Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів»



Сторінка6/15
Дата конвертації22.03.2018
Розмір3.36 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

1.4 Права та обов’язки осіб, які беруть участь в справі.
Особи, які беруть участь у справі наділяються адміністративними процесуальними правами та обов'язками, які згруповані наступним чином:

1. Права та обов'язки як осіб, які беруть участь у справі визначені в ст. 49 КАС України.

2. Власні права та обов'язки сторін, визначені ст. 51 КАС України.

Основними учасниками адміністративного процесу є сторони - позивач і відповідач, між якими, власне, і виник публічно-правовий спір. Залежно від виду сторони у Кодексі розрізняється їхній процесуальний статус.

Ознаками сторін у судовому адміністративного процесі названо:


  • ними є особи, між якими виник спір про право у публічних відносинах, які стосуються прав, свобод та законних інтересів або реалізації компетенції у сфері управління;

  • мають більш широке коло прав щодо розпорядження позовними вимогами (збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовлятися від позову або визнавати його та інше), порівняно з іншими учасниками адміністративного процесу;

  • беруть участь у адміністративній справі від свого імені;

  • з приводу їх адміністративної справи адміністративним судом ухвалюється рішення у формі постанови чи ухвали;

  • на них поширюються усі правові наслідки ухваленого адміністративним судом рішення;

  • вони несуть судові витрати;

  • їх процесуальна правосуб'єктність передбачає правона- ступництво.

До осіб, які беруть участь у справі відносимо: сторони- позивач і відповідач, іх представники та треті особи.

Позивач є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду (пункт 8 статті 3 КАС України), незалежно від того, хто подав адміністративний позов - сама ця особа (суб'єкт) чи її (його) представник.

Відповідач є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 статті 3 КАС України). Тобто відповідачем є особа, яка, на думку позивача, порушила його право, свободу чи інтерес і повинна усунути це порушення або його наслідки чи відшкодувати шкоду.

Третіми особами є суб'єкти адміністративних процесуальних правовідносин, які вступають в адміністративну справу для захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів. Вони є особами, зацікавленими у розгляді судом адміністративної справи, адже на їх правове становище можуть вплинути результати розгляду справи адміністративним судом.

Відповідно до ст. 53 КАС України треті особи поділяються на:

- третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги;

- третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги.

Процесуальний статус третіх осіб, які вступають у справу,впливає на процедури вирішення адміністративної справи залежно від того, чи заявляють вони самостійні вимоги на предмет спору, чи ні.

Представників можуть залучати сторони чи треті особи з метою кращого представлення своїх інтересів. Представник може діяти самостійно, повністю замінюючи таку особу, або поряд із нею. Насамперед це може брати участь адвокат чи інший фахівець у галузі права, які відповідно до закону надають правову допомогу (див. статтю 16 КАС України і коментар до неї). Зверніть увагу на те, що представництво – це не завжди правова допомога. Наприклад, не є правовою допомогою законне представництво, чи представництво підприємства його штатним юрисконсультом, або представництво особою, яка не уповноважена згідно із законом надавати правову допомогу

Відповідно до ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі мають право:

1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

2) знайомитися з матеріалами справи;

3) заявляти клопотання і відводи;

4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

8) знайомитися з технічним записом, журналом судового засідання, протоколом про вчинення окремої процесуальної дії і подавати письмові зауваження до них;

9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів;

11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм КАС України.

Особи, які беруть участь у справі, можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них.

Необхідно пам’ятати, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права та обовʾязки. Оскільки позивач та відповідач займають головне становище в розгляді справи і мають особливий процесуальний статус порівняно зі статусом інших осіб при розгляді адміністративного позову то ці відмінності (позивача, вповідача) закріплені в ст. 51 КАС України. Ця стаття визначає основні диспозитивні права сторін в адміністративному процесі додатково до змагальних прав, що визначені у статті 49 КАС України. Під диспозитивними правами слід розуміти можливість сторони, що визначені в законі, на свій розсуд розпоряджатися своєю позицією щодо предмета позову, тобто матеріально-правових вимог позивача до відповідача.

Диспозитивні права позивача:



  1. в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову

  2. має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду

  3. . Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

  4. відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду в суді першої інстанції, а також у суді апеляційної чи касаційної інстанції

  5. досягнути примирення в будь-який час до закінчення судового розгляду в суді першої інстанції, а також у суді апеляційної чи касаційної інстанції;

  6. вимагати виконання судового рішення після набрання ним законної сили або у разі можливості його негайного виконання;

  7. досягнути примирення у процесі виконання судового рішення, тобто відмовитися від примусового виконання або укласти мирову угоду (стаття 262 КАС України).

Диспозитивні права позивача має також третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (частина перша статті 54 КАС України).

До основнх диспозитивних прав відповідача належать:

1) визнати адміністративний позов повністю або частково або не визнавати його;

2) вимагати зміни способу забезпечення позову, скасування заходів забезпечення позову (статті 117 - 118 КАС України);

3) досягнути примирення в будь-який час до закінчення судового розгляду в суді першої інстанції, а також у суді апеляційної чи касаційної інстанції;

4) укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення (стаття 262 КАС України).

Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси

Представники сторін можуть користуватися правами якщо сторони їх уповноважили, зазначивши це в довіреності.

Процесуальні права і обов'язки третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, такі ж самі, як і в позивача (див., зокрема, статтю 49 і частини першу, третю статті 51, ст.53. КАС України), у тому числі й обов'язки щодо несення судових витрат

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, розпоряджається диспозитивними правами на предмет спору лише в межах своїх вимог. Закриття провадження у справі за першим позовом саме по собі не тягне за собою закриття провадження у справі за позовом третьої особи. Наприклад, відмова позивача від адміністративного позову не перешкоджає розгляду позову третьої особи.

Права і обов'язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, визначаються насамперед відповідно до статті 49 КАС України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не наділена диспозитивними правами, які є у сторін, - вона не може відмовлятися від позову, змінювати його, досягати примирення, визнавати позов тощо. Але позиція третьої особи має значення для вирішення питань щодо наслідків реалізації цих прав сторонами. Наприклад, якщо за клопотанням сторін суд вирішує питання про визнання умов примирення сторін, він повинен обов'язково перевірити, чи не порушують умови примирення прав, свобод чи інтересів третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зокрема й з'ясувати її думку щодо примирення.

У разі, якщо суд не залучив (не допустив) до участі у справі третю особу і вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, - вона має право вимагати перегляду судового рішення за наслідками розгляду справи (частини перші статей 185, 211, 236, стаття 246 КАС України).

Як зазначає у своїй праці О.М. Андруневчин, в адміністративному процесі як третя особа можуть виступати органи виконавчої влади. Це обумовлено їх організаційно-правовою природою, змістом правовідносин, які виникають між ними, їх посадовими і службовими особами та іншими органами виконавчої влади. Так, для виконання покладених на конкретний орган виконавчої влади завдань і функцій у його структурі створюються спеціальні підрозділи - департаменти, управління, відділи, сектори, групи тощо, які безпосередньо опікуються організацією та виконанням чітко визначених завдань6].

Так, 26 липня 2006 року Печерський районний суд міста Києва розглянув адміністративний позов громадянки України Побережець С.Ю. до Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання незаконним та невідповідним правовим актам вищої юридичної спільного наказу перелічених суб'єктів владних повноважень «Про затвердження зразка, технічного опису листка непрацездатності та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності» від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 р. за № 1454/10053, в частині розміщення в листку непрацездатності інформації про первинний та заключний діагнози та коду захворювання відповідно до МКХ-10 та скасувати його в цій частині.7

При розгляді справи суд ухвалою залучив Міністерство юстиції України до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог, оскільки саме Міністерством юстиції було зареєстровано нормативно-правовий акт, що оскаржується.

Тому саме колегіальна участь суб'єктів владних повноважень, їх посадових і службових осіб у прийнятті рішень, колегіальне вчинення ними дій чи допущення бездіяльності, взаємна відповідальність цих суб'єктів є передумовою участі суб'єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві як третьої особи. Натомість, підстава участі цих органів в адміністративному судочинстві - це захист особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів; як і сторони, треті особи зацікавлені в результаті розгляду справи адміністративним судом. Це пояснюється тим, що на їх правове становище можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної справи між сторонами.8

Отже, в адміністративному судочинстві України з огляду на складні процеси регулювання суспільних відносин, участь різних суб'єктів владних повноважень у вирішенні окремих завдань нерідко виникають ситуації залучення декількох суб'єктів, відповідальних за прийняте рішення (вчинену дію або бездіяльність), до участі в справі на стороні відповідача у формі процесуальних співучасників або третіх осіб. Незважаючи на відсутність закріплення в КАС України положень, що врегульовують інститут процесуальної співучасті, наявне фактичне використання цього інституту в практичній діяльності судів. Логічним і виправданим вбачається доповнення КАС України нормою, яка б закріпила інститут процесуальної співучасті.
1.5 Процесуальне представництво.
Процесуальний статус представників в судочинстві покликаний виконувати дві функції:1) захищати права, свободи та інтереси осіб, які беруть участь у справі, тобто здійснювати правозаступництво; 2) представляти таких осіб в адмініс-тративній справі, тобто здійснювати процесуальне представництво.

Сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника (ст. 56 КЛС України). Тим самим визначено, що особиста участь у справі сторін, третіх осіб не позбавляє їх права

Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність. Тобто це особа, яка досягла повноліття (18 років) і не визнана судом недієздатною, або до досягнення цього віку - якщо спір виник у правовідносинах, у яких відповідно до законодавства вона може самостійно брати участь (наприклад, частина друга статті 156 СК України встановила, що неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право захищати права та інтереси своєї дитини в суді самостійно).

Особи чиї права й охоронювані законом інтереси захищають їх законні представники (ст. 56 КАС України). Цими особами визначені:

- малолітні, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність;

- неповнолітні;

- непрацездатні фізичні особи;

- фізичні особи, цивільна дієздатність яких обмежена;

- недієздатні фізичні особи.

Справи юридичних осіб ведуть у судовому адміністративному процесі:

- керівник чи інша особа, уповноважена законом, поло¬женням, статутом (ч. 7 ст. 56 КАС України),

- органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч. 8 ст. 56 КАС України).

Представником може бути:

- фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

- органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Види представників в адміністративному процесі

1) представники, які беруть участь в адміністративному процесі на основі закону (законні представники);

2) представники, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору (договірні представники).

Перша категорія представників уповноважена на представництво законом, а тому довіреності для них не потрібно, достатньо підтвердити той факт, з яким закон пов'язує існування представницьких повноважень.

Участь другої категорії представників в адміністративному процесі залежить від взаємного волевиявлення самого представника, а також сторони, третьої особи чи навіть іншого їхнього представника, який наділений правом передоручати ведення справи. Таке взаємне волевиявлення втілюється в усному чи письмовому договорі. Зазвичай підтвердженням повноважень договірного представника є довіреність (детальніше про це див. статтю 58 КАС України).

Особливості представництва за законом

Законні представники поділяються залежно від особи, в інтересах якої діють, на:

1) законних представників фізичних осіб, які поділяються на: а) тих, хто має з особами, на захист інтересів яких здійснюється законне представництво, родинні чи інші зв'язки на підставі закону (батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом; б) та офіційних представників.

2) законних представників юридичних осіб.

Розглянемо детальніше групу законних представники фізичних осіб, які діють на захист:



  • малолітніх осіб (віком до чотирнадцяти років) є батько, мати, усиновлювач, опікун (частина четверта коментованої статті, частина друга статті 154, частина четверта статті 232 СК України, частина четверта статті 67 ЦК України).

  • неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність (віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) є батько, мати, усиновлювач, піклувальник (частина четверта коментованої статті, частина друга статті 154, частина четверта статті 232 СК України, частина третя статті 69 ЦК України);

  • недієздатних фізичних осіб. Законним представником недієздатної фізичної особи є її опікун (частина четверта коментованої статті, частина четверта статті 67 ЦК України). Відповідно до статті 39 ЦК України, недієздатною є визнана такою в судовому порядку фізична особа, яка внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлено главою 2 розділу IV ЦПК України. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це;

  • непрацездатних фізичних осіб. Це такі особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника;

  • фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена. Законним представником особи, цивільна дієздатність якої обмежена, є піклувальник (частина четверта коментованої статті, частина третя статті 69 ЦК України). Відповідно до статті 36 ЦК України, особою, цивільна дієздатність якої обмежена, є фізична особа, стосовно якої є рішення суду про обмеження її цивільної дієздатності у разі, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, або якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим самим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Для захисту прав, свобод та інтересів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, КАС України встановлює альтернативу:

  • або ця особа робить це самостійно;

  • або її представляє законний представник (частина п'ята коментованої статті).

Другу група включає законних представників органу, а також підприємства, установи, організації (юридичної особи) є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом діяти від його (її) імені (частина сьома коментованої статті). Повноваження особи діяти від імені юридичної особи можуть бути підтверджені й іншими установчими документами, якщо в юридичної особи відсутній статут чи положення (наприклад, відповідно до статті 82 ГК України установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір).

16. Окрему групу законних представників в адміністративному процесі становлять також органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (частина восьма коментованої статті). Вони також здійснюють представницьку функцію на підставі закону і не потребують додаткового уповноваження. Детальніше про таких законних представників див. статті 61 - 62 КАС України. Однак органи та юридичні особи, які є законними представниками іншої особи, реалізують представницьку функцію через фізичних осіб, які уповноважені діяти від імені цих органів та юридичних осіб.

17. Стаття 178 КАС України для справ, пов'язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму, передбачає ще такі категорії законних представників:

1) особа, яка відповідно до закону про вибори зареєстрована як уповноважений представник або довірена особа кандидата;

2) особа, яка відповідно до закону про вибори чи референдум зареєстрована як уповноважена особа (представник) партії (блоку), місцевої організації партій (блоку місцевих організацій партій), ініціативної групи референдуму.

Звичайно, набуттю такого статусу може передувати й укладення договору, але для суду цей договір не має значення, оскільки важливим є факт реєстрації фізичної особи уповноваженим представником (особою) чи довіреною особою, підтвердженням чого слугує відповідне посвідчення

У разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а також уразі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження в справі та ініціює перед органами опіки і піклу¬вання чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи заміну законного представника.

Законними представниками юридичних осіб виступають:

- керівник чи інша особа, уповноважена законом, положен¬ням, статутом (ч. 7 ст. 56 КАС України),

- органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч. 8 ст. 56 КАС України).

Законний представник у судовому адміністративному процесі самостійно здійснює процесуальні права та обов'язки особи, яку представляє, діючи в її інтересах. Якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справі відповідний орган (наприклад, орган опіки та піклування) чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Повноваження щодо здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави у суді визначені статтею 121 Конституції України. Таке представництво здійснюється прокурором тільки у порядку, встановленому КАС України та іншими законами. Прокурор може здійснювати представництво у суді на будь-якій стадії адміністративного процесу у випадку, якщо він представляє інтереси громадянина або держави у порядку (ч. 2 ст. 60 КАС України). При цьому, якщо прокурор не брав участь у справі з самого її початку з метою вирішення питання про наявність підстав для подання скарги у порядку перегляду судового рішення, він має право знайомитися з матеріалами справи в адміністративному суді.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень (ч. З ст. 60 КАС України).

Повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони представляють. Засвідчені підписом судді копії цих документів приєднуються до справи.

Повноваження офіційних законних представників юридичних осіб підтверджуються довіреністю від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації.

Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.



Особливості представництва за договором

Представниками за договором можуть бути:

- фізичні особи, при чому КАС не встановлено спеціальних вимог (таких як юридична освіта) щодо таких осіб, окрім володіння ними адміністративно-процесуальною дієздатністю;

- адвокати.

Якщо здійснюється представництво на основі договору, повноваження представників повинні бути підтверджені довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання. При цьому оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріально або посадовою особою підприємства, установи, організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні, чи за рішенням суду або за місцем його проживання (перебування).

Повноваження адвоката як представника в адміністративній справі можуть посвідчуватися довіреністю, а також ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій методичні вказівки для аудиторних занять
Теорія І практика перекладу. Конспект лекцій. Методичні вказівки для аудиторних занять. // Укладач: Бєкрєшева Л. О. – Луганськ: вид-во...
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та державних закупівель»
Порушення балансу інтересів та надмірні обтяження для отримувачів публічних послуг
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки
Конспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства» денної та заочної...
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «сучасні жанри медіа» Модуль «Сучасні жанри преси»
Бахметьєва, А. М. Сучасні жанри преси [Текст] : конспект лекцій з дисципліни «Сучасні жанри медіа» / А. М. Бахметьєва. – Д.:, 2012....
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни „Історія театру України для студентів 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності «Актор драматичного театру»
Конспект лекцій з дисципліни „Історія театру України” для студентов 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності...
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій із навчальної дисципліни "Історія зарубіжної журналістики" Видавничо-поліграфічний центр

Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «Соціологія еліт»
Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. – К., 2015
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень»
З позиції системного підходу науку можна розглядати як систему, що складається з наступних елементів
Конспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів» iconКонспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту»
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей 092202...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка