Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія»



Сторінка6/8
Дата конвертації09.02.2018
Розмір1.57 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема № 7 Професійна культура юриста: поняття та зміст

План лекції



  1. Поняття професійної культури юриста. Основні методологічні підходи до визначення професійної культури.

  2. Структура та зміст професійної культури юриста.

  3. Професійна правова свідомість та професійно-правове мислення правника.

  4. Професійна правова культура юриста, її структура та функції.

  5. Професійний обов’язок правника.


Зміст лекції


  1. Поняття професійної культури юриста. Основні методологічні підходи до визначення професійної культури.

Культура – це явище історичне, сукупність матеріальних і духовних благ, які створило суспільство, а також сукупність усіх видів перетворювальної діяльності, за допомогою якої формуються ці цінності

В процесі історичного розвитку рівень розвитку культури суспільства змінювався. З латинської мови слово культура перекладається як догляд, освіта, розвиток. Спочатку слово вживалося на означення діяльності людини, спрямованої на створення матеріальних благ, працюючи на землі. (Трипілська культура, Черняхівська культура, культура різних епох середньовіччя, Просвітництва, відродження та інші)) Потім його почали використовувати для означення процесу й розвитку духу, вправляння духу. Пізніше цим словом почали визначати витончену, вишукану поведінку людини. Ще пізніше вчені Риму поширили вживання терміна культура для характеристики людини, на означення її вихованості, що безсумнівно є результатом тривалого і різнобічного процесу діяльності: догляд, освіта, розвиток.

Історія розвитку матеріальної духовної культури складна й суперечлива, а тому кожен дослідник у минулому, як і сьогодні вносить у тлумачення цього місткого поняття все нові й нові ознаки.

Термін культура за Сучасним тлумачним словником української мови –


    1. сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії,

    2. освіченість, вихованість,

    3. рівеньня досконалості певної галузі господарської або розумової діяльності.

На підставі тлумачення терміна "культура" у різних джерелах, враховуючи підходи до пояснення його іншими авторами, доходимо висновку, що стабільно утвердились два основних погляди на феномен культури:

  1. як на сукупність досягнень людства у виробничій, матеріально-технічній діяльності;

  2. як на певний рівень досконалості чогось, що стосується як окремої людини, так і певного кола людей (наприклад, культура мови й мовлення, професійна культура).

Носіями певного рівня культури є або суспільні об'єднання людей (культура стародавнього світу, епохи Відродження), або окремі особи (культура співу, культура поведінки, культура праці, спілкування тощо).

Та при всіх підходах і поглядах на тлумачення поняття "культура" спільним є, як ми помітили, одне: культура розглядається як ознака діяльності, як рівень процесу діяльності, її наслідків.

За підрахунками спеціалістів в 1919 році існувало 7 визначень культури, в 1950 р. Американські культурологи А.Кребер і А.Клакхон нарахували 164 визначення терміна культура і понад 100 спроб пояснити культуру теоретично. Через 20 років французький культуролог А.Моль репрезентував вже 250 варіантів визначення цього феномена. Зараз їх нараховується близько 500. Така їх кількість свідчить про надзвичайно складний феномен культури, адже культура – явище складне і чим багатший предмет, що досліджується., тим різноманітнішими можуть бути його визначення.

"Культура - це історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у способах організації життя і діяльності людей, а також створюваних ними матеріальних і духовних цінностей". Таким чином, поняття культури з плином часу поглиблюється і розширюється як стосовно матеріальних надбань, так і духовних здобутків.

Розкриття і  розуміння поняття “культура особи”  передбачає розкриття такого феномена, як  “гармонія людини”.  Діяльність людини, її переконання, ідеали,  творіння, дають змогу пізнати власний внутрішній світ. Але неможливо все-таки повністю проникнути у таємницю людської душі, з абсолютною точністю передбачити, наприклад, її поведінку в тій чи іншій  ситуації. Однак, частково розкрити таємниці гармонії особи можна, якщо виявити  рівень її власної культури.

Досліджуючи проблеми культури  особи, що, говорячи мовою математики,  сума витрат її інтелектуальних запасів не наближається до суми інтелектуальних можливостей.  Для повного вияву  здібностей  людині потрібне певне культурне підґрунтя – культурне середовище, сфера “культурного споживання”, обізнаність із загальнокультурними традиціями тощо.  На основі всього цього, у процесі життєдіяльності людини, формується особистий феномен культури. У кожної людини -  власний феномен культури,  індивідуальний феномен її життєдіяльності. Цей феномен визначає (залежно від волі і здібностей людини)  зміст її культури.

Культура особи – це її індивідуальні здобутки у матеріальній і духовній сферах, а також  застосування і впровадження набутих цінностей у  життєдіяльність.

З різних причин, у силу різних обставин з’являються різноманітні культурні феномени. У певних випадках вони утворюють окрему групу культурних здобутків, які мають називатися субкультурою і пов’язані зі специфікою життєдіяльності людини.

Професійна культура юриста -  це певний різновид субкультури, формування й існування якої зумовлене особливостями професії юриста та його юридичною діяльністю. Іншими словами, це - субкультура, що “вбирає” в себе елементи певних видів культур, “набір” яких визначається кваліфікаційною характеристикою (ознаками) особи юриста та його професійною діяльністю.

Поняття “професійна культура юриста” професійну культуру  доцільно розглядати і як науку, і як професійну властивість юриста.

Професійна культура юриста як комплексна практико-прикладна юридична наука включає в себе,

по-перше, систему знань про певні елементи різних видів культур, які необхідні  юристові у його професійній юридичній діяльності (зокрема, вчення про правову, політичну, педагогічну, естетичну, психологічну культуру тощо);

по-друге – правничу деонтологію як систему знань про  формування почуття службового юридичного обов’язку;

по-третє — правничу етику як вчення про професійну поведінку юриста з точки зору морально-етичних вимог.



Професійну культуру юриста як його властивість, що професійна культура передбачає:

1)  знання правових та інших соціальних і технічних правил й норм (моральних, естетичних, педагогічних, психологічних тощо);

2) повагу до права,  моральні принципи і норми, почуття службового юридичного обов’язку; 

3) вміння і навички реалізовувати вказані норми та правила;

4) готовність (установку) виконувати свій службовий обов’язок, діяти правомірно у будь-якій ситуації;

5) саме правомірну поведінку юриста при здійсненні ним професійної діяльності.



Методологічну основу, що забезпечує формування професійної культури юриста як притаманної йому властивості, становлять, філософія права, культурологія права, правнича деонтологія та правнича етика.

Професійна культура як властивість юриста безпосередньо пов’язана з його певним правовим статусом. Наявність юридичних спеціалізацій зумовлює специфіку професійної культури.

Зовнішній вияв професійна культура юриста знаходить у його професійній правомірній діяльності, яка характеризується, насамперед професійною орієнтацією, професіоналізмом, продуктивністю (ефективністю) його діяльності та ін.

Професійна культура юриста формується поетапно.

Якщо її основи закладаються під час навчання, здобуття юридичної освіти, то інші складові професійної культури набуваються в процесі діяльності, коли відбувається подальше усвідомлення свого призначення, поглиблення пізнання специфіки юридичної діяльності.

Професійна культура є комплексом різних видів культур, а, отже, принципи і функції всіх її видів визначають професійну культуру. Але при цьому існують певні особливості, оскільки стрижнем є саме правова культура.

Власні принципи професійної культури юриста мають як загальний, так і спеціальний характер.

Загальні принципи - рівність усіх юристів перед законом, їх підпорядкування Законові; єдність прав та обов’язків юриста.

Спеціальні принципи - дозволяється те, що дозволяє закон; оптимальність й ефективність роботи юриста; диференційований підхід до різних видів юридичної діяльності; гуманізація юридичної праці.

2. Структура професійної культури юриста:



Професійна культура - це система культурних цінностей, що обєднуються за професійною приналежністю, що базується на традиційних елементах культури

  1. свідомість, світогляд, ідеали., цінності

  2. соціальні відносини, взаємодія з іншими індивідами

  3. соціальна поведінка, вчинки рішення, наслідки

Елементи професійної культури правника

( за Скакун) - правова культура, політична, психологічна, етична, естетична, екологічна, інформаціна

(за Гусарєвим) моральна, етична

(за Сливкою) духовна, моральна, естетична, національна, педагогічна, політична, економічна, акторська



(За Бризгаловим) Правова, політична, етична, естетична.

Все це – елементи професійної культури юриста, які опосередковано впливають на його юридичну діяльність.

Норми права як культурна цінність формують у юриста певний світогляд, суспільну свідомість, визначають характер суспільних відносин тощо. Йдеться про ті духовні й освітні надбання людства, які віддзеркалюються у наукових працях, історії, літературі, творах мистецтва, в культурі загалом.

Психологіна культура - система психологічних властивостей, що формуються в процесі взаємозвязку особи юриста і вимог юридичних процесів.

Політична – це обумовлені політичними знаннями уміннями і навичками і втілені на практиціправила його поведінки як субєкта політичної влади.

Етична – система моральних принципів і норм, які сформувались як результат почуттів, знань птреб, переконань, що виражені у моральній поведінці юриста, його внутрішніх переконанняхі зовнішніх проявах.

Естетична – це система естетичних почуттів, знань умінь і навичок, що виражають ступінь оволодіння прекрасним і виявляються в поведінці юриста під час виконання професійних обовязків.

Економічна – система економічних знань, умінь і навичок, що дозволяють реалізувати економічні права й економічно обгрунтовано виконувати професійні обовязки.

Екологічна – система екологічних знань, умінь і навичок, що дозволяють реалізувати еклогічніт права і обовязки, виступати охоронцями природнього навколишнього середовища.

Інформаційна – обумовлена рівнем розвитку інформаційного суспільства система знань, умінь і навичок юриста в галузі інформаційних та інформаційно-правових відносин, що використовуються для забезпечення його практичної діяльності.

Національна - культурою юриста, суть якої полягає у відродженні національно-державницьких засад правничої діяльності, знання культурно-правової спадщини української нації, прав нації, усвідомлення політико-правової мети української нації, засвоєння мовленнєвої культури та впровадження цього у професійну діяльність

Педагогічна — це творче освоєння методики проведення правового виховання громадян на засадах  педагогічної теорії, педагогічної технології та професійного такту.

Акторська — це уміння в процесі розв’язання юридичної справи так зіграти роль, щоб це дало змогу залучити до співпраці осіб, причетних до неї, з метою встановлення фактичних обставин справи та прийняття справедливого юридичного рішення.

3.Професійна правова свідомість та професійно-правове мислення правника

Правосвідомість - це одна із форм суспільної свідомості, адже кожна особа володіє правосвідомістю незалежно від того, усвідомлює вона це чи ні. Ставлення особи до права може бути як позитивним (людина розуміє значення та необхідність права), так і негативним (людина вважає, що право непотрібне). Право – це об’єктивна реальність, а суб’єктивне ставлення до нього - це правосвідомість.

Правосвідомість – це специфічна форма суспільної свідомості, система відображення правової дійсності у формі юридичних знань, оцінок, правових установок, ціннісних орієнтацій, які визначають поведінку людей в юридично значимих ситуаціях. Для всебічного розуміння студентами того, що є правосвідомістю, необхідно розглянути її різновиди, які поділяються за рівнем, глибиною усвідомлення права і відображення правової дійсності.

Форми правосвідомості: суспільна, індивідуальна, групова.

Перший рівень – повсякденна правосвідомість, притаманна більшості членів суспільства.

Другий рівень – професійна правосвідомість, яка складається в ході спеціальної підготовки та в процесі здійснення практичної юридичної діяльності, це правосвідомість юристів практиків. Професійна правосвідомість – поняття, уявлення, переконання, традиції, стереотипи, що складаються в середовищі професіоналів-юристів.

Третій рівень – науково-теоретична правосвідомість, яка притаманна вченим-юристам, які займаються вирішенням теоретичних питань у правовій сфері.

Професійна правосвідомість юриста - елемент  професійної культури, залежить  від  юридичної діяльності,  характеризується індивідуальністю та неповторністю.

Індивідуально-правова сфера діяльності та вчинки кожного юриста зумовлюються його правовими поглядами, конкретними  обставинами юридичної проблеми, яку доводиться розв’язувати, нарешті психічним станом юриста. Звідси й твердження: один і той же юрист може мати різний рівень правосвідомості залежно від конкретної життєвої ситуації. Цей рівень визначається обсягом правових знань, що є необхідним для конкретних умов. При цьому інтерес становить дія так званої точкової, квантової правосвідомості при виконанні службового обов’язку юристом.

Тому треба з’ясувати того, що спонукає юриста до певної дії: свідоме чи надсвідоме.

Свідоме “керує” юристом у спокійній, звичайній, творчій ситуації, а у критичних, екстремальних випадках (нестандартних ситуаціях), у момент прийняття складного і відповідального рішення “свідоме” може перейти у стан “надсвідомого”. Тоді  виявиться так звана деонтологічна правосвідомість, яка є стрижнем загальної професійної правосвідомості юриста. Вона незмінна. Ця незмінність забезпечується знанням службових обов’язків, почуттям службового обов’язку та моральної і юридичної відповідальності юриста, почуттям поваги до права й закону, готовністю діяти правомірно у найскладніших життєвих ситуаціях. Саме вона дає змогу юристові у будь-яких правових ситуаціях приймати рішення справедливі і правомірні.

Деонтологічна правосвідомість пов’язана з рівнем загальної правосвідомості юриста, оскільки перебуває на її “вершині” і слугує ніби “піковою” правосвідомістю.

Деонтологічну правосвідомість зумовлює внутрішній імператив службового обов’язку, оскільки останній є свободою розумної волі, що дає змогу передбачати юридичні наслідки професійної діяльності і є стабільно виробленою позицією юриста.

Така позиція ґрунтується на принципах законності, самодисципліни, об’єктивності, правової справедливості, узгодженості юридичної практики (позитивного права) з природним правом, гуманності, правдивості, активної життєвої позиції.

функції деонтологічної правосвідомості:;.

Структура правосвідомості, її рівні.

За структурою професійна правосвідомість складається з елементів: 1.Світоглядного, раціонального, що виражається в правовій ідеології, включає концепції правової держави, поділі влад, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, домінування загальновизнаних норм міжнародного права над нормами внутрішнього права, громадянського суспільства, принципи гуманізму, демократизму та ін.

2. Поведінковий або вольовий елемент правосвідомості містить мотиви правової поведінки, правові установки, тобто ті установки, які зумовлюють та визначають поведінку особи у правовому середовищі.

Функції правосвідомості

пізнавальна, яка націлена на пізнання правової дійсності і як наслідок – формування правових знань; формування індивідуального праворозуміння та професійно-юридичної думки  юриста

оціночну, за допомогою якої дається оцінка конкретним життєвим обставинам як юридично значимим; формування почуття правової справедливості; реалізація внутрішнього імперативу службового обов’язку у практичній діяльності юриста; застереження від правового нігілізму; виявлення особистісних професійно-моральних якостей правника

регулятивна, що здійснює безпоседній вплив на поведінку людини, на суспільні відносини через правові знання, оцінки, почуття, мотиви і установки. забезпечення прийняття правомірних рішень; реалізація внутрішнього імперативу службового обов’язку у практичній діяльності юриста

Професійне мислення юриста - це вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, суджень, умовиводів, що фіксуються словами, відображати істотні закономірні зв’язки правової дійсності, розв’язувати соціально-правові протиріччя. Уміння юридично мислити означає цілеспрямовано оперувати поняттями в умовах виниклих юридично значимих практичних завдань. Мислення судді, адвоката, слідчого – це практичне мислення, на кожному етапі пов’язане з визначеними практичними проявами. Слід зазначити, що повсякденне правове мислення є невід’ємним елементом механізму соціальної дії права і лежить у підставі правового мислення юриста, його правового почуття, правового інтелекту. основні форми правового мислення:

правове судження – встановлення загальних взаємозв’язків у проф.-правовій сфері: нормативність, точність,

правовий умовивід - узагальненість властивостей однорідної групи правових явищ

правове поняття – розуміння сутності(істотних властивостей0конкретного правового явища давати кваліфікацію явищ через поняття (крадіжка, підробка, замах на вбивство юрист підбиває підсумок творчої розумової діяльності орієнтуючись на закріленне в законі поняття.

Основні процедури правового мислення – розуміння, інтерпретація, тлумачення.

Етапи розвитку професійно-правового мислення, що можна виділити в такі. динаміки або процесу

Перший – виявлення, створення і формулювання ситуації, пов’язаної з певним об’єктом мислення, одержання його фактичної і правової характеристики, формулювання завдання.

Другий етап - аналіз можливостей використання правових засобів і способів вирішення завдання з урахуванням наслідків і існуючих обмежень.

Третій - вибір оптимального рішення, визначення можливих результатів і негативних наслідків. Важливим у розкритті даного питання буде визначення і характеристика якостей професійно-правового мислення юриста таких, як визначеність, оперативність, динамічність, логічність, критичність, об’єктивність, глибина і широта, гнучкість.

4. Правова культура юриста, її суспільне значення та функції. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства

На основі розуміння сутності, буття та цінності права, а також, безперечно, правової культури суспільства, відбувається формування професійної культури юриста. При цьому право розглядається як основний компонент правової культури суспільства.

Правова культура - це певний ступінь духовно-філософського осмислення юристом змісту природного і позитивного права, коеволюції всіх його джерел, раціональної власної професійної діяльності та досягнення фахової гармонії у практико-правовій сфері.

Правова культура юриста – це система професійно-правових знань, умінь та навичок, що характеризують високий ступінь розвитку особи і її вплив на правову культуру суспільства завдяки практичній юридичній діяльності в суворій відповідності із законом та деонтологічними вимогам.

Структура правової культури.

Слід зазначити, що правова культура, юриста, складається з таких складових:

освіченість (інформованість) – професійне знання законодавства й інших правових актів,

поважне ставлення до права – компетентна переконаність у його необхідності, у соціальній корисності законів і підзаконних актів, у правильності і справедливості правових норм, звичка дотримуватися законів і службових розпоряджень;

уміння професійно користуватися правовим інструментарієм, виявляти правову активність під час виконання службових обов’язків і підкоряти свою поведінку вимогам правових норм.

Зміст правової культури:

Теоретичний аспект:

1.Правосвідомість і правове мислення (правові знання, оцінки, почуття, переживання, погляди, традиції, ідеї, поняття, принципи.)

Практичний аспект:

2. Правові відносини (юридичний конфлікт, правовий договір, юридичний факт, правосуб’єктність правоздатність та дієздатність) фізичних та юридичних осіб),

3. Правомірна поведінка і правова активність правомірний вчинок, правомірна установка, практична юридична діяльність, юридична практика.


Функції правової культури юриста

підвищення якості пізнання юристом сутності права,

удосконалення пошуку істини в позитивному праві,

формування соціально-активної професійної поведінки юриста,

сприяння об’єктивному розв’язанню юридичних конфліктів,

запобігання діям правового свавілля, збереження і примноження культурної цінності права,

недопущення правових аномалій в юридичній практиці, виховання законослухняності у громадян.

Правова культура як основа професійної культури юриста може набути прогресивного розвитку тільки на засадах діалогу культур

Роль правової культури юриста, що знаходить вираження у всіх взаємозалежних елементах правової культури суспільства таких як: правосвідомості суспільства, зокрема,

у відношенні суспільства, держави, особи до права;

у рівні розвитку правотворчої діяльності і якості законодавства: у стані юридичної практики, насамперед діяльності судових, правоохоронних, контрольно-наглядових органів;

у зміцненні режиму законності та правопорядку.

Правова культура юриста, формуючись в рамках професійної групи або без неї, завжди спирається на правову культуру суспільства, виходить з неї. Одночасно вона піднімає правову культуру суспільства до більш високого рівня, служить стимулятором її розвитку, функції: перетворюючу, упорядковуючу (регулятивну), аксіологічну (ціннісну), правовиховну, правонаступну, право прогнозуючу.

При цьому слід мати на увазі, що рівень правової культури професійної групи юристів визначається ступенем розвиненості культури його членів, його юридичної освіченості та рівнем кваліфікації. Кожен юрист на своєму робочому місці повинен відповідати займаній посаді, зміцнювати престиж своєї професії і підвищувати правову культуру суспільства.


5. Професійний обов’язок правника

Сливка досліджує істотну різницю між сутністю і явищем обов’язку юриста. Пізнання сутності службового обов’язку залежить від особистості юриста, рівня його освіченості, професійної культури. Виявлення сутності обов’язку як явища дуже важливе, оскільки безпосередньо впливає на якість професійної  діяльності юриста.

Усвідомлення юристом своїх службових обов’язків є необхідним елементом його деонтологічної правосвідомості і професійної культури взагалі. У зв’язку з цим автор з’ясовує поняття службового обов’язку, окреслює обсяг знань, необхідність яких зумовлена його службовим становищем.

Службовий обов’язок юриста визначається як передбачена нормативно-правовими актами необхідність виконувати певні дії, зумовлені його службовим становищем у державних, громадських або приватних організаціях. Хоча службовий обов’язок і є визначальним, але його не слід ототожнювати з іншими обов’язками юриста.

Види службових обов’язків юриста

соціально-державні (національний, суспільний, державний, громадський),

професійно-юридичні (професійний, юридичний, службовий, функціональний),

духовно-моральні (духовний, моральний, особистий). Під час служби у юриста з’являється насамперед службовий юридичний обов’язок. Різновидом службового є функціональний обов’язок. Останній виникає у процесі виконання конкретних завдань та функцій, яких у юридичній діяльності досить багато.

Переважно функціональні обов’язки визначаються для кожного юриста зокрема. Як правило, юрист не повинен виконувати невластиві йому функції. В іншому випадку можливе притягнення його до юридичної відповідальності.

Знання про службові обов’язки  є необхідним елементом професійної культури правників. У дисертації розглядається питання про обсяг знань щодо службових обов’язків судді, адвоката, прокурора, працівника міліції.

Джерела формування внутрішнього імперативу службового обов’язку юриста  випливають з існуючої теорії професійної етики, професійно-етичних кодексів, що увібрали в себе  природні, моральні та правові норми, які взаємодіючи, становлять основу правничої деонтології, котра чинить вплив на формування професійної культури юриста через своєрідні функції. Вони поділяються на три види:

1) функції, які стосуються особи правника. Вони сприяють усвідомленню юристом внутрішнього імперативу службового обов’язку, конкретизації правосвідомості і вихованню у юристів поваги до права, підвищенню рівня правового почуття у суб’єктів права, виробленню  внутрішнього переконання на основі юридичної саморегуляції, юридичної оцінки й юридичної репутації та самоутвердження, сприяють вибору юристом справедливого правового рішення, вихованню у правників моральної і юридичної відповідальності, обґрунтуванню індивідуального регулювання професійних дій юристів та усвідомленню їхніх наслідків,  дотриманню безпеки життєдіяльності;

2) функції, пов’язані з процесом формування національного права в Україні: утвердження етно-соціальних особливостей права, забезпечення панування права, створення необхідних передумов для активного розвитку української національної правової теорії;

3) функції, які стосуються регулювання суспільних відносин: сприяння виробленню індивідуальних (власних) норм професійної поведінки юриста (деонтологічних норм).



Література

  1. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності): Навчальний посібник: Навчальне видання. – 3-тє вид., перероб. – К.: Знання, 2008. – 495 с.

  2. Ведєрніков Ю. А. Юридична деонтологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. А. Ведєрніков, С. О. Кульбач, А. М. Кучук; Ун-т сучас. знань. – Д. : Свідлер А. Л., 2011. – 205 с.

  3. Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підручник. – Х.: Еспада, 2008. — 400с.

  4. Сливка С. С. Юридична деонтологія: підручник для вузів: рекомендовано МОН України / С. С. Сливка; Львів. держ. ун-т внутр. справ. ─ 3-тє вид., переробл. і доповн. – К.: Атіка, 2012. – 296 с.

  5. Юридична деонтологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [А. Є. Шевченко та ін.]. - Донецьк : Юго-Восток, 2013. – 338 с.

  6. Закон України „Про Вищу освіту” від 01 липня 2014 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 37-38. – ст. 2004.

  7. Орзих М.Ф. Юридическая деонтология: учеб.- метод. пособие / М. Ф. Орзих, А. Р. Крусян; НУ «ОЮА». ─ 5-е изд., доп. ─ Одесса: Юрид. лит., 2011. ─ 48

  8. Нерсесян А.С. Адвокатський запит як спосіб забезпечення процесуальної рівності учасників кримінального судочинства. / А. С. Нерсесян // Альманах права. Свобода, рівність та гідність особи в правовій теорії та юридичній практиці. – Випуск 4. – К.: Ін-т держави та права ім.В.М. Корецького НАН України, 2013. – 464 с. – С. 381–384

  9. Скомороха Л. Через терни до посади судді, або Правове сито / Л. Скомороха // Право України. – 2008. – № 2. – С. 74– 76.

  10. Цирфа Г. О. Юридична деонтологія: навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини “Україна”. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К.: Університет “Україна”, 2006. – 169 с.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconЮридична деонтологія видання 2-е, перероблене І доповнене

Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням»
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки
Конспект лекцій з дисципліни «Податкова система» для студентів напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства» денної та заочної...
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «сучасні жанри медіа» Модуль «Сучасні жанри преси»
Бахметьєва, А. М. Сучасні жанри преси [Текст] : конспект лекцій з дисципліни «Сучасні жанри медіа» / А. М. Бахметьєва. – Д.:, 2012....
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни „Історія театру України для студентів 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності «Актор драматичного театру»
Конспект лекцій з дисципліни „Історія театру України” для студентов 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності...
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій із навчальної дисципліни "Історія зарубіжної журналістики" Видавничо-поліграфічний центр

Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «Соціологія еліт»
Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. – К., 2015
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень»
З позиції системного підходу науку можна розглядати як систему, що складається з наступних елементів
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту»
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей 092202...
Конспект лекцій з дисципліни «Юридична деонтологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «історія української культури»
Поняття та сутність культури. Концептуальні підходи до розуміння культуротворчих процесів


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка