Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»



Сторінка2/4
Дата конвертації17.04.2017
Розмір0.58 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4

Офіційно-діловий стиль


Серед книжних стилів ОДС виділяється стійкістю і замкненістю. З часом ОДС, звичайно, змінюється, але багато рис, що склалися історично: жанри, лексика надають йому консервативного характеру. Характерною особливістю є наявність мовних (мовленнєвих) стандартів – кліше (власні договірні сторони). ОДС – це стиль документів, міжнародних угод, державних актів, юридичних законів, службового листування тощо. Тобто – це різновид спілкування у державному, суспільному, політичному житті, в громадській, управлінській, виробничій діяльності людей. Задовольняє потреби писемного (рідше усного) спілкування. Функція впливу - інформативна.

Спільні риси ОДС: компактність викладу, економне використання мовних засобів; стандартність розміщення матеріалу, обов’язковість форми (використання кліше); використання термінології; “своя” власна, “канцелярська” лексика: вищезазначений, вищезгаданий, пред’явник, постановити; запозичення, інтернаціоналізми; абревіатури.

У дипломатичній сфері використовується титулювання: Пане Посол! Логізація викладу, документальність, аргументованість.

У синтаксисі: прямий порядок слів, тенденція до використання складних речень (логічне підпорядкування одних фактів іншими); пасивні контрструкції (обговорюється питання). Немає (майже немає) індивідуалізації стилю.

Часто використовуються віддієслівні іменники: виконання, вирішення, утворення. Поширені дієприкметники та дієприслівникові звороти. Нормативні стереотипні конструкції: з метою, з огляду на те що, згідно з.

Специфічні підсумкові конструкції: коротко кажучи, одне слово, у зв’язку з тим, що.

Текст членується на абзаци, максимальна стандартизація, трафаретизація документів. Рубрикація, переліки - відмінні риси багатьох документів.


Типологія видів і жанрів ОДС

Error: Reference source not found



Контрольні запитання


  1. Розкрити поняття «стилістика».

  2. Дати визначення функціонального стилю.

  3. Розповісти про класифікацію стилів.

  4. Дайте характеристику підстилів наукового стилю.

  5. Охарактеризуйте офіційно-діловий стиль



Лекція 3. Сучасні вимоги до оформлення документів
3.1. Поняття документу.

3.2. Класифікація документів.

3.3. Оформлення документів за Державним стандартом.

3.4. Реквізити документа.

3.5. Основні вимоги до тексту документа
Основним видом офіційно-ділового стилю мовлення є документ.

Документи використовуються в різних галузях людської діяльності (економічній, соціальній, політичній, юридичній тощо).

В перекладі з латинської мови documentum означає «зразок», «посвідчення», «доказ».

Енциклопедичний словник [12] трактує документ як:



  • письмовий акт, здатний служити доказом юридичних відносин або юридичних фактів, що спричиняють правові наслідки;

  • офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка тощо);

  • достовірне історичне письмове джерело;

  • матеріальний об`єкт, в якому міститься та чи інша інформація.

Автори «Універсального довідника-практикума з ділових паперів» тлумачать документ як засіб фіксації певним чином на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об`єктивної дійсності та розумової діяльності людини.

Отже, узагальнюючи вищесказане, можна визначити документ як результат відображення конкретної інформації на спеціальному матеріальному носії за стандартом та формою, який має юридичну силу.

Класифікація документів

Найважливішою класифікаційною ознакою документа є його зміст, зокрема відношення зафіксованої в ньому інформації до предмета чи до наппряму діяльності. Відповідно до цього виділяють різні види документів за ознаками класифікації і групами:



  • за походженням – службові (офіційні) й особисті;

  • за місцем виникнення – внутрішні, зовнішні;

  • за напрямом – вхідні, вихідні;

  • за формою – стандартні, індивідуальні;

  • за терміном виконання – звичайні, безстрокові, термінові, дуже термінові;

  • за ступенем гласності – для загального користування, для службового користування, таємні, цілком таємні;

  • за стадіями створення – оригінали, копії;

  • за складністю (кількістю відображених питань) – прості, складні;

  • за терміном зберігання – тимчасового (до 10 років), тривалого (понад 10 років), постійного зберігання;

  • за технікою відтворення – рукописні, відтворені механічним способом;

  • за носієм інформації – на папері, на дискеті, фотоплівці тощо.

Найпоширенішою ознакою класифікації, що використовується на практиці управлінської діяльності, є класифікація документів за призначенням.

За цією ознакою документи поділяють на такі групи:



  • щодо особового складу;

  • довідково-інформаційні;

  • обліково-фінансові;

  • господарсько-договірні.

Правила оформлення документів за Державним стандартом

Уся документація в Україні ведеться за державними стандартами. Державний стандарт – це певні правила та норми оформлення документів, що встановлені на державному рівні і є обов`язковими для усіх громадян. Дотримання державного стандарту уніфікує і полегшує ведення документації та писемного ділового спілкування. До даржавного стандарту належать правила оформлення сторінки та використання реквізитів.

а) Правила оформлення сторінки:

Усі види документів оформляють на папері форматом А4 та А5.

Для зручності з обох боків сторінки залишають вільні береги:

Лівий – 35 мм

Правий – не менше 8 мм

Верхній – 20 мм

Нижній – 19 мм (для формату А4) або 16 мм (для формату А5)

Тільки перша сторінка друкується на бланку, друга і наступні – на чистих аркушах паперу.

Якщо текст займає не одну сторінку, то на другу сторінку не можна переносити тільки підпис. Перед підписом на другій сторінці має бути не менше двох рядків тексту.

Нумерація сторінок починається з другої сторінки. Сторінки нумеруються арабськими цифрами зверху, на відстані не менше 10 мм від верхнього краю. Слово «сторінка» не пишеться, а також біля цифр не ставляться жодні позначки (крапки, тире тощо).

б) Реквізити документа

Кожний документ складається з окремих реквізитів.

Сукупність реквізитів, розміщених у встановленій послідовності, називається формуляром. Кожний вид документа повинен мати свій формуляр-зразок, тобто певну модель побудови однотипних документів.

Аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію, називається бланком. Кожна установа чи підприємство повинні мати два види бланків – для офіційних листів та для інших документів.

Реквізити документа та їх розташування на папері



  • Державний герб – посередені зверху або у верхньому лівому кутку.

  • Емблема організації – поряд з назвою організації.

  • Зображення державних нагород – у верхньому лівому кутку або посередені зверху.

  • Код підприємства – у верхньому правому кутку.

  • Код форми документа – у верхньому правому кутку під кодом підприємства.

  • Назва міністерства (відомства) – у верхньому лівому кутку або посередені.

  • Повна назва організації – у верхньому лівому кутку або посередені.

  • Назва структурного підрозділу – під назвою організації.

  • Індекс підприємства зв`язку, поштова адреса, номер телефону, факсу, електронної пошти, номер рахунку в банку – під назвою організації.

  • Назва виду документа – зліва або посередині зверху.

  • Дата – в лівій верхній частині або під текстом зліва.

  • Індекс – у лівій верхній частині.

  • Посилання на індекс та дату вхідного документа – у верхній лівій частині.

  • Місце укладання – у верхній лівій частині.

  • Гриф обмеження доступу до документу – з правого боку під кодом форми.

  • Адресат – у правому верхньому кутку.

  • Гриф затвердження – у верхній правій частині.

  • Резолюція – у правому верхньому кутку або на будь-якій вільній площі сторінки.

  • Заголовок до тексту – під назвою виду документа.

  • Відмітка про контроль – з лівого боку у верхній частині.

  • Текст – по всій ширині сторінки (від берега до берега).

  • Відмітка про наявність додатка – у верхній лівій частині.

  • Підпис – під текстом.

  • Гриф узгодження – під підписом.

  • Віза – під текстом.

  • Печатка – під текстом.

  • Відмітка про засвідчення копії – під підписом.

  • Прізвище виконавця та номер його телефону – у нижньому лівому кутку останньої сторінки документа.

  • Відмітка про виконання документа й скерування його до справи – у лівій частині нижнього берега.

  • Відмітка про перенесення даних на машинний носій – після тексту.

  • Відмітка про надходження – праворуч на нижньому березі документа.

Основні вимоги до тексту документа

Текст – головний реквізит документа. Він є засобом відтворення зв`язного мовлення, тобто висловлювання, пов`язаного однією темою, основною думкою та структурою.

При складанні тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких:


  • достовірність змісту;

  • об`єктивність змісту;

  • нейтральність тону;

  • повнота інформації;

  • максимальна стислість.

Текст документа найчастіше складається з таких логічних елементів:

  • вступ (зазначається привід, що призвів до укладення документа, викладається історія питання та ін.);

  • доказ (викладається суть питання: докази, пояснення, міркування, що супроводжуються цифровими розрахунками, посиланнями на законодавчі акти та інші матеріали);

  • закінчення ( формулюється мета, заради якої складено документ).

Текст документа, що складається з самого закінчення, називається простим, а той, що містить також усі вищезазначені логічні елементи – складним.

Залежно від змісту документів застосовується прямий або зворотний порядок викладення логічних елементів тексту.

Основні вимоги та рекомендації до мови документів

В текстах документів та ділових паперів реалізуються характерні ознаки офіційно-ділового стилю мовлення. При складанні текстів документів необхідно враховувати наступні рекомендації:

за винятком деяких документів (автобіографія, заява, службові записки, накази) текст більшості документів викладається від третьої особи:

Комітет прийняв рішення…..

Комісія встановила……

не вживати образних висловів, емоційно забарвлених слів, розмовних форм;

вживати стійкі (стандартизовані), “канцелярські” словосполучення типу: в порядку, згідно з, у зв`язку з, з метою;

вживати стійкі синтаксичні конструкції типу:



Доводимо до Вашого відома, що….

У зв`язку з розпорядженням…

З метою вдосконалення…..

У відповідь на …..

дієприслівні звороти вживати на початку речення:



Беручи до уваги…

Враховуючи….

Незважаючи на ….

вживати прямий порядок слів у реченні;

вживати інфінитивні конструкції:

Вжити заходи….

Затвердити рішення …..

використовувати загальноприйняті скорочення слів, абревіатури: р-н, км, обл., напр.;

надавати перевагу простим реченням, уникати важких синтаксичних конструкцій, які ускладнюють сприйняття тексту;

використовувати етикетні форми звертання:



Вельмишановний пане….

Високоповажні панове….

для пом`якшення складних стосунків з партнерами доцільно вживати пасивну форму дієслова:



Вами ще не сплачені рахунки….

Нами не отримані ваші пропозиції ….
Контрольні запитання


  1. Дайте визначення документа.

  2. Які ви знаєте ознаки класифікації документів?

  3. На які групи поділяються документи за призначенням?

  4. Що таке державний стандарт?

  5. Які існують правила оформлення сторінки?

  6. Які реквізити передбачені державним стандартом?

  7. Назвіть основні вимоги до тексту документа.

  8. Назвіть основні рекомендації до мови документів.



Лекція 4. Документація щодо особового складу


    1. Особливості складання заяв.

    2. Вимоги до оформлення автобіографії.

    3. Резюме як сучасна форма самопрезентації.

    4. Особливості характеристики.

    5. Вимоги до заповнення особового листка з обліку кадрів та особової картки.

    6. Наказ як документ щодо особового складу.

Документація щодо особового складу містить інформацію про особовий склад підприємства (організації), зафіксовану в заяві про прийняття (звільнення, переведення) на роботу, наказах про особовий склад, автобіографіях, резюме, характеристиках тощо.



Заява викладає прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб, адресовані установі або посадовій особі й складається з таких реквізитів:

  1. адреса (назва організації або службової особи);

  2. відомості про заявника (прізвище, ім`я, по батькові; адреса, іноді – посада);

  3. назва виду документа (заява);

  4. текст;

  5. перелік додатків із зазначенням кількості сторінок;

  6. підпис автора;

  7. дата.

Якщо заява адресується до тієї ж організації, де працює автор, не треба зазначати адресу, паспортні дані, а достатньо назвати посаду та місце роботи (структурний підрозділ).

Структура тексту заяви така:

  • прохання (висновок);

  • обгрунтування прохання (докази);

  • додаток (при потребі).

Зразок заяви.


Директорові ТОВ “Радар”

п. Тимченку З.М.

Черниш Тетяни Іванівни,

що мешкає за адресою:

250023, Київ-23, вул. Шовковична,3, кв.7

тел.: 239-17-18
Заява
Прошу прийняти мене на роботу до відділу комплектування на посаду старшого інженера з 20.08.2002.

Додаток: 1. Копія диплома про вищу освіту на одній сторінці в 1 прим.

  1. 2. Трудова книжка.

3.Особовий листок з обліку кадрів на трьох сторінках в 1 прим.


      1. Черниш


Автобіографія -документ, у якому особа, яка складає його, подає опис свого життя та діяльності у хронологічній послідовності.

Основна вимога до такого документа – досягти вичерпності потрібних відомостей і лаконізму викладу.

Кожне нове повідомлення починається з абзацу.

Реквізити:



  1. прізвище, ім`я, по батькові у називному відмінку;

  2. дата, місце народження;

  3. відомості про навчання;

  4. відомості про трудову діяльність;

  5. відомості про громадську роботу;

  6. короткі відомості про склад сім`ї.


Автобіографія
Я, Коваль Петро Сидорович, народився 18 лютого 1959 року в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, ….........
14.04.01 р. Коваль
Резюме як стисла інформація, де перелічуються анкетні дані та все те, чим займалася особа до останнього моменту, стає все більш популярним. Воно надсилається поштою або факсом, можна занести і особисто. З тексту резюме работодавець повинен зрозуміти, чого бажає претендент на вакантну посаду, що вміє і чого вартий. Необхідно старанно вкласти в сторінку тексту усю свою індивідуальність, підкресливши всі позитивні моменти. Форма повинна бути набрана на комп`ютері, старанно відредагована та надрукована на папері найвищого гатунку.

Текст викладається у зворотньому хронологічному порядку.

Цінною є додаткова освіта – з економіки, права, мови, діловодства, маркетинга, роботи на комп`ютері і т.ін.

Як скласти резюме?

Спочатку напишіть своє прізвище, ім`я, по батькові, домашню адресу та телефон, вкажіть свій вік. Потім висловлюйте свою інформацію за пунктами:

Мета резюме – місце, на яке ви претендуєте.

Освіта. Спочатку – вища освіта : який вуз, в якому році закінчили, отримана спеціальність. Потім –інші види освіти до року закінчення школи.

Трудова діяльність. Перелік з теперішнього часу до момента закінчення школи. Якщо, наприклад, під час навчання в школі ви працювали на підприємстві , це теж можна віднести до трудової діяльності.

Спеціальні знання. Тут треба перелічити усі ваши вміння та навички, навіть наявність діловиз зв`язків, - все, що може зацікавити работодавця.

Сімейний стан і наявність дітей. Якщо резюме подається на англійській мові – стать.

На додаток до резюме можна додати рекомендаційний лист шефа, у якого ви раніше працювали, або людини, достатньо відомої в тій галузі, де ви збираєтеся працювати, а також «життєпис», якщо ви хочете розповісти більш детально про себе і свою біографію.

Характеристика пред`являється при вступі до учбового закладу або працевлаштуванні, висуванні на виборні посади та при участі у конкурсі на зайняття вакантної посади тощо. В ній дається оцінка ділових та моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації.

Реквізити:



  1. назва виду документу;

  2. анкетні дані (прізвище, ім`я, по батькові, посада, вчений ступінь і звання (якщо вони є), рік народження, національність, освіта) – справа у стовпчик;

  3. текст (викладається ставлення до роботи, підвищення професійного та наукового рівня, стосунки у трудовому колективі, згадуються заохочення та стягнення);

  4. висновки ( зазначається призначення характеристики);

  5. дата складання;

  6. підпис відповідальної службової особи, печатка організації, що видала характеристику.

Текст викладається від третьої особи. Документ пишуть або друкують у двох примірниках, один з яких видають особі або надсилають до установи, підприємства, що його вимагали, а другий (копію) підшивають до особової справи.


Характеристика
Іванова Іллі Романовича,

1958 р. народження, українця,

освіта – середня спеціальна
П. Іванов Ілля Романович працює ____________________ з_________________

на посаді ______________



(кожне нове повідомлення друкується з абзацу)



Характеристику видано для подання за місцем вимоги.
20.06.2001 р. (підпис) Розшифрування підпису

Печатка
Особові листки з обліку кадрів є необхідним документом, що його заповнює громадянин під час приймання його на роботу (навчання), для участі в певному конкурсі тощо. Такий документ є узагальненням автобіографічних даних громадянина шляхом фіксації їх у таблицях.

Реквізити:



  1. назва виду документа (особовий листок; анкета наукового працівника);

  2. прізвище, ім`я, по батькові, дата і місце народження, фото, відомості про освіту;

  3. відомості про наукові ступені, вчені звання;

  4. якими мовами володіє;

  5. трудова діяльність;

  6. державні нагороди;

  7. зарубіжні та міжнародні наукові відзнаки;

  8. відомості про родину, паспортні дані;

  9. домашня адреса;

  10. особистий підпис;

  11. дата заповнення документа.

Особова картка - стисле подання автобіографічних даних громадянина для подальшого їх кодування та механізованої обробки у відділі кадрів підприємства, установи чи організації.

Наказ щодо особового складу – це розпорядчий документ, що видається керівником установи. Накази регламентують прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників по службі, відрядження, відпустки, заохочення, стягнення тощо.

У порівнянні з наказами з основної діяльності складання і оформлення наказів щодо особового складу має деякі особливості.

Реквізити:



  1. повна назва установи;

  2. номер;

  3. дата;

  4. заголовок;

  5. назва виду документа;

  6. текст;

  7. підпис керівника установи.



Відкрите акціонерне товариство “Зірка”

Наказ
від “___”___________200_ р. №_____ Місто______
про прийняття на роботу за контрактом
ПРИЗНАЧИТИ:
(прізвище, ім`я, по батькові)
на посаду начальника планового відділу на умовах укладеного з ним контракту від “___”______________200_ р. з “____”____________200_ р.
Підстава: контракт від “___”____________200_ р.
Директор ______________ (підпис та його розшифрування)
З наказом ознайомлений “___”____________200_ р.

Контрольні запитання


  1. Порівняйте автобіографію і резюме.

  2. Від якої особи викладається текст характеристики?

  3. У скількох примірниках складається характеристика?

  4. Охарактеризувати особовий листок з обліку кадрів.

  5. Назвіть реквізити наказу щодо особового складу.



Лекція 5. Загальна характеристика наукового тексту



    1. Поняття наукового тексту.

    2. Синтаксичні та лексико-граматичні особливості побудови текстів: доказів, описів, міркування.

    3. Основні елементи системи наукових знань.


Науковий текст - це витвір розумового і мовленнєвого процесів. Він має композиційну єдність та значеннєве завершення.

Текст спрямований на передавання інформації, її засвоєння і усвідомлення та призначений для конкретних адресатів, які мають фонові знання для сприймання змісту тексту.

Щоб навчитися розуміти усне та письмове наукове мовлення, а також для того, щоб уміти самому складати науковий текст, треба виробити навички аналізу його, уміння знаходити в ньому потрібні знання та коментувати їх, складати реферати за змістом одного або декількох текстів – джерел необхідної інформації.

Серед наукових текстів розрізняють: текст-опис, текст-міркування, текст-доказ.

Синтаксичні і лексичні засоби побудови тексту-доказу

Текст-доказ композиційно є найбільш регламентованим. Зазвичай він вміщує такі частини:



  1. презентацію теми (тезис);

  2. пояснення-доказ (аргументи і приклади);

  3. висновок.

Для цього типу текстів характерні тлумачення, велика кількість прикладів, порівнянь, визначень, умовиводів. У них функціонують підрядні речення з семантикою причини, умови, наслідку, допустовості тощо.

Тут , як і в текстах-міркуваннях, використовуються: імператив, дієприслівникові та дієприкметникові звороти(які чергуються з підрядними означальними реченнями). Але тексти-докази в порівнянні з текстами-міркуваннями є більш завершеними, для висловлення чого використовуються лексеми зі значенням висновку отже , таким чином .

З погляду багатьох вчених-текстологів, текст-доказ є окремим різновидом тексту-міркування.

Багато наукових текстів мають змішаний характер і вміщують в собі елементи опису, міркування або доказу. Наприклад:



Десяткові логарифми

Логарифми чисел з основою 10 називають десятковими. Десяткові логарифми мають усі ті властивості, що й логарифми з основою, більшою одиниці. Але десяткові мають специфічні властивості, які пояснюють, чому за основу логарифмів взято число 10. Нагадаємо такі властивості десяткових логарифмів:

1. Логарифм цілого числа, зображеного у вигляді одиниці з наступними нулями, є цілим додатним числом, що має стільки одиниць , скільки нулів у даному числі.

Наприклад: Lg 1000 = 3 , Lg 100000 = 5.

2.Логарифм десяткового дробу, що зображується одиницею з попередніми нулями, є від’ємним числом, яке містить стільки одиниць , скільки нулів у дробу, враховуючи і нуль цілих.

Наприклад: Lg 0,001 = -3, Lg 0,00001 = -5.

3.Логарифм раціонального числа, яке не є степенем 10 з цілим показником, є трансцендентним числом, що виражається нескінченим десятковим дробом.

Ціла частина логарифма називається його характеристикою, а дробова – мантисою.

4.Характеристика логарифму числа більшого одиниці, на одиницю менша від числа цифр його цілої частини.

Наприклад: Lg 5,13 = 0,… ; Lg 275 = 2,…; Lg 7000 = 3,… .

5.Характеристика логарифма числа, меншого одиниці, є від’ємним числом, яке містить стільки одиниць, скільки нулів у цьому числі стоїть перед першою значущою цифрою, враховуючи й нуль цілих. При цьому мантиса логарифма додатна.

Наприклад: Lg 0,5 = -1,…; Lg 0,03 = -2,…; Lg 0,0015 = -3,… .

6.Від множення (ділення) числа на 10, 100, 1000, … і взагалі на одиницю з наступними нулями мантиса логарифма не змінюється, а характеристика збільшується (зменшується) на стільки одиниць, скільки нулів у множнику.



Тому перенесення коми в десятковому дробі на кілька знаків праворуч або ліворуч не змінює мантиси логарифма цього дробу, а змінює тільки його характеристику.

Таким чином , логарифми чисел 0,327; 0,00327; 3,27 відрізняються лише характеристиками, але не мантисами. Мантиси логарифмів чисел, що мають одну й ту саму значущу частину, однакові.

Лексико-граматичні характеристики тексту-опису

Наукові тексти характеризуються такими лексико-граматичними рисами, як:

а) описовість, коли передаються процеси, експерименти тощо або сутність наукових понять;

б) міркування, коли описується розвідка наукової проблеми, закону або закономірностей і робляться припущення, зображується логічна послідовність дій дослідника, вводяться необхідні формули і нагадуються загальновідомі риси субстанцій, які досліджуються, формулюються висновки тощо;

в) логічна послідовність викладання інформації;

г) вірогідність і доказовість інформації;

Залежно від названих характеристик наукові тексти можна поділити на такі групи: текст-опис, текст-міркування, текст-доказ, текст-оповідь. Тексти-оповіді частіше функціонують в історії та географії.

Структура і лексико-граматичні засоби тексту-опису мають свої власні риси.

Вони такі:

а) суб’єктно-предикатна основа речень;

б) теперішній час дієслів, якими виражені в реченнях предикати;

в) велика кількість речень, в яких дається кваліфікаційна характеристика;

г) достатньо висока частотність модальних слів.

Для текстів-описів характерною рисою є логічна послідовність викладання інформації. Спочатку використовуються речення, які побудовані за моделями:

ЩО-ЩО, ЩО ЦЕ ЩО, ЩО Є ЧИМ.

Потім надається зображення або характеристика окремих частин чи властивостей об’єкта опису (що складається із чого; що поділяється на що і що; що відрізняється чим тощо).

У текстах-описах багато складених іменникових присудків, використовуються порівняння, аналогія, протиставлення.”ЩО СОБОЮ ЯВЛЯЄ “ЧЕРВОНА КНИГА

«Червона книга » - це список і опис рідкісних та тих, що знаходяться під загрозою зникнення, видів організмів із поясненням ії сучасного та нового поширення, та причин зменшення їх чисельності, особливостей розмноження, прийнятих заходів охорони. «Червона книга» ілюстрована малюнками та схемами поширення. Є міжнародний (Міжнародна спілка охорони природи) та національні (окремих держав) варіанти «Червоної книги».

«Червона книга » реєструє такі види: зникаючі – види, чисельність яких неухильно зменшується, і врятувати їх можна, здійснівши спеціальні заходи охорони; рідкісні – мала чисельність та обмежений ареал можуть призвести до їх зникнення; зменшувані – чисельність неухильно зменшується; непевні- стан популяції мало вивчений..

Синтаксичні і лексичні засоби побудови тексту-міркування

Цей тип наукового тексту вміщує в собі пояснення наукових понять, фактів, явищ або встановлення причинно-наслідкової залежності між ними.

У зміст текстів входять роздуми, визначення, коментарі, умовиводи, приклади.

У текстах-міркуваннях переважають структурно-семантичні конструкції простих і складних наслідкових і допустових речень, а також речень умови, причини, мети, взаємозв’язку явищ, одночасності і послідовності дій, протиставлення та порівняння.

У цих текстах частіше, ніж в інших (наприклад, текстах-описах), використовуються:

а) дієслова І особи множини;

б) імператив;

в) приклади, факти, аргументи;

г) риторичні запитання;

д) вставні слова і словосполучення типу: по-перше, по-друге, насамперед, справді, проте, дійсно, тепер, отже, як правило, так, таким чином.

У текстах-міркуваннях речення часто ускладнюються за рахунок означальних другорядних речень або дієприкметникових зворотів з означальною семантикою.



Наприклад:

Дисперсією світла називають залежність показника заломлення речовини n від частоти f чи довжини хвилі λ світла. Вимірювання свідчать, що n фіолетового світла на кілька відсотків більше, ніж червоного, для більшості сортів скла. Ця залежність n(λ) входить, звичайно, і в закон заломлення світла, тому кут заломлення β для фіолетових променів помітно більший, ніж для червоних. Фотони з різними λ розходяться від межі двох середовищ під різними кутами…

Дослідження спектрів дозволяє точно визначити хімічний склад тіл, що дуже важливо для різних галузей промисловості, науки.

Основні елементи системи наукових знань такі наукові факти, поняття, закони, методи, наукові дослідження. Вимоги до їх засвоєння сформульовані в певній послідовності – планах узагальненого характеру, оскільки придатні для розгляду будь-яких явищ, законів і теорій взагалі.

Що треба знати про явище:

1.Зовнішні ознаки явища.

2.Умови, за яких воно відбувається.

3.Як відтворити й простежити явище в лабораторних умовах?

4.Сутність явища, механізм його перебігу (пояснення має даватися на основі сучасних наукових теорій).

5.Зв’язок певного явища з іншими.

6.Кількісна характеристика явища (величини, що його визначають, зв’язок між ними, формули які відображають цей зв’язок).

7.Врахування й використання явищ на практиці.

8.Способи запобігання шкідливій дії явища.

Що треба знати про закон:


  1. Зв’язки між якими явищами (процесами) чи величинами відображає закон.

  2. Формулювання закону.

  3. Математичне вираження закону.

  4. Досліди, що підтверджують достовірність закону.

  5. Врахування і використання закону на практиці.

  6. Межі й умови використання закону.

Що треба знати про фізичну величину:

1 Яку властивість тіл чи явища характеризує дана величина ?



  1. Визначення величини.

  2. Формула, що виражає зв’язок певної фізичної величини з іншими.

  3. Одиниці величини.

  4. Спосіб її виміру.

  5. Фізичний об’єм величини.

Що треба знати про теорії

1. Дослідні факти, що стали основою для розробки наукової теорії.

2. Головні поняття теорії.

3. Найважливіші її положення.

4. Математичний апарат теорії, її основні рівняння.

5. Перевірені на практиці факти, що підтверджують головні положення теорії.

6. Коло явищ, пояснюваних певною теорією.

7. Явища і властивості, передбачені теорією.


Контрольні запитання


  1. Дайте визначення поняття «науковий текст».

  2. Які існують типи наукових текстів.

  3. Які елементи системи наукових знань Ви знаєте?

  4. Характерні риси тексту-доказу.

  5. Характеристика тексту-опису.

  6. Засоби побудови тексту-міркування.


Лекція 6. Лексичні та стилістичні особливості

українського наукового мовлення


    1. Формулювання та характеристика наукових понять.

    2. Особливості словотворення і перекладу термінів.

    3. Синтаксичні засоби вираження класифікації, порівняння і місця розміщення. Логічна побудова тексту.

    4. Вибірність синтаксичних структур в науковому мовленні.

    5. Речення з дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами.

    6. Безособові , інфінітивні і узагальнено-особові речення.

    7. Лексико-граматичні засоби зв’язку речень у науковому тексті

Особливу увагу при вивченні наукової мови треба звернути увагу на синтаксичні структури, які використовуються для формулювання і характеристики наукових понять. В них часто-густо переважає інверсія.



Наприклад: Елементами логічного мислення є логічні операції, нормою судження є речення.

Без сумніву, інверсія пов’язана з вимогами зрозумілості, логічності, цілеспрямованості на передачу знань і гармонійності структури наукового тексту.

При формулюванні і характеристиці наукових понять переважають структурні схеми ЩО-ЩО, ЩО Є ЧИМ, побудова яких вимагає досконалого знання закінчень як називного, так і орудного відмінків.



Наприклад: Матеріальна точка – модель протяжного тіла, яку застосовують у випадку поступального руху цього тіла, нехтуючи його дійсними розмірами і формою.

Окремим випадком прискорення прямолінійного руху є вільне падіння.

У випадках характеристики наукових понять використовують і структурні схеми ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ ЯКИМ: ЩО НАЗИВАЮТЬ ЯКИМ, ЩО І ЩО НАЗИВАЮТЬ ЯКИМИ.



Наприклад: Множина А та В називаються рівними, якщо вони складаються з одних і тих самих елементів. Якщо множина А не містить жодного елемента, то її називають порожньою і позначають символом Ǿ.

Як бачимо із наведених прикладів, більшість семантико-синтаксичних структур, пов’язаних із формулюванням і характеристикою наукових понять, має ускладнені конструкції із семантикою умови, причини, означальної характеристики.

Наприклад: Шлях S – скалярна характеристика механічного руху, що вимірюється відстанню, пройденою точкою за відповідний час уздовж траєкторії.



Ідеалізація – це спосіб логічного моделювання, завдяки якому створюються ідеалізовані об’єкти.

Особливості словотворення і перекладу термінів

Підходячи до лексико-семантичних характеристик наукових текстів, можна замітити, що найбільш частотними в них є :


  • термінологічні слова і словосполучення, які пов’язані з конкретною сферою науки;

  • слова і словосполучення, що вживаються в побутовому мовленні, але набули термінологічних властивостей в конкретних наукових сферах;

  • слова загальномовні, які вживаються в науковому мовленні зі своїми звичайними значеннями.

Термін – це, за Л.А.Булаховським, умовна мова науки, яка віддзеркалюється в самій суті терміну, його кваліфікації.

Багато термінів утворюється на основі іншомовних слів – грецьких, латинських, французьких тощо. Наприклад: дельта (від грецької), процент (від латини), алгебра (від французької), циліндр (від грецької), детермінант (від латини).

Велика група термінів утворюється від:

а) іменників: десять – десятковий, число - чисельник, розум - розумовий.

б) дієслів: визначати - визначник, виразити - вираз, розв’язати - розв’язок.

в) прикметників: подібний - подібність, відмінний - відмінність, тотожний - тотожність.

г) складання двох та більше основ: умовивід, другорядний, одноатомний.

Серед термінів велику групу складають термінологічні словосполучення. Наприклад: коефіцієнт, трансформації, коливальний контур, механічний рух.

У науковій мові часто використовуються

а) скорочення: г, кг, кг/м3, м/с., км/год., км/с., Дж/с., Вт., кВ, дм2. Об/хв., см;

б) умовні латинські позначення:

R – радіус Землі,

qo – прискорення вільного падіння,

К – коефіцієнт,

m – маса,

Fт – сила тертя,

N – реакція опори,

E – напруженість електричного поля;

в) латинські назви хімічних знаків та їх умовні позначення:

Aq – аргентум (срібло),

Cu – купрум (мідь),

Fe – ферум (залізо),

H – аш (водень),

Si – силіцій (кремній);

г) цифри, формули, математичні знаки тощо:

Х, У, ах, +, -, =, √, х+1;

д) схеми, графіки, рисунки.

Синтаксичні засоби вираження класифікації, порівняння і місця розміщення. Логічна побудова тексту.

Типовим для наукового мовлення є часті застосування синтаксичних конструкцій із семантикою класифікації і порівняння. Класифікуються хімічні елементи, фізичні явища, головні поняття різних наук тощо.

Мовні засоби, які використовуються при класифікації, можна поділити на такі типи:

а) конструкції речень що входять до складу чого;

б) конструкції речень що поділяють на що і що;

в) конструкції речень що (і що) слід віднести до чого;

г) конструкції речень що поділяють на що (які) і що (які);

д) конструкції речень що посідає яке місце в чому.

При порівнянні застосовують такі лексико-граматичні конструкції:

а) що більш (менш) від чого;

б) що більший (менший) від чого;

в) що більш (менш) ніж що;

г) що більший (менший) за що.

Коли висловлюється думка про місце знаходження, використовують подані конструкції:

а) що знаходиться де;

б) що зустрічається де;

в) що розташовано де.

А коли мова йде про спілку хімічних речовин, використовують такі конструкції:

а) що входить до складу чого;

б) що вміщує що;

в) що складається із чого ( і чого) тощо.

Вибірність синтаксичних структур в науковому мовленні.

Наукове мовлення характеризується своїм набором синтаксичних структур як на рівні словосполучень, так і речень і типів текстів.



На рівні словосполучень перевага віддається родовому відмінку, які потребують після себе віддієслівні іменники.

Наприклад: пояснення фотоефекту, хід хімічних процесів, збудження електрики. Активним є родовий відмінок і після іменників невіддієслівного походження, наприклад: джерело енергії, швидкість протона , закон збереження енергії.

Частотністю відзначається і місцевий відмінок з прийменниками в (у), на, при. Наприклад: З графіка на рисунку видно, що виділення ядерної енергії спостерігається при утворенні важких ядер з легких (реакція синтезу – джерело енергії зірок) і при поділі дуже важких ядер на уламки з утворенням ядер елементів середньої частини графіка.

Характерними для наукової мови можна назвати і словосполучення з прикметниками, типу: енергетична шкала, ядерна реакція, хімічна реакія.



На рівні семантико-синтаксичної структури речення переважають синтаксичні, не означальної, умовної, причинно-наслідкової, порівняльної семантики, а безособові, узагально-особові і інфінітивні речення.

Наприклад: Якщо вдвічі підвищити максимальну силу натягу і вдвічі зменшити масу стріли, то відстань зросте до 800 м.



Оскільки по швидкості тіла необхідно знайти швидкість ниток зовсім інших об’єктів, не можна використовувати правило паралелограма.

Рух по горизонталі тим довший, чим менша сила опору.

Речення з дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами

Дієприкметникові звороти містять додаткові повідомлення про предмет, виражений означуваним словом – іменником, характеризують його.

Наприклад: Математичним називають маятник, який являє собою матеріальну точку, прикріплену на кінці невагомої нерозтяжної нитки.

В українській мові, на відміну від російської, пасивні дієприкметники теперішнього часу вживаються дуже рідко і передаються описово – за допомогою підрядних означальних речень із сполучниками який (яка, яке, які), котрий, що.

Розглянемо означення і формули основних видів сил, що вивчаються в курсі фізики середньої школи.

У реченнях наукового мовлення часто використовуються дієприслівникові звороти, які виражають додаткову дію (попередню або одночасову з дією головного речення) і у письмовій мові відокремлюються за допомогою коми. Наприклад:

Виконуючи обчислення наслідків ядерних реакцій, використовують закони збереження імпульсу і енергії, електричного заряду тощо.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconКонспект лекцій із дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»
Лекція Українська мова – об’єкт соціолінгвістики. Міжкультурна комунікація в навчально-освітніх соціумах
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconО. Л. Плетнєва Українська мова за професійним спрямуванням
Українська мова за професійним спрямуванням / О. Л. Плетнєва. – Збірник вправ та завдань для практичних занять І контрольних робіт....
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconКонтрольна робота з навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів ІV курсу спеціальності
«Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів ІV курсу спеціальності
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconМетодичні вказівки до виконання контрольних робіт з дисципліни «Українська мова
«Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів усіх спеціальностей
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconМетодичні вказівки до організації самостійної роботи з дисципліни «Українська мова
«Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів усіх спеціальностей
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconМетодичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Українська мова (за професійним спрямуванням)" для студентів усіх спеціальностей
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)”...
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconКонтрольна робота з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів заочної форми навчання
В. У 1995 p вступила на спеціальність "Біржова діяльність" Київського індустріального технікуму
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconУкраїнська мова за професійним спрямуванням

Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconПерелік питань до складання диференційованого заліку з навчальної дисципліни: „Іноземна мова за професійним спрямуванням

Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconПредмет І структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка