Конспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень»



Сторінка1/5
Дата конвертації21.07.2017
Розмір0,91 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5


КОНСПЕКТ

лекцій з дисципліни

«Основи наукових досліджень»
ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ
1. Поняття науки. Класифікація наук

1.1 Поняття науки

1.2 Класифікація наук

2. Поняття наукового дослідження. Класифікація наукових досліджень

2.1 Поняття наукового дослідження

2.2 Класифікація наукових досліджень

3. Етапи наукових досліджень

4. Методологія наукових досліджень

5. Планування наукових досліджень

5.1 Організація наукових досліджень

5.2 Сучасна концепція управління науковими дослідженнями

5.3 Математичний метод оптимального планування науково-дослідної діяльності

6. Технологія наукових досліджень

7. Обробка результатів наукових досліджень

7.1 Обчислення оцінок шуканих характеристик

7.2 Перевірка статистичних гіпотез

7.3 Оцінка точності результатів експериментальних досліджень.

7.4 Розрахунок необхідної кількості експериментів

8. Оформлення наукових досліджень

Додатки
Тема 1. ПОНЯТТЯ НАУКИ. КЛАСИФІКАЦІЯ НАУК


1.1 Поняття науки
Поняття «наука» (греч. episteme, лат. scientia) має декілька основних значень:

– сфера людської діяльності, спрямованої на вироблення і систематизацію нових знань про природу, суспільство, мислення і пізнання навколишнього світу;

– результат цієї діяльності, тобто система отриманих наукових знань;

– одна з форм суспільної свідомості, соціальний інститут, система взаємозв'язків між науковими організаціями і членами наукового співтовариства, що включає систему наукової інформації, норм і цінностей науки;

– позначення окремих галузей наукового знання;

– процес пізнання закономірностей об'єктивного світу і процес виробництва знань та їх використання в практиці як певний вид громадського розподілу праці.

– галузь культури.

Безпосередні цілі науки:

– отримання знань про навколишній (об'єктивний і суб'єктивний) світ;

– виявлення істотних сторін явищ природи, суспільства і мислення;

– теоретичне віддзеркалення дійсності;

– досягнення об'єктивної істини.

Функції (завдання) науки:

– збір, опис, аналіз, узагальнення і пояснення фактів;

– виявлення законів руху природи, суспільства, мислення і пізнання;

– систематизація отриманих знань;

– пояснення суті явищ і процесів;

– прогнозування подій, явищ і процесів;

– встановлення напрямів і форм практичного використання отриманих знань.

З позиції системного підходу науку можна розглядати як систему, що складається з наступних елементів:

– теорія;

– методологія, методика і техніка досліджень;

– практика впровадження отриманих результатів.

Наука – двигун науково-технічного прогресу. Саме вона визначає його темпи розвитку.


1.2 Класифікація наук
Залежно від сфери, предмета і методу пізнання розрізняють науки:

● про природу (природні);

● про суспільство (гуманітарні і соціальні);

● про мислення і пізнання (філософія, логіка, психологія та ін.);

Залежно від об'єкту дослідження науки прийнято розділяти на:

● природні науки (математика, фізика, хімія та ін.);

● технічні науки (науки про цілеспрямоване перетворення природних сил і процесів в технічні об'єкти – інформатика, електроніка, будівництво, металургія і тому подібне);

● медичні науки;

● суспільні науки (економіка, соціологія, політологія, право та ін.);

● гуманітарні науки (історія, філологія, філософія, лінгвістика, журналістика, педагогіка, мистецтво, фізична культура та ін.);

● сільськогосподарські науки (агрономія, зоотехніка, ветеринарія, агроінженерія, лісова справа, рибальство тощо).

Кожна з названих груп наук може бути піддана подальшій декомпозиції.

Існують і інші класифікації наук.

Наприклад, залежно від зв'язку з практикою науки ділять на фундаментальні (теоретичні) і прикладні.

Фундаментальні науки визначають основні закони об'єктивного і суб'єктивного світу і безпосередньо не орієнтовані на практичне використання.

Прикладні науки спрямовані на рішення технічних, виробничих, соціально-технічних і інших практичних проблем суспільства.


У переліку Департаменту акредитації кадрів (ДАК) МОН України вказані наступні види наук:


Фізико-математичні

Хімічні


Біологічні

Геолого-мінералогічні

Технічні

Сільськогосподарські

Історичні


Економічні

Філософські

Філологічні

Географічні

Юридичні

Педагогічні

Медичні


Фармацевтичні

Ветеринарні

Мистецтвознавство

Архітектура

Психологічні

Соціологічні

Політичні та ін.

Для підвищення наукової кваліфікації IT-фахівців (здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук) найбільш підходять наступні наукові спеціальності, встановлені ДАК МОН України:

01.05.02 – Математичне моделювання та обчислювальні методи;

01.05.03 – Математичне та програмне забезпечення обчислювальних машин і систем;

05.12.02 – Телекомунікаційні системи та мережі;

05.13.05 – Комп’ютерні системи та компоненти;

05.13.06 – Інформаційні технології;

05.13.21 – Системи захисту інформації;

05.13.23 – Системи та засоби штучного інтелекту

21.05.01 – Інформаційна безпека держави.



Тема 2. ПОНЯТТЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.

КЛАСИФІКАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Поняття наукового дослідження
Наукове дослідження – форма існування і розвитку науки.

Наукова (науково-дослідна) діяльність – це діяльність, спрямована на отримання і застосування нових знань.

Наукове дослідження – це діяльність, спрямована на усебічне вивчення об’єкту, процесу або явища, його структури і зв'язків, а також отримання і впровадження в практику корисних для людини результатів.

Об'єктом наукового дослідження є матеріальна або ідеальна система.

Предметом – структура системи, взаємодія її елементів, різні властивості, закономірності розвитку тощо.
2.2 Класифікація наукових досліджень
Наукові дослідження класифікуються на:

– фундаментальні;

– прикладні;

– пошукові;

– розробки.

Фундаментальні наукові дослідження – це експериментальна або теоретична діяльність, спрямована на отримання нових знань про основні закономірності побудови, функціонування і розвитку людини, суспільства, природного довкілля.

Необхідність таких досліджень обумовлена потребами народного господарства чи галузі. Вони можуть закінчуватися рекомендаціями щодо постановки прикладних досліджень для визначення можливостей практичного використання отриманих наукових знань, науковими публікаціями тощо.

Прикладні наукові дослідження – це дослідження, спрямовані переважно на застосування нових знань для досягнення практичних цілей і розв’язання конкретних задач. Іншими словами, вони спрямовані на розв’язання проблем використання наукових знань, отриманих в результаті фундаментальних досліджень, в практичній діяльності людей.

Прикладні наукові дослідження – це наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей, пошук найбільш раціональних шляхів практичного використання результатів фундаментальних наукових досліджень в народному господарстві. Кінцевим їх наслідком є рекомендації щодо створення технічних нововведень (інновацій).

Пошуковими називають наукові дослідження, спрямовані на визначення перспективності роботи над темою, відшукування шляхів розв’язання наукових задач.

Пошукові дослідження направлені на відбір факторів, що впливають на об'єкт, пошук шляхів створення нових технологій та техніки на основі способів, запропонованих в результаті фундаментальних досліджень.

Розробкою називають дослідження, яке спрямоване на впровадження в практику результатів конкретних фундаментальних і прикладних досліджень.

Розробки – це цілеспрямований процес перетворення прикладних наукових досліджень в технічні додатки. Вони направлені на створення нової техніки, матеріалів, технологій тощо. До обсягу розробок включають проектно-конструкторські і технологічні роботи, роботи по створенню дослідних зразків (партій) виробів (продукції), а також проектні роботи для будівництва.

Науково-дослідна розробка порівняно з пошуковим дослідженням носить більш конкретний характер і направлена на створення нових технологій, дослідного обладнання, приладів, рекомендацій.

Науково-виробнича розробка передбачає доведення результатів науково-дослідної розробки до умов практичного використання та включає дослідну перевірку рекомендацій науково-дослідних розробок, їх узгодження з потребами конкретних організацій та підприємств.

За тривалістю наукові дослідження поділяють на довгострокові, що розробляються протягом кількох років, та короткострокові, що виконуються звичайно за рік.

Залежно від форм і методів дослідження розділяють:

– експериментальні;

– методичні;

– описові;

– експериментально-аналітичні;

– історико-біографічні;

– дослідження змішаного типу.

Залежно від джерела фінансування розрізняють наступні види наукових досліджень:

– ті, що виконуються за господарськими договорами і фінансуються замовниками (підприємствами і організаціями);

– ті, що фінансуються за кошти державного бюджету;

– ініціативні (нефінансовані).
У теорії пізнання виділяють два рівні наукового дослідження:

– теоретичний;

– емпіричний.

Теоретичний рівень дослідження припускає наявність особливих абстрактних об'єктів (конструктов) і теоретичних законів, що їх зв'язують, які створюються з метою ідеалізованого опису і пояснення емпіричних ситуацій, тобто з метою пізнання суті явищ.

Мета теоретичних досліджень – розширити знання суспільства і допомогти більш глибоко зрозуміти закони природи.

Теоретичний рівень дослідження характеризується переваженням логічних методів пізнання. На цьому рівні отримані факти досліджуються, обробляються за допомогою логічних понять, висновків, законів і інших форм мислення.

Теоретичні наукові дослідження ґрунтуються на використанні логічних та математичних методів пізнання. Їх результатом може бути встановлення в досліджуваних об'єктах залежностей, якостей, зв'язків тощо.

Структурними компонентами теоретичного пізнання є:

– проблема;

– гіпотеза;

– теорія.

Проблема – це складна теоретична або практична задача, способи розв’язання якої невідомі або відомі не повністю.

Проблеми характеризуються такими рисами:

1) вони виникають на базі певної теорії, концепції;

2) це важкі, нестандартні задачі;

3) їх розв’язання спрямоване на усунення протиріччя, яке виникло в пізнанні;

4) шляхи вирішення проблеми не відомі.

Гіпотеза вимагає перевірки і доказу припущення про причину, яка викликає певне слідство, про структуру досліджуваних об'єктів і характер внутрішніх і зовнішніх зв'язків структурних елементів (приклади: гіпотеза Пуанкаре, статистичні гіпотези тощо).

Наукова гіпотеза повинна відповідати наступним вимогам:

1) бути релевантною (тобто відноситися до фактів, на які вона спирається);

2) бути такою, що перевіряється дослідним шляхом, зіставляється з даними спостереження або експерименту;

3) бути сумісною з існуючим науковим знанням;

4) бути з'ясовною (із гіпотези повинні виводитися факти, що її підтверджують);

5) бути простою (гіпотеза не повинна містити ніяких довільних допущень і суб'єктивних тверджень).

Розрізняють гіпотези описові, пояснювальні і прогнозні.

Описова гіпотеза – це припущення про істотні властивості об'єктів, характер зв'язків між окремими елементами об'єкту, що досліджується.

Пояснювальна гіпотеза – це припущення про причинно-наслідкові залежності.

Прогнозна гіпотеза – це припущення про тенденції і закономірності розвитку об'єкту дослідження.

Факти досвіду якої-небудь обмеженої наукової області разом із здійсненими, строго доведеними гіпотезами утворюють теорію.
Теорія – це логічно організоване знання, концептуальна система знань, яка адекватно і цілісно відбиває певну область дійсності.

Вона є найбільш високою формою узагальнення і систематизації знань.

Теорія – це вчення про узагальнений досвід (практику), що формулює наукові принципи і методи, які дозволяють узагальнити і пізнати існуючі процеси і явища, проаналізувати дію на них різних чинників і запропонувати рекомендації по використанню їх в практичній діяльності людей.

Теорія має наступні властивості:



  1. Теорія є однією з форм раціональної розумової діяльності.

  2. Теорія – це цілісна система достовірних знань.

  3. Теорія не лише описує сукупність фактів, але і пояснює їх, тобто виявляє походження і розвиток явищ і процесів, їх внутрішні і зовнішні зв'язки, причинні і інші залежності.

  4. Положення, що містяться в теорії, та виводи обґрунтовані і доведені.

Приклади теорій: теорія чисел, теорія вірогідності, теорія відносності, теорія електромагнітних полів тощо.

Теорії класифікують по предмету дослідження:

– соціальні;

– математичні;

– фізичні;

– хімічні;

– психологічні та ін.
Виділяють наступні структурні елементи теорії:


  1. початкові підстави;

  2. об'єкт, що ідеалізується, тобто теоретичну модель якої-небудь частини дійсності, істотних властивостей і зв'язків явищ, що вивчаються, та предметів;

  3. логіку теорії – сукупність певних правил і способів доказу;

  4. філософські установки і соціальні цінності;

  5. сукупність законів і положень, виведених як наслідки з цієї теорії.

Початковими підставами теорії прийнято вважати: поняття; категорії; наукові терміни; судження; ідеї; принципи; аксіоми; закони; закономірності; положення; вчення; концепції.

Поняття – це думка, що відбиває істотні і необхідні ознаки певної множини предметів або явищ.

Категорія – загальне, фундаментальне поняття, що відбиває найбільш істотні властивості і стосунки предметів і явищ.

Категорії бувають філософськими, загальнонауковими і такими, що відносяться до окремої галузі науки.

Науковий термін – це слово або поєднання слів, що означає поняття, вживане в науці.

Сукупність понять (термінів), які використовуються у певній науці, утворює її понятійний апарат.

Судження – це думка, в якій затверджується або заперечується що-небудь.

Ідея – це нове інтуїтивне пояснення події або явища, що визначає стержневе положення в теорії.

Принцип – це керівна ідея, основне початкове положення теорії.

Принципи є початковою формою систематизації знань (наприклад, аксіоми геометрії Евкліда, постулат Бору в квантовій механіці і т. п.).

Принципи бувають теоретичними і методологічними.

Аксіома – це початкове положення теорії, яке не вимагає доказу і з якого за встановленими правилами виводяться інші положення.

Логічними аксіомами є, наприклад, закон тотожності, закон протиріччя, закон виключення третього тощо.

Закон – це об'єктивний, істотний, внутрішній, необхідний і стійкий зв'язок між явищами і процесами.

Закон – це:

– положення, що виражає загальний хід речей в якій-небудь області;

– висловлювання відносно того, яким чином що-небудь є необхідним або відбувається з необхідністю.

Закони є об'єктивними і виражають найбільш суттєві, стійкі, причинно обумовлені зв'язки і стосунки між явищами і процесами.

Науковий закон – це знання, що формулюється людьми в наукових поняттях та має свою основу в природі, об'єктивному світі.

Приклади наукових законів: закон Архімеда, закон всесвітнього тяжіння, закони Ньютона, закон Ома, закони Кирхгофа тощо.

Закони класифікуються за різними підставами.

За основними сферами реальності розрізняють закони: природи; суспільства; мислення; пізнання.

Закономірність – це:

– сукупність дії багатьох законів;

– система істотних, необхідних загальних зв'язків, кожен з яких складає окремий закон.

Положення – це наукове твердження, сформульована думка.

Вчення – сукупність теоретичних положень про яку-небудь область явищ дійсності.

Концепція – це система теоретичних поглядів, об'єднаних науковою ідеєю (науковими ідеями).


Емпіричне дослідження проводиться на основі фактів, що отримуються за допомогою спостережень і експериментів і констатують якісні і кількісні характеристики об'єктів і явищ.

Стійка повторюваність і зв'язки між емпіричними характеристиками виражаються за допомогою емпіричних законів, які часто мають імовірнісний характер.

Емпіричний рівень дослідження характеризується переважанням чуттєвого пізнання, емпірії – вивчення зовнішнього світу за допомогою органів чуття.

Структуру емпіричного рівня дослідження складають:

– факти;

– емпіричні узагальнення;

– емпіричні закони (залежності).

Факт – це:

1) об'єктивна подія, результат, що відноситься до об'єктивної реальності (факт дійсності) або до сфери свідомості і пізнання (факт свідомості);

2) знання про яку-небудь подію, явище, достовірність якого доведена (істина);

3) твердження, яке фіксує знання, отримане в ході спостережень і експериментів.

Емпіричне узагальнення – це система певних наукових фактів, на підставі якої можна зробити певні висновки або виявити недоліки і помилки.

Емпіричні закони відбивають регулярність в явищах, стійкість у відносинах між спостережуваними явищами.

Ці закони не є теоретичним знанням. На відміну від теоретичних законів, які розкривають істотні зв'язки дійсності, емпіричні закони відбивають більш поверхневий рівень залежностей (наприклад, закон Зипфа).

Взаємодія емпіричного і теоретичного рівнів дослідження полягає в тому, що:

1) сукупність фактів складає практичну основу теорії або гіпотези;

2) факти можуть підтверджувати теорію або спростовувати її;

3) науковий факт завжди пронизаний теорією, оскільки він не може бути сформульований без системи понять та теоретичних представлень;

4) емпіричне дослідження в сучасній науці зумовлюється і спрямовується теорією.

Формування теоретичного рівня науки призводить до якісної зміни емпіричного рівня.

Якщо до формування теорії емпіричний матеріал, що послужив її передумовою, виходив на базі буденного досвіду і природної мови, то з виходом на теоретичний рівень він придбаває сенс теоретичних концепцій, які починають направляти постановку експериментів і спостережень – основних методів емпіричного дослідження.

3. ЕТАПИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Виділяють такі етапи наукових досліджень:

1. Вибір теми дослідження.

2. Обґрунтування необхідності дослідження, в тому числі:

– обґрунтування актуальності;

– формулювання мети і завдань дослідження;

– визначення об'єкту і предмета дослідження;

– формулювання наукової новизни очікуваних результатів;

– формулювання практичної цінності очікуваних результатів;

– визначення очікуваного ефекту від впровадження результатів дослідження.

3. Вибір методів дослідження.

4. Проведення теоретичних і експериментальних досліджень.

5. Аналіз і інтерпретація отриманих результатів.

6. Оформлення результатів дослідження.

7. Впровадження результатів дослідження в практику.

Актуальність теми та доцільність наукового дослідження для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва обґрунтовують шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими методами розв'язання проблеми.

Мета дослідження повинна бути сформульована таким чином, щоб указувати на об'єкт і предмет дослідження. Далі формулюються задачі дослідження, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.



Об'єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для дослідження.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дослідника, оскільки предмет дослідження змістовно визначає тему (назву) науково-дослідної роботи.

Далі перераховують використані наукові методи та змістовно визначають, що саме досліджувалось кожним методом. Вибір методів дослідження повинен забезпечити достовірність отриманих результатів і висновків.



У пункті «Наукова новизна одержаних результатів» аргументовано викладають нові наукові положення, отримані в процесі дослідження, зазначаючи відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь їх новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

У пункті «Практичне значення одержаних результатів» надаються відомості про використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання. Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію про ступінь їх готовності до використання або масштабів використання. Відомості про впровадження результатів досліджень необхідно подавати із зазначенням найменувань організацій, в яких здійснено впровадження, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

Стосовно наукових робіт студентів відмічають наступні послідовні етапи їх виконання:

– підготовчий;

– проведення теоретичних і емпіричних досліджень;

– робота над рукописом і її оформлення;

– впровадження результатів наукового дослідження.

Підготовчий етап включає:

– вибір теми;

– обґрунтування необхідності проведення дослідження по ній;

– визначення гіпотез, цілей і завдань дослідження;

– розробку плану або програми наукового дослідження;

– підготовку засобів дослідження (інструментарію).

Спочатку формулюється тема наукового дослідження і обґрунтовуються причини її розробки. Шляхом попереднього ознайомлення з літературою і матеріалами раніше проведених досліджень з'ясовується, якою мірою питання теми вивчені і які отримані результати. Особливу увагу слід приділити питанням, на які відповідей взагалі немає або вони недостатні. Складається список нормативних актів, вітчизняної і зарубіжної літератури. Розробляється методика дослідження.

Дослідницький етап складається з:

– систематичного вивчення літератури по темі, статистичних відомостей;

– проведення теоретичних і емпіричних досліджень, у тому числі збору інформації і матеріалів;

– обробки, узагальнення і аналізу отриманих даних;

– пояснення нових наукових фактів;

– аргументації і формулювання положень, висновків, практичних рекомендацій і пропозицій.

Третій етап включає:

– визначення композиції (побудови, внутрішньої структури) роботи;

– уточнення заголовка, назв розділів, пунктів і підпунктів;

– підготовку чорнового рукопису і її редагування;

– оформлення тексту, у тому числі списку використаної літератури і додатків.

Четвертий етап складається з впровадження результатів дослідження в практику і авторського супроводу впроваджуваних розробок.

4. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Методологія – це:

– вчення про метод наукового пізнання і перетворення світу;

– система принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему;

– сукупність методів, способів, прийомів, їх певна послідовність, схема, прийнята при виконанні наукового дослідження;

– початкові керівні принципи розвитку наукового дослідження.

Методологія науки дає характеристику компонентів наукового дослідження: його об'єкту, предмета, завдань, сукупності засобів, необхідних для вирішення завдань дослідження, а також формує уявлення про послідовність дій дослідника в процесі розв’язання задачі.

Методологічне знання може виступати або в описовій формі, або в нормативній, тобто у формі прямих приписів і вказівок до діяльності. У такому вигляді методологія безпосередньо спрямована на реалізацію наукової діяльності.

Метод – це спосіб досягнення певної мети; сукупність прийомів і операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності.

Метод наукового дослідження – це спосіб пізнання об'єктивної дійсності; шлях дослідження, шлях пізнання, який дослідник прокладає до свого предмета.

Спосіб – це дія або система дій, вживаних при виконанні якої-небудь роботи, при здійсненні чого-небудь.

Методика – сукупність способів і прийомів пізнання.
Наукові методи:

– загальнологічні;

– емпіричні;

– теоретичні.

До загальнологічних методів відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, аналогію.

Аналіз – метод дослідження, за допомогою якого явище або процес, що вивчається, подумки розчленовуються на складові елементи з метою вивчення кожного окремо. Різновидами аналізу є класифікація і періодизація.

Синтез – метод дослідження, що припускає уявне з'єднання складових частин або елементів об'єкту, що вивчається, його вивчення як єдиного цілого.

Індукція – це рух думки (знання) від фактів, окремих випадків до загального стану. Індукція призводить до загальних понять і законів, які можуть бути покладені в основу дедукції.

Дедукція – це виведення одиничного, частки з якого-небудь загального стану; рух думки (знання) від загальних тверджень до тверджень про окремі предмети або явища. За допомогою дедуктивних висновків "виводять" певну думку з інших думок.

Аналогія – це спосіб отримання знань про предмети і явища на підставі того, що вони мають схожість з іншими; міркування, в якому із схожості об'єктів, що вивчаються, в деяких ознаках робиться ув'язнення про їх схожість і в інших ознаках.


До емпіричних методів відносять: спостереження, опис, порівняння, рахунок, вимір, тестування, експеримент, моделювання.

Спостереження – це спосіб пізнання, заснований на безпосередньому сприйнятті властивостей предметів і явищ за допомогою органів чуття.

Опис – це фіксація ознак досліджуваного об'єкту, які встановлюються, наприклад, шляхом спостереження, виміру або експерименту.

Рахунок (кількісний метод) – це визначення кількісних співвідношень об'єктів дослідження або параметрів, що характеризують їх властивості.

Вимір – це визначення чисельного значення деякої величини шляхом порівняння її з еталоном.

Порівняння – це зіставлення ознак, властивих двом або декільком об'єктам, встановлення відмінності між ними або знаходження в них загального.

Експеримент – це штучне відтворення явища, процесу в заданих умовах, в ході якого перевіряється висунена гіпотеза.

Моделювання – це отримання знань про об'єкт дослідження за допомогою його замінників (аналога, моделі); вивчення явищ за допомогою моделей.

Під моделлю розуміють:

– штучну систему, що відображує основні властивості об'єкту, що вивчається (оригіналу);

– аналог об'єкту, що подумки представляється або існує матеріально.

Моделі бувають фізичні, математичні, натурні.

Фізичні моделі дозволяють наочно представляти процеси, що протікають в натурі. За допомогою фізичних моделей можна вивчати вплив окремих параметрів на течію фізичних процесів.

Математичні моделі дозволяють кількісно досліджувати явища, що важко піддаються вивченню на фізичних моделях.

Натурні моделі є масштабно змінюваними об'єктами, що дозволяють якнайповніше досліджувати процеси, що протікають в натурних умовах.
До методів теоретичного рівня зараховують: аксіоматичний, гіпотетичний, формалізацію, абстрагування, ранжирування, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, системний метод.

Аксіоматичний метод полягає в тому, що деякі твердження (аксіоми, постулати) приймаються без доказів і потім за певними логічними правилами з них виводяться інші знання.

Гіпотетичний метод заснований на розробці гіпотези, наукового припущення, що містить елементи новизни і оригінальності. Гіпотеза повинна повніше і краще пояснити явища і процеси, підтверджуватися експериментально і відповідати загальним законам діалектики і природознавства.

Суть формалізації полягає в тому, що основні положення процесів і явищ представляють у вигляді формул і спеціальної символіки. Шляхом операцій з формулами штучних мов можна отримувати нові формули, доводити істинність якого-небудь положення. Формалізація є основою для алгоритмізації і програмування. Застосування символів і інших знайомих систем дозволяє встановити закономірності між фактами, що вивчаються.

Абстрагування – це відвернення від другорядних фактів з метою зосередитися на найважливіших особливостях явища, що вивчається.

Ранжирування – виключення усього другорядного, не впливаючого істотно на дане явище.

Узагальнення передбачає:

– встановлення загальних властивостей і стосунків предметів і явищ;

– визначення загального поняття, в якому відбиті істотні, основні ознаки предметів або явищ цього класу.

Сходження від абстрактного до конкретного як метод наукового пізнання полягає в тому, що дослідник спочатку знаходить головний зв'язок предмета (явища), що вивчається, потім, простежуючи, як він видозмінюється в різних умовах, відкриває нові зв'язки і таким шляхом відображує в усій повноті його суть.

Системний метод полягає в дослідженні системи (тобто визначеної сукупності матеріальних або ідеальних об'єктів), зв'язків її компонентів та їх зв'язків із зовнішнім середовищем.


Каталог: bitstream -> NAU
NAU -> Конспект лекцій з дисципліни «історія української культури»
NAU -> Конспект лекцій з дисципліни «Соціологія еліт»
NAU -> Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год
NAU -> Методичні рекомендації до семінарських занять, тематику домашніх завдань та понятійний апарат
NAU -> Система менеджменту якості робоча навчальна програма
NAU -> А. А. Заслужена, викладач актуальність формування компетентного філолога у системі вищої освіти швейцарської конфедерації
NAU -> Система менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни
NAU -> Методичні рекомендації до виконання контрольних робіт студентів усіх галузей знань І напрямів підготовки заочної форми навчання
NAU -> Теоретико-методологічні засади роботи 7
NAU -> Методичні рекомендації до проходження психолого-педагогічної практики Київ 2016 (076. 5)


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень» iconЮ.І. Прасул основи наукових досліджень
Основи наукових досліджень з географії та картографії: Практичні роботи для студентів 2 курсу освітньо-професійної підготовки бакалавра...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень» iconОснови наукових досліджень облікових дисциплін мета вивчення дисципліни “ондод”
Наука – це одна з форм суспільної свідомості, яка дає об’єктивну картину світу, система об’єктивних, організованих І обґрунтованих...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки
Конспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства» денної та заочної...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій для дистанційного навчання Вступ до предмету "Основи мистецтвознавства"
Вступ до предмету “Основи мистецтвознавства”. Комплексна наука мистецтвознавство
Конспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій з дисципліни «сучасні жанри медіа» Модуль «Сучасні жанри преси»
Бахметьєва, А. М. Сучасні жанри преси [Текст] : конспект лекцій з дисципліни «Сучасні жанри медіа» / А. М. Бахметьєва. – Д.:, 2012....
Конспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій з дисципліни „Історія театру України для студентів 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності «Актор драматичного театру»
Конспект лекцій з дисципліни „Історія театру України” для студентов 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій із навчальної дисципліни "Історія зарубіжної журналістики" Видавничо-поліграфічний центр

Конспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій з дисципліни «Соціологія еліт»
Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. – К., 2015
Конспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту»
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей 092202...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка