Культурно-просвітницьких заходів



Сторінка4/5
Дата конвертації10.03.2018
Розмір1.06 Mb.
1   2   3   4   5

Ведуча 2: Проза Михайла Яцківа сповнена любові до простої людини, тривоги за її гірке життя, протесту проти несправедливості, гноблення. Такі всі його оповідання, новели, нариси.

Інсценізація за оповіданням М. Яцківа «Що ж робити?..»
Звучить українська народна лірична пісня (на вибір аматорів)
Ведуча 1: Михайло Яцків прожив довге життя. Десять років працював бібліотекарем у Львівській бібліотеці. Доживав віку поруч із сестрою, писав спогади, зустрічався з молодими письменниками.

Ведуча 2: Помер 9 грудня 1961 року на 89-му році життя. Похований на Личаківському кладовищі у м. Львові.

Ведуча 1: Біля центрального входу причаївся скромний надгробок. Але навіть серед скульптурних шедеврів славнозвісного Львова, кожен хто його побачить, мимоволі зупиняється і затримує на ньому увагу. На барельєфі – обличчя людини, а над ним – фрагмент млинового колеса. Не випадково львівський скульптор Євген Дзиндра обрав саме цей символ для пам'ятника українському письменникові Михайлові Яцківу. Він тонко вловив одну з найхарактерніших рис його характеру: життєлюбство.
Звучить «Мелодія» Мирослава Скорика у виконанні квартету скрипалів
Ведуча 1: На батьківщині, в с.Лесівка Богородчанського району, створено кімнатку-музей М.Яцківа при школі, 2001 року тут відкрито пам’ятну дошку письменникові.

Ведуча 2: У 2001 році з метою популяризації кращих творів літератури, культури, піднесення ролі діячів культури і мистецтва краю в державотворчих процесах, утвердження високих гуманістичних ідеалів в українському суспільстві райдержадміністрацією та районною радою засновано Богородчанську районну премію ім. М.Яцківа.

Ведуча 1: Першими її лауреатами у 2001 році стали: Василь Бабій (номінація «Література»), Марія Пастух (номінація «Музика»), Світлана Панько (номінація «Сценічне мистецтво)».

Ведуча 2: Рішенням дев'ятої сесії Богородчанської районної ради сьомого демократичного скликання від 17 листопада 2016 року Богородчанській центральній районній бібліотеці присвоєно ім'я Михайла Яцківа.

Ведуча 1: У своїх творах М. Яцків прославляє богородчанську землю, в його оповіданнях є описи побуту, торгових рядів і крамничок богородчанської дійсності кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Ведуча 2: Ось що класик української літератури писав про околиці Богородчан: «Дорога в’ється під гору. Зливи поробили глибокі вибоїни по боках. Сонце парить, в’ялить траву. Карпати мріють, опорошені голубим сяйвом. Вниз опадають рівно царини жовтими, зеленими і білими лавами, на них – острови садів та верхи стріх, далі срібляста стьожка – ріка Бистриця, а за нею містечко» («У наймах»).

Ведуча 1: Про життя і творчість М. Яцківа написано сьогодні чимало.

Для всіх присутніх працівником публічної бібліотеки підготовлено огляд літератури, представленої на книжково-ілюстративній виставці про творчий доробок письменника «Михайло Яцків: відомий і невідомий».

Працівник книгозбірні запрошує до слова письменників-краян, місцевих краєзнавців, які висловлять свої думки і враження щодо творчої спадщини Михайла Яцківа.

Ведуча 1: Літературознавець із Польщі Агнєшка Матусяк у книжці «Химерний Яцків» зазначила: «Яцків як письменник надзвичайно жадібний до західноєвропейських новинок – тією ж мірою, що Ольга Кобилянська чи Володимир Винниченко, він зробив свій внесок у «європеїзацію» й модернізацію української прози, не втрачаючи при цьому – що суттєво – яскраво української специфіки своєї творчості».

Ведуча 2: Творча спадщина М. Яцківа – це цінний духовний скарб, який має непроминуще значення.Тож пам’ятаймо повсякчас про письменника-земляка, оригінального новеліста і повістяра Михайла Яцківа.
Використана література

Бабій В. Знаки на повітряній стіні / В.Бабій. – Івано-Франківськ : ПП Супрун В.П., 2008. – 64 с.

Бабій В. Портрет на тлі часу / В.Бабій // Тижневик Галичини. – 1998. – 15 жовт.

Гоголь М. До 125 річчя М.Яцківа : вірш / М. Гоголь // Гоголь М. Намисто душі / М. Гоголь. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1999. – С. 43.

Ільницький М. «Поетична концепція з музичним і малярським тлом…» : [передм.] / М.Ільницький // Яцків М. Муза на чорному коні : оповідання і новели. Повісті. Спогади і статті / М. Яцків. – К. : Дніпро, 1989. – С. 5-28.

Яцків М. В лабетах /М.Яцків // Яцків М. Муза на чорному коні : оповідання і новели. Повісті. Спогади і статті / упоряд., автор передм. та прим. М.Ільницький. – К. : Дніпро, 1989.– С. 802.

Яцків М. Сфінкс / М.Яцків // Яцків М. Муза на чорному коні / М. Яцків. – К. : Дніпро, 1989.– С. 261.

Яцків М. У наймах / М.Яцків // Яцків М. Муза на чорному коні / М. Яцків. – К. : Дніпро, 1989. – С. 33.

Яцків М. Що ж робити / М.Яцків // Яцків М Муза на чорному коні / М. Яцків. – К. : Дніпро, 1989. – С. 49-52.

ПИШНА ТРОЯНДА В САДУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ…

(сценарій літературного вечора, присвячений 155-річчю від дня народження Ольги Кобилянської)
Підготувала О. Федорко –

завідувач бібліотеки-філії № 2 Калуської МЦБС


Зала прикрашена квітами, на столі підсвічники із запаленими свічками, ваза з квітами, портрет Ольги Кобилянської, нижче дати – 1863-1942. У залі книжкова виставка «Усі мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, музика душі тобі!» з цитатами з творів письменниці та висловами про неї. Підготовлена презентація про життя та діяльність письменниці, яку переглядають учасники заходу з допомогою проектора та великого екрану).
Вона віддала свій яскравий талант рідному народові, служити якому вважала для себе найвищим обов’язком.

Ф. Погребенник

Виходять ведучі

Ведучий 1: Народилася Ольга Кобилянська на Північній Буковині в містечку Гура-Гумора, у сім’ї дрібного урядовця 27 листопада 1863 року. У сім’ї Кобилянських знали і любили літературу, музику, тут завжди панувала висококультурна атмосфера, дітям до свят і днів народження за традицією обов’язково дарували книги; розмовляли українською, польською та німецькою мовами. Навчатися Кобилянській майже не довелося: офіційно відвідувала німецьку школу впродовж чотирьох років, українську мову вивчала приватно. Вищої освіти їй здобути не судилося: багатодітна сім’я та слабке здоров’я матері призвело до того, що письменниці довелося тривалий час бути домогосподаркою у власній родині, її університетом було народне життя.

Ведучий 2: Ольга Кобилянська виховувалася на перетині української, німецької та польської культур (її мати була польсько-німецького роду, батько – українець). Свої перші твори вона написала німецькою мовою. Зрештою, письменниця жила на Буковині у середовищі, де співіснували поляки, українці, румуни, німці, євреї. Цей її досвід теж актуальний у наш час, тобто вміння жити у полікультурному середовищі і в той же час ідентифікувати себе як українця не заради данини моді, а завдяки розумінню, що ти є частиною великої нації.

Ведучий 1: Ольга Кобилянська не навчалася в українській школі, не здобула вищої освіти, але стала високоосвіченою, висококультурною людиною, письменницею, вчителем молодого покоління.

Наприкінці ХІХ–на початку ХХ століття в українську літературу приходить нове покоління митців, серед яких визначну роль відіграють жінки-письменниці – Леся Українка, Катря Гриневичева, Наталія Кобринська, Христина Алчевська, Любов Яновська… Ольга Кобилянська була серед них найколоритнішою. Вихована на двох культурах, вона внесла в українську літературу чимало нових тем, ідей та образів.



Читець: Привіт, уклін низький Вам, пані,

Колись давно, колись в тумані,

На скелях, де живуть орли,

Коли ще тільки розвиднялось,

В пустелі білій розцвітали.

І сорок років з гір високих

Рої пелюсток синьооких

Ловили ми серед долин.

А мрії линули в простори,

Туди, туди, де сині гори

До неосяжних верховин,

Спасибі ж Вам, що в час розлуки,

Ми в гору все ж здіймали руки

І не кляли життя й землі…

Стояла мряка над землею

А ми очима і душею,



Ловили промені у млі.

О. Олесь

Ведучий 2: За словами майбутньої письменниці вона багато займалася самоосвітою, щоб мати основу «для дальшого розумового розвою». Ольга Юліанівна шукала себе в музиці (грала на фортепіано), непогано малювала і грала у театрі. Але віддала перевагу літературі – «кинула я олівець і взялася за перо».

Ведучий 1: Зі щоденника Ольги Кобилянської перед нами постає вразлива й емоційна натура: «Межи моїми ровесницями і знайомими, котрих в мене було небагато, не було жодної, котрій я б могла відкрити свою душу з її тайнами. Їх ідеал було заміжжя; тут вже все кінчалося. Мені хотілося більше – глибокої освіченості і науки й ширшої арени діяльності».

Ведучий 2: У п'ятнадцять років Ольга почала писати вірші. Але писала авторка і думала німецькою мовою. І тільки у 18 років за порадою друзів – Софії Окуневської та Наталії Кобринської вона серйозно починає вивчати українську мову – «треба писати не по-німецьки, а для свойого народу – по-українськи». Завдяки своїм подругам Кобилянська знайомиться з поезією Тараса Шевченка, прозою Івана Франка. «Усі мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, музика душі тобі!», – писала О. Кобилянська.

Ведучий 1: Наталія Кобринська знайомить Ольгу Кобилянську з ідеєю жіночої емансипації. Ці погляди відбилися в ранніх повістях Кобилянської «Людина» (1894) та «Царівна» (1896). Саме із іменем О. Кобилянської на весь голос зазвучала нова тема – доля освіченої жінки, яка прагне до вільного життя, яка хоче бути рівноправною з чоловіком і брати участь у громадському житті.

Ведучий 2: У 1899 році родина Кобилянських переїжджає на хутір Димка Серетського повіту. Тут, під впливом сільських вражень, Ольга Кобилянська пише повість «Земля». «Факти, що спонукали мене написати «Землю», правдиві… Я просто фізично терпіла під з’явиськом тих фактів, і коли писала – ох, як хвилями ридала», – розповідала О. Кобилянська в автобіографічному нарисі «Про себе саму».

Ведучий 1: Наприкінці 1901 року родина Кобилянських переселяється до Чернівців, де письменниця проживає до кінця життя. Вона займається громадською роботою, перекладає німецькою мовою твори Василя Стефаника, Марка Вовчка, Леся Мартовича, Наталії Кобринської. Тут налагодилися її зв’язки із журналами «Зоря», «Народ», газетою «Буковина», з їх видавцями і редакторами – М. Павликом, О. Маковеєм та іншими.

Ведучий 2: Не раз відгукувався на твори й високо оцінював талант письменниці І. Франко: «Я ані на хвилю від першої появи Ольги Кобилянської на полі нашої літератури не сумнівався про її талант… Її повісті й оповідання наповняли мене подивом для її незвичайного таланту».

Ведучий 1: Одним з видатних творів О. Кобилянської є повість «В неділю рано зілля копала…», в основу якої покладено мотив романтичної пісні–балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». «Особи сеї повісті – це типи з дійсного життя, які я пізнала в горах: циганку Мавру, її батька старого Андронаті, Гриця, одного молодого знаного мені гуцула…», – свідчить О. Кобилянська в згаданому нарисі «Про себе саму». Мова повісті дзвінка і барвиста, стиль ясний і прозорий.

Ведучий 2: У романі «Апостол черні» Кобилянській вдалося колоритно і правдиво змалювати картини життя і побуту різних верств населення Буковини, показати народження в цьому краї української інтелігенції. В газеті «Світ молоді» на вихід роману Ольги Кобилянської «Апостол черні» (Львів, 1936) відгукнулася Ірина Вільде. Вітаючи «нашу дорогу письменницю з її новим твором», вона підкреслила, що О. Кобилянська «…вміє силою свого інтелекту, силою своєї віри в ідеї перетворювати й нахиляти свого читача, поклонятись тій, що й вона – Вірі. Велике, божественне це завдання письменника… Провідна ідея книжки – це Україна. В цілому книжка Кобилянської дуже цікава й дуже цінна своїми мистецькими й моральними якостями».

Ведучий 1: Як письменниця, Ольга Кобилянська виявила високу художню майстерність і у малих оповідних жанрах. У 1915-1923 роках вона створила багато оповідань, новел, нарисів, що принесли їй визнання не тільки в Україні, але і за її межами – Німеччині, Болгарії, Росії та інших країнах. Це збірки: «У св. Івана», «Покора», «Під голубим небом», «Жебрачка», «Акорди» та ін. В цих оповіданнях і новелах письменниця заглиблюється в різні душевні стани своїх героїв, зображає їх у розмаїтих соціальних і морально-етичних ситуаціях. Ольга Кобилянська пропускає крізь серце долю своїх героїв, разом з ними мучиться і страждає.

Ведучий 2: Також вражає у творах славетної письменниці її глибоке розуміння природи, її краси. Пейзажі, подані у творах О. Кобилянської – це поезія у прозі: «Лісове озеро! Неначе дзеркало. Бережене багатством зелені, лежало воно тут неподвижно, сонливо, з погідною гладкою поверхнею, бездонне, ніби вічне дзеркало – кусень нетканої краси». У листі до Осипа Маковея від 15 грудня 1902 року О. Кобилянська писала: «А поезії в прозі писати навчили мене Тургенєв, Якобсен і Андерсен… Всі дрібні поезії в прозі – це каплі моєї крові. Одним словом плакала поезіями в прозі. Інакше, годі було!». Зокрема, поезію у прозі «Рожі» О. Кобилянської дослідники ставлять на рівень кращих поезій в прозі у світовій літературі.

Про дружбу з Маковеєм О. Кобилянська пише в листі до нього:

Я ні в кого тебе не вкраду,

Бо украдене – лихо віщує,

Нащо знати тобі ту біду,

Від якої ніхто не врятує!

Бо й у мене є інше життя,

Найдорожче од всього на світі.

Та любитиму кожен твій день.

Кожну ніч, і світанок, і вечір,

Жаль свій виповім я для людей,

Що мене порятують від втечі.

Будуть люди той жаль берегти,

Мов перлину ні з чим незрівнянну

І підете ви з ним у світи,

Як «Царівна» моя нездоланна

З ран любові до мене зійде

Цвіт ромена і золото жита,

І моління душі золоте,

В темні вени життя перелите.



Ведучий 2: Довгий і складний шлях пройшла Ольга Кобилянська як письменниця. Впродовж півстоліття виступала вона в літературі, відображаючи життя народу в його різноманітних виявах, духовні прагнення інтелігенції, малюючи природу рідного краю.

Ведучий 1: Кожний прийдешній рік матиме, що сказати, і знатиме, як сказати про письменницю і людину Ольгу Кобилянську, яка живе поза часом, форма й сутність її існування – це пам’ять, власне, вона і є пам’яттю, і тому вона вічна, як і всі митці. А пам’ять не минається. Пам’ять передається з роду в рід, і триває вовіки-віків для того, щоб потомки могли споминати незлим тихим словом. З часу не дано вийти нікому й нічому, час перетворюється в нагороду, або в помсту, і його можна затримати тільки в слові, надто ж у слові написаному й записаному. Писання ж – найвища втіха й найтяжча мука, «…пишуть три пальці, все тіло болить», – казав Іван Величковський, а Ольга Кобилянська жила задля того, щоб писати. «Моє життя було б пуста хата, коли б я не могла більше працювати. Тоді хочу очі замкнути. І нехай мене впустять до гробу – до моїх родичів і дорогого незабутнього брата Володимира…», – писала О. Кобилянська в листі до проф. д-ра Степана Смаля-Стоцького. А в березні 1927 року в своїй «Автобіграфії» писала теж: «Та я держусь, скільки маю сил, і не піддаюся. Моя літературна програма ще не скінчена. Доки? Я думаю, до посліднього віддиху мого».

Ведучий 1: Як наголосила Ірина Вільде «Кобилянська належить до тих письменників, що не тільки держать крок з життям, але й випереджують його. Тільки такі письменники, як О. Кобилянська можуть бути і є апостолами ідей, поряд з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Лесею Українкою, Василем Стефаником…».

Ведучий 2: Ніжно й мило відгукнулися на 55-річчя літературної діяльності Ольги Кобилянської в 1940 році Павло Тичина та Андрій Малишко:

І ти, найкраща, жінко, героїчна,

Прекрасна Ольго! Духа не вгаси!

Як не вгашала ти ніколи! Стрічная,

Тобі любов од нас! Ти воскреси

Нам діяння народу: одвічная

Ти ж наша сила славна – бо єси!

П.Тичина

Ведучий 1: Орлиці гір зелених Буковини

Привіт од пісні й серця, що цвіте,

Й звучить над краєм вільним соколино

Про наших днів майбутнє золоте.

Живіть, творіть ще довгі світлі роки,

Цвітіть, як день, у морі простий, щирий спів

Орлиця гір, безсмертна, сонцеока!

А. Малишко

Ольга Кобилянська була великою письменницею, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх у нашому народі, приніс їх у новий світ такими ж великими, самобутніми і неповторними, якими вони були зразу ж після своєї появи (Василь Земляк).



Ведучий 2: Та 21 березня 1942 р. Ольги Юліанівни не стало. Світ дізнався про її смерть через 2,5 тижні. Власті заборонили опубліковувати некролог українською мовою та промови над могилою. Коли ховали її, над могилою звучала улюблена пісня Ольги Юліанівни на слова Б. Лепкого «Чуєш, брате мій».

Звучить пісня «Чуєш, брате мій»

сл. Б. Лепкого, муз. Л. Лепкого
Використана література


  1. Басишина Л. І. Ідеї фемінізму у творчості Ольги Кобилянської : [урок-конф. 10 клас] / Л. І. Басишина // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2013. – № 7. – С. 2-5.

  2. Вознюк В. Музей Ольги Кобилянської : [Чернівец. літ.-меморіал. музей письменниці] / В. Вознюк // Українська мова та література. – 2000. – № 6. – С. 11.

  3. Гаврилюк О. Тема духовного розкріпачення жінки у творчості Ольги Кобилянської / О. Гаврилюк // Дивослово. – 2006. – № 4. – С. 15-19.

  4. Горболіс Л. «Заплач над моєю долею» / Л. Горболіс // Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2005. – № 9-10. – С. 88-98.

  5. Колошук Н. «Щоденники» Ольги Кобилянської як его-текст епохи декадансу: нарцисизм жіночого «Я» / Н. Колошук // Слово і Час. – 2012. – № 3. – С. 63-70.

  6. Комінчук О. Провісниця українського модернізму / О. Комінчук // Дивослово. – 2004. – № 5. – С. 36-39.

  7. Кордонська А. Земля в долі людини : [урок у 10 кл. за соц.-психол. повістю О.Кобилянської] / А. Кордонська // Дивослово. – 2013. – № 1. – С. 11-14.

  8. Кохан Л. В. Майстер-класс «Неординарно про життєву долю Ольги Кобилянської» : / Л. В. Кохан // Кращі конкурсні уроки української мови та літератури. – Х., 2012. – Вип. 3. – С. 124-127.

  9. Літературно-критичний додаток : [про О.Кобилянську] // Українська література : 10 клас. – К. ; Львів, 2001. – С. 58-62. – (Серія «Усе для школи»).

  10. Мокриця М. Стильові домінанти творчості Ольги Кобилянської / М. Мокриця // Слово і Час. – 2012. – № 4. – С. 52-62.

  11. Павлишин М. «Мені не соромно отворити уст про мої чуства» : [неопубліковані листи О. Кобилянської до О. Маковея] / М. Павлишин // Сучасність. – 2003. – № 2. – С. 127-143.

  12. Павлишин М. Авторство і авторитет: Ольга Кобилянська і канон : [О. Кобилянська в укр. і нім. критиці] / М. Павлишин // Дивослово. – 2003. – № 4. – С.14-16.

  13. Погорєлова М. Урок-семінар за повістю Ольги Кобилянської «Людина» / М. Погорєлова // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2011. – № 29. – С. 12-16.

  14. Приліпко І. Різноаспектність художнього зображення діячів у прозі Ольги Кобилянської / І. Приліпко // Українська мова та література в сучасній школі. – 2012. – № 10. – С. 18-23.

  15. Семчук Д. «Симфонічна проза» Ольги Кобилянської / Д. Самчук // Українська література в загальноосвітній школі. – 2012. – № 2. – С. 14-16.

  16. Семчук Д. Відлуння душі : [за щоденником О.Кобилянської] / Д. Семчук // Українська мова та література. – 2008. – № 17. – С. 18-20.

  17. Слоньовська О. В. «Я люблю народ, і люблю його до сьогоднішньої хвилі» : [про життєвий і творчий шлях О.Кобилянської] / О. В. Слоньовська // Конспект уроків з української літератури : Нове прочитання творів. 10 Клас. – Кам’янець-Подільський, 2002. – С. 187-193.

  18. Ткач А. Народознавство у повісті «Земля» Ольги Юліанівни Кобилянської / А. Ткач //Українська література в загальноосвітній школі. – 2012. – № 2. – С. 11-13.

  19. Хмелюк М. Пошук жіночого самовираження у ранній творчості Ольги Кобилянської / М. Хмелюк // Дивослово. – 2013. – № 2. – С. 49-53.



НАЩАДОК СЛАВЕТНОГО РОДУ

(Сценарій літературно-музичної імпрези з нагоди відзначення 240-річчя від дня народження Григорія Квітки-Основ’яненка)
Підготувала Н. Шищак – завідувач

сектору краєзнавства Рожнятівської ЦБС


Оформлення зали: портрет Григорія Квітки-Основ’яненка, обрамлений рушником. Розкрита книжкова виставка «Григорій Квітка-Основ’яненко – корифей українського слова».

На фоні мелодії музичного твору «Мелодія дощу» В. Моцарта звучить поезія ювіляра – Григорія Квітки-Основ’яненка.

Читець: Б’ють пороги; місяць сходить,

Як і перше сходив...

Нема Січі, пропав і той,

Хто всім верховодив!

Нема Січі; очерети

У Дніпра питають:

«Де то наші діти ділись,

Де вони гуляють?»

Чайка скиглить літаючи,

Мов за дітьми плаче;

Сонце гріє, вітер віє

На степу козачім.

На тім степу скрізь могили

Стоять та сумують;

Питаються у буйного:

«Де наші панують?

Де панують, бенкетують?

Де ви забарились?

Вернітеся! дивітеся –

Жита похилились,

Де паслися ваші коні,

Де тирса шуміла,

Де кров ляха, татарина

Морем червоніла.

Вернітеся!» – «Не вернуться!

Заграло, сказало

Синє море. – Не вернуться,

Навіки пропали!»

Правда, море, правда, синє!

Такая їх доля:

Не вернуться сподівані,

Не вернеться воля,

Не вернуться запорожці,

Не встануть гетьмани,

Не покриють Україну

Червоні жупани!

Обідрана, сиротою

Понад Дніпром плаче;

Тяжко-важко сиротині,

А ніхто не бачить...

Тілько ворог, що сміється...

Смійся, лютий враже!

Та не дуже, бо все гине, –

Слава не поляже;

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі,

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна та правдива,

Як Господа слово.

Чи так, батьку отамане?

Чи правду співаю?

Ех, якби-то!.. Та що й казать?

Кебети не маю.

А до того – Московщина,

Кругом чужі люде.

«Не потурай», – може, скажеш,

Та що з того буде?

Насміються на псалом той,

Що виллю сльозами;

Насміються... Тяжко, батьку,

Жити з ворогами!

Поборовся б і я, може,

Якби малось сили;

Заспівав би, – був голосок,

Та позички з’їли.

Отаке-то лихо тяжке,

Батьку ти мій, друже!

Блуджу в снігах та сам собі:

«Ой не шуми, луже!»

Не втну більше. А ти, батьку,

Як сам здоров знаєш;

Тебе люди поважають,

Добрий голос маєш;

Співай же їм, мій голубе,

Про Січ, про могили,

Коли яку насипали,

Кого положили.

Про старину, про те диво,

Що було, минуло –

Утни, батьку, щоб нехотя

На ввесь світ почули,

Що діялось в Україні,

За що погибала,

За що слава козацькая

На всім світі стала!

Утни, батьку, орле сизий!

Нехай я заплачу,

Нехай свою Україну

Я ще раз побачу,

Нехай ще раз послухаю,

Як те море грає,

Як дівчина під вербою

Гриця заспіває.

Нехай ще раз усміхнеться

Серце на чужині,

Поки ляже в чужу землю,

В чужій домовині.



Т. Шевченко «До Основ’яненка»
Виходять ведучі у національних костюмах


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Культурно-просвітницьких заходів iconПропозиції на проведення культурно-мистецьких заходів у 2016 році для розгляду на засіданні Експертної ради Міністерства культури України з відбору культурно-мистецьких проектів для надання державної підтримки
А молоді, заходів, пов’язаних із забезпеченням свободи совісті та релігії, державна підтримка регіональних культурних ініціатив та...
Культурно-просвітницьких заходів iconКонференція Шляхами Івана Карпенка Карого
Мета конференції: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях драматурга, його просвітницькими ідеями, участю у культурно...
Культурно-просвітницьких заходів iconЗвіт про роботу відділу культури І туризму райдержадміністрації за грудень 2012 року культурно-масова робота
Відділом культури райдержадміністрації у грудні було забезпечено організацію ряду масових заходів культурно-мистецького та суспільно-політичного...
Культурно-просвітницьких заходів iconЗбірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів, присвячених 200-річчю від дня народження
«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…»: збірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів, присвячених 200-річчю від дня...
Культурно-просвітницьких заходів iconТема. Іван – Карпенко – Карий. Життєвий та творчий шлях письменника. Багатогранність його літературної та театральної діяльності Мета
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях драматурга, його просвітницькими ідеями, участю у культурно – просвітницьких...
Культурно-просвітницьких заходів iconЗгадаємо всіх поіменно Збірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів, присвячених 70-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років Рівне, 2014
«Згадаємо всіх поіменно»: збірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів, присвячених 70-й річниці Перемоги у Великій...
Культурно-просвітницьких заходів iconПрограмма культурно-видовищних заходів 21. 05 Субота
Музична програма за участю джаз квінтету хоамдт ім. М. Куліша 19: 30-20: 30 Концертна програма «Музичними сторінками «Театральної...
Культурно-просвітницьких заходів iconЗбірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів до державних свят та пам’ятних дат
М’ятних дат, підготовлений співробітниками установ культури України / передмова заступника начальника управління, начальника відділу...
Культурно-просвітницьких заходів iconХроніка культурно-мистецького життя чернівецької області за серпень 2013 року Загальні питання
Центрального палацу культури м. Чернівців; 25 серпня культурно-розважальна програма «В гостях у казки» пройшла у Центральному парку...
Культурно-просвітницьких заходів iconПоложення про конкурс проектів у рамках Програми підтримки невеликих культурно-мистецьких ініціатив Мета
Прагнучи посилити потенціал недержавного культурно-мистецького сектору, мбф «Україна 3000» реалізує програму підтримки невеликих...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка