Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33



Сторінка15/17
Дата конвертації17.01.2018
Розмір3.17 Mb.
ТипКурс лекцій
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

3.5. Відбір за якістю потомства


Суть його полягає в тому, що баранів-плідників, відібраних за продуктивністю і походженням, перевіряють на стійкість передачі потомству притаманних їм господарсько-корисних якостей. З цією метою перевірених баранів парують з відповідною кількістю маток, і за якістю їх потомства дають оцінку. Відбір за якістю потомства порівняно з відбором за продуктивністю і походженням є найбільш складним і потребує тривалого часу не менше 1,5-2 роки. Якщо взяти до уваги, що баранів використовують для парування як правило в 1,5-річному віці, то кінцева оцінка їх може бути тільки тоді, коли приплід від них досягає віку один рік. У деяких господарствах найбільш цінних молодих плідників, що відрізняються своїми індивідуальними якостями, спочатку оцінюють за даними бонітування їх приплоду в 4-місячному віці й за позитивними результатами в 2,5 року використовують для парування. І в цьому разі ставлять підсумкову оцінку за продуктивністю їх приплоду в річному віці.

Кількість баранів, яких виділяють на перевірку, залежить від розміру стада. У племінних господарствах на перевірку щорічно ставлять молодих баранів, приблизно в 2-3 рази більше, ніж їх необхідно для поповнення стада основними баранами-плідниками. Прийнято, що для оцінки барана, що перевіряється, необхідно, щоб у річному віці було не менше 30-50 голів молодняку. Баранів перевіряють на матках І класу, по можливості подібних між собою за типом продуктивності і походженню. Потомство, одержане від плідників, що перевіряються і спарованих з ними маток, оцінюють за показниками продуктивності, що характеризують дану породу. Попередні результати перевірки встановлюють на основі бонітування за скороченим ключем і результатами зважування ягнят під час відлучення від матерів. Кінцеву оцінку баранів проводять після бонітування і перевірки продуктивності їх приплоду у віці одного року. Кращими вважають тих баранів, у потомстві яких найбільший відсоток елітних і першокласних тварин і вища їх продуктивність – жива маса, скороспілість, м’ясні форми, настриг вовни, її якість та ін. у товарних стадах основним методом є відбір за продуктивністю і походженням.


4. Особливості підбору у вівчарстві
Конкретними завданнями племінного підбору баранів-плідників до вівцематок у племінних господарствах є :

  1. подальше збільшення продуктивних і племінних якостей тварин, збільшення кількості овець бажаного типу, вирощування і продаж на товарні ферми високопродуктивних баранчиків і ярок;

  2. консолідація стада як за зовнішнім виглядом, так і за спадковими задатками в прийнятому для породи типі. Це важливо, оскільки у багатьох тонкорунних стадах за останні роки застосовували міжпородне схрещування з різними тонкорунними породами, що призвело до згладжування породних ознак. Тому при підборі пар потрібна обережність з тим, щоб зробити все стадо високопродуктивним і однорідним за фенотипом і спадковими ознаками;

  3. підвищення у тварин елітної групи консолідованості ознак. Без цієї важливої особливості тварин племінні стада не зможуть постачати товарним фермам баранів-поліпшувачів.

У вівчарстві залежно від призначення тварин застосовують індивідуальний і класний (груповий) підбір.

Індивідуальний підбір (тільки в отарах селекційного ядра – за настригом вовни більшість елітних маток на 30-35%) полягає в тому, що до кожної матки, відповідно до її продуктивних якостей, заздалегідь підбирають барана-плідника. При цьому враховують основні найбільш характерні ознаки, придатні тваринам. Необхідними умовами застосування індивідуального підбору є точний облік конституції, продуктивності й походження овець, що перевіряються. Важливо знати не тільки ступінь розвитку найбільш цінних показників продуктивності (жива маса, довжина, тонина і густота вовни та ін.), але і племінні переваги спарованих тварин. В індивідуальній картці матки, крім даних про походження і продуктивність повинні бути записані дані про якість приплоду, одержаного від попередніх парувань, а в картці барана слід вказувати результати використання його в паруванні за минулі роки (класність і продуктивність одержаного молодняку). Без записів даних про якість приплоду, одержаних у минулі роки, неможливо правильно зробити індивідуальний підбір.

Основні положення за індивідуального підбору наступні: до маток, які повністю відповідають прийнятому в стаді напряму і характеризуються найвищими показниками продуктивності, підбирають високопородних баранів, якомога більше схожих з матками (краще з кращим дає краще).

Застосування однорідного неспорідненого, а інколи і спорідненого підбору, дозволяє одержати високопродуктивне потомство, яке стійко успадковує свої якості. Метод однопородного підбору широко використовується в племінних стадах для вирощування високопродуктивних племінних баранів і маток, типових для породи і здатних добре передавати свої якості потомству.

Для маток, які неповністю відповідають прийнятому в стаді напряму, але мають якусь рідкісну особливість, підбирають баранів двох типів. Для частини таких маток підбирають барана бажаного типу, який повністю відповідає прийнятому напряму і обов’язково примітного за якістю, що недостатньо виражена у маток. Наприклад, у тонкорунних стадах вовново-м’ясного напрямку є матки великі за розмірами, з дуже густою, але недостатньо довгою вовною (7 см). Ці якості дають, звичайно, високий настриг вовни. До них закріплюють високопородного барана бажаного типу і обов’язково з високою довжиною вовни (9-10 см). Другу частину маток цього типу спаровують з бараном, який відрізняється високим розвитком ознак, що притаманні й маткам для одержання окремих тварин з дуже розвиненою бажаною якістю (рекордистів за живою масою або настригом вовни, за довжиною та густиною вовни та ін.).Серед баранів-плідників і елітних маток є тварини, в яких значно сильніше, ніж у інших особин розвинуте одне або декілька бажаних якостей, хоча вони не повністю відповідають прийнятому в стаді напряму. До таких якостей можуть бути віднесені: інтенсивність росту, значна довжина або густина вовни, оброслість живота та інше. Щоб закріпити і посилити ці бажані властивості застосовують інші типи підбору. Наприклад, до батьків з дуже довгою вовною (9-10 см), густиною і тониною та відмінною оброслістю, але середніми за величиною і масою підбирають маток дуже великих розмірів та інтенсивністю росту, але з менш вираженою вовновою продуктивністю. За першого типу парування досягається закріплення і посилення в стаді властивостей з високою вовновою продуктивністю, а за другого – поєднання в потомстві високої вовнової продуктивності й інтенсивності росту із великою масою тварин.

Із збільшенням чисельності овець і підвищенням їх продуктивності важливе значення має відтворна здатність і плодючість маток. При використанні на плем’я перевагу віддають за різних показників продуктивності й походження тваринам, що народилися у двійнят. Систематичний відбір та підбір за цією ознакою забезпечує збільшення плодючості тварин; разом з тим за індивідуального відбору і підбору можна вести селекцію і за молочністю маток.

Класний (груповий) підбір баранів проводять з урахуванням сумарної оцінки маток того чи іншого класу. За основу беруть найхарактерніші конституційні й найбільш важливі продуктивні ознаки тварин даного класу, їх походження, а за можливістю і вік. За класного підбору передбачають мету одержати краще потомство, більш продуктивне порівняно з матками. Класний підбір застосовують у товарних стадах і у стадах маток нижчих класів у племінних господарствах. Кращі результати за класного підбору досягаються тоді, коли матки отари сформовані з тварин одного класу і найбільш подібні між собою за типом і рівнем продуктивності, особливо за умови використання на цій отарі одного барана-плідника.

На отару маток класів еліта та І класу призначають високопродуктивних елітних баранів, що мають великі розміри, підвищену інтенсивність росту, міцну конституцію і більший настриг густої та довгої вовни, в першу чергу з числа перевірених за якістю потомства. Спермою кращих баранів за один сезон можна запліднити 1000 маток.

До отари маток ІІ класу призначають високопродуктивних елітних баранів, що мають значну довжину і густоту вовни. Бажано, щоб баран мав міцну конституцію, великий ріст, нормальний запас шкіри і добру вирівняність вовни за тониною. Основною метою такого підбору є одержання потомства, що зберегло б густину вовни, притаманну матерям, а за розмірами і типом, складчастістю і, найголовніше, за довжиною та вирівняністю перевершувала їх.

До отари маток ІІІ класу призначають із числа високопродуктивних елітних баранів таких, які здатні в потомстві закріпити довжину і поліпшити густину вовни, оброслість. При цьому необхідно мати на увазі, що збереження довжини і поліпшення густини вовни і оброслості – нелегке завдання в тонкорунному вівчарстві, та і в будь-якому стаді не так легко підібрати плідника до маток ІІІ класу, щоб одержати бажане потомство. До маток ІV класу підбирають баранів-плідників з довгою густою вовною і густою вирівняністю руна за тониною. За індивідуального і групового підбору враховують вік тварин. До молодих маток (1,5-2,5 року) підбирають дорослих (3,5 року і більше), а до маток у віці 4,5 року і більше – молодих баранів (1,5-3,5 року). Баран є поліпшувачем, якщо від маток І класу серед одержаного приплоду не менше 80% тварин при бонітуванні віднесені до класу еліта і І класу, а за продуктивністю дочки перевершують своїх матерів. Від маток ІІ і ІІІ класів у потомстві має бути не менше 50-60% тварин І класу. Якщо баран дає потомство, яке за своєю продуктивністю не перевершило своїх матерів, його не слід використовувати для запліднення маток. Підбір з урахуванням поєднання і окремих ліній полягає в тому, щоб звести до мінімуму невдалі випадки підбору баранів-плідників до вівцематок і збільшити найбільш вдалі. Для цього необхідно постійно вивчати результати парування окремих баранів-плідників і вівцематок з метою виявлення найбільш вдалих поєднань, що дали добрий приплід.




Лекція 11




ОСОБЛИВОСТІ СЕЛЕКЦІЙНО-ПЛЕМІННОЇ РОБОТИ У СМУШКОВОМУ ВІВЧАРСТВІ




  1. Напрями племінної роботи у смушковому вівчарстві

  2. Основні принципи відбору та підбору в смушковому вівчарстві

  3. Смушкові якості, за якими ведеться відбір ягнят

  4. Підбір у смушковому вівчарстві

  5. Оцінка баранців за якістю потомства

  6. Особливості оцінки баранів сірого забарвлення за якістю потомства

  7. Особливості племінної роботи з сірими каракульськими та сокільськими вівцями



1. Напрями племінної роботи у смушковому вівчарстві
В основу селекційно-племінної роботи покладена методика з удосконалення існуючих і створення нових порід сільськогосподарських тварин, розроблена академіком М.Ф.Івановим і доповнена останніми досягненнями зоотехнічної науки, генетики та біотехнології.

Селекційно-племінна робота з каракульськими та сокільськими вівцями буде здійснюватися в напрямі значного підвищення племінних і продуктивних якостей тварин шляхом відбору і підбору, повноцінної годівлі та утримання, що забезпечить одержання тварин з міцною конституцією і доброю пристосованістю до місцевих умов у господарствах з різними формами власності.

Селекційно-племінна робота в каракулівництві проводиться з урахуванням вимог легкої промисловості та ринку, що передбачають підвищення питомої маси каракулю з напівкруглим валькуватим завитком жакетного смушкового типу, збільшення виробництва шкурок ребристого і плоского смушкових типів переважно тонкоміздрових перших сортів. У виробництві сірого каракулю та смушків також має бути забезпечений вихід шкурок, переважно голубих, сріблястих і сивих кольорів з напівкруглим завитком.

Смушки повинні відповідати таким вимогам: мати площу не менше 1250-1500 см2, бути легкими і тонкоміздровими, з коротким і середньої довжини волосом з добре вираженим блиском і шовковистістю та довгими і середніми щільними завитками, що утворюють чіткий рисунок.

До бажаного типу відносяться ягнята із числа двійнят та трійнят живою масою при народженні 3,5-4,0 кг з довгими і середніми за довжиною напівкруглими вальками шириною 5-7 мм, що утворюють чіткий рисунок, з густим шовковистим і блискучим волосяним покривом, довжина якого на крижах досягає 8-9 мм, тонку або злегка потовщену шкіру із достатнім її запасом, доброю оброслістю і розвитком, а також міцною конституцією.

Племінна робота з каракульськими та сокільськими вівцями обов'язково має супроводжуватися селекцією вівцематок на багатоплідність та молочність. Особливо важливе значення ці дві ознаки мають для нарощування поголів’я, збільшення вирощування молодняку для ремонту стада та використання надремонтного молодняку (баранців) для забою у віці 4-8 місяців, що може сприяти збільшенню виробництва молодої баранини.


2. Основні принципи відбору та підбору в смушковому вівчарстві
Провідні фактори селекції – відбір та підбір, основними принципами яких у смушковому вівчарстві є комплекс заходів, що полягає в систематичному виділенні тварин кращих за смушковими якостями, конституцією і походженням, найбільш пристосованих до умов розведення та подальшого вдосконалення і, перш за все, в напрямку підвищення багатоплідності та смушкової продуктивності.

Одночасно відбір передбачає віднесення до нижчих класів чи вибраковку менш цінних у племінному відношенні тварин, а також забій на смушки або вирощування на м’ясо баранчиків, які не відповідають вимогам племінних тварин.


3. Смушкові якості, за якими ведеться відбір ягнят
Смушкова цінність каракульських і сокільських ягнят визначається за такими критеріями: якістю завитків, їх розташуванням і поєднанням на площі смушка, якістю волосяного покриву, пігментацією, густиною, довжиною, тониною, шовковистістю, блиском і пружністю волосу.

Важливою ознакою якості смушка за відбору є запас шкури, її щільність і товщина, а також наявність жиропоту.

Для сокільських ягнят велике значення має фігурність смушка, яка може бути повною (3/3), середньою (2/3) і малою (1/3) площі смушка. У кожному з племінних господарств перелік ознак, що характеризують якість смушка, може бути розширеним і конкретизованим з урахуванням специфіки стада.
4. Підбір у смушковому вівчарстві
У племінних заводах і репродукторах здійснюється індивідуальний (на елітних вівцематках) і індивідуально-груповий (на першокласних) підбір, а в користувальних стадах – груповий або класний підбір за принципом поліпшуючого.

Індивідуальний однорідний та різнорідний підбір маток до баранів здійснюється за такими основними селекційними ознаками: багатоплідність, жива маса, смушковий тип, забарвлення, відтінок, шовковистість та блиск волосяного покриву, ширина валька, довжина валькуватого завитка, чіткість рисунка смушка та ін. Одержане в результаті індивідуального підбору потомство використовують, в основному, для ремонту заводського стада, виведення нових ліній і родин.

При однорідному підборі за основними селекційними ознаками використовують баранів-плідників, які беруть участь у лінійному розведенні, чи інших високопродуктивних елітних баранів, перевірених за якістю потомства.

Для підвищення багатоплідності та поліпшення смушкової продуктивності, а також для ліквідації небажаних ознак, застосовується різнорідний підбір, за якого пари підбирають за різними селекційними ознаками: багатоплідністю і довжиною валькуватого завитка, живою масою та довжиною волосу, вирівняністю забарвлення, відтінку і блиску волосяного покриву. Такий підбір застосовується для одержання потомства з новими якостями, що не притаманні батькам.

У племінних заводах та репродукторах, що спеціалізуються на розведенні сірих каракульських та сокільських овець, може застосовуватися гомогенний (однорідний) за сірим забарвленням підбір для одержання племінних баранчиків сірого забарвлення. При цьому для виявлення нежиттєздатних сірих ягнят-альбіносів буде застосовуватися метод раннього визначення життєздатності (РВЖ). Вирощених баранчиків від гомогенного підбору використовують у спеціалізованих товарних стадах за різнорідного за забарвленням підбору. При цьому для чорних вівцематок відбирають сірих баранів голубого, сріблястого чи сивого забарвлення, а до сірих маток – сірих баранів, які походять від сірих батьків голубого, сріблястого чи сивого забарвлення.

Підбір за смушковими типами буде однорідний, тобто маток жакетного типу підбирають до баранів жакетного типу, і різнорідний – маток ребристого, кавказького і плоского смушкових типів підбирають до баранів жакетного типу.

У господарствах, що займаються розведенням ребристого і плоского смушкових типів, також застосовується однорідний та різнорідний за смушковими типами підбір.
5. Оцінка баранців за якістю потомства
Не менш важливе значення у підвищенні продуктивних і племінних якостей тварин має оцінка баранів за якістю потомства. У смушковому вівчарстві баранів перевіряють за якістю потомства на тих групах вівцематок, на яких у подальшому передбачається їх використання. За бараном, що перевіряється, закріплюють при однорідному та різнорідному за забарвленням підборі не менше 30-50 вівцематок. У обмеженій за кількістю селекційній групі вівцематок генотип кожного барана можна оцінити за 10-15 потомками.

За оцінки баранів-плідників усіх забарвлень ураховують такі ознаки:



  • вихід багатоплідного приплоду;

  • вихід ягнят класу еліта та першого;

  • вихід тих смушкових типів, до яких відносяться барани, що перевіряються;

  • ступінь поширення рисунка по площі шкурки;

  • співвідношення довгих та коротких завитків на смушку;

  • сильний блиск і шовковистість волосу;

  • вихід у потомстві ягнят з однотиповими смушковими якостями;

  • фігурність смушка у сокільських овець.


6. Особливості оцінки баранів сірого забарвлення за якістю потомства
Перевірка баранів сірого забарвлення проводиться як за однорідного, так і різнорідного за забарвленням підбору тварин. Враховується вихід ягнят сірого забарвлення, селекціонованого забарвлення та відтінку, їх вирівняність по площі шкурки. За однорідного підбору додатково враховується вихід життєздатного приплоду за методом РВЖ (раннє визначення життєздатності).

У господарствах, спеціалізованих на розведенні овець сірого забарвлення, при перевірці баранів одержують ягнят сірого і чорного забарвлень приблизно в рівних відношеннях. У приплоді сірого забарвлення визначається вихід найбільш цінних селекціонованих кольорів та відтінків, а за рештою властивостей і ознак (смушковий тип, клас, характер волосу та ін.) як сірі, так і чорні ягнята оцінюються однаково.

За різнорідного розведення сірих овець баран, що дає висококласних сірих ягнят і в той же час погіршує якість чорних, не може бути визнаний поліпшувачем.
7. Особливості племінної роботи з сірими каракульськими та сокільськими вівцями
Завданням племінної роботи зі смушковими вівцями сірого забарвлення є вдосконалення їх смушкових якостей і підвищення життєздатності з метою значного підвищення виробництва смушків сірого забарвлення.

Разом з вівцями чорного та інших забарвлень сірі каракульські та сокільські вівці – це єдині породи. Основні принципи та методи племінної роботи є загальними як у роботі з чорними, так і з сірими каракульськими та сокільськими вівцями.

Особливістю сірих овець є деяка рихлість конституції та знижена життєздатність молодняку. У зв’язку з цим сірим вівцям необхідно надавати кращі умови годівлі та утримання.

Одним із головних прийомів вирішення завдань збільшення виробництва смушків сірого забарвлення, поліпшення його якості є спеціалізація господарств з розведення таких овець та виробництва сірих смушків. Спеціалізація поширюється на племінні заводи, племрепродуктори та товарні господарства.

Допоміжним прийомом відбору сірих каракульських і сокільських овець, пов'язаним з їх біологічними особливостями, є посилені вимоги стосовно міцності конституції та пов'язаної з нею життєздатності молодняку.

Якщо не застосовувати спеціального відбору, то значна частина сірих ягнят, що має обох батьків сірого забарвлення, гине на різних стадіях розвитку. Тому за бонітування в отарах однорідного підбору за сірим забарвленням обов'язково застосовується метод раннього визначення життєздатності сірих ягнят.

За раннього визначення життєздатності тварин велике значення мас їх пігментація. Чим сильніше пігментоване ягня сірого забарвлення, тим вища його конституціональна міцність і опір до негативних умов існування.

Слабопігментовані ягнята сірого забарвлення не життєздатні й у звичайних умовах вирощування гинуть на різних стадіях розвитку. Відтінок смушка сірого ягняти має зв'язок з конституціональною міцністю, проте не всі світло-сірі ягнята гинуть, так як і не всі темно-сірі є життєздатними. Більш точно встановлюється такий зв'язок за забарвленням (відкладанням пігменту) слизових оболонок язика та піднебіння, кон’юнктиви очей, губ та носового дзеркала, а також ратиць. Ягнята з відсутністю пігменту на цих ділянках (типові альбіноси) гинуть у ранньому віці.

Крім визначення ступеня пігментації слід звертати увагу на тілобудову та поведінку тварин. Альбіноси часто в'ялі і мають затримку в розвитку.

Усіх альбіносів та ягнят, підозрілих за цією ознакою, забивають на смушок.



Лекція 12




ОСОБЛИВОСТІ ПЛЕМІННОЇ РОБОТИ

З ВІВЦЯМИ цигайської породи




  1. Відбір племінних баранців

  2. Відбір та підбір вівцематок

  3. Типи підбору

  4. Робота з лініями



1. Відбір племінних баранців
У процесі племінної роботи найповніше використання генетичних ресурсів стад можна забезпечити застосуванням відбору і підбору.

Відбір овець у племінних господарствах – багатоступінчастий. Його здійснюють за походженням, екстер'єром, продуктивними та племінними якостями.

Племінних баранців відбирають за власною продуктивністю та якістю вовни в три етапи.

Перший етап відбору проводять у 2-3-тижневому віці в отарі маток селекційного ядра, надаючи перевагу добре розвиненим тваринам міцної конституції.

Другий етап відбору ремонтних баранців проводять у період відлучення від матерів у чотиримісячному віці в кількості, що в 5-6 разів більша від потреби плідників. При цьому баранців оцінюють за скороченим бонітувальним ключем.

Третій етап – баранів оцінюють у 13-15-місячному віці за індивідуальними показниками конституції, екстер'єру і продуктивності. Баранів розподіляють за призначенням: ремонтні барани, яких передбачають перевірити за якістю нащадків, „основні”, „резервні”, „група ремонтних”, „племреалізація”. Із тварин, не віднесених до племінних, формують отари для відгодівлі та реалізації на м'ясо.
2. Відбір та підбір вівцематок
Вівцематок при відборі розподіляють на три групи – племінну, селекційну, селекційне ядро. Співвідношення кількості маток у групах залежить від загального рівня продуктивності. В селекційну групу відбирають маток з живою масою й настригом вовни на 25% вищими від вимог стандарту тварин І класу.

Із вівцематок селекційної групи формують селекційне ядро маток. При формуванні селекційного ядра головною умовою є не кількість тварин, а дотримання величини селекційного диференціалу, який має бути від середньої по стаду не менше: за живою масою – 25%, настригом вовни – 20%, молочністю – 30%.

Усі матки, яких відбирають у селекційне ядро, повинні походити з двійневого приплоду. Необхідно відбирати з інших отар маток, які народили троє і більше ягнят незалежно від їх генеалогічного походження та належності до виробничих груп.

Нащадків маток селекційної групи вирощують і використовують: баранців – для ремонту власного стада та племпродажу, ярок – для ремонту власного стада. Підбір у стадах має кілька функцій:



  • закріплення й поліпшення результатів відбору використанням баранів-поліпшувачів і застосуванням інбридингу;

  • одержання нащадків з новим сполученням бажаних ознак;

  • запобігання неконтрольованому спорідненому сполученню пар (інбридингу).

Залежно від призначення групи і племінної цінності вівцематок застосовують такі варіанти підбору:

  • груповий – у племінних отарах з урахуванням підсумкової характеристики маток того чи іншого класу або ж попередньо виділеної групи з однаковими особливостями.

  • індивідуальний – застосовується в селекційному ядрі та селекційній групі маток з метою одержання високоцінних племінних тварин, особливо баранів; його здійснюють на основі вивчення продуктивності, екстер'єрно-конституційних особливостей, походження кожного барана і матки, результатів їх підбору в попередніх паруваннях, тобто результатів оцінки баранів і маток за якістю нащадків.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Схожі:

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій Київ 2002 ббк 67. 6я73 А46 Рецензенти: І. К. Туркевич, д-р юрид наук, проф

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій / Навч посібник. К
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н. О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій / Навч посібник. К
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з історії соціології київ 2005
Курс лекцій з історії соціології, К.: Нпу імені М. П. Драгоманова, 2005. – 195 с
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №2. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 196...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №1. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 220...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconДиплом за спеціальністю "Юрист"
Горбуров Кирил Євгенович (28. 03. 1980, м. Миколаїв) – кандидат історичних наук (2007 р.)
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання
Курс лекцій з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання за напрямом...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКонспект лекцій запоріжжя ббк 87. Ж 17 Ухвалено до друку вченою радою Гуманітарного університету

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconПедагогічна система К. Д. Ушинського
Кравець В. П. Історія української школи І педагогіки: Курс лекцій. Тернопіль, 1994


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка