Конституційний процес в україні



Сторінка12/16
Дата конвертації22.02.2018
Розмір1.35 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

ЕКСПЕРТНИЙ КОМЕНТАР

А. Маляр, кандидат юридичних наук, експерт-кримінолог

Імпічмент: як маніпулюють думкою суспільства

Українці неодноразово гостро ставили питання імпічменту своїх президентів. Але жодного разу цю процедуру не було реалізовано.

Щойно в українському суспільстві починається обговорення імпічменту президента, воно завершується на тому, що в нас немає закону про імпічмент. Тобто інститут імпічменту Конституцією передбачений, але як його реалізувати – ніхто не знає.

Варто зазначити, що відсутність спеціального закону не зупиняла Верховну Раду, якщо була політична воля.

Приміром, коли у 2016 році достроково припиняли депутатські повноваження Миколи Томенка і Єгора Фірсова. Тоді обійшлися без прописаної законом процедури та керувалися безпосередньо статтею 81 Конституції. Хоча у самій статті йдеться про застосування спеціального закону.

Але щодо ситуації з імпічментом справа навіть не в цьому.

Процедура імпічменту врегульована законом

У нас є закон, який врегульовує процедуру імпічменту. Це закон "Про регламент Верховної Ради".

Глава 30 зазначеного закону має красномовну назву "Порядок дострокового припинення повноважень президента України у зв’язку з неспроможністю виконання ним своїх повноважень за станом здоров’я, а також у разі усунення президента України з посади в порядку імпічменту".

У зазначеній главі детально прописано процедуру імпічменту на виконання відповідної норми Конституції, а саме:

– підстави та порядок ініціювання імпічменту;

– порядок утворення спеціальної тимчасової слідчої комісії;

– порядок обрання спеціального прокурора та спеціальних слідчих;

– порядок діяльності та повноваження спеціальної тимчасової слідчої комісії;

– порядок ухвалення рішення про звинувачення президента України тощо.

Тобто процедура імпічменту врегульована українським законодавством достатньою і належною мірою для того, щоб це реалізувати.

Громадяни, які вимагають від ВРУ ухвалення закону про імпічмент, звісно, мають право на власну думку та мирний протест. Але подібна постановка питання вводить суспільство в оману. Бо з такої вимоги витікає, ніби відсутність закону про імпічмент унеможливлює його. Але це не так.

Потрібно змістити акценти

Суспільна дискусія мусить зводитися не до того, чи є в Україні законодавство для реалізації імпічменту – бо воно є, а до того, які існують станом на зараз підстави для імпічменту.

Відповідно до статті 111 Конституції президент може бути усунений з посади в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Ключовим тут є слово "злочин".

Тобто, щоб ініціатива імпічменту не ставала передвиборчим популізмом, парламентарі повинні бути впевненими в тому, що президент вчинив злочин.

Але розслідувати його будуть не правоохоронні органи чи суд, а тимчасова слідча комісія ВРУ. Тому не треба плутати імпічмент з притягненням до кримінальної відповідальності.

Конституційна процедура розслідування і розгляду справи про усунення президента України з посади в порядку імпічменту здійснюється без відкриття кримінального провадження проти нього.

Як зазначив у своєму рішенні Конституційний суд України у справі щодо недоторканності та імпічменту президента України, "президент України на час виконання повноважень не несе кримінальної відповідальності, проти нього не може бути порушено кримінальну справу".

Що насправді унеможливлює імпічмент

Для ухвалення рішення Верховної Ради про імпічмент необхідно три умови:

1) три чверті голосів від конституційного складу ВРУ;

2) висновок Конституційного суду щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент;

3) висновку Верховного Суду про те, що діяння, у яких звинувачується президент, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

Тож процедура імпічменту складна і потребує консолідації парламенту, Конституційного і Верховного судів. Реалізацію імпічменту унеможливлює встановлена Конституцією процедура, а не відсутність закону про імпічмент.

Закон про імпічмент зміцнить позицію президента

Якщо на меті протестів – не політична вистава, а ефективні зміни до законодавства про імпічмент, тоді потрібно вимагати внесення змін до Конституції, які б спростили цю процедуру, тобто зробили її можливою для реалізації.

Ухвалення закону про імпічмент лише закріпить де-факто нереальну для виконання процедуру імпічменту та зміцнить позиції президента.

Не тільки нинішнього президента, а всіх, хто буде обраний та здійснюватиме президентські повноваження в межах цієї Конституції.

Адже формально інститут імпічменту буде закріплений у законодавстві – у Конституції та спеціальному законі, але реалізувати його на практиці шансів не буде. Бо назбирати близько 340 голосів у парламенті та об’єднати проти президента Конституційний і Верховний суди не змогли навіть щодо Януковича, чиї злочини були очевидними.

Тож за умов збереження чинного порядку імпічменту президент може спати спокійно. Реалізувати наявний порядок імпічменту не є можливим (Українська правда (http://www.pravda.com.ua/columns/2017/12/18/7165906/). – 2017. – 18.12).



Куйбіда Р., заступник голови правління Центру політико-правових реформ, член Громадської ради доброчесності

Чого очікувати від нового Верховного Суду?

15 грудня цього року почав здійснювати правосуддя новий Верховний Суд.

Як відомо, у 2016 році змінами до Конституції було запущено судову реформу, яка дала можливість започаткувати реорганізацію судової системи. Зокрема, замість трьох вищих судів і Верховного Суду України створено новий Верховний Суд.

Відбір суддів через конкурс тривав майже рік, і ось президент призначив 113 осіб на посади суддів нового Верховного Суду. Наскільки був чесним конкурс і як його змогли пройти 25 кандидатів з негативними висновками від Громадської ради доброчесності – це предмет окремого дослідження.

Натомість ми вирішили з’ясувати очікування правників від нової інституції.

З 28 листопада по 3 грудня було проведено онлайн-анкетування серед юристів, аби з’ясувати, чи є в правничій спільноті довіра до цього Суду і які очікування від нього. Наскільки він зможе протистояти політичному впливу збоку влади, якою мірою буде некорумпованим?

Всього в опитуванні взяли участь 340 правників, з яких 36 суддів. Звернемо увагу, що цифри не відображають настрої всього суспільства – зазвичай суспільство набагато критичніше оцінює судову владу і реформи, ніж професійне середовище.
Чи є довіра?

Повністю або здебільшого довіряють новому Верховному Суду 41% опитаних правників, 39% довіряють лише окремим суддям, 9% не довіряють повністю. На фоні загальної недовіри до судів це – непоганий показник, але, на жаль, до початку діяльності цього Суду баланс довіри-недовіри все-таки складається не на користь нового Верховного Суду.

Водночас серед опитаних суддів рівень довіри вищий – майже дві третини довіряють повністю або переважно, і одна третина довіряють лише окремим суддям.

45% опитаних юристів вірить у те, що судді нового Верховного Суду будуть доброчесними (зокрема, некорумпованими), і майже стільки ж (42%) – не вірять у це. Водночас судді готові більше вірити своїм колегам у цьому аспекті. Ймовірно, висока зарплата в новому суді і пильна увага суспільства додають більше впевненості оптимістам.

Найгірші результати стосуються питання про спроможність нового Верховного Суду протистояти політичним впливам.

Аж 57% опитаних правників не вірять, що він зможе продемонструвати стійкість від таких впливів. Лише 34% демонструють оптимізм у цьому питанні. Серед опитаних суддів також більше тих, хто не вірить у здатність нового Верховного Суду протидіяти впливам політиків, ніж тих, то вірить.

Виглядає, що Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада правосуддя не змогли забезпечити впевненість у чесності результатів конкурсу та відсутності політичних впливів на них. На жаль, це створило досить крихкий фундамент для початку діяльності нового Верховного Суду.

Однак доброю новиною є те, що 55% опитаних правників усе-таки вірять, що новий Верховний Суд зможе позитивно вплинути на підвищення довіри громадян та бізнесу до української системи правосуддя. І 33% не вірять у це.

Вочевидь, це пов’язано з очікуваннями. Верховний Суд повинен буде вживати дієвих заходів, щоб виправдати проведення реорганізації судів найвищого рівня.
На які новації очікує правниче середовище?

Респонденти поділилися своїми очікуваннями від діяльності нового Верховного Суду. Передусім від ВС юристи очікують запровадження таких новацій:

– створення електронної бази позицій Верховного Суду зі зручною системою пошуку;

– нова добре структурована форма судового рішення і легка для розуміння мова;

– онлайн-трансляція всіх відкритих судових засідань;

– повноцінна комунікація зі сторонами через інтернет (електронний суд);

– регулярні публічні звіти перед суспільством;

– регулярне опитування громадської та експертної думки і реагування на неї;

– проведення прес-конференцій після кожного важливого рішення.

Результати дослідження також показали: опитані судді більше схиляються до того, що Верховному Суду треба організовувати в себе як екскурсії, так і лекції.

Крім цього, кожне важливе рішення має супроводжуватися прес-конференцією, де журналісти зможуть поставити ті запитання, які насправді хвилюють громадськість.

Зокрема, прес-конференції – це відповідь на питання, як можна пояснити суспільству, чому суд ухвалив саме таку постанову, а не іншу. Це важливо, адже окремі респонденти пропонували такий варіант новацій, як "має бути чітко і безсумнівно зрозуміло ЧОМУ суд вирішив САМЕ ТАК".


Якими мають бути нові стандарти поведінки судді?

Більше половини правників упевнені в тому, що судді нового Верховного Суду мають запровадити передусім такі нові стандарти поведінки, як:

– по-перше, негайне оприлюднення фактів втручання збоку політиків і публічних службовців, інших осіб у діяльність Верховного Суду;

– по-друге, у разі обґрунтованих публічних звинувачень у нечесній поведінці – звільнення судді з власної ініціативи.

Крім того, опитані респонденти, за винятком суддів, на третє місце поставили вимогу не приватизовувати житло, виділене як службове.

Водночас судді вважають важливішим, щоб судді нового Верховного Суду вели публічні комунікації (персональні блоги, виступи на радіо і телебаченні, інтерв’ю тощо), а також відмовилися від автопарку зі службовими авто для кожного судді.

Не виключено, якби опитувальник передбачав заборону судді відвідувати Адміністрацію президента, цей пункт також би набрав найбільшу кількість голосів.
Хто мав би очолити новий Верховний Суд?

41% опитаних правників переконані, що очільниками нового ВС мали бути судді нового Верховного Суду, які перед призначенням працювали на науковій чи адвокатській ниві.

На противагу їм, 15% воліють бачити очільниками Суду попередніх суддів Верховного Суду України чи суддів вищих спеціалізованих судів, і лише 12% впевнені, що очолювати його мають судді-вихідці з місцевих чи апеляційних судів.

Дослідження показує, що самі судді схильні більше вірити своїм суддям-колегам у питанні очолення Суду, аніж науковцям чи адвокатам.

68% респондентів схиляються до того, що репутація всіх очільників нового Верховного Суду і касаційних судів у його складі не повинна бути заплямованою, зокрема має бути відсутнім негативний висновок Громадської ради доброчесності щодо їх кандидатур.

Водночас опитані судді відводять першості попередній суддівський досвід, а бездоганна репутація і відсутність негативних висновків ГРД – на п’ятому місці (останнє обрав лише кожен четвертий суддя).

Таким чином, у випадку обрання головою нового Верховного Суду Валентини Данішевської, думка більшості опитаних правників врахована: вона – "виходець" з недержавного сектору і має бездоганну репутацію.

Водночас її заступником та головами чотирьох касаційних судів у складі нового Верховного Суду стали виключно попередні очільники вищих спеціалізованих судів: усі, крім одного, попередньо отримали висновок від ГРД про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

На жаль, це може утвердити в думці, що очільників вищих судів навмисне "проводили" через конкурс, десь змінюючи заздалегідь визначені правила конкурсу, десь ігноруючи факти, наведені у висновках від ГРД, щоб вони стали головами касаційних судів у складі нового Верховного Суду.

Не виключено, що якби опитування проводилося після, а не до обрання очільників касаційних судів, результати могли би бути більш песимістичними.

Опитування показало, що на початку діяльності нового Верховного Суду правники мають досить високі очікування від нього, попри те, що більшість не вірить у його спроможність протистояти політичним впливам, і багато висловлюють сумнів у здатності суддів бути доброчесними.

Чи зможуть судді Верховного Суду зламати суспільні стереотипи про суддів як прислужників у політичної чи економічної еліти, чи навпаки змарнують очікування щодо нових стандартів поведінки, – покаже час.

Усе-таки хочеться бути оптимістами і вірити, що новий Верховний Суд не лише не розгубить той кредит довіри, а й примножить його (Українська правда (http://www.pravda.com.ua/columns/2017/12/12/7165253/). – 2017. – 12.12).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Схожі:

Конституційний процес в україні iconКонституційний процес в україні

Конституційний процес в україні iconКонституційний процес в україні

Конституційний процес в україні iconКонституційний процес в україні

Конституційний процес в україні iconКонституційний процес в україні
«Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх і зовнішніх політичних викликів у Польщі 6
Конституційний процес в україні iconКонституційний процес в україні
П. Вуец, Главком: Конституция «на крови». Дожмет ли Порошенко «особый статус Донбасса» 18
Конституційний процес в україні iconЕфект інтегрованого уроку Завдання сучасної шкільної освіти −
Це процес об'єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення й утворення взаємозв'язків…
Конституційний процес в україні iconРетроспективний аналіз становлення І розвитку дитячої періодичної преси в Україні
Протягом багатьох років відбувався процес накопичення та систематизації творів для дітей, створювались спеціалізовані видавництва,...
Конституційний процес в україні iconПрограма факультативного курсу «Пізнаємо Україну»
Зростаючі потреби у спілкуванні та співпраці між країнами І людьми з різними мовами та культурними традиціями, процес оновлення освітньої...
Конституційний процес в україні iconПрограма факультативного курсу «Пізнаємо Україну»
Зростаючі потреби у спілкуванні та співпраці між країнами І людьми з різними мовами та культурними традиціями, процес оновлення освітньої...
Конституційний процес в україні iconКерований навчальний процес із реальним прогнозованим результатом сьогодні є інноваційною діяльністю в освіті
Використання європейського мовного портфоліо дозволяє зробити процес іншомовного навчання більш прозорим для учнів, допомагаючи їм...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка