Критика чинного законодавства 18



Сторінка12/12
Дата конвертації22.03.2018
Розмір0.8 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

ДЕМОГРАФІЯ




Демографическую ситуацию в Харькове чиновники «проглядели»

Инна Питя, «Время», Харьковская обл.

Харьковчан становится все меньше. Происходит то, что в официальных бумагах называется «стойким и нарастающим процессом депопуляции».

Как сказано в принятой горсоветом программе экономического и социального развития Харькова на 2008 год, «существующие уровни рождаемости и смертности не обеспечивают простого воспроизводства населения».

Все это началось еще в начале 1990-х, когда многие из тех, кто мог (теоретически) рожать детей и трудиться в нашем областном центре, отправились искать счастья или хотя бы просто стабильности в иных городах и странах. В итоге население Харькова сократилось почти на 162 тысячи человек. Небольшой прирост — исключительно за счет мигрантов — наблюдался только в 2004-м.

В прошлом году Харьков недосчитался 2,1 тысячи своих жителей. Теперь нас 1459,1 тысячи.

Кроме того, мегаполис стремительно стареет. Прогнозируется, что в 2008 году на каждую тысячу трудоспособных придется 521 не имеющих возможности работать.

Причины такого положения, однажды кем-то изложенные, годами кочуют из документа в документ, претерпевая лишь незначительные изменения. Это низкий уровень рождаемости, обусловленный бедностью людей; высокая смертность, в том числе детей до 1 года; плохое репродуктивное здоровье населения, распространение инфекционных болезней, а также деформация брачно-семейных отношений.

Основные задания на нынешний год, судя по программе, не очень-то изменились по сравнению с давным-давно обозначенными. И на первом месте стоит постоянный мониторинг (то есть изучение) демографических процессов. При этом улучшение жилищных условий семей — на четвертом месте, нормальное финансирование существующих программ по здравоохранению — на седьмом, а формирование установок на здоровый образ жизни — на последнем, десятом. Возможно, в данной ситуации на местном уровне стоило бы сосредоточиться на чем-то одном, а потом уже активно мониторить, как улучшение ситуации в той или иной сфере влияет на воспроизводство населения.

http://www.time.kharkov.com/index.php?page_name=article&id=1784

ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА




Соборність актуальна сьогодні, як і в 1919-му

Владислав Кирей, «Черкаський край», 16.01.2008

Нетрадиційно, срібним передзвоном струн та козацьким маршем чигиринців закінчилася прес-конференція в облдержадміністрації, присвячена підготовці до відзначення в області Дня соборності України.

Голова облдержадміністрації Олександр Черевко підкреслив готовність як владних органів, так і громадськості поєднати зусилля у підготовці до 22 січня (нагадаємо, цього дня в буремному 1919-му було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки) різнопланові патріотичні заходи, включаючи урочисті збори та концерти, покладання квітів до пам’ятників державним та культурним діячам, борцям за свободу і незалежність України, науково-практичні конференції, виставки, лекції та інші просвітницькі заходи.

Сьогодні, відзначаючи чергову річницю Акту злуки, говорилося на прес-конференції, дуже важливо не випускати з поля зору головних питань гуманітарної політики держави. Цьому має сприяти зокрема пропаганда культурної спадщини. Унікальна державна програма “Золота підкова Черкащини”, над втіленням якої працює область, якраз і сприяє зміцненню соборності та утвердженню незалежності нашої держави.

До головних пріоритетів роботи місцевої влади, зазначив голова облдержадміністрації, сьогодні додався ще один — забезпечення прав, свобод і безпеки жителів Черкащини. В центрі уваги владних структур сьогодні —діти, сім’я, зокрема, багатодітні родини. На першому плані — турбота про дітей-сиріт. Вже є перші позитивні наслідки такого підходу: в області почали зменшуватися злочинність та бродяжництво серед дітей.

Олександр Черевко спинився також на проблемах реалізації інших пріоритетних напрямків розвитку області в нинішньому році, зокрема створенні нових робочих місць, нарощуванні обсягів виробництва.

Звернення мера Івано-Франківська з приводу 100-річчя від дня народження Степана Бандери

Міський голова Віктор Анушкевичус, «Західний кур’єр», Івано-Франківська обл.

Усвідомлюючи історичну необхідність, звертаємось до вас з проханням видати Указ Президента України, прийняти постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, якими проголосити 2008 рік – роком Степана Бандери, присвоїти С.Бандері звання Героя України (посмертно), затвердити заходи з широкого відзначення 100-річчя від дня народження С. Бандери.

Президентові України В. Ющенку

Голові Верховної Ради України А. Яценюку

Прем’єр-міністру України Ю. Тимошенко

Міським радам обласних центрів
Шановні Вікторе Андрійовичу, Арсенію Петровичу, Юліє Володимирівно!
1 січня 2009 року всі національно свідомі українці будуть відзначати 100-річчя від дня народження визначного борця за українську державність, політичного діяча, провідника Організації українських націоналістів, ідеолога українського національного руху Степана Бандери. Визначний революціонер і політик, провідник ОУН Степан Бандера, який ще з юнацьких років розпочав боротьбу за волю України, за її державну суверенність і соборність, згодом став символом української нації.

Небагато зустрічається людей, чиїми іменами називали час, в котрому вони жили, ще рідше в історії є постаті, чиїми іменами називають народ, що їх породив. Але зовсім рідко зустрічаються ті, чиїми іменами називають час, в котрому вони творили, і народ, що їх породив... Степан Бандера. Він з тих небагатьох. Засуджений польським судом до кари смерти, інтернований нацистами до концентраційного табору, підступно вбитий московським агентом. Оспіваний своїм народом.

Бандера був і залишається символом незламності українського духу. Бо коли навіть на воюючому Кавказі 1996 року російським воякам ввижалися бандерівці, то це підтвердження того, що герої не вмирають, вони просто відходять у вічність, залишаючи після себе ідеї, справи, послідовників.

І сьогодні, на початку третього тисячоліття, в умовах існування незалежної Української держави, усвідомлюєш геніальність бандерівського передбачення, на яких засадах потрібно будувати державу, чим повинна характеризуватися провідна верства, чому український народ в умовах незалежності перебуває в такому становищі, як зупинити неоколоніальні прагнення Москви, чому Бандера та його ідеї і надалі є небезпечними для всіх, хто паразитує на святій ідеї державності і цинічно поневолює українську націю на її власній землі?

Ворожа пропаганда намагалася всіляко очорнити ім’я та діяльність С.Бандери. Та всупереч замовчуванню і фальсифікації прізвище Бандери набрало широкого розголосу. Про нього написано багато книг та статей, опубліковано і його праці, які мають практичне значення і в наш час.

Усвідомлюючи історичну необхідність, звертаємось до вас з проханням видати Указ Президента України, прийняти постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, якими проголосити 2008 рік – роком Степана Бандери, присвоїти С.Бандері звання Героя України (посмертно), затвердити заходи з широкого відзначення 100-річчя від дня народження С. Бандери.



Про відзначення 100-річчя від дня народження С.Бандери

Усвідомлюючи історичну необхідність та враховуючи неоціненний особистий вклад Степана Бандери в боротьбу за незалежність України, міська рада

вирішила:

1. Затвердити звернення до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України (додається).

2. Направити звернення Президенту України В. Ющенку, Голові Верховної Ради України А. Яценюку, Прем’єр-міністру України Ю. Тимошенко, міським радам обласних центрів.

3. Рішення міської ради оприлюднити в засобах масової інформації.

4. Контроль за виконанням рішення покласти на секретаря міської ради В. Бойчука.

http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=1553

Ідея соборності невмируща

Євген Бачериков, голова управи Снятинської РО НРУ “Січ Покуття”, «Західний кур’єр», Івано-Франківська обл.

У ці січневі дні думки переносять мене у 1990-й. Саме тоді, 21 січня, відбувся живий ланцюг між Києвом і Львовом. Я тоді очолював осередок руху “Пробудження” сіл Тулова і Орелець.

До поїздки у Київ ми готувалися заздалегідь. Разом з дружиною Марією у Коломиї придбали синє і жовте полотно, з якого шили прапори. Художник Володимир Головецький з Тулови намалював на синьо-жовтому полотнищі Герб України. Разом із земляками-рухівцями ми повиймали зі скринь і познаходили покутські національні строї, серед яких особливо вирізнялися вишиті сорочки і кожухи.

За свої власні кошти замовили у ПМК-320 службовий автобус. Згідно з офіційною путівкою, водій віз робітників у Київ на екскурсію. Синьо-жовті знамена заховали під старенький килимок, яким був застелений капот. А держаки до них у вигляді складених вудочок – де могли.

Дістатися в столицю було непросто. На шляху до Києва автобус кілька разів зупиняла міліція. На питання, куди їдемо, ми відповідали, що на екскурсію у Києво-Печерську лавру. Коли до Києва залишалося всього кілька кілометрів, автобус в черговий раз зупинили. Міліціонери намагалися провести обшук. Після довгих суперечок його вдалося уникнути.

Організаційне керівництво поїздкою здійснював Богдан Волошинський, який у той час був заступником голови Коломийської міськрайонної організації Руху. На місці він провів інструкцію, розповів хто, на якій вулиці має стояти у Києві. Живий ланцюг простягнувся від Софіївського майдану столиці до Львова. Ми стояли навпроти Володимирського собору, на бульварі Тараса Шевченка.

До нас підходило багато людей різних національностей, серед яких були і євреї. Ми розповідали, що таке Рух, його принципи та ідеали. Поспілкувавшись з покутянами, вони ставали позаду і таким чином було ще кілька рядів за нами. Першими підійшли два молоді хлопці – студенти Київського державного університету імені Тараса Шевченка, родом з Волині. Ми потрапили в об’єктиви багатьох фото– і відеокамер. Ця світлина була надрукована у багатьох всеукраїнських виданнях не лише у 1990 році, а й через кілька років потому.

Я ще не повернувся з Києва, а у колгоспі імені Леніна, де я тоді працював головним енергетиком, вже бачили газету “Сільські вісті” з фотографією і знали, куди і навіщо я поїхав. Врятували мене тоді курси, які щорічно проводив військкомат і на яких я тоді офіційно числився.

Приїхавши із столиці, ми пішли на могилу Шевченка у центрі Тулови. Заспівали Гімн України і вивісили там один з прапорів, що був з нами. Уночі того ж дня односельчанин забрав його і повісив у моєму саду на яблуню. Це бачили доярки, які поверталися з ферми. На другий день я відніс прапор назад на могилу Шевченка.

День Соборності 1990 року відзначали і в Снятині. У кінотеатрі імені Івана Франка зібралися сміливці-патріоти. На честь такого свята було запропоновано підняти в залі синьо-жовтий прапор, встати і взятись за руки. Це стало ознакою єдності і продовженням живого ланцюга від Снятина до Києва. Під кінець зібрання, вперше за час панування комуністичної влади, було виконано Гімн “Ще не вмерла Україна”.

“Згодом учасники урочистостей, – як згадує Петро Тимчук, – вийшли на вулицю, стали в колону, і з вінками і прапорами попрямували на цвинтар до могил січових стрільців. Нас супроводжувала міліція і КДБ, в яких під куртками були автомати. Не всі бажаючі змогли взяти участь у святі. Дороги в райцентр було перекрито, бо керівництво видумало “ящур”, а оголошення старанно зривала міліція.

Перед цвинтарем назустріч колоні їхав автобус з молдавськими номерами. Коли колона порівнялась з ним, то з автобуса було висунуто наш синьо-жовтий прапор. Пасажири автобуса вітали колону піднятими вгору трьома пальцями, символом українського тризуба. Панахиду за упокій душ, відданих за волю і незалежність України, на цвинтарі відправив о.Турек. В кінці всі заспівали: “Боже, послухай благання”, “Червону калину”, “Чуєш, брате мій”. Люди плакали: нарешті за стільки десятиліть відкрито, на повний голос можна було заспівати заборонену рідну українську пісню.

В історичному літописі Української держави січень 1918 і 1919 років позначений особливими віхами. Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки, а роком пізніше – злуку всіх українських земель в єдину державу.

То був неповторний і трагічний час, коли розвалювалися імперії, національна і соціальна ідеї або доповнювали, або заперечували одна одну, а слово поставало проти багнета і брат ішов на брата.

Тоді, на крутому зламі епох, український народ лише продекларував створення єдиної незалежної держави.

Вогнем і кров’ю писалися ті сторінки історії України, згодом не раз переписувалися догідливими писарчуками-безбатченками. Ідея ж незалежності, соборності виявилася невмирущою. Неопалимою купиною вона дійшла до нас.

http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=1548

ПАМ'ЯТЬ




У бронзі й у граніті...

Надія Булава, «Зоря Полтавщини», 18.01.2008

У Полтаві буде пам’ятник Івану Мазепі й Музей українського козацтва. Відповідне рішення депутати міськради ухвалили під час позачергової сесії. І хоч обговорення питання проходило досить бурхливо та викликало різні оцінки, вcе ж спільне рішення обранці знайшли.

“Оцінки різні, але переписувати історію – річ даремна. Нехай краще приїжджають до Полтави туристи, молодь із усієї України й уже тут роблять власні, незаангажовані висновки щодо нашого непростого минулого”, – прокоментував рішення депутатів міський голова Полтави Андрій Матковський журналістам. Депутати погодили розташування Музею українського козацтва й поруч із ним – пам’ятника гетьманові Івану Мазепі на території Державного історико-культурного заповідника “Поле Полтавської битви”.

На будівництво музею й пам’ятника планують направити кошти з Державного та міського бюджетів. На 2008 рік Полтаві для цього виділена державна субвенція в розмірі 9 млн грн. Водночас триває конкурс на кращий ескіз пам’ятника Івану Мазепі, оголошений Полтавською міською радою.

У тому, що пам’ятник голові Директорії УНР, Головному отаману військ УНР Симону Петлюрі в Полтаві має бути зведений, переконаний наш земляк – голова Спілки офіцерів України, народний депутат України другого скликання В’ячеслав Білоус. Свою позицію він висловив у офіційному листі-зверненні до Полтавського міського голови Андрія Матковського. Таким чином до ініціативи голови облдержадміністрації Валерія Асадчева приєдналася ще одна громадська організація – Спілка офіцерів України.

Спорудження у Полтаві пам’ятника Головному отаманові військ УНР також підтримали товариства “Просвіта” й “Молода просвіта”, Національна спілка письменників України, міжнародна організація “Жіноча громада”, громадські організації “Українська справа”, “Молодіжна взаємодія”, “Молодий народний рух”, “Національний альянс”, “Організація українських націоналістів”.

Створено міський громадський комітет з увічнення пам’яті Симона Петлюри.


* * *

Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 17 січня 2008 року включно.

Якщо видання має інтернет-версію – наводиться гіперпосилання, якщо не має – вказується дата виходу газети в світ.
Зауваження та побажання можна висловити за адресою:

pustovoyt@rada.gov.ua

або телефоном:

255.23.94

Некрасова Олена Станіславівна





Інформаційне управління апарату Верховної Ради України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

Критика чинного законодавства 18 iconКритика чинного законодавства 12
Социально-экономическое положение автономной республики крым за январь—июнь 2009 года 18
Критика чинного законодавства 18 iconПоложення про виконавчий орган публічного акціонерного товариства " дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій"
Розроблене відповідно до чинного законодавства України, Статуту публічного акціонерного товариства “Дніпропетровське обласне підприємство...
Критика чинного законодавства 18 iconРішення № Про затвердження Положення про порядок встановлення пам’ятних знаків, меморіальних, анотаційних дощок
Відповідно до Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про охорону культурної спадщини”, з метою дотримання чинного...
Критика чинного законодавства 18 iconКорнєєв Ю.В. ІНСТИТУТ ПОВІТРЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В СИСТЕМІ ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА.docx [биография рабиновича кандидата в президенты]
Гусарєв С. Д. Особливості розвитку сучасної юридичної науки в Україні Задорожний Ю. А. Роль принципів права у формуванні повітряного...
Критика чинного законодавства 18 iconМасенко Л. Т., Мова І політика
У якому рядку бібліографічний опис видання оформлено відповідно до чинного стандарту?
Критика чинного законодавства 18 icon14 (26) жовтня – 80 років від дня народження журналіста, режисера, актора, театрального критика, громадського та культурного діяча Василя Селезінки (1933)

Критика чинного законодавства 18 iconТема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова
Д. Донцов фашистом, а також пробує окреслити певні засадничі розбіжності націонал – соціалізму Гітлера та Чинного Націоналізму Донцовав...
Критика чинного законодавства 18 iconТема. Жив на землі поет…
Обладнання: мультимедійна установка, літературні анкети, волошки з написами «Біографічна довідка», «Поетична творчість», «Літературна...
Критика чинного законодавства 18 iconВчення І. Канта про пізнання та мораль. І. Кант "Критика чистого розуму"
Формування І. Канта як філософа. Факти з біографії, що передували розвитку філософських поглядів И. Канта
Критика чинного законодавства 18 iconР. Коваленко Географія: Україна у світі: природа, населення. 8 клас Анотація на новий підручник. Видавництво «Літера», 2016
Підручник повністю відповідає вимогам чинного Державного стандарту середньої освіти та новій навчальній програмі 2015 року


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка