Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів»



Сторінка5/15
Дата конвертації22.03.2018
Розмір3.36 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, свідчень свідків, письмових і речових доказів.

Докази повинні бути належними та допустимими, тобто такими, що отриманні законним шляхом і стосуються предмета доказування. Докази надають особи, які беруть участь у справі, насамперед кожна зі сторін, які повинні довести обставини, на яких ґрунтується їхні вимоги чи заперечення.

Водночас в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, в таких випадках встановлена презумпція вини суб‘єкта владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази, про що він постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у вимозі надати докази окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суд може збирати докази з власної ініціативи. Суд також може запропонувати надати додаткові докази або вимагати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім окремих випадків, а саме:



  1. обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, іцо набуло законної сили, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини;

  2. обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати;

  3. обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання

  4. вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

У разі необхідності за заявами осіб, які беруть участь у справі, суд здійснює заходи щодо забезпечення доказів.

Способами забезпечення доказів є:

а) допит свідків;

б) призначення експертизи;

в) витребування та огляд письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження (ст. 74 КАС України).

Заява про забезпечення доказів, як правило, подається до суду, що розглядає справу, який після її розгляду виносить ухвалу

про забезпечення доказів або про відмову в їх забезпеченні.



Пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Вказані учасники за їхньою згодою можуть бути допитані як свідки.

Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.

Суд може допитати свідка за місцем або у місці його проживання (перебування) з ініціативи суду, який розглядає справу, за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка. За дорученням суду, що розглядає справу, свідок, який не може з поважних причин прибути на судове засідання і проживає (перебуває) за межами територіальної підсудності адміністративного суду, що розглядає справу, допитується суддею адміністративного суду, який знаходиться за місцем проживання (перебування) свідка. Свідок, який не може прибути на судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його проживання (перебування).



Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять у собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Особа, яка заявляє клопотання перед судом про витребування від інших осіб письмових доказів, повинна зазначити: який письмовий доказ вимагається, орган чи особу, у яких він знаходиться, та обставини, які може підтвердити цей доказ. Оригінали письмових доказів, які є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, які мають значення для справи. Витребування речових доказів проводиться в порядку, встановленому для витребування письмових доказів.

Речові докази повертаються судом після їх дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. В інших випадках речові докази повертаються після набрання рішенням суду законної сили.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначаються судом. Ці особи мають право просити суд призначити експертизу і доручити її проведення відповідній експертній установі або конкретному експерту.

У висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза; хто був присутній при проведенні експертизи; питання, що були поставлені експертові; які матеріали експерт використав; докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. У висновку експерта також зазначається, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Якщо експерт під час проведення експертизи виявить факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він може включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок.

В окремих випадках судом може бути винесена ухвала про проведення комісійної, комплексної, додаткової або повторної експертизи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Глава 7 Розділу II КАС України регламентує судові витрати. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:


    1. витрати на правову допомогу;

    2. витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

    3. витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

    4. витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, скаргою за винятковими обставинами, за заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір.

Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам оплачуються проїзд, а також добові в разі переїзду до іншого населеного пункту. Експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу. У разі неоплати судової експертизи у встановлений строк, суд може скасувати ухвалу про призначення судової експертизи.

Якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у разі звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Держбюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі відмови позивача від адміністративного позову його витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання адміністративного позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Главою 8 Розділу II КАС України визначаються процесуальні строки в адміністративному судочинстві.



Процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання. Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.

Процесуальні строки, передбачені КАС України, О.П. Рябченко умовно розділяє на дві групи: а) основні та б) строки здійснення забезпечувальних заходів.

До основних відносяться строки щодо:


  • звернення до суду;

  • розгляду адміністративної справи;

  • розгляду заяви про роз'яснення судового рішення;

  • подання апеляційної скарги;

  • підготовки справи до апеляційного розгляду;

  • повернення адміністративної справи до адміністративного суду першої інстанції після розгляду в суді апеляційної інстанції;

  • подання касаційної скарги;

  • підготовки справи до касаційного розгляду;

  • попереднього розгляду справи судом касаційної інстанції;

  • повернення адміністративної справи до суду першої інстанції після закінчення касаційного провадження;

  • подання заяви про перегляд судових рішень;

  • перевірка заяви про перегляд судового рішення;

  • допуск заяви про перегляд судового рішення до проваджєння Вищим адміністративним судом України

  • звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами;

  • розгляд судом заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами тощо.

До строків здійснення забезпечувальних заходів можна віднести:

  • вручення повістки про виклик до суду;

  • строк публікації у друкованому засобі масової інформації судового виклику відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме;

  • розгляду заяви про забезпечення доказів;

  • розгляд заяви про забезпечення доказів у разі обґрунтованої вимоги особи, яка подала таку заяву, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом висунуто вимоги;

  • надсилання копії судового рішення;

  • надсилання копії рішення суду апеляційної інстанції у випадку, якщо справа була розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами;

  • надсилання копії рішення суду касаційної інстанції у випадку, якщо справа була розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та інші2.

Розглянемо окремі із основних процесуальних строків.

Ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, пов'язаних із застосуванням у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням у порядку скороченого провадження (п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України), встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду.

Інколи законом можуть встановлюватися і інші строки для звернення до адміністративного суду.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.



Місячний строк встановлюється для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.

КАС України встановлені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.



Строк розгляду адміністративної справи — протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 122 КАС України). Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження.

Розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 11 ч. 1 ст. З КАСУ).

Строк розгляду заяви про роз'яснення судового рішення – протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка бере участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою про роз'яснення рішення) та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття на судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (ст. 170 КАС України).

Строк подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції – протягом десяти днів з дня її проголошення (ч. 2 ст. 186 КАС України). Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, (ч. З ст. 186 КАС України).

Інші процесуальні строки визначаються Кодексом у відповідних розділах щодо розгляду і вирішення адміністративними судами справ адміністративної юрисдикції.


1.3 Склад осіб, які беруть участь у справі. Поняття та зміст адміністративно – процесуальної правосуб’єктності.

В юридичній літературі поняття «суб’єкти» і «учасники» адміністративного процесу не ототожнюються. Як правило, в юридичній літературі під терміном «суб’єкт процесу» розуміють усіх без виключення осіб, що приймають участь у процесі, включаючи лідируючого суб’єкта, який саме здійснює розгляд справи, визначає її хід та приймає остаточне рішення по справі.3

Однак, як засвідчила практика, поняття «суб’єкт процесу» ширше відносно поняття «учасник процесу». Так, О.В. Кузьменко зазначає, що суб’єкт адміністративного процесу є носієм прав і обов’язків з реалізації процесуальної діяльності у сфері публічного управління, який здатний надані права щодо процесуальної діяльності реалізувати, а покладені обов’язки – виконувати, учасник адміністративного процесу – це реально існуючий індивід адміністративного процесу.4

Отже, суб’єктами адміністративного процесу, і як наслідок, суб’єктами адміністративно-процесуального права є особи (фізичні чи юридичні), які породжують процесуальні правовідносини або потенційно здатні бути учасниками процесу за наявності відповідних юридичних фактів з метою вирішенні конкретних індивідуально-конкретних справ. Що ж стосується терміну «учасники процесу», то він є значно вужчим і охоплює тих осіб, які беруть участь у певних адміністративно-процесуальних правовідносинах і особисто вступають до адміністративного процесу для захисту своїх прав та законних інтересів, захисту прав та законних інтересів інших осіб, або з ціллю сприяння здійсненню адміністративного процесу.

Враховуючи місце учасників у судовому адміністративному процесі та ті завдання, які вони виконують у межах загальних завдань процесу їх можна поділити на 2 великі групи:

1) Особи, які беруть участь у справі. Вони є безпосередніми учасниками судового адміністративного процесу і без їх участі процес не може розпочатись. Законодавець нормами Глави 5 Розділу II КАС України в ст.47 визначив склад осіб, які беруть участь у справі: сторони; треті особи; представники сторін та третіх осіб.

Слід відмітити, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права й обов'язки. Вони зобов'язані сумлінно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

2) Інші учасники адміністративного процесу, які своєю участю або сприяють усебічному, повному, об'єктивному розгляду справи, або обслуговують процес. До них належить: секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач.

Участь інших учасників адміністративного процесу обов'язкова за наявності визначених КАС України підстав та прийняття відповідного рішення судом. Виняток з цього правила становить секретар судового засідання, діяльність якого спрямована на виконання завдання щодо технічного супроводження процесу. До того ж кожен інший учасник процесу має власні процесуальні права та обов'язки, які вони повинні належним чином реалізувати.

Так, Стефанюк В.С. в монографії «Судовий адміністративний процес» систематизує склад осіб, які беруть участь у справі, за такими критеріями5 :



  • за наявністю зацікавленості у результатах вирішення адміністративної справи: зацікавлені особи та учасники, які такої зацікавленості не мають. До заінтересованих осіб віднесені: сторони, треті особи, їхні представники. Незацікавленими названі: свідок, експерт, спеціаліст, перекладач та інші. У свою чергу, зацікавлених осіб за характером інтересу поділено на тих, які мають матеріально-правову заінтересованість у результатах вирішення адміністративної справ (сторони і треті особи), і тих, які мають процесуально-правову зацікавленість (представники сторін і третіх осіб);

  • за роллю в адміністративному процесі учасники поділені на три групи: особи, які беруть участь у справі (сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб); особи, які сприяють розгляду справи (свідки, експерти, спеціалісти); особи, які обслуговують адміністративний процес (перекладач, секретар судового засідання, судовий розпорядник).

Отже, учасниками адміністративного процесу є: 1) сторони; 2) треті особи; 3) представники сторін; 4) представники третіх осіб; 5) секретар судового засідання; 6) судовий розпорядник; 7) свідок; 8) експерт; 9) спеціаліст; 10) перекладач.

Найважливішою ознакою учасника адміністративного процесу і однією з передумов виникнення правовідносин, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства, є наявність адміністративної процесуальної право-суб'єктності, яка містить у собі адміністративну процесуаль-ну правоздатність та адміністративну процесуальну дієзда-тність.

Законодавець шляхом використання понять «адміністративно-процесуальна правоздатність» та «адміністративно-процесуальна дієздатність» у КАС України встановлює коло осіб, які потенційно здатні набути статусу осіб, які беруть участь у справі, однак не завжди здатні реалізовувати свої процесуальні права та обов'язки самостійно, та осіб, які здатні набути статусу осіб, які беруть участь у справі та самостійно реалізовувати процесуальні права та обов'язки.

Адміністративно-процесуальна правоздатність — це здатність мати процесуальні права та обов'язки і потенційно брати участь в адміністративному судочинстві.

Згідно зі ст. 48 КАС України, адміністративно-процесуальною правоздатністю володіють: фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства) та юридичні особи (органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи, підприємства, установи, організації).

Вище зазначені особи мають право звернення до адміністративного суду, однак деякі з них (наприклад, неповнолітні фізичні особи) не можуть самостійно здійснювати усі свої процесуальні права.

Адміністративно-процесуальна дієздатність — це здатність особи особисто, самостійно, вольовими діями здійснювати адміністративно-процесуальні права.

Тому, до осіб, які наділені адміністративно-процесуальною дієздатністю, віднесені: юридичні особи (у розумінні ст. 48 КАС України) та фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичні особи до досягнення ними повноліття у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Згідно з ч. 2 ст. 48 КАС адміністративна процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які:

1) досягли повноліття;

2) не визнані судом недієздатними.

Фізичним особи, які не досягли повноліття також наділені процесуальною дієздатністю у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Наприклад, справи з приводу одержання паспорта громадянина України, реєстрації зміни імені (фізичні особи віком від 16 років), притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного проступку (з 16 років), спори з приводу легалізації молодіжних та дитячих громадських організацій (засновниками таких організацій можуть бути фізичні особи, які досягли 15-річного віку відповідно до Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації»).

Крім того, в окремих випадках відповідно до статей 172, 174, 175 КАС України адміністративною процесуальною правоздатністю наділені блок партій, блок місцевих організацій партій, ініціативна група референдуму, громадська організація. Ці суб'єкти відповідно до законів про вибори та референдуми можуть бути учасниками правовідносин, пов'язаних з процесом виборів чи референдумів.

У справах про тимчасову заборону окремих видів або всієї діяльності, ліквідацію об'єднання громадян відповідачами поряд з іншими об'єднаннями громадян можуть бути громадські організації, які легалізовані у спосіб повідомлення про їх заснування. Ці громадські організації згідно зі ст. 14 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р. не мають статусу юридичної особи, але вони вважаються такими, що мають процесуальну правоздатність.

Необхідно зазначити, що в адміністративному процесі Конституція України, закони, зокрема КАС України, підзаконні нормативно-правові акти, закріпили всі необхідні правові передумови участі суб'єктів владних повноважень Відповідно до п.7 ч.І ст.З КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У разі подання до суду заяви особою, яка не володіє адміністративно-процесуальною дієздатністю, суд, згідно з п. З ч. З ст. 108 КАС України постановляє ухвалу про її повернення, а якщо провадження у справі було відкрито - ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду (п. 1. ч. 1 ст. 156 КАС України).

З позицій особливостей процесуальної правосуб'єктності учасників судового адміністративного процесу першочергового значення набуває поділ учасників, здійснений у КАС України.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій методичні вказівки для аудиторних занять
Теорія І практика перекладу. Конспект лекцій. Методичні вказівки для аудиторних занять. // Укладач: Бєкрєшева Л. О. – Луганськ: вид-во...
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель»
Порушення балансу інтересів та надмірні обтяження для отримувачів публічних послуг
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки
Конспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства» денної та заочної...
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «сучасні жанри медіа» Модуль «Сучасні жанри преси»
Бахметьєва, А. М. Сучасні жанри преси [Текст] : конспект лекцій з дисципліни «Сучасні жанри медіа» / А. М. Бахметьєва. – Д.:, 2012....
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни „Історія театру України для студентів 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності «Актор драматичного театру»
Конспект лекцій з дисципліни „Історія театру України” для студентов 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності...
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій із навчальної дисципліни "Історія зарубіжної журналістики" Видавничо-поліграфічний центр

Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «Соціологія еліт»
Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. – К., 2015
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень»
З позиції системного підходу науку можна розглядати як систему, що складається з наступних елементів
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту»
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей 092202...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка