Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33



Сторінка2/17
Дата конвертації17.01.2018
Розмір3.17 Mb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Шкала оцінювання ЕСТS


Оцінка ЕСТS

Визначення

Оцінка в кредитах

А

Відмінно – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок.

90-100

ВС

Добре – в загальному правильна робота з певною кількістю помилок.

75-89

DE

Задовільно – непогано, але зі значною кількістю недоліків.

60-74

FX

Незадовільно – потрібно попрацювати перед тим, як досягти мінімального критерію.

35-59

F

Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота.

1-34

Студент, який має за всі контрольні заходи 60 і більше кредитів, за бажанням може бути звільнений від екзамену за умови, що він набрав, виковуючи всі види навчальних робіт з усіх модулів, певну суму кредитів, що складається із суми по кожному модулю. Ця певна сума кредитів повинна має суму встановлених мінімумів.

Студент, який набрав з усіх контрольних заходів менше 60 кредитів, здає підсумковий семестровий екзамен (проводиться у письмовій формі) під час екзаменаційної сесії, до якої він допускається, якщо має за виконання всіх передбачених елементів модуля мінімальну суму – 50 кредитів.

Студент, що набрав упродовж семестру менше 41 кредиту за навчальним модулем, до сесії не допускається й автоматично одержує незадовільну оцінку. До складання іспиту такі студенти можуть бути допущені лише після того, як наберуть необхідну кількість кредитів.



3. Основні напрями племінної роботи в тваринництві й перспективи селекції
Важлива роль у системі заходів щодо підвищення м’ясної продуктивності тварин і збільшення виробництва високоякісного м’яса усіх видів сільськогосподарських тварин належить селекційно-племінній роботі, основне завдання якої – виведення тварин, що мають високі продуктивні якості.

Племінна робота – це система організаційно-зоотехнічних заходів, спрямованих на поліпшення породних та продуктивних якостей тварин. Селекція – складний комплекс зоотехнічних заходів, спрямованих на якісне перетворення і раціональне використання існуючих, а також створення нових порід, типів, ліній та їх кросів.

Можливості селекції практично необмежені. Класичний приклад –унікальна беконна порода свиней Данії – ландрас. За останні 50 років показники скороспілості і витрат кормів на 1 кг приросту у цієї породи поліпшилися приблизно в 1,5 рази і становлять: середньодобові прирости 800-820 г, витрати кормів на 1 кг приросту 2,5-2,7 к. од. Бельгійські селекціонери створили спеціалізовану м’ясну породу свиней – п’єтрен. Вихід м’яса у тварин цієї породи при забої живою масою 95-100 кг на 10-15% перевищує породи, що розводяться у світі, а маса задньої частини напівтуші – 12-12,5 кг, проти 10-10,5 кг в універсальних порід свиней.

Дуже великі можливості селекції підтверджує також створення в Америці та інших країнах мініатюрних порід свиней (“міні-свині”), яких використовують як біологічний еталон за апробації нових препаратів в медицині й селекційних експериментах.

У світовій практиці розведення м’ясних порід великої рогатої худоби суттєва роль відводиться спеціалізованим англійським і великим європейським породам. Серед англійських м’ясних порід найбільш поширена герефордська, якої у світі є понад 200 млн. голів. За останні роки суттєво змінився в сторону збільшення розмірів тип цієї породи і найвищий генетичний потенціал мають герефорди британської селекції. Жива маса кращих тварин у 7-місячному віці становить понад 280 кг, у 12-місячному – 475 кг, у 18-місячному – 679 кг.

Поряд із загальновідомими породами великої рогатої худоби м’ясного напряму продуктивності за останні 15 років ряд країн світу (Україна, США, Німеччина, Велика Британія, Данія, Швеція) спеціалізуються у м’ясному типі також на симентальській породі.

У Швеції і Данії середньодобовий приріст бугайців під час їх випробовування у віці від 150 до 365 днів у окремі роки становив 1545 г, а найкращі з них мали 1876 г. У Німеччині середня жива маса бичків симентальської породи м’ясного типу сягає 1200 кг і вище, а биків німецької жовтої – 1450 кг, кіанської – 1390 кг, німецької рябої – 1209 кг. Установлена рекордна жива маса молодих биків симентальської породи – 860 кг у 17-місячному віці свідчить про високий рівень та потенціал цієї худоби в м’ясному напрямку.

Розвиток тваринництва на сучасному етапі характеризується виробництвом продукції на промисловій основі. Це, з одного боку, ускладнює індивідуальний підхід до кожної тварини і ставить вимоги до стандартизації деяких селекційних ознак.

У молочному скотарстві це стосується придатності корів до умов машинного доїння. Технологія молокопереробної промисловості останнім часом поставила ще одну вимогу перед селекціонерами. У виробництві сиру та іонітного молока (збагаченого іонами кальцію) важливе значення має вміст білка в молоці.

У свинарстві та м'ясному скотарстві селекційна робота спрямована на використання явища гетерозису. Для цього впроваджуються методи схрещування і гібридизації.

Методами селекції як в минулому, так і нині створюються нові породи і типи сільськогосподарських тварин, що найбільш повно відповідають вимогам людини щодо кількості та якості продукції й тваринницької сировини.

Сучасні досягнення селекції у різних тваринницьких галузях стосуються нових порід і типів тварин, а саме:



  • молочне скотарство: українська чорно-ряба молочна, українська червоно-ряба молочна, українська червона молочна породи і внутрішньопородні та зональні типи;

  • м’ясне скотарство: українська м’ясна, волинська м’ясна, поліська м’ясна, південна м'ясна;

  • свинарство: полтавський заводський тип м'ясних свиней, полтавська м'ясна, червоно-поясна спеціалізована м'ясна лінія свиней, УВБ-1, УВБ-2;

  • вівчарство: типи асканійських тонкорунних овець, м'ясо-вовнові інтенсивні типи овець;

  • птахівництво: синтетичні лінії яєчних курей, кроси яєчних курей, аутосексні лінії птиці;

  • конярство: українська верхова порода коней;

  • рибництво: породи коропа – український рамчатий і український лускатний; коропо-карасеві гібриди.

На підставі аналізу сучасних досягнень селекції в тваринництві визначено найважливіші її проблеми для кожної галузі.

Молочне скотарство – вдосконалення створених і створюваних порід за рівнем продуктивності, технологічними властивостями, якістю молока, тривалістю продуктивного життя, типом тілобудови, відтворною здатністю, стійкістю до захворювань.

М'ясне скотарство – інтенсивний розвиток породотворних процесів у галузі.

Свинарство – впровадження індексної селекції, інформаційних технологій, застосування ДНК-технологій.

Птахівництво – створені протягом багатьох десятиріч спеціалізовані породи птиці навіть на перших етапах дуже відрізнялись від своїх диких предків. За відбору великого значення надавалося яєчній і м'ясній продуктивності, особливостям поведінки, здатності насиджувати яйця, виводити повноцінний молодняк і доглядати його. Потім при розведенні птиці намагалися об'єднати в породі високу продуктивність з пристосованістю до умов інтенсивного птахівництва. Велика кількість порід стала гальмом подальшого розвитку галузі. Тепер зберігають і використовують лише високопродуктивні породи: легорн, корніш, плімутрок. Процес породоутворення різко сповільнився. За нових економічних умов стало вигідніше виводити не породи, а спеціалізовані лінії всередині породи. Подальша селекція курей м’ясних порід спрямована на скорочення віку забою без зниження живої маси бройлерів.

Вівчарство – поліпшення спадкових задатків господарсько-корисних ознак і здоров'я овець різного напряму продуктивності.




Лекція 2




АПРОБАЦІЯ СЕЛЕКЦІЙНИХ ДОСЯГНЕНЬ




  1. Організація породовипробовування

  2. Особливості породовипробовування в окремих галузях тваринництва

  3. Апробація селекційних досягнень у тваринництві

  4. Селекційні досягнення в свинарстві, вівчарстві, скотарстві та конярстві



1. Організація породовипробовування
Загальні положення. Основними завданнями породовипробовування є виявлення переваг та недоліків кожної породи, спорідненої групи, лінії і розроблення на основі одержаних заходів щодо їх подальшого вдосконалення; виявлення результатів міжпородних схрещувань та вибір найбільш вдалих сполучень порід.

Робота про порівняльне випробування порід ведеться в двох напрямах:



  1. шляхом узагальнення й аналізу даних масового зоотехнічного обліку і результатів бонітування тварин різних порід в господарствах з достатньо високим рівнем годівлі та продуктивності тварин;

  2. шляхом більш поглибленого вивчення якостей порід, ліній на спеціальних станціях з породовипробовування.

За породовипробовування дотримуються нових основних організаційних і методичних положень:

    • випробування порід, породних груп і заводських типів має проводитися в кожній області, де розводять цих тварин;

    • для проведення породовипробовування вибирають одне або декілька господарств зони з найбільш типовими природно-кліматичними умовами і задовільною кормовою базою. В областях із значною різницею в природно-кліматичних умовах зон породовипробовування має проводитися в кожній з них;

    • порівняльну оцінку порід і породних груп проводять за головними селекційними ознаками і економічною ефективністю їх розведення;

    • для порівняльної оцінки вибирають породи, групи, які рекомендовано планом породного районування для даної зони, а також ті, що не увійшли до плану, але використовуються в деяких господарствах зони, або групи тварин, які в перспективі можуть бути використані в даних природно-кормових умовах. У районах, де тривалий час застосовували схрещування і створено велику кількість груп високопродуктивних тварин помісного походження, поряд з чистопородними тваринами доцільно випробовувати також і помісей;

    • усі новостворені породи, групи, внутрішньозаводські типи і лінії порід апробацій обов’язково мають бути випробувані відповідно з методикою. Таке випробування може бути розпочато після накопичення достатньої кількості тварин бажаного типу;

    • кожна з груп, що випробовується, повинна бути представлена тваринами, які відповідають стандарту цієї породи, типовими за конституційно-продуктивними якостями для групи, що порівнюються, і відібраними з господарств, у яких вони розводяться з найбільшим ефектом. Парувати маток порівнювальних груп слід з елітними плідниками з тієї ж зони, що і матки;

    • чисельність тварин кожної з порівнювальних груп залежить від виду тварин, кількості порід, що перевіряються, розміру стад, зони проведення породовипробовування. Розводять тварин кожної групи, що випробовується, методом чистопородного розведення або відповідного схрещування, а помісей – шляхом розведення “в собі”;

    • для порівнювальної оцінки відбирають тварин у молодому віці для того, щоб спостерігати за їх продуктивністю і якістю потомства більш тривалий час;

    • порівнювальні групи тварин об’єднують в одне стадо і створюють однакові умови годівлі й утримання. При цьому використовують характерні для даної зони корми;

    • за проведення породовипробовування створюються умови для більш глибокого вивчення потенціальних можливостей продуктивних якостей і біологічних особливостей груп, що порівнюються.

Необхідно враховувати, що організація породовипробовування різних видів сільськогосподарських тварин має деякі особливості.
2. Особливості породовипробовування в окремих галузях тваринництва
Молочне і м’ясне скотарство. Станцію з породовипробування організовують у господарстві, де відсутні інфекційні захворювання. Тут має бути міцна кормова база і середній надій на корову 3500-4000 кг за рік. Для породоутворення відбирають матерів з середньою продуктивністю та високопродуктивних тварин для даного стада корів породністю не нижче ІV покоління (оцінка порід) або помісей І, ІІ, ІІІ поколінь (оцінка результатів схрещувань). За стадом закріплюється 3-5 бугаїв-плідників, які походять від найбільш використовуваних ліній і неперевірених за якістю потомків. Запліднення проводять за короткі терміни, щоб народжений молодняк мав різницю за віком не більше 3-4-х місяців.

Теличок утримують безприв’язно на фермах, у спецгосподарствах або комплексах з вирощування молодняку. До 15-місячного віку телиці мають досягати живої маси 320-340 кг. Запліднювати їх починають з 16-місячного віку, при досягненні живої маси 330-350 кг. На станції з породовипробування нетелі надходять із тривалістю тільності 5-6 місяців. У групах тварин, які порівнюються, повинні бути вирівняні за віком, часом запліднення і продуктивності матерів (продуктивність має відповідати стандарту породи і не перевищувати більше, ніж на 10-15%. Чисельність груп окремих порід має бути 40-50 голів. Порівнювальну оцінку груп закінчують за підсумками по І лактації, тобто у віці приблизно 4-х років.



Комплексну оцінку порід за всіма корисно-господарськими ознаками слід проводити як за результатами експериментального породовипробування, так і за даними племінного обліку в господарствах з достатньо високим рівнем годівлі.

Для оцінки м’ясних і відгодівельних якостей у 10-30-денному віці відбирають 15-20 голів кожної породи і організують їх інтенсивне вирощування і відгодівлю до 14, 16, 18-місячного віку залежно від економічних особливостей окремих зон, напрямку скотарства і господарської доцільності, віку забою тварин на м’ясо.

Корів-первісток оцінюють за рівнем надою, вмісту жиру і білка в молоці за 305 днів лактації (допускається не менше, ніж за 270 днів).Запліднюють корів-первісток не раніше, ніж на 3-му місяці лактації. Оцінку вим’я корів і швидкості доїння слід проводити на 2-4 місяці лактації.



Відтворювальну здатність тварин оцінюють за віком першого отелення, тривалістю сервіс-періоду і міжотельного періоду (МОП), відсотком заплідненості за першим осіменінням, коефіцієнтом відтворювальної здатності (КВЗ = 365 / МОП), відсотком безпліддя.

Аналіз одержаних даних проводять за використанням біометричних методів, і на цій підставі вирішується питання про розведення тієї чи іншої тварини.



Свинарство. У цій галузі тваринництва найчастіше проводять випробування на поєднаність порід. За оцінки на поєднаність кнурів різних порід або ліній з матками, особливу увагу слід приділяти відгодівельним та м’ясним якостям.

Поєднаність маток різних порід та ліній оцінюють шляхом схрещування їх з кнурами тієї породи, що прийнята для промислового стада даного господарства. При цьому головну увагу звертають на відтворювальні якості свиней. При оцінці кнурів і маток контролем є основна порода, вид схрещування і породне сполучення, що прийняті на даному підприємстві.

Перевірку на поєднаність кнурів і маток різних порід проводять за два етапи:


  1. у товарному стаді проводять випробування за відтворювальними якостями, та за потомством;

  2. на племінній фермі одержують міжпородних або міжлінійних маток.

Для оцінки відтворювальних якостей тварин при схрещуванні, з провідних племінних стад завозять не менше 10 кнурів кожної породи (лінії), що випробовується, у віці 7-8 місяців, для того щоб мати опороси не менше, ніж від 5 кнурів. Парування кнурів проводять у віці 10-11 місяців.

За кожним кнуром закріплюють 15 маток, для того, щоб отримати потомство не менше, ніж від 10-ти з них. Для контролю використовують стільки кнурів, скільки випробовують. Вони мають бути однакові за віком, породою, а також з тих самих господарств. Кожного контрольного кнура (але не менше 5-ти) парують із 15-ма матками (без вибору).

Для оцінки відтворювальних якостей маток нової породи, з провідних племінних стад завозять не менше як 100 свинок у віці 8-9 і 9-10 місяців, їх парують з 10-15-ма кнурами основної породи у господарстві. Для контролю з цими ж кнурами парують не менше як 100 свинок-аналогів (за віком) прийнятої в господарстві породи. Для проведення оцінки на поєднаність у групах контрольних свинок не менше, ніж від 85% тварин необхідно одержати 1 опорос, а від 70% – 2 опороси.

Для оцінки на поєднаність кнурів і маток різних порід і ліній завозять на племінну ферму комплексу лінійних кнурів і маток з племзаводів, де ці лінії створені. Тут їх схрещують у різних комбінаціях, одержують помісних свиней. Потім у віці 6-7 місяців їх передають до користувального стада для проведення оцінки. Там їх оцінюють у наступних сполученнях:

♀ помісні х ♂ користувального стада;

♀ користувального стада х ♂ помісні;

♀ помісні х ♂ помісні.

Відтворювальні якості контрольних тварин оцінюють за багатоплідністю, середньою масою гнізда при відлученні. Відгодівельні якості тварин перевіряльного сполучення і контрольних тварин оцінюються у 250-300 голів поросят. За оцінки відгодівельних якостей враховують лише один показник – середньодобовий приріст кожної тварини від народження до зняття з відгодівлі у віці й за маси, що прийняті технологією.

Оцінку м’ясних якостей проводять після забою всіх тварин за масою парної туші, товщині шпику над 6-7 грудним хребцем.

Породи та лінії, що випробовуються, можна вважати добре поєднаними, якщо:



  1. при випробуванні на поєднаність кнурів їх потомство статистично вірогідно відрізняється від контролю за величиною середньодобового приросту або товщиною шпику (інші ознаки при цьому не повинні поступатися контролю);

  2. при випробовуванні на поєднаність маток браковка їх від дати завезення першого та другого опоросів не перевищує 15-30%;

  3. багатоплідність або маса гнізда в першому та другому опоросах перевищує продуктивність контролю на достовірну величину (інші показники – не повинні вірогідно поступатися контролю);

  4. мінливість основних показників у дослідній групі не перевищує вірогідно їх мінливість у контролі.

Вівчарство. Породи овець розводяться в достатньо контрастних кліматичних зонах, тому породовипробовування проводиться в кожній з них. Для випробовування беруть як районовані, так і перспективні породи. В товарних стадах також проводиться порівняльне вивчення ефективності використання баранів декількох порід одного або різного напрямів продуктивності. Кожна група, що випробовується, має бути представлена тваринами І класу. Маток порівнювальних груп парують з елітними баранами, яких завозять з тих господарств, що і маток.

Чисельність тварин кожної з порівнювальних груп визначається особливістю порід овець, але вона має бути не менше 100 голів, а баранів – не менше 2-х з кожної породи або групи овець. Для проведення порівняльної оцінки відбирають тварин не старше 1,5 року. Вік баранів має бути однаковим (бажано 2,5-3,5 року). Баранів попередньо оцінюють та перевіряють за якістю потомства.

Групи різних порід овець, що випробовуються, об’єднують в одну і утримують за однакових умов і годівлі.

Вивчення порід і окремих груп овець триває не менше 4-5 років. За цей час враховують зміни продуктивних якостей не лише груп тварин, що випробовуються, але і їх потомства не менше 2-х поколінь, яке вирощують теж за однакових умов годівлі та утримання.

При породовипробовуванні овець обов’язковій оцінці й обліку підлягають результати індивідуального бонітування, настриг вовни і її якість (клас, підклас рун, тонина, довжина), жива маса, відгодівельні і м’ясні якості, поживність кормів, відтворювальна здатність, виживання і молочність. За введення до кількості випробовувальних порід смушкових або романівських овець проводять облік продукції, що одержують (смушки, овчини).

Кури яєчного напряму. Для випробовування однієї лінії слід мати не менше 60 гнізд, з яких 20 використовують для внутрішньолінійних парувань і 40 – для перевірки на поєднаність.

З метою збільшення кількості оцінювальних півнів усередині ліній, а також за міжлінійних парувань, гнізда комплектують одночасно несучками тієї ж та іншої лінії, на поєднаність з якою ведеться селекція. Гнізда внутрішньолінійного парування комплектують птицею із гнізд реципрокних схрещувань, яка перевірена на поєднаність за якістю гібридного потомства.

Основним заходом випробовування є сімейна селекція на основі перевірки потомства плідників.

Відбір ведеться на півня, якого оцінюють за якістю потомства його родини. Найкращими родинами вважаються ті, потомство яких має показники, що вірогідно перевищують показники однолітків. Сім’я вважається кращою, якщо середня продуктивність дочок вище середнього показника напівсибсів.

Гнізда внутрішньолінійного парування комплектують несучками, які оцінені за власною продуктивністю за 68 тижнів життя і за показниками їх дочок за перший етап продуктивності. Ці несучки становлять 90%, інші 10% – це несучки, яких залишають на 3-й рік.

Попередню оцінку молодок проводять за яйценосністю за 39 тижнів життя, статевої скороспілості (час досягнення 50% несучості по групі), масі яєць. На основі попередньої оцінки відбирають кращих молодок у гнізда для реципрокного схрещування.

Попередню оцінку та відбір півнів для реципрокних схрещувань проводять за продуктивністю сестер та напівсестер за 39 тижнів життя, якістю спермопродукції з урахуванням родоводу, екстер’єру і міцності конституції.

Від кожної несучки для отримання вірогідних результатів ставлять на випробування не менше 6 дочок (бажано 7-8), від несучок із гнізд реципрокного схрещування не менше 5 дочок.

Від кожної несучки із гнізд внутрішньолінійних парувань залишають для подальшої оцінки по два сини у середньому. Від кожного півня для випробовування залишають 75-100 дочок.

Кури м’ясного напряму. Племінний завод організовує роботу з кросом відповідно з диференціацією ліній на батьківські та материнські. Лінії курей материнської форми випробовують переважно за відтворювальними якостями, життєздатністю і швидкістю росту, заплідненістю яєць і швидкістю оперення. Для випробування однієї лінії слід мати не менше 60 селекційних гнізд. У гніздах проводять два цикли парування: внутрішньолінійне – для розмноження лінії, а міжлінійне – для перевірки на поєднаність ліній. Племінне ядро комплектують на 10-15% переярою і на 85-90% молодою птицею. Молоду птицю в гнізда для внутрішньолінійних парувань відбирають за підсумками її за 34 тижні життя. Молодих півнів оцінюють за якістю спермопродукції.

Випробування в м’ясному птахівництві проводять за наступною схемою:



  1. Оцінка плідників за якістю потомства. Оцінку і відбір проводять з урахуванням провідних ознак для даної лінії. У лініях, що селекціонуються на швидкість росту і м’ясні форми, плідники повинні мати вірогідне перевершення за цими ознаками потомства порівняно з однолітками.

  2. Сімейна селекція на основі оцінки якості сім’ї за основними ознаками.

  3. Перевірка ліній та сімей на поєднаність методом реципрокного схрещування з метою підтримки та посилення поєднаності ліній.

  4. Жорсткий індивідуальний відбір птиці у 8-тижневому віці за основною селекційною ознакою – швидкістю росту.

Випробуючи плідників за якістю потомства, від кожної курки племінного ядра за внутрішньолінійного парування слід залишати не менше 15 курчат.
3. Апробація селекційних досягнень у тваринництві
Підставою для підбиття підсумків роботи щодо створення селекційного досягнення є такі дані:

  1. Наявність досить великої кількості тварин, які мають загальне походження, та схожі за екстер’єром і конституцією, характером, рівнем продуктивності та стійко передають потомству свої якості, що відповідають вимогам плану створення селекційного досягнення (табл. 2).

  2. Наявність у сільськогосподарських тварин породи, що апробується, продуктивних, екстер’єрних, біологічних якостей, за якими вони перебільшують породи, породні групи, типи, лінії, яку розводять у цій зоні.

  3. Стійка передача потомству продуктивних, екстер’єрних властивостей за міжпородного схрещування і міжпородних кросів, що поєднуються в заводських лініях.

  4. Наявність зоотехнічної документації, що підтверджує походження, рівень продуктивності й племінні якості тварин; описування методів створення нової породи, породної групи, заводського типу, лінії, а також затверджені план племінної роботи і методика роботи з породою, породною групою, заводським типом, лінією.

  5. Дані про високу економічну ефективність новостворених порід, породних груп, заводського типу, лінії.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Схожі:

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій Київ 2002 ббк 67. 6я73 А46 Рецензенти: І. К. Туркевич, д-р юрид наук, проф

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій / Навч посібник. К
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н. О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій / Навч посібник. К
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з історії соціології київ 2005
Курс лекцій з історії соціології, К.: Нпу імені М. П. Драгоманова, 2005. – 195 с
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №2. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 196...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconДиплом за спеціальністю "Юрист"
Горбуров Кирил Євгенович (28. 03. 1980, м. Миколаїв) – кандидат історичних наук (2007 р.)
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання
Курс лекцій з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання за напрямом...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКонспект лекцій запоріжжя ббк 87. Ж 17 Ухвалено до друку вченою радою Гуманітарного університету

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconПедагогічна система К. Д. Ушинського
Кравець В. П. Історія української школи І педагогіки: Курс лекцій. Тернопіль, 1994
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка