Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»



Сторінка3/4
Дата конвертації17.04.2017
Розмір0.58 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4

Безособові , інфінітивні і узагальнено-особові речення


Безособові речення, які часто використовуються в науковому мовленні, це односкладні речення, головний член яких називає дію або стан, що не мають виконавця чи носія.

Головний член цього типу речень може бути виражений:

а) модальним предикативним словом типу: треба, потрібно, можна, необхідно, доцільно.

Наприклад: Щоб помножити натуральне число на 10, 100, 1000 тощо, треба приписати праворуч до цього числа один, два, три або більше нулів;

б) предикативними словами, утвореними з інфінітива.

Наприклад: Використовувати цю форму зручно, коли другий коефіцієнт квадратного рівняння парний;

в) безособовими формами на -но, -то.

Наприклад: Куплено 30 птахів за 30 монет. За кожні 3 горобці було заплачено 1 монету, за кожні 2 горлиці – теж 1 монету, а за кожного голуба – 2 монети. Скільки було куплено різних птахів?

г) безособовими словами з часткою –ся.

Наприклад: Здебільшого для запису чисел використовується позиційна десяткова система числення.

Інфінітивно-спонукальні речення – речення, головним членом яких є синтаксично незалежний інфінітив. Наприклад: Спростити вираз.

Лексико-граматичні засоби зв’язку речень у науковому тексті


У реченнях вставні слова і словосполучення можуть використовуватись зі значенням:

а) введення прикладів: Наприклад: х+2=у+3.

б) припущення:

Вважатимемо, що котушка обертається з періодом Т в однорідному магнітному полі;

в) додаткової інформації:



Зауважимо, що цей рисунок може бути корисним для розв’язування деяких обчислювальних фізичних задач.

г) висловлення особистого погляду – сформованого або припустимого:



Дійсно, якщо до лампочки послідовно приєднати ще й котушку індуктивності, то струм і яскравість лампочки зменшаться. Складається враження, що заряди рухаються і між пластинами конденсатора, там, де є лише ізолятор;

ґ) висловлення особистого відношення до дії, можливостям приборів, експерименту або його результатам:



На жаль, сучасні трансформатори і способи передачі електроенергії не дозволяють передавати її на відстань в кілька тисяч кілометрів.

Для щільнішого об’єднання частин речення, а також окремих речень у надфразні єдності та текстовий комплекс використовуються дієприслівники, а ще частіше – дієприслівникові звороти. Наприклад:



Використовуючи основну властивість відношення, можна виконувати два перетворення: а) скорочення членів відношення; б) заміну відношення дробових чисел відношенням цілих чисел.

Поділивши кожний член відношення на 5, дістанемо 7:3.

Невід’ємною властивістю наукового тексту є велика кількість речень з інверсією. Наприклад: Пропорцією називається рівність двох відношень.

Посилання на джерело або автора, на правила, приклади, формули, закони, звернення, пропозиції, сумісності дій.

У наукових текстах часто зустрічаються посилання на правила, формули, закони, на авторів відкриттів, перших дослідників природних явищ, першовідкривачів законів фізики, хімії, математики тощо.

Лексико-граматичні засоби введення в тексти посилань такі:

а) словосполучення згідно з (+ орудн.відмінок). Наприклад: Згідно з правилом Ленца індукований у контурі струм має такий напрям, що його магнітний потік через площу контуру протидіє зміні первинного потоку, яка створює струм;

б) складне речення, в якому перша частина хто + дієслово (сказав, написав, вважав, довів, встановив тощо) приєднується до другої сполучником що . Наприклад: О.Бутлеров встановив, що ізомери виявляють різні властивості (фізичні та хімічні) тому , що мають різну будову;

в) словосполучення із прийменником за : за +орудн.відм. Наприклад:



За другим законом Ньютона та = Ft .

г) звернення до читача з пропозицією сумісності дій, яке починається дієсловом. Наприклад: Скористаємось законом Гука для деформації стержня : ΔL/t = SE;

ґ) складнопідрядне речення з підрядним означальним. Наприклад: Перший білок, первинну структуру якого у 1954 р. вдалося розшифрувати англійцю Ф.Сенгеру (лауреат Нобелівської премії у 1958р.) – інсулін;

д) дієприкметниковий зворот. Наприклад: Це відкриття пояснило деякі відхилення від періодичного закону, сформульованого Д.Менделєєвим.

У науковий текст можуть вводитися і словосполучення, які передають відношення того, хто продукує інформацію усною або писемною формою. Наприклад: На жаль, це груба помилка.

Автор тексту може звертатися до своїх уявних чи реальних читачів. Наприклад: Зверніть увагу на те, що висота падіння не входить у відповідь.


Контрольні питання
1.Які структурні схеми використовують для формулювання і характеристики наукових понять?

2.Які мовні засоби використовуються при класифікації і порівнянні?

3.Які лексико-граматичні засоби зв’язку речень у науковому тексті?

4.Як оформлюються посилання на джерело або автора?
Лекція 7. Довідково-інформаційні документи


    1. Особливості оформлення телеграм та телефонограм.

    2. Види довідок.

    3. Особливості службових записок.

    4. Документи колегіальних органів.

    5. Види звітів та особливості їх укладання.

Довідково-інформаціні документи містять інформацію про фактичний стан справ у закладах, який є підставою для прийняття розпорядчих документів. Ця інформація може спонукати до дії або бути лише доведена до відома.

До цієї групи документів належать звіти, доповідні та пояснювальні записки, зведення, повідомлення, телеграми, телефонограми, службові листи, факси, протоколи та ін.

Телеграма надсилається у найтерміновіших випадках і передається по телеграфу.

Текст телеграми містить лише словесну інформацію й виглядає гранично стислим. Заперечення «не» не вилучають. Розділові знаки у вигляді скорочень «крпк», «км» вживають тоді, якщо вони впливають на зміну змісту.

Телеграма пишеться суцільним текстом, без абзаців і переносів. Слід вибирати короткі слова, службові пропускати, числа писати літерами.

Службові телеграми пишуться у двох примірниках.

Переважна більшість телеграм пишеться на спеціальних бланках.

Підпис ставлять окремим рядком, відступивши від тексту.



ТЕЛЕГРАМА

Львів вул. Горького, 35 Львівський державний університет

Проректорові наукової роботи Іваненку
Просимо взяти участь конференції Проблеми гуманітарної освіти Запрошення вислане поштою

Оргкомітет

Прорекор Кулик

Київ вул. Володимирська 55

Український національний університет ім.Т.Г. Шевченка

Оргкомітет конференції
Телефонограма це термінове повідомлення, передане адресату по телефону; це один із видів усної ділової кореспонденції, яка має письмове підтвердження.

Текст диктується і записується, правильність тексту перевіряють повторним читанням. Він має бути стислим, без слів, що важко вимовляються, і складних зворотів. Слова пишуть повністю без скорочень.


Телефонограма № _____ від “___”_________________ 200_ р.

Від кого _________________ Телефон _________________ Передав ___________

Кому ____________________ Прийняв ________________

год. _____________________ хв. _____________________
(текст)

(підпис)

Факс - узагальнена назва різноманітних за змістом документів, що безпосередньо за допомогою телекомунікативного зв`язку та принтера надходять до організації, установи, підприємства.

Реквізити:



  1. назва документа;

  2. дата;

  3. назва адресата, номер факсу;

  4. прізвище, посада адресанта;

  5. назва організації й службової особи – одержувача факсу;

  6. текст.

Текст факсу складається без скорочень.
Директора Директорові

………… ……………



п. Климчука В.Ф. п.Іваненку М.М.

3 жовтня 2001 р. факс (0533) 413107

Факс

У зв`язку з _________________ Ви зобов`язані __________________

Просимо ____________________________________

Підпис __________
Довідка містить опис та підтверждення фактів біографії або діяльності особи чи установи.

Реквізити:



  1. назва відомства;

  2. назва установи, що видає довідку;

  3. назва виду документа;

  4. дата;

  5. заголовок до тексту;

  6. текст:

  7. підпис;

  8. призначення довідки;

  9. печатка.

Службова довідка повинна об`єктивно відображати стан справ, тому її складання потребує ретельного відбору та перевірки відомостей, зіставлення й аналізу отриманих даних. У ній можуть наводитися таблиці, приєднуватися додатки.
Міністерство торгівлі України

Львівське міське об`єднання

книжкової торгівлі

Магазин №12

23.09.2000 р.

Довідка

1



Панасюк О.В. працює на посаді заступника директора магазину з 12.09.2000 року.
Директор магазину (підпис) О.М. Кравчук
Починати текст довідки особистого характеру доцільно з подання у називному відмінку прізвища, імені та по батькові особи, про яку подаються відомості.

Доповідна записка адресується керівникові даної чи вищої установи з інформацією про ситуацію, що склалася, про наявні факти, явища, про виконану роботу з висновками та проппозиціями автора.

Групи:


  • Звітні.

  • Інформаційні.

  • Ініціативні.

Текст повинен бути точним і лаконічним, краще поділити його на частини. В кінці подаються чітко сформульовані висновки й пропозиції.

Внутрішню доповідну записку підписує той, хто її складає. Зовнішню оформляють на загальному бланку установи за підписом керівника.

Реквізити:



  1. адресат (прізвище, ініціали посадової особи та назва посади);

  2. назва виду документа;

  3. дата;

  4. заголовок;

  5. текст;

  6. додаток (якщо є);

  7. підпис.


Кафедра інформаційного забезпечення Ректору ОНПУ

акад. Малахову В.П.

Доповідна записка
Про заохочення доцента Іванова Р.К.

У зв`язку з багаторічною педагогічною діяльністю та 50-річним ювілеєм прошу заохотити доцента Іванова Р.К. грошовою премією.
Завідувач кафедри Степаненко О.С.
Пояснювальна записка з`ясовує зміст певних положень основного документа (плану, звіту, проекту тощо) або пояснює причину певного факту, вчинку, події.

Службові складаються на бланку, особисті – на аркуші паперу з відтворенням реквізитів та за підписом автора.

Оформляється аналогічно доповідній записці.


Відділ науково-технічної інформації Директорові УкрНДІНТУ

п. Литовченку О.О.

Пояснювальна записка

34-15/178



Про порушення трудової дисципліни.

Я, методист відділу науково-технічної інформації Федоренко Л.Р., 23.07.2001 р. був відсутній на робочому місці у зв`язку з сімейними обставинами.

Федоренко
Протокол - документ, який відбиває процес і результат роботи колегіальних органів (засідань, нарад, зборів тощо).

Протокол укладає офіційна, компетентна особа (секретар).

Групи:


  • Стислі, де фіксуються лише ухвали.

  • Повні, що містять, крім ухвал, виступи доповідачів та інших учасників зборів, нарад, засідань.

  • Стенографічні, де усі виступи записані дослівно.

Реквізити:

  1. Назва виду документа (протокол).

  2. Порядковий номер протоколу.

  3. Назва зборів, конференції, засідання, наради із зазначенням їх характеру (загальні збори, виробнича нарада, розширена нарада тощо).

  4. Назва підприємства, організації.

  5. Дата, місце проведення зборів.

  6. Кількісний склад учасників. Якщо учасників багато, то досить вказати кількість присутніх і додати до протоколу реєстраційний лист.

  7. Посади, прізвища, ініціали керівників зборів, конференції, наради (голови, секретаря, членів президії).

  8. Порядок денний. Питання мають бути сформульовані у називному відмінку.

  9. Підписи керівників зборів, конференції, засідання або наради (голови й секретаря).

Текст протоколу, складений на підставі виступів учасників зборів, має бути стислим, точним, зрозумілим, лаконічним. Він складається з пропозицій відповідно до пунктів порядку денного. Позиції формулюються так: СЛУХАЛИ, ВИСТУПИЛИ, УХВАЛИЛИ (великими літерами з нового рядка і двокрапкою після).
Протокол № 10

12.12.01 зборів м. Одеса

(назва колегіального органу):

Секретар:

Присутні:

Відсутні:

Порядок денний:

1.__________________

2.__________________

  1. СЛУХАЛИ:

_________ ______________

ВИСТУПИЛИ:

_________ ______________

_________ ______________

УХВАЛИЛИ:

______________

______________

ДОДАТОК:

Голова (підпис) _____________________

Секретар (підпис) _____________________
Витяг з протоколу це частина протоколу, що містить інформацію з конкретного питання порядку денного. Цей документ складається на прохання особи для подання за місцем вимоги.

Реквізити:



  1. назва виду документа (витяг з протоколу);

  2. номер відповідного документа (протоколу);

  3. назва органу, засідання, наради;

  4. дата;

  5. конкретне питання з порядку денного;

  6. підписи голови та секретаря.


Витяг з протоколу № 5

засідання _______________________

від 11 березня 2001 р.

Присутні: ____________________

  1. СЛУХАЛИ:

____________ _____________

УХВАЛИЛИ:

  1. __________________________

  2. __________________________


Голова (підпис) _________________

Секретар (підпис) _________________
Звіт - документ, у якому подається повідомлення про виконання роботи за звітний період. Статистичні (цифрові) оформлюються на бланках, текстові – на звичайному папері за встановленою формою.

Реквізити:



  1. назва документа (звіт);

  2. звітний період;

  3. назва установи, організації, підприємства;

  4. текст;

  5. підпис;

  6. дата складання звіту;

  7. гриф затвердження (підпис, дата).

Звіт характеризується чіткістю побудови, логічною послідовністю, вичерпною відповіддю на всі запитання схеми, а також наявністю узагальнення та висновків. Якщо він дуже великий за обсягом, частини його матимуть заголовки, які повинні бути короткими і відповідати змістові.

Звіт допомагає вивчити, перевірити, узагальнити чиюсь роботу, знайти в ній позитивне і негативне, зробити висновки, намітити перспективи.





ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор комбінату

______________________

(підпис,прізвище, ініціали)

___”_____________200_ р.



Звіт

Про роботу профспілкового комітету за 2001 р.

(Текст)

Вступ

Основна частина

Висновки
Голова профкому (підпис) Розшифрування підпису

Секретар (підпис) Розшифрування підпису
15.12.2001
Контрольні питання


  1. Складіть текст службової телеграми.

  2. Ким підписується звіт?

  3. Дайте визначення витягу з протоколу.

  4. З яких частин складається протокол?

  5. Які реквізити має довідка?

  6. На які групи поділяються доповідні записки?

  7. Порівняйте доповідну та пояснювальну записку.



Лекція 8. Службове листування

    1. Діловий лист як спосіб обміну інформацією.

    2. Основні вимоги до оформлення листів.

    3. Види листів.

    4. Мотиви написання листів.

    5. Оформлення листів.

Діяльність будь-якої організації пов’язана з використанням певних документів. Вони забезпечують співпрацю підрозділів всередині організації, а також ділові контакти із зовнішнім середовищем.Без певного набору документів організації просто не можуть існувати. Крім того, кожна організація, взаємодіючи з іншими організаціями – партнерами, органами державного управління тощо, здійснює цілий ряд процедур управлінського характеру. До них належать складання листів, факсів, телеграм тощо. Усі ці документи мають укладатися відповідно до певних правил. Документування інформації здійснюється у порядку, встановленому законодавством, органами державної влади, які відповідають за організацію справочинства, стандартизації документа.

Лист – один із способів обміну інформацією. Значення ділового листування безперечне: воно дозволяє організаціям обмінюватися інформацією і вирішувати багато різнопланових проблем. Службові листи належать до основних засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організаціями тощо. Мотиви надсилання листів можуть бути дуже різноманітними. Ділове листування кожного підприємства, виходячи з роду його діяльності, має свої особливості. Проте всі листи мають відповідати певним вимогам і нормам. Часто люди, що чудово володіють мистецтвом усного спілкування, відчувають складність при викладі думок у писемному вигляді, а тим паче при складанні ділового листа.

Отже, діловий лист – один із важливих каналів зв’язку організації з зовнішнім світом. За допомогою листів ведуться переговори, виясняються відносини між фірмами, висловлюються претензії тощо. Листи супроводжують різні документи і матеріальні цінності у дорозі тощо.

Аналіз сучасного ділового листування свідчить, що в багатьох управлінських працівників відсутні навички правильного складання листів. Між тим, завжди треба пам’ятати, що листи – це інформація, яка використовується для прийняття конкретних управлінських рішень. Правильно скласти листа, службову записку та інші документи – справжнє мистецтво. Уміло написані листи можуть сприяти підвищенню прибутку, покращенню взаємодії різноманітних служб організації, встановленню міцних відносин між покупцем і продавцем тощо.

Одна з основних вимог до ділових листів – лаконічність. Вони не повинні бути занадто довгими, мають бути також чіткими і ясними. Важливою вимогою є повнота, достовірність і об’єктивність інформації. Лаконічності досягають за рахунок ретельно відібраної інформації. Потрібно уникати тавтології і плеоназму. Лаконічні листи характеризують авторів як кваліфікованих спеціалістів, що володіють мистецтвом спілкування. Дуже важливо, щоб текст листа не допускав декількох тлумачень. Через правову залежність офіційних листів, їх мова та стиль повинні задовольняти ті ж вимоги, що і мова законів. Правильність листа досягається дотриманням літературних норм, що діють у мовній системі. Пишучи листа, слід стежити за перебігом своїх думок, зосереджуючи увагу на найістотнішому. Закони логіки не повинні порушуватися ні в загальній системі викладу, ні в переходах від однієї частини до іншої. Ці переходи слід здійснювати за допомогою таких зв’язок: хотіли б також нагадати про..., водночас хочемо наголосити на ..., вважаємо за доцільне..., не зайвим буде нагадати ..., при нагоді просимо вас..., зважте також і на те, що...

Необхідно звертати увагу на мовне багатство та точність ділового листа. Це досягається багатством активного словникового запасу. Доречність та доцільність ділового листа залежить від того, як повно і глибоко адресант оцінює ситуацію спілкування, інтереси адресата.

Лист, як правило, переслідує дві мети: перша – передати потрібну інформацію, друга – створити певний образ автора листа, а звідси і образ (імідж) самої фірми. Так, невдало складений лист може кардинально змінити відносини з фірмою. У той час як правильно написаний і оформлений лист може стати запорукою успіху бізнесу. Талановиті бізнесмени радять авторам ділових листів більше думати про аудиторію, намагатися зацікавити її, донести до неї сутність питання і таким чином залишити хороше і глибоке враження. Особистісні риси надають кореспонденції великої ваги, і особливо це важливо, якщо автор листа, що безпосередньо брав участь у зустрічі чи переговорах, знайшов час, щоб написати листа. Безособистісне, холодне послання не допомагає зародженню і закріпленню взаєморозуміння між партнерами. Крім цього, особистісні риси надають кореспонденції більшої ваги, роблять її більш інформативною та цікавою. Одночасно ці риси можуть сказати адресату і про стиль керівництва фірмою.

Зараз вважається, що написання службових листів – втрачене мистецтво, яке необхідно відроджувати. Не можна забувати, що написане слово завжди керувало світом. Діловий лист – це часто унікальна можливість справити перше враження на клієнта, аудиторію, можливість, яка не повторюється. Цікаво, що перше враження найбільш важливе, бо багато в чому визначає майбутні взаємини, розвиток подій.

Тому досвідчені автори ділових листів дуже серйозно відносяться до їх складання. Спочатку вони складають чернетки листів, потім ставлять себе на місце отримувача, щоб зрозуміти, що йому потрібно, у чому його проблеми тощо. Потім (здебільшого не раніше, чим через 24 години) автор себе запитує:



  • чи має смисл мій лист?

  • чи я сказав те, що хотів сказати?

  • чи правильно я обрав тон і стиль листа?

  • чи є у листі слова, які можна неправильно зрозуміти?

  • чи чітко викладено думки у листі?

За функціональними ознаками ділові листи поділяються на такі, що потребують відповіді, і такі, що відповіді не потребують.

До тих, що потребують відповіді належать:



  • листи – прохання

  • листи – звернення

  • листи – пропозиції

  • листи – вимоги

  • листи – запити.

До тих, що не потребують відповіді:

  • листи – попередження

  • листи – нагадування

  • листи – підтвердження

  • листи – відмови

  • листи – повідомлення

  • листи – розпорядження

  • супровідні листи

  • гарантійні листи.

За кількістю адресатів: звичайні (на адресу однієї інстанції), циркулярні (цілій низці установ), колективні (на одну адресу від кількох адресантів).

Найбільш поширені види листів: інформаційні листи, листи – нагадування, супровідні листи, гарантійні листи, рекомендаційні листи, запрошення, привітання, вимоги, запити, прохання, співчуття тощо. Також усі листи поділяються на категорії: формальні та неформальні. Формальні послання зазвичай є типовими, вони можуть бути також трафаретними. Неформальні мають більш вільну форму. При збереженні вимог лаконічності, ясності тощо у них допускається деяка емоційність.

Мотиви написання листів різноманітні і залежать від ситуацій, які виникають у процесі трудової діяльності. На жаль, дуже типовими для більшості підприємств є скарги клієнтів. У цій ситуації мотиви написання листів дуже суттєві. Якщо відмахнутися від цього клієнта, то це буде великою помилкою і може вплинути на репутацію підприємства і на роботу в цілому. Як правило, негативні емоції наростають дуже швидко, покриваючи все позитивне.

Для відновлення взаєморозуміння сторін стиль листа має бути спокійним, рівним, дружелюбним. Це у будь – якому випадку викликає повагу і інтерес. Унікальним є усне спілкування, коли за допомогою міміки, жестів можна вирішити будь – яке непорозуміння. А службове листування не має такої переваги. Тут лише слова і багато з них має прихований зміст.

Як правило, тон службових документів нейтральний. Задати тон і стиль листа допомагають в основному прикметники і прислівники, які передають емоційний стан автора. Укладач листа може перебувати у піднесеному стані, у стані роздратування чи може бути засмученим, однак принцип об’єктивності потребує безстрастного викладу фактів, лиш зрідка емоційно забарвлених. Стиль листа визначається його тоном. На цій основі виділяють формальний і неофіційний стиль листа. Важливою проблемою при складанні листа є його структура. Виклад кожного нового напрямку думки необхідно починати з нового рядка. Вважають, що для листів середня довжина абзацу – 4 – 5 речень. У офіційних листах зустрічаються абзаци з одного речення. Найбільш простий за структурою лист складається з двох частин. У першій викладаються факти, події, мотиви, аргументи, що стали підставою для укладання листа. У другій – висновки, пропозиції, прохання, вирішення, розпорядження.

Рекомендують складати листи у 2 – 3 прийоми, повертаючись через певні проміжки часу, для того, щоб лист «відлежався». Діловий лист не лише юридичний документ, але і візитівка фірми. Репутацію заслуговують довго, але втратити її можна дуже швидко через некоректність у документі.



Золоте правило ведення ділової кореспонденції: ввічливість, коректність, аргументованість.

Оформлення листа. Службові листи друкують на комп’ютері, друкарській машині або пишуть на чистому бланку лише з одного боку. На бланку лише першу сторінку, решта – на чистих аркушах. Поля: ліве – 30 мм, праве – не менше 8, верхнє – 20мм, нижнє – 16 –19 мм. нумерація – з другої сторінки, посередині верхнього поля арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю. Абзац у листах має становити три інтервали від поля. Типовий абзац має три частини: 1)зачин,2)фраза,3)коментарі. Текст друкується через півтора чи два інтервали.

Надзвичайно цінні листи від офіційних осіб, які написані від руки каліграфічним почерком.
Контрольні питання


  1. Які загальні принципи ділового листування?

  2. На які групи поділяються ділові листи?

  3. Які мотиви листів?

  4. Які вимоги до оформлення ділового листа?



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconКонспект лекцій із дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»
Лекція Українська мова – об’єкт соціолінгвістики. Міжкультурна комунікація в навчально-освітніх соціумах
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconО. Л. Плетнєва Українська мова за професійним спрямуванням
Українська мова за професійним спрямуванням / О. Л. Плетнєва. – Збірник вправ та завдань для практичних занять І контрольних робіт....
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconКонтрольна робота з навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів ІV курсу спеціальності
«Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів ІV курсу спеціальності
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconМетодичні вказівки до виконання контрольних робіт з дисципліни «Українська мова
«Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів усіх спеціальностей
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconМетодичні вказівки до організації самостійної роботи з дисципліни «Українська мова
«Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів усіх спеціальностей
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconМетодичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Українська мова (за професійним спрямуванням)" для студентів усіх спеціальностей
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)”...
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconКонтрольна робота з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів заочної форми навчання
В. У 1995 p вступила на спеціальність "Біржова діяльність" Київського індустріального технікуму
Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconУкраїнська мова за професійним спрямуванням

Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconПерелік питань до складання диференційованого заліку з навчальної дисципліни: „Іноземна мова за професійним спрямуванням

Конспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» iconПредмет І структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка