Козацька Покрова 14 жовтня ─ Покрова Бо-жої Матері



Скачати 396.9 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації16.03.2018
Розмір396.9 Kb.
1   2   3

Наталія Свиридюк відроджує ляльку-мотанку

З майстринею особисто позна-йомилася у Великій Багачці в травні цього року на відкритті пам'ятника кобзарю Куш-нерику. Жінка продавала мА-ленькі ляльки по 10 грн і великі по 60. Вдруге зустрілися на Сорочинському ярмарку. Вирі-шила взяти інтерв’ю спеціаль-но для філолога:

Наталіє Олександрівно, звідки з'явилася така ідея відродити прадавню українську ляльку-мотанку?

─ Коли я була маленькою, у мене бабуся такі ляльки ро-била. Але лише протягом 2003-2004 років почала підшукувати матеріал у різних етно-графічних книгах. У журналі «Київська старовина» за 1904 рік знайшла статтю Марка Грушевського (четвертий брат самого Михайла Грушевсь-кого). Там було цікаво описано про усілякі ляльки.

А ким ви до цього працювали?

─ Я закінчила Харківську ака-демію культури. Двадцять ро-ків працювала бібліотекарем у 1-му читальному залі Пол-тавського державного педагог-гічного університету імені В. Г. Короленка. А зараз пов-ністю присвятила себе від-родженню даної справи. Зараз ходжу по стареньких бабусях і збираю матеріал про ляльку-мотанку у Полтавській області.

Уже робили десь персональні виставки чи майстер-класи?

─ Здобула ІІ місце на фестивалі у с. Черняхівка, присвяченому Марії Башкірцевої. Давала майстер-клас у Решетилівці на святі «Воскресни, писанка». Була у Пирогове у дні «Ук-раїнське село запрошується». На Сорочинському ярмарку у 2006 році наш президент Вік-тор Ющенко придбав 6 моїх ляльок. А в Музеї українського декоративного мистецтва на території Києво-Печерської лаври купили 2 ляльки. На самому майстер-класі були присутніми 60 чоловік.

Що вас надихає на створення таких шедеврів?

─ Моя донька дає багато ідей по створенню. Вона у мене навчається у художній школі.

Розкажіть, будь ласка, про феномен ляльки-мотанки в українському етносі!

─ Лялька-мотанка у час свого виникнення виконувала важ-ливу роль в обрядах. Вона пов'язана з давніми язичними культами землі, весняного про-будження природи, вшану-ванням духів предків. Ймовір-ним праобразом її є культові жіночі фігурки з глини, що належать до трипільської куль-тури. Вони є втілення богині-покровительки домашнього вогнища. Такі ляльки-опудала, як Масляна, Марена, Купайло і Русалка, що є символами вмираючих і воскресаючих богів мають своє продовження саме в ляльці-мотанці, яка втілює зв'язок поколінь, безкінечний ланцюг життя.

Ще в ХІХ ст., у приданому дівчини в Україні обов'язково були присутні ляльки-мотанки, що як давні божества піклуються про добробут сім'ї, є втіленням любові, затишку, охороняють здоров'я дітей. Подаровану ляльку жінка збе-рігала аж до появи свого первістка. Таку ляльку клали перед тим, як покласти туди дитятко. Також лялька-мотанка вважалась втіленням душі предків, заступником проти злих чар.

Який вигляд в ідеалі має лялька-мотанка?

─ Являючись магічним символом-оберегом вона не має ігрових ознак: рук, ніг, власне тулуба ( об'ємною в неї є лише голова). Іконографічно визначальним в ляльках-мо-танках є хрест на обличчі: солярний знак Сонця, вогню (хрест вписаний в коло).

Створюється вона шляхом на-мотування, зв'язування, закру-чення. В українській міфології вузол (замкнуте магічне коло захищає проти нечисті, сим-волізує безперервність, долю. В основу ляльки вплітаються сухі трави-обереги: любисток, м'ята, материнка. Роблять мотанку без допомоги голки, яку ви-користовують лише при оздобленні одягу та виготов-ленні декоративних деталей.



Спілкувалася МАРИНА БОРИСЕНКО, група У-43.
Німці святкують

9 листопада 2009 року Німеччина святкуватиме 20-ту річницю падіння Берлінської стіни, але до такої визначної події відповідальні та аж надто ретельні у ви-конанні завдань німці го-туються вже за місяць. Чому ж ця дата є такою важливою? Ад-же згідно з проведеними німецькими газетами опиту-ваннями серед молоді було встановлено, що більшість німецьких школярів не знають, що таке НДР (Німецька Де-мократична Республіка, нім. „DDR“) і чому їхні батьки та дідусі з бабусями так не люблять Берлінську стіну. А почалося все з того, що після повної та безповоротної капітуляції Німеччини у Другій Світовій війні територію сто-годнішньої Федеративної Ре-спубліки було розділено на окупаційні зони між країнами-переможницями: США, Ве-ликобританія та Франція контролювали ФРН, а Радянсь-кий Союз диктував свої пра-вила гри НДР. За три роки існування двох нових держав зі східної комуністичної Німеч-чини в західну втекли понад два мільйони громадян. Така ситуація не влаштовувала ра-дянську верхівку, тож вирішен-ням даної проблеми для СРСР стало зведення муру, що ділив Берлін на східну та західну частини. У ніч на 13 серпня 1961 року спеціальними заго-нами робітників було побудовано огорожі з віді-рваних шматків асфальту, колючого дроту, цегли.


Відтоді вільне пересування зі сходу на захід та у зворотному напрямку стало неможливим. Тисячі сімей були розлучені, деякі навіть назавжди…

Між ними була стіна, завдовжки 155 км, заввишки 3,5 м. Громадяни колись єдиної Німеччини були в паніці та відчаї, а Берлінська стіна тим часом міцнішала, конструкція муру ставала все надійнішою, система прикордонної охорони все пильнішою, а покарання для непокірних все жор-стокішим. Та люди не могли змиритися з тим, що вже ніко-ли не побачать свої родичів, коханих, друзів, які зали-шилися по той бік триклятої стіни. І колись добропорядні громадяни йшли проти держави і… тікали. Та вдалось це одиницям, багато хто загинув від куль охоронців.

Але 1989 року все змінилось: молодий та перспективний Горбачов, якого німці лагідно називали „Горбі“ вимагає ре-форм у НДР. Наслідок – 9 лис-топада 1989 року владою дозволено візити до Західної Німеччини громадянам НДР. Та чекати більше було несила, і солдати під натиском збудженого багатотисячного натовпу без наказу згори від-чиняють кордони, а студенти демонстративно залазять на стіну та зносять огорожі. Сьогодні від колишньої зло-вісної Берлінської стіни залишився лише невеликий шмат: він є одним із обов’язкових для огляду об’єк-тів у інформаційному центрі Берлінської стіни.

ЮЛІЯ ПЕТРЕНКО, викладач кафедри романо-германських мов

Свято з закордонними коренями



Хеллоуін.

Повернення до язичницьких обрядів чи жахи нічних вулиць?

Що може змусити звичайних людей, заклопотаних денними справами, перетворитися на страхітливих монстрів чи відьом? Не повний місяць і не помилка пластичного хірурга. Звичайно, це «день усіх святих» Хеллоуін. Ну, що ж, ласкаво просимо в місто жахів! Але спершу повернімося в минуле й пригадаймо з чого ж все почалося...

Назва Halloween виникла від слова Hallowe’en — скорочення виразу All Hallow’s Eve, який розшифровується як All Hallowed Souls Eve (дослівно: Канун Всех Святых Душ). Є також й інша думка: ніби-то назва Halloween походить від слова Helavinn или Helavind (Helа — «кого?», «Хели» (Хель — германська богиня смерті, її ім.’я перекладається як «прірва», «пекло»).

Хеллоуін («hа11оwееn») похо-дить від стародавнього свята Самайн. Кельти, які жили 2000 років тому на території Ірландії, Великобританії й Північної Фран-ції, відзначали Новий Рік першого листопада. Цей день визначав закінчення сезону збору врожаю й відкривав новий: холодний і темний, який асоціювався з про-цесом згасання життя ─ смертю... Кельти вірили, що в передно-ворічну ніч кордони, які відділяють світ живих від світу померлих, зникають. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада вони відзначали Самайн ─ день, у який духи померлих повертаються на землю. Духи, згідно кельським легендам, приносили з собою біди, знищували посіви й врожаї. Але, крім неприємностей, робили й щось корисне: допомагали друї-дам ─ кельським священослужителям ─ здійсню-вати віщування на майбутнє. Враховуючи повну залежність тогочасних людей від лютих природних умов, ці пророцтва були необхідними кельтам для комфортного й спокійного перези-мування. Щоб відзначити Самайн, друїди зводили гігантські священ-ні багаття, навколо яких збиралися люди для проведення жертво-приношення на честь богів і про-рокування майбутнього.

Під час святкування кельти одягалися якомога страшніше ─ у тваринні шкури й голови, сподіваючись розлякати потой-бічних гостей. Коли свята закін-чувалися, кельти запалювали свої домашні вогнища від священного багаття. Цей ритуал повинен був захистити їх від бід.

Існує цікава «гарбузова» тради-ція, яка нараховує століття й бере початок від ірландських міфів про чоловіка на прізвисько Джек-скнара. Згідно з легендою, він запросив самого диявола на ярмарку, але будучи скупим, по-просив диявола перетворитися на монету. Коли диявол це зробив, Джек поклав монетку біля сріб-ного хрестика, що не дало дияволу змоги повернути свій первісний вигляд. Але все-таки Джек звільнив диявола, взявши з остан-нього клятву не чіпати його протягом року, а після смерті не претендувати на його душу. За цей рік Джек вдруге обдурив диявола: він змусив нечистого залізти на дерево й намалював на стовбурі хрест. Дияволу знову давелося да-вати клятву про недоторканість Джека… Таким чином, Джек зміг прожити 10 років спокійно. Коли Джек помер, Господь, звичайно, відмовився прийняти такого грішника. Диявол теж змушений був виконати обіцянку. Отже, Джека було відправлено в непроглядну ніч з єдиною вуг-линкою для освітлення шляху. Він поклав вуглинку у порожню ріпу і пішов мандрувати. Ірландці на-зивають його «Jack of the lantern» (Блукаючий вогник).



В Ірландії іта Шотландії люди почали майструвати свої версії блукаючого вогника, вирізаючи потворні обличчя із ріпи, гарбуза чи картоплі, викладаючи їх на підвіконні чи біля дверей, щоб відлякати Джека-скнару та іншу нечисть.

У 800-ті роки на кельтських зем-лях розповсюджувався вплив християнства. Папа Боніфатій IV утвердив 1 листопада як День Усіх Святих, намагаючись відволікти англійців від язичницьких звичаїв. Але традиції, які збереглися в на-родній пам'яті, знищити до кінця так і не вдалося.

Сьогодні від стародавнього кельського свята залишився набір кумедних і захоплюючих звичаїв і традицій. У ніч на Хеллоуїн люди одягаються в костюми нечистої сили та влаштовують веселі вечірки й маскаради. Популярні будь-які персонажі, головне ─ якомога страшніше злякати інших учасників свята. Відьми, демони, кати, вампіри ─ всілякі герої жахів оживають і блукають вулицями міст.



Головний символ Хеллоуіна ─ гарбузова голова, що світиться. Із неї вибирається серцевина, вирізаються люті очі, рот, ніс, у середину ставлять свічку. Гарбуз символізує одночасно закінчення збору врожаю, злото духа і вогонь, що відлякує його. Крім гарбузових вогнів люди використовують феєрверки. Обов'язковий атрибут Хеллоуіна ─ обряд «trik or track» («капость чи подарунок»), коли діти ходять по домівкам з кри-ками: «пригощай, а то пошкодуєш!». На тих, хто відмовляє вимогам маленьких злодіїв, чекають малоприємні сюрпризи: вимащена сажею ручка дверей тощо. Також в оселях влаштовують «яблучні» змагання: яблука кидають у воду, а гравці дістають їх зубами. При цьому руки зв’язані за спиною.

Сидячи біля вогнища, діти та молодь розповідають страшні історії й ворожать. Існує багато хеллоуінських ворожінь. Найроз-повсюдженіша — «на вогнищі». Дівчина повинна кинути в багаття два каштани ─ якщо плоди будуть горіти поряд, дівчину чекає мир і злагода з милим, а якщо каштани розкотяться ─ розлука неминуча…

Які корективи внесла у святкування сучасна молодь? Під-літки одягаються в чорний колір, малюють на обличчі страшні гри-маси і, не забуваючи про гарбуз зі свічкою, ідуть блукати вулицями міста. На жаль, люди старшого по-коління не завжди розуміють ці традиції, і якщо вони опиняться вночі на цьому маскараді нечисті, то вирази їхніх облич можуть бути страшнішими за грим святкуючих. Це пояснюється тим, що наші дідусі і бабусі притримуються релігійних православних традицій. І таке свято, на їх думку, неприпустиме.

У ніч з 31 жовтня на 1 листопада люди очікують на якісь надпри-родні дива. А чи траплялося з вами щось страшне? Одна історія трапилася із українською спі-вачкою Русланою. З чоловіком Руся поїхала до Шотландії. В од-ному похмурому місті подружжя завітало до старовинного замку. Уночі почувся дивний шерех і скрип, але спочатку молодята подумали, що то стара будівля дає про себе знати. Але згодом пролунали крики, від яких хо-лонула кров, і хтось намагався відчинити двері до їхньої кімнати. Коли наші туристи вийшли по-дивитися, то в коридорі нікого не було. А на стелі в коридорі почали проявлятися краплі крові. Можемо уявити, що подружжя відчуло в той момент, але коли сходами промайнув якийсь туманний об-раз, молоді люди, не вагаючись, покинули «замок з привидами». Слова співачки «і ноги моєї тут не буде» усім зрозумілі.

Теперішню молодь нічим не злякаєш. Дехто охоче йде уночі на кладовище випробовувати до-лю. Підлітки розповідали, що бачили біле сяйво над цвинтарем і відчували холодок, який проходив повз їхнє тіло, при цьому стан був

такий, що не можна було поворухнутися, а страх приходив лише пізніше... Людство віками намагається розгадати вічну таємницю народження та смерті людини, і, можливо, молодь, відзначаючи ці свята, хоче глибше пізнати світ і розкрити всі його таємниці.

Тож вам, любі читачі, ви-рішувати: святкувати Хеллоуін чи ні, одягати на себе страхітливі костюми та йти «полювати на привидів», чи продовжувати ввечері спокійне розмірене жит-тя… Веселого і трішечки страш-ного (по-доброму страшного) вам свята! АНЯ ЄРМОЛАЄВА, У-32


Свята народні та міжнародні

1 жовтня ─ Міжнародний день музики

1 жовтня ─ Міжнародний день людей похилого віку

1 жовтня ─ День ветерана

1 жовтня ─ День працівників освіти

2 жовтня ─ Міжнародний день лікаря

5 жовтня ─ День вчителя

8 жовтня ─ День художника

9 жовтня ─ Всесвітній день пошти

14 жовтня ─ День Українського козацтва, Покрова

18 жовтня - 90 років тому (1918) у Львові було засновано Українську Національну Раду ЗУНР-ЗОУНР

24 жовтня ─ Міжнародний день Організації Об'єднаних Націй

28 жовтня ─ День рятівника

31 жовтня ─ Свято апостола й євангеліста Луки



Літературно-мистецький календар

2.10. ─ 65 років від дня народження Б.М.Стельмаха (1943), українського драматурга, поета, перекладача

5.10. - 135 років від дня народження М.Ю.Яцківа (1873-1961), українського письменника

8.10.- 125 років від дня народження П.О.Єфремова (1883-?), українського літературознавця, критика

12.10. - 125 років від дня народження О.І.Корольчука (1883-1925), українського актора і режисера

- 105 років від дня народження Я.В.Майстренка (1903-1987), українського драматурга, перекладача

14 жовтня - * 65 років від дня народження Р.О.Кириченко (1943), української співачки

Свіча пам’яті



Третього жовтня передчасно пішов із життя Ігор Римарук – український поет, у минулому - багаторічний головний редак-тор журналу «Сучасність», за-відувач редакції сучасної ук-раїнської літератури видав-ництва «Дніпро», віце-пре-зидент Асоціації українських письменників, лауреат Націо-нальної премії імені Тараса Шевченка. Поета збила автівка. Ігореві Римаруку було 50 років. Похорон відбувся 5 жовтня у Львові на Личаківському кла-довищі.

І́гор Микола́йович Римару́к народився 4 липня 1958 року в селі М’якоти, Ізяславский ра-йон, Хмельницька область. Закінчив факультет жур-налістики Київського універ-ситету ім. Т. Г. Шевченка. Працював у пресі та видав-ництвах. Багатолітній голов-ний редактор журналу «Су-часність», завідувач редакції сучасної української літератури видавництва «Дніпро», віце-президент Асоціації ук-раїнських письменників.

1979 — закінчив факультет журналістики Київського уні-верситету ім. Т.Г. Шевченка, одружився із Ольгою Унгурян.

1982 — народилася донька Анастасія

1984 — виходить перша збірка поета ”Висока вода”, стає членом Спілки письменників, живе з акторкою Галиною Стефановою

1989 — одружився з письменницею Ірен Роздобудь-ко, розлучився 2006-го

2004, лютий — очолив Асоціа-цію українських письменників

2007 — узяв церковний шлюб із перекладачкою Ларисою Андрієвською, переїхав до Львова.

Найближчий друг поета — письменник Василь Шкляр, 57 років.

Удостоєний Шевченківської премії за збірку ”Діва обида” (2002).

Автор книг «Висока вода» (1984), «Упродовж снігопаду» (1988), «Нічні голоси» (1991), «Goldener Regen» («Золотий дощ», 1996, видавництво «Brodina», німецькою та українською мовами), «Діва Обида» (2000, 2002), «Бер-мудський трикутник» (2007), «Сльоза Богородиці» (2007). Упорядник антології нової ук-раїнської поезії «Вісім-десятники» (1990, Едмонтон). Вірші перекладалися багатьма мовами світу, друкувалися в англо-, іспано-, польско-, російсько-,румуно-, шведсько-, німецькомовних антологіях української поезії.
ПОЕЗІЯ І. РИМАРУКА

ДІВАОБИДА

І

Стали над прірвою — хто потойбіч? ─



темні обидва.

Плакала в ніч із коханих облич

Діва Обида.
Хтось упаде — бо немає для двох

місця на світі.

Душу якого заманює Бог

в порвані сіті?


Вже прикипіла до тисячі пліч

траурна бинда...

Кликала пріч із пекельних сторіч

Діва Обида.


Вже перейшли чудеса і хрести,

нетрі і скали.

Люто гнучи задубілі хребти,

що там шукали?

Віщого слова? погибелі? Чи

їдла для бидла?..

Ще озирається, нитку рвучи,

Діва Обида:


може, душа, спопеліла дотла,

не озвіріє...

Чом же ти ймення Обиди взяла,

Діво Маріє?


КСЕРОКОПІЯ

Ірині

ми будемо жити

на тихому-тихому березі

в дитячій іще не наляканій

єресі неначе у Форосі

в еросі недремний наш страж

нескінченний наш серпень

відбитки засмаглого тіла твого

роздрукує на теплім піску як

на ксероксі тайнопис

солодкий клинопис коліна

і лікті і вузлики

гулкі переповнені віщими знаками

вулики допоки в медовій імлі

у знемозі я наше несправжнє минуле

як Трою розкопую

читає при місяці янгол піщану

твою ксерокопію


ДВАДЦЯТИЛІТНІЙ

Ще тільки — «як».

Іще нема — «навіщо».

Вода — як ніч, висока й молода.

У світлі й у кишені вітер свище.

У небі й у чолі горить звіздар.


Ще знаєш все: пророцтва й заповіти,

себе й усіх...

Ще вмієш на льоту

безлюдні пляжі перешепотіти

в безладну колисанку золоту,
а німоту, що підступа до слова, змахнути легко — як сльозину з вій...

Ще днина — безконечна й кольорова.

Ще дівчинка — чужа.

Ще друг — живий.


Ще все довкола точне, як повір'я,

ще байдуже, навіщо і куди

летітимуть

крізь кам'яне повітря

тонкі, як зморшки, промені звізди.
*******

змовкла осінь змахнувши кривавим крилом

зжовкли янголи бо врятувати не вміли
як заснув — то сиджу за родинним столом

а прокинувся — тільки чотири могили


підкидає в дитинство цей сон як батут

але сила тяжіння така невблаганна

я не сплю — я прокинувся в осінь — я тут

де Галина й Микола Ликера і Ганна


в когось янголи білі як перші сніги

в когось чорні мобіли вищать як дебіли


вже заснув — і вернувсь на свої на круги

наче дим — на свої на чотири могили


і лягає осіння рука на плече і якої ще треба від роду офіри
і дунай бистроводий — тече то й тече

і співають фраєрочки — штири то й штири


І чужому навчаймося!

(45 років по смерті Сильвії Плат)

Сільвія Плат народилася 27 жовтня в 1932 році в США, в Новій Англії, недалечко від Бостона на березі океану. Її батько Отто Эміль Плат був професором Бостонського університету. Мати була більше, ніж на 20 років, молодшою за батька. У 8 років дівчинка втрачає батька, трагічно переживає його смерть. Потім у творчості пись-менниці ми не в одній поезії знайдемо ці мотиви – мотиви океану та смерті.

Після закінчення школи у 18 років стажується в Нью-Йорку після одержання перемоги на конкурсі оповідань. Хоча на перший погляд цей період в життя поетки й здається успішним, проте він харак-теризується важкою депресією та спробою самогубства, Сіль-вія переховується в підвалі, і знаходять її тільки через декілька днів.

Пройшовши курс лікування, знову повертається до коледжу, який успішно закінчує, а за вдалу дипломну роботу, присвячену Федору Достоєв-ському, отримує стипендію на навчання в Кембриджі. Тут вона знайомиться з почи-наючим англійським поетом Тедом Хьюзом, який згодом стане її чоловіком.

Подружнє життя їхнє було не дуже вдале, адже двом силь-ним, талановитим, неза-лежним особистостям нелегко жити під одним дахом. Вони неодноразово рвали стосунки й починали все спочатку. Але настав час, коли розрив був остаточний. Творчість цього періоду стає найвизначнішою, а тексти увійдуть пізніше у всі хрестоматії нової аме-риканської поезії.

У 1962 р. виходить перша й остання прижиттєва збірка поезій Сільвії Плат під назвою «Колос». У 1963 р. з’являється друком її роман «Під скляним ковпаком», а через тиждень (11 лютого 1963 року) поетка закінчує життя самогубством, отруївшись газом. У 1965 р. виходить посмертна збірка «Аріель», що стає най-визначнішою в доробку Сільвії Плат. А в 1982 р. письменниця отримує посмертну Пуліт-церівську премію за поезії, які підготував для комісії її чоловік.

Творчість Сільвії Плат достатньо вагома у світовій лі-тературі, і оминути її не можна. Поезії талановитої авторки не просто нові за своїм звучання та натхенні, вони глибоко чут-тєві й відверті; дослідники го-ворять, що всі її вірші що-денникові, дещо навіть занадто оголені, у вірші вона вся: з усім своїм болем, самотністю та криком.

Довгий час про Сільвію Плат ніхто не знав на теренах колишнього союзу. Тільки згодом в більшій чи меншій мі-рі російські перекладачі бе-руться перекладати її твор-чість. І тільки в 2006р. було підготовано в Росії повне зіб-рання поезій Сільвії Плат – 224 вірші.

На жаль, в Україні за цю справу тільки-но беруться. Прочитати поезію Сільвії Плат українською можна лише у вибіркових незначних перекла-дах Оксани Забужко (збірка «Друга спроба»), Олега Лишеги та Оксани Олійник, які можна було лише знайти на інтернет-сайтах, які зараз вже не функціонують. Збірка «Друга спроба» продається в Будинку книги в харківських книгарнях «Фоліо». Ро-сійськомовні переклади в достатній кількості можна зна-йти на ліб.ру. Тому, не зважаючи на те, що рідна мова для нас українська, на-солодімося російськомовними перекладами творів поетки

ЯНА КРИМПОХА, У-31



ПОЕЗІЯ СИЛЬВІЇ ПЛАТ

СЛОВА

Удары


Топоров, и деревья звенят всё сильней.

Эхо за эхом -

Разбегается в стороны топот коней.

Сок сосен - как слёзы,

Он хлещет уже водопадом,

Чтобы озеро скрыло скалы

И снова зеркалом стало.

А рядом -

Белый череп когдатошней жизни.

Зелёными сорняками

Его заплетает трава...

Через годы и годы

На дороге встречаю всё те же слова.

Но они постарели...

Вроде так же копыта стучат,

И разносится топот, совсем как тогда...

А на самом деле

Эту жизнь направляют

Неподвижные звёзды со дна пруда.

Перевод А. Уланова




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Козацька Покрова 14 жовтня ─ Покрова Бо-жої Матері iconСценарій виховної години у 2 (6) класі «Я берегтиму тебе, мамо» Монастирська Надія Михайлівна
Мета: виховувати в учнів почуття любові, шани, поваги до рідної матері, матері України та Божої Матері
Козацька Покрова 14 жовтня ─ Покрова Бо-жої Матері iconШарль Бодлер 1821-1867 Зміст
Заміжжя матері наклало важкий відбиток на характер Шарля, який в підлітковому віці І в юності в піку думкам вітчима та матері часто...
Козацька Покрова 14 жовтня ─ Покрова Бо-жої Матері iconОбраз матері у творчості Бориса Олійника
Б. Олійника; формувати уяву про головні життєві цінності; розвивати естетичне сприйняття художніх образів, фантазію, образне мислення;...
Козацька Покрова 14 жовтня ─ Покрова Бо-жої Матері iconУрок позакласного читання Тема. Материнська свята доброта
Мета: розширити І поглибити знання учнів про значення матері в житті людини, формувати культуру стосунків у сім*ї. Розвивати техніку...
Козацька Покрова 14 жовтня ─ Покрова Бо-жої Матері iconМарко Вовчок „Горпина, Життя матері кріпачки
Мета : через виразне читання оповідання показати тяжке життя матері – кріпачки силу материнського почуття, виробляти вміння відшукувати...
Козацька Покрова 14 жовтня ─ Покрова Бо-жої Матері icon25 жовтня 1943 року визволено місто Дніпропетровськ
Дніпропетровськ. Окупований 25 серпня 1941 р. Звільнений 25 жовтня 1943 р військами 3-го Українського фрнту в ході Дніпропетровської...
Козацька Покрова 14 жовтня ─ Покрова Бо-жої Матері iconДорогий друже! Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом І серцем красу, велич І могут­ність Батьківщини, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як
Батьківщини, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім'ям...
Козацька Покрова 14 жовтня ─ Покрова Бо-жої Матері iconБібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ library sumdu edu ua
Президента України від 4 жовтня 2013 р. №316/2013-рп. Серед отримувачів грантів кандидат фізико-математичних наук, докторант Сумду...
Козацька Покрова 14 жовтня ─ Покрова Бо-жої Матері iconПрезентація учнівського самоврядування «козацька січ» зош І – ІІ ст. №9 м. Ковеля Школа козацького гарту

Козацька Покрова 14 жовтня ─ Покрова Бо-жої Матері iconЗапорозька Січ козацька республіка
Використавши методи проектної роботи, залучити учнів до створення мультимедійної презентації


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка