Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля



Сторінка4/4
Дата конвертації08.04.2017
Розмір0.85 Mb.
1   2   3   4
V. Фестиваль ораторського мистецтва

День Незалежності- то новий день

для кожного українця
Доброго дня, шановні члени журі! Я Коваль Анжеліка, учениця 11 класу пропоную вашій увазі виступ на тему «День Незалежності- то новий день для кожного українця»

24 серпня – важливий день в житті українського народу. Цього року країна святкувала 25 років незалежності.

25?Це багато чи мало? За 25 років життя людина отримує освіту, починає свій кар’єрний ріст,а можливо має сім’ю. А для держави? З 1991 року Україна досягла незначного розквіту. Але головним поштовхом у велике майбутнє – є незалежність. Здобуття Україною незалежності дає змогу побудувати власну політичну систему,яка ґрунтуватиметься на загальнолюдських цінностях, враховуватиме історичну та національну самобутність українського народу. Українці - вільний народ,який зараз має великі можливості. На відмінну від своїх предків, ми маємо можливість розмовляти та писати українською мовою. Країна робить все можливе для поліпшення становища українського народу . В будь-яких починаннях державі потрібна підтримка ,за допомогою якої вона зможе досягнути своєї мети . Самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом. З кожним днем,з новими можливостями,незалежна держава розкриває нове майбутнє для українців. Мене дуже вразили рядки із вірша Ігора Калиниченка «Лише Україна»

Не згасне народ, що по вільній стежині


Ітиме до щастя, тепла й доброти.
Лише Батьківщина, лише Україна
Всіх нас приведе до святої мети!

Разом ми досягнемо великих висот .

Не будьте байдужими до майбутнього своєї Батьківщини!

Коваль Анжеліка,



учениця 7(11) класу, 2016 рік

Мова наша рідна – надійний оберіг!
Багато літ минуло з часів прадавніх,

І хоч змінилось людство,та пам`ять про віки,

Що канули у Лєту,- це знають сини славні,--

Існує навіть зараз,шановні слухачі!


Допоки буде книга, дотолі буде пам`ять—

Це знали літописці, що довгі вечори

Заносили славетнії події на пергамент,

Щоб залишити згадку про них для дітвори.


І Нестор Літописець посеред них відомий,

Що “Повість літ минулих” для нас він залишив.

Він свідок був мовчазний подій, давно забутих,

І описом чудовим Нестор всіх приголомшив.


Про Ольгу й Святослава, про Ігоря й Олега

Чорнилами,що вицвіли, він згадку залишив.

І про бої із греком,половцем,печенігом,

І про пору кривавую,де українець жив.


Та наша рідна мова із часом геть змінилась,

І ледь ми розуміємо слова прадавні ті.

Але не згине пам`ять,що з людством народилась,

Вона із нами вічно у нашому житті.


Іван же Котляревський кому з вас не відомий?

Своєю “Енеїдою” він цілий світ відкрив,

Нову епоху творів, де є народна мова,

Душею він і серцем народ свій розумів.


Та мова розвивається і не стоїть на місці.

І розквітає знов вона, мов полум`я, горить.

Тарас в нас був Шевченко;ті твори—наче квітка—

Як пелюстки розкриє,то й барвами сліпить.


Славетний наш Кобзарю, ми дякуємо гречно

За твій великий внесок в історію душі

Звичайних українців,і за твої доречні

Обурення й докори до купи паничів!


Недовго лишень щастя народнеє тривало,

Недовго відпочити душі його дали.

І циркуляр Валуєвський порушив тїі ваги,

І право в нас на мову насильно відняли.


Та й з Емського указу немало горя стало,

Бо, як “малоросійськоє наречіє” просте,

Вже українська мова ніяких прав не мала,

А цареві про горе те й на думку не спаде.


Пішли зі сцени пани,царат давно вже скинуто,

Та майже не змінилося становище скрутне.

Тієї мови рідної давно уже покинуто,

Задавлена російською, вона лише зітхне.


Чимало нам чинили і опору, і тиску,

Та все ж, піднявши гордо голівоньку свою,

Народна наша мова, красива і барвиста,

І ніжна, і співуча прокинулась від сну.


Та мова, що колиску народу колисала,

І що підтримать людям всю волю до життя

Роками та століттями невтомно помагала,—

Прокинулась, повстала із напівзабуття.


Тож ви, сини України, цю мову поважайте—

Той ключ,місток єдиний народність нам зберіг.

Й не трапиться нещастя—про це ви пам`ятайте,

Бо мова наша рідна—надійний оберіг!


Байдак Олександр,



учень 5 (9) класу, 2017 рік


Одна з найбільших таємниць - це наша мова
«О слово рідне, орле скутий»...

Бринять стривожено мої вуста...

Я буду говорити тут про рідну мову,

Погодьтесь, місія ця - зовсім не проста!

Багато є таємниць у світі, але я переконана в тому, що одна з найбільших - це наша мова.

З раннього дитинства і до глибокої старості людина невіддільно пов'язана з мовою. Кожен день дає нам урок пізнання. Чи так?

І завжди, і скрізь наш учитель - мова! Отже, слово - наше найзіркіше око. А ще - це, на мою думку, найвірніший посланець з минулого в сьогодення. І з сивої давнини бере початок наша мова. Тяжкий і тернистий шлях рідного слова. Гідно подиву, що його не задушили княжі міжусобиці, не затоптали в болото кінські копита, що не розвіялося воно у вихорі навальних орд, а залишилося сіллю землі і народу, його життєдайним джерелом. Звідки ж б’є воно? З глибини віків, від Нестора Літописця і його «Повісті временних літ»...

«Гробниці, кості й мумії мовчать, Л слово вічне, ніби далина...» - згадуються слова Івана Буніна. Ось уже два століття ведеться свідома боротьба за мову в Україні. Не завжди було на ній багато трудівників. Тому не дивно, що густо поросла вона бур'янами, що не всі її ділянки зеленіють, що чималими місцями вона не тільки витоптана, але й заасфальтовано.

Справжні сини українського народу Ш.Котляревський, Т.Г.Шевченко підняли "холопську" мову, з їх легкої руки вона залунала голосно, на весь світ, стала літературною.

"Без мови в світі нас нема" -Оці Шевченкові слова Моє так вразили серденько І ятрять душу помаленьку. О мови шлях гіркий, полинний, Чому душа болить глибинно? Чому той шлях спокою не дає? Бо мова - це життя твоє й моє! Мово-мовонько... Рідна, солов'їна, калинова, барвінкова... Як осягнути глибини твої? Як охопити словесні горизонти? Як зберегти тебе, всотану з молоком матері?

Вже кілька років діє Закон про мови, українська мова перебуває в статусі державної. С вже, безперечно, зміни, але вони дуже незначні.

Найважливішим вважаю те, що деякі наші земляки не хочуть знати і вивчати рідну мову.

Я так жалкую, що в нашій аудиторії немає хоча б одного обранця народу, адже так часто їх виступи звучать російською мовою.

Ллє все одно скажу:

- Мене дивує, звідки в політиків таке ставлення до української мови? Можливо, вони забули, як відстоювали, плекали її цвіт наші предки? Можливо, вони не розуміють, що той, хто не любить рідне слово людина без роду і племені? Чи наші достойники через духовну бідність не можуть осягти розумом і серцем красу, велич і могутність Шевченкового слова? Не тільки мене, тисячі українців хвилюють такі запитання: "Чому з української естради лунають російські пісні?

Хочу звернутися і до тих представників молодого покоління, хто цурається рідного слова. Я вірю у вас! Огляньтесь назад - і вам запахне слово "чорнобривці", зітхне "батьківська хата", зашумить "тополя" і заплаче"пісня"... Це рідна мова шукає стежку до вас. Я впевнений, що спрацює колись, крім державного, закон Власної гідності, закон Предків.

І на закінчення свого виступу - моє слово до вас, мої ровесники, однодумці, хранителі Рідного Слова.Я впевнений: ми збережем свою мову, адже вона - одна з найбагатших мовсвіту!

Нікому не вірте, наша українська мова - не сирота, адже має багату слов’янську родину і світову славу. Вона не бідна, не кривоуста. Просто їй потрібен вогонь любові, духовна міць!

Україна – це наша Батьківщина, наша ненька. Ми, як корінні українці, шануємо, голубимо її. Україна – це безмежні поля і ліси, безкрає блакитне небо. Україна – це країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними місцями.

Найбільшою моєю гордістю є український народ. Працьовитий, гордий, волелюбний, добрий, милосердний. Скільки йому прийшлось вистраждати, скільки переживати! Які випробування випали на твою долю, мій народе, які поневіряння і звитяги були на твоєму шляху.

Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні могутності і слави, мала справді легендарних героїв, мужньо долала найважчі випробування. І потім відроджувалась, виростала з руїн, виховувала нові покоління закоханих в рідну землю лицарів правди і волі.

З кожним поколінням ми пізнаємо її все більше і більше. В наш час можна побачити, що Україна не в найкращому становищі: економічна криза, безробіття, нестабільний заробіток. Проте ми є майбутнім нашої країни і саме ми зможемо змінити її становище на краще. Щоб наші діти могли твердо сказати: “Україно, ми пишаємося тобою!”



Чернявська Марія,

випускниця 2012 року

Мова — найбільше духовне багатство народу
Ми — молоде покоління нової держави України. Вона ще така молода! А її історія? її досвід?

Що залишили нам попередні покоління, що залишають ті, що живуть нині, що залишимо по собі для майбутнього ми?

Вважаю, що найголовніше, що залишили нам наші предки — це велике прагнення волі. Яке воно давнє — це намагання! Скільки поколінь вимріяли його, працювали задля нього? Ще з часів Київської Русі славні русичі виборювали його у нескінченних битвах.

Тепер, нарешті, ми здобули цю волю. Вірю, що ми зможемо побудувати сучасну демократичну державу, доклавши до цього певних зусиль і прагнень, розуму і вміння.

Нам у спадок передали величезне багатство — прекрасну землю України з її родючими ґрунтами, густими лісами, живлющими водами. Завжди любили цю землю люди, обробляли її, поливали (іноді, у часи лихоліть, і кров'ю). Пишалися урожаєм, берегли святиню — хліб, були справжніми господарями.

Але настали часи, коли забрано у людини землю, забрано хліб, відлучено від неї справжнього господаря, тавровано його принизливим словом «куркуль». Але найжорстокіші «покручницькі діяння» не змогли зламати високого духу справжнього господаря, хлібороба, сина землі.

Згодом час «подарував» нам жахливі випробування Великої Вітчизняної, а грізна квітнева ніч 1986 лишила у спадок гіркий і чорний полин Чорнобиля — результат передчасних партійних рапортів та безгосподарності горе-керівників. Пробач нам, матінко-земле, цю науку.

Ще довго будуть пекти жарини Прип'яті, ще довго страждатиме земля у лиховісній зоні.

Чесні трударі припадають руками й розумом до землі, відроджують і збагачують її. І щедра, вона, забувши всі злодіяння, заподіяні їй, дарує дітям своїм хліб щоденний. І віриться по-Тарасовому, що «оживуть, степи, озера»...

У спадщину ми отримали і неоціненний скарб — думу й пісню, яка «не вмре, не загине». Бринить у народних творах душа наших предків, які ніколи не корилися і

З тяжкої неволі,

З віри бусурманської,

На ясні зорі,

На тихі води,

У край веселий,

У мир хрещений!

Завжди поверталися переможцями. Дано нам у спадок мову солов'їну, яка єднає між собою різні покоління. Як тут не згадати слова М.Т.Рильського, звернені до всіх нас: Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур'ян. Чистіша від сльози Вона хай буде!

Мова — найбільше духовне багатство народу. «Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів» — найбільша святиня, яку слід берегти і примножувати.

Перейшла нам у спадок і книга. Скарб цей у нас багатющий. Від літописних хронік Київської Русі й першодруків Івана Федорова до ґеніальних творінь Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського та творів сучасних поетів, письменників, науковців, філософів, вчених.

А ще у своє життя ми маємо взяти успадковану від пращурів незламну віру, святу, невмирущу. Світла і горда, як у Тараса Шевченка. Жодної нотки песимізму: «буде правда між людьми? Повинна бути, бо сонце встане й осквернену землю спалить».

Правда й віра спроможні знести всі випробування, що випали і випадуть на нашу долю.

Адже зміг Т. Г. Шевченко досягти осяйних вершин людського духу, підвівшись із найжахливішого болота злиднів, безправ'я, кріпацтва. Зумів же він стати символом нашого народу, його совістю? А ми? Хіба не діти ми свого народу?

Будьмо ж гідні називатися синами й дочками його, віримо, що

...є в нас воля

І є в нас доля,

І є земля у нас і небеса.

Є у нас мова, своя, чудова,

Є у нас гордість і є краса!




Седова Анна.,

учениця 6 (10) класу, 2015 рік

Моя рідна мова
Багато таємниць у світі, і одна з найбільших з-поміж них - мова. Здається, ми знаємо якесь слово, немовби розуміємо його, проте все, що закладено в ньому впродовж віків, нерідко не можемо повною мірою видобути. Потрібно докласти чимало зусиль, щоб заховане у слові постало перед нами у всій красі, глибині, неповторності.

З раннього дитинства і до глибокої старості людина нерозривно пов'язана з мовою. Це єдине знаряддя, що робить людину нездоланною в пошуках істини.

Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні сили і слави, мала справді легендарних героїв, мужньо переносила найтяжчі випробування, коли гинули не сотні й тисячі, а мільйони її дочок і синів... І потім, як та казкова пташка фенікс, відроджувалась, виростала з пожарищ і руїн, виховувала нові покоління закоханих у рідну землю лицарів правди і волі. Ми можемо втішатися і гордитися тим, що , Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

Українська мова, пройшовши тернисті шляхи свого ставлення, у всі віки і епохи вражала людей, підкорювала їх своєю гнучкістю, незвичайністю, своєрідністю. Літературні твори, написані українською мовою, залишали незабутні враження у їх читачів. Викликає захоплення і український народ, народ, що створив українську мову.

Мова - ось що рятувало українців у тяжку годину, ось що не давало згаснути вогнику надії на кращі часи, ось що рятувало українську культуру і самобутність. Саме мова, саме українське слово пробуджувало в людях силу боротися за волю, за незалежність, пробуджувало гордість і впевненість у собі, перетворювало людину на відважного і відчайдушного захисника своєї Батьківщини.

Я, як справжня громадянка своєї держави, хочу звернутися до вас, шановні співвітчизники із проханням: ставтеся до рідної мови так, як до рідної матері, любіть її не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона - мати! Мова - запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ви захищаєте свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Не ухиляйтеся від цієї боротьби! За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов'язок, виправдання нашого перебування на цьому світі. Не перекладаймо цього тягаря на плечі нащадків, бо може бути запізно. Діймо! В ім'я нашого народу, в ім'я найвищих ідеалів людства - свободи і справедливості!

Українська мово єдина!

Неповторная мово моя!

Ти - мов пісня ота солов'їна,

Мов бурхлива, нестримна ріка.

Мов дзвіночок у полі, мов вітер, Несподіваний, свіжий, легкий.

Ти - мелодія материнська,

Мов той голос пташиний, дзвінкий.

Мов безмежнеє синєє море,

Мов сріблястий осінній туман,

Як високі могутнії гори,

Як безкраїх глибин океан.

Ти як батько мені, ти як мати,

Найрідніша, ласкава й сумна...

Я кохаю тебе відверто,

Українська мово моя!

Каденюк Владислав,



учень 7(11) класу, 2016 рік

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconКуп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мудре слово вислови про Україну, рідний край, українську мову та пісню
Щоб крилаті вислови були завжди під рукою, ми уклали збірку «Мудре слово», до якої уміщено вислови видатних митців сучасності та...
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconПлан роботи куп’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 куп’янської міської ради харківської області з вечірньою (змінною) формою навчання на 2013/2014 навчальний рік
Куп’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 куп’янської міської ради харківської області
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconМатематичний віночок
Жижченко Інна Яківна, вчитель математики Кислівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Куп’янської районної ради Харківської...
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconМій рідний край, моя земля…
Кіровоградщини; поглибити зміст поняття «Батьківщина», формувати у школярів ціннісне ставлення до Батьківщини, до держави, народу,...
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconІ., Здвр випускний бал-2014!!!
Доброго вечора, моя земля, мій отчий край, батьківська сторона, родинне гніздо, мій рідний Новомиргород. Сьогодні ти увесь тут. Сьогодні...
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconУправління культури облдержадміністрації
До збірки „Зоря світанкова” увійшли поетичні твори та публіцистика читачів бібліотек з регіонів – переможців обласного літературно-краєзнавчого...
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconХарківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №129 харківської міської ради харківської області
Харківської міської ради Харківської області, присвячені ювілею Т. Г. Шевченка за період жовтень-грудень 2013
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconПодорожненська зш I-III ступенів «Мій рідний край – Кіровоградщина моя»
Мета І завдання: Збагатити учнів відомостями про рідний край – Кіровоградщину: про її рослинний І тваринний світ, про внутрішні води...
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля icon«Про мій Харків моїм учням»
Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №16 Харківської міської ради Харківської області
Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля iconКонкурсу фотоколажів «Мій рідний край в роки війни»
«Мій рідний край в роки війни», що присвячений Дню визволення м. Кривого Рогу від фашистських загарбників


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка