Куріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів



Скачати 110.92 Kb.
Дата конвертації17.01.2018
Розмір110.92 Kb.


Куріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів



(виховний захід до 155-річчя з дня народження Марії Башкирцевої)



Підготувала:

вчитель української мови та літератури

Кириченко Любов Олександрівна

2013 рік


Мета: познайомити школярів із життям і творчістю славетної землячки, на прикладі біографії Марії Башкирцевої вчити учнів досягати поставленої мети, працювати над розвитком своїх здібностей; виховувати в учнів любов до мистецтва: музики, живопису, літератури.

Обладнання: мультимедійний проектор, плакати з надписами «Талант без праці мертвий», «Якщо талант у когось є, то буде на віки, його не зможе час і забуття зітерти».

Їй можна заздрить, можна співчувати,

Але найбільш гордитись, мабуть, слід,

Що Україна родить ці таланти,

Які дивують позамежний світ.

І. Нечитайло, “ Вічно молода Марія”

Вчитель. Вона листувалася з Гі де Мопассаном… Жюль Бастьєн-Лепаж, Еміль Золя й Анатоль Франс вважали її видатним художником, а паризькі салони тільки підтверджували це. Її високо цінували Леся Українка, Ада Негрі, Велімір Хлєбніков. Марина Цвєтаєва присвятила її пам’яті свою першу збірку «Вечерний альбом». Все це – про Марію Башкирцеву, нашу землячку, парижанку з-під Диканьки.
Ведуча.

Талант без праці – що без сонця трави:

Можливо, і ростимуть, та бліді.

Вона себе всю віддавала славі,

Виснажуючи сили у труді.

Й труд возсіяв, хоч і в чужому краї,

Її до слави все - таки привів.

Про неї ми і досі мало знаєм,

А якщо й знаєм, то лише напів.
Ведучий.

Короткий вік їй дарувало небо,

Але багато встигла все ж зробить.

Вона так мало думала про себе,

На славу віддавала кожну мить.

Їй можна заздрить, можна співчувати,

Але найбільш гордитись, мабуть, слід,

Що Україна родить ці таланти,

Які дивують позамежний світ.

Вчитель. Важко знайти в історії мистецтва трагічнішу та романтичніше долю ніж та, що випала Марії Костянтинівні Башкирцевій. Її ім’я мало що говорить в наші дні. Лише твори, що зберігаються в найбільших музеях Франції, України, Росії, нагадують про цю колись відому художницю, особистість якої ще при житті була оточена ореолом слави та загадок.
Ведучий. Ця життєва історія починається дуже романтично – з гарматного салюту. У відставного поручика Костянтина Башкирцеві в селі Гавронці Полтавської губернії народилася донька… Іде дощ. Гримлять гармати. Шумує в келихах шампанське. Не втомлюються скрипки… А зі сповитку подає кволий голос немовля, в якого ще немає минулого, отже, нема ніяких помилок і гріхів, а є тільки майбутнє.

Ведуча. У численних виданнях знаменитого щоденника чорним по білому написано: "Я народилася 11 листопада 1860 року". Натомість дослідники посилаються й на такий текст щоденника, власноруч написаний Марією Башкирцевою: "Я народилася 12 листопада, але повинна була народитися лише 12 січня, через що мій вік слід рахувати від 12 січня за старим стилем".

Ведучий. Для розуміння того, про що власне йдеться, слід пролити світло на одну із сімейних таємниць родини Башкирцевих. Виявляється, Марія народилася через сім місяців після одруження її батьків, хоча вона не була недоношеною дитиною. Отож щоб зайвий раз не "афішувати" цю скандальну для дворянської родини подробицю, день народження дочки спочатку відзначали на два місяці пізніше реальної дати. А після розлучення батьків і виїзду за кордон матері з маленькою Марією вона взагалі "помолодшала" на два роки.

Учень.

Було це не просте дівча,

Ні, не звичайний плід природи.

Воно любило всіх повчать

І не питать ні в кого згоди.

А коли й голос ще прорвавсь,

То вже і геть зарозуміла,

У небо ангелом неслась

На тріумфальних слави крилах.

Тепер одну лише її

Всі мусять слухать, вихваляти,

Коли співа, то й солов’ї

В саду не мають щебетати.

Надіне платтячко, як цвіт,

Що облива сади у травні,

І перед дзеркалом стоїть,

Немов царівна в казці давній.

Ведуча. Коли в 1872 році після Австрії, Німеччини, Швейцарії родина зупинилася в Ніцці, Марія не знала, що тепер усе її життя протікатиме за кордоном. І лиш кількома наїздами з’явиться вона в рідному краю. Чи ж могла вона тоді подумати, що половину життя вже прожито!

Ведучий. Вона музикальна й має напрочуд гарне сопрано, тож влаштовує імпровізовані концерти прямо на вулицях. Начитавшись у газетах про рух суфражисток, виголошує на місцевому ринку запальні промови щодо прав жінок. Прискіпливо розглядає себе у дзеркалі й, упевнившись у власній чарівності, вдягає всі мамині й тітчині коштовності, щоб пройтися у полудень набережною…

Ведуча. Також починає вести щоденник, але не потайки, не для себе, як буває зазвичай. Марія нахабно хоче бути почутою всіма: «Читайте, добродії, і вчіться! Цей щоденник – найкорисніше і найповчальніше чтиво у світі з-поміж тих, які були, є і будуть. Ось життя з усіма його найменшими подробицями, ось жінка з усіма її думками і надіями, розчаруваннями, неподобствами, привабами, печалями й радощами. Я ще не зовсім жінка, але я виросту. Моє життя без щонайменших прикрас і брехні можна буде простежити від дитинства до смерті…»

Учень.

І хто б тоді міг передбачить,

Що буде цей « Щоденник» значить

В житті й після життя її;

Що те дівчатко худорляве

Досягне світової слави

І на Європу всю прославить

Село з надворсклянських країв.



Ведучий. Мріючи стати видатною співачкою, Марія приїжджає до Парижу. І тут – вперше в житті! – в неї починають з’являтися раптові сумніви щодо свого таланту. Десь у глибині душі вона потерпає від самої думки, що може помилятися в собі.

Ведуча. Тому повторює як щоденну молитву: «Я – талановита! Я – талановита…» В цьому її з усіх сил переконуються родичі. Не можуть же вони гуртом помилятися… Слово «талант» вона сприймає як синонім власного імені.

Ведучий. Але як упевнитися в своєму таланті? А якщо вона його тільки придумала? Марія хоче знати правду, тільки правду. Правду, якщо навіть вона виявиться отрутою для її душі. І вона зважується на відчайдушний крок.

Ведуча. Перебрана на простолюдинку, у супроводі матері і тітки вона приходить на прослуховування до знаного на весь Париж професора Вартеля. Присудом було: голос є, і кар’єра тепер залежить від нього і від неї самої.

Ведучий. І ніхто не знав в ту мить, що важка хвороба обкраде Марію на голос і слух, що вже через рік вона з болем згадуватиме і цю зустріч, і всі свої сміливі плани на майбутнє, і сумніви, і вагання, і той спалах буйних радощів, що подарував їй професор Вартель.

Ведуча. Яка ж далека від таких гадок Марія! Кожній людині властиво в хвилину щастя вірити, що доля завжди буде ласкавою до неї, що все життя добрі сили світу оберігатимуть її од злих. Їй – тільки шістнадцять. Як легко о такій життєвій порі думати про своє майбутнє!

Ведучий. Марія ще не самовизначилася остаточно, а тільки ступила перший крок собі майбутній назустріч. А поки що вона збирається в дорогу – на Україну. Було літо 1876 року.

Учень.

Відвідала Марія і бузковий гай –

Це чудо без аналогів у світі.

Якщо побачити хто хоче справжній рай,

Хай завіта сюди у час розквіття.

Ведуча. Одним з найсильніших вражень тієї поїздки було відвідання оспіваної Гоголем Диканьки. Адже вона всього за 8 верст от Гавронців. 1 жовтня 1876 року Марія записує в щоденнику: «За красою саду, парку, споруд Диканька може суперничати з віллами Боргезе і Доріа в Римі… І це серед України! Як шкода, що ніхто навіть не підозрює про існування цього місця…»

Ведучий. І все ж вона з радістю згадуватиме те літо. Вона жила тут спокійно, з без тривожним поглядом, з усміхом на устах. Жила – ніби дихала. Марія ще приїздитиме сюди і спекотного літа 1881 року, і восени наступного, п’янітиме від різкої свіжості повітря. Все буде так и водночас не так. Тоді й вона вже буде іншою…

Ведуча. Сповнена мрій і надій повертається Марія до Парижу. Але по дорозі вона захворіла. Болить горло. Ніхто поки ще не підозрює, що це – справді небезпечно. Вона приїде в Париж, щоб дізнатися: в неї пропав голос. Назавжди. Мрія майнула і щезла. Як знайти в собі сили, щоб почати жити спочатку? Як стати сильнішою за себе?

Ведучий. І Марія таки знаходить в собі сили. Вона вирішує стати художницею. Восени 1877 року вона починає вчитися в студії Рудольфа Жюльєна. І вже через півтора місяця її робота стає шостою на студійному конкурсі академічного малюнка. Марія залишає позаду подруг, які почали навчання набагато раніше за неї.

Ведуча. З щоденника: «У майстерні все зникає; тут не маєш ні імені, ні прізвища; тут перестаєш бути донькою своєї матері; тут кожен сам по собі. Кожна особистість має перед собою тільки мистецтво і більше нічого…»

Учень.

Віднині тільки цим і дихала , й жила:

Майстерня – дім, й ніякої забави.

Хвороба й та кудись неначе відпливла,

Бо в праці шлях всій бачила до слави.

Її вже зупинити не могло ніщо,

Для неї це мистецтво – вже навічно.

Та малювати просто так і абищо

Вона не стане. Це категорично!

Їй дуже хочеться, аби творіння те,

Що після себе має залишити,

Було хвилююче, реальне і просте,

Щоб кожний міг сприйняти й зрозуміти.

Ведуча. Так, все добре, прости блискуче йде в неї з того дня, відколи вона вперше зайшла в студію Жюльєна.

Ведучий. На щорічній виставці в Салоні в 1879 році вперше виставлена картина молодої художниці, підписана «Марі-Константін Рус» - «Жінка за читанням роману Дюма «Розлучення». Цю картину вона написала за 18 днів.

Ведуча. Деякий час тому Марія зацікавилася творчістю молодого, та вже відомого художника Жюля Бастьєна-Лепажа. Дуже хотіла познайомитися з ним. Уявляла собі його високим темноволосим красенем. Але особисте знайомство мало не розчарувало її. Про цю зустріч вона 21 січня 1882 року запише в щоденнику: «Ми… побачили маленького Бастьєна-Лепажа, дуже маленького зростом. Він світловолосий, з бретонською зачіскою. В нього кирпатий ніс і юнацька борідка. Його вигляд обманув мої сподівання. Я надзвичайно ціную його живопис, але на нього не можна дивитися як на вчителя».

Ведучий. І все ж Жюль Бастьєн-Лепаж стає її вчителем. Ці зустрічі сповнюють Марію нових надій. Він ще раз підтвердив: у неї є талант. І зараз найбільша, найпалкіша Маріїна мрія: щоб її талант виявився не меншим за його власний.

Ведуча. Але підступна доля готує їй ще один удар: Марія почитає глухнути, і цей процес зупинити неможливо…Зойк розпачу в щоденнику 16 листопада 1882 року: «Пошум вітру, плюскіт води, удари дощу об віконне скло… сказані стиха слова… Я не чутиму всього цього!»

Ведучий. А вже в грудні дізнається: у неї – сухоти. Вона благає долю, щоб дала їй прожити ще хоч десять років. І щоб у цих десяти роках до неї прийшли слава й любов. Вона відсуває трагічний фінал свого життя так далеко, вірячи, що жити лишилося ще не так мало. Але помре Марія менше, ніж через два роки…

Учень.

Іде останній рік її життя,

Хоча про це Марія і не знає,

Вона благає, Бог щоб вік протяг,

Вона ще мріє й мрії ці здійсняє.

Написано десятки вже картин,

Вже є визнання, премії, медалі.

До слави справжньої – лиш крок один,



Тож треба певно рухатися й далі.

Ведуча. Чи буває роман без любові?Чи буває життя без любові?Хто не любив, той майже не жив, а мовби спостерігав чуже життя, дивуючись, чому так багато в ньому незбагненної суєти…

Ведучий. У любові – свої закони, свої вічні абсолютні істини, зрозумілі лише для тих, хто любив чи любить, хто звідав на собі всі тривоги серця - розкрилений політ над монотонним, як холодні осінні дощі, буденням.

Ведуча. Вона хотіла любові, вона шукала любові. Вона йшла крізь летючі флірти й дивувалась, чому так забарилася до неї одна справжня, одна-найодніша любов?

Ведучий. Марія захопилася Бастьєном-Лепажем. Він став їй найавторитетнішим вчителем, недосяжним мистецьким еталоном. Свої картини вона співвідносила тільки з його творами, мріяла досягти всього того, чого досяг він…

Ведуча. Їй безмежно лестило, що він усерйоз сприймає свою ученицю, вірить у неї. І вона дорожила цим, прагнула не обманути його сподівань. Вона не може спокійно про нього чути, спокійно на нього дивитися. Бастьєн-Лепаж для неї – все.

Ведучий. Любов – нарешті! – прийшла. Все і всіх довкола неї витіснив Бастьєн-Лепає. Заступив собою весь білий світ. Отже, мистецтво і Бастьєн-Лепаж. Чи може, навіть так: Бастьєн-Лепаж і мистецтво, хоч як вона не хоче собі в цьому зізнатися.

Ведуча. Але як важко не розминутися з собою! Щоденник, 13 липня 1883 року: «Я не бачу, куди йду в живописі. Я повторюю Бастьєна-Лепажа, і це згубно. Тому що дорівнятися до того, кого наслідуєш, неможливо…Моє мистецтво ще не існує… Мої хлопчаки все-таки нагадують Бастьєна-Лепажа, хоча сюжет узято прямо з вулиці і хоча це найзвичайнісінька, найправдивіша сцена».

Вчитель. А зараз пропонуємо вам переглянути презентацію картин Марії Башкирцевої. Картин, якими захоплювалися за її життя, і картин, які не залишають нас байдужими зараз.

Ведучий. Хіба може людина змиритися з думкою, що вона приречена? Ніколи не зможе, скільки б їй те не повторювали! Особливо така людина, як Марія – дивовижно жадібна до життя…

Ведуча. 5 травня 1884-го вона записала в щоденнику: «Умерти! – це слово легко сказати чи написати, але думати, вірити, що скоро помреш! Але хіба я вірю в це? Ні, однак боюся… Я можу ще трохи протягнути, але я гину. Я надто багато хвилювалася і мучила себе. Через це я помираю ще швидше, це логічно і жахливо. В житті так багато цікавого!.. Ось коли хотілося б вірити в доброго бога, що несподівано появиться і зарадить моєму нещастю…»

Ведучий. «Мені не вистачить часу», - сумний лейтмотив усіх її записів ось уже впродовж кількох років.

Ведуча. Знати це – і не занепасти духом! Яку ж требу було мати волю і силу духу! Де вони взялися в цій тендітній, пещеній і слабосилій дівчині?

Ведучий. Будучи вже важкохворою, вона навідує теж смертельно хворого Бастьєна-Лепажа. В цих зустрічах черпають силу обоє. Але вони розуміють, що жити їм залишилося дуже мало..

Ведуча. Марія Башкирцеві помирає 31 жовтня 1884 року. Останні слова, які вона сказала: «Мені так хочеться гавронських вишень і яблук…»

Вчитель. «Якби я народилася чоловіком, я б підкорила світ. Народившись жінкою, я витратила себе на суперечки з долею й ексцентричні вибрики» - так писала Марія Башкирцева у своєму «Щоденнику». Ця сповідь, видана 1887 року спочатку французькою, а згодом майже всіма європейськими мовами, одразу стала бестселером, сенсацією, що на межі двох століть перейшла у справжню світову «башкирцевоманію». «Щоденником» захоплювались, обурювались, люто критикували і навіть ставили під сумнів його автентичність. Тим часом тиражі зростали до небачених, а листівки зі світлинами авторки та її афоризмами на звороті розходилися ліпше за фотографії Сари Бернар та Елеонори Дузе. Що ж вразило читачів? Те, що вражає і досі. Відчайдушна, нечувана за тих часів відвертість, що межувала з цинізмом, шокуюча, безжальна нещадність до себе. Не соромлячись, вона скидала на сторінки щоденника всі емоції, думки, всі свої любовні переживання.

Учень.

Пролинули роки, далеко вже й за сотню,

Маєтків навіть слід безжальний час зітер.

Лежить на чужині ця дівчина сьогодні,

А в рідному краю згадали лиш тепер.

Хтось визнать не хотів, бо все ж була багата,

А інші – що вела себе не так, як всі…

Невже мірилом цим вимірюють таланти?

Чому ще за життя нема ціни красі?

А все – таки талант не може зовсім вмерти,

Якщо він в когось є,то буде на віки.

Його не зможуть час і забуття зітерти,

Як в небі загасить сіяючі зірки.

І ти живеш між нас, страждальнице Маріє,

Як сонце, як весна, і чиста, як вода,

І що б там не було, - ти вже не постарієш,



Бо Ти була і є , і будеш молода.




Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Куріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів iconКняжицький навчально виховний комплекс: загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад словниковийдивограй княжичі 2014
Княжицький навчально виховний комплекс: загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів
Куріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів iconКз «Гуляйпільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1» Гуляйпільської районної ради Підготувала: творча група вчителів початкових класів кз «Гуляйпільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1» Гуляйпільської районної ради
Здоров’я – дорогоцінний дар, яким наділяє людину природа. Недарма в народі кажуть: у здоровому тілі – здоровий дух. Щоб надовго вистачило...
Куріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів iconДитина з особливими потребами: рівний доступ до якісної освіти з досвіду роботи комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання спеціальна загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №1 – дошкільний навчальний заклад»
«Навчально-виховне об’єднання спеціальна загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №1 – дошкільний навчальний заклад» Кіровоградської міської...
Куріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів iconВідділ освіти Уманської міської ради Методичний кабінет Уманський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа-інтернат імені
Укладач: учитель української мови та літератури Уманського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа-інтернат І – ІІ ступенів...
Куріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів iconУправління освіти молоді та спорту Києво Святошинської районної державної адміністрації, Вишнівська загальноосвітня школа I-III ступенів №3
Києво Святошинської районної державної адміністрації, Вишнівська загальноосвітня школа I-III ступенів №3
Куріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів iconСтарокостянтинівський районний методичний кабінет Решнівецька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
Яцюк Інна Леонідівна, вчитель фізики Решнівецької зош І-ІІ ступенів Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області
Куріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів iconВідділ освіти Рокитнянської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Ольшаницька загальноосвітня школа I-III ступенів
Підсумкові контрольні роботи із зарубіжної літератури (5-11 класи) // Василенко Н. С., Ольшаниця, школа. – 2010. – с
Куріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів iconЗагальноосвітня школа І – ІІІ ступенів села бужанка іваничівського району письменники прибузького краю загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів села бужанка іваничівського району василюк с.І. Письменники прибузького краю збірник матеріалів
Василюк Світлана Іванівна вчитель української мови І літератури зош І – ІІІ ступеня села Бужанка, Іваничівського району, Волинської...
Куріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів iconКалендарно-тематичне планування уроків світової літератури, 7 клас Небога Світлана Миколаївна
Комунального закладу Навчально-виховне об'єднання багатопрофільний ліцей фізико-математична школа загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів...
Куріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів iconКалендарно-тематичне планування уроків світової літератури, 6 клас Небога Світлана Миколаївна
Комунального закладу Навчально-виховне об'єднання багатопрофільний ліцей фізико-математична школа загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка