Культурно-просвітницьких заходів



Сторінка3/5
Дата конвертації10.03.2018
Розмір1.06 Mb.
1   2   3   4   5

Читець: Хто вкрав мій сад,

Мої морелі,

Мої собори і віки?..

Страшні мені куфайки і шинелі,

І літаків залізні вітряки

Убите зілля – довге зілля ночі,

Де ж мають жити мої очі?

Убита хата, вбито кров...

Де має жити мій Дніпро?!.

Ведучий 1: В 1993 році працівники бібліотек області, які були учасниками обласного семінару з питань краєзнавства, мали нагоду зустрітися з непересічною особистістю, поетом від Бога, Тарасом Мельничуком у літературно-мистецькій світлиці Надвірнянської центральної районної бібліотеки. Він тоді з радістю відгукнувся на наше запрошення і як спражній Гуцул приїхав з Коломиї в Надвірну у гуцульському строї разом із пані Дзвіною Ващук. Щиро радів з того, що бібліотечні працівники напам’ять читали його поезію, розповідали про його нелегку долю і тішилися тим, що їх земляк став лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка. На тому незабутньому для нас вечорі він читав свої вірші, уривки із поем «Осанна» і «Калинові ключі» і ще з не виданої на той час книги «Чага», згадував болісні для нього ті періоди з свого життя, коли перебував за гратами, відповідав на численні запитання присутніх. В той день поет роздавав автографи, експромтом писав вірші для учасників зустрічі, фотографувався з читачами. Тарас Мельничук назавжди залишиться у нашій пам’яті і серцях харизматичною особистістю, Велетом духу, який володів потужною енергетикою слова, Князем роси, гір і краси.

Читець: В усьому я і все в мені:

І швидкоплинне, й невмируще,

Йти по житті, як по вогні, –

І не стоптати білі ружі.

І зберегтися в чистоті –

У тій високій, в тій єдиній,

Щоб у кінці мого путі

Промовив клен: «Пройшла людина».



Ведучий 2: Весняної ночі 29 березня 1995 року серце українського поета Тараса Мельничука зупинилось, зімкнулись його очі. «Князь роси» відлетів у вирій. Поет все-таки встиг побачити на власні очі свою книжку-невільницю під назвою «Чага», яку було конфісковано 25 років тому комітетом держбезпеки, а рукопис її поетові вручив 20 серпня 1993 року начальник служби безпеки м. Косова.

Ведучий 1: Засніженого березневого дня сотні людей провели поета в останню дорогу. Поховали Тараса Мельничука високо в горах, на родинному обійсті, присипали серце тією рідною землею.

Читець: У пісні перейду, переквітну у звуки

Що не встигну дожить, – пісне, ти доживи,

Дай тополям пташат на вкраїннії руки,

Дай синів Україні в день грядущий, новий.

Хай розмножиться рід мій, нескутий у корені,

На літа, на століття, на вічні віки,

Дай синам не забути, чиї то підкови

На поріг калиновий їм прибили батьки.


Використана література
Мельничук Т. Твори : в 3 т. Т. 1 : Поезії / Тарас Мельничук. – Коломия : Вік, 2003. – 250 с.

Мельничук Т. Зимозелень / Тарас Мельничук. – Косів : Писаний Камінь, 2006. – 265 с.

Мельничук Т. Князь роси : вірші / Тарас Мельничук. – Київ : Молодь, 1990. – 146 с.

Мельничук Т. Чага / Тарас Мельничук. – Коломия : Вік, 1994. – 170 с.


НЕВТОМНИЙ РАТАЙ

НА НИВІ УКРАЇНСЬКОГО ПРОБУДЖЕННЯ

(Сценарій години спомину, присвяченої 165-й річниці від дня народження Михайла Павлика)

Підготувала Г. Кікоть –

бібліотекар Косівської ЦРБ

Святково прибрана зала. В центрі зали – портрет Михайла Івановича Павлика, прикрашений гуцульським рушником. Під портретом напис: «Нестомний ратай на ниві українського пробудження». Внизу кошики з живими квітами і горить свічка-пам'яті. Збоку карта України.

До зали заходять ведучі: юнак і дівчина в українських строях



Ведуча: Перед вами карта нашої Батьківщини – Україна. Подивіться, як на ній багато кружечків великих і маленьких. Великими позначені великі міста, але найбільше маленьких кружечків – це невеликі міста. І серед них наше невеличке містечко Косів – центр Гуцульщини. Місто в якому народився, виріс і працював Михайло Іванович Павлик – поет, прозаїк, перекладач, публіцист, журналіст, редактор, видавець, вчений-історик, філософ, соціолог, фольклорист, етнограф, бібліограф, культурний, громадський і політичний діяч, без якого неможливо уявити суспільне життя Галичини, впродовж сорока років і завдяки кому закладався фундамент українського духовного відродження в останній третині ХІХ – першому десятилітті ХХ століть.

Ведучий: Кожна освідчена і культурна людина повинна знати про свою історію, своїх вихідців, які принесли славу Україні за її межами. Сьогодні є нагода ближче дізнатися, яким був Михайло Павлик, з ким із видатних людей спілкувався, як склалося його особисте життя…

Ведуча: У кожного народу існують цінності, які з плином часу не втрачають свого значення, а продовжують залишатися надійною духовною опорою. Для України до таких цінностей належить постать Михайла Павлика. Лише перелік означень перехоплює подих від величі цієї непересічної особистості, справжнього титана думки й чину, що до останку служив рідному народові й справі його національного й державного самоусвідомлення. Коли йдеться про розвиток суспільної демократичної думки в Україні, а особливо ж в Галичині у другій половині минулого сторіччя, якщо аналізуємо літературно-мистецький рух всієї доби, то закономірно й виправдано після «велета думки і духа» І. Франка одразу ж називаємо його друга і соратника, одного з першопрохідців національного відродження – Михайла Павлика. Мало, дуже мало, якщо не сказати, що нічого не знає молодь сьогодні про цю непересічну особистість. І сьогодні, на вечір-спомин ми запросили юнаків і дівчат.

До зали входять юнаки і дівчата в українському вбранні із квітами в руках. Квіти покладають біля портрета Михайла Павлика.

Юнак 1: Михайло Іванович Павлик народився 17 вересня 1853 року в селі Монастирському (тепер Косів) у селянській сім'ї, де пам'ятали про славних карпатських опришків, Олексу Довбуша і його побратимів. З дитячих літ він бачив несправедливість в оцінці праці бідних селян, тих, хто день і ніч працював, а платню за важку працю отримував мізерну. Відчувши на власному досвіді, що таке голод та нестатки, Михайло Павлик вирішив своєю працею сприяти створенню справедливого суспільного порядку для простих гуцулів.

Дівчина1: Незважаючи на складний матеріальний стан сім'ї; батьки й дід, побачивши великий потяг хлопця до знань, всіляко сприяли навчанню у Косівській і Снятинській початкових школах, а потім у Коломийській гімназії. Починаючи зі школи у Снятині, Коломийській гімназії, а пізніше у Львівській академічній гімназії Павлику довелося не тільки учитися, а й заробляти собі на проживання завдяки приватним урокам. Академічна гімназія була найстарішою в Україні (заснована у 1784 році), випускники зараховувалися до Львівського університету без вступних іспитів. У Львові. М. Павлик знайомиться з І. Франком, разом вони працюють в «Академічному кружку», який перебував під впливом москвофілів.

Юнак 2: Живий інтерес молодого письменника до насущних питань обумовлювалися його походженням. Спочатку стихійне зацікавлення гуцульським фольклором, згодом переросло у свідоме ставлення письменника до народної творчості всіх видів і жанрів, як до важливого джерела пізнання життя народу, його світогляду, етики, моралі, філософії. Народна уснопоетична творчість стала одним із важливих аспектів багатогранної діяльності М. Павлика, по суті, була поштовхом творчої праці. Титанічна праця вкладена письменником у провідні часописи того періоду – «Друг», «Громадський друг», «Дзвін», «Молот», «Громаду», «Батьківщину», «Народ», «Хлібороб», «Громадський голос», редактором або членом редколегії він був.

Дівчина 2: Михайло Павлик, будучи різнобічно обдарованою людиною, залишив в українській культурі глибокий слід. Він був одним із перших прогресивних редакторів в історії української газетно-журнальної періодики, видавцем, популяризатором наукових знань, художньо-мистецьких цінностей. Відстоює М. Павлик реалізм в літературі, живу народну мову, наголошує на завданнях інтелігенції у своїх літературно-публіцистичних працях «Лихі люди. Один листочок з життя», «Николай Васильевич Гоголь» та ін. На цьому, ранньому етапі життєдіяльності Павлик багато читає забороненої літератури, прагне «добре познайомитися із цілим рухом соціалізму в Європі», проводить конспіративні зустрічі з революційними емігрантами з Росії, допомагає у пересилці заборонених цензурою видань, перекладає зарубіжних філософів, економістів, соціологів. Поліція і влада не спускає ока з активного діяча. Після тривалого нагляду поліція таки знайшла привід заарештувати М. Павлика.

Юнак 3: Дуже важливою віхою в житті М. Павлика стало знайомство з відомим громадським діячем, вченим Михайлом Драгомановим, що сприяло, з одного боку, розширенню світогляду, а з іншого викликало переслідування і арешти. М. Драгоманов підтримував Павлика фінансово. Після смерті друга у Павликовій хаті поселилася убогість. Загалом його життя було важким і напруженим.

Дівчина 3: На сторінках своїх видань він підтримав багатьох українських письменників, які розпочинали свою творчість – Лесю Українку, Павла Грабовського, Леся Мартовича, Ольгу Кобилянську, Наталію Кобринську, Євгенію Ярошинську. Дуже багато зробив М. Павлик для формування бібліотеки НТШ. Він був її директором і виконував значну бібліографічну роботу. За його копіткої праці НТШ дістало змогу обмінюватися книгами з 200 організаціями багатьох країн світу, що відкрило нові можливості для наукової праці. У такий спосіб заснувалася унікальна бібліотека НТШ, яка й зараз функціонує в складі Національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України у Львові.

Юнак 4: Михайло Павлик брав активну участь у роботі Товариства, віданні наукової та художньої літератури, був секретарем філологічної секції, дійсним членом НТШ. Він вивчав рукописні фонди всіх монастирів у Галичині, мріяв про видання церковних книг, і зокрема, Біблії українською мовою, й навіть готовий був сам її перекласти.

Дівчина 4: Сучасники говорили про Павлика як про людину, яка ніколи не знала спочину. Він брався за всяку роботу, навіть за коректуру. Вічно голодував, не вистачало грошей, і уже в 45 років у нього розпочалися проблеми з серцем.

Разом з Іваном Франком організував першу в Україні політичну партію – Радикальну, осередки якої активно діяли на Гуцульщині. За громадську діяльність Михайла Павлика п'ять раз арештовували, тримали в ув'язненні. Однак ніщо не змогло зламати сили духу «завзятого поборника неправди та кривди людської», як висловився про свого друга І. Франко.



Юнак 5: Михайло Павлик був людиною душевного тепла, після війни у свій дім прийняв двох дівчаток-сиріт, якими опікувався разом із сестрою Анною, хоч самі жили дуже бідно. Ще в шкільні роки М. Павлик почав записувати зразки народної творчості у Вижниці на Буковині. Тоді ж, і значно пізніше, зібрав багато казок, легенд, співанок. У студентські роки М. Павлик нагромадив чимало матеріалу з Долини, Дрогобича, Кут, Снятина, Стецеви, інших населених пунктів рідного краю. В різний час записував фольклор і від письменників – Леся Мартовича, Івана Франка, Василя Стефаника.

Дівчина 5: Прозова спадщина М. Павлика має не тільки естетичну вартість, вона часто-густо використовується дослідниками як своєрідне джерело конкретних знань з різних галузей наук, передусім краєзнавства, історії, етнографії, фольклористики, народознавства.

Юнак 6: Перу Михайла Павлика-прозаїка належить кілька оповідань та повістей. Його творчий набуток, за припущенням вчених, міг би скласти понад п’ятдесят томів. Проте, як це не прикро, йому не судилося навіть і сьогодні прийти до читача бодай би з кількома томами.

За роки незалежності України тільки декілька дослідників зробили спроби по-новому прочитати спадщину М. Павлика. Серед них – В. Качкан, В. Костюк, П. Шкраб'юк, Л. Приймак, які в своїх працях висловлюють докорінно іншу точку зору на ідеологічні погляди письменника, його партійну та громадську діяльність.



Дівчина 6: Важко хворий М. Павлик 26 січня 1915 року на 62 році життя відійшов у вічність. Російська комендатура заборонила будь-які промови біля гробу на цвинтарі. Супроводжувана озброєними солдатами в російських мундирах (для забезпечення порядку) жалобна процесія розтягнулася вулицями Львова в напрямку Личаківського кладовища. Там, не в кам'яному склепі, а в простій земляній могилі знайшов струджений і зболений Павлик своє останнє пристанище.

Ведуча: Від дня смерті М. Павлика минуло 103 роки. Упродовж них ім'я письменника різні режими використовували відповідно до політичної кон’юнктури. Найчастіше його називали соціалістом-революціонером марксистського гарту. Підстава – радикальні погляди Павлика на суспільство, його прагнення соціальної справедливості, рівних можливостей для всіх людей.

Ведучий: …Віриться, що настане-таки час, коли Павлик повернеться – в Україну, в рідне місто. Повернеться повістями з косівського побуту, листами-звістками про пережите й передумане, соціальними програмами облаштування різних сторін життя в своїй незалежній державі, яка так важко долає труднощі власного становлення.

Ведуча: Тільки у такий спосіб ми виконаємо свій обов'язок перед пам'яттю нашого великого земляка, заповнимо «білі плями» в історії та літературі. І запевнимо молоде покоління, що не на словах, а на ділі дбаємо про український національний ренесанс.
Використана література:
Арсенич П. Видатний земляк і нині сучасний : [М. Павлик] / П. Арсенич // Галичина. – 2003. – 25 верес.

Булгак О. «Я від вас ніколи нікуди не йшов» : до 150-річчя від дня народж. М.Павлика / О. Булгак // Календар знаменних і пам'ятних дат. – К., 2003. – ІІІ кв. – С. 67-72.

Гавука П. Становлення Михайла Павлика як видавця і журналіста / П. Гавука, В. Костюк // Гуцульський край. – 2003. – 30 серп.

Григорук А. Невтомний ратай на ниві українського пробудження / А. Григорук // Гуцульський край. – 2013. – 13 верес. – С. 5.

Із спадщини класика : [про творчість М. Павлика] // Галичина. – 1996. – 13 лют.

Качкан В. «Добути, аби дома не бути!» : [про М. Павлика]/ В. Качкан // Новий час. – 1993. – 18 верес.

Качкан В. До верховин вселюдського поступу: новий погляд на життєдіяльність Михайла Павлика / В. Качкан // Качкан В. Хай святиться ім'я Твоє: історія української літератури і культури в персоналіях (XIX- перша полов. ХХ ст.). Кн. 4 / В. Качкан. – Івано-Франківськ : Сіверсія, 2000. – С. 34-57.

Костюк В. «У його особистості ми втратили поборника кривди людської» / В. Костюк // Гуцульський край. – 2015. – 30 січ. – С. 9.

Костюк В. Михайло Павлик: не останні штрихи до портрета / В. Костюк. – Косів : Писаний Камінь, 2003. – 188 с.

Кушнірчук В. Гідно вшануємо земляка / В. Кушнірчук // Гуцульський край. – 2013. – 1 берез. – С. 1.

Михайло і Ганна Павлики // Грабовецький В. Ілюстрована історія Прикарпаття / В. Грабовецький. – Т. 3. – Івано-Франківськ : Нова зоря, 2004. – С. 409-412.

Михайло Павлик // Качкан В. Нариси історії української культури в персоналіях (ХІХ-ХХ ст.) / В. Качкан. – Коломия : Вік, 2005. – С. 148-154.

Михайло Павлик // Видатні постаті в історії України (ХІХ-ХХ ст.): короткі біографічні нариси. – К. : Вища школа, 2002. – С. 335-337.

Михайло Павлик // Крет Н. Гуцульщина літературна / Н. Крет. – Косів : Писаний Камінь, 2002. – С. 61-63.

Павлик Михайло Іванович // Провідники духовності в Україні. – К. : Вища школа, 2003. – С. 80-82.

Павлик М. Про нашу рідню: [про М. Павлика] //Алкос. – 2003. – № 1. – С. 33-34.

Павлик М. // Геник С. 150 Великих українців / С. Геник. – Івано-Франківськ, 2001. – С. 181-182.

Юсип Д. Ким був Михайло Павлик? / Д. Юсип // Галичина. – 1996. – 25 трав.



МИХАЙЛО ЯЦКІВ. НАЗАВЖДИ МОДЕРНО-ХИМЕРНИЙ…

(Сценарій літературного вечора, присвяченого 145-річчю від дня народження письменника)
Підготувала М. Сем’янів – провідний

бібліотекар відділу обслуговування

Богородчанської ЦРБ ім. М. Яцківа

Зала оформлена в традиційному народному стилі. Столик, на ньому рушник, ваза з калиною. Справа портрет М. Яцківа. Розкрита книжково-ілюстративна виставка-портрет «Михайло Яцків: відомий і невідомий».

Звучить мелодія сопілки

Читець: Він пройшов мимо пекла терпінь і страждань,

Але міцно тримав у руках меч огненний.

І немало романів, новел та оповідань

Про нещасний, простий люд злиденний

Написав. До зболілого серця свого

Все, що дійсним життям ворушилось

Із стражданням та муками, бо сам ними жив,

Була й радість скупа,

та, що злидням лиш марилась й снилась.

Він живцем все хапав з того виру життя,

Кров’ю серця хотів горе й біль змалювати:

«За горою», «У наймах», «В казармі», «Повернення»

І багато-багато. Хотіла б усі прочитати.

«Журавлі», «Лісовий дзвін», «Поема долин» -

Тут народні казки і легенди в основі.

Знав Михайло багато їх й дуже любив,

Знав народні пісні, оповідки і притчі народні.

Ще в дитинстві їх батько йому передав,

Як найстаршому синові в багатий спадок,

Бо в родині, де він народився й зростав,

Панували нужда і нестаток.

Повість «Огні горять» – тут природи краса,

Таємничий світ пісні, дитинства картини,

Поряд з ними підступність і злиденний бідак,

Й дивна фата моргана,що гасне в останні хвилини.

Були й інші герої, їх народжував час:

«На світанку», «Убийте мене» –

Про фашизм, про ненависть до нього.

Різні теми залишив митець цей для нас

Величезні сузір’я писемства ясного.

Його вибрані твори тримаю в руках,

В них реальність життя, кров жива в них кружляє,

І зворушує душу мою кожна сценка на сторінках,

І ще більш дізнаюся про минуле рідного краю.



Марія Гоголь «До 125-річчя М. Яцківа», лауреат районної премії ім. М.Яцківа 2002р. (збірка поезій «Дивосад»), 2007 року (збірка поезій «Серпанки літа»)
Виходять ведучі у національних строях
Ведуча1: Доброго дня, шановні друзі! Доброго дня і світлої долі, дорогі земляки, мешканці Прикарпаття, цього прекрасного краю. Сьогодні мова піде про нашого письменника-земляка, оригінального новеліста і повістяра Михайла Яцківа.

Ведуча 2: Життя цього талановитого оповідача різних художніх історій було довгим і складним. Народився Михайло Яцків 5 жовтня 1873 року в селі Лесівка Богородчанського повіту, в селянській родині Юрка Яцківа, родом із Посічі, мати була зі Старих Богородчан. Батько його був людиною освіченою, читав твори Шевченка, Франка, Квітки-Основ’яненка, знав безліч казок, оповідань і притч, які передав у спадок першому своєму синові.

Ведуча1: Михайло не був одинаком у сім’ї Яцківих. Після нього народилось ще 11 дітей. Родина жила у нестатках, як і багато інших селянських родин нашого краю. Отож з Лесівки до Лисецької школи, а звідти до Станиславівської гімназії, звідки був виключений за участь в таємному гуртку, в якому поширювалися соціалістичні ідеї, що володіли тоді умами молодих.

Ведуча 2: Відтоді починаються поневіряння М. Яцківа. Йому не вдається закінчити Бережанську гімназію, не складається спроба монашого життя. Не принесло ні статків, ні слави життя актора мандрівного театру. Ті, хто бачив його на сцені, вважали, що Яцків «розминувся зі своїм справжнім покликанням», що життя мав присвятити театрові.

Ведуча 1: Уперше спробував себе як актор у мандрівному театрі Степана Курбаса (Яновича), потім виступав у театрах Львова. І мав неабиякий успіх. Франко зворушено дякував йому за роль Миколи Задорожного в «Украденому щасті». Лише єдиний здобуток тих літ – досвід, неоціненне набуття життєвого багажу, який заяскрів барвами художніх образів, переконливих, як саме буття людини.

Звучить «Елегія» Миколи Лисенка (виконання на скрипці)

Ведуча 2: 1897 року М.Яцків прибув до Львова (це вже назавжди), де отримав посаду службовця страхово-кредитного товариства «Дністер».

1899 року «Літературно-науковий вісник» на своїх сторінках помістив шість дебютних оповідань 26-річного М.Яцківа. 1890 рік приносить йому новий здобуток – збірку «В царстві сатани», а 1902-й рік позначений виходом у світ повісті «Огні горять». В 1905 році творчий доробок молодого письменника збагачується книгою новел «Душі кланяються».



Ведуча 1: Добре привітали М.Яцківа знані майстри пера. Іван Франко високо цінив новелістичний талант Михайла Яцківа. Леся Українка зауважила: «Яцків тепер наймодніший з молодих белетристів у Галичині… Він пише досить нерівно, часом дуже гарно, часом тільки чудно, але таки частіше гарно». Василь Стефаник писав: «Читав Ваше «У наймах» – річ дуже гарна, найліпша зі всего, що молоді понаписували».

Ведуча 2: Про що б Михайло Яцків не писав – село, школа, гімназія, військо, релігія, мистецтво, банк, – його художній світ безжалісно показує фальш тодішніх реалій життя, не прикрашає його барвистими шатами слів і образів. І де б він не був, і що б не робив – по всьому залишає світ художніх образів як відбиток тієї дійсності, яка оточувала його.

Ведуча 1: Неоднозначно сприймали сучасники «молодомузівську» сторінку творчості М. Яцківа. Проте його твори увійшли до скарбниці української класичної спадщини і роблять честь як авторові, так і народові, серед якого він жив і творив.

Ведуча 2: Михайло Яцків увійшов у літературу як письменник- експериментатор, який прагнув розкрити таємниче, невідоме, непідвладне розуму, активно у своїх творах послуговувався засобами суміжних мистецтв: музики, малярства, скульптури, танцю.

Ведуча 1: Про мету і сенс літературної праці М. Яцків сказав стисло й загадково в оповіданні «Сфінкс»: «Учений орудує системою, маляр і різьбар площиною, музикант сферою, актор рухом, а ми тим всім, і ще чимось більше. В мертвім слові маємо воскресити краску, пластику, тон, рух, ідею і ще щось більше, і се наша тайна».

Ведуча 2: Нелегко розгадати «сфінкса» Яцкової творчості. Та, може, й не треба, адже досить читати його твори, насолоджуватися естетикою його слова і художніх образів, думати над таїною його письма і відчувати непроминущість чару таланту письменника.

Читець: «Люблю життя. Люблю його в тих проявах, в яких тремтить гармонією, багатством, як пробудження землі навесні, погода літа, мрія ранку, поезія червневого вечора, чар місячної ночі на самітних урочищах, дива тучі, блискавок і громів серед темряви, шепіт осені, драма вихору серед осінньої місячної ночі і тишина зими. У всіх тих щирих, великих хвилях природи відчуває моя душа найвищі і найкращі прояви людського життя, в яких гине час, а чоловік стає могутнім у творчості.

Люблю життя тим гарячіше, чим воно дальше від мерзоти і мертвеччини. Люблю його в усміху дитини, в сльозі пісні, в віщих видіннях кохання, в тиші болю.



Люблю життя. Люблю його в руху тварин: в трудах мурашки, в творчості бджоли серед ночі, в льоті метелика, що мережить блакитне повітря, в спокої орла, що плаває високо над землею, люблю творчу силу життя!» (М. Яцків «В лабетах (Танець тіней)».

Ведуча 1: В книгах М. Яцківа описана правда життя, герої його не тільки нещасні люди, а й натури обдаровані, неординарні, тому крах їх сприймається не як невдача, випадковість, а як невідворотна соціальна трагедія, драма. Перед читачем постають картини військового побуту, болючі системи шкільної освіти.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Культурно-просвітницьких заходів iconПропозиції на проведення культурно-мистецьких заходів у 2016 році для розгляду на засіданні Експертної ради Міністерства культури України з відбору культурно-мистецьких проектів для надання державної підтримки
А молоді, заходів, пов’язаних із забезпеченням свободи совісті та релігії, державна підтримка регіональних культурних ініціатив та...
Культурно-просвітницьких заходів iconКонференція Шляхами Івана Карпенка Карого
Мета конференції: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях драматурга, його просвітницькими ідеями, участю у культурно...
Культурно-просвітницьких заходів iconЗвіт про роботу відділу культури І туризму райдержадміністрації за грудень 2012 року культурно-масова робота
Відділом культури райдержадміністрації у грудні було забезпечено організацію ряду масових заходів культурно-мистецького та суспільно-політичного...
Культурно-просвітницьких заходів iconЗбірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів, присвячених 200-річчю від дня народження
«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…»: збірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів, присвячених 200-річчю від дня...
Культурно-просвітницьких заходів iconТема. Іван – Карпенко – Карий. Життєвий та творчий шлях письменника. Багатогранність його літературної та театральної діяльності Мета
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях драматурга, його просвітницькими ідеями, участю у культурно – просвітницьких...
Культурно-просвітницьких заходів iconЗгадаємо всіх поіменно Збірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів, присвячених 70-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років Рівне, 2014
«Згадаємо всіх поіменно»: збірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів, присвячених 70-й річниці Перемоги у Великій...
Культурно-просвітницьких заходів iconПрограмма культурно-видовищних заходів 21. 05 Субота
Музична програма за участю джаз квінтету хоамдт ім. М. Куліша 19: 30-20: 30 Концертна програма «Музичними сторінками «Театральної...
Культурно-просвітницьких заходів iconЗбірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів до державних свят та пам’ятних дат
М’ятних дат, підготовлений співробітниками установ культури України / передмова заступника начальника управління, начальника відділу...
Культурно-просвітницьких заходів iconХроніка культурно-мистецького життя чернівецької області за серпень 2013 року Загальні питання
Центрального палацу культури м. Чернівців; 25 серпня культурно-розважальна програма «В гостях у казки» пройшла у Центральному парку...
Культурно-просвітницьких заходів iconПоложення про конкурс проектів у рамках Програми підтримки невеликих культурно-мистецьких ініціатив Мета
Прагнучи посилити потенціал недержавного культурно-мистецького сектору, мбф «Україна 3000» реалізує програму підтримки невеликих...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка