Конспект уроку з історії рідного краю України в 10 класі



Скачати 408,36 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації15.10.2017
Розмір408,36 Kb.
ТипКонспект
  1   2   3

Конспект уроку з історії рідного краю України в 10 класі

Селянський повстанський рух в Запорізькому краї 1917 -1919р.р.

Нестор Махно.


Підготувала вчитель

історії та правознавства

Троянської ЗОШ І –ІІІ ступенів

Бердянського району

Запорізької області

Щербина Валентина Анатоліївна

2013р.


Метою уроку є виховання почуття національної свідомості, патріотизму, зацікавленості своєю історією, знання історичного шляху свого народу, його бажання в майбутньому сприяти його подальшому розвитку і процвітанню.

В ході уроку реалізуються такі завдання:



Навчальна-Вивчити історичне минуле населення нашого району, області і стати, гідним громадянином України.

Розвивальна-Показати пошуки шляхів і методів боротьби в ім’я свободи народів України, назалежності нашої держави.

- сприяти толерантному, неу



Виховна-Виховання любові до Батьківщини, рідного краю і його героїчної історії; виховання загальнолюдських духовних цінностей, патріотизму.

передженному сприйманню історії.




Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть

-складати політичний портрет діяча Української революції1917-1921

-описувати настрої населеня та психологічний клімат у суспільстві цієї доби,

-обгрунтовувати власну позицію з цього питання,

-формувати власні погляди та оцінки щодо діяльності Н.Махно.,

-порівнюти та оцінювати різні точки зору щодо причин поразки визволь ного руху, втрати державності та їх наслідків.



Тип уроку: Семінарське заняття.
Форми роботи на уроці : розповідь з елементами бесіди, доповіді учнів,захист презентацій учнями, відеопрезентація вителя.


Обладання: Ноутбук, мультимедійний екран, карта України.

План семінарського заняття
Вступне слово вчителя.
І. Загальні риси махновського руху.

1. Політичний портет Нестора Махно.

2. Відношення Н. Махна до різних політичних сил.

відношення до більшовиків, зустріч з В. І. Леніним,

відстоювання ідей анархізму.

3. ставлення Н.Махна до отаманщини (до Григор”єва)

4. відношення до білогвардійців (Денікін, Врангель).

5.Загальна характерістика махновської армії.

- принцип організації армії.

- чисельність і склад військ.

-тактика і озброєння.
ІІ. Новоспасівці – учасники махновського руху.

1. Віктор Білаш – його роль в керівництві махновським

рухом.

2. Трофим Вдовиченко – кадровий військовий талановитий



командир.

3. Василь Куриленко – відважний улан, махновський дип-

ломат.

ІІІ.Висновки. Поразка селянського повстанського руху.


ІV. Закріплення матеріалу. Робота з тестами .



Хід уроку.


Вчитель: Доброго дня шановні колеги, та учні!

Тема уроку:Селянський повстанський рух на Запоріжжі 1917 – 1921рр. Нестор Махно.

Урок присвячується 125 – річниці з дня народження Нестора. Махно


На уроці ми постараємося з вами дати свою оцінку махновському руху на Бердянщині, покажемо конкретний вклад місцевих жителів – повстанців в розвиток селянського руху;розглянемо зібрані спогади очевидців махновського руху; проводиться ідея, що махновська армія будувалась на засадах козацької демократії.

На семінарі ми розглянемо такі питання: загальна характеристика махновсько- го руху, діяльність Н. Махна, його відношення до різних політичних партій і політичних сил, дається характеристика махновської армії.

В другому розділі показується вклад новоспасівців у формування і розвиток повстанського руху, розкриваються особисті людські якості кожного з ни

При підготовці уроку використовані:



  1. Роботи: Білаш О.В., Білаш В.Ф. “Дороги Нестора Махна” (історична повість), Нестор Махно “Воспоминания” (в трьох томах), Сергій Семанов “Під чорним прапором”.

  2. Публікації місцевих краєзнавців: Анатолія Івановича Шумакова, Олега Емільовича Будяка, Машошина в газеті “Азовський вісник”. В.Ф. Верстюк “Перший союз Н. Махна з радянською владою.




  1. Збірник документів “Громадянська війна на Україні”.

  2. Збірник документів “Нестор Іванович Махно”. Матеріали і документи.

  3. Роботи професора Запорізького Державного універсітету

Ф. П. Турченко.

Людям старшого покоління довгі роки вбивали в голову ненависть до махновського руху, до самого Нестора Махна. Довгі роки бездумно героізували та прославляли “червоних”, а також бездумно і безудержно проклинали “білих”, петлюрівців, махновців. Але я, вивчаючи “Махновський рух і наш край”, хочу під іншим кутом розглянути це питання і дати свою оцінку цьому історичному явищу.

На хід Української національно-демократичної революції в нашому краї вплинув великий повстанський рух селянських мас.

Керівником революційних повстанців був Нестор Махно. Багато жителів нашого краю бились у рядах повстанців “за землю, за волю, за кращую долю”. Тільки із Новоспасівки у грудні 1918 р. у Гуляйполе прибуло 1500 добровольців. В нашому краї ще й досі живуть сини і дочки, онуки та рідні учасників махновського руху.

Деяки історикі хочуть показати нам Махна як “рицаря без страху й докору”.Але для цього немає підстав.

Без страху – так. Звинуватити його в боягузтві не можна (мав 12 бойових поранень). Але без дорікань ніяк не можна. Тому що жителі нашого району ще добре пам’ятають всі ті події, які відбувалися в нашому краї в 1917 – 1922 р.р.. Вони пам’ятають, що були махнов- ські нальоти, які супроводжувалися пограбуваннями і вбивствами. З одного боку, він відстоював інтереси селян і воював за них під гаслом: ”За землю, за волю”, з іншого боку, він іноді їх ображав.

Нестор Махно був унікальною і складною фігурою в українській національній історії. Він, безперечно, володів особливим даром вести за собою людей на добрі і авантюрні діла, але приніс українському селянству не тільки славу, а і колосальні жертви. Я не буду ідеалізовувати історичну особу, все одно, що і створювати її негативний образ.

___________________________________________________________



  1. Верстюк В. Махновщина // Київ – 1991.

2. Войціхівський Ю. Нестор Махно: наукові дослідження і авторська фантазія// “Південна зоря” – 1998. - №№ 182 – 183.

Багато дослідників, біографів допускали помилку і присвоювали всі досягнення особисто Нестору Махну.

Я вважаю, що сам Нестор Махно не зміг би справитись із тою роллю, яка була відведена йому долею і революцією – бути великим воєначальником і повести за собою таку велику масу селян.

Але в революційній боротьбі він був не сам. В нього знайшлися однодумці і соратники. А завдяки таланту, досвіду, особистим якостям повстанських командирів Куриленка, Вдовиченка, Білаша та інших талановитих командирів махновської армії, цей рух перетворився в організовану бойову одиницю, яка могла протистояти і Денікіну, і Врангелю, і більшовикам. Нестор Махно був людиною дуже мужньою, хороброю, але емоції і пристрасті іноді вирували в ньому і виривались на поверхню.

З такими рисами характеру людина не змогла б самотужки створити таку військову одиницю як Повстанська Армія України (махновська). Тільки завдяки його сподвижникам – які мали позитивні риси характеру: витривалість, рішучість, твердість і обов’язково талант керівника і військового командира в той же час, які могли стримувати емоції Махна і яких він особисто поважав – це стало можливим.

Історія махновського руху – це явище складне і суперечливе. Це була не тільки спроба селянства України визначити свій особистий шлях в революції, заявити про себе як про силу, бажаючи вільного демократичного розвитку на основі економічної самостійності селянського господарства. Разом з цим було б помилково ідеалізувати цей рух, не бачити його негативних рис в цілому, притаманних громадянський війні, “… війні, яка завдала великої шкоди суспільству, виробничим силам, державі, культурі, моралі. За все це народу довелося заплатити велику ціну”.




ЗАГАЛЬНІ РИСИ МАХНОВСЬКОГО РУХУ .

1.Політичний портрет Нестора Махно.( фільм про Н. Махно)

2. Відношення Н. Махна до різних політичних сил

В армії Нестора Махна перебували не тільки анархісти, а й ліві есери та комуністи. Цим “батько” підкреслював свою незалежність і небажання підлягати будь-якій політичній партії. Та до того ж, він щиро вірив, що вільне життя, без суворої революційної дисципліни, вседозволеність набагато дужчі від будь-якої агітації й не дуже боявся, що якась із цих партій матиме суттєвий вплив на його “синів”. Щоб схилити на свій бік маси, Махно брав на озброєння ідеї соціалістичної демократії й за допомогою різноманітних демагогічних хитрощів використовував їх у власних цілях.

Після падіння Кайзерівської окупації до Махна почали стікатися видні анархісти найбільш крайнього напрямку: Аршинов – Мартін, Ейхенбаум (прізвисько Волін). Ці двоє анархістів стали випускати для Махна та його бійців різного роду видання. Вони називалися газетами, але по суті були листівками: “Набат”, “Путь к свободе”, “Вольный повстанец”. Читати й цитувати їх не цікаво: марнослівна анархістська демагогія. Ось відтоді й до кінця днів махновщини нависає над нею чорний анархістський прапор, а весь цей широкий народний рух став іменуватися анархістським.

Анархістська теорія, як і майже всі ідеології крайнього революційного напрямку, була суто умоглядною, дуже віддаленою від справжніх інтересів трудящих, яких вони збиралися “визволяти”.




Відношення до більшовиків, зустріч з В.І.Леніним,

відстоювання ідей анархізму

Відстоюючи інтереси й настрої селянства, Нестор Махно не тільки виступав зі зброєю проти Радянської влади, а й розгорнув запропоновану йому анархістами ідею створення “вільних безвладних рад”, заперечуючи так звану “комісародержавність”, Махно безупинно сипав звинувачення на адресу Троцького, Раковського та інших тодішніх діячів, але імені Леніна майже ніколи не зачіпав.

Піддаючись політичній агітації лівих партій (есерів, соціал-демок-

___________________________________________________________



  1. Семанов С. Під чорним прапором// Запорізька правда. – 1993. – серпень.

ратів, анархістів), селянство повірило в легкий вихід із складного політичного й економічного становища. Таким чином уявлялася радянська влада або цілковите безвладдя – анархія. Але радянську владу селянство розуміло по-своєму: не як владу більшовицьку, комуністичну, а як демократично обране трудящими самоврядування. Квітень 1918 року.

Махно, побачивши незгоду між партіями, вирішив поїхати до Москви на зустріч з провідними анархістами для одержання консультації та вироблення програми подальших дій. У Москві він зустрічається з лідерами різних течій в анархізмі: А. Бобровим, Л. Чорним, П. Аршиновим, І. Гросмачом, приймає участь в дискусіях, зустрічається з теоретиком анархо-комунізму П. Кропоткіним. Через Я. Свердлова мав зустріч і бесіду з В.І. Леніним у Кремлі.

Зустріч з вождем справді справила на нього незабутнє враження.

Під час зустрічі в Кремлі Ленін запитав у Нестора Івановича, як поставилися селяни до гасла: “Вся влада радам!”. Нестор Махно відповів йому: “Влада рад на місцях – це по-селянському означає, що вся влада й у всьому має ототожнюватися безпосередньо із свідомістю й волею трудящих: це всього-на-всього одиниці революційного згуртування та господарського самоврядування на шляху життя й боротьби з буржуазією та її поплічниками – правими соціалістами та їхньою коаліційною владою”.

В.І. Ленін залишився незадоволеним відповіддю Н. Махна, бо це не співпадало з інтересами більшовиків. Ленін доводить переваги більшовиків над анархістами і говорить, що анархісти не мають своєї організації широкого масштабу. Далі Нестор Махно вказує В.І. Леніну на недоліки в організації і Червоної Армії, і більшовицької агітації, і він зауважує, що їм притаманна революційність і мужність, але вони вже не такі і значні. Всі вони формувалися поспіхом, по-партизанському і не по-фронтовому.

В суперечці про ідеологію анархізму

Махно прийшов до висновку, що світової революції бути не може, а побудувати анархо-комуністичне суспільство в окремому районі можливо (тому ми не раз бачимо, що в угодах з радянською владою вимагав автономії для Гуляйпільського району, де планував створити анархо-комуністичне суспільство).

“… організуємо його (суспільство) на початках вільної суспільності, суть якої дозволить всьому... населенню жити вільно і незалежно від держави і її чиновників, хоча б і червоних, і будувати все своє життя цілком самостійно у себе на місцях…”.

Анархізм, як і раніше був лише зовнішньою прикметою, махновці відстоювали незалежність областей, їм підвладних, являючи взірець якості нової пугачовщини.

На мою думку, анархізм не пустив глибоко своє коріння в середовищі Повстанської армії Н. Махна. Так, в армії були анархісти, але їх було дуже мало. Армія в основному, складалась із селянства, а селяни особливо анархізмом не переймалися. Коли б їм було його глибоко вивчати, коли йшла боротьба, іноді на три фронти одночасно.

Радянське воєнно-політичне керівництво спробувало прибрати Махна до рук. Робилося це відомим способом: направити до популярного народного ватажка комісарів і, нав’язавши йому потрібну волю, повести за собою. До махновців посилалися комісари і політпрацівники, але успіху у рядових бійців не мали, а пробратися до душі “батька” не змогли.

Намагаючись якось вплинути на Махна, командування Червоної Армії, як зазначав Антонов-Овсієнко, різко обмежило постачання його бригаді зброї та набоїв, чим послабило її боєздатність, яка й без того була доволі низькою за браком дисципліни. З особливою недовірою командування почало дивитися на Махна після Григоріїв-

___________________________________________________________

1. Білаш О.В., Білаш В.Ф. Дороги Нестора Махно// Київ РВЦ “Проза” – 1993. -

С. 24 – 25.


ського заколоту.

У Махна та його атаманів також не було ніяких сумнівів щодо майбутніх взаємовідносин з комуністичною владою.

Троцький ніколи не залишав наміру викорінити партизанщину, знекровити махновщину. Тому, зайшовши в “махновський район”, радянське військо за його наказом почало наступати на повстанців.

Чимало їх влилося до червоноармійських лав, але більшість махновців, передусім з куркульства, почали воювати проти радянської влади. “Батько” відмовився виконати наказ Реввійськради республіки і вирушити на польський фронт. Та вже 9 січня, не чекаючи відповіді від Ради повстанців, в наказі по арміях Південного фронту зазначалося: “Всім арміям вжити найскоріших заходів для боротьби з партизанщиною і бандитизмом”. Тобто, оточити і ліквідувати повстанців. В цей же день у Харкові виходить постанова Всеукраїнського ревкому за підписом голови Г. Петровсь-

кого. В ній, зокрема, вказано: “Махно не підкорився наказу Червоної Армії, відмовився виступати проти поляків, закликаючи цим до війни проти нашої визволительки – РККА. …тому Махно зі своєю групою проголошується поза законом як дезертири і зрадники. Всі, хто підтримують та приховують цих зрадників, будуть безжально знищені”.


3. Ставлення Н. Махна до отаманщини (до Григор”єва)

Махно завжди остерігався суперників, прямих і потенційних, він нещадно розправлявся з ними. Наприклад, розглянемо, його відношення до отамана Миколи Григор’єва. М. Григор’єв – особа ця вищою мірою типова для часів революцій і громадянських війн – честолюбивий авантюрист, позбавлений будь- яких ідейних основ, одержимий владолюб.

Служив і Центральній Раді, і Скоропатському, і петлюрівцям, і

___________________________________________________________

1. Семанов С. Під чорним прапором// ”Запорізька правда”. – 1993. – серпень.
червоним. Кондотьєр громадянської війни, він вів за собою різноманітне воінство.

У Махна ж була чітка соціальна опора – селянство. Порядок у “дивізії” Григор’єва був значно гірший, ніж у махновській “бригаді”, грабунки і насильства, які чинив Григор’єв у захоплених містах (містах, з яких вони вибили інтервентів, лютий 1919 рік). Миколаїв, Херсон, Одеса, - не витримують ніякого порівняння з нещодавніми діяннями махновців у Катеринославі, вже тому що батько Махно боровся з погромниками, а Григор’єв, як будь-який безпринципний політикан, був на повідку у свого вояцтва, хоч і вважав, що саме він керує ним і подіями (сила війська у Григор’єва близько 20 тис. чол.). Під час свого бунту Григор’єв хотів з”єднатися з військом Н. Махна і разом ударити на Харків.

“Простокуватий Григор’єв, нещодавний петлюрівець, поставив на український націоналізм, що було справою явно програшною. По-друге, він заперечував не лише Радянську владу, як владу комуністичну, а й радянське народовладдя, від нього тхнуло диктатурою. Нарешті, Григор’єв, потураючи найнижчим інстинктам українських низів, спробував узяти на службу антисемітизм в його найгрубішому вигляді”. Всі ці обставини Махно та його оточення прийняти не могли.

“Батьку! Чого ти дивишся на комуністів? Бий їх. Отаман Григор’єв”, - телефонував він Н. Махну. Але обачного батька це залишало байдужим. Уже в перший день заколоту він дав телеграму в столицю Радянської України Харків: “Вжити найенергійніших заходів для збереження фронту…розлади Григор’єва з більшовіками через владу, не можуть примусити нас відкрити фронт…” (мається на увазі Денікіну).

Відмічаю, що відмежовуючись від невдахи авантюриста, Махно ставить його перед своїми бійцями в один ряд з більшовиками: ті й інші, чужі справжній “революції”. То була, безсумніву, далеко націлена політична стратегія. Ні, де там було отаманові Григор’єву змагатися з “батьком”.

Григор’єв зробив своєю опорою Єлизаветград (нині Кіровоград). То було невеличке містечко, але зручний транспортний вузол: отаман мав намір іти на Катеринослав, маючи проміжною метою Київ. Гасла його були дуже простими і дуже невдалими: “Україна для українців”, “Свобода торгівлі” і інше. Махнові доводилося робити чіткий політичний вибір, і він зробив його прямо і рішуче. Ясна річ, для махновців дуже підходила ще одна вимога Григор’єва

___________________________________________________________


  1. Семанов С. Під чорним прапором// “Запорізька правда”. – 1993. – 14 серпня.

“Геть ЧК”. Навіть політкомісар, прикомандирований до штабу Дибенка, доповідав: “Червона Армія, яка складається здебільшого із середняків, приєднується до цього гасла. Випадки розгону ЧК на фронті, як усім відомо, бувають дуже часті”. Махно у себе в військах чинив так само але спокуситися самим лише цим і стати на бік приреченого вискочки він, як обачний політик, не міг.

Махновський штаб незабаром видав і поширив прокламацію “Хто такий Григор’єв?” У цьому документі той оголошувався “зрадником”, “хижаком” і “ворогом народу”. При цьому знову завбачливо натякалося, що партія комуністів – більшовиків є не меншим ворогом праці…”

Кінець був очевидним: якщо за Махном стояли могутні сили українського селянства, то Григор’єв з малою купкою своїх прибічників вже нічого не представляв, крім самого себе. Зустріч їх двох і її кінець є однією з найвиразніших картин кривавої громадянської війни. За наказом самого Нестора Махна було вбито Григор’єва. Анархісти з “Набату” пізніше трубили на весь світ про те, що “батько” помстився Григор’єву.


4. Відношення до білогвардійців (Денікін, Врангель)

Будь – яке посягання на ідеал махновського руху – анархію викликало рішучу протидію, вело до активізації селянської стихії, розширення впливу махновщини. Не випадково, коли наприкінці листопада 1918 року з південного сходу на територію краю почали проникати війська генерала Денікіна, який прагнув відновити “єдину і нероздільну Російську імперію”, махновський рух спалахнув, наче вогнище.

Нестор Махно не підтримував Денікіна, тому і не пішов на союз з ним, оскільки перемога Денікіна загрожувала поміщицькою рестав-

рацією.

В період боротьби з Денікіним Махно організував у тилу добровольчої армії багатотисячне партизанське військо й сипав удар за ударом на білогвардійців. Тоді, коли царський генерал вдерся до Москви й мріяв заїхати неодмінно білим конем у першопристольну, “батько” двічі брав Катеринослав і підступивши до Таганрога – ставки Денікіна – зчинив там неймовірний переполох.



___________________________________________________________

  1. Семанов С. Під чорним прапором// “Запорізька правда”. – 1993. – 14 серпня.

Із наказу Н. Махна від 4 червня 1919 року: “Всім! Всім! Всім! Прочитати на всіх сільських і волосних сходах, на всіх заводах, в усіх частинах війська імені батька Махна

Товарищі робітникі і селяни!…Революція в небезпеці.

…Поспішіть…увійти в загальні революційні ряди і протиставить свою революційну міць контрреволюційному юнкерському Білому Дону, який несе смерть для революції, загибель для всіх її завоювань… Знайте, що перемігши контрреволюцію в обличчи юнкерського Білого Дону, ми тим самим перемагаємо контрреволюцію всередині України…”.

Про союз Нестора Махна і барона Врангеля не могло бути і мови. Прихід Врангеля до влади і відновленні самодержавства – це означало для Н. Махна втрату всіх завоювань селянства. В жовтні 1920 року Рада Революційних Повстанців України ( махновців): “Товариші повстанці! Важкий час настав на рідній Україні. Знову на вимучену нашу батьківщину насуваються грізні хмари. З заходу йде ненависний кожному українцю історичний ворог – польська шляхта. З півдня нестримно врізається все глибше і глибше у серце України душитель народа німецький барон Врангель. Комуністи і комісари одержали знову добрий урок. Їм знову прийшлося признати, що без українського народу і вільного повстанства вони що-небудь зробити безсилі… Раді революційних повстанців довелося визнати, що залишаючись в даний час байдужими глядачами, українськи повстанці допомогли б утвердженню на Україні або – польського пана, або знову царської влади, очолюваної германським (німецьким) бароном. Як одне так і друге смерті подібно для селянства України… Рада Революційної Повстанської Армії України (махновців) приймає рішення, тимчасово, до розгрому… ворогів… йти в союзі… з Радянською Червоною Армією”…

Нестор Махно вирішує піти на союз із Радянською владою у спільній боротьбі з Врангелем. У вересні 1920 року - махновщина припиняє воєнні дії проти радянської влади.

В жовтні 1920 року в ставку Махна прибув якийсь посланець Врангеля з пропозицією про співробітництво, оскільки Російська

(Біла) армія йде виключно проти комуністів з метою допомоги народові позбавитися “ від комуни і комісарів”. Листа підписав начальник штабу Врангеля Шотилов. Нещасного посланця махновці розстріляли і розголосили про це якомога голосніше.

Врангель, знаючи силу армії Н.Махна, хотів придбати в його особі

___________________________________________________________

1. Білаш О.В., Білаш В.Ф. Дороги Нестора Махна/Київ РВЦ“Проза”-1993-С .240

2. Там же С. 450.


союзника, а не ворога. Ясно, що “батько” і його прибічники ніяк не могли прийняти союзу з Врангелем: “оновлена” білогвардійщина була для трудящих такою ж неприйнятною, як і колишня “добровольча”. Нестор Махно не міг прийняти обіцянок білогвардійців, якими б привабливими вони не здавалися. Враховуючи все це знову – таки Махнові було вигідно публічно відмежуватись від “барона Врангеля”, а кращий тут вихід – всенародно вбити посла. Річ жорстока й аморальна, але тут Махно ні перший, ні останній у ті часи.


5.Загальна характеристика махновської армії

.(а) Принцип організації армії

Махно мав не абиякі природні задатки, але не розвинув їх. І не розумів яка його відповідальність. Йому лестило, що навколо нього зібралася така велика армія. Але що робити завтра – цього він собі не уявляв.

Запобігти пограбуванням, якими часто займалася його армія, тим самим відштовхуючи від нього селянство, йому було не під силу. Іноді він карав грабіжників, розстрілював десяток-другий із свого оточення, але потім давав знову волю стихії, що підняла його на гребінь, і грабунки поновлювалися. Він не міг систематично з цим боротися, будучи противником організованості.

До другої половини 1918 року Нестору Івановичу Махну ніяк не давалося перетворити бригаду в регулярну військову частину. Треба сказати, що вся ця бригада мала цілком своєрідну будову. Ні полків, ні батальйонів у ній не було. Були загони. Загін такого-то, загін такого-то.

Махновські хлопці зі зброєю в руках намагалися відстояти свої рідні села і містечка від червоних, білих, петлюрівських та інших насильників.

Але Махно володів особливим даром вести за собою людей на добрі й авантюрні діла.

Про махновців ходили різні легенди і слухи, що було навіть важко відрізнити дійсність від придуманого. Але все це створювало їм популярність “авторитет борців за народну правду” і забезпечувало всяку підтримку населення.

___________________________________________________________

1. Білаш О.В.,Білаш В.Ф. Дороги Нестора Махна/Київ РВЦ“Проза”- 1993.- С.40.

Армія повстанців мала свій гімн, його автором був Іван Негребе-

Цький. Ось його текст:

« Споёмте же, братья, под громы ударов,

Под взрывы и пули, под пламя пожаров,

Под знаменем чёрным гигантской борьбы,

Под звуки набата призывной трубы.
Их много без счёта, судьбою забытых,

Замученых в тюрьмах, на плахе убитых,




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Конспект уроку з історії рідного краю України в 10 класі iconПлан-конспект уроку логіки в класі План-конспект уроку математики в класі
Матеріали оцінки роботи вчителя учнями, батьками, колегами по роботі, адміністрацією
Конспект уроку з історії рідного краю України в 10 класі iconМісцевих краєзнавців, фахівців з історії рідного краю; Місцевих краєзнавців, фахівців з історії рідного краю
Близьких родичів свідків окупації, очевидців, людей, які зазнали переслідування за часів націонал-соціалізму
Конспект уроку з історії рідного краю України в 10 класі iconЛітературний альманах «Переяслав – дитинство історії України. Відомі постаті нашого краю» Класний керівник
Мета: поглибити знання про Україну І переяславщину; прищеплювати любов до рідного краю; розширити зміст поняття громадян України;...
Конспект уроку з історії рідного краю України в 10 класі iconУрок №16 Тема уроку. Письменники Херсонщини лауреати іменних премій
Мета уроку: знати письменників рідного краю, висловлювати власні міркування про них; виховувати любов та повагу до малої батьківщини,...
Конспект уроку з історії рідного краю України в 10 класі iconКонспект відкритого уроку в 11 класі
Зоряно-біблійний світ Богдана-Ігоря Антонича. Поезії «Зелена Євангелія», «Дороги», «Різдво», «Вишні». Міфологічність образу, екзотика...
Конспект уроку з історії рідного краю України в 10 класі iconУрок літератури рідного краю у 8 клас І «Чи можна зрозуміти душу ? Поети Луганщини про Україну»
Тема уроку: Урок літератури рідного краю у 8 класі «Чи можна зрозуміти душу ? Поети Луганщини про Україну»
Конспект уроку з історії рідного краю України в 10 класі iconЛітература рідного краю. Марко Вовчок. Повість казка
Мета: ознайомити дітей із життям І творчістю Марко Вовчок; виховувати почуття національної гідності, любові до рідної мови; викликати...
Конспект уроку з історії рідного краю України в 10 класі iconДоля рідного краю за романом "марчуківський куток" письменника-земляка миколи махінчука мірошник І. О
Нника земляка Миколи Махінчука; викликати в учнів зацікавленість історією рідного краю; формувати в дітей почуття патріотизму, національної...
Конспект уроку з історії рідного краю України в 10 класі iconІнформація про проведення Першого уроку у 2010-2011 навчальному році
Рекомендується під час проведення Першого уроку продовжити роботу з виховання в учнів патріотичних почуттів: любові до рідного краю,...
Конспект уроку з історії рідного краю України в 10 класі iconПлан-конспект уроку з Всесвітньої історії у 8 класі Дата 23. 10. 14 учитель Косарєва А. І
«буржуазія», «Реформація», «громадянська війна», «Варфоломіївська ніч», «сеньйор», «секуляризація», «Генеральні штати»; «гарант»,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка