Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33



Сторінка14/17
Дата конвертації17.01.2018
Розмір3.17 Mb.
ТипКурс лекцій
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Ефективність відбору в тонкорунному і напівтонкорунному вівчарстві залежить від багатьох факторів.



1-й фактор – ступінь успадкування даної властивості. Якщо, наприклад, відбір ведуть з метою збільшення довжини вовни або зміни складчастості шкіри у тонкорунних овець, то через те, що ці ознаки переважно зумовлені спадковістю, суттєвих змін у потомстві І покоління не буде. Для досягнення цього необхідно одержати декілька поколінь тварин. Інша справа, якщо бажають підвищити масу ягнят за відлучення. Дана ознака має середній коефіцієнт успадкування. А це означає, що відповідною годівлею маток і ягнят можна швидко досягнути позитивних результатів.

2-й фактор – інтенсивність відбору. Чим вищі вимоги ставляться до тварин за відбору до племінного ядра (селекційну групу), тим більшою мірою вони будуть перевершувати за власними даними решту стада. Якщо тварини, виділені в селекційну групу, є дійсно високопродуктивними й їх перевершення стійко успадковується, то і потомство, що залишається в першу чергу для поповнення стада, також якою мірою буде вищим за показники продуктивності решти стада. Але інтенсивність відбору і відсоток вибракування низькопродуктивних овець залежить від відтворення стада. Інтенсивність відбору за продуктивністю маток стада обмежена тим, що щорічно до 15-18% поголів’я вибраковують за віком та іншими причинами. Плідників відбирають більш ретельно.

3-й фактор – кількість ознак, за якими проводиться відбір (селекція). В мериносовому вівчарстві встановлено, що якщо ефективність селекції за однією тільки якоюсь ознакою признати за 100%, то при селекції за двома ознаками ефективність дорівнюватиме до 70%, а за трьома – до 60%, а за чотирма ознаками – 50%, тобто менше вдвічі. Ці дані свідчать про те, що чим більше селекційних ознак, тим повільніше проходить процес поліпшення кожної з них. Практика показує, що найбільший ефект одержують при відборі по можливості за меншою кількістю показників. Відомо, що настриг вовни залежить від величини вовни, довжини, густоти і тонини волокон, оброслості тулуба, ступеня складчастості шкіри і т.д. Природно, що одночасно вести селекцію і відбирати тварин з однаковими вимогами за всіма цими ознаками практично неможливо. Тому, звичайно відбирають 2-3 властивості, від яких у першу чергу залежить величина настригу і за ним ведуть селекцію, а останні тимчасово зберігають на досягнутому рівні. Після того, як за основними селекційними ознаками буде одержано бажані результати, велика увага приділяється іншим властивостям.

4-й фактор – умови зовнішнього середовища і перш за все умови годівлі та утримання. У овець зміна рівня годівлі підростаючих тварин впливає на будову тіла, інтенсивність росту, живу масу, запас шкіри і вовнову продуктивність. Проява спадковості і закріплення її досягається лише тоді, коли годівля і утримання відповідають спадковим задаткам. Тварин відбирають на основі оцінки їх за продуктивністю, походженням і якість потомства.

3.2. Відбір за продуктивністю

Поширення, доступність, ефективність цього методу пояснюється головним чином тим, що у вівчарстві як у баранів, так і у маток добре виражені ознаки продуктивності: жива маса, кількість і якість вовни, скоростиглість і м’ясні форми, плодючість маток і т.і., завдяки чому розводять овець тієї чи іншої породи. Якщо, наприклад, баран має довгу, густу і вирівняну за тониною вовну, добру оброслість, великий ріст і правильну будову тіла, то вже на основі цих даних він одержує відповідну оцінку і визначається подальше його використання.

Відбір маток за продуктивністю проводять також шляхом оцінки їх індивідуальних особливостей (при індивідуальному або класному бонітуванні) за живою масою і настригом вовни. За відбору м’ясо-вовнових овець велику увагу приділяють м’ясній та вовновій продуктивності.

Основні показники продуктивності та властивості тварин, за якими ведуть відбір у тонкорунному і напівтонкорунному вівчарстві такі: тип тварин і складчастість шкіри є комплексний показник, що оцінюється за конституцією, співвідношенням вовнової і м’ясної продуктивності і складчастості шкіри. Складчастість шкіри тонкорунних овець тісно пов’язана з конституцією, вовновою і м’ясною продуктивністю. Ступінь і форма складчастості визначається породою овець, а в самій породі – індивідуальними особливостями тварин. Тому в кожному стаді є тварини з помірною, нормальною складчастістю, характерною для даної породи, але недостатнім запасом шкіри.

Для тонкорунних овець вовнового і вовново-м’ясного напрямку нормальною складчастістю прийнято вважати таку, коли шкіра вільно облягає тулуб, є 1-3 поперечні складки на тулубі, непомітні у вовні. У деяких порід нормальною вважається складчастість, за якою на шиї є 1-2 неповні поперечні складки або повздовжня складка на нижній частині шиї у вигляді “бурди”, що закінчується на груднині “фартухом”. За такої складчастості тварини, як правило, мають довгу, густу і добре вирівняну за тониною вовну, кращу оброслість і дають більш високі настриги вовни. Разом з тим вони відрізняються доброю м’ясною продуктивністю, міцною конституцією.

Багатоскладчасті вівці в здебільшого мають більш коротку вовну, а тому і менш цінну.

Надмірна складчастість небажана для тонкорунних овець усіх напрямків.

Овець, які мають відхиляння від нормального типу складчастості в бік малоскладчастості, але з достатнім запасом шкіри у вигляді “бурди” і великої кількості менших складок на тулубі, використовують для племінних цілей. Малоскладчастих овець необхідно відрізняти від овець, у яких явно недостатній запас шкіри. Бідношкірі вівці, як правило, мають рідку вовну, погану оброслість черева і дають малі настриги вовни.

У скоростиглому м’ясо-вовновому вівчарстві складчастість шкіри великого значення не має. У цих овець перш за все має бути сильно розвинута мускулатура і підшкірна клітковина. Тварини цього напрямку продуктивності характеризуються повною відсутністю складок на шиї.



Густота вовни – важлива селекційна ознака, від якої значною мірою залежить її кількість. Чим густіша вовна на вівцях, тим за різних умов вищий настриг. Густота вовни здебільшого залежить від породи і становить від 4626 до 7001 см2. Густоту вовни на вівцях при бонітуванні визначають органолептично. За доброї густоти руно буває щільним, добре замкнутим і, щоб розкрити його, треба зробити деякі зусилля. В такі руна пил та інше побічне сміття проникають на невелику глибину – 1,5-2 см. За недостатньої густоти вовни, руно стає рідким, з відкритими кінцями штапелів, стороннє сміття в нього проникає глибше.

Довжина вовни – важлива властивість, на яку звертають увагу за підбору тварин. При цьому враховують, що на довжину вовни впливає годівля овець. При повноцінній безперебійній годівлі, коли до волосяних цибулин надходить достатня кількість поживних речовин, вовна росте відносно рівномірно. За поганої годівлі ріст вовни зменшується, а також значно зменшується довжина.

Відбираючи кращих тварин за довжиною вовни, необхідно звертати увагу на вирівняність волокон за довжиною на різних частинах тулуба, а також і в штапелі. Кращими рунами вважаються такі, з яких при сортуванні виділяється не більше двох сортів вовни за довжиною волокна. Тому за відбору тварин, особливо баранів-плідників, необхідно щоб вовна на різних частинах шкіри була якомога більше вирівняна за довжиною волокна. У племінній роботі необхідно мати на увазі, що подовження вовни сильно пов’язане з її густотою.

Великим недоліком тонкорунних овець є укорочена вовна і недостатня її густота на спині. У таких рунах, особливо за недостачі жиропоту, збільшується забрудненість і сухість верхніх кінців штапелю і в результаті того, що руно стає рихлим і незамкнутим, підвищується її засміченість. Баранів-плідників з укороченою і розрідженою вовною на спині для племінних цілей не використовують, а маток з таким недоліком не відносять до класу еліти.

Довжина вовни визначається в см шляхом виміру лінійкою висоти не розтягнутого штапелю або штапелю-косиці на боку безпосередньо за лопаткою з точністю до 0,5 см. У племінних овець, особливо у баранів-плідників, при визначенні довжини вовни роблять чотири виміри: на боку, на крижах, на спині та на череві. Кількість вовни, одержаної з однієї вівці в тонкорунному вовняному і вовняно-м’ясному вівчарстві, є головним показником відбору, оскільки ця продукція – основна мета розведення таких овець. У скоростиглому напівтонкорунному і тонкорунному вівчарстві першочергове значення при відборі має скороспілість, м’ясна продуктивність, та вовна.

При визначенні вовнової продуктивності необхідно знати вихід чистого волокна із немитої вовни. При цьому враховують, що це залежить не тільки від породи овець. Вихід чистого волокна значною мірою визначається індивідуальними властивостями тварин, здатністю виділяти ту або іншу кількість жиропоту, не говорячи вже про те, в якому стані є їх вовновий покрив, тобто ступінь його засміченості.

Наприклад, у тонкорунній породі:

а) вихід забрудненої вовни – 15,6 кг; чистої – 4,5 кг; вихід чистої вовни – 28,8%;

б) 15,6 кг – забрудненої вовни; чистої – 6,4; вихід – 41,1%;

в) 16,3 кг – забрудненої вовни; чистої – 5,7; вихід – 35,0%;

г) 16,3 кг – забрудненої вовни; чистої – 6,4; вихід – 39,2%.



Тонина вовни є також важливою властивістю, яка в поєднанні з довжиною визначає спосіб її використання. У мериносових овець тонина вовни відноситься до таких властивостей, що порівняно легко утримуються в необхідних межах і досить стійко успадковуються. У кожній породі овець тонина вовни деякою мірою є показником міцності конституції і визначає рівень продуктивності тварин. Тому, відбираючи тварин за тониною вовни, слід мати на увазі, що надмірна тонина вовни зменшує їх масу, а звідси і зменшується настриг. У зв’язку із збільшенням виробництва хімічних волокон сильно зростає потреба в мериносовій вовні 64-ї і 70-ї якості.

За розведення тонкорунних овець м’ясного напрямку найбільш бажана тонина вовни – це 64-60 якості. Така вовна найбільш типова для овець асканійської породи. Академік Іванов М.Ф. з приводу цього писав: ”... по-моєму, 64-та якість – це межа того, що може дати рамбульє. Якщо нам скажуть, що ми повинні дати якомога більше вовни 70-ї якості, то ми повинні будемо перебудовувати все наше племінне господарство”. Він вважав, що селекція, спрямована на одержання тварин з вовною 70-ї якості, призведе до корінної зміни конституційних і продуктивних якостей асканійських тонкорунних овець. У племінних баранів допускається вовна і 58-ї якості. Дана тонина вовни бажана і в овець породи прекос. У напівтонкорунному вівчарстві спостерігаються значно більші відхилення за тониною вовни. Чим довша вовна, тим грубіша вона має бути, і навпаки – коротка вовна більш тонка.



Вирівняність вовни за тониною волокон значною мірою визначає її якість. Овець з дійсно однаковою за тониною вовною практично не буває. Пояснюється це тим, що на різних частинах тулуба вовна має різну тонину. Ця властивість залежить також від породи, статі, віку, індивідуальних особливостей тварин. Але бажано, щоб різниця у вирівняності вовни на боці, крижах не перевищувала однієї якості. Тобто, якщо на боці вона буде 64-ї якості, то на крижах вона має бути не грубіше 60-ї, крім овець з невирівняною вовною. На окремих частинах тулуба зустрічаються тварини, у яких волокна невирівняні за тониною в штапелі. Баранів з невирівняною вовною в якості плідників не використовують. Невирівняність вовни за тониною стійко успадковується. При відбору тварин за вовновою продуктивністю велику увагу приділяють також кольору, блиску вовни і вмісту жиропоту.

Величина вівці є перш за все показником м’ясної продуктивності. Добре розвинутий кістяк і правильні форми будови тіла зумовлюють міцну конституцію, добре здоров’я і підвищену продуктивність овець. Тварини з широким та глибоким тулубом, довгою і рівною спиною, добре розвинутою грудною кліткою і задньою частиною тулуба дають багато м’яса. Разом з тим у більш великих за розмірами овець за інших рівних умов (довжини, густоти) буває вищий настриг вовни. У тонкорунному вівчарстві вовнового і вовново-м’ясного напряму величина тварин відіграє також суттєву роль. Але, оскільки головним завданням за розведення овець цих порід є одержання якомога більшої кількості і кращої якості вовни, то підвищити м’ясну продуктивність слід до такого рівня, за якого не знижується вовнова продуктивність. Причому м’ясна продуктивність у овець різних порід може бути різною. Не можна пред’являти однакові вимоги за м’ясною продуктивністю овець, наприклад, до асканійської породи і радянського мериноса.

3.3. Відбір за конституцією і екстер’єром

Конституційні і екстер’єрні особливості є обов’язковою умовою правильної оцінки племінних і продуктивних якостей тварин і недооцінка значення конституції за відбору може призвести до негативних наслідків. Тільки міцні і нормально розвинуті вівці мають добре здоров’я, високу продуктивність і пристосованість до тих умов, у яких їх розводять. Академік М.Ф.Іванов писав, що „...підбір за конституцією слід визнати основним і дуже важливим фактором у селекційній роботі, адже міцна і сильна конституція є запорукою здоров’я, витривалості й високої продуктивності”. Це твердження не втратило свого значення й досі. Відомо, що конституція тварин обумовлена анатомо-фізіологічними особливостями організму, його функціями і здатністю реагувати на зовнішнє середовище. Це загальне поняття про конституцію. Але оскільки зоотехніку доводиться визначати і оцінювати конституцію вівці шляхом огляду її при бонітуванні, то до уваги беруть перш за все зовнішні ознаки, рівень продуктивності, а вже з цього роблять висновок про конституцію. Міцна конституція притаманна, як правило, тваринам, що мають міцний, нормально розвинутий кістяк, широкий і глибокий тулуб, добре розвинену грудну клітку і задню частину, широку і пряму постанову кінцівок, достатньо щільну шкіру, що вільно облягає тіло. Розвиток кістяка визначають за розвитком і співвідношенням кісток голови і тулуба, за товщиною кісток передніх і задніх кінцівок. Вузька, видовжена голова, плоский тулуб, тонкі кінцівки, а у баранів, крім того слабо розвинуті й зближені роги, свідчать про поганий розвиток кістяка. Надмірний його розвиток у овець також не бажаний, особливо у скоростиглих м’ясо-вовнових порід. Такий кістяк належить тваринам грубої конституції. Ці тварини пізньоспілі і дають порівняно менший вихід м’яса, адже кості в туші становлять більшу питому вагу.

Барани-плідники міцної конституції мають підвищену потенцію і виробляють більше сперми, а матки – високу плодючість і кращу молочність. У тварин міцної конституції шкура щільна, середньої товщини і міцна на розрив. Шкура на голові і кінцівках покрита густим і коротким волосом. Вовна в руні таких овець має нормальну густоту і тонину з правильною звивистістю і достатньою кількістю жиропоту.

У тварин ніжної конституції шкура тонка, а на вухах і біля очей – з рожевим відтінком; голова і кінцівки покриті рідким волосом. Для таких тварин характерна більш тонка вовна, слабака оброслість і підвищена звивистість вовнових волокон.

Для оцінки екстер’єру використовують систему прямокутника, за якою визначають видатні статі і недоліки або відхилення від нормального розвитку, характерні тій чи іншій породі.



Оброслість тварин рунною вовною, особливо черева, є важливим показником відбору за розведення тонкорунних і напівтонкорунних овець. Так як величина настригу вовни залежить від площі шкури, на якій росте вовна, та оброслості черева, площа якого дорівнює 1/6 частині поверхні вівці. Оброслість тварин, безумовно, має велике значення. Чим густіша і довша вовна на череві, тим більший її настриг. У тонкорунних овець оцінюють і оброслість голови. Оброслість черева пов’язана з довжиною і густотою вовни на інших частинах тулуба. При добрій густоті і довжині вовни на лопатках, боці і спині у багатьох тварин і добра оброслість черева. Погана оброслість черева стійко успадковується. Тому племінних баранів, що мають погану оброслість черева, не слід використовувати в стаді.

Жиропіт у руні тонкорунних і напівтонкорунних овець вкрай необхідний для збереження технічних властивостей вовни. При бонітуванні нестача, або надмірна кількість жиропоту обов’язково береться до уваги.


3.4. Відбір овець за походженням

Практика показує, що часто два барани, які вирощені в одному стаді і за однакових умов, подібні між собою за продуктивністю, при паруванні з одними і тими ж матками дають різне потомство. Це пояснюється тим, що плідники походять від різних батьків і мають неоднакову спадковість. Якщо предки тварин у ряді поколінь відрізнялися високою продуктивністю, то можна вважати, що і дана тварина буде високопродуктивною, особливо за відбору та підбору в певному напрямі та селекції за однією і тією ж ознакою. Велике значення має рівень продуктивності й племінні якості найближчих предків. Відоме походження дозволяє здійснити правильний відбір та підбір, застосувати лінійне розведення і міжлінійні кроси. Тому в племінних господарствах відбір тварин за продуктивністю тісно пов’язаний з відбором за походженням. З цією метою в усіх елітних, а також і першокласних маточних стадах, ведуть систематичний облік племінних і продуктивних якостей тварин.

У товарних стадах залишають на плем’я кращих тварин, одержаних від елітних і першокласних маток і елітних баранів-плідників.

У таких стадах велике значення має формування маточних стад залежно від їх класу, продуктивності й походження за батьком. При використанні на таких стадах високопродуктивних баранів-плідників і створенні для ярок добрих умов годівлі та утримання вирощують молодих маток, які за продуктивністю перевищують своїх матерів.

Відбір за походженням у поєднанні з відбором за продуктивністю – це засіб підвищення племінних і продуктивних якостей тонкорунних і напівтонкорунних овець.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Схожі:

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій Київ 2002 ббк 67. 6я73 А46 Рецензенти: І. К. Туркевич, д-р юрид наук, проф

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій / Навч посібник. К
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н. О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій / Навч посібник. К
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з історії соціології київ 2005
Курс лекцій з історії соціології, К.: Нпу імені М. П. Драгоманова, 2005. – 195 с
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №2. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 196...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №1. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 220...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconДиплом за спеціальністю "Юрист"
Горбуров Кирил Євгенович (28. 03. 1980, м. Миколаїв) – кандидат історичних наук (2007 р.)
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання
Курс лекцій з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання за напрямом...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКонспект лекцій запоріжжя ббк 87. Ж 17 Ухвалено до друку вченою радою Гуманітарного університету

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconПедагогічна система К. Д. Ушинського
Кравець В. П. Історія української школи І педагогіки: Курс лекцій. Тернопіль, 1994


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка