Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія»



Сторінка5/8
Дата конвертації09.02.2018
Розмір1.57 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема № 6

Тема лекції Загальна характеристика основних юридичних професій

План

  1. Поняття юридичної професії, її ознаки та сфери застосування.

  2. Основні юридичні професії: види та призначення.

  3. Професіограми юридичних професій.


Зміст лекції

1. Поняття юридичної професії. Принципи та сфери застосування.

Спочатку наведемо визначення поняття "юрист".

Професія «юрист» (лат. рго&ззіо, от ргоіїїеог— повідомляю про свою справу) — рід трудової діяльності в правовій сфері суспільства, що потребує юридичних знань, умінь і навичок, необхідних для професійного виконання прав й обов'язків.

Юридична професія визначається специфічними умовами діяльності даної сфери і виражається у високій правовій культурі юридичного працівника цієї сфери.

Термін «юрист» найчастіше вживається у трьох значеннях: фахівець з юридичною освітою; практичний діяч у галузі права; студент юридичного навчального закладу.

Юрист (від латин. jus— «право»)— це фахівець, який має юридичну освіту (вищу чи середню професійну) і професійно розбирається у праві, що знає закони й уміє їх правильно застосовувати.



Юрист — фахівець, що одержав повний набір юридичних знань, \ мшь і навичок відповідно до державних стандартів освіти та володіє правом займати певні посади в різних сферах юридичної практики, тобто займатися визначеною юридичною практичною дільністю.

Юрист — це спеціаліст, який має юридичні знання, причому не загальні відомості з права і держави, а професіональні, тобто фундаментальні та спеціалізовані знання.

Фундаментальними називають глибокі знання, які дають розуміння внутрішніх закономірностей держави і права. Вони складаються з твердих знань усіх важливих юридичних понять і категорій.

Спеціалізованими називають конкретні юридичні знання, які вико­ристовують для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності, на­приклад слідча чи прокурорська діяльність.

Отже, юрист — це спеціаліст, який використовує свої знання на практиці, тобто має навички щодо складання юридичних документів, виконання всіх дій та операцій із застосуванням необхідних засобів і способів у процесі вирішення юридичних проблем, які належать до його професійної компетенції.

Процес становлення нової державності України, фундаментальне оновлення законодавства, судова реформа і необхідність посилення захисту прав і свобод громадян, створення ефективно діючої рин­кової економіки і захист вітчизняного підприємництва, боротьба із злочинністю радикально змінили соціальну значимість юриста — фахівця в галузі права. Юридична професія в Україні стала однією з найбільш затребуваних, як і у всьому цивілізованому світі. Розви­нуті країни світу завжди високо цінували юристів. Наприклад, 45 % засновників Конституції США (1787 р.) були юристами. Сьогодні в Сенаті США юристи становлять близько двох третин, а в Палаті представників — близько половини. У США юридична професія традиційно є однією з престижних і високо оплачуваних.

Питома вага юристів серед фахівців у США, ФРН, Великобри­танії значно вище, ніж в Україні. В нашій державі, як і в інших кра­їнах СНД, донедавна в умовах жорсткого централізованого регулювання за радянських часів не було особливої потреби в юристах (за винятком правоохоронної сфери). Юристи, як правило, не мали досвіду участі як професіонали в масштабних державно-політичних і економічних перетвореннях. Підготовка юристів була орієнтована на потреби державного управління (сфера публічного права), оскільки сфера приватного права офіційно не існувала. Нині жоден значний захід, вчинок приватної особи, державного органу або його посадової особи, що знаходяться поза рамками побутових стосунків не може обійтися без експертизи або консультації з боку юриста чи адвоката.



  1. Адвокат'>Основні юридичні професії: види та призначення.

Адвокат (від латин. odvocare— «кликати на допомогу»)— це людина, що обрала своєю професією надання юридичної допомоги. Основне завдання адвоката — усіма законними способами максимально ефективно захищати права й законні інтереси клієнта. Ефективний захист і представництво прав є метою й необхідним результатом професійної діяльності адвоката. Для того щоб стати адвокатом, людині потрібно мати вищу юридичну освіту, скласти спеціальний іспит, прийняти присягу адвоката, отримати ліцензію (дозвіл) на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокат (від лат. advokatus — покликаний) — адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені законодавством, юрист, що надає професійну правову допомогу громадянам і організаціям усіма способами (консультаціями, судовим захистом, представництвом), пе­редбаченими законодавством Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту

види адвокатської діяльності :

надання правової допомоги

захист забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого,

надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань,



Основне призначення адвоката — виконання обов'язків усіма законними способами максимально ефективно захищати права й законні інтереси клієнта. Ефективний захист і представництво прав є метою й необхідним результатом професійної діяльності адвоката Ст. 59 Конституції України проголосила основні функції адвоката: забезпечення права на захист від звинувачення і надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Стаття 1. Визначення основних термінів

5) захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

Будь-яке втручання в діяльність адвоката заборонено законом. Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокуро­ром, а також винесено окреме визначення щодо правової позиції адвоката в справі Діяльність адвоката може бути припинена рішен­ням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури

Виключається робота адвоката за сумісництвом у суді, прокура­турі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ і служби без­пеки, державному управлінні.

Крім того, щоб стати висококваліфікованим адвокатом, треба мати постійну практику, багато читати спеціальної літератури і юридичної періодики, вивчати досвід колег, опановувати основи ораторської майстерності, уміти переконувати інших людей у правильності своєї позиції.

Майбутньому адвокатові дуже важливо навчитися працювати з юридичними джерелами — знати систему законодавств і вміти знаходити відповіді на запитання, що виникають у процесі професійної діяльності.

Прокурор (від латин. procurare — «наглядати, відати чим-небудь, піклуватися»)— це головний представник обвинувачення у вчиненні злочину.

Прокурор (від лат. ргосигаге — піклуватися) — збірне поняття, яким позначаються посадові особи системи прокуратури країни, що здійснюють професійну правоохоронну, наглядову діяльність в ме­жах повноважень, встановлених національним законодавством

Основне призначення прокурора — вживання заходів по усунен­ню порушень закону, відновленню порушених прав і залученню у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які вчи­нили правопорушення.

Термін «прокурор» використовується як назва посади керівного складу органів прокуратури, а також для визнання процесуального статусу прокурорського працівника, що бере участь у розгляді судами кримінальних, цивільних і господарських справ.


Прокуратура незалежна від будь-якої зовнішньої влади, зокрема від політичної. На прокурорських працівників України по­ширюються вимоги заборонного характеру: не належати до полі­тичних партій і рухів; не входити до складу комісій, комітетів і інших колегіальних органів, утворюваних радами або їх виконавчими орга­нами; не займатися підприємницькою діяльністю. Забороняється сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприєм­ствах, в установах або організаціях, за винятком наукової і педагогі­чної діяльності.

Обсяг повноважень прокуратури в різних країнах істотно відрі­зняється. Разом з тим є так звані ключові і неподільні функції, які прокурор здійснює практично повсюдно або одноосібно, або у вза­ємодії з іншими органами. Це насамперед — ухвалення рішення про кримінальне переслідування; підтримка звинувачення в суді; подання протестів на судові рішення. Функція кримінального пе­реслідування дає право і одночасно зобов'язує прокурора почати кримінальне розслідування, здійснювати його, ухвалити рішення про його закінчення. В Україні з липня 2001 р. органи прокуратури позбавлені права санкціонувати обшук, арешт; це право передано судам, тобто функція кримінального переслідування українському прокурору нині не властива. Йому належать функції нагляду за додержанням законів, підтримка обвинувачення в суді, представ­ництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визна­чених законом, та ін. Можна сказати, що працівники прокуратури України виконують переважно наглядові функції

У судовому процесі прокурор протистоїть адвокатові. Він також повинен мати універсальну підготовку в галузі юриспруденції й мати всі навички, якими володіє адвокат. Крім цього, до окремих співробітників прокуратури можуть висуватися додаткові вимоги, пов'язані зі специфікою їхньої діяльності. Наприклад, прокурор-криміналіст також повинен бути гарним слідчим.

Професійний прокурор повинен добре розбиратися в людях, уміти слухати інших і обстоювати свою думку, бути завзятим і наполегливим у досягненні своєї мети.

Людина, яка обрала професію прокурора, повинна мати високі моральні якості та виконувати свої професійні обов'язки, не мати судимості, у тому числі погашеної. Остання обставина визначається тим, що прокурор має моральне право жадати від інших виконання закону тільки в тому випадку, якщо сам має бездоганну репутацію.

Щоб стати прокурором, необхідно одержати вищу освіту у вузі, що має державну акредитацію. Прокурором району (міста) можна стати, якщо отримати необхідний практичний досвід (зокрема, працювати на посаді помічника прокурора або слідчого 3—5 років).

У прокурора багато обов'язків і багато прав. Обов'язки: підтримка державного обвинувачення в суді, представництво громадян у судах, нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законодавства України всіма підприємствами, організаціями і установами, нагляд за органами, які виконують покарання (в'язниці, СІЗО), та ін.

Прокурорів міст, районів, областей призначає Генеральний прокурор України. Генерального прокурора України призначає Президент України за згодою Верховної Ради України на 5 років.



Слідчий — це посадова особа органів внутрішніх справ, Служби Безпеки України, прокуратури. Він провадить попереднє слідство, тобто здійснює дії, зміст яких полягає в з'ясуванні обставин здійснення злочину, у пошуку винного й пред'явленні йому обвинувачення.

Слідчий (лат guaesItor, guaeгo) — посадова особа органів про­куратури, внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, що призначена на посаду в установленому законом порядку і наділена винятковими повноваженнями провадження досудового слідства

Основне призначення слідчого — проводити досудове слідство, яке є головною формою досудового розслідування Досудове слід­ство починається з порушення кримінальної справи і передбачає збір і перевірку доказів, необхідних і достатніх для з'ясування об­ставин, що мають принципове значення для вирішення справи у суді

При проведенні досудового слідства всі рішення про напрямок слідства і проведення слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено отримання мотивова­ної ухвали судді чи визначення суду, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення

Слідчий може самостійно вирішувати кримінальні справи, при­значати експертизу, проводити допит, огляд, обшук, виїмку, екс­гумацію трупа, накладати арешт на майно і поштово-телеграфну кореспонденцію, відновлювати обстановку і обставини подій, про­водити огляд та інші слідчі дії, залучати особу до участі в справі як обвинуваченого, закривати справу. Слідчі дії є частиною процесуа­льних дій, які полягають у виявленні, фіксації і повторній перевірці доказів у кримінальній справі Слідчий має право давати органам дізнання доручення і вказівки про проведення розшуковик і слідчих дій у справах, що розслідуються, і вимагати від органів дізнання до­помоги при проведенні окремих слідчих дій.

Вирішальними в професійній діяльності слідчого є ті якості, які характеризують творчий початок його особистості: розвинене уявлення; самостійність; гнучкість (уміння змінювати свою діяльність і змінювати ухвалені рішення відповідно до нової інформації, здатність відмовитися від шаблонних рішень); об'єктивність мислення (повинен уміти дивитися на свої дії очима сторонньої, критично налаштованої людини); оперативність (уміння вирішувати завдання в стислий строк); інтелектуальний рівень (насамперед, загальна ерудиція), гарна пам'ять, інтуїція. До того ж у роботі слідчого необхідно дуже тонко відчувати натуру людини, насамперед злочинця (відрізняти, коли він говорить правду, а коли бреше), розуміти, які мотиви злочину й за яким сценарієм він розвивався.



Слідчим може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, необхідний рівень знань, достатній для здійснення досудового слідства, який успішно склав кваліфікаційні іспити та прийняв Присягу слідчого України.

Суддя— це професійний юрист, який наділений у встановленому порядку відповідними повноваженнями і здійснює від імені держави правосуддя, виносить рішення й вироки, визначає покарання особам, що скоїли злочин. Професія судді є однією із найдавніших і особливо відповідальних юридичних спеціальностей. Суддя (лат judex) - посадова особа відповідного суду, яка у встановленому законом порядку призначена (чи обрана) для здійснення правосуддя і виконання суддівських обов'язків на про­фесійній основі Суддя є носієм судової влади. Правосуддя є фор­мою захисту права судовою владою, що виражається в розгляді і вирішенні цивільних, кримінальних, адміністративних справ, а також економічних (господарських) спорів в цілях охорони прав і закон­них інтересів громадян, організацій, суспільства і держави. Рішення суду є актом правосуддя із захисту порушеного або оспорюваного права

Усі судді володіють єдиним статусом і різняться лише компетен­цією Принципи статусу суддів - незалежність, підпорядкування Конституції й іншим законам держави, незмінюваність, недоторкан­ність, правова захищеність

Корпус суддів в Україні - значний судді місцевих загальних і спеціалізованих (господарських і адміністративних) судів, судді апеляційних судів - загальних і спеціалізованих (адміністратив­них, господарських), судді вищих спеціалізованих судів (Вищого господарського і Вищого адміністративного), судді Верховного Суду України, який є найвищим судовим органом у системі судів загаль­ної юрисдикції, а також судді Конституційного Суду України Осно­вне навантаження судової діяльності припадає на місцеві суди, які діють у межах району, міста (окрім міст районного підпорядкуван­ня), району в містах, декількох районів або району і міста одноча­сно (міськрайонні), а також військові суди гарнізонів1 Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності У назві місцевого суду використову­ється назва населеного пункту, в якому він знаходиться.

Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена в діє­здатності або визнана недієздатною за рішенням суду

Суддя не може належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представниць­кий мандат, займати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, окрім наукової, викладацької і творчої.

Встановлення недоторканності суддів Конституційного Суду України і суддів судів загальної юрисдикції (суддя не може бути затриманий чи арештований до винесення обвинувального виснов­ку судом без згоди на те Верховної Ради України) обумовлено не­обхідністю правового забезпечення їх безперешкодної діяльності.

У процесі здійснення правосуддя суддя:¨ вивчає матеріали конкретних справ; аналізує законодавство й судову практику; вислуховує пояснення громадян, готуючи справу до розгляду; слухає справи й виносить щодо них відповідне рішення (або вирок).

Діяльність судді багатогранна, охоплює всі сфери спілкування між людьми, і тому набір принципів, норм, що стосується професійної етики судді, досить умовний, як і саме поняття професійної етики. Однак є певна специфіка в діяльності судді, що пов'язана з моральними ситуаціями, що не зустрічаються в інших професіях, але є звичайними для правосуддя (наприклад, обов'язок не розголошувати таємницю наради, як і те, що відбувалося у закритому судовому засіданні).

Суддею може стати громадянин України, який проживає на території України не менше десяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше ніж три роки, який досягнув віку 25 років. Уперше суддів призначає на посаду Президент України строком на п'ять років. Після закінчення цього терміну Верховна Рада України призначає суддів безстроково.



Нотаріус (від латин. noyarius— «переписувач, секретар») — професійний юрист, основною функцією якого є виконання нотаріальних дій. Нотаріальні дії полягають у засвідченні в установленому порядку різних фактів, подій і явищ. Нотаріальні дії в Україні засвідчують нотаріуси, що працюють у державних нотаріальних конторах, або ті, які займаються приватною нотаріальною практикою. Державні й приватні нотаріуси виконують, в основному, однакові нотаріальні дії: засвідчують угоди, для яких законодавством установлена обов'язкова нотаріальна форма (договори, заповіти, доручення); видають свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя; засвідчують правильність копії документів і виписок з них, дійсність підпису й вірність перекладу; засвідчують різні факти (перебування громадянина в певному місці та ін.). Окрім означеного, державні нотаріуси виконують низку додаткових нотаріальних дій, пов'язаних зі спадкуванням: засвідчують заповіти, вій дають свідоцтва про право на спадщину й уживають заходів щодо охорони спадкоємного майна.

Нотаріусом може стати громадянин України, який здобув вищу юридичну освіту і пройшов стажування протягом 6 місяців у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Нотаріус (від лат поіапш — писар, секретар) — посадова осо­ба, що на професійній основі здійснює нотаріальні дії в державних нотаріальних конторах, державних нотаріапьних архівах (державні нотаріуси) чи займається приватною нотаріальною практикою (при­ватний нотаріус)

Основне призначення нотаріуса — складання і оформлення но­таріальних актів та інших документів, передбачених законодавст­вом, яким громадяни або організації хочуть надати достовірний характер. На відміну від багатьох інших юристів нотаріус спеціалі­зовано діє у сфері певних галузей права — цивільного права і про­цесу, тієї їх частини, яка торкається, перш за все, формальної сторо­ни юридичних актів, здійснення особами прав і обов'язків При цьому нотаріус зобов'язаний здійснювати лише санкціоновані дер­жавою нотаріальні дії у визначеному законом процесуальному по­рядку з дотриманням загальних норм права (наприклад засвідчува­ти договори обміну, дарування, довіреності та ш.)

Повноваження нотаріуса: 1) складання проектів угод і заяв, 2) виготовлення копій документів і виписок з них, 3) роз'яснення з питань провадження нотаріальних дій, 4) консультування з питань правового характеру Частина з цих дій зближує роботу нотаріуса з роботою адвоката, але діяльність кожного з них має свою специ­фіку. За ознакою законної сили нотаріальних дій робота нотаріуса близька судді, проте на відміну від суду юрисдикція нотаріуса є безперечною вона не підлягає ні касації, ні апеляції

Здійснення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання прибутку Нотаріус, з одного боку, особа вільної професії, а з іншою, він, як і адвокат, діє від імені держави, є офіційною особою2

Нотаріусу та його стажисту заборонено бути посередниками в отриманні позики і складанні угод щодо земельних ділянок. Нота­ріус не повинен пропонувати свої послуги як посередник при скла­данні угоди між своїми клієнтами або радити свої варіанти одній зі сторін. Він не може включати в свої нотаріальні акти ніяких умов, які мають на меті задоволення його власних інтересів.

Нотаріусом та його стажистом не може бути особа, яка мала су­димість.

Нотаріуси можуть об'єднуватися у регіональні, загальнодер­жавні, міжнародні спілки та асоціації.

Здійснення нотаріальних дій в Україні покладається як на дер­жавних нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних кон­торах, так і на приватних нотаріусів, які займаються приватною нотаріальною діяльністю Державні нотаріальні контори відкрива­ються і ліквідуються Міністерством юстиції України Воно ж визна­чає кількість приватних нотаріусів у межах нотаріальних округів що займається адвокатською діяльністю індивідуально, набуває по­вноважень після подання в суд доручення, виданого довірителем, а також свідоцтва про право займатися адвокатською діяльніс­тю



Юрисконсульт (від латин. jurisconsultus— «радник права») — це фахівець, що професійно знається на законодавстві та здійснює правовий супровід комерційної діяльності (будівельної, видавничої, транспортної, фармацевтичної, торговельної та ін.) на певному підприємстві. На відміну від співробітників юридичних фірм, юрисконсульт захищає інтереси й вирішує проблеми тільки одного клієнта — свого роботодавця. Основне завдання юрисконсульта — забезпечити виконання закону на підприємстві й самим підприємством. Юрисконсульт складає і візує договори, накази, листи, претензії, заяви, стягує борги з несумлінних контр­агентів, представляє і відстоює інтереси підприємства в судах, різних організаціях, документально оформляє всі укладені підприємством угоди. Юрисконсульт контролює прийом на роботу і звільнення співробітників, консультує бухгалтерію із приводу застосування різних норм Податкового кодексу, створює процедури прийняття рішень, супроводжує нові інвестиційні проекти та ін.

Юрисконсульт (від лат.— правознавець) — працівник правової служби державного органу, комерційної і некомерційної організації, що забезпечує правовими послугами їх по­треби.

Залежно від обсягу, характеру і складнощів правової роботи в міністерствах, підприємствах створюються юридичні управління (відділ, сектор, бюро, група і т. п.) або вводиться посада юрискон­сульта відповідної категорії (юридична служба).



Основне призначення юрисконсульта полягає в забезпеченні правовими послугами потреб міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, ко­мерційної або некомерційної організації. Робота юрисконсульта повинна бути спрямована на правильне застосування, неухильне дотримання актів законодавства, інших нормативних документів міністерством, підприємством, а також їх керівниками під час вико­нання покладених на них завдань і функціональних обов'язків.

Основні посади юридичної служби міністерства (підприємст­ва) — керівник, його заступник, головний юрисконсульт.



На посаду керівника юридичної служби міністерства (підпри­ємства), його заступника, головного юрисконсульта признача­ються громадяни України:

  • з вищою юридичною освітою;

  • стажем роботи за фахом не менше трьох років;

  • багажем необхідних знань і навичок у справі правового забез­печення державних або комерційних організацій та наданні інших видів допомоги.

Щоб стати юрисконсультом, достатньо мати вищу юридичну освіту. Оскільки юрисконсульт часто виступає як офіційний представник компанії, мають значення презентабельна зовнішність, приємний голос, правильна мова, уміння наполягти на своєму, залишаючись стриманим, увічливим і тактовним.

  1. Професіограми юридичних професій.

Створення професіограм юридичних професій є частиною деонтологічної характеристики праці юриста. Кожна професія, крім загальних вимог, висуває до юриста (слідчого, прокурора, судді, нотарі­уса, адвоката та ін.) специфічні вимоги. Підвищення якості праці юриста неможливе без врахування індивідуальних особливостей його особи і відповідності особистих якостей об'єктивним вимогам професії.

Професіограма є орієнтиром для підготовки юриста-спеціаліста, а також зразком для практикуючого юриста в сфері правозастосов-чої, правоохоронної і контрольно-наглядової діяльності держави. Розробка професіограм (опис професії) — це проведення детально­го опису найбільш поширених, основних юридичних професій із за­значенням їх характерних функцій. Складовою частиною професіо­грам є психограма.



Професіограма — це опис відносно стійких (стабільних) влас­тивостей особи, необхідних для ефективної професійної діяльності.

У професіограмах юридичних професій виділяють такі основні аспекти (сторони) професійної діяльності юриста.



  1. Соціальний — виражається в необхідності приймати соціаль­но значимі рішення в процесі тлумачення і реалізації правових норм, виступати як захисник прав і законних інтересів громадян, організатор боротьби з правопорушеннями на дорученій ділянці, включаючи їх профілактику, проведення правової пропаганди серед населення, а також перевиховання злочинця.

  2. Пошуковий — полягає в застосуванні юристом професійних навичок щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, У зборі інформації, необхідної для вирішення юридичних справ.

  3. Реконструктивний — полягає в аналізі та узагальненні всієї зібраної юристом інформації з юридичної справи з метою відтво­рення уявної моделі ситуації, що потребує правової оцінки.

  4. Комунікативний — відбиває сторони професійної діяльності юриста, пов'язані з постійним спілкуванням з людьми — колегами, клієнтами, учасниками справи і всіма тими, хто має відношення д, справи.

  1. Організаційний — передбачає ефективну реалізацію юрис том посадових повноважень, що виражається у вольових діях щод організації власної праці і ввіреного йому колективу.

  2. Засвідчувальний — виражається в правильному документ льному оформленні правових актів: рішень, постанов, протоколі» вироків та ін.

Певним аспектом професійної діяльності юриста є технічний аспект, що виступає спочатку на рівні свідомості (у вигляді знань формально-юридичних «параметрів» права, його структури, проце­дур і т. п.), потім у процесі цієї діяльності (як невід'ємний її «техніч­ний» аспект) і, нарешті, в її результаті, що проступає в юридиз технічній якості акта, системі законодавства й ін.

Зазначені аспекти характеризують професійну діяльність бу. якого юриста, проте зміст і значимість їх повинні визначатися сто совно до конкретної юридичної професії. У кожній із професій ці ас­пекти діяльності юриста виявляються в різному «наборі», діють з неоднаковою інтенсивністю. В залежності від особистих якосте юриста вони набувають своєрідного, неповторного характеру.

Розгляд професіограм у нижче запропонованій послідовності ніяк не означає, що перші юридичні професії мають пріоритет н іншими. Всі професії юриста покликані стояти на сторожі со­ціальних цінностей особи, суспільства і держави, і тому кожна з них має своє особливе і важливе значення для утвердження цих цінностей.

Поняття юридичної професії застосовується безвідносно до того, яку конкретну роботу виконує юрист; воно дає змогу охарактеризу­вати всі важливі якості юридичної професії. Разом з тим види юри­дичної роботи різняться за змістом, конкретними функціями, профе­сійними якостями. Тому від юридичної професії необхідно відрізняти юридичні спеціальності, з яких вона складається. Основні юридичні спеціальності — слідчий, суддя, прокурор, адвокат, юрисконсульт, нотаріус.



Спеціалізація — важлива гарантія дотримання законності, яка створює можливість, по-перше, правильно і кваліфіковано вирішува­ти юридичні питання, по-друге — перевіряти з різних сторін законність і обгрунтованість юридичних рішень (оскільки юридичні дії щодо однієї і тієї самої справи здійснюються різними юридичними органа­ми, наприклад адвокатом і прокурором).

  • у соціальній сфері — намагання встановити істину, справед­ливість; гуманізм; чесність;

  • у пошуково-пізнавальній сфері — спостережливість (цілеспрямо­ване сприйняття предметів та явищ через призму професійно-юридичної діяльності); уважність (увага у психічній діяльності до певних об'єктів);

  • у сфері реконструктивно-конструктивної діяльності — вміння всебічно аналізувати отриману інформацію, формулювати гіпотези; творчий, оригінальний підхід до розв'язання завдань; проникливість;

  • у сфері засвідчувальної діяльності — розвинута письмова мова; вміння швидко узагальнювати інформацію; вміння письмово описувати юридичні явища;

  • у сфері організаційної діяльності — самодисциплінованість, цілеспрямованість, наполегливість; організаторські здібності;

  • у сфері комунікативної діяльності — емоційна врівнова­женість; тактовність; вміння чітко формулювати свої думки.

Існують також особистісні якості, які є негативними для юриста:

  • у соціальній сфері — цинізм, нечесність, владолюбство, жор­стокість, авантюризм;

  • у пошуковій сфері — неуважність, відсутність пошукової домі­нанти (юридичний азарт);

  • у реконструктивній сфері — низький рівень інтелекту, стерео­типність і консервативність мислення;

  • у засвідчувальній сфері — недбалість, невміння швидко переда­вати усну мову письмово;

  • в організаційній сфері — нецілеспрямованість, відсутність організаційних здібностей;

  • у комунікативній сфері — імпульсивність, надмірна сором'яз­ливість, груба поведінка.

Література

  1. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності): Навчальний посібник: Навчальне видання. – 3-тє вид., перероб. – К.: Знання, 2008. – 495 с.

  2. Ведєрніков Ю. А. Юридична деонтологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. А. Ведєрніков, С. О. Кульбач, А. М. Кучук; Ун-т сучас. знань. – Д. : Свідлер А. Л., 2011. – 205 с.

  3. Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підручник. – Х.: Еспада, 2008. — 400с.

  4. Сливка С. С. Юридична деонтологія: підручник для вузів: рекомендовано МОН України / С. С. Сливка; Львів. держ. ун-т внутр. справ. ─ 3-тє вид., переробл. і доповн. – К.: Атіка, 2012. – 296 с.

  5. Юридична деонтологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [А. Є. Шевченко та ін.]. - Донецьк : Юго-Восток, 2013. – 338 с.

  6. Закон України „Про Вищу освіту” від 01 липня 2014 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 37-38. – ст. 2004.

  7. Орзих М.Ф. Юридическая деонтология: учеб.- метод. пособие / М. Ф. Орзих, А. Р. Крусян; НУ «ОЮА». ─ 5-е изд., доп. ─ Одесса: Юрид. лит., 2011. ─ 48

Лекція № 7



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconЮридична деонтологія видання 2-е, перероблене І доповнене

Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки
Конспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства» денної та заочної...
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «сучасні жанри медіа» Модуль «Сучасні жанри преси»
Бахметьєва, А. М. Сучасні жанри преси [Текст] : конспект лекцій з дисципліни «Сучасні жанри медіа» / А. М. Бахметьєва. – Д.:, 2012....
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни „Історія театру України для студентів 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності «Актор драматичного театру»
Конспект лекцій з дисципліни „Історія театру України” для студентов 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності...
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій із навчальної дисципліни "Історія зарубіжної журналістики" Видавничо-поліграфічний центр

Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «Соціологія еліт»
Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. – К., 2015
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень»
З позиції системного підходу науку можна розглядати як систему, що складається з наступних елементів
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту»
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей 092202...
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «історія української культури»
Поняття та сутність культури. Концептуальні підходи до розуміння культуротворчих процесів


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка