Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33



Сторінка13/17
Дата конвертації17.01.2018
Розмір3.17 Mb.
ТипКурс лекцій
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Як видно з таблиці, найбільш успадковуваною ознакою є швидкість росту овець, тому масовий відбір їх за цією характеристикою має бути ефективним засобом поліпшення популяцій.

У селекційній роботі зооінженер завжди оцінює тип продуктивності й екстер'єр тварин. Овець із явними вадами (неправильний прикус, недостатній зір, надмірна складчастість шкіри, курячі груди, низька якість м'яса та ін.) вибраковують із племінної отари, а підбір і відбір проводять тільки за живою масою, кількістю і якістю вовни і типом тілобудови. Заслуговує на увагу використання в популяціях так званого коригувального підбору. При цьому вівцематок із високою продуктивністю (але з вадами екстер'єру) спарюють із високоякісними баранами і тим самим коригують їх вади протягом кількох поколінь. Цей принцип використовують для поліпшення багатьох ознак, особливо ефективний він у селекційно-генетичній роботі з вівцями.

У селекції тварин відома висока (інколи середня) успадковуваність за показниками якості, завдяки цьому вона є основним фактором генетичного поліпшення популяцій. Звичайно ці показники визначають лише після забою тварин, і тому відбір ознак у цьому напрямі здійснюють за продуктивністю близьких родичів. Щодо цього повні сибси дають більше інформації, ніж напівсибси. Це пояснюється тим, що пробанд має вдвічі більше загальних генів із сибсами, ніж напівсибсами. Проте використання даних про якість туш повних сибсів обмежується стосовно двієнь. Можна оцінювати якість туш і за нащадками баранів: усіх поліпшувачів слід використовувати в популяціях. Так здійснюється розведення за лініями.

Маса руна і якість вовни варіюють залежно не лише від генотипів порід, а й від зон, отар та виходу ягнят. Успадковуваність багатьох ознак вовни є досить високою і достатньою для того, щоб використовувати метод парування кращих із кращими і досягати генетичного поліпшення нащадків.

Можливе припущення, що швидкий ріст тварин в усі періоди вирощування й відгодівлі детермінують одні і ті ж гени. Як доведено, антагонізму між ознаками не існує, тому селекція на підвищену масу тіла у будь-який період життя має привести до поліпшення цієї ознаки в інші періоди. Жива маса в усі дорослі періоди коливається від середньої до високої, тому відбір за цією ознакою стає ефективним. Коефіцієнти кореляції показують, що швидкий ріст ягнят після відлучення пов'язаний із меншими витратами кормів на одиницю приросту маси тіла. Це дає підстави сподіватися на те, що відбір за більш швидким ростом тварин після відлучення сприятиме поліпшенню обох ознак.

Сучасні технології ведення вівчарства часто використовують напрацювання цитогенетичних служб племінного контролю. Так відомо, що в соматичних клітинах тварин – 54 хромосоми (52А + XX або ХY), серед яких 3 пари великих метацентриків і 23 пари акроцентриців. Х-хромосома є найбільшим акроцентриком, а Y-хромосома – найменшим субметацентриком. Щодо овець установлено наявність спонтанної анеуплодії, частота якої корелює з віком тварин, тому найбільший її рівень (до 19%) характерний для новонароджених ягнят, тоді як у тварин віком 2-3 роки частота аберацій зменшується до 14%, але у віці 6-7 років знову досягає рівня новонароджених.

У популяційній генетиці багатьох видів сільськогосподарських тварин добре відомі наслідки інбридингу. Інколи він виявляється дефектами, втратою життєздатності та здатності до відтворення.

Нині у світі налічується кількасот порід овець, але чистопородне розведення практикується в Україні лише в деяких господарствах. Більшість отар складається із високопродуктивних поліпшених чи помісних маток без достатньої інформації про батьківські породи. Тому у вівчарстві давно є потенційні можливості для підвищення продуктивності за рахунок систематичних схрещувань. Різні породи, досить поширені в Україні, мають видатні якості за різними господарсько-корисними ознаками. Деякі популяції в породах є бездоганними у виробництві тонкої вовни, інші – у виробництві м'яса. Окремі породи високоплідні й можуть розмножуватися протягом усього року. Це дає змогу селекціонерам комбінувати ознаки в бажаних пропорціях у гібридів і одночасно збільшувати виробництво вовни і м’яса .

Найбільший ефект від схрещування – відсоток життєздатних ягнят від народження до відлучення – у гібридів кількість відлучених ягнят на 100 маток у середньому на 14,6% більша, ніж у чистопородних.

Отже, за схрещування популяцій двох порід, що різняться високим виходом ягнят, буде одержано більше ягнят порівняно з породами, що різняться низьким виходом ягнят. Незважаючи на те, що в обох випадках ступінь гетерозису буває однаковим, плодючість може значно різнитись тим, що середні її показники у порід – учасників схрещувань різні. Можливо, це явище в популяціях порід екстраполюється й на інші ознаки.

За схрещування різних популяцій маса ягнят при відлученні збільшується на 5-7%, а дорослих – до 15% порівняно з чистопородними. Помісі порівняно з чистопородними мають більший настриг вовни, інтенсивніший ріст і підвищену життєздатність.

Результати три-, чотирипородних схрещувань свідчать, що помісні матки мають бути результатом комбінацій порід, кращих за показниками відтворення, молочності, за материнськими якостями, кількістю і якістю вовни. А барани повинні бути чистопородними, переважати за показниками росту, якості туш, статевої потенції та високої запліднювальної здатності.

В Україні добре відомі результати селекції в окремих популяціях, спрямованої на формування високої продуктивності шляхом відбору вівцематок. Фактично досягнуто генетичного прогресу за довжиною штапелю, типом тілобудови і складчастістю шкіри шиї. Проте маса тіла і настриг вовни дещо знижувалися. Селекція на багатососковість у популяціях багатьох порід не дала відповіді на питання про можливий зв'язок між кількістю сосків у матки та її плодючістю й молочністю. Спочатку відбір вівцематок на збільшення кількості сосків був ефективний і зупинився при кількості їх 4. Успадковуваність цієї ознаки становила близько 14% у популяції, де було досягнуто стабілізації кількості сосків, тобто коли адитивна генетична мінливість цієї ознаки вичерпалася. Можливо, що сосковість і більша кількість сосків у маток виявляються внаслідок комбінації генів з неадитивним ефектом, і тому масовий відбір на збільшення кількості сосків до більш як 4 став неефективним.

Із фізіологічних ознак багатьох популяцій овець добре визначено породні відмінності за складом і вмістом гемоглобіну, кількістю еритроцитів крові. Так, гемоглобіни типів А, В, С найпоширеніші в межах чистопородних популяцій, а помісі зазвичай є гетерогенними. Саме останні продукували більше вовни. Дослідами встановлено досить широкі коливання в популяціях вмісту калію в еритроцитах: висока концентрація калію неповно домінує над низькою. Серед груп крові (в овець, як відомо, відкрито шість генетичних систем крові) у різних популяціях овець спостерігається певна різноманітність і поєднання антигенів. Основними на­прямами практичного застосування результатів цих досліджень поряд із паспортизацією порід овець є встановлення імуногенетичних маркерів, знання геногеографії виду. Сьогодні описано 16 генетичних систем крові, що складаються з 89 антигенів. Наприклад, вивчення системи С дало змогу встановити механізм синтезу глутатіону (GSН), утворення якого залежить від амінокислоти цистін. А захворювання на хабертіоз рідше трапляється у популяціях каракульських овець із генотипом МаМа системи М. Хвороба скрепі в овець найвірогідніша в отарах, де дослідники визначають алелі ОІА-А4, ОLА-А8 і ОLА-В6 за комплексом гістосумісності ОLА, який досить ґрунтовно вивчив і описав Р.Мілло (1983). Відомою є і вища продуктивність нащадків, отриманих від парування баранів кавказької тонкорунної породи із трансферином типу АС і вівцематок типу АА і АD. Вивчення білкового поліморфізму дало змогу встановити і значно вищу стійкість проти нематод шотландських чорноголових овець з гемоглобіном А, ніж аналогів з гемоглобіном В, та інші корисні практичні характеристики. Ці матеріали допомагають глибше зрозуміти походження тварин, генетичну спорідненість популяцій і ліній, створювати на відповідних територіях чи за певних умов відповідні популяції „адаптованих” до них отар овець.

Заслуговує на увагу селекціонерів використання імуногенетики в роботі з поліпшення спадковості овець, зокрема залежності ембріонального росту ягнят від імунобіологічної тотожності батьків, яку визначають за реакцією преципітації. Чим більше різняться батьківські пари за імунобіологічним показником, тим більшу масу за народження мають їхні нащадки. Кореляція тут коливається від 0,38±0,18 до 0,51±0,12. Така закономірність спостерігається щодо інтенсивності росту ягнят у постембріональний період.

Багато матеріалів є щодо позитивних кореляцій в овець між живою масою і настригом вовни, що дають змогу істотно підвищити ефективність селекційної роботи шляхом відбору тварин у популяціях. Ефективність проведеної в цьому напрямі роботи підтверджується такими даними:

1) кореляція між масою ягнят при народженні й у віці 12-15 місяців становить близько 50%;


  1. кореляція маси ягнят за відлучення і майбутнього настригу вовни у ярочок – 35%;

  2. густота вовни – настриг вовни – 0,12-0,53;

  3. маса вовни – маса митої вовни – 0,81-0,93;

  4. маса тіла – маса руна – 0,2-0,3;

  5. довжина вовни – настриг вовни – 0,20-0,31

  6. показники якості вовни за відлучення корелюють із показниками якості вовни тварин у річному віці.

Важливого практичного значення набула кореляція між типом конституції і смушковою продуктивністю овець. За першого схрещування одержано утричі більше ягнят з дрібними завитками порівняно з останнім. Отже, корелятивні залежності ознак переконують у тому, що однобічна селекція (за якоюсь однією ознакою продуктивності) на перший погляд завжди здається ефективнішою порівняно із селекцією за багатьма ознаками. Проте часто в першому випадку трапляються негативні залежності.
2. Оцінка племінної цінності баранів
У вівчарстві, а також у свинарстві, більше уваги приділяється оцінці ремонтних баранів за боковими родичами (напівсибсами), що сприятиме підвищенню ефективності відбору плідників у молодому віці. Ефективність відбору плідників за батьківським напівсибсам можна показати на прикладі роботи Новозеландського вченого Jackson. За їх даними регресія племінної цінності баранів на племінної цінності батьківських напівсибсів становила: за живою масою у віці 1 рік – 0,44; настригом вовни немитої – 0,30; якості вовни в балах – 0,13; товщині вовнових волокон – 0,57; висоті штапеля – 0,35; типу руна – 0,23.

Отже, що ефективний відбір за напівсибсами можна вести за ознаками, що мають високі коефіцієнти (жива маса, товщина і довжина вовнових волокон).

Для підвищення точності відбору і оцінки ремонтних баранів останнім часом в індекс племінної цінності стали вводити інформацію про власні показники і бокових родичів. Особливо така інформація має значення за оцінки баранів на випробувальних станціях. У подальшому, в зв’язку з впровадженням у практику племінної роботи методу поліовуляції і трансплантації ембріонів, буде надана можливість оцінки та відбору баранів-плідників за сибсами, що підвищуватиме ефективність селекції.

Слід відзначити, що в Південній Австралії, де вівчарство має найбільш високий рівень розвитку, ріст генетичного потенціалу тварин досягається за рахунок інтенсивного відбору баранів за власними показниками, якості сибсів і напівсибсів. Оцінка за потомством використовується лише для відбору ремонтних баранів за якістю батьківських напівсибсів.

Племінна цінність баранів визначається на основі показників продуктивності потомства. Попередня оцінка баранів проводиться за даними продуктивності потомства після відлучення. Остаточна оцінка проводиться за даними продуктивності потомства в 14-15-місячному віці за даними стрижки і проведення бонітування. Племінна цінність баранам надається на основі оцінки вірогідності різниці між середньою продуктивністю потомків і їх однолітків. Критерій вірогідності різниці (t) між середньою продуктивністю дочок і середньою продуктивністю однолітків визначається за формулою:

, (43)

де і – середня продуктивність дочок і ровесниць за і-ою ознакою;



– квадрат стандартних помилок відповідно за дочками і ровесницями.
Помилка середньої величини ознаки за дочками і ровесницями визначається за формулою:

, (44)

де δ– середнє квадратичне відхилення ознаки;

n – кількість спостережень.
Поліпшувачами за окремими ознаками вважаються ті плідники, потомки яких статистично вірогідно перевищують ровесників, тобто при 30 дочках t ≥ 1,96. Такі ж вимоги висувають для оцінки вірогідності від’ємної різниці між показниками продуктивності потомків і ровесників для баранів-погіршувачів. До нейтральних відносять тих плідників, у яких невірогідна різниця (+, –) між продуктивністю потомків і ровесників.

Для оцінки племінної цінності баранів за комплексом ознак використовують індекси. Так для оцінки племінної цінності баранів за вовновою продуктивністю і розвитком їх за живою масою використовується наступний індекс:



І = 11,8 НВ – 0,35 ТВ + 0,43 ЖМ – 2,6 СШ – 2,3 ОМ , (45)

де НВ – настриг вовни; ТВ – товщина вовни; ЖМ – жива маса у віці 12 місяців; СШ – складчастість шкіри; ОМ – оброслість морди.


При визначенні вагових коефіцієнтів для кожної ознаки враховується прибуток від вовни і реалізації овець на м’ясо і коефіцієнти кореляції між ознаками. Використовуються й інші індекси, наприклад, за відгодівельними якостями. Складаючи індекс племінної цінності за комплексом ознак враховується також довголіття, габітус тіла.

Оскільки на рівень продуктивності потомків і ровесників баранів-плідників, що перевіряються впливає багато середовищних і генотипових факторів, а вони тим самим змінюють результати оцінки племінної цінності, тому при обробці даних на ПЕОМ застосовують метод найменших квадратів, на основі яких розроблена модель BLUP. Метод найменших квадратів і BLUP застосовують у племінній роботі з вівцями в Чехії, Словакії, Австралії, Болгарії. Так, в Австралії метод найменших квадратів використовувався за оцінки племінної цінності баранів породи дорсет. У математичній моделі враховувався вплив на показники м’ясної продуктивності овець таких факторів: лінія батька, вік матері, тип народження (одинці, двійні і т.і.), вирощування ягнят, стать ягнят. Ефективність застосування цього методу вивчали шляхом визначення ступеня успадкування корегованих індексів племінної цінності. При цьому встановлена висока ступінь ефективності відбору за корегованим індексом за довжиною туші (h2 = 0,79 ± 0,26). Коефіцієнти успадкування індексів племінної цінності за відсотками ниркового жиру, товщиною жирового шару, вмісту м’якоті і жиру в туші перебували в межах від 0,30 до 0,55. Довжина кінцівок і забійний вихід характеризувався помірними і низькими коефіцієнтами успадкування індексів, відповідно 0,26 і 0,16. Близькими до 0 були коефіцієнти успадкування індексів за виходом цінних відрубів, кісток у туші, довжиною і шириною “м’язового вічка”.


3. Відбір у вівчарстві
3.1. Фактори ефективності відбору

Відбір обґрунтовано на понятті закономірностей спадковості та мінливості окремих ознак.

Завдяки здатності тварин передавати свої якості через спадковість, забезпечується збереження цілісності породи і відмінностей її від інших порід. Разом з тим, спадкова основа тварин не є змінною, і ці обставини мають виключно важливе значення. Характер мінливості визначається індивідуальними особливостями кожної тварини і різнобічністю умов середовища, в якому розвивається організм.

На еволюції мериносових овець легко простежується закономірність успадкування і мінливості ознак. Сучасні тонкорунні породи успадковують від іспанських мериносів властивості виробництва тонкої однорідної вовни, яка має тільки з пухові волокна. Але якщо порівняти сучасних тонкорунних овець з іспанськими мериносами початку ХVІІІ століття за кількістю і деякими технологічними властивостями вовни, то можна бачити, які великі зміни відбувалися за цей період. Від іспанських мериносів у той час одержували по 1-2 кг вовни довжиною 2-3,5 см, тониною 16 мкм і менше, жива маса баранів – 36-40 кг, маток – 27-30 кг. Як бачимо, вони мають різкі відмінності від своїх прародичів.

У селекційній роботі важливе значення має ступінь успадкування різних господарсько-корисних ознак (табл. 18). Показники успадкування цих ознак у тонкорунних і напівтонкорунних овець за чистопородного розведення, коефіцієнт успадкування одних і тих самих ознак у межах однієї породи не є суворо визначеною величиною. Він (коефіцієнт успадкування) здебільшого залежить від племінних якостей, консерватизму спадкових властивостей тварин, рівня продуктивності, постійних умов годівлі, утримання і т.д.

Таблиця 18

Коефіцієнти успадкування різних ознак, % (за Кушніром)


Ознак

Значення

Маса за народження


30-61

Маса за відлучення

17-30

Маса у віці 1 року

40-61

Маса дорослої вівці

30-50

Маса немитої вовни

39-67

Маса митої вовни

40-60

Довжина вовни

24-56

Тонина вовни

35-60

Число звивин на одиницю довжини волокон

40-50

Число волокон на одиницю площі шкіри

30-60

Вирівняність вовни за тониною

40-50

Складчастість шкіри

20-50

Оброслість голови

40-60

Плодючість

10-20



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Схожі:

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій Київ 2002 ббк 67. 6я73 А46 Рецензенти: І. К. Туркевич, д-р юрид наук, проф

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій / Навч посібник. К
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н. О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій / Навч посібник. К
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з історії соціології київ 2005
Курс лекцій з історії соціології, К.: Нпу імені М. П. Драгоманова, 2005. – 195 с
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №2. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 196...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconДиплом за спеціальністю "Юрист"
Горбуров Кирил Євгенович (28. 03. 1980, м. Миколаїв) – кандидат історичних наук (2007 р.)
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання
Курс лекцій з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання за напрямом...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКонспект лекцій запоріжжя ббк 87. Ж 17 Ухвалено до друку вченою радою Гуманітарного університету

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconПедагогічна система К. Д. Ушинського
Кравець В. П. Історія української школи І педагогіки: Курс лекцій. Тернопіль, 1994
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка