Культура І духовне життя в Україні ( середина 60-х початок 80-х років )



Скачати 398,23 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації06.05.2017
Розмір398,23 Kb.
ТипУрок
  1   2

Урок – проект

Тема: Культура і духовне життя в Україні ( середина 60-х – початок 80-х років ).

Мета: Познайомити учнів з процесом русифікації та ідеологізації культурного життя. Розкрити основні форми пошуку митцями шляхів виходу за межі соціалістичного реалізму. Показати основні здобутки української культури цього періоду. Формувати в учнів інтерес до культурних надбань народу. Розвивати в них уміння творчо використовувати набуті знання, встановлювати причинно - наслідкові зв’язки між історичними подіями, висловлюватись та відстоювати власну думку, правильно вживати і пояснювати термінологію; показати розвиток літературного процесу 1960-1980-х років, поглиблення й урізноманітнення художнього відтворення світу; розкрити соціальний зміст загальнолюдських цінностей в літературі цього періоду;розвивати вміння учнів пов’язувати літературний процес з історичними умовами; виховувати в них любов до літератури.

Виховувати в учнів високі моральні якості на кращих зразках національної культури, виховувати любов до історії, літератури, інтерес до культурної спадщини, повагу до людей, що боролися за впровадження прогресивних поглядів та власні переконання.


Тип уроку: бінарний урок - проект

Обладнання уроку : мультимедія ( уривки фільму «Шістдесятники» , презентації), стінна карта, атласи, портрети композиторів, підручник, проектні роботи учнів, записи пісень у виконанні Д.Гнатюка, А.Солов’яненка, С. Ротару, В.Зінкевича, Н.Яремчука. Виставка мистецьких робіт учнів вечірньої школи.

Основні поняття і терміни: русифікація, заідеологізованість, ідеологізація, «соціалістичний реалізм», монументальне мистецтво, шістдесятники, постшістдесятники.

Словник

Ідеоло́гія (грец. ιδεολογία, від Ιδεα — прообраз, ідея, і λογος — слово, розум, вчення, буквально вчення про ідеї) — організована сукупність ідей у формі міфів, настанов, гасел, програмних документів партій, філософських концепцій тощо.

Заідеологізованість – підпорядкованість усієї системи освіти ідейно – політичному вихованню в дусі панівної ідеології – марксизму-ленінізму.

Русифікація – сукупність дій і заходів радянського союзного керівництва в національних органах і неросійських республіках СРСР, спрямованих на звуження, приниження чи відсунення на другорядні ролі національних мов, культури історії союзних республік і водночас висунення на провідні позиції російської мови, культури, історії.

Соціалістичний реалізм - (скорочено соцреалі́зм) — термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві на окреслення художнього методу літератури і мистецтва, «що представляє собою естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу й людини, зумовленою епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства» (визначення ВРЕ). Соціалістичний реалізм був єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» літератури і мистецтва.

Соціалістичний реалізм - напрям, який за радянських часів вважався «основним методом радянської літератури та передової літератури світу», і нібито відображав боротьбу народів за соціалізм, беручи участь у цій боротьбі «силою художнього слова». Соціалістичний реалізм панував у радянській літературі з 1934 року до кінця 1980-х. Окрім «членів Спілки радянських письменників» до літератури соціалістичного реалізму автоматично зараховувалися митці інших соціалістичних країн та деякі прокомуністично на­строєні автори з несоціалістичних країн (А. Барбюс, пізній Л. Арагон, Μ. Андерсен-Нексе, Η. Хікмет, П. Неруда, X. Лакснесс, Дж. Рід).

Монументальне мистецтво— вид образотворчого мистецтва, розрахований на масове сприйняття в ансамблі з архітектурою чи природним оточенням. М. м. — це архітектурні та скульптурні монументи й пам'ятники на площах і вулицях, настінні розписи в екстер'єрах та інтер'єрах громад. споруд. Образотворчо-тематичні твори М. м. втілюють і пропагують провідні соціальні й філос. ідеї часу, увічнюють пам'ять видатних діячів або значні істор. події. Сюжетно-орнаментальні та орнаментальні твори М. м., які становлять його окремий різновид — монументально-декоративне мистецтво, служать оздобленню, естетичному збагаченню ансамблів і споруд. Взаємодіючи з архітектурою (див. Синтез мистецтв), твори М. м. виявляють і конкретизують ідейний зміст споруди, ансамблю, архітектурно організованого середовища, нерідко стають їхнім ідейно-змістовим центром. Величезна сила впливу М. м. здавна забезпечила йому поширення в світі.

Основні дати: 1972 р. – перехід до загальнообов’язкової середньої освіти;

1978 р. – запровадження обов’язкової загальносередньої освіти;

1984 р. – реформа загальноосвітньої професійної школи;

Очікувані результати:

Учні розкривають основні форми пошуку митцями шляхів виходу за межі соціалістичного реалізму, показують основні здобутки української культури цього періоду, встановлюють причинно - наслідкові зв’язки між історичними подіями, висловлюють та відстоюють власну думку, правильно вживають і пояснюють термінологію, висловлюють судження щодо характеру і значення змін у культурно-політичному житті українців.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

ІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

Епіграф уроку: Усі види мистецтв служать найвеличнішому з них – мистецтву жити на Землі.

Бертольд Брехт

Тема уроку: Культура і духовне життя в Україні

( середина 60-х – початок 80-х років ).

Ключове питання: Культура відображає чи змінює життя?

Завдання уроку.

План уроку:

1. Розвиток освіти в Україні.

2. Розвиток наука.

3. Обличчя українських письменників 60 – 80-х років ХХ століття.

4. Українське мистецтво.

ІІІ. Засвоєння нових знань.



1. Розвиток освіти в Україні.

Питання:


Визначити позитивні і негативні явища в освіті.

Оцінити розвиток освіти в Україні в цей період.

Розповідь учителя історії

Розвиток освіти в Україні

Культурне життя України у 1965-1985 роках було суперечливим. В освіті, науці, мистецтві відбулися якісні та кількісні зрушення. Ці процеси здійснювалися під гаслами «злиття націй і створення нової історичної спільноти- радянського народу».

У 1960- 1980-х роках освіта була підпорядкована завданням комуністичного будівництва. Влада збільшила видатки на освіту. Будувалися нові школи, дитячі садочки. Зміст освіти контролювався комуністичною партією. Головним завданням освіти було формування комуністичної свідомості школярів.

З 1966р. розпочалося впровадження обов’язкової середньої освіти.

У 1966-1967роках в школах республіки розпочався перехід на нові навчальні програми та підручники. У вищій та середній школах почали викладати нові навчальні дисципліни: кібернетику, генетику, суспільствознавство, основи радянської держави та права.

У 1972р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР ухвалили спільну постанову «Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і подальший розвиток загальноосвітньої школи». Положення про загальну обов’язкову середню освіту було внесено до Конституції СРСР 1977р. та Конституції УРСР 1978р. Всі учні, які закінчували основну школу, зобов’язувались продовжувати навчання й отримати документ про загальну середню освіту. Запроваджувалися вечірні та заочна форма навчання. У 1979-1980 навчальному році в республіці функціонувало 23,4 тис. шкіл, де навчалося 7,6 млн. учнів. З них середню школу закінчило 729 тис. школярів. У 1965р. випускників було 424 тис.

Одним з основних завдань школи було підготовка робітників. Організовували навчання у районних (міських) міжшкільних навчально-виробничих комбінатах де старшокласники мали можливість опанувати робітничу професію: водія, слюсаря, механізатора, продавця та ін.. Наприкінці 70-х років такими комбінатами було охоплено близько 2 млн. учнів.

Підприємства повинні були надавати «шефську» допомогу школам. Шкільне виховання велося в жорстких ідеологічних рамках. Сільські школи за умовами для навчання помітно відставали від міських.

Збільшувалась кількість професійно – технічних училищ. З 1959 по 1980 р. чисельність ПТУ зросла в 1,3 рази, а контингент учнів – більше ніж у 2 рази.

З 1971 р. в ПТУ учні могли разом з робітничою професією отримати середню освіту. Кількість таких училищ з 1971р. по 1981 р. зросла в 6,3 рази, а чисельність учнів – у 10 разів. Найкращим випускникам ПТУ, робітничій молоді, надавалися пільги при вступі до вищих навчальних закладів.

У 1984 році проголошено реформу загальноосвітньої і професійної школи. Увага акцентувалася на підвищенні ефективності трудового навчання, набутті учнями якісних знань з природничо – технічних, економічних, суспільних наук. Запроваджувалося навчання дітей з шестирічного віку зі створенням підготовчих груп і класів на базі дитячих садочків і початкових шкіл. Діти, які вступали до школи з шести років, навчались у початковій ланці 4 роки, а семирічки – три роки (вони переходили з третьго відразу до п’ятого класу). Восьмирічні школи були реорганізовані в дев’ятирічні, середні – в одинадцятирічні. На базі ПТУ створювались середні професійно - технічні навчальні заклади.

Незважаючи на панування авторитарно - бюрократичної системи, більшість учителів сповідувала гуманістичні ідеали, працювала творчо та самовіддано.

Молодий учитель фізики Сахнівської школи Олександр Захаренко (згодом -директор) разом з учнями будував і запускав повітряні кулі, моделі літаків і ракет. Фізика стала цікавим і улюбленим предметом школярів. Він почав упроваджувати навчально - контролюючі машини, які допомагали вивчати матеріал. У школі працював кіоск без продавця, у якому можна було придбати шкільне приладдя. На кожному предметі була вказана ціна, учень міг вибрати потрібну річ і залишити за неї гроші. Вивчати досвід цієї школи приїжджали педагоги з Німеччини, США, Канади, Китаю, Японії.

Донецький педадаг Віктор Шаталов розробив технологію інтенсивного навчання, у якому важлива роль належала наочно - схематичним засобам – «опорним сигналам». Він викладав матеріал у вигляді малюнків і схем, що значно полегшувало його засвоєння. Книжки В.Шаталова видавалися в багатьх країнах світу.



Русифікація. У 2-й половині 60-х на початку 80-х років у освіті продовжував діяти закон 1958 р., що дав батькам учнів право вирішувати, якою мовою відбуватиметься навчання. Зростала кількість учнів, які за проханням батьків та з інших причин звільнялись від вивчення української мови.

У 1975 і 1979 роках у Ташкенті відбулися дві всезоюзні науково - практичні конференції з питань удосконалення навчання російської мови та її подальшого поширення в республіках СРСР. Було прийнято постанову про покращення вивчення російської мови в союзних республіках. З 1979 року впроваджувалось вивчення російської мови в національних дошкільних закладах для дітей з 5 років життя.

Спостерігається скорочення частки українських шкіл у мережі загальноосвітніх навчальних закладів за 1960-1980 роки на 8,7тис.

Історик О. Рубльов зазначав, що наприкінці 1980-х років у м. Едмонтон (Канада) українських шкіл було більше, ніж у Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Харкові разом узятих, а 700 тис. українців Криму не мали жодної школи українською мовою навчання.

В травні 1983 р. ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР прийняли таємну постанову «Про додаткові заходи щодо вдосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх навчальних закладах союзних республік». Вчителям російської мови підвищено заробітну плату на 15%.

Мережа вищих навчальних закладів (ВНЗ) розширювалась. У 1964 р. було засновано Донецький університет, у 1972 р. – Сімферопольський, у 1985р. – Запорізький. При великих промислових підприємствах організовувалися загальнотехнічні та загальнонаукові факультети. З 1965 р. по 1985 р. кількість фахівців із середньою спеціальною освітою зросла з 1,4 до 3, 6 млн. осіб, а з вищою – з 0,9 до 2,7 млн. осіб.

Невід’ємною частиною студентського життя була участь у будівельних загонах під час літніх канікул, праця на полях і в садах. Саме там відбувалося їхнє трудове загартування та зароблялися перші трудові кошти.

У вищих навчальних закладах України навчалася велика кількість студентів із соціалістичних країн та країн, що розвивалися. У 1976 р. у вищих навчальних закладах і технікумах Харкова навчалося понад 2 тис. студентів із 22 країн світу.



Україна мала одну з потужних та розгалужених мереж загальних, середніх спеціальних, вищих навчальних закладів світу.

Якість і престижність вищої освіти занижувалась. Були низькі заробітні плати (учителі, інженери отримували 110-120 карбованців). Навчання у вищих навчальних закладах велося в основному російською мовою.



Освіта (конспект для учнів)

- Перехід на навчання за новими навчальними програми та підручниками у 1966-1967роках.(запровадження нових дисципліни: кібернетики (розділ фізики), генетики (розділ біології), суспільствознавства, основ радянської держави та права.

- Завершення переходу до обов’язкової загальної середньої освіти (1976р.)

- Ухвалення Верховною Радою «Основних напрямків реформи загальноосвітньої та професійної школи» ( запроваджувалося навчання дітей з 6 років, (діти, які вступали до школи з 6 років, навчались у початковій ланці 4 роки, а семирічки – 3 роки (вони переходили з 3 до 5 класу); 8-річні школи реорганізовані в 9-річні, середні – в 11-річні. На базі ПТУ створювались середні професійно - технічні навчальні заклади. Увага акцентувалася на підвищенні ефективності трудового навчання, набутті учнями якісних знань з природничо – технічних, економічних, суспільних наук.

- Знецінення знань.

- Зменшення кількості шкіл з українською мовою викладання.

- Збільшення кількості навчальних профтехосвітніх закладів.

- Створення на основі педінститутів Донецького, Сімферепольського, Запорізького університетів.

- Відкриття низки нових інститутів.

- Збільшення кількості студентів майже удвічі.

- Зміцнення матеріально - технічної бази вузів (будівництво нових навчальних корпусів, гуртожитків, спортивних комплексів ...)

- Невисока якість підготовки спеціалістів (особливо на заочних і вечірніх відділеннях).

-Політизація освіти.

Питання:

Визначити позитивні і негативні явища в освіті.

Оцінити розвиток освіти в Україні в цей період.
2. Виступ І групи учнів «Науковців»

Проект учнів «Розвиток науки в Україні в 1960 -х – 1980 -х роках»

Презентація учнів. Розповідь учнів.



Порівняння розвитку науки в Україні і США в цей період і в даний час.

Розвиток науки (Розповідь учнів)

У 2-й пол. 60-х – на поч. 80-х років суперечливі тенденції виявилися в науці. Без розвитку науки неможливо стати світовим лідером і поширювати вплив комуністичних ідей.

Щороку на науку асигнували десятки мільярдів карбованців. Значні кошти отримували наукові установи, які укладали угоди з підприємствами військово-промислового комплексу (ВПК).

Центром наукових досліджень залишалася Академія наук УРСР, яку очолював відомий фахівець у галузі електрозварювання Б.Патон. Наукові установи АН УРСР функціонували в Києві, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Одесі, Львові.


У 1969 році завдяки розробкам вчених Інституту електрозварювання вдалося вперше у світі здійснити зварювання алюмінію, титану та нержавіючої сталі в умовах космічного вакууму й невагомості на кораблі «Союз-6»; в 1984 році було проведене перше у відкритому космосі зварювання, різання і напилення металів.

Важливі наукові здобутки були досягнуті в конструкторському бюро «Південне» (м. Дніпропетровськ). Тут працювали на оборонну промисловість: розроблялася ракетно - космічна техніка. Наукові дослідження, імена вчених були засекречені. У 1954-1971рр. головним конструктором цього бюро був Михайло Янгель.

Певних успіхів було досягнуто в аграрній науці. Колектив Миронівського науково-дослідницького інституту на чолі з академіком В. Ремеслом селекціонував нові сорти пшениці.

В Україні були виведені високоврожайні сорти цукрового буряку, кукурудзи, соняшника та інших культур.

Плідно працювали вчені під керівництвом М. Боголюбова в галузі математична фізика. Боголюбов організував і став керівником лабораторії теоретичної фізики, в 1965—1988 роках був директором Об'єднаного інституту ядерних досліджень (ОІЯД). У 1966 році став першим директором створеного ним Інституту теоретичної фізики АН УРСР у Києві. Боголюбов є засновником радянських наукових шкіл у галузі нелінійної механіки, статистичної фізики і квантової теорії поля. Він був членом багатьох іноземних академій у Болгарії, Польщі, США та ін., наукових закладів і товариств.

25 років життя ученого В.Глушкова пов'язані з Академією наук УРСР та Інститутом кібернетики. Під його керівництвом була створена унікальна «Енциклопедія кібернетики» (1973) яка не мала аналогів в світі та стала першою фундаментальною працею, в якій висвітлювались теоретичні аспекти кібернетичної науки, її застосування до таких галузей, як економіка, біологія, техніка. Учені Інституту кібернетики у 1980-х рр. розробили швидкодіючі обчислювальні системи. Вражаючим за масштабами був проект створення загальнодержавної автоматизованої системи управління народним господарством (державне керівництво не підтримало цей проект).

Академік Ландау вважається легендарною фігурою в історії радянської і світової науки. Квантова механіка, фізика твердого тіла, магнетизм, фізика низьких температур, фізика космічних променів, гідродинаміка, квантова теорія поля, фізика атомного ядра і елементарних часток, фізика плазми — ось не повний перелік галузей, які привертали увагу Ландау. У «величезній будівлі фізики XX ст. для нього не було замкнених дверей».

Вагомий внесок зробили українські вчені у галузі ливарного виробництва, матеріалознавства, фізико-хімічної механіки... За період з 1970-1985 років більше 13 тисяч наукових розробок учених АН УРСР було впроваджено у виробництво.

Велику увагу приділяли розвиткові космічної галузі.

Український народ пишається тим, що в кожному космічному кораблі є частка його розуму і праці, серед перших космонавтів стоїть ім’я українця Павла Поповича.



Учні зачитують підготовлений матеріал про П.Поповича (1930-2009)

Попович Павло Романович народився 5 жовтня 1930 року в Узині Київської області. Повоєнні роки були самими складними у житті Павла. Павлу Поповичу довелося працювати на цукровому заводі у нічну зміну, а після зміни, о дев'ятій годині ранку бігти до школи.

Далі було Білоцерківське ремісниче училище, за спеціальністю столяр-червонодеревщик та продовження навчання у школі. Льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу (1962, 1974 роки), генерал-майор авіації. Очолював Фонд сприяння соціальному забезпеченню ветеранів-пенсіонерів Збройних сил Російської Федерації. Закінчив у 1951 році Магнітогорський індустріальний технікум, у 1954 році — військове авіаційне училище, в 1968 р. — Військово-повітряну інженерну академію імені Жуковського. Доктор технічних наук. Перший політ у космос здійснив 12—15 серпня 1962 року на кораблі Восток-4». Разом з Андріяном Ніколаєвим, який полетів днем раніше на «Востоці-3», Павло Романович 48 разів облетів навколо Землі! Тоді вперше було встановлено радіозв’язок по лінії «космос-космос» та проведено телевізійний репортаж безпосередньо з космосу, другий — 3 - 9 липня 1974 року разом з Ю.Артюхіним на кораблі «Союз-14» та орбітальній станції «Салют-3». Лауреат Республіканської комсомольської премії імені М.Островського. Президент товариства українців Москви «Славутич». Член Спілки письменників України.

Микола Михайлович Амосов (06.12.1913р.-12.12.2002р.)

В 1952 — переїхав до України в Київ, де проживе 49 років. У березні 1953 захистив докторську дисертацію з медицини на тему «Резекції легень при туберкульозі». З 1958 року починає співпрацювати з Інститутом кібернетики в галузі фізіологічних досліджень серця. 1963 — Амосов уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана.

1962 — обраний членом-кореспондентом Академії медичних наук УРСР. В тому ж році отримав Ленінську премію, обраний депутатом Верховної Ради СРСР. З 1969 — академік Української Академії Наук.

Ще суперечливішими були процеси розвитку соціогуманітарних наук.

Гуманітарні науки були під жорстким ідеологічним контролем. Чимало істориків, філологів зазнали переслідувань, відчули на собі дію «нових» методів політики в гуманітарній сфері, яку проводив секретар ЦК КПУ з ідеологічних питань В.Маланчук. З бібліотек вилучалися праці, які вважалися «ворожими» або «шкідливими».

Були вчені, які намагалися правдиво висвітлювати історію України. Ідеологи КПРС вороже зустріли працю Олени Апанович «Збройні сили України першої половини ХVІІІ ст.», яка вийшла друком 1969р.. ЇЇ нагадали про «націоналістичні збочення» і звільнили з роботи. Такаж доля спіткала дослідника козацьких літописів Ярослава Дзиру.

Заборонялося вживати термін «український народ», згадувати про голодомор 1932-1933 рр., голод 1946-1947рр., повстання проти радянської влади, національно-визвольні змагання за українську незалежність. Не дозволялося згадувати прізвища науковців, які були репресовані в сталінські часи.


Серед досягнень суспільних наук найвагомішим стало видання 26-томної «Історії міст і сіл УРСР» під керівництвом академіка П.Тронька.Унікальність цієї праці полягала в тому, що в її написанні, крім професійних істориків, брали участь тисячі місцевих краєзнавців-аматорів. Це видання було важливе для поширення знань про рідний край.

Зусиллями співробітників АН УРСР, вищих навчальних закладів (ВНЗ), музеїв, архівів, наукових бібліотек з’явилися багатотомні видання:

«Української Радянської Енциклопедії»,

«Історії Української РСР»,

«Історії українського мистецтвознавства»,

«Історії української літератури»,

«Історії української мови»,

«Словника української мови»,

«Археологія Української РСР»

«Радянська енциклопедія історії України».

Не всі вчені поділяли позиції офіційної науки. Історик М. Брайчевський підготував кілька цікавих розвідок із давнього історичного минулого України («Коли і як виник Київ», «Походження Русі», «До походження давньоруських міст»). У 1972 р. у м. Торонто (Канада) вийшла праця М. Брайчевського «Приєднання чи воз’єднання?». де критикувалася офіційна інтерпретація Переяславської угоди. У 1979 році свою історико-філософську працю «Лист до російських та українських істориків» завершив історик і філолог Ю. Бадзьо, який заперечував офіційну теорію щодо так званого походження трьох слов’янських народів-російського, українського, білоруського.

Партійне та державне керівництво пильно стежило за змістом наукових досліджень. Засуджено на 8 років кандидата технічних наук Б.Болотова за його публічні виступи проти комуністичної диктатури. 12 років ув’язнення дістав за свої переконання науковець-філософ С.Проток, у 1972 році був засуджений за політичні погляди на 5 років таборів співробітник Інституту філософії АН УРСР В. Лісовий.



Висновок

В умовах радянської політичної системи науковці не могли повністю реалізувати свої таланти. Народногосподарські проекти, які розроблялися прикладними науками, не забезпечували належного рівня екологічної безпеки, збереження та поліпшення стану річок, полів, лісів. Обмежували проведення дискусій, відкритий обмін думками, без чого наука не могла розвиватися успішно. Закритість радянської політичної системи спричинила ізольованість радянської науки від світового наукового процесу.

Шлях від наукового винаходу до його впровадження у масове виробництво був довгим і складним. Технічний стан промисловості республіки залишався низьким. Радянська економіка, за винятком ВПК, продовжувала відставати від світового виробництва.


Каталог: wiki -> images
images -> Модульні тестові завдання з української мови
images -> Коли Тарас був козачком пана Енгельгардта – родича Браницьких, по дорозі до Вільно у 1831 році вони заїхали до Білої Церкви. Браницька показала вельможному гостю свій маєток І парк “Олександрію”
images -> Мета: визначити поняття успіх, геній; дати можливість дітям упевнитися, що успіх залежить від власних зусиль І від співпраці з іншими; сприяти розвитку чітких життєвих орієнтирів; виховувати прагнення до позитивних учинків
images -> Ділові папери та мовностилістичні рекомендації щодо їх оформлення
images -> Методичні рекомендації та практичні завдання для студентів гуманітарних та економічних спеціальностей
images -> Про затвердження складу Конференції трудового колективу Національного університету "Львівська політехніка"
images -> Львівська політехніка
images -> Методичний вісник: форми науково-методичної роботи
images -> Пол Самуельсон


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2

Схожі:

Культура І духовне життя в Україні ( середина 60-х початок 80-х років ) iconТема. Культура І духовне життя в Україні наприкінці 1950 у першій половині 1960-х рр
Опрацюйте параграф №22 підручника ( Турченко Ф. Г. Новітня історія України. 1939 – початок XXI ст ), документи №№1 -3 на с. 154 –...
Культура І духовне життя в Україні ( середина 60-х початок 80-х років ) iconТема. Культура І духовне життя в Україні в роки непу
Політика більшовиків у царині культури. “Українізація”. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Опір “українізації”
Культура І духовне життя в Україні ( середина 60-х початок 80-х років ) iconКультура І духовне життя в період загострення кризи радянської системи
Тема: Культура І духовне життя в період загострення кризи радянської системи
Культура І духовне життя в Україні ( середина 60-х початок 80-х років ) icon17. Духовне життя україні в другій половині ХІХ ст

Культура І духовне життя в Україні ( середина 60-х початок 80-х років ) iconРеферат на тему: Модернізм: доба модерну І доба авангарду. Постмодернізм Витоки модерну. Мистецтво "кінця століття". Романтичні корені модерну в Україні. Культура І мистецтво першої третини ХХ ст в Україні
Романтичні корені модерну в Україні. Культура І мистецтво першої третини ХХ ст в Україні. Культурні реалії радянського періоду. Культура...
Культура І духовне життя в Україні ( середина 60-х початок 80-х років ) iconТема розвиток освіти та науки на українських землях
Тема традиційно-побутова культура та церковне життя в україні другої половини ХІХ ст
Культура І духовне життя в Україні ( середина 60-х початок 80-х років ) icon"Вклади культури І мистецтва XX століття у світову цивілізацію"
Культура одна з найважливіших сфер суспільного життя. У понятті "культура" людина І його діяльність виступають, як синтезуюча основа,...
Культура І духовне життя в Україні ( середина 60-х початок 80-х років ) iconУкраїнська культура як самобутнє духовне утворення. Загальна характеристика української культури та її своєрідність
Це сталося, тому що в XVI ст., коли феодально-боярська знать сприйнялакатолицтво І польську культуру, І до кінця XVIII ст., коли...
Культура І духовне життя в Україні ( середина 60-х початок 80-х років ) iconГромадсько-політичне життя в Україні в 30-ті роки
Запитання: Які емоції І почуття домінують в свідо­мості людини, що живе в тоталітарному суспільстві, згідно з поданим історичним...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка