме вони є об’єктом антикорупційної експертизи.

Варто зазначити, що юридичні акти класифікують на три великі групи:


  • Нормативно-правові акти;

  • Акти застосування права (індивідуально-правові акти);

  • Акти тлумачення права (інтерпретаційно-правові акти)

Нормативно-правовий акт – офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин.

У романо-германській правовій системі, що діє і в Україні, нормативно-правовий акт є основним джерелом права.

Водночас, акти застосування права видаються в межах норм, що встановив нормативно-правовий акт, і стосуються реалізації даних норм щодо конкретних осіб, визначаючи їх права, обов'язки або міру юридичної відповідальності.

Акти тлумачення права у свою чергу спрямовані на роз'яснення змісту норм права, що закріплені у нормативно-правовому акті.

За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на:



  • Закони;

  • Підзаконні нормативні акти.

Закон — це нормативно-правовий акт, який:

  • володіє вищою юридичною силою;

  • регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм);

  • прийнятий в особливому порядку органом законодавчої влади (парламентом) або на референдумі.

Підзаконний акт — це нормативний акт, що приймається уповноваженими нормотворчими органами державної влади на основі і на виконання законів та не повинний суперечити їм.

До підзаконних актів належать укази Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.



2. Поняття і ознаки корупції

Закон України «Про запобігання корупції» (вступить в дію 26.04.2015, до цього діє ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції») у списку термінів закріплює визначення корупції наступним чином:

Корупція - використання посадовою особою органу влади (повний перелік осіб у частині першій статті 3 цього Закону), наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою:

  • одержання неправомірної вигоди;

  • прийняття такої вигоди;

  • прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб

  • обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди посадовій особі органу влади, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

Відповідно, корупційне правопорушення – це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене посадовою особою органу влади, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Як бачимо, ключовою ознакою для віднесення тої чи іншої дії посадової особи до корупції та відповідно корупційного правопорушення є наявність неправомірної вигоди, яку така особа може отримати внаслідок вказаних дій.

Саме тому, для проведення антикорупційної експертизи НПА, дуже важливим є розуміння поняття неправомірної вигоди, оскільки саме її наявність буде свідчити про ризик корупції.

ЗУ «Про запобігання корупції» визначає «неправомірну вигоду» наступним чином:



Неправомірна вигода – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

З даного визначення помітно, що поняття «неправомірної вигоди» законодавством трактується досить широко. Зокрема, до неї, крім грошових коштів та майна, відносять також «переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи та будь-які інші вигоди». Відповідно, законодавець прагнув охопити весь спектр можливих корупційних проявів з боку посадової особи органу влади, тому й експерт, що здійснює антикорупційну експертизу, має діяти аналогічно.

Корупційне правопорушення варто відрізняти від правопорушення, пов’язаного з корупцією, яким згідно закону є діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене посадовою особою органу влади, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

3. Державна антикорупційної експертизи НПА

Закон України «Про запобігання корупції», на відміну від Закону «Про засади запобігання і протидії корупції», містить чітке визначення поняття «антикорупційна експертиза», закріплене у списку термінів у статті 1.

Так, згідно закону, антикорупційна експертиза – це діяльність із виявлення в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів положень, які самостійно чи у поєднанні з іншими нормами можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Об’єктами обов’язкової антикорупційної експертизи, згідно закону, є:


  • усі проекти нормативно-правових актів, що вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України.

Крім того, антикорупційна експертиза Міністерства юстиції України, відповідно до затвердженого ним щорічного плану, здійснюється щодо:

  • законів України;

  • актів Президента України.

Державна антикорупційна експертиза нормативно-правових актів здійснюється у таких сферах:

  • прав та свобод людини і громадянина;

  • повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

  • надання адміністративних послуг;

  • розподілу та витрачання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;

  • конкурсних (тендерних) процедур.

До суб'єктів державної антикорупційної експертизи НПА, згідно закону, належать одразу 3 органи:

  • Міністерство юстиції України;

  • Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією;

  • Національне агентство з питань запобігання корупції

Варто зазначити, що згадка про нацагентство з питань запобігання корупції з’явилась саме у прийнятому в жовтні 2014 році Законі «Про запобігання корупції», а Закон «Про засади запобігання і протидії корупції» про нацагенство норми не містить.

Так, Міністерство юстиції України у рамках антикорупційної експертизи НПА виконує наступні функції:



  • Визначає порядок і методологію проведення ним антикорупційної експертизи, а також порядок оприлюднення її результатів.

  • Згідно із затвердженим ним щорічним планом здійснює антикорупційну експертизу законів України, актів Президента України та усіх проектів НПА, що вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України.

Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією

  • Здійснює антикорупційну експертизу проектів НПА, внесених на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України

Водночас, потрібно зауважити, що згідно з Регламентом Верховної Ради України VII скликання (Ст. 93), вказаний комітет мав право здійснювати антикорупційну експертизу всіх проектів НПА, що вносяться на розгляд Верховної Ради. Як бачимо, навіть у питанні повноважень щодо здійснення антикорупційної експертизи, виникла колізія у законодавстві, що свідчить про не досить високий рівень законотворчої діяльності в Україні загалом.

Національне агентство з питань запобігання корупції, відповідно:

  • за власною ініціативою у встановленому ним порядку проводить антикорупційну експертизу проектів НПА, що вносяться на розгляд Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України.

Наслідки державної антикорупційної експертизи:

Згідно закону, результати антикорупційної експертизи, в тому числі громадської, підлягають обов’язковому розгляду суб’єктом видання (прийняття) відповідного акта, його правонаступником або суб’єктом, до якого перейшли відповідні нормотворчі повноваження у даній сфері.

Відповідно, закон не містить прямої норми щодо неприйняття або скасування нормативно-правового акту, у якому знайдені корупційні ризики. Відповідні органи, які прийняли або збираються прийняти даний акт, повинні лише в обов’язковому порядку розглянути висновок антикорупційної експертизи.

Водночас, у разі проведення антикорупційної експертизи Національним агентством з питань запобігання корупції, воно інформує відповідний комітет Верховної Ради України або Кабінет Міністрів України про проведення такої експертизи відповідного, що є підставою для зупинення процедури розгляду або прийняття проекту відповідного НПА, але на строк не більше десяти днів.

Результати антикорупційної експертизи чинних нормативно-правових актів у разі виявлення факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті органу, який проводив відповідну експертизу.

Крім того, щорічний звіт Національного агентства з питань запобігання корупції має містити, зокрема узагальнені результати антикорупційної експертизи НПА та проектів НПА.



4. Громадська антикорупційна експертиза НПА

Громадська антикорупційна експертиза має бути незалежною від влади експертною оцінкою проектів НПА, яка спрямована на недопущення як умисних корупційних схем, так і на покращення якості законодавства в цілому.

Корупційні ризики досить часто закладаються у законах не зумисно, а внаслідок недогляду законотворців, зокрема, через прогалини чи колізії в законодавстві. Саме тому досить важливою є зовнішня оцінка проектів НПА, що виносяться на розгляд Верховної Ради, Кабінету міністрів України чи інших органів влади, оскільки громадськість, зазвичай, не пов’язана жодними формальними чи неформальними зв’язками з тими чи іншими органами влади, тому більш відкрито може критикувати розроблені ними проекти НПА. Водночас, вказана критика має бути конструктивною та полягати у наданні відповідних рекомендації щодо уникнення корупційних ризиків.

Громадська антикорупційна експертиза – це незалежна від органів державної влади антикорупційна експертиза НПА та їх проектів, що проводиться неурядовими організаціями та окремими експертами за рахунок недержавного фінансування.

Громадська антикорупційна експертиза, порівнюючи із державною, має як спільні риси, так і деякі суттєві відмінності. Серед спільних рис, безумовно, необхідно виділити єдиний об’єкт експертизи – це проекти та чинні нормативно-правові акти.

Водночас, ключової відмінністю є суб’єкт експертизи, яким у даному випадку виступає не держава в особі Міністерства юстиції чи інших органів, а представники громадянського суспільства, що є незалежними та можуть більш незаангажовано та об’єктивно оцінити проект чи чинний НПА з точки зору наявності корупційних ризиків.

Так, до суб’єктів громадської антикорупційної експертизи можна віднести:



  • Громадські ради при органах державної влади (відповідно до Постанова КМУ Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики від 03.11.2010 № 996);

  • Громадські організації та їх об’єднання;

  • Бізнес-асоціації;

  • Профспілки;

  • Наукові та науково-дослідні установи;

  • Незалежні експерти та громадські активісти.

Крім того, у випадку громадської антикорупційної експертизи представники громадськості не обмежені щодо предмету експертизи, тобто тематики НПА та сфер суспільних відносин, які вони регулюють.

До найбільш пріоритетних сфер в рамках громадської антикорупційної експертизи, на наш погляд, варто віднести наступні сфери:



  • Діяльність правоохоронних органів, спеціальних органів по боротьбі з корупцією та судів;

  • Діяльність податкових та митних органів;

  • Державний та комунальний сектор економіки, зокрема, управління державним та комунальним майном, діяльність державних та комунальних підприємств;

  • Управління земельними ресурсами;

  • Державне регулювання економічної діяльності (у т.ч. ліцензування, надання пільг, преференцій тощо), функції та повноваження регуляторів;

  • Державний бюджет України, зокрема в частині розподілу витрат;

  • Проведення тендерних (конкурсних) процедур;

  • Надання адміністративних послуг;

Даний перелік, безумовно, не є вичерпним, а дає лише загальні орієнтири на ті напрямки, які з огляду на наближеність до фінансових потоків, матеріальних та інших ресурсів (що й можуть втілювати, так звану, неправомірну вигоду) є найбільш привабливими для потенційних порушників антикорупційного законодавства.

Що стосується фінансування, то згідно до Закону України «Про запобігання корупції», проведення громадської антикорупційної експертизи чинних нормативно-правових актів, проектів нормативно-правових актів, а також оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, громадських об’єднань, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством.



Тема 2: Корупціогенні чинники у НПА

1 . Поняття корупціогенного чиннику

Ключовою задачею антикорупційної експертизи НПА є виявлення корупційних чинників (факторів), які несуть у собі ризики корупції при їх застосуванні, та надання рекомендацій щодо їх усунення з нормативно-правового акту задля мінімізації ризику корупції.

Саме тому, для початку необхідно визначить, що таке є власне корупціогенний чинник.

Методологія проведення антикорупційної експертизи, затверджена Міністерством юстиції України1, дає наступне визначення корупціогенному чиннику (фактору):



Корупціогенний фактор (в широкому розумінні) – це здатність нормативно-правової конструкції (окремого нормативного припису чи їх сукупності) самостійно чи у взаємодії з іншими нормами сприяти вчиненню корупційних правопорушень.

Цікаво порівняти дане визначення із аналогічним визначенням, що дає російська методологія антикорупційної експертизи, закріплена постановою уряду РФ2:



Корупційними факторами визнаються положення проектів документів, які можуть сприяти проявам корупції при застосуванні документів, у тому числі можуть стати безпосередньою основою корупційної практики або створювати умови легітимності корупційних діянь, а також допускати чи провокувати їх.

Як бачимо, у російському варіанті визначення корупціогенного чиннику дещо розширено, зокрема, мова йде не лише про корупційні правопорушення як такі, але й про, так звану, корупційну практику та створення умов для фактичної легітимізації корупції. Останнє, на наш погляд, є досить важливим з огляду на те, що у разі прийняття певних законопроектів деякі корупційні діяння де-юре можуть перестати вважатись корупцією, залишаючись такими де-факто, цим самим узаконюючи ці корупційні діяння.

Цікавим є порівняння державною та громадської методології антикорупціної експертизи. Так, методологія Програми розвитку ООН3 дає наступне визначення корупціогенного чиннику:

Корупціогенний чинник – окреме положення чи сукупність положень нормативно-правового акту, застосування якого на практиці призведе або може призвести до корупції.

Інша методологія громадської антикорупційної експертизи, розроблена у 2014 році одним з авторів попередньої методології, д. юр. н., проф. М. Хавронюком4, дає дещо більш конкретизоване визначення:



Корупціогенний фактор – це здатність положення закону (положення іншого НПА) чи сукупності таких положень сприяти вчиненню чи збільшенню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Як бачимо, ключовою умовою віднесення того чи іншого положення або сукупності положень до таких, що містять корупціогенний чинник, є зв'язок між застосуванням даного положення на практиці та виникненням передумов для корупції з боку відповідних посадових осіб органів державної влади або навіть легітимізація даних корупційних діянь.

Саме тому, при аналізі проекту НПА, дуже важливо моделювати ситуацію із впровадженням кожної статті НПА на практиці, та зважувати ризики використання даної статті недобросовісним чиновником у власних корупційних цілях.

2. Перелік корупціогенних чинників

Різні методології антикорупційної експертизи дають різний перелік корупціогенних чинників, хоча, безумовно, вони мають багато спільного, зокрема, щодо визначення ключових корупціогенних чинників.

Розглянемо декілька державних та громадських методологій та спробуємо виокремити спільні та відмінні риси. Державна методологія проведення антикорупційної експертизи, затверджена Міністерством юстиції України5, містить наступний перелік корупціогенних чинників:


  1. нечітке визначення функцій, прав, обов’язків і відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

  2. створення надмірних обтяжень для одержувачів адміністративних послуг;

  3. відсутність або нечіткість адміністративних процедур;

  4. відсутність чи недоліки конкурсних (тендерних) процедур.

Крім того, у даній методології зазначено, що у разі виявлення при проведенні експертизи техніко-юридичних недоліків НПА особа, яка проводить експертизу, вказує на них, як на корупціогенні фактори. До таких недоліків належать:

  1. юридичні колізії нормативних приписів;

  2. розробка проекту нормативно-правового акта, видання (прийняття) НПА органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) з перевищенням своєї компетенції;

  3. порушення встановленої форми нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта;

  4. порушення вимог нормопроектувальної техніки;

  5. технічні помилки в тексті, пропущення слів тощо.

Як бачимо, із врахуванням, так званих, техніко-юридичних недоліків, на які методологія рекомендує вказувати як на корупціогенні чинники, загальний перелік чинників є досить широким і враховує, в цілому, значний спектр можливих корупційних зловживань.

Для порівняння, наведемо перелік корупціогених чинників, що містяться у аналогічній державній методології Російської Федерації, закріпленій постановою уряду РФ6:



  1. фактори, пов'язані з реалізацією повноважень органу державної влади або органу місцевого самоврядування;

  2. фактори, пов'язані з наявністю правових прогалин;

  3. фактори системного характеру.

Хоча до цього переліку включено лише 3 чинника, водночас, перші 2 з них розподіляються, у свою чергу, на 9 та 7 конкретизуючих чинників, а факторами системного характеру, згідно до методології, є нормативні колізії, які в українській методології віднесені до техніко-юридичних недоліків НПА.

Щодо методологій громадської антикорупційної експертизи, то методологія Програми розвитку ООН7, яка використовувалась на практиці громадською радою при Комітеті ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією під час вересня 2013 – липня 2014 років, містить наступний перелік корупціогенних чинників:



  1. Широта адміністративного розсуду та дискреційні повноваження (нечітке визначення функцій, прав, обов'язків і відповідальності органів влади)

  2. Порушення балансу інтересів та надмірні обтяження для одержувачів публічних послуг

  3. Прогалини правового регулювання

  4. Колізії в законодавстві

Крім того, напередодні початку громадської антикорупційної експертизи до переліку чинників були додані ще 2 чинники. Водночас, практика показала, що у випадку аналізу проектів законів їх використання не є доречним. Зокрема, мова йде про наступні чинники:

  1. Надмірна кількість контактів приватного сектору з органами влади, необхідних для виконання процедури

  2. Надмірна кількість органів влади, з якими має контакт приватний сектор згідно процедури.

Разом з тим, практика антикорупційної експертизи виявила, що вищезазначений перелік не охоплює всіх можливих проявів корупції і потребує доповнення вже з іншого боку, зокрема, наступними корупціогенними чинниками, які були додані в процесі роботи:

  1. Поєднання нормотворчих та контролюючих функцій в одному органі влади

  2. Конфлікт інтересів ініціаторів законопроекту, що може призвести до отримання неправомірної вигоди

Інша методологія громадської антикорупційної експертизи, розроблена у 2014 році, д. юр. н., проф. М. Хавронюком (одним з авторів попередньої методології)8, дає дещо модифікований перелік корупціогенних чинників, хоча, як бачимо, щодо ключових чинників практично всюди є певний консенсус:

  1. неправильне визначення функцій, повноважень (обов’язків) і відповідальності певних суб’єктів (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших осіб, на яких поширюється дія Закону «Про запобігання корупції»):

  2. колізії і вади законодавчої техніки;

  3. прогалини в регулюванні:

  4. неправильне визначення умов реалізації належного особі – одержувачу публічних послуг права (необґрунтовані обтяження при його реалізації) або умов виконання обов’язку;

  5. неправдиві цілі прийняття законопроекту.

Як бачимо, до переліку доданий чинник «неправдиві цілі прийняття законопроекту», який значно розширює аналогічний чинник у попередній методології щодо «конфлікту інтересів ініціаторів законопроекту, що може призвести до отримання неправомірної вигоди». Говорити про доцільність чи недоцільність такого нововведення поки що зарано, оскільки лише практика, як відомо, є критерієм істини.

Потрібно сказати, що доповнена Методологія Програми розвитку ООН протягом одного року її застосування, в цілому, підтвердила свою дієздатність та адекватність викликам, що зустрічають в українських реаліях законотворчої діяльності, тому розглянемо детально корупціогенні чинники саме цієї методології.



3. Широта адміністративного розсуду та дискреційні повноваження

Розглядаючи даний чинник, необхідно почати з визначення, чим же власне є дискреційні повноваження.

У законодавстві України9 закріплено наступне визначення «дискреційних повноважень»:

Дискреційні повноваження – сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

В цілому, дане визначення розділяється і авторами методології громадської антикорупційної експертизи ПР ООН.



Дискреційні повноваження, згідно до Методології, затвердженої Міністерством юстиції України, мають такі ознаки, які, в цілому, розділяються авторами методології громадської антикорупційної експертизи ПР ООН:

  1. дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд оцінювати юридичний факт (фактичний склад), внаслідок чого можуть виникати, змінюватись або припинятись правовідносини;

  2. дозволяють на власний розсуд обирати одну із декількох, запропонованих у нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта, форм реагування на даний юридичний факт;

  3. надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд вибирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації;

  4. дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) обрати форму реалізації своїх повноважень – видання нормативного або індивідуально-правового акта, вчинення (утримання від вчинення) адміністративної дії;

  5. наділяють орган (особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення;

  6. надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд визначати спосіб виконання управлінського рішення, у тому числі передавати виконання прийнятого рішення підлеглим особам, іншим органам державної влади та місцевого самоврядування, встановлювати строки і процедуру виконання.

Для виявлення корупціогенних чинників при передбаченні широти адміністративного розсуду та дискреційних повноважень потрібно звернути увагу на такі варіанти їх відображення у нормативно-правових актах10:

  • Передбачення у проекті НПА можливостей для розсуду органу влади через оціночні поняття;

  • Перерахування у проекті НПА видів рішень, які можуть прийматись без вказівки підстав чи частково вказуючи на такі підстави;

  • Надання права органу влади під час встановлення певних обставин керуватись власним вибором щодо прийняття чи не прийняття рішення, вчинення дій;

  • Відсутність чітких вказівок на суб'єкт владних повноважень (орган публічної влади чи особа, ним уповноважена), що приймає рішення, вчиняє інші дії у тому чи іншому випадку;

  • Відсутність у акті визначення процесуальної форми прийняття рішень;

  • Відсутні формально визначені строки для прийняття рішень, вчинення дій;

  • Надання права органу владу вимагати, витребувати від фіз. чи юр. осіб додаткові документи, відомості, інформацію для прийняття рішень, вчинення дій;

  • Відсутній обов'язок органу влади (уповноваженої особи) мотивувати прийняте рішення;

  • Не визначені чи не достатньо визначені підстави для прийняття рішень, вчинення дій органом влади;

  • Надано можливість продовження чи скорочення встановлених строків без формального визначення підстав або користуючись вибором;

  • Інші положення, що надають органу влади (уповноваженій особі) право приймати рішення, вчиняти дії на підставі власного розсуду.

Доцільним, на наш погляд, є зауваження, що міститься у Методології Міністерства юстиції України11, щодо важливості врахування сфери суспільних відносин, у яких даний корупціогенний чинник може проявлятись найбільш широко. Зокрема, мова йде про наступні сфери:

1) поєднання дискреційного повноваження з наданням організаційної допомоги юридичним особам, фізичним особам–підприємцям і громадянам;

2) поєднання дискреційного повноваження з правовим забезпеченням немайнових прав юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців і громадян;

3) поєднання дискреційного повноваження із застосуванням щодо фізичних та юридичних осіб заходів державного примусу, безпосередньо не пов’язаних з виплатою фінансових коштів;

4) поєднання дискреційного повноваження з накладенням на юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців і громадян грошових зобов’язань, інших фінансових, економічних обтяжень;

5) поєднання дискреційного повноваження з наданням, розподілом, виділенням грошових коштів, фінансових та інших економічних або виробничих ресурсів, майна або майнових прав юридичним особам, фізичним особам–підприємцям, громадянам.



Важливим є не лише виявлення корупціогенних факторів, але й надання практичних рекомендацій щодо їх усунення. До способів усунення широти адміністративного розсуду та дискреційних повноважень, згідно методології ПР ООН12, належать наступні:

  • Обмеження використання дискреційних повноважень в процедурах, де їх використання не є необхідним.

  • Здійснення чіткої регламентації адміністративних процедур, визначення повноважень органу публічної влади та порядку їх реалізації;

  • Усунення правничо-технічних помилок, передбачення строків прийняття рішень, вчинення інших дій органом публічної влади на кожній стадії взаємовідносин із суб’єктами приватного права;

  • Передбачення чіткого переліку рішень, актів, дій, що вчиняються у процесі реалізації повноважень органом влади. Визначення їхніх форм, «реквізитів»;

  • Передбачення обов’язку органів публічної влади у випадку відмови у вчиненні певних дій у відносинах із приватними особами мотивувати прийняті рішення;

  • Передбачення обов’язку органів публічної влади надавати рішення, результати вчинення повноважень заявникам;

  • Введення додаткових заборон чи погоджень із органом влади вищого управлінського рівня щодо так званих «відмовних» рішень та дій;

  • Введення обліку рішень органу влади, зобов’язань їх оприлюднювати

  • Передбачення можливостей громадського контролю за застосуванням дискреційних повноважень;

  • Додаткові процесуальні гарантії для приватних осіб в оскарженні рішень, дій, бездіяльності органу влади при застосуванні дискреційних повноважень.

Загалом, важливо розуміти, що широта адміністративного розсуду та дискреційні повноваження самі по собі не породжують корупціогенність нормативно-правового акту або його статей. Оцінка можливості наявності корупціогенних чинників повинна враховувати сфери правового регулювання та особливості їхнього функціонування.

Приклад:

Назва законопроекту

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів

Номер законопроекту

3102

Автори законопроекту

Кабінет Міністрів України (Азаров М.Я.)

Дата реєстрації

20.08.2013

Корупціогенні чинники: Широта адміністративного розсуду та дискреційні повноваження.


Посадові особи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби отримують повноваження тимчасово припиняти виробництво харчових продуктів або його окремі процеси. При цьому у законі не вказані підстави, на яких може відбуватися зупинення виробництва, та максимальний термін цього зупинення.

4. Прогалини правового регулювання

Прогалини правового регулювання – це досить поширений корупціогенний чинник, який, зазвичай, закладається в нормативно-правовий акт не свідомо, а внаслідок недогляду чи недостатньої кваліфікації законотворців. Водночас, це не применшує його небезпеку, оскільки правовий «вакуум», що виникає внаслідок існування прогалини, заповнюється безпосередньо органами державної влади, які можуть використовувати його у власних інтересах, зокрема, і з метою отримання неправомірної вигоди.



Прогалина правового регулювання – це відсутність у проекті нормативно-правового акту норми, що врегульовує певну сферу суспільних відносин, зокрема, у питанні взаємодії уповноважених представників держави та приватних суб’єктів.

Враховуючи те, що корупція пов’язана у першу чергу з діяльністю органів влади, експерту, що здійснює антикорупційну експертизу, варто зосередить увагу саме на тих сферах, де відбувається безпосередня взаємодія посадових осіб органів влади з приватними особами та наявності відповідного правового регулювання даної взаємодії.

Цікавим є те, що методологія державної антикорупційної експертизи, затверджена Міністерством юстиції України13, не містить такого чиннику як власне «прогалина правового регулювання». Натомість, вона пропонує чинник «Відсутність або нечіткість адміністративних процедур», що, на нашу думку, дещо звужує поле можливих корупційних зловживань.

Варто зазначити, що російська державна методологія14, що містить групу чинників щодо «пробілів, які свідчать про відсутність правового регулювання», включає відсутність або нечіткість адміністративних процедур лише як один з можливих варіантів прогалини правового регулювання, що, на наш погляд, є більш коректним.

До ознак прогалин правового регулювання, відповідно до Методології ПР ООН15, можна віднести наступні:


  • Норма закону відсилає до положень інших законів чи інших НПА, але ці закони (інші акти) ще не набрали законної сили або взагалі не прийняті;

  • Норма закону відсилає до положень інших законів чи інших НПА, але ці закони (інші акти) втратили силу;

  • Норма закону відсилає до підзаконних актів, але згідно з Конституцією України (ст. 92 та ін.) відповідні державні органи не повноважні визначати такі суспільні відносини такими актами;

  • Норма закону або правовий принцип, що відноситься до матеріального права, не можуть бути реалізовані, оскільки для цього не розроблено відповідної процедури (процесуальних норм, конкурсних процедур тощо).

Для виявлення прогалин правового регулювання, автори даної методології громадської антикорупційної експертизи, пропонують наступні кроки:

  • Аналіз чинної законодавчої бази;

  • Пошук прогалин за ключовими словами (та юридичними синонімами);

  • Вивчення відповідної наукової літератури;

  • Ознайомлення з практикою застосування законодавства, зокрема судовою практикою, а також із заявами громадян;

  • Шляхом експертного чи іншого опитування, анкетування.

Задля усунення прогалини необхідно чітко визначити, які взаємовідносини між органами державної влади, іншими представниками держави та приватними суб’єктами потребують додаткового врегулювання; які саме повноваження, функції, відповідальність чи процедури не достатньо виписані, і як саме посадова особа органу влади може цим зловживати.

З цією метою дуже важливим є моделювання практичної ситуації, що виникне внаслідок прогалини правового регулювання. Проаналізувавши всі корупційні ризики, що виникають у практичній площині від існування прогалини, експерт має запропонувати відповідне внесення змін до конкретних статей нормативно-правового акту або доповнення його новими статтями.



Приклад:

Назва законопроекту

Про внесення змін до деяких законів України щодо створення і використання корпоративних амортизаційних коштів житлових будинків

Номер законопроекту

2948

Автори законопроекту

Морозенко Є.В., член фракції Партії регіонів

Дата реєстрації

29.04.2013

Корупціогенний чинник: Прогалини правового регулювання.

Запроваджується додатковий платіж для власників квартир у вигляді «корпоративних амортизаційних внесків», які мають витрачатись ЖЕКом на ремонт житлових будинків. ЖЕК отримує право відкривати з цих коштів депозитний рахунок у будь-якому банку, за що не несе жодної відповідальності. Не врегульовано, хто є власником відсотків за депозитом та яким чином вони будуть використовуватись.

5. Колізії в законодавстві

Юридичні колізії, як і прогалини правового регулювання, можуть закладатись законотворцем в нормативно-правовий акт не свідомо, а внаслідок недостатнього вивчення нормативно-правової бази. Корупційний ризик, що виникає внаслідок цього, небезпечний тим, що уповноважена особа, яка буде реалізовувати на практиці норми даного акту, буде, фактично, обирати між взаємовиключними нормами або взагалі зможе ухилитись від виконання закону.



Юридична колізія – це «надлишок» правового регулювання, що створює суперечність (розбіжність) між положеннями двох актів законодавства, в яких регулюються одні й ті самі відносини, що може спричинити зіткнення двох інтересів.

Колізій у законодавстві поділяються на декілька видів залежно від юридичної сили актів, часом появи взаємовиключних норм та виключно за змістом16:

За юридичною силою нормативних актів, що вміщають колізійні норми (вертикальні, ієрархічні, субординаційні колізії) колізії поділяються на:

    • Між нормами національних Конституції і законів;

    • Між нормами міжнародного (наднаціонального) та національного законодавства;

    • Між нормами законів та підзаконних актів;

    • Між нормами підзаконних актів різного рівня.

У разі виникнення такої колізії застосовується норма, що має вищу юридичну силу. Водночас, це не означає, що дана колізія не має бути виправлена на законодавчому рівні, адже при її наявності, все одно, існує ризик некоректного застосування даних норм відповідними органами влади. Тому приведення у відповідність двох актів, все одно, має бути.

За часом появи норми (темпоральна колізія) – це колізія, що виникає внаслідок видання в різний час принаймні двох норм права з одного і того самого питання.

У юридичній науці прийнято вважати, що наступний акт з одного і того ж питання скасовує дію попередніх актів. Водночас, у законодавстві України це ніде не закріплено, тому у даному випадку також є необхідним внесення змін до відповідних нормативно-правових актів з метою приведення їх у відповідність один до одного.



За змістом – між різними нормами рівних за юридичною силою актів (горизонтальні колізії). Такі норми можуть міститися:

    • В одній статті нормативного акту;

    • В різних статтях одного нормативного акту;

    • В різних нормативно-правових актах;

    • В різних структурних елементах однієї норми – в гіпотезі, диспозиції та санкції.

Для подолання даного виду колізій, безумовно, найкращим варіантом (як і для інших видів), є системна зміна в законодавстві, спрямована на приведення його до «єдиного знаменника». Крім того, одним з можливих варіантів є також офіційне тлумачення даної колізії відповідними органами державної влади, зокрема, Конституційним судом.

Способи виявлення колізій у законодавстві аналогічні до тих, що застосовуються для виявлення прогалин правового регулювання. Серед найбільш дієвих є вивчення нормативно-правової бази, наукової літератури, експертне опитування.



Приклад:

Назва законопроекту

Проект Закону про проведення люстрації в Україні

Номер законопроекту

4570

Автори законопроекту

Тягнибок О.Я., член фракції ВО «Свобода»

Осуховський О.І., член фракції ВО «Свобода»

Вітів А.М., член фракції ВО «Свобода» та ін.


Дата реєстрації

26.03.2014

Корупціогенні чинники: Колізія в законодавстві


У Прикінцевих положеннях законопроекту зазначається, що норми Закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо перебування на посаді судді безстроково не поширюються на дію цього Закону. Крім того, окремим підпунктом п.2 Прикінцевих положень прямо забороняється обрання на посаду судді безстроково. Водночас, статтями 85, 126, 128 Конституції України передбачено, що судді обираються безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше.

6. Порушення балансу інтересів та надмірні обтяження для отримувачів публічних послуг

Як помітно з назви чинника, його можна розділити на два більш-менш незалежних чинники, які можуть проявлятись як одночасно, так і окремо один від одного. Забігаючи наперед, потрібно сказати, що порушення балансу інтересів за більш ніж рік проведення громадської антикорупційної експертизи зустрічалось досить рік, що може бути повязано з певною його відносністю та складністю визначення, оскільки кожна соціальна група не хоче погоджуватись, що захист її прав порушує права іншої групи у такій мірі, що створює корупційні ризики.

Методологія антикорупційної експертизи, затверджена Міністерством юстиції України17, дає наступне визначення:

Створення надмірних обтяжень для одержувачів адміністративних послуг – це закріплення нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту юридичних обов’язків, заборон, обмежень, що застосовуються до фізичних та юридичних осіб і які за своїм характером або обсягом значно ускладнюють їх доступ до матеріальних або нематеріальних благ і цінностей, перешкоджають реалізації суб’єктивних прав і законних інтересів, створюючи тим самим умови для здійснення корупційних дій і виникнення корупціогенних відносин.

Порушення балансу інтересів можна визначити як лобіювання інтересів певної соціальної групи, що може порушувати інтереси іншої групи. Водночас, потрібно розуміти, що, у даному випадку, грань дуже тонка, тому, як зазначалось вище, ідентифікувати певний дисбаланс інтересів як причину можливої корупції є досить складно, хоча і не неможливо. Для цього потрібно проконсультуватись з представниками кожної зацікавленої сторони (стейкхолдерами) для виявлення існуючих та можливих протиріч, що можуть створити ризики корупції.

Методологія Мінюсту виділяє наступні ознаки надмірних обтяжень (які, в цілому, збігаються з зазначеними у методології ПР ООН), які необхідно враховувати при спробі виявлення даного чиннику:

1) покладення на фізичних та юридичних осіб юридичних обов’язків в обсязі, що значно перевищує рівень, необхідний для забезпечення належної реалізації суб’єктивних прав і свобод або контролю за їх здійсненням;

2) встановлення значної кількості дозволів (погоджень), які необхідно одержати для реалізації права, при цьому такі вимоги є непропорційними цінностям, які фізична або юридична особа має на меті отримати;

3) покладення на фізичних та юридичних осіб обов’язків надати значний за обсягом перелік документів, інформації, для отримання яких необхідно витратити значну кількість часу, якщо при цьому частина документів може бути самостійно отримана органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) шляхом направлення запитів до органів і організацій, що мають необхідні документи і інформацію;

4) закріплення широкого переліку спеціальних ознак (професійних, майнових, соціальних), якими повинні бути наділені фізичні та юридичні особи для набуття того чи іншого суб’єктивного права, якщо при цьому фізичні або юридичні особи, що об’єктивно потребують отримання цього виду права, зазначеним ознакам не відповідають і для набуття цих прав повинні витратити значну кількість часу, фінансових та інших ресурсів;

5) встановлення значної кількості заборон і обмежень при здійсненні окремих видів діяльності, формальне отримання дозволів для здійснення яких є невиправдано ускладненим і не узгоджується з метою правового регулювання даної групи суспільних відносин.

Найбільш повний перелік способів усунення даного чиннику, на наш погляд, дає антикорупційна методологія ПР ООН18, яка виділяє наступні способи:



  • Якщо виявлене відверте лобіювання інтересів певних груп, прийнятною є пропозиція щодо неприйняття цього акту, а також здійснення консультацій з громадськістю та ЗМІ щодо виявлених корупційних ризиків;

  • Якщо проект НПА стосується захисту певних соціальних груп, потрібно розглянути питання, чи дотриманий баланс інтересів;

  • Подання пропозицій щодо наближення, уніфікації процедур, які існують для таких же суб'єктів приватного права в інших законодавчих актах;

  • Скорочення переліку документів, вимог до подання інформації, яка дублюється у документах, що повинні бути подані суб'єктом приватного права;

  • Перегляд вимог, їх скорочення до необхідних у даній суспільній сфері до суб'єкта приватного права (соціальних, матеріально-технічного характеру тощо) для набуття статусу чи прав;

  • Перегляд погоджень, дозволів, які є необхідними для набуття певного статусу, узгодження їх;

  • врахування можливості не залучення суб'єкта приватного права до цих процедур;

  • Впровадження принципу «єдиного вікна»;

  • Скасування погоджень, дозволів, сертифікацій щодо здійснення певних видів діяльності, коли вони не є виправданими у цій сфері.

Приклад:

Назва законопроекту

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо реалізації самоврядного контролю за використанням та охороною земель)

Номер законопроекту

3648

Автори законопроекту

Гузенко К.О., член фракції Партії регіонів

Карташов Є.Г., член фракції Партії регіонів

Любоненко Ю.В., член фракції Партії регіонів

Задорожний В.К., член фракції Партії регіонів



Дата реєстрації

20.11.2013

Корупціогенні чинники: Порушення балансу інтересів та надмірні обтяження для отримувачів публічних послуг.

Законопроектом пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення і надати адміністративним комісіям при виконавчих органах міських рад розглядати справи, зокрема, стосовно статті 53-1 «Самовільне зайняття земельної ділянки». Водночас, потрібно зауважити, що у вказаному питанні представники міських рад виступають скоріше як зацікавлені сторони, тому не можуть об’єктивно розглядати вказані справи. Саме тому, до цього часу питання щодо самовільного зайняття земельних ділянок вирішувалось у судовому порядку.

7. Конфлікт інтересів та поєднання функцій органом влади

У процесі здійснення громадської антикорупційної експертизи виявилось, що не всі ризики корупції, яка траплялись експертам під час аналізу законопроектів, можна охопити тим переліком чинників, що описані вище. Саме тому, виходячи з практики, даний перелік корупціогенних чинників був доповнений ще двома чинниками, а саме:



  • Поєднання нормотворчих та контролюючих функцій в одному органі влади

  • Конфлікт інтересів ініціаторів законопроекту, що може призвести до отримання неправомірної вигоди

Поєднання нормотворчих та контролюючих функцій в одному органі влади передбачає, що орган публічної влади, що має контролюючі функції, наділяється нормотворчими повноваженнями, які стосуються переліку та сфери його контролюючих функцій.

На практиці це може призвести до того, що даний контролюючий орган випише для себе такі процедури, порядки тощо, які нададуть йому можливість тиснуть на приватних субєктів з метою отримання від них неправомірної вигоди.

Саме тому, важливо, щоб нормотворча функція щодо визначення порядку здійснення контролю відповідним органом у певній сфері належала не цьому ж органу, а була закріплена або за парламентом, або за органом виконавчої влади, що стоїть вище у системі органів ЦОВВ, наприклад, за Кабінетом міністрів України.

Для виявлення даного чиннику потрібно, відповідно, порівняти повноваження, якими вже володіє орган влади, з тими, якими він має бути наділений згідно проекту НПА, на предмет наявності даного чиннику.



Приклад:

Назва законопроекту

Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

Номер законопроекту

5067

Автори законопроекту

Кабінет Міністрів України (Яценюк А.П.)

Дата реєстрації

12.09.2014

Корупціогенні чинники: Поєднання нормотворчих та контролюючих функцій в одному органі влади.


Порядок застосування до суб’єктів первинного фінансового моніторингу та/або їх посадових осіб передбачених цим Законом санкцій, пред’явлення вимог, а також здійснення контролю за їх виконанням визначається відповідними суб’єктами державного фінансового моніторингу.

Конфлікт інтересів ініціаторів законопроекту, що може призвести до отримання неправомірної вигоди, виникає тоді, коли автор законопроекту або члени його сім'ї отримують персональні (прямі чи непрямі) вигоди від прийняття вказаного законопроекту.

Це, зазвичай, пов’язано з тим, що автор законопроекту або члени його родини мають інтереси у певній сфері бізнесу, зокрема, можуть мати у власності певні підприємства або (у випадку членів родини) можуть працювати керівниками державних чи комунальних підприємств, яким, згідно до закону, наприклад, списується заборгованість чи надаються певні пільги.

Для виявлення даного чиннику необхідно здійснити перевірку авторів законопроекту у державних реєстрах, авторитетних національних ЗМІ на предмет володіння ними чи членами їх сімей підприємствами певної галузі.

Зокрема, варто перевірити наступні державні реєстри:



  • Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (http://irc.gov.ua/)

  • Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України (http://smida.gov.ua/)

Додатково варто звернути увагу на інформацію у авторитетних національних ЗМІ, зокрема, Дзеркало тижня, Форбс, Українська правда тощо. Хоча інформація зі ЗМІ і не може давати стовідсоткову надійність, але вона може вказати на певний орієнтир для подальших пошуків.

Приклад:

Назва законопроекту

Про списання заборгованості за цільовою позикою, наданою Підприємству об'єднання громадян "Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих "Крим-Пак"

Номер законопроекту

3376

Автори законопроекту

В.М.Сушкевич, член фракції Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»

Валентина Іванівна Лютікова, член фракції Партії регіонів

Я.М.Сухий, член фракції Партії регіонів


Дата реєстрації

08.10.2013

Корупціогенний чинник: Конфлікт інтересів ініціаторів законопроекту, що може призвести до отримання неправомірної вигоди


Протягом 2010-2012 позики для підприємств інвалідів загалом отримали десять підприємств на суму 16,4 млн. Обсяг позики підприємства «Крим-Пак» складає третину від цієї суми. Законопроект пропонує списати заборгованість лише підприємству «Крим-Пак», директором якого є Володимир Іванович Лютіков, чоловік співавтора законопроекту Валентини Іванівні Лютікової (Партія регіонів).

8. Підготовка висновку антикорупційної експертизи

Антикорупційна експертизи нормативно-правового акту має оформлюватись відповідним висновком експерта, в якому він вказує на корупціогенні чинники та надає рекомендації по їх усуненню. Однак перед написанням власне висновку, важливим є здійснення кроків, які можуть допомогти більш якісно здійснити антикорупційну експертизу. Зокрема, мова йде про наступні кроки19:



  1. Аналіз відповідності НПА формальним ознакам;

  2. Аналіз процедури розробки НПА, зокрема взаємодія з громадянським суспільством;

  3. Проведення консультацій з експертами у сфері регулювання НПА;

  4. Оцінювання акту на наявність корупційних чинників.

Особливо важливим є проведення консультацій з профільними експертами, оскільки саме вони, зазвичай, знають, як відбувається регулювання тої чи іншої сфери на практиці, та підтвердити чи спростувати припущення аналітика, що здійснює експертизу, з приводу реального виникнення тих чи інших корупційних ризиків на практиці. Крім того, галузеві експерти можуть допомогти у виявленні такого чинника, як колізія у законодавстві, оскільки вони за визначенням мають володіти нормативно-правовою базою у даній сфері.

Власне висновок може складатись з різних елементів. Все залежить від рівня деталізації та глибини аналізу, що здійснюється в рамках антикорупційної експертизи.

До обов’язкових елементів, які мають бути частиною висновку антикорупційної експертизи, можна віднести наступні:


  • Реквізити НПА (назва, номер, дата реєстрації, автор, профільний комітет (для проекту закону), стадія проходження, висновки наукових управлінь тощо);

  • Задекларована мета НПА та спосіб її досягнення;

  • Короткий виклад корупційної схеми (у разі виявлення корупційних ризиків);

  • Перелік норм, в яких виявлені корупційні чинники, зміст даних чинників та наслідок їх впровадження (у вигляді таблиці);

  • Висновки та рекомендації.

У більш розширеному варіанті висновок антикорупційної експертизи може додатково включати такі пункти:

  • Хто може отримувати корупційну вигоду (посадова особа чи орган державної влади);

  • Хто платитиме корупційні внески;

  • Хто може потерпати від корупційної схеми (не завжди збігається з попереднім пунктом)

  • Оцінка обсягу корупційної вигоди;

  • Ключові негативні наслідки корупційної схеми;

Підготовка висновку є процесом творчим і вимагає від аналітика здатність моделювати реальні ситуації, в яких можуть виникнути передумови для корупційних зловживань. Однак, для цього дуже важливим є практичний досвід боротьби з корупцією на різних рівнях, а також підвищення власної кваліфікації за рахунок вивчення суміжних до даної галузей суспільного життя, зокрема, економіки, енергетики тощо.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Конспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель» iconНаказ №583 від 17 травня 2012 р. «Про державне замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта) для державних потреб у 2012 році»
У липні офіційними засобами масової інформації України було оприлюднено низку важливих законодавчих та нормативно-правових актів...
Конспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель» iconНаказ №5203-vi від 06. 09. 2012 р. «Про адміністративні послуги»
У жовтні офіційними засобами масової інформації України було оприлюднено низку важливих законодавчих І нормативно-правових актів...
Конспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель» iconЗнання нормативно-правової бази законів, актів, постанов, знання нормативно-правової бази законів, актів, постанов

Конспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель» iconКонспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту»
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей 092202...
Конспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель» iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель» iconКонспект лекцій для студентів технічних спеціальностей Харків
України. / Г. Ю. Каніщев, Ю.І. Кисіль, В. О. Малишев, Г. Г. Півень, О. А. Яцина. – Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей....
Конспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель» iconКонспект лекцій методичні вказівки для аудиторних занять
Теорія І практика перекладу. Конспект лекцій. Методичні вказівки для аудиторних занять. // Укладач: Бєкрєшева Л. О. – Луганськ: вид-во...
Конспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель» iconКонспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки
Конспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства» денної та заочної...
Конспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель» iconЗаконів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту»
Програми розвитку освіти Краснокутського району на 2014-2018 рр., Положення про загальноосвітній навчальний заклад, Статуту закладу...
Конспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель» iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 056 «Міжнародні економічні відносини»
Конспект лекцій для студентів спеціальності 056 «Міжнародні економічні відносини» денної та заочної форм навчання


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка