Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти

Основні завдання психологічної служби системи освіти України на 2011/2012 навчальний рік полягають у:

сприянні повноцінному розвитку особистості вихованців, учнів, студентів на кожному віковому етапі, створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;

забезпеченні індивідуального підходу до кожного учасника навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного вивчення;

профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і психофізичному розвитку вихованців, учнів, студентів.

Діяльність практичних психологів, соціальних педагогів ДНЗ
Аналізуючи річну діяльність, практичні психологи дошкільних навчальних закладів вказують на зростання кількості дітей з порушеннями у поведінці. Найчастіше мова йде про синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Такі діти схильні до "зривів уроків" через нездатність психіки тривалий час знаходитись в одноманітній ситуації. Психологи повинні вивчити особливості психіки таких дітей та надати вчителям рекомендації щодо зміни видів діяльності під час навчального процесу. Окрему категорію становлять діти з низьким рівнем розумового розвитку, які потребують системної розвивальної роботи зі сторони психолога, батьків. Діяльність практичного психолога в умовах дошкільного навчального закладу повинна розглядатися виключно у співпраці з логопедом, дефектологом, вихователем, батьками.

З огляду на специфіку діяльності практичного психолога і соціального педагога в умовах ДНЗ є очевидним, що основний акцент у щоденній діяльності доцільно зробити на роботі з батьками. Спеціалістам служби необхідно навчити батьків співвідносити новоутворення дитячого віку з віковими і психологічними нормами, розпізнавати емоційні прояви у дитини, відпрацювати стилі реагування на такі прояви і поведінку, сформувати у батьків відповідальне ставлення до виконання батьківських обов’язків тощо.

Діяльність практичних психологів, соціальних педагогів ЗНЗ

З огляду на аналіз діяльності практичних психологів, соціальних педагогів, особливо молодих спеціалістів, керівникам методичних об’єднань варто звернути увагу на відпрацювання алгоритму діяльності, дотримання причино-наслідкових зв’язків між певними видами діяльності. Практичний психолог навчального закладу повинен сконцентрувати основну діяльність на: вивченні рівня готовності дитини до шкільного навчання, адаптації до нових умов навчання (1-й, 5-й класи); характерологічних особливостей дітей підліткового віку (7-8 клас); підготовки до профільного навчання (8-9-11класи). В умовах закладів інтернатного типу особливої актуальності набувають питання формування позитивного мікроклімату, соціальної компетентності вихованців, уміння встановлювати і підтримувати конструктивні стосунки з іншими; підготовка до самостійного життя тощо.

Практичні психологи закладів соціальної реабілітації, з огляду на контингент вихованців, повинні вивчити і визначити основні фактори ризику та можливості, потенції дитини, на їх основі складати індивідуальні плани корекції або розвитку.

Зростання кількості дітей з девіантною поведінкою вимагає пошуку нових стратегій реагування системи освіти на дане явище.

Так, у співпраці з Всеукраїнською Фундацією "Захист Прав Дітей", у 2010-2011 навчальному році було розроблено інноваційні матеріали для впровадження в умовах закладів соціальної реабілітації (центрів психолого-педагогічної корекції), видано навчально-методичний посібник, проведено навчання персоналу пілотних закладів (Фонтанська, Комишуватська, Єнакієвська ШСР). У результаті міжнародної діяльності в питанні реформування системи закладів соціальної реабілітації нідерландськими партнерами було запропоновано унікальний інструментарій по роботі з дітьми з девіантною поведінкою – "оцінка ризиків і потреб", "діагностичне інтерв’ю", "Програма корекції агресивної поведінки". На даному етапі відбувається апробація зазначеного інструментарію.

Вивчаючи тенденції розвитку психологічних служб розвинутих країн, відмічається стійка тенденція до застосування бесіди і спостереження у якості основних методів у роботі психолога.

Психологічний супровід системи інклюзивної освіти

Розбудова системи інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами покладає на психологів особливу відповідальність за створення комфортних умов їх перебування в навчальному закладі, підготовку решти дітей у класі, школі, батьків і вчителів до взаємодії з ними, розробку відповідних програм розвитку. У окремих випадках запровадження інклюзії в межах регіону чи закладу відбувається хаотично, стихійно, що призводить до формального підходу в цьому процесі.

За таких умов, адміністрація начального закладу ставить перед психологом неадекватні завдання, які можливо виконати виключно за умови тривалої і ефективної взаємодії кількох спеціалістів, постійного розвитку професійної компетентності. Рівень підготовки практичних психологів і соціальних педагогів залишається низьким, тим більше в таких питаннях як підходи до дітей з особливими освітніми потребами.
Профілактика та подолання явищ жорстокості, насильства, злочинності, правопорушень, вживання алкогольних і наркотичних речовин

Поширення в учнівському середовищі негативних явищ жорстокості, насильства, вживання алкогольних та наркотичних засобів вимагає посилення профілактичної функції у діяльності спеціалістів психологічної служби. Відповідно до п. 10 Заходів щодо профілактики злочинності і правопорушень серед дітей, захисту їх прав на освіту, затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 29.10.2010р. №1023, співробітниками Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи протягом 2010/2011 навчального року було розроблено інформаційно-освітню протиалкогольну програму для дітей та учнівської молоді. Вказана програма пройшла апробацію на базі навчальних закладів Донецької, Запорізької, Львівської, Миколаївської, Харківської, Чернігівської областей, Києва і за відгуками експертів програма визнана ефективною та отримала позитивні оцінки.

Одним із дієвих способів встановлення безпечного, комфортного середовища у навчальному закладі, вирішення учнівських конфліктів є впровадження програм примирення серед однолітків. Програми примирення (кола цінностей, медіації) довели свою високу ефективність і позитивний виховний вплив. Керівники навчальних закладів вказують на покращення загального мікроклімату, зниження кількості конфліктів і випадків прояву насильства серед учнів, посилення ролі і участі батьків в процесі виховання дітей. Головна перевага вказаних програм це формування відповідальності людини і громади за власну поведінку і поведінку інших, готовність прийти на допомогу, розв’язати конфлікт. Вказані програми активно впроваджується на базі навчальних закладів Вінницької, Одеської, Полтавської, Івано-Франківської областей тощо.
Особливості діяльності соціального педагога

Розшарування суспільства за економічною ознакою негативно вплинуло на міжособистісні відносини в учнівських колективах, а часто і на стосунки між вчителями та учнями. У таких умовах, діяльність соціального педагога набуває надзвичайної актуальності та необхідності. Діти з незахищених верств населення, сімей, які перебувають в кризових життєвих обставинах та проживають за межею бідності потребують особливої турботи, любові, захисту і піклування. За статистикою Державної пенітенціарної служби, більшість вихованців спеціальних установ для неповнолітніх (виховних колоній) перебували в маргінальних сім’ях, або мали статус "дитина вулиці". Таким чином діяльність соціального педагога невід’ємно пов’язана з питаннями захисту прав і свобод дитини як в межах начального закладу, так і поза ними.

Міністерство акцентує увагу на розробленні та впровадженні у діяльність навчальних закладів соціальних технологій роботи з біологічними батьками, які не виконують виховних функцій

Основною передумовою ефективної діяльності соціального педагога традиційно вважається знання основ міжнародного і національного законодавства в частині захисту прав дітей, а також уміння налагодити міжвідомчу і міжсекторальну взаємодію з працівниками відповідних служб і підрозділів.

Одним з пріоритетних напрямів діяльності залишається налагодження та забезпечення зв’язку між службами і структурами, котрі здійснюють патронат і супровід дітей, особливо тих, котрі опинилися у складних життєвих обставинах, віднесених до так званих "груп ризику". Соціальний педагог, взаємодіючи із спеціалістами служби у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей, комісіями з правових питань, долучається до формування соціальної політики як у межах певного регіону, так і на рівні України в цілому.
Вдосконалення роботи з дітьми трудових мігрантів

У наступному навчальному році Міністерство рекомендує спеціалістам психологічної служби :

проводити роз’яснювальну роботу з батьками щодо можливих наслідків несвоєчасної підтримки дитини у нових життєвих обставинах за тимчасової відсутності батьків (одного з них), необхідності спільної підготовчої роботи до від’їзду, важливість та оптимальні шляхи підтримання контакту під час відсутності та можливість отримання психологічної підтримки після повернення;

проводити психологічну роботу з батьками для формування відповідального батьківства, усвідомлення своєї ролі у розвитку та становленні особистості дитини;

налагодити схеми співпраці працівників освіти з батьками, особами, які тимчасово замінюють батьків, з соціальними службами, службами у справах дітей, неурядовими організаціями з проблем дітей трудових мігрантів;

проводити соціально-педагогічну та психологічну роботу з тимчасовими опікунами та дітьми для вчасного діагностування проблем розвитку дитини та взаємодії з соціальним оточенням та конструктивного їх вирішення;

акцентувати увагу тимчасових опікунів на значенні освіти для подальшого розвитку та становлення особистості дитини, необхідності забезпечення не лише фізіологічних потреб, а і інших потреб виховання та розвитку дитини;

проводити превентивну діяльність з метою уникнення небажаних змін у системі ціннісних орієнтацій дітей;

тимчасовим опікунам і педагогічним працівникам відстежувати дозвілля дітей з метою попередження потрапляння дітей в залежності, злочинні угруповання, асоціальні проблеми, по можливості забезпечувати участь дітей в гуртках, клубах, волонтерських рухах та інших соціально прийнятних формах дозвілля.
Підвищення фахової компетентності спеціалістів служби

Одним з важливих механізмів підвищення фахової компетентності і кваліфікації є атестація спеціалістів психологічної служби. Атестація працівників психологічної служби системи освіти у 2011-2012 навчальному році буде відбуватись згідно з Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників (наказ Міністерства освіти і науки від 06.10.2010 № 930, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2010 року за № 1255/18550). Керівникам психологічних служб обласного, районного, міського центрів (кабінетів) рекомендовано дотримання наведеного нижче алгоритму, щодо організації атестаційної кампанії.

Термін	Процедура
до 20 вересня	у навчальних та інших закладах, органах управління освітою щороку створюються атестаційні комісії I, II і III рівнів;
до 10 жовтня	керівники навчальних та інших закладів, працівники яких атестуються, подають до відповідних атестаційних комісій списки педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації, із зазначенням результатів попередньої атестації та строків проходження підвищення кваліфікації;
до 10 жовтня	до атестаційних комісій подаються заяви педагогічних працівників про позачергову атестацію, про перенесення строку атестації, подання керівника або педагогічної ради закладу про присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та у разі зниження ним рівня професійної діяльності;
до 20 жовтня	атестаційна комісія затверджує списки педагогічних працівників, які атестуються, графік роботи атестаційної комісії, приймає рішення щодо перенесення строку чергової атестації;
до 20 жовтня	працівники, що атестуються, ознайомлюються з графіком проведення атестації під підпис;
до 1 березня	керівник навчального та іншого закладу подає до атестаційної комісії характеристику діяльності педагогічного працівника у міжатестаційний період;
до 15 березня	атестаційна комісія відповідно до затвердженого графіка роботи вивчає педагогічну діяльність осіб, які атестуються;
до 1 квітня	атестація педагогічних працівників здійснюється атестаційними комісіями I рівня;
до 10 квітня	атестація педагогічних працівників здійснюється атестаційними комісіями IІ рівня;
до 25 квітня	атестація педагогічних працівників здійснюється атестаційними комісіями IІІ рівня;
протягом 5 днів після засідання	керівник закладу або органу управління освітою після засідання атестаційної комісії видає відповідний наказ про присвоєння кваліфікаційних категорій (встановлення тарифних розрядів), педагогічних звань.

З метою аналізу та об’єктивної оцінки діяльності спеціалістів психологічної служби керівникам психологічних служб всіх рівнів необхідно створити експертні групи з числа найбільш досвідчених і кваліфікованих кадрів. Керівникам обласних (районних, міських) кабінетів (центрів) психологічної служби забезпечити супровід та відповідний контроль за процесом атестації відповідних фахівців.

Обираючи тему для розробки та вивчення в процесі атестації працівникам психологічної служби пропонується керуватися основними напрямами науково-дослідної і науково-методичної роботи, окресленими в листі Міністерства освіти і науки України від 30.07.10 року №1/9-516.

Іншим важливим елементом підвищення компетентності працівників психологічної служби є системи самоосвіти та методичного забезпечення їх професійної діяльності. Зокрема, за попередній навчальний рік працівниками Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи приділено значну увагу методичному забезпеченню практичної діяльності працівників психологічної служби системи освіти. Так, за ініціативою і залученням спеціалістів служби підготовлено та видано навчально-методичний посібник "Настільна книга соціального педагога", розроблено та видано набори карток "Креатив" та "Я у світі". За короткий період частина запропонованого інструментарію пройшла апробацію та отримала позитивну оцінку від практичних психологів (Донецька, Київська, Хмельницька, Сумська, Чернігівська, Чернівецька області тощо).

Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, № 17 -18, 18-21, 2011