Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія»



Сторінка4/8
Дата конвертації09.02.2018
Розмір1.57 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема лекції Юридична освітня діяльність

План

  1. Поняття вищої юридичної освіти.

  2. Система стандартів вюо

  3. Види юридичних навчальних закладів

  4. Принципи діяльності та структура вищого навчального закладу.

  5. Кваліфікаційний паспорт юриста


Зміст лекції

1. Юридична освіта - система знань, поглядів, переконань, отриманих в результаті навчання і самоосвіти.



Завдання професійної освіти - навчити студентів юридичної технології, умінню розібратися в структурі права, способах юридичної техніки, рішенню на цій основі питань, юридичної кваліфікації. Навчання техніці та технології важливо, оскільки обумовлено соціальним призначенням юридичної професії. Однак головна мета полягає у формуванні світоглядної позиції юриста, яка грунтується на сприйнятті, усвідомленні та осмисленні всього багатства юридичної думки і накопиченого правового досвіду. '

Система юридичної освіти в Україні включає юридичні навчальні заклади

[державні | недержавні (приватні) |відомчі

Фахівці для здійснення державно-владних функцій (працівники прокуратури, судів та інших органів юстиції) готуються в основному в державних вузах. Підготовка фахівців для сфери приватного права, працівників юридичних служб, комерційних організацій ведеться у державних і приватних вузах. Вузи міністерств і відомств готують професіоналів для специфічної сфери державної діяльності (МВС, СБУ, МЗС та ін.)

Державні навчальні заклади здійснюють навчання як на бюджетній, так і на платній (договірною) основі. Комерційні навчальні заклади, що надають »освітні послуги, повинні бути проліцензованими з навчальної спеціальності - юрісгфуденція, а також акредитовані з цієї спеціальності. Акредитація надає право вузам на видачу випускникам дипломів державного зразка, що має важливе значення для їх подальшого працевлаштування.

Історично склалося кілька правових шкіл в Україні (Харківська - на базі Національної юридичної академії; юридичний факультет Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, м. Київ; - юридичний факультет Львівського університету ім. І. Я. Франко, юридичний факультет Одеського університету ім. І.І. Мечникова).

Прийняття нового закону про освіту сприятиме реалізації вперше в Україні єдиного освітнього простору, без якого неможливо ставити питання про визнання в світі українських дипломів, продовження навчання студентів, аспірантів у зарубіжних університетах.

В основі змін такі два підходи:

перше - реформування системи вищої освіти відповідно до умов соціально орієнтованої економіки; відповідність стандартам ЄС

2. Структура системи стандартів вищої освіти, що відповідає вимогам Закону України "Про освіту", являє собою ієрархічну сукупність взаємопов'язаних стандартів. Вони належать до галузі стандартизації вищої освіти і встановлюють взаємопогоджені вимоги до змісту, обсягу і рівня якості вищої освіти, що визначаються загальною метою освітньої та професійної підготовки. Зокрема:

¨ система Державних стандартів вищої освіти визначає загальні вимоги до системи стандартів вищої освіти, а також вимоги до кожного освітньо-кваліфікаційного рівня та відповідного їм освітнього рівня вищої освіти;

¨ система галузевих стандартів вищої освіти базується на системі Державних стандартів і є системою нормативних і навчально-методичних документів за певними напрямами підготовки та спеціальностями4.

Зміст юридичної освіти, що відображається у освітньо-кваліфікаційних характеристиках фахівців-юристів - це бажаний результат, якого повинна досягти особа в процесі юридичної освіти і який полягає в оволодінні нею системою професійних юридичних знань, умінь і навичок, досвідом практичної юридичної діяльності, громадських, світоглядних і професійно значущих особистих якостей.

Зміст юридичного навчання — це засіб, за допомогою якого досягається результат професійної юридичної освіти; він є змістом і структурою навчальної інформації, що опановується студентом, відображається у освітньо-професійних програмах підготовки, навчальних планах, програмах навчальних дисциплін, підручниках, посібниках, інших дидактичних матеріалах. Крім того, до змісту юридичного навчання відносять комплекс практичних задач, завдань і вправ, що забезпечують формування професійних і навчальних умінь і навичок, первинного досвіду професійної юридичної діяльності.

У ст.30 цього Закону для вищої освіти встановлюються освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні.

Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти - це характеристика вищої освіти особи за ознакою рівня її знань та вмінь, достатніх для здобуття відповідної кваліфікації чи за ознаками освітнього рівня та кваліфікації. У свою чергу кваліфікація визначається рівнем освіти, спеціальністю та спеціалізацією.

Одержувана вища освіта має задовольняти вимогам до рівня її якості, що встановлюються Державним стандартом вищої освіти.

Під якістю освіти розуміють сукупність певних світоглядних, поведінкових і професійно-значущих властивостей та характеристик особи, що обумовлюють її здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства.

Рівень якості освіти є основним показником, що враховується при ліцензуванні та державній акредитації закладів освіти, нострифікації документів про освіту, атестації науково-педагогічних кадрів, проведенні сертифікації фахівців, встановленні рейтингу вищих навчальних закладів.

Складовими Державного стандарту вищої освіти є:

¨ загальні вимоги до системи стандартів вищої освіти;

¨ терміни та визначення у галузі вищої освіти;

¨ кваліфікаційні характеристики фахівців (зміст освіти);

¨ нормативні частини освітньо-професійних програм підготовки фахівців (нормативна частина змісту навчання);

¨ системи діагностики якості освіти (кваліфікаційні тести та завдання).

До основних властивостей КХ фахівців за спеціальністю "правознавство" (освітньо-кваліфікаційних рівнів: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр) відноситься те, що вона:

¨ ¨ якість підготовки випускників характеризується якістю вирішення ними типових задач - показниками успішності професійної діяльності;

¨ дозволяє на підставі аналізу професійної діяльності прогнозувати, планувати та організовувати діяльність системи юридичної освіти щодо підготовки юридичних кадрів з вищою освітою;

¨ міністерства, відомства, об'єднання юристів мають приймати активну участь у всіх стадіях управління якістю професійної підготовки фахівця, особливо на стадіях її прогнозування та планування.

3. В Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

1) університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

2) академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

3) коледж - галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/або бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження. Коледж також має право здійснювати підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.




3. Принципи діяльності і структура внз.

Діяльність вищого навчального закладу провадиться на принципах:

1) автономії та самоврядування;

2) розмежування прав, повноважень і відповідальності засновника (засновників), державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить вищий навчальний заклад, органів управління вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;

3) поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;

4) незалежності від політичних партій, громадських і релігійних організацій (крім вищих духовних навчальних закладів).



Структура вищого навчального закладу, статус і функції його структурних підрозділів визначаються статутом вищого навчального закладу та положеннями про відповідні структурні підрозділи.

Структурні підрозділи утворюються рішенням вченої ради вищого навчального закладу у порядку, визначеному Закон України «Про вищу освіту» і статутом вищого навчального закладу.

Основними структурними підрозділами вищого навчального закладу є факультети, кафедри, бібліотека.

Факультет - це структурний підрозділ вищого навчального закладу, що об’єднує не менш як три кафедри та/або лабораторії, які в державних і комунальних вищих навчальних закладах у сукупності забезпечують підготовку не менше 200 здобувачів вищої освіти денної форми навчання



Кафедра - це базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу державної (комунальної) форми власності (його філій, інститутів, факультетів), що провадить освітню, методичну та/або наукову діяльність за певною спеціальністю (спеціалізацією) чи міжгалузевою групою спеціальностей, до складу якого входить не менше п’яти науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менш як три з них мають науковий ступінь або вчене (почесне) звання.

Вищий навчальний заклад зобов’язаний мати у своєму складі бібліотеку, бібліотечний фонд якої має відповідати вимогам стандартів освітньої діяльності.


Структурними підрозділами вищого навчального закладу можуть бути:

1) навчально-науковий інститут - структурний підрозділ університету, академії, інституту, що об’єднує відповідні кафедри, лабораторії, науково-дослідні центри та експериментальні лабораторії, які провадять освітню діяльність і проводять наукові дослідження;

2) наукові, навчально-наукові, науково-дослідні, науково-виробничі та проектні інститути, навчально-науково-виробничі центри (сектори, частини, комплекси тощо), дослідні станції, конструкторські бюро, відділи аспірантури і докторантури, навчально-виробничі комбінати, експериментальні підприємства, клінічні бази закладів медичної освіти, університетські клініки та лікарні, юридичні клініки, полігони, наукові парки, технопарки, оперні студії, навчальні театри, філармонії, інші підрозділи, що забезпечують практичну підготовку фахівців певних спеціальностей та/або проводять наукові дослідження;

3) підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, інститути післядипломної освіти, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп’ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення, центри студентського спорту;

4) спеціальний навчально-реабілітаційний підрозділ, який утворюється з метою організації інклюзивного освітнього процесу та спеціального навчально-реабілітаційного супроводу здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами, забезпечення їм доступу до якісної вищої освіти з урахуванням обмежень життєдіяльності;

5) інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законом.


5. Кваліфікаційний паспорт юриста являє собою необхідну класифікаційну характеристику (професіограму) вимог, які пред'являються випускнику юридичної вищої школи. Це своєрідна типова модель фахівця, що служить для вузів орієнтиром у підготовці кадрів. Вона включає визначення, якими параметрами повинен відповідати юрист, якими особистими та професійними якостями він повинен володіти (освіта, досвід, вік, стан здоров'я, психічні якості, морально-етичні установки та ін)

Випускник, отримуючи вищу юридичну освіту, повинен володіти такими якостями юриста-професіонала:

1. керуватися принципом верховенства права, знати і поважати закони;

2. вміти організувати свою діяльність, самокритично оцінити її результати, бути переконаним у необхідності постійного професійного самовдосконалення, вміти акумулювати і застосовувати на практиці нову інформацію;

3.б справедливим і гуманним, поважати моральні цінності, бути здатним нести відповідальність за долю людей;

4. поважати чужу думку, в разі глибокої переконаності в правоті вміти відстоювати власну думку, проявляти твердість і незалежність у відстоюванні своїх суджень, не боятися сміливих ідей;

5. мати здатність поставити себе на місце іншої людини (клієнта) і оцінити ситуацію з цієї позиції, бути здатним до співпереживання і милосердя;

6.бути політично активним і психологічно стійким, проявляти твердість моральних та ідейних переконань, культивувати в колективі плюралізм думок, дискусію, ініціативу;

7. мати почуття обов'язку і відповідальності за доручену справу, вміти створити команду однодумців;

8. бути зібраним і врівноваженим, здатним концентрувати і швидко перемикати увагу.

Література


  1. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності): Навчальний посібник: Навчальне видання. – 3-тє вид., перероб. – К.: Знання, 2008. – 495 с.

  2. Ведєрніков Ю. А. Юридична деонтологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. А. Ведєрніков, С. О. Кульбач, А. М. Кучук; Ун-т сучас. знань. – Д. : Свідлер А. Л., 2011. – 205 с.

  3. Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підручник. – Х.: Еспада, 2008. — 400с.

  4. Сливка С. С. Юридична деонтологія: підручник для вузів: рекомендовано МОН України / С. С. Сливка; Львів. держ. ун-т внутр. справ. ─ 3-тє вид., переробл. і доповн. – К.: Атіка, 2012. – 296 с.

  5. Юридична деонтологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [А. Є. Шевченко та ін.]. - Донецьк : Юго-Восток, 2013. – 338 с.

  6. Закон України „Про Вищу освіту” від 01 липня 2014 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 37-38. – ст. 2004.

  7. Орзих М.Ф. Юридическая деонтология: учеб.- метод. пособие / М. Ф. Орзих, А. Р. Крусян; НУ «ОЮА». ─ 5-е изд., доп. ─ Одесса: Юрид. лит., 2011. ─ 48 с.

Лекція № 5

Тема лекції: Місце і призначення юриста в суспільстві і державі

План

  1. Поняття юридичної професії, її ознаки та сфери застосування.

  2. Фах і кваліфікація юриста.

  3. Професіоналізм та компетентність юриста.

Зміст лекції

1. Поняття юридичної професії. Принципи та сфери застосування.

Спочатку наведемо визначення поняття "юрист".

Професія «юрист» (лат. рго&ззіо, от ргоіїїеог— повідомляю про свою справу) — рід трудової діяльності в правовій сфері суспільства, що потребує юридичних знань, умінь і навичок, необхідних для професійного виконання прав й обов'язків.

Юридична професія визначається специфічними умовами діяльності даної сфери і виражається у високій правовій культурі юридичного працівника цієї сфери.

Термін «юрист» найчастіше вживається у трьох значеннях: фахівець з юридичною освітою; практичний діяч у галузі права; студент юридичного навчального закладу.

Юрист (від латин. jus— «право»)— це фахівець, який має юридичну освіту (вищу чи середню професійну) і професійно розбирається у праві, що знає закони й уміє їх правильно застосовувати.



Професія «юрист» розкривається через такі поняття:

  1. діяльність, взята як певна реальність;

  2. професіоналізм як якість діяльності;

3) юридичний характер діяльності, що відрізняє її від економіч­ніої, управлінської та інших соціальних сфер застосування праці.

Юрист — фахівець, що одержав повний набір юридичних знань, \ мшь і навичок відповідно до державних стандартів освіти та володіє правом займати певні посади в різних сферах юридичної практики, тобто займатися визначеною юридичною практичною дільністю.

Загальні ознаки професії юриста:



  1. служить громадянському суспільству і державі: його діяльність має насамперед суспільний і державний характер;

  2. надає соціальні послуги громадянам у вигляді юридичної до­помоги і має справу, як правило, із соціальними аномаліями, відхиленнями від норм, «хворобами» у суспільстві;

  3. користується офіційним статусом посадової особи: при занятті посади він нерідко присягає на вірність своєму професійному обов’язку;

  4. не бере прямої участі у створенні матеріальних і духовних благ: він має визначені владні повноваження, що містять в собі управлінські основи (але не обов'язково є винятково управлінськими). Так праця прокурора, судді, слідчого, оперативного працівника міліції і ряду інших пов'язана із здійсненням особливих владних повноважень, з правами й обов'язками застосовувати владу від імені закону;

  1. діє автономно: його робота цілком не збігається з діяльністю закладу, відомства, працівником якого він є, хоча і здійснюється в інтересах цього закладу або відомства;

  2. діє творчо: він знаходиться в постійному пошуку істини, у нього немає стандартних (шаблонних) рішень, оскільки йому до­водиться вирішувати різноманітні завдання, і кожна нова справа являє собою нове завдання;

  3. він є служителем закону: у своїй діяльності завжди обмежуєть­ся рамками закону, уже під час планування своєї роботи він у думці зіставляє свої дії з нормами чинного законодавства;

  4. є носієм професійної специфічної культури, що охоплює всі культурні аспекти юридичної діяльності, не лише правові, а й етич­ні, психологічні, політичні, економічні, екологічні, інформаційні та ін., що забезпечує престиж його професії і фаху.

Юрист — це спеціаліст, який має юридичні знання, причому не загальні відомості з права і держави, а професіональні, тобто фундаментальні та спеціалізовані знання.

Фундаментальними називають глибокі знання, які дають розуміння внутрішніх закономірностей держави і права. Вони складаються з твердих знань усіх важливих юридичних понять і категорій.

Спеціалізованими називають конкретні юридичні знання, які вико­ристовують для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності, на­приклад слідча чи прокурорська діяльність.

Отже, юрист — це спеціаліст, який використовує свої знання на практиці, тобто має навички щодо складання юридичних документів, виконання всіх дій та операцій із застосуванням необхідних засобів і способів у процесі вирішення юридичних проблем, які належать до його професійної компетенції.

Розглянемо основні характеристики юридичної професії.

1. Це гуманна професія, тобто спрямована насамперед на забезпе­чення прав і свобод людини:



  • створення організаційних умов для їх реалізації;

  • охорону прав і свобод від їх порушень;

  • захист прав і свобод у випадку їх порушення;

  • відновлення порушених прав і свобод.

  1. Це соціально значуща професія, тому що пов'язана з державою і правом, важливими соціальними явищами; при цьому часто юристи мають великі владні повноваження.

  2. Це високоінтелектуальна професія, оскільки повинна охоплю­вати всі сфери життя суспільства з урахуванням складних заплутаних юридичних проблем.

  3. Це творча професія, оскільки пов'язана з вирішенням нестан­дартних юридичних ситуацій; при цьому "творчість" не повинна вихо­дити за межі права, що потребує від юриста ще більшого мистецтва щодо розв'язання юридичних проблем.

  4. Це точна професія, тобто вона є діяльністю, яка спирається на конкретні юридичні факти при точному дотриманні законодавства для отримання конкретного результату.

  5. Ця професія має організований характер, тому що завдання юриста полягає в організації дотримання юридичних заборон, вико­нання обов'язків, використання прав.

  6. Ця професія має велику свободу і самостійність, оскільки без них неможливо вирішити складні нестандартні ситуації, які виника­ють у діяльності юриста, але ця свобода повинна перебувати в межах закону.

  7. Це відповідальна робота, оскільки завжди пов'язана з долею людей, і помилок не повинно бути.

Процес становлення нової державності України, фундаментальне оновлення законодавства, судова реформа і необхідність посилення захисту прав і свобод громадян, створення ефективно діючої рин­кової економіки і захист вітчизняного підприємництва, боротьба із злочинністю радикально змінили соціальну значимість юриста — фахівця в галузі права. Юридична професія в Україні стала однією з найбільш затребуваних, як і у всьому цивілізованому світі. Розви­нуті країни світу завжди високо цінували юристів. Наприклад, 45 % засновників Конституції США (1787 р.) були юристами. Сьогодні в Сенаті США юристи становлять близько двох третин, а в Палаті представників — близько половини. У США юридична професія традиційно є однією з престижних і високо оплачуваних.

Питома вага юристів серед фахівців у США, ФРН, Великобри­танії значно вище, ніж в Україні. В нашій державі, як і в інших кра­їнах СНД, донедавна в умовах жорсткого централізованого регулювання за радянських часів не було особливої потреби в юристах (за винятком правоохоронної сфери). Юристи, як правило, не мали досвіду участі як професіонали в масштабних державно-політичних і економічних перетвореннях. Підготовка юристів була орієнтована на потреби державного управління (сфера публічного права), оскільки сфера приватного права офіційно не існувала. Нині жоден значний захід, вчинок приватної особи, державного органу або його посадової особи, що знаходяться поза рамками побутових стосунків не може обійтися без експертизи або консультації з боку юриста чи адвоката.

Професійна юридична робота покликана забезпечити сфор­мовану соціальну структуру: пенсійне забезпечення, засоби масової інформації, сільське господарство, сферу боротьби зі злочинністю, територіальне обслуговування населення і т. ін. Ринок праці і промисловість, банки, управління, торгівля, партії та інші гро­мадські об'єднання) має реальну потребу в юристах. Громадяни потребують допомоги юристів для реєстрації і перереєстрації угод 111 нерухомістю, одержання різного роду дозволів, захисту прав особи під свавілля некомпетентних і корумпованих посадових осіб.

Найбільш розроблена діяльність юристів у сфері боротьби зі злочинністю, а в меншому ступені — у сфері боротьби з економіч­ними злочинами. Тут діють потужні організаційні структури МВС, прокуратури, готуються кадри в багатьох середніх і вищих навчаль­них закладах освіти МВС України. Проте без необхідного правового забезпечення сфери економіки важко досягти успіхів у боротьбі зі злочинністю.

З розвитком ринкових відносин, зміною економічної суті поведі­нки громадян і розширенням кола цінностей, що охороняються, відбулися зміни як у сфері прикладання праці юриста, так і у змісті його професійної роботи. Вагомі комерційні організації (банки, страхові та інвестиційні компанії, аудиторські фірми та ін.) зацікавлені у залученні висококваліфікованих юристів. Роботодавцям потрібні спеціалісти в галузі претензійно-позовної роботи, судово-господарській діяльності, юридичного супроводу угод, тобто у діяльності, яка безпосередньо пов'язана з бізнесом, також з про­блематики цінних паперів, кредитування, банкрутства, злиття юри­дичних осіб, що вимагає посилення уваги до спеціальної підготов­ки юристів для праці в цій сфері суспільного життя.

За останні роки зросла роль адвокатів у вирішенні судових справ, у оспорюванні адміністративних рішень; виник попит на охоронні і детективні послуги, які є специфічним видом юридичних послуг; розширився зміст професійної роботи юриста за рахунок поширен­ня практики відшкодування збитків, заподіяних діями посадових осіб і державних органів; з'явилася потреба в підготовці суддів для адміністративних судів.

У зв'язку із зростанням юридичних фірм, що ведуть зовніш­ньоторговельні операції, збільшився попит на їх наступне право­ве забезпечення: укладення зовнішньоторговельних договорів, оформлення дозволів на ввіз і вивіз товарів, врахування зарубіжно­го законодавства при оформленні документів, маркіруванні прода­них товарів, сплаті митних зборів тощо. Зараз важко назвати будь-яку сферу суспільних відносин, в якій професійна робота юриста була б достатньою.

Сфери прикладання праці юриста можна згрупувати таким чином:


Правові послуги

Правовий нагляд і контроль

Правосуддя і вирішення спорів

консультування з пра­вових питань, право­вий супровід, правове представництво, пра­вовий аудит та ін.

за відповідністю вико­нання і дотриманням підконтрольними об'­єктами правових при­писів

в процесі судових про­ваджень: кримінально-правових, адміністра­тивно-правових, циві­льно-правових та ін.

Праця юриста використовується в таких сферах:

1) власне юридичних відомствах — прокуратурі, судовій сис­темі, системах МВС, СБУ, Міністерства юстиції, Міністерства доходів і зборів, Державної митної служби та ін.;

2) органах центральної представницької влади і органах місцевого самоврядування;

3) центральних і регіональних (місцевих) органах виконавчої влади — місцевих державних адміністраціях;

4) різноманітних державних службах (органах Державної контрольно-ревізійної служби, органах реєстрації актів громадянського стану, органах соціального забезпечення та ін.);

5) комерційних організаціях (фірмах, корпораціях, банках і т. п.);

6) союзах (колегіях) осіб вільної професії (адвокати) і спеціалізованих юридичних фірмах;

7) установах інформаційного і кадрово-ресурсного забезпечення (пачкових і освітніх закладах, юридичній пресі, інформаційних фондах та ін.).

Всі правові форми діяльності держави забезпечують виключно юристи.

2. Фах і кваліфікація юриста

Професія, як правило, містить у собі ряд фахів. Наприклад, професія вчителя має такі фахи — вчитель математики, хімії, біології, історії, основ правознавства та ін. Розвиток науки і техніки, зміни в економічній і політичній сферах життя країни викликають появу нових і втрату застарілих професій і фахів. У Державному реєстрі налічуються тисячі професій і фахів, що постійно поновлюються або змінюються1.

Юридичний фах (від лат.— рід, вид) — певний вид професійно-трудової діяльності в межах професії юриста з чітко позначеними повноваженнями, що потребує конкретних правових знань, вмінь і навичок необхідного рівня і напрямку професійно-правового мислення і діяльності.

Фахи юридичної професії за родом діяльності:


  • слідчий органів внутрішніх справ, прокуратури, служби без-ін мі, податкової міліції;

  • військовий прокурор — армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та ін.;

  • суддя — Конституційного Суду; загального суду, господарсь­кого суду, адміністративного суду та ін.;

  • інспектор системи МВС — інспектор дозвільної системи, дільничний інспектор, інспектор ДАІ, інспектор кримінальної мі­ліції у справах неповнолітніх, інспектор по роботі з особовим скла­дом та ін.

В умовах зростання правового регулювання суспільних відносин спеціалізація стає об'єктивною вимогою. Якщо раніше адвокат не мав права публічно заявляти про себе як про фа­хівця у певній галузі права, то сьогодні це стає можливим і необ­хідним, тому що свідчить про володіння адвокатом потрібними винятковими знаннями, навичками і досвідом. Наприклад, у США відбувається сертифікація адвокатів-фахівців у галузі кримінально­го, цивільного, трудового, шлюбно-сімейного, імміграційного пра­ва, права про банкрутство та ін. Сертифікація адвокатів-фахівців як один із засобів регулювання юридичної практики означає, що ком­петентним органом перевірена кваліфікація адвоката — це дозволяє вважати його фахівцем у конкретній галузі права, що підтверджує виданий адвокату сертифікат (свідоцтво). Назріла потреба в такій сертифікації адвокатів (і не тільки адвокатів) в Україні. Поглиблю­ється спеціалізація в організаційній структурі МВС, з'являються нові, все більш вузькі напрямки, все частіше можна почути не просто про гарного слідчого, а про гарного слідчого-господарника (фахівця з розслідування господарських злочинів), не просто про оперативника, а про оперуповноваженого з досвідом розкриття злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків. Популярність адвоката і на­віть адвоката-цивіліста поступається нерідко першістю спеціалісту в галузі позовів про незаконне стягнення штрафних санкцій подат­ковою адміністрацією і т. ін.

Фахівці в конкретній галузі юридичної практики мають рівень правової культури і професійної кваліфікації, що відповідають за­йманій посаді.



Кваліфікація юриста — ступінь підготовленості, наявності спеціальних правових знань, умінь і практичних навичок, необхід­них для виконання професійних обов'язків. Для окремих фахів (на­приклад оперуповноваженого кримінального розшуку, слідчого та ін.) принципове значення має фахова придатність: відповідність цим фахам спроможностей, фізичних і психічних властивостей особи.

В Україні термін «кваліфікація» є більш наповненим і диференці­йованим. «Професійна» кваліфікація об'ємніше, чим «освітня» за рахунок «набору обов'язків». Проте за рахунок цих же «обов'язків» виявляється звуженим обсяг і складність завдань конкретної предметної галузі, що опановується3. Від рівня кваліфікації залежить посада юриста.



Якості юриста як особи, що визначають рівень його кваліфі­кації:

професійно-ділові: глибока повага до законів, працездатність, відповідальність за долю людей, любов до своєї професії, здатність і самокритично оцінювати свою діяльність, дисциплінованість і пунктуальність у роботі;

морально-етичні: твердість моральних засад, високі етичні погляди, сумлінність, принциповість, відповідальність за виконувану справу, здатність брати відповідальність на себе, гуманність, нетер­пимість до порушників законів;

інтелектуальні: вміння відрізняти істотне від неістотного, головне від неосновного, ерудиція, глибина, логічність, незалежність мислення, здоровий глузд, розсудливість, гнучкість мислення (умін­ня розглядати питання з різних аспектів), конструктивність і про­гностичний характер мислення, спостережливість, продуктивна пам'ять;

емоційно-вольові: вміння в складних умовах залишатися тер­пимим, ввічливим, витриманим, урівноваженим, при цьому виявляти твердість моральних і ідейних переконань; володіти почуттям обо­в'язку і відповідальності за доручену справу, необхідною волею і на­полегливістю у виконанні прийнятих рішень;

організаційні: вміння організувати власну ефективну роботу, а також роботу колег і всього колективу.

Питання про відповідність юриста займаній посаді вирішують кваліфікаційні комісії.



3.Професіоналізм та компетентність юриста.

Професіоналізм — невід'ємна властивість юридичної діяльності, що означає добре володіння своєю професією, тобто володіння знан­нями, досвідом, вміннями і навичками. Закінчення юридичної навча­льної установи — лише формальне, а не фактичне свідоцтво рівня юридичної підготовки. Як професіонал юрист повинен володіти фу­ндаментальними і спеціальними юридичними знаннями, мати розви­нене правове мислення, бути впевненим у верховенстві права і не­обхідності дотримання законності; уміло користуватися юридичним інструментарієм при вирішенні юридичних завдань у цілях захисту прав людини. Професіонал — це добре підготовлений спеціаліст кон­кретної справи. Високий професіонал це людина внутрішньої самодисципліни, яка ніколи не дозволяє собі поверхового став­лення до справи.

Властивість професіоналізму відбиває специфіку роботи юрис­та, відмежовує її від правової свідомості, правової культури інших суб'єктів права— не юристів. Професіоналізм як властивість юри­дичної діяльності в юридичній практиці закріплюється у відповід­них нормативно-правових актах і є основою системи офіційних норм-вимог, що ставляться до юристів конкретної спеціалізації.



Діяти професійно означає:

1) діяти за правилами, виробленими і закріпленими у встановле­ному порядку, відповідно до особливого рівня (якості) прийнятих на себе завдань;

2) мати високу кваліфікацію (ділову компетенцію), засновану на фаховій освіті;

3) керуватися морально-правовим обов'язком (а не розуміннями користі або вигоди); дотримуватися нормативів правової, психологічної, політичної, економічної, екологічної, етичної, естетичної, інформаційної культури, що пред'являються до процесу діяльності і п результатів;



  1. бути підконтрольним відповідним державним органам і (або) об'єднанням спеціалістів, але вільним від непрофесійного (в тому числі партійного) втручання;

  2. гарантувати здійснення роботи — забезпечити безперервність діяльності на належному рівні відповідно до поставлених завдань або запитів;

  1. одержувати належну оплату за свою кваліфіковану працю.

Тсрмін «компетенція» (від лот. сотреіеге — добиватися, відпо­їм 1.1 ні, підходити; англ. сотреїепсе — приналежність по праву) застосовується до державного органу і посадовця (наприклад, «не и його компетенції»), а «компетентність» (поінформованість, обі-и пін 11,, авторитетність у якійсь галузі) — лише до особи як носія Компетенції.

Компетенція державного органу означає закріплений законом |або підзаконним нормативним актом обсяг владних повноважень (прав і обов'язків), відповідальності за їх професійне здійснення їй відповідно до предмета відання, вираженого в його функціях і завданнях. Компетенція державних органів має спеціальний характер для всіх органів держави. Кожен державний орган і посадові особи можуть володіти винятковою або альтерн-тивною компетенцією, яка визначена в нормативно-правових актах. Інші зобов'язані діяти в її межах. Питання, віднесені до виняткової компетенції посадової особи як суб'єкта управління, має право вирішувати тільки даний суб'єкт. При альтернативній компетенції розгляд і вирішення здійснюється по праву не тільки даним субєктом, але й іншими посадовцями як учасниками управління.

Порядок встановлення й обсяг компетенції державного органу належить від того, до якої ланки державного апарату відноситься даний орган — судової влади або органів прокуратури, митної служби, державної виконавчої служби, юридичної служби міністерства, від його взаємовідносин з іншими державними органами. Межі компетенції органу визначає його правовий статус і місце в системі державних органів. Встановлюючи компетенцію кожного і органів, держава робить не тільки «поділ праці» між ними, але і поділ державно-владних повноважень.

Компетентність юриста як посадової особи — це здатність. здійснювати закріплений законом (або іншим нормативним актом) обсяг владних повноважень (прав і обов'язків), встановлений (відповідно до предмета відання (функцій і завдань) державного органу, де відбувається його юридична практична діяльність.

Компетентність характеризується системою інтелектуального, психологічного, мо­рального і діяльного станів юриста, що відбивають рівень надбаних знань, умінь, навичок, досвіду, інформаційної насиченості інших вла­стивостей, які визначають його здатність здійснювати конкретну юридичну діяльність.

Структура компетентності юриста — це її сторони (елементи):



Пізнавальна (інформаційна)

наявність певних знань, умінь і навичок, необхід­них для виконання професійного обов'язку', по­стійне їх відновлення, удосконалення

Нормативна

обсяг повноважень (прав і обов'язків) та відпові­дальності юриста як посадової особи, встановле­них законом або статутом органу (організації)

Функціональна

здатність юриста виконувати професійні обов'язки відповідно до функцій і завдань органу (організа­ції) на основі правового досвіду — особистого, ко­лективного, територіатьного

Особистісна (самооцінююча)

усвідомлення юристом свого призначення, оцінка своїх професійних властивостей, самокритичність, здатність до самоаналізу своїх професійних якос­тей з метою подолання їх негативних сторін

Угода про продаж квартири, гаража та іншої нерухомості, прове­дення експертизи документів, видача і здобуття інформації про су­димість, складання протоколу допиту — це приклади спеціальної компетентності юриста-практика. Не можна ставити під загрозу інтереси клієнта некомпетентністю юриста. Якщо юристу не під силу зробити кваліфіковану допомогу клієнту, то він повинен:

  1. відмовитися від справи і передати її більш компетентному колезі;

  2. запросити як партнера іншого юриста; 3) одержати консультацію у більш досвідченого колеги.

Рівень компетентності юриста, тобто його відповідність займаній посаді або профілю діяльності, встановлюється при:

  1. вступі на посаду в порядку призначення або виборів (напри­клад суддею, прокурором, нотаріусом не може стати громадянин України, який не має вищої освіти, не здав кваліфікаційний іспит або не має стажу роботи з юридичного фаху);

  2. видачі ліцензій на право займатися юридичною практикою (на­приклад на заняття приватною практикою нотаріуса або адвоката);

3) періодичному проведенні кваліфікаційної атестації юристів.

Межі компетентності можуть змінюватися, оскільки вони залежать від сфери діяльності юриста і конкретних завдань, що перед ним поставлені. Для росту компетентності відповідно до займаної посади необхідна постійна самоосвіта юриста. У зв'язку підвищенням або переходом на суміжну роботу важлива перепідготовкаюриста: вона вносить корективи в якісну складову його компетентності..

Компетентність за обсягом:

Якою б вузькою не була спеціалізація, юрист повинен мати відповідну загальну компетентність. Завдяки широким пізнанням у юридичній теорії і практиці спеціаліст швидко знаходить спільну мову в співтоваристві юристів, ефективно співробітничає з колегами іншої спеціалізації. Загальна компетентність юриста — показник його професійної культури, основа спеціальної компетенції. Певним стимулом підвищення професійної майстерності юриста і кваліфікаційна атестація.

Література


  1. Бойл Ф. Організація професійної діяльності юриста: теорія і практика: Пер. з 2-го англ. вид. / Ф. Бойл, Д. Каппс, Ф. Плауден, К. Сендфорд; Наук. ред. пер. В.І. Андрейцев. – К.: Знання, 2006. – 478 с

  2. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності): Навчальний посібник: Навчальне видання. – 3-тє вид., перероб. – К.: Знання, 2008. – 495 с.

  3. Ведєрніков Ю. А. Юридична деонтологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. А. Ведєрніков, С. О. Кульбач, А. М. Кучук; Ун-т сучас. знань. – Д. : Свідлер А. Л., 2011. – 205 с.

  4. Жалинский А. Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность: учебное пособие / А. Э. Жалинский – М. : БЕК, 1997. – 330 с.

  5. Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підручник. – Х.: Еспада, 2008. — 400с.

  6. Сливка С. С. Юридична деонтологія: підручник для вузів: рекомендовано МОН України / С. С. Сливка; Львів. держ. ун-т внутр. справ. ─ 3-тє вид., переробл. і доповн. – К.: Атіка, 2012. – 296 с.

  7. Юридична деонтологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [А. Є. Шевченко та ін.]. - Донецьк : Юго-Восток, 2013. – 338 с.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconЮридична деонтологія видання 2-е, перероблене І доповнене

Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки
Конспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства» денної та заочної...
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «сучасні жанри медіа» Модуль «Сучасні жанри преси»
Бахметьєва, А. М. Сучасні жанри преси [Текст] : конспект лекцій з дисципліни «Сучасні жанри медіа» / А. М. Бахметьєва. – Д.:, 2012....
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни „Історія театру України для студентів 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності «Актор драматичного театру»
Конспект лекцій з дисципліни „Історія театру України” для студентов 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності...
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій із навчальної дисципліни "Історія зарубіжної журналістики" Видавничо-поліграфічний центр

Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «Соціологія еліт»
Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. – К., 2015
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень»
З позиції системного підходу науку можна розглядати як систему, що складається з наступних елементів
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту»
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей 092202...
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «історія української культури»
Поняття та сутність культури. Концептуальні підходи до розуміння культуротворчих процесів


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка