Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля



Сторінка1/4
Дата конвертації08.04.2017
Розмір0.85 Mb.
  1   2   3   4



Куп’янська гімназія № 1

Куп’янської міської ради

Харківської області

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ – МОЯ ЗЕМЛЯ

Творчі роботи учнів

Куп’янськ

2017
Укладачі:


Чуб С.В., директор Куп’янської гімназії №1

Кожевіна І.В., заступник директора з навчально-виховної роботи

Жеваченко О.В., заступник директора з виховної роботи

Байдак І.М., вчитель української мови та літератури


У збірці «Мій рідний край – моя земля» опубліковано творчі роботи учнів Куп’янської гімназії № 1. Щороку гімназисти беруть участь у Всеукраїнських конкурсах учнівської творчості у Харківській області під гаслом «Об’єднаймося ж, брати мої» номінація «Література», у Всеукраїнському конкурсі есе «Я – європеєць», у Всеукраїнській краєзнавчій експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» за напрямом «Духовна спадщина мого народу», у фестивалі ораторського мистецтва.



Зміст
І. Ми діти єдиної неньки, ім’я якої - Україна!

  1. Кресало А.Діти України – єдині!......................................................4

  2. Кравцова А.Історія від прадіда до сина ……………………….6

  3. Шевцова А. Майбутнє України – у мріях дитини…………….7



ІІ. Творина Всеукраїнський конкурс есе «Я – європеєць»

  1. Євсюкова А.Впевнено до Євросоюзу…………………………...8

  2. Чепурко А.Чи всі українці – європейці?.......................................9

  3. Радіоненко А.До Євросоюзу – повільно, але упевнено.....11

  4. Шевцова А.Ми впевнено крокуємо в Європу……………….13

  5. Шепілов М.Яким має бути європеєць?......................................14



ІІІ. Творчі роботи учнів на ХVІ Всеукраїнський конкурс учнівської творчості у Харківській області під гаслом «Об’єднаймося ж, брати мої»

Номінація «Література»



  1. Архипенко В.Творча спадщина Великого Кобзаря – невмируща……………………………………………………………16

  2. Каденюк В.Гуртуймося, Братове-Українці! Лиш через терни шлях веде до зір…………………………………………...28

  3. Чернявська М.Лист Кобзареві………………………………………44



ІV. «Моя Батьківщина – Україна» за напрямом «Духовна спадщина мого народу»

  1. Коробов А.Дослідження на тему: «Життєвий і творчий шлях Остапа Вишні»………………………………………………48


V.Обласний фестиваль ораторського мистецтва

  1. Коваль А.День Незалежності – то новий день для кожного українця………………………………………………….54

  2. Байдак О.Мова наша рідна – надійний оберіг!....................55

  3. Чернявська М.Одна з найбільших таємниць – це наша мова…………………………………………………………………..….57

  4. Седова А.Мова – найбільше духовне багатство народу…………………………………………………………………..59

  5. Каденюк В.Моя рідна мова………………………………………...61

І. Ми діти однієї неньки, ім’я якої – Україна
Діти України - єдині

Сьогодні нашому суспільству як ніколи потрібні мир, злагода та повага до ближнього. Усі ці поняття нерозривно пов’язані між собою. Бо не може бути миру в суспільстві, де немає злагоди та поваги до ближнього. Не існує єдиного способу в досягненні цієї мети та, якщо використати усі доступні засоби, то, на мою думку, – можна досягти поставленої мети. Насамперед між українцями має бути злагода та єдність, а для цього потрібне спілкування та обмін духовними надбаннями між людьми, бо в нашій країні, на жаль, існують перепони у розумінні між мешканцями західною та східною частинами України. Через низку історичних факторів у мого народу відбулося формування дещо різних традицій, звичаїв та ментальності. І дуже прикро стає, що українець народжений в східній частині держави не може порозумітися зі своїм братом із західної частини неньки-України. Так хочеться закричати в усі груди: «Ми ж діти однієї неньки, ім’я якій – Україна» Тож проблем для єдності та братерства не повинно бути, треба лише створити такі умови у державі, щоб українці глибше вивчали історію своєї держави, шанували традиції та звичаї, з повагою ставилися б до пам’яток культури та архітектури.

Для глибшого пізнання свого народу та рідної країни, українці мають подорожувати містами України. Такі мандрівки допоможуть краще пізнати свого брата-українця, витоки культури та звісно власну історію. Чи ж ми забули: хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього? А наша країна пройшла досить тернистий шлях до здобуття своєї незалежності, тож нам про це не варто забувати. Та для того щоб зберегти її та допомогти нашій молодій державі стати на міцні ноги, треба об’єднатися та спрямувати всі свої сили для її розквіту.

Створення нових цікавих екскурсійних маршрутів для дітей та молоді в найвіддаленіші куточки України допомогли б у формуванні патріотичних поглядів підростаючого покоління, яке б в подальшому зробило країну сильною та могутньою державою. Та натомість часто спостерігаю, що мої однокласники та друзі замість мандрівок рідною землею обирають подорожі за кордон. Буцімто там краще… І тут ріжуть серце слова поета-громадянина Т.Г. Шевченка:

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тільки

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Тож треба залучати молодь та дорослих на оздоровлення в мальовничих куточків України. Необхідно організовувати різні конкурси та фестивалі, на яких творчі люди нашої держави могли би показати свої таланти та перейняти духовні надбання побратимів наших.

Держава має приділити більше уваги розвитку спорту, бо ніщо не об’єднує націю так сильно, як перемога наших співвітчизників на світових змаганнях зі спорту. До того ж здорова нація – запорука благополуччя держави.

Патріотичне виховання молоді має починатися від самого народження: «Батьківщина починається для дитини зі шматочка хліба і ниви пшениці, з лісової галявини і блакитного неба над маленьким ставом, із пісень і казок матері над колискою». І в подальшому з такої людини виросте – справжній син свого народу, гідний патріот, який буде мати повагу і до інших країн світу. Нехай рядки з послання Т.Г. Шевченка стануть для кожного з нас путівником у житті: Учитесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь…»

Я вірю у свою націю, і впевнена, що найближчим часом у нашій країні буде мир, злагода та повага до ближнього. Та цього ми зможемо досягти лише разом.

Та нехай моя проба пера зупинить у буденності справ кожного тебе, дорогий мій земляче, і примусить подумати про майбутнє країни своєї:

У діброві соловейко

Весело співає,

То він нашу Україну

В пісні прославляє:

Про степи широкополі,

Про лани і кручі.

Про які писав в засланні

Наш Кобзар могучий.

Всі ми добре пам’ятаєм,

Як її гнобили –

Нашу неньку Україну

Розірвать хотіли.

Та не зможуть воріженьки

Нас усіх здолати

Доки будем ми у купі

За волю стояти!

Кресало Анастасія,

учениця 4(8) класу, 2012 рік

Історія від прадіда до сина

Шановні захисники України!

На нашій рідній землі, на жаль, настав такий час, коли наше мирне життя порушив підлий і підступний ворог. І ось на ваші плечі лягла відповідальність за майбутнє нашої країни, за мир у наших домівках і родинах, спокійне та щасливе життя дітей.

З давніх-давен на територію нашої країни завжди зазіхали вороги. Це ми можемо дізнатися з історії нашої країни. Починаючи з часів Київської Русі, чоловіки захищали свої землі. Наші чоловіки завжди відрізнялися мужністю і героїзмом у боях з загарбниками. Про наших козаків ходили легенди. Взяти хоча б відомого козака Сірка, якого боялися вороги, бо вважали його характерником. Одної появи Сірка полі бою, було достатньо для того щоб вороги з жахом тікали. Навіть після його смерті, козаки брали з собою його правицю, яка допомагала їм перемагати. Кожна епоха боротьби українського народу за свою свободу і незалежність, народжувала нових національних героїв. До здобуття незалежності, Україна пройшла довгий і тернистий шлях. Це були часи козацтва, громадянська війна, Друга Світова війна і от тепер війна за суверенітет і незалежність нашої держави.

Ми дуже дякуємо Вам, що ви захищаєте нас та рідну неньку Україну. Ми щиро віримо в те, що ми переможемо ворогів. Адже в України є Ви.

І, як казав Тарас Григорович Шевченко:

Борітеся, поборете

Вам Бог помагає

За вас правда, за вас слава

І воля святая.

Знайте, що ми підтримуємо Вас та чекаємо на Ваше якнайшвидше повернення! Повертайтесь живими та неушкодженими.

І в підтримку бойового духу, хочу присвятити вам цей вірш:

Козацький дух у нас в крові

І він не вмре ніколи.

Положим тіло в боротьбі

За щастя і свободу.

Ми будем браття до кінця

Стоять на полі бою,

Бо вже не має вороття –

Ми на шляху до волі.

І буде слава навіки

І буде щедра доля,

Бо не вмирають козаки

І не вмирає воля!

Кравцова Аліна,

учениця 7 (11) класу, 2015 рік

Майбутнє України – у мріях дитини

Шматок землі,

Ти звешся Україною.

Ти був до нас.

Ти будеш після нас.

Ліна Костенко

Мабуть кожна людина в дитинстві мріє про далекі мандри, хоче побачити мальовничі краєвиди, казкові палаци та чудернацьких тварин, про які написано скільки цікавого у книжках. Хтось, доклавши певних зусиль, здійснює свої дитячі мрії, а для когось, як це не прикро, мрії залишаться в дитинстві. Марячи про загадкові країни, ми не помічаємо, що найкращим місцем на Землі є твоя Батьківщина.

Моїм найкращим місцем на планеті є Україна, бо це земля моїх дідів та прадідів. Моя Батьківщина – не просто частка суші площею шістсот три тисячі кілометрів, а рідна земля, де кожен куточок має свою цікаву історію, пройнятий духом пращурів.

У моїх мріях Україна - це блакитне мирне небо над головою, золоті широкополі лани та щасливі люди, що є господарями на своїй землі. Щоб мрії стала реальністю, треба змінити ставлення до свого краю кожному з нас, адже історію та майбутнє роблять прості люди. Велику надію на розквіт своєї держави я покладаю на молоде покоління. Бо саме ми, здобувши якісну освіту, зможемо вміло керувати країною та знаходити шляхи до світлого і щасливого майбутнього.

Прикро чути про те, що тяжкі хвороби в лікарнях на Україні лікувати не в змозі, через застаріле обладнання, а талановиті лікарі їдуть працювати за кордон. Я думаю, що це не лише моя мрія, щоб кожен українець міг отримати кваліфікаційну медичну допомогу в Україні.

Моя країна має багату культурну та літературну спадщину. Упродовж віків наші пращури формували звичаї, традиції та обряди, які вирізняють нас з-поміж інших країн. Продовження багатовікових традицій та любов до рідної мови – ще одна обов’язкова умова на шляху розвитку квітучої країни.



О мово рідна! їй гаряче 
віддав я серце недарма. 
Без мови рідної, юначе, 
й народу нашого нема.

В.Сосюра

Тож говорячи рідною солов’їною мовою ми самостверджуємося, як українці незалежної держави, примножуючи країну музеями та театрами, збагачуємо свій культурний освітній рівень.

У мріях моїх Україна – сильна могутня держава із щасливими дитячими обличчями та усміхненими людьми, та досягнемо ми цього лише тоді, коли будемо розуміти: Україна – наш спільний дім, як ми будемо жити в ньому залежить тільки від нас з вами.

Шевцова Анна,

учениця 6(10) класу, 2016 рік

ІІ.Творина Всеукраїнський конкурс есе

«Я – європеєць»
Впевнено до Євросоюзу

Я – маленьке дитя України і дуже пишаюсь цим. Моя могутня та квітуча держава знаходиться в самому серці Європи. Промовляючи ці слова, я маю на увазі як географічне положення країни, так і принцип культурного виховання українського суспільства».

Нарешті народ надав цьому твердженню належного значення,і саме це спричинило початок великої світоглядної революції в Україні. Ми завжди прагнули мати промислові,торгівельні та фінансові стосунки з країнами Європейського Союзу. Гаслами повстань у Києві стали вирази: "Україна - це Європа.","Ми завжди були і будемо європейцями".

Переважна частина патріотів України підтримує цю позицію. Для мене європеєць – це вільна та освічена людина, господар своєї свідомості, керівник своїх думок і вчинків. Бути європейцем – це, перш за все, з повагою ставитись до своїх сусідів.

Ми – молодь, ми – майбутнє України. Через декілька років країна опиниться в наших руках, тому ми мусимо розвивати нашу державу. Справжні патріоти своєї країни прагнуть стати членами великої європейської родини. Це слугуватиме поштовхом до розвитку України в усіх галузях, це крок в економічну стабільність та покращення рівня життя українського суспільства.

Я хочу, щоб нащадки нашого покоління могли з гордістю сказати: "Я – українець, отже – європеєць!". Хочу бути вільною та незалежною людиною, рівною перед законом, незалежно від соціального статусу. Я не хочу покидати свою Батьківщину і виїжджати до країн Євросоюзу для того, щоб стати гідним членом європейської родини.

Я впевнена, що ми разом зможемо навчитись поважати один одного, наші традиції та культуру, дослухатись до порад країн-друзів, але не втрачати незалежності мислення. А головне – ми – українці, отже подолаємо бар’єр між нами та Європою, ми – українці, тому впораємось із труднощами на шляху до Євросоюзу!
Євсюкова Анна,

учениця 5 (9) класу, 2016 рік

Чи всі українці – європейці?
Який саме шлях ми повинні пройти, щоб свідомо сприймати європейські цінності? Чи є Україна європейською державою, а ми – європейцями ?

Ці питання хвилюють мене, як і всіх моїх співвітчизників. Замислюючись над ними, я співставляю, роблю висновки. Містечко, у якому я живу, дуже гарне, мальовниче. Воно розкинулося на берегах чудової річки Оскіл і потопає у зелені садів і лісів. Вдень шум цивілізації перекриває пташиний спів, а вночі повітря наповнюється звуком цикад. Навкруги – добротні будинки, школи, де кожен учень може скористатися Інтернетом, поштові відділення, магазини з широким асортиментом продуктів... Одним словом – Європа! Але, якщо придивитися пильніше, – сміття на вулицях, забруднена річка, у лісах туристи «забули» прибрати свої пляшки, поліетиленову тару. А ще до цього можна додати, що рівень доходів городян – мізерний, кожен другий з молоді – на заробітках, та ще й за кордоном. А наша тривалість життя чи охорона здоров`я? Вони далеко не європейські. Мені боляче визнавати, що інтелектуально, культурно та матеріально-стабільно – ми зовсім не європейці. Діти геть перестали ходити в бібліотеки, мало читають книг, особливо художню, непрограмову літературу, а десятки людей, і навіть моїх ровесників, ніколи в житті не бачили музеїв, не відвідували театрів.

Я вважаю, щоб бути європейцем, мало просто народитися на території Європи, європеєць – це певні моральні якості, певний рівень освіти та культури людини.

Ви колись чули від когось або бачили, що європеєць, будь-то німець, француз, англієць або італієць міг кинути сміття просто на вулиці чи палити у громадських місцях? Не думаю, або я просто не повірила би вам. Така поведінка – це прояв неповаги не тільки до оточення, до природи, а й до себе самого. Нам іти цією ж засміченою вулицею, нам дихати цим забрудненим повітрям. Це і є одним з показників справжнього європейця. Хто так чинить, просто не може бути європейцем.

Отже, невід’ємною якістю європейця я вважаю культуру – вона повинна бути високою. Однією з ознак є ввічливість, це своєрідний показник рівня культури людини. Ще однією рисою європейця є освіченість. Під цим словом я не маю на увазі нагромадження певних знань, документ про отримання вищої освіти, хоча і це дуже добре. Я розглядаю це поняття, як прагнення людини набувати знання, її допитливість.

Толерантність – важлива складова справжнього європейця. Адже ми всі різні, кожен зі своїми поглядами, думками, цінностями, і ми повинні поважати один одного, навіть якщо погляди зовсім не співпадають. Відсутність толерантності – це шлях до постійних конфліктів і суперечностей.

Наступною ознакою європейця є самоповага, повага себе як людини, повага своїх прав, повага до власного народу, до своєї держави.

Патріотизм – ще одна важлива складова справжнього європейця. Кожний європейський народ пишається свою нацією і робить все, щоб зберегти свою національну унікальність, свою культуру, мову, традиції.



Сьогодні модно захоплюватися європейськими цінностями, але ми повинні пам`ятати шевченківське «... і свого не цурайтеся». Адже нашаземля розмірами, як Франція, наша мова співуча, як італійська, ми другі за чисельністю серед слов'ян. Ми маємо свою культуру й історію, говоримо чарівною мовою. Ми подарували світу Тараса Шевченка і Лесю Українку, Сергія Прокоф’єва і Миколу Лисенка, Євгена Патона й Олександра Довженка, Миколу Амосова і Сергія Корольова, братів Кличків та Андрія Шевченка. Ми пишаємося золотими дзвонами старої Софії, затишними кав’ярнями давнього Львова, чарівними краєвидами неповторної Одеси.

Отже, європеєць ти, чи ні – вирішувати лише тобі! Головне, не помилитися у своїй життєвій стежці! Не боятися щось змінювати, адже зміни – це досвід, який назавжди закарбується у пам’яті.



Я також буду змінюватись, адже ніхто не прийде і не зробить цього за мене! Можливо, мої кроки будуть спочатку невпевненими, але я намагатимусь принести у світ щось досконало нове. Моя мета – змінити суспільство, доки воно не змінило мене. Розуміючи це, у мріях залишаю місце для думки, що рано чи пізно я таки стану європейкою.
Чепурко Аделіна.,

учениця 6 (10) класу, 2017 рік

До Євросоюзу – повільно, але упевнено
Скоро – чергова річниця нашого Майдану Гідності.

Чому у листопаді дві тисячі тринадцятого року молодь і свідомі патріоти-українці вийшли на Майдан?... За що і навіщо Небесна Сотня поклала свої життя у лютому дві тисячі чотирнадцятого?..

Свідомих людей вразила зухвала відверта брехня тодішнього президента України та його приспішників, котрі ледь не щодня через засоби масової інформації інформували, що саме вони роблять для того, щоб була укладена угода про співпрацю з країнами Євросоюзу, а потім різко змінили і риторику своїх дій стосовно курсу зовнішньої політики України.

Не за Європу вкотре віддали свої життя гідні сини України, а за гідне життя навіть не своє, а своїх нащадків на рідній, Богом даній, землі, яким воно є у Швеції і в Швейцарії, у Польщі і в Німеччині, в Австрії і в Литві…

Кому не зрозуміло, що за географічним положенням Україна була і буде європейською країною, адже географічний центр Європи знаходиться саме на території України, в Сумській області? Свого часу дочки князів Київської Русі ставали гідними дружинами королів європейських країн, виховуючи гідних європейців на українських культурних традиціях.

Але чому ж, живучи на багатющих чорноземах, розумна, освічена українська нація не має гідного життя? Та тому, що вражена корупцією, не зовсім патріотична так звана еліта (можновладці, керманичі України) зрослася з олігархами, дбає про добробут, але про власний, а не про національний (про це свідчать їх декларації). А все тому, що переважна більшість як очільників громад і держави, так і пересічних громадян не знали і не хочуть знати історію і культуру, а отже, мудрість рідного народу. Тому й очі наші сліпі, і серця незрячі від байдужості.

Я вважаю, що Україна – сильна, амбітна держава. Настав час продемонструвати український, козацький характер, довести й собі, і світові, що Україна – це країна-лідер. Як наприклад, це доводять наші програмісти, працівники літакобудування та космічної галузі, бджолярі, спортсмени-паролімпійці, учасники Академічного ансамблю танцю ім. П. Вірського!..

Саме про таких, як вони, про гідних українців, писано у Велесовій Книзі (яка в тисячу дев’ятсот дев’ятнадцятому році раптом була знайдена саме на території Харківщини, у смт Великий Бурлук):

“Про смерть нашу не думаймо,

Бо життя наше на полі (бою) прекрасне.

Б’є крилами Мати Слава Сворожа

І велить нам іти до січі, і маємо йти

І нам не до бенкету,

Ні до їства борошняного,

Ні до м’яса смачного.

Будемо спати на сирій землі

І їсти траву зелену,

Доки не буде Русь вільна і сильна!”

(Велесова Книга, дощечка 8).

Сьогодні завдання всіх громадян України – зробити все належне для наповнення незалежності нашої країни справжнім змістом, докласти максимум зусиль і натхнення для розбудови й розквіту оновленої, Європейської України!

Славна донька українського народу, наша сучасниця, поетеса Ліна Костенко пише : “А ви думали, що Україна – так просто. Україна – це ексклюзив! По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни! ”

Перед Україною, а отже і перед її громадянами, знову постають складні завдання. Але я вірю, що разом ми здолаємо будь-які перешкоди на шляху зміцнення незалежності нашої держави. І не має значення, де ми народилися: у Куп’янську чи в Києві, у Харкові чи в Хмельницькому, у Львові чи у Луганську, у Дніпрі чи в Донецьку. Лише одне має вирішальне значення: наше спільне майбутнє. І тільки разом ми зможемо творити зміни на краще!

Тож будемо гідними нащадками наших пращурів! Будуймо гідне життя в нашій країні! Будьмо гідними європейцями, оскільки саме наш народ є прародителем багатьох народів, у тому числі і європейських!
Радіоненко Ангеліна,

учениця 6 (10) класу, 2017 рік


Ми впевнено крокуємо в Європу
Україна – це моя Батьківщина, і я пишаюсь тим, що народилася саме в цій чудовій країні. Можна сказати, що я живу в Європі, але це тільки в географічному понятті. Хто б не подивився на карту, побачить, що Україна – європейська країна. Ми всі, географічні європейці, все ж таки живемо в державі, яка розташована у Східній Європі.

Так, це ми – одні з провідних експортерів деяких видів сільськогосподарської продукції і продовольства, зокрема, соняшникової олії. Україна є потужним виробником та експортером електроенергії. У нас налагоджено виробництво ракетоносіїв, супутників та обладнання для дослідження космосу. Україна є значним виробником зброї — танків, військово-транспортних літаків, зенітно-ракетних комплексів, оптичного обладнання. Так, наша держава є одним із членів-засновників Організації Об'єднаних Націй, а також членом понад сорока міжнародних організацій. Україна на заході межує із постсоціалістичними країнами Європи. Наша держава заснувала Чорноморську економічну асоціацію країн, що сприяло зміцненню її позиції.

Україна — член ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, Організації з безпеки та співробітництва у Європі та інших міжнародних організацій. Із цих відомостей виникають питання: «Чому ми до цього часу не можемо вступити до ЄС, ми ж така розвинена країна у промислових та багатьох інших галузях? І чи в наших силах це зробити?» Я думаю, що ми просто не готові. Нам треба кардинально змінюватися на краще. Менталітет наших людей – це велика проблема. Європейці інші: більш моральні, толерантні та освічені. Європеєць не викине сміття просто під ноги. Люди не задумуються про те, що це, перш за все, є виявом зневаги до себе, а вже потім – байдужістю до навколишнього середовища.

Ми повинні ніколи не забувати нашу власну українську гідність. Гордість за власну державу, її історію, мову, культуру та людей, повага до інших країн, цінування їхньої історії, мови, культури і людей – це дуже важливі аспекти із життя європейця. Нам, мабуть, варто повчитися відчувати себе українцями і європейцями одночасно. Все ж таки треба розвиватися! Наша держава – це наш дім. Я впевнена, ми подолаємо деякі розбіжності і вдосконалимось.



Завжди між Україною та Литвою були дружні та тісні відносини . Я вважаю, що їх треба тільки зберігати і розвивати. З 1 липня 2013 року Литва є Головою Ради Європейського Союзу. В Україні зареєстровано понад 200 підприємств з литовським капіталом. 11 міст України та Литви є побратимами. Розвиваються культурні зв'язки між двома державами. Литва і весь Євросоюз виступають за те, щоб Україна інтегрувалася в ЄС і відбувалося політичне співробітництво. Україна домагається введення безвізового режиму між Україною і Євросоюзом. Усі мають докласти зусиль для того, щоб Україна стала європейською державою повністю. Для ЄС Україна – частина Європи, слід ще багато зробити у самій країні для того, щоб вона могла відповідати стандартам ЄС. Розвиток України повинен відбуватись повільно, але чітко.
Шевцова Анна,

учениця 6 (10) класу, 2017 рік

Яким має бути європеєць?
Майже щодня чую слова «Європа», «європеєць», «євроінтеграція»… Ті, хто говорять ці слова, і ті, які це чують, не завжди до кінця розуміють значення цих слів. Серед них, звичайно, і я. І тому, коли в мене виникають сумніви стосовно значення якогось слова, то звертаюсь до свого друга - тлумачного словника. Він знає більше за мене, а такі друзі завжди цінуються. У вислові “бути європейцем”, здавалось б, немає ніяких підводних течій, але перевірити треба. Знаходжу потрібну сторінку, де мій друг своїми паперовими вустами говорить про те, що європеєць - житель або уродженець Європи. Це ж логічно і природно. Але зачекай: коли вже бути послідовним, то треба визначити, що таке (чи, можливо, хто така?) Європа, правда ж? Хоча… Не все я прочитав… Є ще одне значення слова „європеєць” - освічена, культурна людина. Це вже цікавіше. Але „мій друг” каже, що це тлумачення застаріле. А чому? Шкода, що я з тлумачним словником не можу вести ніяких дискусій. Отже, доведеться розмірковувати над цим питанням самому. Воно, мабуть, застаріле тому, що європейська освіта, наука, культура, мистецтво давно вийшли за вузькі географічні межі та міцно вкоренились у всьому світі, і їхні носії не є обов’язково європейцями. Чомусь відразу ж уявляю дерево, на найбільшій гілці якого хтось викарбував слово „Європа”. На інших гілках теж якісь написи є, але це вже інша тема. Зупинюсь на гілці “Європа”. Це частина світу, яка займає лише 8% поверхні Землі. Не надто багато. Хоча, можливо, в цій тендітності її чарівність? Кажуть ще: "Україна — серце Європи"... Цей вислів знає кожен, та не кожен замислюється, що він означає. Що мається на увазі: чи то географічне розташування нашої держави, чи то популярність її серед європейських народів, чи то національний характер пересічного українця? 
 Насамперед наша Вітчизна є європейською країною не тому, що її територія — центр Європи, а тому що українці здавна сповідують ті принципи свободи й незалежності, які притаманні багатьом народам інших держав. Варто згадати лише окремі події історії, щоб переконатися в цьому: утворення й розквіт Запорізької Січі з її вільнолюбними традиціями, народний бунт проти кріпацького устрою, репресії радянських часів, боротьбу проти численних утисків мови та культури... Усього й не перелічити.

Та найбільш яскравим прикладом, який підтверджує думку про прагнення українців до незалежного існування, є подія 1991 року, коли наш народ заявив про свою волю самому вирішувати долю Батьківщини, будувати сильну соборну країну, мати єдину державну мову — українську. Так, ми зробили свій вибір, який чітко показав: як і інші народи Європи, ми хочемо власної свободи, а не одвічного рабства. Тому сміливо можна стверджувати, що ми європейці не завдяки географічному розташуванню, а завдяки національному самоусвідомленню, прогресивності, патріотизму. Проте вважати, що назву "європейський народ" здобуто лише через притаманні нам риси характеру, теж неправильно. Хіба Україна не йшла в ногу з основними історичними та культурними процесами, які відбувалися в Європі? Неможливо перелічити геть усі факти на підтвердження цієї думки…

Сучасні суспільно-політичні процеси української держави також указують на її європейську спрямованість. Недарма відчутна орієнтованість нашої економіки, освіти, медицини на кращі досягнення інших держав.
 А утвердження свободи слова, вільний розвиток демократії в Україні доводять: ми — європейці. Та не треба думати, що ми забули шевченківське "...свого не цурайтесь". Українці, будучи європейською нацією, завжди пам'ятатимуть про свої національні ідеали. Дух європейця повинен містити у собі Гідність і Повагу. Гідність власна, українська. Гордість за власну державу, її історію, культуру та людей. Повага – цінування і шана інших країн, їхньої історії, культури і людей. Якщо такої формули буде дотримуватись більшість громадян, то недоліки „української європейськості” вирішаться швидко. Нам, мабуть, варто повчитися відчувати себе українцями і європейцями одночасно.

Шепілов Михайло,

учень 7(11) класу, 2017 рік

ІІІ. Творчі роботи учнів на ХVІ Всеукраїнський конкурс учнівської творчостіу Харківській області

під гаслом «Об’єднаймося ж, брати мої»
Номінація «Література»



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconКуп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мудре слово вислови про Україну, рідний край, українську мову та пісню
Щоб крилаті вислови були завжди під рукою, ми уклали збірку «Мудре слово», до якої уміщено вислови видатних митців сучасності та...
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconПлан роботи куп’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 куп’янської міської ради харківської області з вечірньою (змінною) формою навчання на 2013/2014 навчальний рік
Куп’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 куп’янської міської ради харківської області
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconМатематичний віночок
Жижченко Інна Яківна, вчитель математики Кислівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Куп’янської районної ради Харківської...
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconМій рідний край, моя земля…
Кіровоградщини; поглибити зміст поняття «Батьківщина», формувати у школярів ціннісне ставлення до Батьківщини, до держави, народу,...
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconІ., Здвр випускний бал-2014!!!
Доброго вечора, моя земля, мій отчий край, батьківська сторона, родинне гніздо, мій рідний Новомиргород. Сьогодні ти увесь тут. Сьогодні...
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconУправління культури облдержадміністрації
До збірки „Зоря світанкова” увійшли поетичні твори та публіцистика читачів бібліотек з регіонів – переможців обласного літературно-краєзнавчого...
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconХарківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №129 харківської міської ради харківської області
Харківської міської ради Харківської області, присвячені ювілею Т. Г. Шевченка за період жовтень-грудень 2013
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconПодорожненська зш I-III ступенів «Мій рідний край – Кіровоградщина моя»
Мета І завдання: Збагатити учнів відомостями про рідний край – Кіровоградщину: про її рослинний І тваринний світ, про внутрішні води...
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля icon«Про мій Харків моїм учням»
Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №16 Харківської міської ради Харківської області
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconКонкурсу фотоколажів «Мій рідний край в роки війни»
«Мій рідний край в роки війни», що присвячений Дню визволення м. Кривого Рогу від фашистських загарбників


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка