Конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія» Луцьк 2016



Сторінка1/5
Дата конвертації11.04.2017
Розмір0.81 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5

Міністерство освіти і науки України


ІСТОРІЯ ІНЖЕНЕРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія»

Луцьк 2016


УДК 631.3(042)

І 51
До друку ____________ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ.

(підпис)
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ________________ директор бібліотеки.

(підпис)
Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ,
протокол № ___ від «         »                          2016 року.
Рекомендовано до видання Навчально-методичною радою машинобудівного факультету Луцького НТУ, протокол № ___ від «        » 2016 року.

_________ Голова Навчально-методичної ради машинобудівного факультету

(підпис)
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри інженерного та комп’ютерного забезпечення агропромислового комплексу Луцького НТУ, протокол № -- від «     » ____________2016 року.

Укладач:                  С.Ф. Юхимчук, кандидат технічних наук, доцент

(підпис)

Луцького НТУ


Рецензент:                  Р.В. Кірчук, кандидат технічних наук, доцент

(підпис)


Луцького НТУ
Відповідальний

за випуск:                         І.Є. Цизь, кандидат технічних наук, доцент,

(підпис)

зав. каф. ІКЗ АПК Луцького НТУ




І 51


Історія інженерної діяльності [Текст]: конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія»/ уклад. С.Ф. Юхимчук. – Луцьк: Луцький НТУ, 2016. – 52 с.

Видання містить теоретичні відомості до 7 лекцій з дисципліни „ Історія інженерної діяльності ”.

Призначене для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія».

© С.Ф.Юхимчук , 2016


Зміст

Передмова .......................................................................................................…

Лекція 1. Інженерна діяльність – специфічний вид людської діяльності ….

Лекція 2. Основні напрямки інженерної діяльності у Стародавньому Світі ….

Лекція 3. Інженерна діяльність періоду розвитку ремісничого виробництва 5-15 ст. …………………………………………………………..

Лекція 4. Інженерна діяльність періоду мануфактурного виробництва 15-перша пол. 18 ст. …………………………………………………..

Лекція 5. Інженерна діяльність в період перемоги і встановлення капіталізму – кінець 18-70 ті роки 19 ст. .....................................................

Лекція 6. Інженерна діяльність періоду монополістичного капіталізму 70-і роки 19 ст. - 1917 р. ..........................................................................

Лекція 7. Інженерна діяльність 20 ст. (від 1917 року). ...................................

Рекомендована література .................................................................................


3

4

5


10
13
21
31

42

49




Передмова

Завдання лекційного курсу з дисципліни “Історія інженерної діяльності” – ознайомити студентів з найвидатнішими відкриттями, винаходами, технічними об’єктами та технологіями історії людства і видатними вченими та винахідниками.

Лекційний курс охоплює історію всіх основних галузей техніки і висвітлює розвиток інженерної діяльності з давніх часів до наших днів.

Зрозуміло, що наведений матеріал не може з однаковою повнотою охопити усі питання, пов’язані з розвитком техніки за все існування людства. Через що у виданні наведені тільки основні напрямки розвитку техніки.

На нашу думку історія інженерної діяльності повинна подаватися у рамках певних етапів розвитку людства. Приймаючи за основу періодизацію за суспільно-економічними формації, потрібно показати особливості інженерної діяльності кожної формації. Виходячи з цього, у даній роботі розглядаються наступні етапи розвитку інженерної діяльності: Стародавній Світ; ремісниче виробництво; мануфактурне виробництво; встановлення капіталізму; монополістичний капіталізм та інженерна діяльність 20 ст.

Матеріал подається у формі конспекту, де в хронологічній послідовності наведені винаходи та розробки, наводяться прізвища інженерів, країни звідки вони походять, а також короткі пояснення суті винаходів та пояснення дії механізмів. Наводяться бібліографічні відомості про видатних інженерів, а також їх основний вклад у технічний прогрес. Для кращої наглядності основні напрямки інженерної діяльності та прізвища видатних інженерів, на яких необхідно загострити увагу студентів виділені напівжирним шрифтом.

При проведенні лекцій викладач більш детально і ширше роз’яснює студентам підняті питання. При самостійній підготовці студенти користуються додатковою літературою, наведеною в кінці примірника.

Метою лекційного курсу є – зацікавити студентів займатись інженерною діяльністю, розширити їх кругозір, дати зрозуміти, що заслуга відомих інженерів, вчених, винахідників в тому, що вони раніше за інших зрозуміли технічні потреби виробництва, побачили протиріччя, які виникають у виробництві, і використовуючи відомі на той час досягнення науки і техніки, запропонували рішення, що найбільш точно і правильно відповідали потребам суспільства.

Лекція 1. Інженерна діяльність – специфічний вид людської діяльності


  1. Поняття інженерної діяльності.

  2. Психологічні особливості науково-технічної творчості.

1. Інженер - (від латинського ingenium – здібність, винахідливість) – спеціаліст з вищою технічною освітою.



Інженерна діяльність – це специфічний вид людської діяльності, направлений на розв’язок різного роду технічних задач, на основі використання фундаментальних наук і науково-технічного прогресу.

До основних показників інженерної діяльності відносяться: відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції і конструкторські розробки.



Відкриття – це встановлення невідомих раніше об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять корінні зміни в рівні пізнання.

Винахід – нове, що має вагомі відмінності, технічне вирішення задачі в будь-якій області народного господарства, соціально-культурних сферах, яка дає позитивний ефект.

Раціоналізаторська пропозиція – це технічне рішення, яке є новим і корисним для підприємства і передбачає зміну технології виробництва або конструкції виробу, техніки, що використовується, або складу матеріалу.
2. Особливо велике значення для інженерної діяльності має такий елемент психіки людини, як уява чи фантазія. А. Ейнштейн з цього приводу писав: “Уява часто важливіша, ніж знання. Знання обмежені, в той час, як уява охоплює увесь світ, стимулюючи прогрес і даючи початок еволюції. Строго кажучи, уява – це вирішальний фактор у наукових дослідженнях!”

Психологи вважають специфічним для інтелектуальної творчості явище інсайту, тобто миттєвого просвітлення, охоплення елементів ситуації у тих взаємозв’язках, котрі гарантують розв’язок задачі.

Вважається, що мислення починається там, де створилась проблемна ситуація, тобто ситуація, в якій є вибір двох або більше можливостей.

Мислення людини можна умовно розділити на усвідомлено-логічне і інтуїтивно-практичне. В реальному існуванні творчого процесу обидва види мислення завжди взаємодіють у діалектичній єдності. Інтуїція винахідника не з’являється, поки у нього не утворилась у мозку модель проблемної ситуації. Її передують попередні, нерідко довгі і напружені роздуми, пошуки, спроби. Інтуїція – нагорода за невтомне усвідомлено-логічне мислення.

А. Пуанкаре: “За допомогою логіки доказують, а за допомогою інтуїції роблять винаходи”.

Інженеру для створення чогось нового потрібні бажання, воля, і саме головне труд. Творчості перешкоджають: відсутність гнучкості мислення, сила привички, вузькопрактичний підхід, черезмірна спеціалізація, вплив авторитетів, боязнь критики, страх перед невдачею, надзвичайно висока самокритичність, лінь.

Гальмом інженерної діяльності часто є психологічна інерція, бажання діяти у відповідності з минулим досвідом і знання, не відхиляючись від традиційного напрямку.

Наприклад, на одному з семінарів по теорії винахідництва слухачам була запропонована така задача: “300 електронів повинні були декількома групами перейти з одного енергетичного рівня на другий. Однак, квантовий перехід відбувався числом груп на 2 менше, тому в кожну групу увійшло на 5 електронів більше. Яка кількість електронних груп? До цього часу ця задача не розв’язана”.

Слухачі – висококваліфіковані інженери – заявили, що вони не беруться розв’язувати цю задачу, мовляв, тут квантова фізика, а ми виробничники. Оскільки іншим не вдалось, то нам тим більше не вдасться...

Тоді керівник семінару взяв збірник задач з алгебри і прочитав текст задачі-аналога: “Для відправки 300 школярів до табору було замовлено декілька автобусів, однак до призначеного строку 2 автобуси не прибули, тому у кожний автобус посадили на 5 школярів більше, ніж було заплановано. Скільки автобусів було замовлено?”

Задача була розв’язана миттєво: ; х=12 автобусів.

Консервативність конструкторської думки призводить до того, що в більшості випадків створювались машини, які імітували робочі рухи людей, тварин.

Яскравий приклад подібної данини традиціям відомий з історії транспорту: у 1813 році Брунтон (Англія) побудував один із перших паровозів і згідно з “кінською технологією”, що існувала тоді, винахідник приєднав до машини механічні “ноги”, які почергово упирались у шляхове полотно й штовхали цю недоладну споруду вперед. Такий паровоз проіснував недовго (вибухнув котел). Проте у 1824 році Гордон (теж Англія) здійснив ще одну спробу побудувати паровоз – і знову з “ногами”.

Творчість впливає на довголіття.

Була проаналізована біографія 26855 вчених, інженерів, винахідників, художників, письменників. Висновок: люди творчих професій мали довше життя. В античну епоху – на 38,6 років, в середні віки – на 40, в 16 столітті – на 36,5. в 17 – на 34,7, у 18 – на 36, в 19 – на 24,6, у 20 – на 8. Різке скорочення різниці у 20 столітті можна пояснити двома світовими війнами, сталінізмом.

Лекція 2. Основні напрямки інженерної діяльності у Стародавньому Світі



  1. Освоєння металів.

  2. Розвиток ремесла.

  3. Сільське господарство.

  4. Будівельна техніка.

  5. Розвиток військової техніки.

  6. Виникнення галузей науки, що вплинули на інженерну діяльність.

  7. Використання приладів.

На території Месопотамії (сучасний Ірак) було дві цивілізації: 1) шумери – розвиток біля 4 тис. р. до н. ери; 2) вавилонське царство – 1900-1300 р. до н. ери.

1. Мідь – спочатку кували з самородної міді, потім почали виливати. Щоб відколоти куски руди, спочатку нагрівали, поливали водою і в утворені тріщини вбивали сухі дерев’яні кілки, які також поливали водою. Руду плавили в спеціальних глиняних печах. Для отримання високої температури через труби люди вдували повітря. В 3 тис. до н. ери були винайдені шкіряні повітренадувні міхи.

Бронза - мідь+олово (від 1-2 % до 8-10 %) чим більш олова тим крихкіший сплав. Бронза мала більш низьку температуру плавлення (700-9000С), більш високі ливарні властивості і при охолодженні більшу міцність і твердість. Виливання по моделях (воскових ...). З початку 3 тис. до 1 тис. до н. ери – бронзовий вік. Одначе бронза була дорога, тому багато знарядь виготовляли з каменю.

Залізо витіснило кам’яні знаряддя. В Китаї залізо було відоме вже в 2357 р. до н. ери, а в Єгипті – в 2800 р. до н. ери. Залізний вік в Європі почався приблизно за 1 тис. р. до н. ери. Хоча відоме використання метеоритів. Вже в античному світі, починаючи з першої половини 1 тис. до н. ери відома сталь Fe+C, способи загартування, цементування. Сиродувний спосіб виплавки (залізо плавитися при t=15390С) існував до 14 ст. З бурого залізняку (озерні і болотні руди) метал добували при t=800-9000С у горнах, які заповнювали подрібненою і обпаленою на відкритому вогні рудою і деревним вугіллям. В горн нагнітали непідігріте повітря. На дні горна утворювалася грудка м’якого заліза – криця, заповнена шлаком, який потім видаляли ковкою.
2. У 8 ст. до н. ери коваль Главк з Хіоса винайшов спосіб паяння заліза – до цього використовували клепання.

В перших століттях нашої ери в римських майстернях для обробки металічних виробів стали використовувати наждак.



Гончарний круг вперше появився в шумерів в кінці 4 тис. до н. ери. Спочатку ручний (майстер ліпив виріб правою, крутив круг лівою), потім ножний.

Винайдення скла і технологій його обробки в Єгипті.



Ткацтво – винайдення веретена, ткацьких верстатів. Сировина: льон, конопля, кропива; Індія, Китай – бавовник, шовк.

До 4 ст. до н. ери відноситься винайдення токарного верстата, яке приписують Феодору Самоському.

В 5 ст. до н. ери вперше в борошномельній справі стали використовуватися млини, які приводились спочатку вручну, потім з допомогою тварин, в 3 ст. до н. ери – водяні.
3. Подача води з річки по каналах на поля (Єгипет, Китай). Для підйому води застосовували шадуфи (за 1 год можна підняти на висоту 2 м до 3400 л води), водочерпні колеса типу сакіе, які приводились в рух тваринами, гвинт Архімеда “слимак”.

Залежно від типу грунту в різних країнах були придумані різні конструкції плугів.

Зернові жали серпам і косами. В 1 ст. до н ери використовували примітивну жатку: до двохколісного ящика, спереду якого була планка з зубами, прив’язували вола. Зуби захоплювали колоски і, обриваючи їх, скидали в ящик. Обмолот здійснювали ціпами або тваринами.

В Китаї 2100 років тому появились перші біогазові установки.

4. В 3-2 тис. до н. ери в країнах Стародавнього Сходу велися великі масштаби будування. Використовували бронзові пили, сокири, свердла, стамески...

Цеглу в Єгипті робили з сирого мулу, який висушували на сонці. Розмір цеглин 855230 см. Застосовували також обпалену цеглу, зв’язуючим матеріалом був розчин з глини, золи і асфальту (гірська смола). Міста були обнесені великими стінами.



Вавилон: довжина стін 100 км (2525 км), висота 90 м, товщина 25 м, основа заглиблена в грунт на 12 м, щоб не підкопались вороги. Цегла 25 см довжиною і 10 см товщиною. Між містом і стіною простір в 500 м, де були канали наповнені водою. В стіні розміщувалось 250 башт і вартових кімнат, 100 воріт з міді. Місто було розділене річкою Євфрат на дві рівні частини. Берега річки були обгороджені стіною з цегли, в якій було 25 воріт для сполучень вулиць, пароми і один міст на кам’яних стовпах довжиною 1 км, 10 м шириною з підйомними мостами, які на ніч піднімались. З однієї частини міста в другу під річкою був зроблений тунель шириною 5 м і висотою 4 м. Храм з ідолом: ідол і стіл із золота вагою 21 т. Палац Навуходоносора обнесений рядами стін товщиною від 15 до 25 м і висотою 6 м та каналом з водою. Висячі сади Вавилона (одне з семи чудес світу) побудовані рядами один ряд над другим у формі склепінь, кожен складав окрему платформу у 120 м2. Тераси були засаджені рослинами, які поливались водою, що качали насоси. Під склепіннями були розкішні квартири.

Піраміда Хеопса: 28 ст. до н. ери, висота 146,5 м, будували 30 років, пішло 2300 тис. кам’яних блоків вагою 2-15 т кожен.

Велика Китайська стіна прикривала північно-східні границі і забезпечувала безпечність караванного шляху на захід. Будівництво почалося в 4-3 ст. до н. ери, довжина 4000 км, висота до 10 м, по її широкому верху могли рухатись вози, проходити війська. Через декілька сот метрів були вартові башти, а біля головних гірських проходів – фортеці.

Спочатку прольоти перекривались кам’яними балками і плитами. Але те, що камінь має опір на згинання в 6 разів менший, ніж на стиск не дозволяло робити великі прольоти. Були придумані арки і склепіння де матеріал працював на стиск. Під керівництвом невідомого інженера римляни застосували винайдений греками новий будівельний матеріал – бетон (виготовлявся із щебеня і вапняного розчину). Це дало можливість перекрити литим куполом  43 м з бетону Римський Пантеон: висота стін 22 м, товщина 7 м.

В Греції у 75-80 р. н. ери побудований гігантський амфітеатр Колізей довжиною 187,5 м, шириною 156,7 м і висотою 46,6 м, який вміщав 90 тис. чоловік. У 283 р. до н. ери біля входу в Олександрійську гавань побудували на о. Фарос Фароський маяк – триповерхову башту висотою 120 м. Нижня частина башти була прямокутна з довжиною сторін 30,5 м, другий поверх являв восьмигранник, верхній - циліндр. По гвинтовій рампі в середині башти пальне до маяка піднімали на ослах. Для захисту всередині розміщався гарнізон військ.

В будівництві використовували залізні скоби, інструмент. У вікна вставляли скло або слюду. Будівельники користувались циркулем, ватерпасом, відвісом, лінійкою, кутником. Були відомі механізми для підняття вантажів: блоки, вороти, поліспасти.

В Стародавній Греції і Римі існували великі централізовані системи водопостачання. Вода подавалась в міста самотьоком по спеціальних керамічних трубах. При пересіканні долин і ям будувались спеціальні мости – акведуки. Вода по трубах надходила до багатих горожан, що мали бані, басейни, фонтани. Окремі ділянки водопроводу виготовлялись із свинцевих листів, зварених поздовжніми швами. Всього в Римі було 10 ліній довжиною 404 км, поперечний переріз труб досягав 7,5 м2.

Стародавні римляни дуже цінували комфорт і ще в 1 ст. н. ери створили систему центрального опалення – гіпокауст – піч знаходилася в підвалі, в стінах були канали по яких гаряче повітря і дим піднімались і виходили через димарі.

В Римській імперії було побудовано 372 великі дороги, які з’єднували Рим з провінціями. Дороги будувались, як правило, з гравію, тесаного каміння і скріплювались вапном. Товщина дорожнього покриття досягала 1 м. Знаменита дорога Аппія була вимощена з кам’яних восьмикутників. Профіль дороги був покатим, з обох кінців розміщувались парапети і приблизно через кілометр стояли стовпи. В 450 р. до н. ери Геродот згадує про використання в дорожньому будівництві асфальту, з 3-2 ст. до н. ери почали застосовувати бетон.
5. Луки робили з дерева, кістки, металу, довжина 1,3-1,7 м. Виготовляли мечі, кинджали ...

При Олександрі Македонському інженер Діад придумав розбірні осадні башти, спеціальний бурав для свердління стін, драбину для підйому на стіни, тарани для розвалювання стін. При осаді м. Родоса в 304 р. до н. ери була побудована осадна башта – гелеполь (та, що бере міста), висотою 53 м, що пересувалась на 8 колесах. У 4 ст. до н. ери в боротьбі Афін з Сіракузами використовувались кидальні пристрої: балісти – для розбиття стін, катапульти – для поразки ворога, який знаходився за стінами. Ці машини досягали ваги 6 т, кидали стріли і каміння на відстань до 500-1000 м, маса снарядів до 150-200 кг. Онагр для метання ядра.

Найбільш поширений тип грецького бойового корабля був трипалубний трієр. Це було швидкохідне судно. На кораблі розміщувалось до 170 гребців і до 200 чоловік екіпажу. Корабель мав підводний мідний таран. Бажаючи підвищити швидкість кораблів греки, а потім і римляни стали будувати судна з 4 поверхами гребців (тетрери), 5 поверхами (тентери) і навіть 8 поверхами (ектери). Біля Сицилії виявлено затоплені кораблі довжиною 40 м і шириною 4,5 м.

Колись мореплавство було каботажним – люди плавали вздовж берега, або від острова до острова. В 325-320 рр. до н. ери грек Піфей проплив за Геркулесові стовпи (Гіблартар), досягнув Британії, наблизився до гирла Ельби і дослідив береги Норвегії аж до Полярного кола.


6. Писемність виникла з необхідністю передавати інформацію, вести контроль. Вперше писемність створили біля 3200 р. до н. ери шумери. Для позначення слів вони користувались малюнками – таку писемність називають “піктографічною”. Через 5 століть вавілоняни, асірійці і перси перетворили ці знаки в особливий вид писемності – клинопис. Біля 1300 р. до н. ери в Угари ті (Сирія) на основі клинопису був створений перший алфавіт, який складався з 32 букв. В Єгипті біля 3000 р. до н. ери виникла система письма – ієрогліфи. В ній для позначення слів, звуків і букв використовувались символи.

Система числення. Спочатку були природні еталони числення: пальців 5, очей 2, потім штучні – палички. Потреба у вимірюванні площі призвела до розвитку математики. Єгиптяни застосовували десяткову систему числення, вони знали дроби, рівняння першої степені і неповні квадратні рівняння, 4 арифметичні дії, відношення довжини кола до діаметра – 3,16. В Месопотамії користувались системами числення в основі яких лежать числа 5, 6, 10 і їх добутки – 30 і 60. Перші п’ять чисел відповідали пальцям руки і мали свої назви. Останні числа з 6 до 9 складали коли до 5+1, 5+2... Шумери добували квадратні і кубічні корені, обчислювали об’єми. В Китаї на початку 2 ст. до н. ери вміли рішати рівняння першої степені з двома невідомими, шукати квадратні і кубічні корені.

Астрономія. 4241 р. до н. ери – в Єгипті введений календар. Рік в Єгипті ділився на 12 місяців по 30 днів, вкінці добавляли ще 5 днів. Греки знали про кулясту форму Землі. Аристотель Самоський (біля 250 р. до н. ери) висунув ідею про обертання Землі навколо Сонця. Хоча аж до Коперніка вважали за ідеями Клавдія Птоломея (2 ст. н. ери), що Земля нерухома в центрі світу – геліоцентрична система світу.

До античного світу відноситься такий термін як “механіка”. Ще раніше винайдення таких елементів як колесо, клин, важіль виробили такі поняття, як сила, опір, переміщення, швидкість. Два напрямки в статиці: кінематичний і геометричний. Перший – використання важеля і похилої площини, другий – архітектурний розрахунок і піднімання центра ваги. Фізико-механічні знання висвітлені в роботах грецького інженера Герона Олександрійського (біля 1 ст. н. ери): книга ”Театр автоматів”, зубчасте колесо, парова куля Герона – еоліпіл.

Дослідження з фізики: над протягуванням магніту і наелектризуванням тіл (Фалес Мілетський), встановлені закони відбивання світла в дзеркалі (Евклід), заломлення світла (Птоломей).
7. П’ять основних груп приладів і інструментів: 1) для використання в торгівлі будівництві та архітектурі; 2) для визначення часу; 3) для вимірювання землі; 4) для спостереження за небом; 5) для наукових експериментів.

Ваги спочатку рівноплечеві. В 4 ст. до н. ери Аристотель розробив теорію різноплечевих ваг з рухомою гирею. Для підрахунку винайдена рахувальниця – в Стародавній Греції і Римі – абак – рухувальна дошка. Прабатьками сучасних ЕОМ були одометри та інші прості лічильники.

Розроблені різного виду напильники, ножиці, пили, рубанки ... Римляни широко використовували пропорційні циркулі, лінійні паралелограми для нанесення штриховки, інструменти для письма чорнилами.

Годинники: сонячні – по тіні, водяні (витікання – Єгипет, наповнення – Китай, Індія). Земля мірялась в Єгипті за допомогою мотузки з вузлами, в Китаї – мірними ланцюгами.

Перші збільшувальні скла були створенні біля 700 р. до н. ери на Середньому Сході.

Архімед (бл. 287 – 212 рр. до н. ери) – знаменитий старогрецький математик, фізик і механік народився у м. Сіракузи. Здобув блискучу спеціальну освіту у свого батька – астронома і математика Фідія. Найвидатніші праці Архімеда: 1) “Про квадратуру параболи”, де він обчислив площу параболічного сегмента; 2) “Про кулю і циліндр”, де він обчислив поверхню і об’єм кулі, кульового сегмента і циліндра; 3) “Про вимірювання круга”, де він обґрунтував число =3,14; 4) Основоположні праці із статистики і гідростатики, зокрема “Про тіла, що плавають”. Найвидатніші винаходи Архімеда: 1) машина для зрошення каналів – “слимак”; 2) Архімедів гвинт для підніманя вантажів; 3) спосіб визначення складу сплавів; 4) системи блоків, важелів і поліспастів; 5) військові метальні машини – катапульти; 6) планетарій – знаменита “сфера”, що оберталася за допомогою водяного двигуна.

Лекція 3. Інженерна діяльність періоду розвитку ремісничого виробництва 5-15 ст.

1. Найбільші винаходи цього періоду.

2. Розвиток різних галузей.


1. З історії: Римську імперію завоювали племена германців, які мали нижчий технічний рівень. Вони вміли обробляти залізо, користувались залізними лемешем, сокирою, лопатою, застосовували тягову силу худоби. Рабовласницький лад замінився феодалізмом. Неможливість використовувати рабську працю визвало цілий ряд важливих технічних вдосконалень. Період з 5 по 11 ст. називають раннім феодалізмом, а з 11 по 15 ст. розвинутим феодалізмом.

Найбільші винаходи: порох, папір, книгодрукування, окуляри, компас.

В 682 р. китайський алхімік Сун Симяо винайшов чорний порох – суміш калієвої селітри 75 %, сірки 10 %, деревного вугілля 15 %. З 20 років 15 ст. застосовують зернистий порох (порошок має велику густину і не хватку повітря). 1232 р. - в Китаї згадка про використання пороху для заряду ракет, які отримали назву “китайські стріли”.

Спеціальні запалювальні суміші були відомі і арабам. Сірійський майстер Калліник у 671 р. придумав напалм – “живий” або “грецький вогонь” – суміш селітри, сірки, нафти смоли, каніфолі, лляної олії та інших речовин. Застосовували запалювальні бочки і скляні кулі, мідні трубки – вогнемети.

Китайський літопис повідомляє, що папір був винайдений біля 2 ст. Чай Лунєм. Він виготовлявся із спеціально приготовленої (вареної і висушеної) маси рослинних волокон, куди добавляли клейкі речовини і барвники. У 1150 р. в Іспанії придумані паперові млини, у яких з бавовни, тряпок, канатів, парусів виготовляли масу, що обробляли тваринним клеєм – біля 30 операцій.

751 р. – перший друкований текст в Кореї. У 9 ст. в Китаї почали використовувати друкувальні дошки. Тексти малювались на дерев’яних дошках, потім різцем вирізались місця де не було літер, малюнки. Рельєфне зображення покривалось фарбою і робився відтиск. Пізніше у 1041 р. коваль Бі Шен придумав використовувати окремі літери і малюнки з глини, які потім обпалював. З цих букв набирався текст. В Кореї у 1390 р. почали застосовувати бронзові літери.

Винахідником друку з рухомим набором літер в Європі був німець Йоган Гутенберг (1400-1468 рр.). початок книгодрукування 1440 р. спочатку в м’якому металі робились заглиблення – виготовлялась матриця, потім в неї заливали свинець і робили необхідну кількість літер, які брали для набору. Для друку застосовувались спеціальні верстати – ручні преси, що мали дві горизонтальні площини: на одній встановлювався набірний шрифт, до іншої притискався папір. Попередньо шрифт покривався сумішшю сажі і лляної олії. Продуктивність 100 відтисків в годину.

В Москві усередині 15 ст. працював друкар Іван Федоров, який досяг високої якості книгодрукування. Але через гоніння духовенства і ченців, які переписували книги, покинув Москву, переїхав спочатку в Білорусію, а потім на Україну.

У 1280 р. італієць Савіно Арматі виготовив оптичні окуляри – у Венеції виготовляли хороше скло. У 14-15 ст. склошліфувальна справа розвивалась переважно в Голландії.

6 ст. до н. ери – в Китаї винайдений “покажчик півдня” – природній магніт підвішений чи плаваючий на дерев’яній пластинці в олії. (Китайський винахідник Ма Цзюнь – магнітна фігурка на візку). Перша згадка про компас в Європі відноситься до 12-13 ст Спочатку компас був у вигляді магнітної стрілки, яка була закріплена на пробці, що плавала в посудині з водою. На початку 14 ст. компас був вдосконалений: стрілка кріпилась на крузі, що ділився на 16 поділок-румбів, в 16 ст. – на 32 румба по 11,4о.


2. Починаючи з 10-11 ст., на водних дорогах почалися розвиватися міста де виникають цехи, гільдії, союзи ремісників. Кожна реміснича майстерня складалася з господаря-майстра, його помічників і учнів. Вони, як правило, жили в одному домі. Кожен робітник мав власний інструмент. Майстри, які мали майстерні об’єднувались в цехи. При вступі в цех майстер проходив екзамен. Члени цеху самі вирішували внутрішні питання. Для управління цехом вибирали патрона з числа самостійних господарів. Руські ремісники виготовляли більше 150 видів залізних виробів. Поширені пружинні токарні верстати з ножним приводрм, свердлильні верстати, ткацькі верстати. В Парижі на початку 14 ст. було більше 300 ремісничих цехів, які об’єднували 5,5 тис. ремісників.

При виплавці металу при збільшенні температури до 13500С отримували чавун, який спочатку вважали за брак (німці – “поганий камінь”, англійці – “свиняче залізо”), а потім навчилися ще раз переплавляти і отримувати сталь. Перша стадія – отримання чавуну – доменна піч (15 ст. – висота 4,5 м, внутрішній діаметр – 1, 8 м, міхи приводились в рух водяним колесом, добова продуктивність – 1,6 т); друга – сталь – кричний горн (завантажували 150-200 кг чавуну, розміщуючи його над шаром деревного вугілля, що горіло, через фурми подавалось повітря, чавун окислявся втрачаючи частину вуглецю).

При добуванні корисних копалин використовували вогняний метод. Освітлення штолень за допомогою глиняних світильників, відкачування води.

В Зах. Європі перші водяні млини появились у 4-5 ст. – особливість – верхобойне колесо великого діаметру. У 10-13 ст. в млинах були використані пристрої, які дозволяли змінювати напрямок руху водяних коліс в залежності від рівня води. Вітряні млини появились в кінці 10 – початку 11 ст. у Франції і Англії, пізніше у Голландії – де вони відкачували воду і відвойовували сушу. Були придумані гальмуючі пристрої.

До 1351 р. відноситься винайдення вододіючого стану для виготовлення залізного дроту (Німеччина).

У 9 ст. диякон Пацифіус придумав механічний годинник, у 999 р. французький монах Жербе – механічний годинник з гирями, в 13-14 ст. в Європі башенні годинники з однією годинною стрілкою, в 15 ст. настольні годинники з пружинним механізмом, 1657 р. – голландець Гюйгенс маятниковий годинник.

Навчились виготовляти сукно – шерсть замочували для видалення жиру, топтали, сушили, ворсували, білі тканини окурювали сіркою, натирали спеціальною глиною та клали під прес. З 12-13 ст. в Європі використовується прялка, а також ткацький верстат з Китаю з рухомими шнурами для піднімання і опускання ниток після кожного проходу човника.

У 10 ст. появилися підкови для коней, що являли собою захисні сандалі з металевою підошвою. Веслувальне мореплавство замінило парусне. Для річкового транспорту використали шлюзування (перший шлюз у Голландії у 1220 р.). Нові ідеї: гребний гвинт, пропелер, енергія газу порохових ракет, встановлених на колесах.

У землеробстві від підсічної системи перейшли до трипільної – поле розбивали на три частини: озимі, ярові, пар. Для обмолоту і різання соломи використовували дошку з зубами із заліза, на яку ставав погонщик і тягнули воли.

У 9 ст. придумали арбалет – лук із сталі, що стріляв короткими стрілами і свинцевими чи кам’яними кулями. Вважають, що вперше думка для використання снарядів належать монаху Бертольду (1300 р.). Перші пушки у формі ступок (фр. mortir – ступка) – горшок в який засипали порох і клали ядро. З 1338 р. пушки почали встановлювати на англійських кораблях. Це потягнуло за собою розвиток науки і техніки. Створюються різні свердлильні і розточні верстати. Розвивається балістика (механіка польоту ядра), математика, хімія. Спочатку пушки були залізні – поздовжні листи зварювались і отримане дуло укріплялось нагрітими залізними обручами, в кінці 14 ст. почали відливати із бронзи. Свердлили дула у вертикальному положенні, пізніше у горизонтальному. З 15 ст. пушки встановлюють на лафетах – колесах. В 1435 р. у Вені винайдена ручна граната, розривні снаряди. Ружейні дула із заліза мали діаметр біля 30 мм, довжину 1,67 м і більше, вага досягала 4-6 кг. В 15 ст. довжина досягала до 9,8 м, а вага – до 19,8 кг. На Русі в кінці 14 ст. використовували гармати “тюфяки”, які стріляли дроб’ю, ручні пищалі калібру 12,5-25 мм з прицільною дальністю стрільби 150 м.

Лекція 4. Інженерна діяльність періоду мануфактурного виробництва 15-перша пол. 18 ст.


  1. Характеристика цього періоду.

  2. Водяне колесо – основний рушій цього періоду.

  3. Розвиток гірничої справи.

  4. Зміни в металургії.

  5. Розвиток техніки: будівництво, текстильна галузь, верстатобудування, вогнепальна зброя, сільське господарство.

  6. Встановлення окремих технічних наук.

  7. Створення наукових приладів.

1. Розвиток товарного виробництва, збільшення попиту на продукцію супроводжувалися загостренням конкурентної боротьби між ремісниками. Цехові обмеження, які були перепоною на шляху росту виробництва, були зняті. З числа найбільш багатих майстрів виростали капіталісти. Учням і підмайстрам все важче було стати самостійними майстрами. Разом з майстрами, які розорилися, вони назавжди перетворювалися на найманих робітників.

Важливу роль в розвитку капіталістичних відносин мали великі географічні відкриття (Васко да Гама – 1497-1499 рр. - плавання навколо Африки у Індію, 1492 р. – Христофор Колумб відправився з Іспанії, в 1507 – Америка отримала свою назву на честь Америко Віспуччі, 1642 р. – Абель Тасман відкрив західний берег Нової Зеландії) розширили поле діяльності європейських купців, положили початок створення світового капіталістичного ринку.

Обезземелення селян призвело до появи нової робочої сили, що сприяло виникненню капіталістичних мануфактур, які були основані на поділі праці всередині підприємства (вперше в Іспанії, потім Німеччині, Англії, Нідерландах, Франції, Росії). Перші мануфактури: суконні, шовкові, збройні, скляні та інші.

Мануфактури виникали двома шляхами - гетерогенним і органічним. Перший шлях – це об’єднання підприємцем в одній мануфактурі ремісників різних спеціальностей. Так, наприклад, виникла каретна мануфактура, яка об’єднала каретників, мідників, які раніше працювали окремо. Другий шлях – це об’єднання в одній мануфактурі ремісників однієї спеціальності, що було характерно при поділі праці для виробництва голок. У 18 ст. невелика мануфактура, яка виробляла голки, нараховувала 10 робітників, які при поділі праці виробляли в день 48 тис. голок, тобто по 4,8 тис. на робітника. Один же ремісник, виконуючи всі операції процесу виробництва голок (до 92 операцій), міг виготовити в день не більше 20 голок. Він тягнув дріт за допомогою кліщів через волочильну дошку, виправляв його молотком на наковальні, рубав зубилом, відпускав, виправляв котком, заточував на наждаку, штампував вушка і шліфував їх на круглому камені, пробивав отвори пуасоном, закалював, ще раз виправляв котком, полірував на полотні, яке посипав попелом, сортував за розміром. У мануфактурному виробництві операції були розділені між всіма робітниками, що давало можливість спеціалізуватися на виконанні однієї чи декількох операцій. Це призвело до появи ряду спеціалізованих знарядь: для виправлення дроту використовували здвоєні ролики, для обрізки – ножиці, для штамповки – ручний прес, для вкладання – плоскі ящики... Постійне вдосконалення знарядь праці, їх диференціалізація, наприклад, у 18 ст. в Англії на залізообробних мануфактурах використовували більше 500 молотків різної форми для різних операцій.

Застосування машин в період мануфактурного виробництва наштовхувалось на опір робітників – руйнуючи машини вони надіялись зберегти свої місця і зарплату. Поширенню машин чинили опір також і ремісники – конкуренція. Вони добивались спеціальних законів. Так, наприклад, винахідника, який придумав стрічковий верстат для текстильного виробництва, засудили до довічного ув’язнення. В Голландії законами 1623, 1639 і 1648 рр. використання стрічкового верстата суворо заборонено. Одначе цей верстат поширювався, так як дозволяв значно підняти продуктивність праці (замінював 18-20 робітників), покращити якість матерії та знизити її ціну. А в середині 18 ст. в ряді країн були не тільки відмінені всі закони, які забороняли використовувати стрічковий верстат, але й назначені премії за його встановлення.

Використання винаходів значно збільшувало прибутки власників мануфактур. Тому, бажаючи відгородити себе від конкуренції, вони вимагали законів, які б забезпечували право власників підприємств на винаходи. Встановлення привілеїв на винаходи стало новим джерелом доходу держав – патенти і привілеї обкладалися великими податками. Привілеї, які охороняли права винахідників, були запроваджені в Англії (1623 р.), США (1787 р.), в Франції (1791 р.), а пізніше і в Росії (1812 р.), Голландії (1817 р.), Іспанії (1820 р.), Австрії (1820 р.).
2. Перехід від нижньобойних до верхньобойних водяних коліс. Бажання підвищити потужність заставило будувати гідравлічні установки великих розмірів. У Франції майстри Салем і Віль у 1682 р. створили гідроустановку з 13 коліс діаметром до 8 м. Колеса, встановлені на р. Сені, приводили в дію 235 насосів, які піднімали воду на висоту 163 м. Ця система забезпечувала водою фонтани королівських парків у Версалі і Марлі та отримала назву “чудо Марлі”.

Великих успіхів у будівництві гідроспоруд досяг винахідник Кузьма Фролов (1726-1800). На Алтаї для добування срібних руд під його керівництвом побудована споруда, що включала греблю (висота – 17,5 м, ширина – 92 м, довжина – 128 м) від, якої відходила штольня довжиною 443 м, що переходила в канал довжиною 93 м, вода з якого лилась на перше гідравлічне колесо діаметром 4,3 м, яке приводило в рух пилораму. Потім вода розділялась на два потоки: на Преображенське родовище і віддалене на 128 м, Єкатеринінське. Потік води падав на колесо рудопідйомника (за годину з глибини 102 м піднімалось 12 корзин вагою 30 пудів кожна), підземним каналом довжиною 64 м спрямовувався на колесо діаметром 17 м водовідкачуючої установки (передача руху насосам відбувалась за допомогою штанги довжиною 45 м, вода відкачувалась з глибини 213 м). Потім вода по каналу поступала до Вознесенського родовища, де колесо діаметром 15,6 м приводило в дію водовідкачуючу установку і чотковий підйомник, який піднімав руду з глибини 60 м.

Використання водяного колеса привело і до інших винаходів. Так, в 30 р. 18 ст. словацький винахідник І.Гелл сконструював водяний двигун, який отримав назву водостовбової машини. Принцип його роботи наступний: вода поступала по трубопроводу і створювала тиск на поршень. Так як тиск був більший атмосферного, то поршень рухався вверх і піднімав вантаж. Для того, щоб опустити поршень, потрібно було повернути кран і випустити воду в нижню ємкість.

Були розроблені також і інші конструкції привідних механізмів, що використовували різні джерела енергії.

1500 р. – Хейлейн у годинниковому механізмі використав еластичну спіральну скручену пружину, що дало можливість виготовити кишеньковий годинник.

1500 р. – Леонардо да Вінчі запропонував водяне колесо з викривленими лопатками – турбіна.

У 15-16 ст. у Голландії на вітряках почали встановлювати різні колеса типу турбін, планки з парусами, млини з рухомою кришкою, що дало можливість повертати їх за вітром.

Бернар Форе Белідор (1697-1761) винайшов сонячний насос до неперервно діючого фонтану. Перед пуском насоса сферичну ємкість заповнюють до певного рівня. Вдень ємкість нагрівається під дією сонячної радіації, повітря розширюється і виштовхує воду, яка через зворотній клапан попадає у верхній резервуар. При охолодженні, штучному або у нічні години, внутрішній тиск повітря падає нижче атмосферного, а результаті чого вода з нижнього резервуара засмоктується всередину насоса через нижній зворотній клапан.

Швед Сосюру (1740-1799) із ряду концентричних дзеркальних камер сконструював кухню і в її центрі варив суп.

Перша спроба створити парову машину належить французу Дені Паппену, який у 1680 р. виготовив насос для видалення рудникових вод – основна заслуга – запобіжний клапан. В 1698 р. англійський інженер Томас Севері придумав двигун, в якому пар з котла поступав в циліндр. Поршень, розміщений зверху, під тиском пару піднімався, в циліндр вприскувалась холодна вода, пара конденсувалась, тиск падав і поршень опускався. У 1705 р. два англійці Томас Ньюкомен і Джон Келлі отримали патент на машину багато досконалішу ніж Севері. Один з хлопців, які працювали на ній, Гемфрі Поттер, прив’язав мотузкою крани таким чином, щоб ці крани закривались і відкривались у відповідні моменти. Це призвело до підвищення продуктивності від 6-8 до 15-18 ходів за хвилину.


3. Для добування корисних копалин були розроблені різні конструкції підйомних, водовідвідних, вентиляційних установок, дробильних і транспортних механізмів.

1500 р. – Леонардо да Вінчі придумав бур для розвідки надр землі.

1556 р. – німець Агрікола (1494-1555) видав книгу “Про гірничу справу і металургію”, яка біля 200 р. була основним підручником по гірничій справі.

Роботи велись ручним (кірки, молотки, лопати), вогневим методами, а також почали застосовувати порохові заряди. Ще в 1548-1572 рр. вибухові роботи застосовувались для розчищення фарватеру р. Неман. 1627 р. в Словакії використали чорний порох для вибухових робіт (новий метод замінював 30-40 робітників).

1636 р. – в Німеччині розроблена машина для свердління штолень.

З середини 16 ст. використовують вагонетки, встановлені на дерев’яні рейси, з 17 ст. – ручний механізм типу дрезини.

1679 р. – Телен винайшов прилад для польової розвідки сильно магнітних руд.

Для спуску і підйому людей використовувались драбини і канатні підйомні установки.

Для відкачування води з рудників застосовувались: чашкові і ковшові елеватори, норії, прості і складні поршневі насоси. Найпоширеніші норії, які відкачували воду з глибини 70-190 м.

Вентиляція рудників відбувалась природнім шляхом – просте провітрювання, а також із застосуванням підсилюючих його різних пристроїв (дифузори, заслінки, флюгери); застосовували також штучне провітрювання (вентилятори, металургійні міхи). М.В. Ломоносов у своїй дисертації “Про рух повітря, в копальнях замічений” у 1750 р. дав пояснення напрямку потоку повітря від пір року і часу.


4. 1470 р. – було побудовано прокатний стан, тобто ще гарячу заготовку прокочували під пресом і отримували чисту сталь.

Характерне для цього періоду збільшення розмірів доменних печей - висота: 14 ст. – 4,5 м, 17 ст. – 7-8,5 м, 18 ст. - 10-14 м. Добова продуктивність домни зросла з 1,6 т чавуну в 16 до 6-17 т – в 18 ст. Однак металургія до 18 ст. основувалась на використанні деревного вугілля, що спричинило паливний голод (в Росії у 1754 р. виданий указ, який забороняв будівництво залізоробних заводів навколо Москви в радіусі 200 км). У 1619 р. англієць Дод Додлей отримав патент на виробництво чавуну з використанням кам’яного вугілля. Кам’яне вугілля мало багато золи та інших домішок, особливо сірки. В 1735 р. англійський інженер-металург Авраам Дербі-син (1711-1763) використав в металургії спеціально перероблений кокс.

У 1494 р. Леонардо да Вінчі винайшов ящичні міхи – перевернутий ящик з отвором в дні поміщали в ящик з водою; придумав машину-ножиці з приводом від водяного колеса для різання металу.

1589 р. – водяні шкіряні міхи – вода падала з висоти і захоплювала за собою повітря – принцип ежектора.

1720 р. – повітренадувне колесо-центрифуга – розділений перегородками барабан частично заповнювався водою, при обертанні вода витісняла із секторі повітря.

Ливарна справа. 1586 р. Чохов відлив “Цар-пушку” – вага 40 т, довжина 5,5 м, калібр 89 см, вага ядра біля 2 т, вага заряду 480 кг. У 1735 р. батько і син Моторіни відлили “Цар-колокол” вагою біля 200 т, висотою 6,3 м, діаметром 6,9 м, товщиною стінок зверху 0,4 м, знизу 0,27 м.


5. В містах розвивалось будівництво. Потреба в підйомній техніці призвела до виготовлення у 16 ст. великих домкратів, які в 16 і більше разів вигравали в силі (зубчасті передачі). Водопроводи виготовлялись з дерев’яних труб. У 1430 р. в Німеччині розроблена спеціальна свердлильна машина. Леонардо да Вінчі вдосконалив її ввівши прискорювач обертання і пристрій для горизонтального і вертикального свердління. У 15-16 ст. в Зах. Європі масове скління вікон. У 1495 р. використання алмазу для різки скла, апарату для свердління скла. Для риття з 15 ст. використовували землечерпалки. У 1460- 1476 рр. винайдений підйомний шнек для риття ґрунту (спереду різці, які рихлили ґрунт, шнек захоплював і переносив). Розвивалось будівництво доріг (на 1 т вантажу по ґрунтовій дорозі затрачається тягове зусилля 80-100 кг, по шосе – 20 кг тобто в 4-5 раз менше), тунелів. Перший тунель в Європі – 1430 р. При будівництві мостів з 1430 р. стали використовувати водолазні апарати.

Виникнення машинно-фабричного будівництва сприяло розвитку текстильної галузі. 1480 р. у Німеччині розроблена самопрядка з колесом, мотовилом і шпулькою, яка була вдосконалена у 1519 р. Леонардо да Вінчі придумав автоматичний зупинник при обриві нитки, яка намотувалась на шпульку (якщо нитка обривалась, важіль входить у зачеплення з штирями шпульки і не дає їй обертатись). У 16 ст. в Данцизі побудований стрічковий млин для виготовлення стрічок. (Машина виробляла стільки товару, що робітники залишились без роботи – магістрат міста зруйнував машину, винахідник був таємно вбитий.) У 1589 р. в Англії студент Вільям Лі винайшов в’язальний верстат, в якому декілька сот голок приводились в рух одночасно – машина була зруйнована. У 1631 р. – спосіб фарбування тканини в ярко-червоний колір (азотна і соляна кислота та інші сполуки). В Італії розроблена машина для намотування шовкових ниток з коконів. У 18 ст. широко розповсюдилось бавовняне виробництво в Європі, особливо в Англії. У 1678 р. француз де Женн виготовив перший механічний ткацький верстат, який приводився в дію гідравлічним двигуном. В 1733 р. англієць Джон Кей придумав механічний човник до ткацького верстата. В цьому ж 1733 р. його співвітчизник Джон Уайатт розробив модель прядильної машини – кінець розчесаної стрічки бавовни розміщувався між двома валиками, які обертались і захоплювали цю стрічку, за ними стояли інші валики, які обертались з більшою швидкістю і витягували стрічку і т.д. до отримання нитки.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5

Схожі:

Конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія» Луцьк 2016 iconКонспект лекцій для студентів спеціальності "208 " Агроінженерія машинобудівного факультету денної та заочної форми навчання
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького нту
Конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія» Луцьк 2016 iconКонспект лекцій для студентів що навчаються за напрямом підготовки 060. 101
«Будівництво», за спеціальністю «Міське будівництво та господарство» денної та заочної форми навчання
Конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія» Луцьк 2016 iconКонспект лекцій для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання Луцьк 2016 (075. 8)
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького нту
Конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія» Луцьк 2016 iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 123 «Комп’ютерна інженерія» денної та заочної форми навчання Луцьк 2016
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького нту
Конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія» Луцьк 2016 iconКонспект лекцій для бакалаврів спеціальності 055 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького нту
Конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія» Луцьк 2016 iconКонспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки
Конспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства» денної та заочної...
Конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія» Луцьк 2016 iconКонспект лекцій для студентів технічних спеціальностей Харків
України. / Г. Ю. Каніщев, Ю.І. Кисіль, В. О. Малишев, Г. Г. Півень, О. А. Яцина. – Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей....
Конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія» Луцьк 2016 iconКонспект лекцій методичні вказівки для аудиторних занять
Теорія І практика перекладу. Конспект лекцій. Методичні вказівки для аудиторних занять. // Укладач: Бєкрєшева Л. О. – Луганськ: вид-во...
Конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія» Луцьк 2016 iconКонспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту»
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей 092202...
Конспект лекцій для бакалаврів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія» Луцьк 2016 iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка