Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33



Сторінка6/17
Дата конвертації17.01.2018
Розмір3.17 Mb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

4. Ознаки відбору

Сільськогосподарські тварини мають різнобічні господарсько-корисні ознаки, які оцінюють різними способами і враховують за відбору на плем’я. На кожному етапі розвитку тваринництва кількість ознак відбору збільшується.



Основні господарсько-корисні ознаки овець – настриг вовни, середньодобовий приріст, жива маса в 1 рік, при народженні, тонина волокон, кількість волокон на 1 см2, плодючість, молочність, оплата корму, маса туші, забійний вихід.

Основними господарсько-корисними ознаками молочної худоби є кількість надоєного молока, вміст у ньому жиру і білка, морфологічні й функціональні властивості вимені, екстер’єр і конституція, жива маса, витрати кормів на одержання молочної продукції.

До основних селекційних ознак м’ясної худоби відносяться: жива маса при народженні, легкість отелів у матерів, середньодобовий приріст, жива маса у віці 15-18 місяців, плодючість.

Основні господарсько-корисні ознаки у свиней – жива маса, довжина тулуба, плодючість, великоплідність, жива маса в 1 місяць, 2 місяці, відгодівельні й м’ясні якості.

Основними селекційними ознаками, за якими проводять оцінку, відбір та підбір коней є роботоздатність, типовість, екстер’єр, жвавість, плодючість.

Однобічний відбір за якимось одним показником або ознакою без урахування інших особливостей тварин не бажано. Якщо, наприклад, відбирають тварин лише за продуктивними якостями без урахування особливостей конституції та екстер’єру, то можна навіть від видатних осіб одержати слабке потомство, нездатне на таку як у батьків, продуктивність. Це називається селекційною депресією.

В основу оцінки тварин має бути покладений комплекс ознак. Але якщо йдеться про цілеспрямовану комплексну оцінку тварин за відбору, то це не означає, що треба використовувати велику кількість різних ознак і порівнювати їх значення, адже нагромадження різнобічних ознак не сприяє успіху. При цьому слід скоротити кількість вимог при оцінці тварин, вибирати найголовніші й на них зосередити увагу, щоб відбором закріпити їх у стаді або породі.
5. Методи і форми підбору
К.А.Тимірязєв у роботі „Чарльз Дарвін і його вчення” вказував на різницю між відбором і підбором: „Вираз підбір, підбирати передбачає якусь упереджену мету, яку прагнуть здійснити, якийсь ідеал чи зразок, до якого намагаються наблизитися за допомогою відомого поєднання плідників, тоді як процес selection здебільшого полягає лише у відособленні, відокремленні істот, що відрізняються від інших”. Відбір як і підбір є засобом для досягнення визначеної мети.

Підбір, за визначенням М.А.Кравченка, – це обґрунтоване з урахуванням господарсько-корисних якостей, племінної цінності й характеру сполучуваності закріплення для спаровування вибраного самця до відібраних самок (чи навпаки) з метою одержання від них нащадків із заздалегідь визначеними бажаними якостями.

Видатні учені-зоотехніки П.М.Кулєшов, М.Ф.Іванов, Є.А.Богданов, М.Д.Потьомкін, М.А.Кравченко та інші великого значення надавали підбору, самі успішно його використовували в практичній роботі.

Класична праця П.М.Кулешова „Наукові й практичні підстави підбору племінних тварин у вівчарстві” була присвячена методам підбору. У своїй праці він на величезному матеріалі порушує цю проблему на кінець XIX століття (1890). М.Ф.Іванов детально зупиняється на значенні підбору, стверджуючи, що треба „...кращі генотипи шукати серед кращих фенотипів”. Розглядаючи цю проблему стосовно вівчарства, він визначає якості тварин за будь-якого підбору овець: здоров’я, конституція, величина, скоростиглість, кондиція, форма тулуба, рогатість, плідність. Фактично ще в тридцяті роки до підбору він ставив вимоги з позиції технологічного методу.

Є.А.Богданов у своїх капітальних працях щодо схрещування, розведення за лініями та інших детально розглядає принципи і методи підбору наприкінці XX – початку XXI століття.

Всю свою наукову і практичну діяльність М.Д.Потьомкін присвятив проблемам племінної справи, у тому числі й методу підбору. В одній із своїх робіт „Про поліпшення племінної справи” (1957) він підкреслював, що „центральна ланка в племінній роботі – заводський підбір”.

У другій половині XX століття фундаментальними роботами з підбору стали праці М.А.Кравченка, який провів детальний аналіз стану справ у різних галузях тваринництва і розробив класифікацію форм підбору, що охоплює різні напрями цього методу.

Наприкінці XX століття в селекційній роботі почали широко використовуватися генетичні методи для оцінки і прогнозування племінних і продуктивних якостей тварин. Стали більш ефективно використовувати методи індивідуальної і великомасштабної селекції, відбору, підбору і розведення тварин.



Форми підбору. Розрізняють підбір однорідний і різнорідний. За однорідного, чи гомогенного, підбору спаровують між собою плідника і матку, схожих за основними ознаками (типом конституції, продуктивністю, походженням), з метою одержання від них потомства, подібного до батьків. Гомогенним підбором підсилюють і тим самим закріплюють у потомстві спадкоємні задатки батьків. У цьому разі для спаровування відбирають високопродуктивних здорових тварин міцної конституції. Крайньою формою однорідного підбору є родинне спаровування (інбридинг), за якого тварини не лише подібні за типом і продуктивністю, але й мають спільних предків. За однорідного підбору важливо, щоб чоловічі особини (чи їхні матері) відрізнялися більш високими показниками продуктивності ніж жіночі.

Однорідний підбір не дає можливості вирішити всі питання селекції. Тому виникає необхідність у застосуванні іншої форми підбору – різнорідного, чи гетерогенного. Так називають підбір, за якого спаровують тварин, які значно відрізняються між собою за типом конституції, продуктивністю, походженням. Мета такого підбору – одержати потомство зі зміненою спадковістю порівняно з батьками (одним чи обома), а також виправлення недоліків і формування нових властивостей у нащадків. Різнорідний підбір веде до підвищення гетерозиготності (розхитування спадковості), внаслідок чого збільшується кількість тварин з високою мінливістю ознак, а це вимагає твердого відбору особин за бажаними ознаками. Таким чином, різні форми підбору сполучаються з відповідними формами добору.

Різнорідний підбір цінний ще й тим, що він збагачує спадковість нащадків новими якостями, підвищує життєздатність організму, зміцнює конституцію, збільшує продуктивні якості тварин, тобто спостерігається явище гетерозису. Крайніми формами різнорідного підбору є схрещування і гібридизація.

У селекційній роботі важливо правильно визначити гомогенність чи гетерогенність у підборі. При цьому в першому разі основна увага має бути спрямована на збереження, закріплення і посилення головних ознак, а в другому – на зміну в потомстві головних ознак чи їхнього співвідношення. Є безліч варіантів однорідного і різнорідного підбору. Вони вимагають від зооінженера творчого підходу і глибоких знань особливостей тварин, що спаровуються.



Підбір індивідуальний і груповий. Залежно від форми організації господарства підбір може бути індивідуальний і груповий.

Індивідуальний підбір вимагає обґрунтованого закріплення плідників до кожної матки. При цьому необхідно добре знати індивідуальні особливості тварин, що спаровуються, за походженням, екстер’єром і конституцією, продуктивністю, якістю потомства, а також методи попередніх підборів. Індивідуальний підбір часто використовується у племінних господарствах і серед найкращої частини тваринних племінних ядер у неплемінних господарствах. Його застосовують як при чистопорідному розведенні, так і при схрещуванні.

Груповий підбір зводиться до того, що маточне поголів’я залежно від його класності, поділяють на групи. До кожної групи маток підбирають двох плідників: основного і замінного (резервного). За цього підбору плідник за якістю повинен бути не менш ніж на один клас вище маточного поголів'я. Груповий підбір застосовується в неплемінних господарствах зони діяльності станцій з племінної роботи і штучного запліднення. Замість нього часто застосовують індивідуально-груповий підбір, за якого тварин розбивають на кілька груп з урахуванням їхніх екстер’єрно-конституціональних, продуктивних якостей і походження. За цими групами закріплюють плідників більш високого класу. Поділяють тварин на групи за результатами бонітування.

До індивідуально-групового відносять підбір з урахуванням належності тварин до ліній і родин, коли формують групи з представників відповідних ліній і маточних родин. В умовах промислового тваринництва така форма підбору найбільш відповідає вимогам племінної справи, тому що вирівняність стада – одна з основних вимог промислової технології. Чим більше вирівняним буде стадо, тим успішніше можна вести роботу в усіх ланках технологічного циклу.

Таким чином, індивідуально-груповий підбір важливий у племінному і в промисловому господарствах.



Лекція 5




теоретичні ОСНОВИ СЕЛЕКЦІЇ

МОЛОЧНОЇ ХУДОБИ




  1. Використання в селекції коефіцієнтів спадковості

  2. Повторюваність ознак

  3. Значення для селекції корелятивних зв'язків між ознаками

  4. Основні й додаткові селекційні ознаки



1. Використання в селекції коефіцієнтів спадковості
Розроблено різні способи обчислення коефіцієнта спадковості. Величина коефіцієнта спадковості значно змінюється й залежить від породи, породної групи, генеалогічної структури стада, рівня й напрямку племінного відбору, використаних методів розведення, способів парування, технології утримання та інших особливостей.

У зв’язку з розходженням методів обчислення коефіцієнта спадковості й впливом його на величину великої кількості факторів абсолютна величина h2 має умовний характер. За звичайних методів племінної роботи встановлено, що перенесення обчисленого в одному стаді коефіцієнта спадковості для практичного використання його в селекційних цілях в іншому стаді недоцільно.

Величина коефіцієнта спадковості значно варіює залежно від технології утримання тварин на фермах.

Величина коефіцієнта спадковості є однієї з мір ефективності відбору за селекційною ознакою. Чим вищий коефіцієнт спадковості тих або інших ознак, тим більшою мірою мінливість їх визначена спадкоємними розходженнями й тим більш ефективним буде масовий відбір за цими ознаками.

У колишньому СРСР і за кордоном широко проводилися генетико-статистичні дослідження популяцій і накопичено багатий матеріал про величину коефіцієнтів успадкування господарсько-корисних ознак, при цьому зверталася увага на більші розходження в показниках коефіцієнтів спадковості навіть тих самих ознак (табл. 3).

Таблиця 3

Коефіцієнти спадковості різних ознак молочної худоби


Ознака

Коефіцієнт спадковості

Автор

Величина надою
Надій за перші 100 днів лактації

Вміст жиру в молоці

Вміст білка в молоці

Характер лактаційної кривої Швидкість молоковіддачі Спадковість за вищу лактацію

Плідність корів

Двойневість

Оплата корму продукцією

Вищий середньодобовий надій Жива маса корів

Тривалість життя корів

Тип будови тіла

Тривалість тільності


0,20-0,47
0,20-0,30

0,17-0,70

0,45-0,70

0,10-0,30

0,15-0,45

0,11-0,40

0,08-0,10

0,05-0,10

0,20-0,48

0,40-0,58

0,30-0,40

0,10-0,15

0,25

0,30-0,54



В.Т. Лобанов, В.Ф. Красота,

X.Ф. Кушнер, В.Л. Пєтухов

Ті ж

В.Ф. Красота, В.Т. Лобанов



Ті ж

X.Ф. Кушнер

В.Т. Лобанов

Л.К. Ернст, В.Л. Пєтухов

X.Ф. Кушнер, Б.П. Завертяєв

В.А. Зоранян

X.Ф. Кушнер

X.Ф. Кушнер

X.Ф. Кушнер, В.Ф. Красота

X.Ф. Кушнер

Той же

Той же



Істотний вплив на ступінь спадковості надою, вмісту жиру й білка в молоці має використання в стадах різних бугаїв.

Цілеспрямоване використання бугаїв-поліпшувачів не приводить до зниження величини коефіцієнта спадковості й, що не менш важливо, до зменшення генотипової різноманітності тварин за найважливішими селекційними ознаками.

Незважаючи на більшу мінливість величини коефіцієнта спадковості тієї самої ознаки, виявлено деяку закономірність, що полягає в тому, що господарсько-корисні якості тварин розрізняються за ступенем спадковості. Так, у молочної худоби спадковість вмісту жиру й білка в молоці вища, ніж спадковість величини надою, скоростиглості й м’ясності.

Коефіцієнти спадковості дають можливість повніше вивчати основні закономірності популяційної генетики, коли мова йде про успадкування найважливіших селекційних ознак. Тому значимість коефіцієнтів (h2) для теорії й практики племінної справи безсумнівна, але не такою мірою, як це трактується багатьма дослідниками.

За коефіцієнтом спадковості, обчислення для кожного стада, з урахуванням рівня продуктивності тварин, особливостей технології годівлі та утримання, використання бугаїв-поліпшувачів можна з деяким наближенням розрахувати, на яку в середньому величину відбудеться збільшення продуктивності в поколінні, що змінилося.

Чим більший коефіцієнт спадковості й селекційний диференціал, тим значніше зрушення продуктивності потомства у бік підвищення порівняно з середніми показниками стада.

При одному й тому ж ступені спадковості тих або інших ознак удосконалювання потрібних селекційних ознак відбувається тим швидше, чим вище селекційний диференціал.

Величина селекційного диференціала залежить від амплітуди мінливості молочності в стаді й співвідношення чисельності тварин племінного ядра й іншої частини стада.

При тому самому рівні надою в стаді селекційний диференціал буде вищим за відбору в племінне ядро 30% від маточного поголів’я, ніж за необхідності виділяти в племінне ядро для розширеного відтворення 50-70% тварин.
2. Повторюваність ознак
Під повторюваністю ознаки мають на увазі ступінь відповідності оцінок тварин по ньому, зроблених у різний час, наприклад, між надоєм корови за першу й наступні лактації, живою масою тварини в ранньому віці й живій масі в дорослому віці, надоєм за перші відрізки лактації й надоєм за 305 днів лактації.

Ступінь повторюваності ознаки має важливе значення для відбору: чим він більший, тим надійнішим є відбір за першими оцінками, тим раніше можна визначити племінну цінність тварини, прогнозувати ефект селекції. Доведено, що, чим більшою мірою та або інша ознака залежить від умов годівлі й утримання, тим нижче ступінь повторюваності.

Встановлено, що більш висока повторюваність спостерігається за морфологічними (екстер’єрними) і деякими якісними показниками, менш висока – характерна для кількісних ознак.

Ступінь повторюваності ознаки звичайно вимірюють коефіцієнтом кореляції між відповідними величинами, взятими в різному віці, періоді та у різні сезони. У чорно-рябої худоби повторюваність надоїв корів за перші 3 місяці лактації й за 305 днів коливається від 0,40 до 0,55. Повторюваність цих показників в умовах однотипної годівлі підвищена (від 0,60 до 0,70).


3. Значення для селекції корелятивних зв'язків між ознаками
У селекційній практиці широко використовують фенотипові й генетичні корелятивні зв’язки між господарсько-корисними ознаками.

Закон кореляції, сформульований у 1836р. Ж.Кюв’є й розвинутий Ч.Дарвіном у його вченні про співвідносну мінливість, має важливе значення для ефективної селекційної роботи. Його застосування дає можливість при відборі за однією ознакою впливати на зміну іншої.

Господарсько-корисні ознаки молочної худоби пов’язані між собою і між ними існує складна різноманітна залежність.

Ступінь і характер кореляції між різними ознаками визначають обчисленням коефіцієнта кореляції (r), значення якого коливається в межах 0±1.

Ці зв’язки можуть бути позитивними (ступінь їх тим сильніший, чим більше величина r наближається до +1) і негативними (де r ближче до -1). Якщо r = 0, то кореляція відсутня.

При позитивній кореляції відбір кращих тварин за однією ознакою (надій) веде одночасно до поліпшення інших (молочний жир), взаємозалежних з ними і т.д.

Величина позитивної й негативної кореляції змінюється залежно від напрямку відбору, умов годівлі та утримання тварин. Виявлено значні розходження у величині й характері корелятивних зв’язків між ознаками.

Коефіцієнти кореляції між основними селекційними ознаками чорно-рябої худоби наведено в таблиці 4.

Таблиця 4

Коефіцієнти кореляції між основними

селекційними ознаками чорно-рябої худоби


Корелюючі ознаки

Коефіцієнт кореляції

Критерій вірогідності

Надій за 305 днів – % жиру за лактацію

Надій за 305 днів – % білка за лактацію

Надій за 305 днів – молочний жир

Надій за 305 днів – молочний білок

Надій за 305 днів – жива маса

Надій за 305 днів – швидкість молоковіддачі

Надій за 305 днів – бали за функціональні властивості вимені

Надій за 305 днів – обхват вимені

Надій за 305 днів – вік при першому отеленні


-0,051

-0,090


+0,868

+0,833


+0,10

+0,147
+120

+0,199

+0,122


1,43

1,50


48,0

23,0


2,0

4,11
3,38

5,45

3,48



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Схожі:

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій Київ 2002 ббк 67. 6я73 А46 Рецензенти: І. К. Туркевич, д-р юрид наук, проф

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій / Навч посібник. К
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н. О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій / Навч посібник. К
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з історії соціології київ 2005
Курс лекцій з історії соціології, К.: Нпу імені М. П. Драгоманова, 2005. – 195 с
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №2. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 196...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №1. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 220...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconДиплом за спеціальністю "Юрист"
Горбуров Кирил Євгенович (28. 03. 1980, м. Миколаїв) – кандидат історичних наук (2007 р.)
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання
Курс лекцій з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання за напрямом...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКонспект лекцій запоріжжя ббк 87. Ж 17 Ухвалено до друку вченою радою Гуманітарного університету

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconПедагогічна система К. Д. Ушинського
Кравець В. П. Історія української школи І педагогіки: Курс лекцій. Тернопіль, 1994


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка