Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе



Сторінка12/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.84 Mb.
ТипКурс лекцій
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   37

Феофан Прокопович

висловом свого вихователя, мав змогу прикрасити свою голову митрою, тобто зайняти посаду єпископа. Але Марковича сильніше вабили справи мирського характеру, він прагнув піти по лінії піднесення в старшинських чинах і рангах. Ці його плани зруйнувала смерть Скоропадського. Новий гетьман Данило Апостол та інші старшини ненавиділи Маркевичів і не допускали їх службового просування. Яків Маркович при всіх його спритностях і багатстві, як зайняв при Скоропадському незначну посаду знатного військового товариша, так і залишився на ній. Лише під кінець




життя, після скасування гетьманства, він успадкував батьківське звання гене­рального підскарбія у відставці.

Близьким приводом Марковичу до початку ведення «Щоденника» була коротенька історична «Кроніка» 1452-1712 рр., написана його тестем, чернігівським полковником і в останній час наказним гетьманом Павлом Полуботком. Я.Маркович спочатку доповнив цю «кронічку» власними записами кількох подій, продовжив її, а потім став щодня вести свій «домашній протокол», як він називав «Щоденник», протягом п'ятдесяти років, з 1717 по 1767 р. У свій час О.Лазаревський, досліджуючи «Щоденник» Я.Марковича, вірно підкреслив, що історичне значення подібного роду пам'яток полягає в тому, що в них ми знаходимо достовірне зображення домашнього побуту з усіма подробицями щоденної життєвої метушні і гонитви за багатствами козацької старшини. Слабка сторона щоденника полягала в недостатності матеріалу про політичні події, яких автор уникав записувати. В щоденнику відображено з усіма подробицями життя багатія Лівобережної України. В ньому ми знаходимо цінні відомості про ставлення пана до своїх підданих, а головне - велике число даних про тодішнє сільське господарство, ремесло, різні оренди, торгові і грошові операції. В цьому відношенні «Щоденник» Якова Марковича становить незаперечну цінність, як джерело для вивчення соціально-економічної історії України XVIII ст.

І.Мазепа в українській та зарубіжній літературі. В історії України важко знайти особу, навколо якої точилися б такі гострі суперечки, перехрещувалися різні, часто полярні думки, як І.Мазепа. Захоплення, різке неприйняття, замовчування - такий щонайменше діапазон суджень дослідників про нього.

Справді, ряд обставин, зумовив, м'яко кажучи, неоднозначність оцінок і характеристик. Що спонукало перекидатися І.Мазепі від одного правителя до іншого? Яке його місце серед українських гетьманів? Чому



138

Коцур В.П., Коцур А.ГІ. Історіографія історії України



Особливості української історіографії XVIII ст.

139



улюбленець Петра І, осипаний царськими щедротами, став його заклятим ворогом? Це лише незначне коло питань, що вимагають відповіді правдивої, об'єктивної, зваженої, побудованої на фактах, а не на домислах та емоціях.

Заради справедливості слід зазначити, що постать І.Мазепи, його життя та діяльність вже в XVII ст. перебували в полі зору не лише

найближчого оточення, а й широкої громадськості - простих людей, літописців, політичних діячів та дипломатів, журналістів, вітчизняних і зарубіжних. Існує величезна історіографічна традиція, причому з найширшим спектром думок, поглядів та оцінок цієї непересічної особи. Потрібно відзначити, що історіографія по даній темі поділяється на праці, які дають позитивну, об'єктивну оцінку діяльності гетьмана України та праці пропетровської орієнтації, де І.Мазепу звинувачують у | зраді.

Слід віддати належне праці Уманця Ф.М. (Гетьман Мазепа. - СПб, 1887), де вперше (після 1709 р.) дається правдива оцінка діяльності гетьмана І.Мазепи. Своєю працею він не ідеалізує постать гетьмана, а передає його настрої, погляди та діяння з об'єктивної точки зору. В книзі просліджується життєвий шлях І.Мазепи до гетьманської булави, причини переходу до Карла ХП, а також зображено Полтавську битву.

Позитивну оцінку полководцю і громадському діячеві дають український історик і літературознавець І.Борщак та французький історик і публіцист Р.Мартель (Іван Мазепа. - К.: Свенас, 1991. - 133 а). Твір являє собою життєвий і політичний портрет гетьмана. У книзі особлива увага звертається на дитячі та юнацькі роки І.Мазепи, на формування його поглядів. На основі документів І.Борщак та Р.Мартель охаракте-ризовують дипломатичні зв'язки І.Мазепи та Карла XII і їх спільну діяльність проти Петра І. Автори книги зображують І.Мазепу як людину, якій притаманне високе почуття - кохання.

Оповідь Г.Хоткевича (Гетьман Іван Мазепа //Два гетьмани.- К.: Дніпро, 1991. - С.63-106) побудована на джерельній основі. Автор, викладаючи зміст договірних статей між І.Мазепою і представником московського уряду князем В.Голіциним, показує як монархічна Росія на практиці обмежувала автономні права України, проводила політику соціального і національного поневолення народу. Г.Хоткевич піднімає завісу над трагічними подіями минулого, розповідає про долю однодумців І.Мазепи. Спираючись на історичні джерела, він подає матеріали про загальне невдоволення, яке викликали проводжувані царем обмеження прав і вольностей українського народу, постійне виморювання козаків військовими походами і битвами задля інтересів царської Росії. Автор, таким чином, наголошує, чому ж ІМазепа зрештою і наважився розірвати пута, що їх накинули російські царі.

Цінний і вагомий вклад в українську та зарубіжну історіографію внесла праця Т.Мацьківа (Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687-1709 рр. - Мюнхен: Український вільний університет, 1988. - 286 с). Автор критично аналізує матеріали про І.Мазепу в іноземній мемуаристиці, дипломатичних звітах і тогочасній пресі. Особлива цінність книги полягає в тому, що в ній зібрано чимало невідомих досі, але важливих джерел, які стосуються діяльності українського гетьмана.

В.Січинський (Чужинці про Україну. - Львів: Світ, 1991. - 96 а), працюючи над стародавніми пам'ятками, статтями і працями, написав цікаву і важливу книгу. Нею він прагнув донести до свідомості читача матеріал без фальсифікацій, який необхідний нам, особливо тепер, коли починаємо об'єктивно вивчати справжню історію України. Саме із його книги ми дізнаємося про те, що І.Мазепа володів декількома іноземними мовами, захоплювався колекціонуванням зброї, а також зібрав велику бібліотеку. Саме дані такого характеру дають можливість розглянути постать гетьмана як людини, політика та державного діяча.

Праця французького історика Проспера Меріме (Українські козаки та їх останні гетьмани. - Л.: Каменяр, 1990. - 301 с.) дає загальну характеристику всім гетьманам України, в тому числі звертає увагу на гетьмана І.Мазепу, де зображує його як борця, що прагнув відвоювати своєму народові незалежність.

140

Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України



Особливості української історіографії XVIII ст.

141



Неоднозначна реакція певної частини населення України на сьогоднішні зміни в суспільстві, такі ж погляди на постать І.Мазепи та на його боротьбу за свободу свого народу - цілком реальна річ. Якоюсь мірою підштовхувати невтаємниченого, а то й засліпленого «блискучими» витворами радянської історичної науки читача до неупередженого розуміння ролі І.Мазепи в історії України - мета збірника, про який піде мова нижче. Вже сама побудова його на протиставленні вочевидь пропетровської духом, хоч і не позбавленої цікавих подробиць, повість В.Готвальда ( Мазепа // Мазепа: Збірник (Передм., упоряд. тексту й іл., комент.Іванченко Ю.І. - К.; Мистецтво, 1993. — С.9-84) з відверто антимосковською, позначеною емоційністю працею В.Будзиновського (Гетьман І.Мазепа. - С.85-154) допомагають збагнути, хто ж такий І.Мазепа - чи ворог України, чи її вірний син і заступник, чи йшов він проти України, чи проти московського царя.

Нариси, що об'єднані в одну книжку (Маланюк Є. Ясновельможний пан Мазепа - тло і постать. Андрусяк М. Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч. - К.: АО Обереги, 1991. - 48 а), розповідають про фатальну долю гетьмана І.Мазепи, його величезний і неоцінений досі вклад у розбудову культури України. Спрямування культурної політики гетьмана І.Мазепи на створення в країні нового покоління, що мало розпочати Нову Добу — є головною ідеєю праці М.Андрусяка.

Нещодавно з'явилась праця О.Апанович (Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. - К.: Либідь, 1993. - 288 а), за яку вона на початку 1994 р. удостоєна Державної премії імені Т.Г.Шевченка. В цій збірці відображені також окремі сторінки життя та діяльності І.Мазепи.

Дана тема знайшла своє висвітлення у публікаціях «Киевской старины», де побічно йдеться про державну діяльність гетьмана (Посольство Шакловитого к Мазепе в 1688 г. - К., 1890. - Т.ХХІХ. -С. 199-226; Письмо гетьмана Мазепи к ближнему окольничему Л.Р.Неплюеву (1689 г.). - К., 1892. - Т.ХХХУИ. - С.297-298). На сьогоднішній день з'явилось ряд статей в періодиці. Це статті І.Борщака (Мазепа людина й історичний діяч // Літ.Україна. - 1990. - 25-29 жовт.), О.Гуржія (Україна в планах Петра І // Культура і життя. - 1991. - 2 берез.), М.Дмитрієнка (Трагедія гетьмана Мазепи // Сіль-ські вісті.- 1991. - 28


трав.), Є.Крамара (Справа Кочубея та Іскри // Літ. Україна. - 1990. - 16 серпн.), В.Луціва (Життя і смерть гетьмана Мазепи на чужині // Літ.Україна. - 1990. - 29 лист.) та інші, які відображають сучасні погляди на особистість І.Мазепи. Гетьмана дослідники хочуть позбавити тих чорних ярликів, які на нього чіпляли століттями, і це спроба виробити свій погляд на І.Мазепу, власне повернути об'єктивну оцінку щодо діяльності великого гетьмана.

Роль І.Мазепи в розвитку української культури відображено у ряді статей О.Оглоблина (Іван Мазепа і духовне життя України // Пам'ятки України. - 1991.- №6. - С16-19 /, Вечерського В. (Столичний Глухів // Старожитності. - 1992. - №12. - С.6-7), В.Січинського (Іван Мазепа - людина і меценат//Літопис Червоної Калини. - 1993.-№7-9.-С.42-50/, І.Ситого (Герб Батурина // Голос України. - 1993. - 30 берез.), С.Саченка (Мазепа — будівничий // Наука і суспільство. — 1991. — №4. — С.44-46/, та М.Андрусяка (Щедрою десницею Вашою// Пам'ятки України. -1991.- №6. - С.26-31). У них дослідники звертають увагу на меценатську діяльність гетьмана, його внесок у розвиток архітектури, освіти, науки.

Крім монографій та статей, які дають позитивну оцінку гетьману України, є праці, які засуджують діяльність І.Мазепи. Саме до них відноситься монографія М.Костомарова (Мазепа. - М.: Республика, 1992.- 325 с). Його книга є своєрідним історичним детективом, що будується на точному викладенні фактів, взятих із джерел російського, українського та польського походження. На перший план автор у книзі виносить особисті якості І.Мазепи, його егоїзм, дволичність, честолюбство. Костомаров у своїй праці викриває негативні аспекти державної політики гетьмана. Отже, виходило, що дипломатичну спритність гетьмана автор вважає схильністю до брехливості, сумнівається в щирості релігійних почуттів І.Мазепи, бо які вони можуть бути щирі у людини, проклятої церквою. Або ж раптом заявляє, що І.Мазепа був «поляком цілковитим» - відгук офіційного стереотипу, засвідченого універсалом Петра І, що започаткував один із анти-мазепинських міфів, який вперто розробляла й приживляла імперська історіографія, дбаючи про те, щоб з Мазепи не було створено національного героя і не було змито такого зручного ярлика, як «зрадник». І все-таки, незважаючи на ці перекоси і повну поверховість загальної

142 Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України

оцінки І.Мазепи, його образ в нарисі М.Костомарова створюється широкий і рельєфний, хоч і певною мірою недостатній, оскільки замовчується ряд важливих фактів. Також автор нічого не згадує про заслуги І.Мазепи в розвитку культури, що є досить важливим моментом у діяльності гетьмана.

Монографія шведського славіста А.Єнсена (Мазепа. - К.: Укр.письм., 1992.-203 с.) дає змогу оцінити події того часу очима ізноземця. І хай багато в чому з Єнсеном погодитися не можна, однак узагальнення усіх джерел дають можливість отримати різні факти. На думку автора монографії, І.Мазепа був людиною без сталого принципу, не мав політичної лінії, для нього не існувало понять права і безправ'я, в його особі тріумфував егоїзм, а вся діяльність була підпорядкована особистим інтересам і жадобі збагачення. Навіть відповідаючи на кардинальне запитання, що примусило І.Мазепу розірвати з Москвою і стати на стороні Карла XII, А.Єнсен пояснює це персональним честолюбством гетьмана, а не бажанням самостійності українського народу. Однак, монографія є цінною тому, що в ній дається багато фактичного матеріалу, спогади та відомості із шведських джерел. Саме із цієї праці ми більш детально дізнаємося про час зародження українсько-шведських відносин.

Не обійшов І.Мазепу увагою і відомий історик Н.Павленко (Петр Великий. - М.: Мысль, 1990. - 591 с). В своєму дослідженні автор відводить цілий розділ І.Мазепі, «безпринциповому честолюбцеві і зраднику», який у всіх своїх діях і вчинках керувався аж ніяк не інтересами українського народу, -особистою вигодою.

Є певні джерела, що стосуються І.Мазепи, але слід відзначити, що кількість їх обмежена, оскільки багато з них було знищено свідомо, розпорошено в російських і західноєвропейських архівах та газетних сховищах.

Перша спроба викласти біографію гетьмана, його військові походи та меценатську діяльність належить видатному українському літописцю С.Величку (Літопис: В 2-х т.- К.:Дніпро, 1991.-Т. 1.-640 с). Він був людиною, що служила родові Кочубеїв, тобто прямих ворогів І.Мазепи, отже, оцінює гетьмана від себе, часом ущіпливими зауваженнями, однак історичні картини діянь великого гетьмана не спотворює. Літописець служив у Генеральній військовій канцелярії, використовував широке



143
Особливості української історіографії XVIII ст.

коло документів: короткі козацькі літописні записки, універсали, листи, грамоти, що дало можливість більш повно передати події, що відбувалися в той час в Україні.

Про державну діяльність гетьмана І.Мазепи ми дізнаємося із його універсалів та листування, що зібрані в «Актах, относящихся к истории Западной Росии» (СПб, 1853. - Т.5. - 288 с), котрі за хронологічними рамками охоплюють дванадцять років правління гетьмана. Універсали та листи свідчать про те, що І.Мазепа встановив монархічну владу на території України. Він розпоряджався військом, охороною, радою старшин, податковою системою, а також піклувався про добробут війська та ін.

Дещо про І.Мазепу подає Літопис Григорія Грабянки (Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. - К.:Дніпро, 1992. - 192 а), а саме та його частина, де розповідається про події, що відбувалися в Україні після смерті Б.Хмельницького. Образ І.Мазепи розкрито в ньому неповно. Оскільки Г.Грабянка—прихильник автономної України в союзі з Москвою, то він вибирає цей критерій - ставлення до Росії - як основний, і виходячи з нього, наділяє різних осіб тими чи іншими якостями.

Певну інформацію про життя та діяльність І.Мазепи містить «Полное собрание русских летописей» (Летописец 1619-1691 гг.// Полное собрание русских летописей. - М.: Наука, 1968. - Т.31. - С.181-205), «Історія України в документах та матеріалах» (К. :Вид-во АН УРСР, 1941. - Т.З. - 264 с), «Ділова документація гетьманщини XVIII ст.» (Зб.док.: Упоряд., авт.передм. та комент. В.І.Горобець. - К.: Наук.думка, 1992. -392 с.) та ін.

Цікаві відомості про І.Мазепу містяться в «Описі подорожі до Батурина» французького дипломата Жана Балюза, який був у Батурині в кінці 1704 р.

«З Московщини, — пише Балюз, — я поїхав на Україну, країну козаків, де був кілька днів гостем володаря (Ргіпсе) Мазепи, що держить найвищу владу в цій країні... На кордоні України мене зустріла почесна козацька варта й з великою пошаною допровадила до міста Батурина, де в замку резидує володар Мазепа».

Балюз підкреслює, що Мазепа перфектно й досконало володів латинською мовою. «Мова його взагалі добірна й чепурна, правда, як



144

Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України

Особливості української історіографії XVIII ст.

145



розмовляє, бо більше любить мовчати та слухати інших. При його дворі два лікарі німці, з якими Мазепа розмовляє їх мовою, а з італійськими майстрами, яких є кілька в гетьманській резиденції, говорив італійською мовою. Я розмовляв із господарем України латинською мовою, бо він запевняв мене, що не добре володіє французькою мовою, хоч у молодих літах відвідав Париж і південну Францію, був навіть на принятті в Дуврі, коли святкували піринейський мир (1659 р.). Не знаю тільки, чи в цьому твердженні нема якоїсь особливої причини, бо сам бачив у ньому газети французькі та голяндські». Далі про Мазепу каже: «Він дуже поважаний у козацькій країні, де нарід, загалом свободолюбний і гордий, мало любить тих, що ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою і великою воєнною відвагою... розмова з цим володарем дуже приємна, він має великий досвід у політиці й, у протилежність до московців, слідкує й знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені збірку зброї, одну з найкращих, що я бачив у житті, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видко латинські книжки». Окремі сторінки присвячені Україні та особі гетьмана І.Мазепи містяться в «Історії Карла XII» великого французького письменника-історика Вольтера. «Україна завжди прагнула до свободи, але, оточена Москвою, Туреччиною і Польщею, вона примушена була шукати собі протектора в одній з тих держав. Україна піддалася спочатку Польщі, яка поводилася з нею зовсім як з поневоленою країною, відтак піддалася Московитові, що уярмлював її неначе рабів, як це завжди є звичаєм у Московитів. Спочатку користувалися Українці привілеєм обирати собі володаря під назвою гетьмана, але скоро позбавили їх того права, й гетьмана стала призначати Москва». Про самого Мазепу Вольтер пише, що «Одного разу, як Мазепа був у Москві, звернувся до нього цар, щоб він (Мазепа) поміг зробити козаків більш залежними. Мазепа відповів, що становище України і характер її нації є непереможні для здійснення царських планів. П'яний цар назвав Мазепу зрадником і загрозив, що посадить його на паль. Повернувшись на Україну, вирішив Мазепа повстати. Він хотів стати незалежним володарем і створити могутнє королівство з України та відламків Росії. Це була відважна людина, далекозора, невтомна в праці, хоч поважного віку». Торкаючись невдачі Мазепи і шведських військ, Вольтер зауважує, що Мазепа «одначе приніс королеві (Карлу XII) надію на підтримку своїм розумом у тій невідомій

країні та любов усіх козаків, що, розлющені на Московитів, прибували у шведський табор... Один лише козацьий володар Мазепа дав змогу втриматися шведам. Без його допомоги шведська армія загинула б від голоду та мізерії. Цар запропонував Мазепі повернутися під його владу, але козак залишився вірний своєму новому союзникові»...

Полтавська трагедія та негідна варварська поведінка московського війська в Україні викликала в Західній Європі чимале обурення і осуд. Так, наприклад, представник французького уряду в Царгороді Феріоль так пояснює крок Мазепи: «Козаки не є природними підданими царя, вони тільки піддалися ніби під його протекцію, й ніхто не може обвинувачувати їх за те, що, бачучи, як нищать їх вільности, вони підняли повстання».

Вебер у своїх «Спогадах» (Франкфурт, 1720) писав: «Московський генерал Меньшіков приніс на Україну всі страхіття помсти та війни. Всіх приятелів Мазепи безчестно катовано. Україна залита кров'ю, зруйнована грабунками і виявляє скрізь страшну картину варварства переможців».

Українська історіографія XVIII ст. є значним надбанням історичних знань про минуле України, особливо з історії козацтва. Вони дають можливість судити про рівень освіченості тогочасної старшинської інтелігенції, яка займала провідне місце в тогочасному суспільному житті; допомагають нам уявити ряд важливих сторін історичного процесу України в період посилення кріпосництва і зародження капіталістичних елементів. З точки зору розвитку історичної думки історико-літературні пам'ятки XVIII ст. становлять для нас великий інтерес.

Рекомендована література


  1. Гнатенко П.Н. Общественно-политическая жизнь на Украине во
    вт.пол.ХУІІ-сер.ХУШ века: Уч.пособие.-Днепропетровск: ДГУ, 1982.

  1. Григорій Грабянка і його літопис //Літопис галицького полковника

Григорія Грабянки.-К.: Дніпро, 1992.-С.5-11.

3. Колеслик И.И. Развитие историографической мысли в России XVIII -

пер.пол. XIX века: Уч. пособие. —Днепропетровск: ДГУ, 1990.

4. Коцур А.П. Особливості української історіографії XVIII ст. // Питання

історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства Центральної

146

Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України



Історична думка в Україні першої половини XIX ст.

147



та Східної Європи: 36. наук, праць.- К.-Чернівці, 1997.- Вип. 1.- С. 230-242.

5. Кулаковський В.М. Історіографія міст Лівобережної України XVIII ст.

// Історіогр. дослідження в УРСР. - 1972. - Вип.5. - С114-126.


  1. Мацьків Т. Гетьман Мазепа в оцінці історіографії // Іван Мазепа і
    Москва: істор. розвідки і статті. -К.: Рада, 1994. - С124-173.

  2. Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі XI-

XVIII ст.- К.: Основи, 1998.

8. Палієнко М. Григорій Полетика // Історія України в особах: ІХ-ХУШ

ст. - К.: Україна, 1993. - С.374-377.

9. Панашенко В. Григорій Сковорода // Історія України в особах: IX-

XVIII ст. - К.: Україна, 1993. - С.377-381.


  1. Пештич С.Л. Русская историография XVIII в. -Л.: Изд-во Ленинград,
    ун-та, 1961.

  2. Січинський В. Чужинці про Украшу. -Львів: Світ, 1991. - С.36-63.

12. Теоретические вопросы русской историографии XVIII века:
Метод.указания. -Днепропетровск, 1979.

  1. Черепний Л.В. Отечественные историки ХУШ-ХХ вв. - М.: Наука,
    1984.

  2. Шевчук В. Самійло Величко та його літопис // Величко С. Літопис: У
    2-х т. - К.: Дніпро, 1991. - Т.1. - С.5-21.

  3. Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття:
    Причини і початок Руїни.- К.: Основи, 1998.- С. 5-53.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   37

Схожі:

Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе iconКурс лекцій / Навч посібник. К
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н. О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій / Навч посібник. К
Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе iconКурс лекцій з історії соціології київ 2005
Курс лекцій з історії соціології, К.: Нпу імені М. П. Драгоманова, 2005. – 195 с
Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе iconКурс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33

Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе iconКурс лекцій з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання
Курс лекцій з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання за напрямом...
Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе iconПедагогічна система К. Д. Ушинського
Кравець В. П. Історія української школи І педагогіки: Курс лекцій. Тернопіль, 1994
Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе iconКурс лекцій Київ 2002 ббк 67. 6я73 А46 Рецензенти: І. К. Туркевич, д-р юрид наук, проф

Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе iconВступ до курсу «Культурологія»
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н. О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій / Навч посібник. К
Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе iconКурс лекцій із дисципліни «Фольклор І давня література» (модуль «Давня література») для студентів спеціальності 030301 «Журналістика»

Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе iconІсторія хімія (курс лекцій)
Роль історичного матеріалу в методиці викладання хімії. Періодизація історії хімії. Походження терміна „хімія”
Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе iconЧастина загальна
К66 Кримінальне право І законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського-К.: Атіка, 2001. 432с....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка