Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів»



Сторінка14/15
Дата конвертації22.03.2018
Розмір3.36 Mb.
ТипКонспект
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

1.2 Перегляд судових рішень Верховним Судом України
Завданнями адміністративного судочинства на будь-якій стадії його провадження є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ з винесенням по них законних і обґрунтованих судових рішень.

У ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI закріплено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Згідно з ч. 1, а також п.п. 1 та 6 ч. 2 ст. 38 указаного Закону Верховний Суд України, виступаючи найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції України, здійснює правосуддя і забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 235 КАС України Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, які установлені Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 КАС України процесуальне право на подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України належить:

- сторонам;

- іншим особам, які беруть участь у справі.

У той же час заява про перегляд судового рішення в адміністративних справах з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 237 КАС України, може бути подана виключно особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.

Як убачається зі змісту приписів ч. 3 ст. 236 КАС України, не може бути подано заяву про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, що не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за наслідками касаційного провадження.

Статтею 237 КАС України регламентовано виключний перелік процесуальних підстав для подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, а саме:

- неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

- неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів;



- встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом;

- порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення в адміністративних справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішень, дій чи бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;

- невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 КАС України, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Заява про перегляд судового рішення на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 237 Кодексу, подається не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало або мало стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Заява про перегляд судових рішень з підстав, регламентованих п. 4 ч. 1 ст. 237 КАС України, може бути подана не пізніше десяти днів з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд.



Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 5 ч. 1 указаної статті Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або з дня прийняття постанови Верховного Суду України, на яку здійснюється посилання з метою підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладеному у такій постанові, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

У разі пропущення процесуального строку для подання заяви про перегляд судових рішень з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. Питання про поновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання про допуск справи до провадження.

Заява про перегляд судових рішень подається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 239 КАС України у заяві зазначаються:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, та осіб, які беруть участь у справі, а також їхні номери засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) обґрунтування підстав для перегляду судових рішень, передбачених ст. 237 Кодексу;

4) вимоги особи, яка подає заяву;

5) у разі необхідності – клопотання;

6) перелік матеріалів, які додаються.

Частиною 1 ст. 2391 КАС України встановлено, що заява про перегляд судових рішень подається безпосередньо до Верховного Суду України. При цьому до заяви додаються:

1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі;

2) копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву;

3) копії різних за змістом судових рішень, якщо заява подається з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 237 Кодексу;

4) копія постанови Верховного Суду України, якщо заява подається на підставі, визначеній п. 5 ч. 1 ст. 237 Кодексу;

5) копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, або клопотання особи про витребування копії такого рішення в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, - у разі подання заяви про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 237 КАС України.

Окрім того, до заяви також додається документ про сплату судового збору у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI. За подання і розгляд заяви з підстав, встановлених п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 237 Кодексу, судовий збір не сплачується.

Перевірка відповідності заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України вимогам КАС України здійснюється у порядку, регламентованому ст. 2392 КАС України.

З урахуванням вимог адміністративно-процесуальних норм указаної статті Кодексу заява реєструється у день її надходження в порядку, встановленому ч. 3 ст. 151 КАС України, та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу.

Суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам КАС України. У разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог ст.ст. 239 та 2391 Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. Якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою у день первинного її подання до Верховного Суду України.

Виходячи із приписів ч. 4 ст. 2392 КАС України заява повертається заявнику, якщо:

1) заяву подано без додержання вимог ст.ст. 239 та 2391 Кодексу і заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку;

2) заяву від імені заявника підписано особою, яка не має повноважень на її підписання;

3) заяву подано від імені особи, яка не має повноважень на ведення справи;

4) є ухвала Верховного Суду України про відмову у допуску справи до провадження за наслідками розгляду заяви, поданої у цій справі на аналогічних підставах.

При цьому необхідно враховувати, що повернення заяви про перегляд судового рішення із наведених вище мотивів не перешкоджає повторному зверненню у разі належного оформлення заяви або з інших підстав, ніж ті, які були предметом розгляду.

Із ч. 6 ст. 2392 КАС України випливає, що за відсутності підстав для повернення заяви, в якій міститься клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, суддя-доповідач невідкладно постановляє ухвалу про витребування такої копії рішення разом з її автентичним перекладом в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи.

Питання про допуск справи до провадження вирішується суддею-доповідачем, визначеним у порядку, встановленому ч. 3 ст. 151 КАС України. У разі якщо суддя дійде висновку про те, що подана заява є обґрунтованою, він відкриває провадження.

Однак у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необґрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя із складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України ухвала про відкриття провадження або ухвала про відмову у допуску справи до провадження виноситься протягом п’ятнадцяти днів з дня надходження заяви або з дня усунення заявником недоліків, а у разі витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, - з дня надходження такої копії.

Розгляд питання про допуск справи до провадження відбувається без виклику осіб, які беруть участь у справі. Копія ухвали про відкриття провадження або про відмову у допуску справи до провадження надсилається разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі. Протягом п’ятнадцяти днів з дня відкриття провадження суддя-доповідач здійснює підготовку справи до розгляду Верховним Судом України. Із цією метою, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 2401 КАС України, він:

1) надсилає ухвалу про відкриття провадження та витребування матеріалів справи до відповідного суду, який не пізніше трьох робочих днів з дня надходження справи надсилає її до Верховного Суду України;

2) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;

3) звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді України стосовно підготовки наукового висновку щодо норми права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми права у цих правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом України;

4) у разі необхідності визначає органи державної влади, представники яких можуть дати пояснення в суді щодо застосування норми права, та викликає цих представників до суду;

5) здійснює інші заходи, необхідні для розгляду справи.

Після надходження витребуваних матеріалів справи та завершення інших підготовчих процесуальних дій суддя-доповідач виносить ухвалу про призначення справи до розгляду Верховним Судом України.

Верховний Суд України здійснює розгляд справи за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу IV КАС України.

Справа про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 237 Кодексу, розглядається Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України. Засідання Судової палати є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від її складу.

Якщо судове рішення в адміністративній справі оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат.

Як прямо слідує з ч. 3 ст. 241 КАС України, у разі якщо під час розгляду справи Верховний Суд України встановить, що існує необхідність відійти від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України, яка була прийнята іншим складом суду (іншою палатою чи палатами, які брали участь у спільному засіданні), справа передається на розгляд спільного засідання судових палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), яка розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.

Справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 237 Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з судових палат Верховного Суду України.

На засіданнях Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України або на спільному засіданні судових палат головує суддя-доповідач.

Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня призначення справи до розгляду.

Із ч. 1 ст. 242 КАС України випливає, що за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов:

- про повне або часткове задоволення заяви;

- про відмову у задоволенні заяви.

Судді, які не погоджуються з постановою, можуть висловити окрему думку, що додається до постанови. Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п. 3 ч. 1 ст. 237 Кодексу.

Суд приймає постанову про задоволення заяви про перегляд судового рішення за наявності однієї з підстав, передбачених ч. 1 ст. 237 КАС України.

При цьому за наявності підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 237 Кодексу, суд має право:

1) у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів:

а) скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції;

б) скасувати судове рішення повністю або частково і закрити провадження у справі повністю або в певній частині;

2) у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору:

а) скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення;

б) скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

За наявності підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 237 КАС України, суд має право:

1) скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і прийняти нове судове рішення чи змінити судове рішення;

2) скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення;

3) скасувати судові рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Із вимог ч. 5 ст. 243 КАС України вбачається, що у постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 Кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.

Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно. Постанова про відмову у задоволенні заяви має бути вмотивованою.

У постанові Верховного Суду України про відмову у задоволенні заяви, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 КАС України, має міститися висновок про те, як саме має застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.

Статтею 2441 КАС України встановлено, що постанова Верховного Суду України повинна бути виготовлена та направлена особам, які беруть участь у справі, не пізніше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 КАС України, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно із ч. 3 ст. 2442 КАС України постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня їх прийняття.



Лекція № 8

Тема лекції:



«Провадження за нововиявленими обставинами

Процесуальні питання, пов’язані із виконанням судових рішень у справах адміністративної юрисдикції. Заходи процесуального примусу»
План лекційного заняття


    1. Провадження за нововиявленими обставинами.

    2. Процесуальні питання, пов’язані із виконанням судових рішень у справах адміністративної юрисдикції.

    3. Заходи процесуального примусу.

Література

1. Кузьменко О.В. Адміністративно-процесуальне право України / О.В. Кузьменко, Т.О. Гурій. – К.: Атіка, 2008. – 415с.

2. Рябченко О.П. Адміністративне судочинство : навч. посіб. / О.П. Рябченко. – Х. : ХНУ, 2014. – 304 с..

3. Комзюк А.Т., Адміністративний процес України: Навч. посібник. / А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко, Р.С. – К.: Прецедент, 2007. – 531с.

4. Гончарук С.Т., Гусар О.А., Розум І.О. Адміністративне судочинство : навчальний посібник / С.Т. Гончарук, О.А. Гусар, І.О. Розум. – К. : НАУ, 2016. – 238 с.
Зміст лекції

1.1 Провадження за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів чи інших нормативно-правових актів не допускається, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Заява про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами подається учасниками провадження у справі протягом одного місяця після того, як особа, що звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Заява подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини.

У розгляді заяви та перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами не може брати участь суддя, що брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом двох місяців після її надходження за правилами, встановленими для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.




1.2 Процесуальні питання, пов’язані із виконанням судових рішень у справах адміністративної юрисдикції.

Виконання судових рішень є завершальною стадією адміністративного судочинства. Як зазначалось, основними видами судових рішень є постанови, пов’язані з вирішенням вимог адміністративного позову по суті, та ухвали, пов’язані здебільшого з вирішенням процесуальних питань. Судові рішення виконують своє суспільно-правове призначення і набувають притаманних їм властивостей лише після набрання ними законної сили. Порядок, умови та момент набрання судовими рішеннями законної сили визначаються розділом V КАСУ.

Зокрема, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання такої заяви, судове рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанови чи ухвали судів апеляційної чи касаційної інстанцій за наслідками перегляду, а також постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

З моменту проголошення набирають законної сили ухвали суду, які не можуть бути оскаржені.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Ст. 256 КАСУ передбачені категорії постанов суду, які виконуються негайно, тобто з моменту проголошення їх у судовому засіданні. Це певний виняток із загального правила, коли судові рішення виконуються після набрання ними законної сили. Негайному виконанню підлягають постанови суду про присудження виплати пенсій, бюджетних та позабюджетних періодичних платежів, поновлення на посаді у відносинах публічної служби, припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності, уточнення списку виборців, а також щодо усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.

Спосіб, строки і порядок виконання судового рішення у разі необхідності можуть бути визначені у самому рішенні.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. За заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, судом видається виконавчий лист.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. Як раніше вказувалось, таке виконання здійснюється спеціально уповноваженим на те органом виконавчої влади, а саме: Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України.

За належним виконанням судових рішень здійснюється судовий контроль. Зокрема, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також щодо державної виконавчої служби.

1.3 Заходи процесуального примусу

Заходи процесуального примусу спрямовані на забезпечення необхідних умов нормальної роботи суду, виконання встановлених правил адміністративного судочинства та надання можливості суду мати реальні засоби примусового впливу щодо порушників таких правил. Цими заходами є встановлені в розділі VI КАСУ процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують установлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства.

До видів заходів процесуального примусу належать:

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід.

Кодексом передбачено, що до однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.

Слід зауважити, що згадані заходи не виконують каральних функцій, не служать мірою відповідальності. Вони є лише засобами адміністративно-процесуального примусового забезпечення дотримання правил адміністративного судочинства. Зокрема, вони можуть бути поєднані з одночасним застосуванням до особи мір адміністративної відповідальності, якщо для того є відповідні підстави.

Фактичними підставами для застосування заходів процесуального приводу є порушення встановлених у суді правил або перешкоджання здійсненню адміністративного судочинства. Такі порушення можуть виражатися як в протиправних діях особи, так і її бездіяльності.

Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання встановлених законом обов’язків.

Забезпечення порядку в залі судового засідання, всебічне і неухильне дотримання всіх процесуальних правил адміністративного судочинства, належна організація адміністративного судового процесу покладається на головуючого в судовому засіданні, якому в межах своїх обов’язків допомагає судовий розпорядник.

За порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого до учасників адміністративного процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, застосовується попередження, а в разі повторного вчинення таких дій – видалення із залу судового засідання.

У разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом. Така ухвала надсилається державному виконавцю для виконання.

До належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов’язковою, та свідка, які без поважних причин не прибули в судове засідання або не повідомили причини неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. Привід не застосовується до малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, жінок, які мають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно з КАСУ не можуть бути допитані як свідки.

Про привід суд постановляє ухвалу, яка передається для виконання до органу внутрішніх справ за місцем провадження у справі або за місцем проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи, яку належить привести.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій методичні вказівки для аудиторних занять
Теорія І практика перекладу. Конспект лекцій. Методичні вказівки для аудиторних занять. // Укладач: Бєкрєшева Л. О. – Луганськ: вид-во...
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель»
Порушення балансу інтересів та надмірні обтяження для отримувачів публічних послуг
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки
Конспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства» денної та заочної...
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «сучасні жанри медіа» Модуль «Сучасні жанри преси»
Бахметьєва, А. М. Сучасні жанри преси [Текст] : конспект лекцій з дисципліни «Сучасні жанри медіа» / А. М. Бахметьєва. – Д.:, 2012....
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни „Історія театру України для студентів 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності «Актор драматичного театру»
Конспект лекцій з дисципліни „Історія театру України” для студентов 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності...
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій із навчальної дисципліни "Історія зарубіжної журналістики" Видавничо-поліграфічний центр

Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «Соціологія еліт»
Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. – К., 2015
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень»
З позиції системного підходу науку можна розглядати як систему, що складається з наступних елементів
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту»
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей 092202...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка