Конституційний процес в україні



Сторінка1/16
Дата конвертації03.03.2018
Розмір1.99 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ:

політико-правові аспекти

Бюлетень інформаційно-аналітичних матеріалів

4 2014


Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Національна юридична бібліотека

Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ)

Конституційний процес

в україні: політико-правові аспекти

Бюлетень інформаційно-аналітичних матеріалів

Додаток до журналу «Україна: події, факти, комментарі»
№ 4 2014
Редакційна колегія:

О. Онищенко, академік-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України,
член Конституційної Асамблеї України;

(голова)

В. Горовий, д-р іст. наук, професор, заступник генерального директора НБУВ

(заступник головного редактора)
Т. Гранчак, відповідальний секретар;

Н. Іванова, зав. аналітично-прогностичного відділу НЮБ;

Ю. Половинчак, заввідділу обслуговування інформаційними ресурсами НЮБ;

В. Удовик, директор Фонду Президентів України
Адреса редакції:

НБУВ, просп. 40-річчя Жовтня, 3, Київ, 03039, Україна

Передрук – тільки з дозволу редакції


© Національна бібліотека України імені
В. І. Вернадського, 2014


ЗМІСТ


АНАЛІТИЧНИЙ РАКУРС 5

C. Полтавець, старш. наук. співроб. НЮБ НБУВ, канд. політ. наук 5

Конституція України: Настав час змін? 5

В. Пальчук, мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ, канд. наук із соц. комунікацій 10

Конституційні зміни від Президента: децентралізація влади при збільшенні повноважень глави держави 10

НОВИНИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ 19

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 21

до проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України» 21

Закон УкраЇни 26

Про внесення змін до Конституції України 26

КОСТИТУЦІЙНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ 37

ЗАКОНОДАВЧОЇ БАЗИ УКРАЇНИ 37

П. Пилипенко, завкафедри Львівського національного університету ім. І. Франка, 38

д-р юрид. наук, проф. 38

Юридичні аспекти мовного питання в Україні 38

СУСПІЛЬНА ДУМКА 47

М. Найєм, Українська правда: Новий проект Конституції: втілення мрій Петра Порошенка 47

Н. Коломоец, ТСН.ua: Какая она, Конституция Порошенко 51

ПОЗИЦІЯ ВЛАДИ, ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ, 55

ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 55

ЕКСПЕРТНИЙ КОМЕНТАР 70

Ю. Ганущак, експерт із питань реформи місцевого самоуправління 70

Нова Конституція: що написано між рядків 70

ВИСНОВОК 72

групи науковців та громадських експертів 72

щодо Проекту Закону про внесення змін до Конституції України 72

4178а від 26.06.2014 72



В. Речицький, конституційний експерт ХПГ 85

Критичні тези щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від Президента України Петра Порошенка 85

С. Різник, голова Центру конституційних ініціатив, доцент кафедри конституційного права Львівського національного університету ім. І. Франка, канд. юрид. наук, спеціально для УП 91

Сила Конституції, або Як жити по-новому 91

І. Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ 96

Україні потрібні децентралізація та створення системи якісного публічного урядування 96

Проект Конституции Порошенко – что и почему нужно менять: 100

оценки экспертов 100

КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 105

Японія 105

Велика Британія 111

Іспанія 112

Туреччина 114

Російська Федерація 116

Узбекистан 117

Республіка Вірменія 120

Королівство Таїланд 121


АНАЛІТИЧНИЙ РАКУРС




C. Полтавець, старш. наук. співроб. НЮБ НБУВ, канд. політ. наук

Конституція України: Настав час змін?


Творення нової держави завжди передбачає ситуацію, за якої конституційний процес триває або паралельно з творенням державних інституцій, або ж створення Конституції передує виникненню цілої держави. Історія українського конституціоналізму теж зберігає такі приклади. Варто згадати хоча б «Договори і постанови прав і свобод військових між Ясновельможним Його Милості паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорізького, і між генеральними особами, полковниками і тим же Військом Запорізьким з повною згодою з обох сторін» та «Проєкт «Конституційних Основ» Української Держави в світлі програмових засад Гетьманського Руху», опублікований у Нью-Йорку в 1978 р. Зрозуміло, що Конституція будь-якої держави – це своєрідний «еталон», відповідно до якого в подальшому вибудовується вся система «стримань та противаг» усередині держави. Водночас у Основному законі відображаються та гарантуються права й свободи більшості громадян країни. Саме тому конституційні зміни в більшості випадків супроводжуються бурхливими дискусіями як у колі фахівців: істориків, юристів, політологів, так і всередині широкого громадського загалу. Симптоматично, що «актуалізація» конституційних змін, як правило, завжди пов’язана зі спробами політичних еліт забезпечити свої різнопланові інтереси в процесі формування державних інституцій. Подібне «стимулювання» інтересу громадян до конституційних змін обумовлене тим, що переважна їх (громадян) більшість має досить приблизні уявлення про такі поняття як: форма державного правління, форма державного устрою, політичний режим і т. ін. Важливо, що у вітчизняних дискусіях, які тривають на сторінках друкованих ЗМІ та на телебаченні, акцентується увага, відповідно, читача та глядача, на перевагах чи недоліках змін до Конституції з огляду на їх соціальний, економічний зміст. При цьому обґрунтування «соціальних переваг» федеративної держави перед унітарною виглядає непереконливо, оскільки ґрунтується в переважній більшості випадків не на економічних розрахунках, а лише на популістських гаслах.



На сьогодні спроба внесення змін до Основного закону держави формально пов’язана з відновленням дії Конституції України в редакції від 28 червня 1996 р. із врахуванням змін від 8 грудня 2004 р., які легітимізували в Україні парламентсько-президентську форму державного правління.

У пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України», поданого Президентом України, вказано, що «переважна більшість запропонованих змін стосуються саме децентралізації публічної влади в Україні та посилення конституційно-правового статусу місцевого самоврядування. Запропоновано докорінно змінити засади організації та функціонування органів місцевого самоврядування шляхом закріплення його розуміння як права і спроможності жителів громад у межах Конституції і законів України самостійно вирішувати питання місцевого значення в інтересах місцевого населення як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування». Уряд в унісон главі держави також стверджує, що головна мета реформи: передати на місця повноваження та фінансові інструменти для їх реалізації; розмежувати повноваження між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади; визначити механізми відповідальності органів місцевого самоврядування перед виборцями та перед державою. За задумом урядовців до компетенції громади (найменшої територіальної одиниці) мають належати: розвиток та утримання місцевої інфраструктури; благоустрій; планування розвитку територій та їх забудови; соціальна допомога; первинна медицина; швидка медична допомога; освіта від дошкільного рівня включно із середньою; пасажирські перевезення; житлово-комунальні послуги включно з утриманням належної до них інфраструктури; утримання муніципальної міліції; культурно-освітня сфера, у тому числі фізкультура й спорт. На рівні району будуть відповідати за: об’єкти районної власності; транспорт; надання вторинної медичної допомоги; виховання дітей у школах-інтернатах. Водночас місцева влада на регіональному рівні повинна буде забезпечувати: спеціалізовану середню освіту та медичну допомогу; транспортну інфраструктуру; спорт, культуру, туризм. Коментуючи майбутні реформи, віце-прем’єр В. Гройсман уточнює, що державні фінансові потоки теж підлягатимуть децентралізації, зокрема, передбачається збільшення частки другого кошику бюджету на 30 %. Навіть на перший погляд видно, що ефективне функціонування всієї соціально-економічної сфери має забезпечуватися на рівні відповідних територій. І якщо на рівні регіону фінансові ресурси ще можуть бути знайдені, то на найнижчому рівні – рівні громад із цим можуть виникнути величезні проблеми. По-перше тому, що в селах та невеликих містечках, як правило, відсутні бюджетоутворювальні підприємства. По-друге, з великою долею імовірності можна прогнозувати проблему кадрів, які повинні забезпечувати нормальне функціонування та ефективну діяльність у тих галузях господарювання, які «ляжуть на плечі» громад. По-третє, без чіткого фінансово-економічного обґрунтування складно уявити, що потреби всіх галузей господарювання територіальних громад покриватимуться за рахунок збільшення бюджетного фінансування на 30 %. Варто зауважити, що до сьогодні залишається відкритим питання подальшої долі державних адміністрацій. Конкретики з цього питання мало. На рівні обіцянок урядовці твердять, що на зміну держадміністраціям будуть створені органи, які здійснюватимуть контрольні та наглядові функції. До їх компетенції буде входити: контроль за дотриманням законів України, координація діяльності територіальних органів виконавчої влади – інспекцій; координація органів влади в умовах надзвичайного стану. Навіть така схематичність в описі майбутніх, альтернативних держадміністраціям, органів влади дає змогу простежити головні їх завдання: контроль та нагляд. З нашої точки зору, контроль за дотриманням законів повинні здійснювати суд та прокуратура, а отже, немає сенсу залишати в системі державної влади по суті ті самі держадміністрації, нехай у них і відберуть частину їх сьогоднішніх повноважень. Крім того, до особливих повноважень представників Президента у відповідному регіоні, згідно зі змінами, які пропонує внести Президент України в ст. 106 Конституції України, належить право подавати «подання, яке зупиняє дію рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування з мотивів його невідповідності Конституції України…». Таким чином у представників Президента з’являється право трактувати Конституцію України та ставити під сумнів законність рішень, прийнятих українським парламентом. Таким чином створюється потенційна загроза того, що Президент України матиме можливість зупиняти рішення як парламенту, так і місцевих органів державної влади, що не сприятиме стабільності політичної системи.

Вітчизняні експерти ставлять під сумнів доцільність внесення змін у Конституцію України в нинішніх доволі непростих геополітичних умовах. Так, наприклад, екс-міністр юстиції С. Головатий вважає, що в умовах, коли Україна фактично веде війну із сусідньою державою, конституційна реформа не на часі, оскільки найголовніше завдання зберегти цілісність держави.

Водночас на думку завкафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук НаУКМА М. Козюбри, довготривалий конституційний процес в Україні досить химерно поєднує в собі конституційний ідеалізм та конституційний нігілізм. Так, з одного боку, у суспільстві існують очікування, що зміни до Конституції сприятимуть розв’язанню всіх проблем, а з іншого – будь-яка українська влада незалежно від її забарвлення не дотримувалася норм Конституції. Саме тому виникають серйозні сумніви, що в майбутньому влада буде слідувати конституційним нормам. Професор В. Мусіяка переконаний: те що завжди до сьогодні робили президенти та уряди не вкладається в конституційні рамки. Вони діяли так, наче Конституції немає взагалі. На його думку, до того часу поки суспільство буде терпіти таку ситуацію завжди існуватиме загроза авторитаризму та беззаконня. Натомість центральним суб’єктом влади має стати територіальна община, вважає фахівець. М. Козюбра, В. Мусіяка і С. Головатий переконані, що нинішній парламент не здатний знайти компроміс та внести зміни до Конституції України.

Хоча тема децентралізації влади в Україні, від часу анексії Криму Російською Федерацією, стала однією з найактуальніших у політичному дискурсі не тільки на вітчизняних теренах, а й на міжнародній арені. Останнім часом, аналізуючи пропоновані Президентом України конституційні зміни, експерти звертають увагу не тільки на законодавчі новели в місцевому самоврядуванні. Так, оцінюючи спроби Президента перетягнути владні «важелі» на свій бік,


М. Козюбра твердить, що зарубіжний досвід підказує: сила Президента не завжди полягає у кількості повноважень, які закріплені за ним у Конституції. У багатьох випадках сила Президента визначається такими політичними факторами, як прихильна до глави держави парламентська більшість. Крім того, немає чіткої гарантії того, що зміни в Конституцію не будуть вноситись, орієнтуючись на нового Президента.

Стосовно недоліків нинішньої редакції Конституції С. Головатий переконаний, що до того часу поки можна покращити існуюче законодавство шляхом прийняття простого закону і таким чином реформувати судову владу, місцеве самоуправління чи подолати корупцію, не варто чіпати Конституцію. Узагальнюючи оцінку запропонованого Президентом України законопроекту, С. Головатий зробив невтішний висновок: «Складається враження, що цей законопроект писали студенти юрфаку другого курсу. Настільки він технічно непрофесійно написаний» (http://ua.racurs.ua/572-konstytuciya-udoskonalennya-osnovnyy-zakon).

Серед інших недоліків експерти, зокрема, виділяють такий. У проекті закону пропонується перейменувати «область» у «регіон». За таких умов, вважають фахівці, існує загроза блокування роботи обласних апеляційних судів, тому що в зазначеному законопроекті не передбачено внесення змін до назв відповідних судів.

Слід також зауважити, що, незважаючи на проблеми з транспарентністю стосовно змін до Конституції України, громадськість все ж провела низку круглих столів, на яких обговорювалися запропоновані П. Порошенком зміни до Основного закону держави. Так, у процесі проведення круглого столу на тему: «Зміни до Конституції України – бачення профспілок» було висловлено суттєві зауваження та пропозиції до його змісту. Так, наприклад, пропонувалося запровадження інституту народної законодавчої ініціативи, який передбачав би можливість позачергового внесення на розгляд парламенту будь-якого законопроекту за умови якщо його підтримують не менше 100–200 тис. громадян. За таким самим принципом можна було б передбачити право внесення змін до Конституції за умови, що їх підтримає не менше 1,5 млн громадян країни. У цьому контексті до суб’єктів законодавчої ініціативи пропонувалося зараховувати профспілки, уповноваженого ВР з прав людини.

Інша громадська організація – Українська асоціація районних та обласних рад під час засідання правління асоціації в ході обговорення конституційних змін акцентувала увагу на таких питаннях: процедура обрання голови обласної та районної ради через прямі вибори чи обранням депутатами відповідної ради. Під час обговорення учасники дійшли неоднозначного, з нашої точки зору, висновку, що прямі вибори голів обласних рад можуть призвести до федералізації країни. Більшість присутніх наполягала на тому, що правове регулювання місцевого самоврядування в Конституції України має бути рамковим, щоб зайва деталізація механізмів здійснення місцевого самоврядування не перешкоджала розвитку громад у світі, який динамічно змінюється. Від членів правління асоціації надходили пропозиції: віднести призначення голів місцевих державних адміністрацій до компетенції уряду, а не Президента; встановити строк повноважень місцевих рад і їх голів п’ять років; передбачити, що рішення голів місцевих держадміністрацій про зупинення рішення органу місцевого самоврядування розглядається судом негайно.

Як бачимо з вищенаведеного, українське суспільство дозріло до змін у системі здійснення та розподілу владних повноважень. З іншого боку механізм реформування системи місцевого самоврядування потребує широкого, детального, всебічного обговорення. Маючи за плечима досвід нелегітимних дій, зокрема, парламенту, коли зміни до Конституції вносилися з порушенням чинних конституційних норм, можна з великою долею імовірності припустити, що перетягування владного канату між Президентом та парламентом триватиме й надалі. Свідченням неоднозначності змін до Конституції України може стати навіть побіжне ознайомлення з Порівняльною таблицею до проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України». Так, наприклад, у новій редакції ст. 82 Конституції України сказано: «Верховна Рада України є повноважною за умови обрання і складення присяги не менше як двома третинами народних депутатів України від її конституційного складу». У старій (до сьогодні чинній редакції) мова йде лише про «обрання». За таких умов існує імовірність визнання парламенту неповноважним, якщо присягу не склали дві третини народних депутатів України від його (парламенту) конституційного складу, а отже, виникає поле для політичного маневру з боку Президента. Водночас ст. 85 законопроекту твердить, що «до повноважень Верховної Ради України належить: …надання згоди на призначення на посаду Президентом України Голови Служби Безпеки України; надання згоди на призначення на посаду Президентом України Голови Державного бюро розслідувань»; п. 25 «надання згоди на призначення Президентом України Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокурору України, що має наслідком його відставку з посади». Здавалося б нічого дивного в пропонованих змінах немає, бо мова ж іде про парламентсько-президентську форму правління. Але далі в ст. 106 законопроекту, яка стосується повноважень Президента України, є декілька серйозних доповнень, зокрема такі: «призначає на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняє з посади Генерального прокурора України»; «призначає на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняє з посади Голову Служби Безпеки України»; «призначає на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняє з посади Голову Державного бюро розслідувань». Як бачимо, якщо на призначення голови СБУ, Генерального прокурора України та голови Державного бюро розслідувань потрібна згода парламенту, то звільнити з посади цих чиновників Президент матиме право самостійно. А отже, зазначені посадові особи перебуватимуть у певній залежності від Президента.

Фракції «Батьківщина» та «Свобода» на початку липня 2014 р. висловилися проти запропонованих Президентом України П. Порошенком змін до Конституції України та вимагали внести на розгляд парламенту новий проект змін до Основного закону, який би не передбачав узурпації влади новим главою держави (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: http://zik.ua/ua/news/2014/05/15/uryad_vynis_na_obgovorennya_zminy_do_konstytuts; _shchodo_detsentralizatsii_vlady__groysman_488413; http://racurs.ua/557-konstitucionnaya-komissiya-izmeneniya-v-konstituzhiyu; http://www.5.ua/ukrajina/politika/item/388004-batkivshchyna-i-svoboda-proty-zaproponovanykh-poroshenkom-zmin-do-konstytutsii; http://ua.racurs.ua/572-konstytuciya-udoskonalennya-osnovnyy-zakon; http://racurs.ua/572-konstituciya-kak-usovershenstvovat-osnovnoy-zakon; http://www.president.gov.ua/content/chapter13.html; http://prezident.gov.ua/content/kr-st.html; http://expert.fpsu.org.ua/pravovim-inspektoram/155-zmini-do-konstitutsiji-ukrajini-bachennya-profspilok; http://gazetavv.com/news/policy/121419-batkvschina-vimagaye-vdtermnuvati-rozglyad-proektu-zmn-do-konstitucyi-ukrayini.html; http://rozvytok.in.ua/news/1186-vidbulosia-obhovorennia-propozytsii-do-konstytutsii-ukrainy-chlenamy-pravlinnia-ukrainskoi-asotsiatsii-raionnykh-oblasnykh-rad).



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Конституційний процес в україні iconКонституційний процес в україні

Конституційний процес в україні iconКонституційний процес в україні

Конституційний процес в україні iconКонституційний процес в україні
«Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх і зовнішніх політичних викликів у Польщі 6
Конституційний процес в україні iconКонституційний процес в україні
В. Червоненко, ввс україна: "Народний імпічмент" Порошенку: чи можна це зробити? 15
Конституційний процес в україні iconКонституційний процес в україні
П. Вуец, Главком: Конституция «на крови». Дожмет ли Порошенко «особый статус Донбасса» 18
Конституційний процес в україні iconЕфект інтегрованого уроку Завдання сучасної шкільної освіти −
Це процес об'єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення й утворення взаємозв'язків…
Конституційний процес в україні iconРетроспективний аналіз становлення І розвитку дитячої періодичної преси в Україні
Протягом багатьох років відбувався процес накопичення та систематизації творів для дітей, створювались спеціалізовані видавництва,...
Конституційний процес в україні iconПрограма факультативного курсу «Пізнаємо Україну»
Зростаючі потреби у спілкуванні та співпраці між країнами І людьми з різними мовами та культурними традиціями, процес оновлення освітньої...
Конституційний процес в україні iconПрограма факультативного курсу «Пізнаємо Україну»
Зростаючі потреби у спілкуванні та співпраці між країнами І людьми з різними мовами та культурними традиціями, процес оновлення освітньої...
Конституційний процес в україні iconКерований навчальний процес із реальним прогнозованим результатом сьогодні є інноваційною діяльністю в освіті
Використання європейського мовного портфоліо дозволяє зробити процес іншомовного навчання більш прозорим для учнів, допомагаючи їм...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка