Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33



Сторінка7/17
Дата конвертації17.01.2018
Розмір3.17 Mb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17


Із таблиці 4 видно, що існує високий стабільний і достовірний зв'язок між надоєм і кількістю молочного жиру (+0,868, +0,833). Виявлено низький, але позитивний зв'язок між вмістом жиру й вмістом білка за лактацію (+0,09), що може впливати на ефект селекції за цими ознаками: селекція на підвищення вмісту жиру буде незначно підвищувати й вміст білку в молоці. Позитивний зв'язок виявлено і між надоєм за 365 днів лактації й промірами вимені та його бальною оцінкою, але рівень коефіцієнтів кореляції за цими показниками становить +0,120-0,189, що дозволяє припускати позитивний селекційний ефект за надоєм при селекції за параметрами, що характеризують вим’я. Зворотний зв'язок між надоєм за 305 днів і вмістом жиру й білка в молоці незначний (r = 0,051; r = 0,090) і недостовірне. Це може вказувати тільки на загальну тенденцію зв’язку між цими ознаками. Кореляція між надоєм і живою масою корів незначна. Висока молочна продуктивність корів пов’язана з більшою фізіологічною напругою всіх систем організму, вони повинні бути конституційно міцними, мати достатню живу масу.

Селекційною практикою для кожної породи встановлено оптимальні співвідношення між живою масою дорослої корови й оплатою нею корму молоком (коефіцієнт молочності).

У кожній породі, у кожному стаді краща за продуктивністю група тварин, як правило, має більшу живу масу, ніж у середньому для породи або стада.

Досягнення оптимальної живої маси дорослих молочних корів для кожної конкретної молочної породи забезпечується спрямованим вирощуванням ремонтних телиць.

Принципового зауваження заслуговує питання про поєднання двох провідних ознак – величини надою корів з їхньою жирномолочністю. Установлено, що кореляційний зв’язок між цими ознаками негативний. У більшості господарств корови з найвищим надоєм мають низький вміст жиру в молоці.

Однак нерідко в племінних стадах багатьох порід трапляються тварини, в яких при підвищенні молочної продукції вміст жиру не знижується, а часто навіть зростає. Так, корова костромської породи Схватка за III лактацію дала 12084 кг молока за жирності 4,4%. Схема за V лактацію – 10534 кг молока за жирності 4,67%, корова ярославської породи Антена за I лактацію – 5024 кг молока за жирності 5,5%, голштинска корова Бризвуд за 365 днів – 16702 кг за жирності 5,10%, корова Аннизабар Марглуа при рекордному надої в 20342 кг мала жирність молока 4,32% і від неї отримано 860 кг молочного жиру. Корова Фамнейшн чернзибскої породи при надої 5946 кг за VIII лактацію мала жирність молока 10,57%. Корова Убре Бланка (Куба), що дала неперевершений світовий рекорд вищого добового надою 110,9 кг молока й за лактацію 126000 кг, мала високу жирність молока – 4,20%.

Аналогічних прикладів поєднання високої молочної продуктивності з жирністю молока багато. Вони є по кожній породі.

Установлено, що поєднуваність молочності й жирномолочності успадковується по материнській (переважно) і батьківській лініях. Це дає підставу зробити висновок, що продуманий відбір та підбір за двома ознаками – молочністю й жирномолочністю – може бути досить ефективним. Так, гомогенний підбір бестужевських бугаїв-поліпшувачів по жирності молока (Пригожий і Букет) до жирномолочної й багатомолочної родини Буянки дозволив надійно одержувати багатомолочне та жирномолочне потомство.

У популяції чорно-рябої худоби (за даними Григор’єва, 1985р., Московська обл.) виявлено 133 бугаї (33,4%) у дочок яких зв’язок між надоєм і вмістом жиру в молоці був позитивним. При цьому, в потомстві 65 бугаїв, вона з негативної в матерів змінилася на позитивну. Широке використання таких плідників дає можливість змінювати напрямок і величину кореляції у всій популяції чорно-рябої худоби.

Звичайно, створити оптимальний тиск відбору за кожною із корисних ознак (надій, вміст жиру в молоці) важко.

На різних етапах роботи зі стадом виникала необхідність підсилити вимоги відбору за однією ознакою, менш розвиненою, або придбати нову.

Цілеспрямованій селекції має передувати моделювання відбору різної інтенсивності за однією або декількома ознаками.


4. Основні й додаткові ознаки селекції
Оцінку і відбір корів та бугаїв проводять за фенотипом (розвиток, продуктивність, відтворна здатність) та генотипом (родовід, якість потомства). Відбором називають виділення в стаді окремих груп тварин на основі оцінки їх продуктивних та племінних якостей для різного використання в подальшій племінній роботі.

Племінна корова повинна мати високу продуктивність, здоров'я, міцну конституцію, бути придатною для машинного доїння, пристосованою до умов існуючої технології виробництва молока і стійко передавати свої якості потомству.

Корів за розвитком оцінюють на підставі живої маси, яка є узагальнюючим показником росту тварини і певною мірою характеризує особливості її формування. Величина корів, що досягається за рахунок розвитку лінійних розмірів скелета (осьового і периферичного), середньої частини тулуба і груднини є бажаною ознакою.

Оцінюючи корів молочних і молочно-м’ясних порід за продуктивністю враховують надій, вміст жиру і білка в молоці за кілька лактацій. Найбільшу точність має оцінка за середніми даними перших трьох лактацій. Проводять також оцінку за прижиттєвим надоєм.

Оцінюючи корів за молочністю, беруть до уваги також максимальну продуктивність, що відіграє позитивну роль у селекції за відбору корів, як майбутніх матерів бугаїв. Відбираючи корів за молочною продуктивністю, враховують вік тварин, умови годівлі та утримання.

Корів оцінюють за екстер’єром і конституцією. Екстер’єр має відповідати бажаному типу. Знання екстер’єру допомагає відібрати найбільш типових тварин конкретної породи, стада, лінії, родини і певною мірою поліпшити популяцію за міцністю здоров’я та продуктивністю. Недооцінка відбору за конституцією може призвести до зниження плодючості й резистентності тварин. Оцінюючи корів, необхідно враховувати відтворну здатність, тобто кількість одержаного приплоду за час їх використання, Ця властивість визначається за коефіцієнтом відтворної здатності. Чим вищий цей показник, тим краща відтворна здатність у тварин.

Оцінюючи та відбираючи м’ясні породи, особливу увагу звертають на вираженість типу та гармонійність будови тіла. Біологічні особливості худоби м’ясного напряму продуктивності зумовлює формування широкотілих тварин. У м’ясних корів особливо добре розвинена передня і задня третини тулуба. Суттєве значення при оцінці та відбору м’ясних корів має жива маса, вимоги до якої змінюються з віком і породою. У м’ясному скотарстві важливими показниками є добовий приріст, оплата корму, жива маса телят при відлученні, забійні якості, м'ясна продуктивність, тип конституції, скороспілість.

Молочну продуктивність корів м'ясних порід при вирощуванні молодняку на підсисі оцінюють за живою масою телят у 7-8-місячному віці, коли відлучають від матері, а відтворну здатність – за кількістю одержаних телят, за тривалістю міжотельного періоду і коефіцієнтом відтворної здатності.

Оцінку тварин за походженням вважають попере­дньою, її можна проводити навіть до народження тварини на основі заводських книг, племінних карток, свідоцтв та інших зоотехнічних записів про родовід тварини. Дані родоводу дозволяють:


  • прогнозувати рівень продуктивності;

  • вивчити особливості стада;

  • виявити ефективність підбору минулих років;

  • визначити наслідки застосування спорідненого парування;

  • провести аналіз результатів схрещування.

Оцінка тварин за походженням ґрунтується на закономірностях успадкування ознак і передачі потомству спадковості від батьків і більш далеких предків. У практичній роботі, оцінюючи тварин за походженням, багато уваги приділяють показникам продуктивності матері. Ефективність відбору за цим показником підвищується, якщо враховують продуктивність не за одну окремо визначену лактацію, а за декілька.

Крім оцінки за родоводом, слід враховувати ще й показники продуктивності побічних родичів, тобто повних сестер і напівсестер (спільний тільки батько або мати). Це доповнює дані про походження. Оцінка й відбір за родоводом, сибсами і напівсибсами ґрунтується на даних обліку походження тварин.

Оцінка і відбір бугаїв проводяться поетапно. Спочатку їх оцінюють за походженням. Оцінюючи за родоводом, враховують племінні та продуктивні якості жіночих предків, продуктивність дочок, батьків і дідів, а також напівсибсів батьків. На другому етапі відібраних бугайців оцінюють за енергією росту, розвитком, екстер’єром, конституцією і відтворною здатністю. Третій етап передбачає визначення племінних якостей за продуктивністю їх потомства. У молочному скотарстві в першу чергу враховують молочну продуктивність їх дочок. Поряд з оцінкою за молочною продуктивністю дочок у деяких країнах бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід оцінюють за м'ясною продуктивністю одержаних від них бугайців.



Лекція 6




ОЦІНКА ПЛЕМІННОЇ ЦІННОСТІ ТА МЕТОДИ СЕЛЕКЦІЇ МОЛОЧНОЇ ХУДОБИ




  1. Оцінка великої рогатої худоби за фенотипом

  2. Оцінка великої рогатої худоби за генотипом

  3. Оцінка великої рогатої худоби за селекційними індексами

  4. Відбір молочної худоби

  5. Розведення за лініями та родинами

  6. Принципи і методи підбору



1. Оцінка великої рогатої худоби за фенотипом
У 1909р. датський генетик В.Йогансен ввів поняття генотип і фенотип. Генотип – це сукупність спадкових задатків організму, фенотип – сукупність ознак організму. Фенотип – це продуктивність, екстер’єр і конституція, жива маса й інші ознаки.

Племінну цінність маточного поголів’я за фенотипом визначають за формулою:



ПЦх = h2 · (Рх – Р), (1)

де ПЦх – племінна цінність маточного поголів'я за фенотипом;



h2 – коефіцієнт спадковості ознаки;

Рх – фенотип (продуктивність) тварини;

Р – середня продуктивність ровесниць популяцій (стада).
Племінну цінність плідника у межах стада на основі показників власної продуктивності можна визначити за формулою:

ПЦп = 0,5 · (Хп - Х) · h2, (2)

де ПЦп – племінна цінність плідника;

0,5 – коефіцієнт спадковості (50% спадкових можливостей нащадків, що одержуються від батька, 50% – від матері);

Хп – величина продуктивності пробанда в році;

X – середня продуктивність стада чи популяції за селекційною ознакою в році;

h2 – коефіцієнт спадковості обраних ознак продуктивності.
Для оцінки племінної цінності тварин, власна продуктивність яких визначалася в різний час, необхідно встановити генетично зумовлені зрушення (тренди).

Генетичний тренд – зміна племінної цінності, що виникла в результаті переміщення тварин з одних умов середовища в інші за одиницю часу.

Генетичний тренд у популяції визначають за формулою:



ПЦ = 0,5 · (Хп – Х) · h2 – С, (3)

де ПЦ – генетичний тренд;



С – оцінка генетичних змін на рік випробування порівняно з первісною оцінкою.
Наприклад, оцінка трьох плідників за власною продуктивністю, проведена в різні роки, виявилася однаковою. Середньодобовий приріст живої маси за контрольний період вирощування дорівнював 1500 г, середньодобові прирости стада за ці роки були 1091,1235 і 1332 г. Тоді племінна цінність без урахування змін у стаді й спадковості ознаки, обчислена за формулою (2), буде:

1) ПЦ = 0,5 х (1500 – 1091) х 0,3 = 61 г;

2) ПЦ = 0,5 х (1500 – 1235) х 0,3 = 40 г;

3) ПЦ = 0,5 х (1500 – 1332) х 0,3 = 25 г.

Отже, за оцінки плідника слід віддавати перевагу першому. Однак, якщо визначати племінну цінність плідника з урахуванням досягнення прогресу за даною ознакою за трирічний період на 27 г, то вийде:

1) ПЦ = 61,0 – 3 x 27 = -20 г;

2) ПЦ = 40,0 – 2 x 27 = -14 г;

3) ПЦ = 25,0 – 0 x 27 = 25 г.


Як видно з прикладу, ранговий розподіл плідників змінився, і з урахуванням генетичного поліпшення ознаки для подальшого відтворення треба використовувати третього плідника.

Молочна продуктивність. Оцінка молочних і комбінованих порід за молочною продуктивністю включає величину надою і вміст жиру, білка й інших поживних речовин у молоці.

Оцінку молочної продуктивності встановлюють за окремими лактаціями (І, ІІ, ІІІ і подальшими), кількома лактаціями, усіма лактаціями за всю продуктивну експлуатацію корови (популяції):

Змінюваність молочності залежить від багатьох факторів. Повторюваність величини надою від корови в суміжні лактації невисока і найбільшою мірою визначається вирівняністю господарських умов. Існують певні зв’язки між молочністю, живою масою і потребами корів у кормах.

Існують визначені залежності зміни молочності корів протягом лактації, що пов'язані з типом корови, характером лактаційної кривої, умовами годівлі й утримання. В оптимальних умовах молочність корів підвищується до 2-5 місяця лактації, потім іде зниження. Так само може підвищуватися молочність корів до 3-5 лактацій, а потім йде зниження. Але названі величини залежать не тільки від зазначених факторів, але й від технологічних і селекційних прийомів і методів: роздій корів сприяє більш ранньому досягненню найвищої молочності помісі вітчизняних порід з голштинською, а тим більше голштинська молочна порода швидко досягає „піка” продуктивності, а потім йде зниження. Із збільшенням числа лактацій точність оцінки збільшується.

Молочний жир дає уявлення про залежність між надоєм і жиром у молоці й часто використовується для оцінки молочності корів.

За даними С.А.Рузського, отриманими при обробці показників 1025 повнолітніх корів, у всіх випадках підтвердилася негативна кореляція між надоєм і вмістом жиру (від -0,08 до -0,22), дуже висока позитивна кореляція між величиною надою і кількістю молочного жиру (0,90-0,98) і, незалежно від рівня продуктивності, дуже низька позитивна кореляція між вмістом жиру в молоці й кількістю молочного жиру (0,06-0,19).

Тому селекція тільки за загальною кількістю молочного жиру за лактацію не дає ефекту в поліпшенні жирномолочності й буде сприяти підвищенню молочності і загальної кількості молочного жиру.

Виходячи з цієї поєднаної закономірності, треба вести відбір і за надоями, і за жирністю молока.

Спостерігається зворотна залежність між вмістом жиру і білка в молоці та величиною надою. Однобічний відбір за молочністю призводить до зниження лише жиру в молоці.

Високий позитивний зв’язок між вмістом жиру і білка в молоці свідчить, що за селекції по одному з них зростає кількість сухих речовин і якість молока.

Оцінка корів за молочною продуктивністю за різні відрізки лактації (150, 180 і 200 днів) засвідчує високу кореляцію (приблизний коефіцієнт кореляції – 0,9). Для прискореної оцінки це можна використовувати як попереднє твердження про рівень продуктивності корів. За оцінки корелятивного зв’язку між молочністю і живою масою корів слід враховувати, що великі тварини більш продуктивні ніж дрібні, великі корови вигідніше використовують корм, тому що вони менше витрачають поживних речовин на одиницю маси. Крім цих показників, слід враховувати тип худоби.

В останні роки зросло значення оцінки корів за їхньою придатністю до машинного доїння, при цьому враховується загальний розвиток і форма вимені, рівномірність розвитку чвертей вимені, інтенсивність молоковіддачі, чистота видоювання. Для контролю за ростом і розвитком телиць слід знати живу масу в різних періодах.


2. Оцінка великої рогатої худоби за генотипом
Генотип тварини визначають порода і породність, походження і якість потомства.

Порода і породність визначаються за походженням худоби. Ще М.М.Щепкін підкреслював, що „без знання крові нема племінної справи”. Тому треба знати екстер'єрно-конституціональні і продуктивні особливості, походження, щоб визначити породу.

Породність – це вираження породних рис. За породністю велика рогата худоба поділяється на такі групи: чистопорідна і помісна. Помісі можуть бути І, ІІ, III і IV поколінь. Конкретне визначення породності худоби дано в інструкціях з бонітування молочних, комбінованих і м’ясних порід.

Породність визначається на підставі даних про походження і породність батьків з обов'язковим оглядом тварин. У племінних господарствах походження тварин підтверджується даними імуногенетичного тестування.

До чистопорідних відносять тварин, які походять від батьків однієї і тієї ж породи, чистопорідність яких підтверджується відповідними документами, тварин помісей, починаючи з IV (15/16 кровності) покоління, одержаних при поглинальному схрещуванні, якщо на них є документи про походження і вони мають добре виражений тип породи; тварин помісей II-III поколінь, отриманих при розведенні „в собі” в процесі створення породи за допомогою відтворного схрещування, після затвердження нової породи чи внутрішньопородного типу за наявності документів про походження і добре виражений тип породи; тварин, отриманих при схрещуванні чистопорідних батьків споріднених порід: сименталізованих (симентальська, сичівська, монбеліардська, українська червоно-ряба), червоних (червона степова, англерська, червона датська, червона естонська, червона литовська, червона шведська, червона польська, бура латвійська), чорно-рябих (чорно-ряба українська, чорно-ряба естонська, чорно-ряба литовська, чорно-ряба датська, німецька чорно-ряба, голштинська, голландська чорно-ряба, британо-фризька), бурих (лебединська, бура карпатська), північних (айрширська, червоно-ряба шведська, червоно-ряба норвезька).

Отримане потомство від схрещування споріднених порід відносять до породи, що поліпшують. Порідність тварин визначають за даними, наведеними у таблиці 5.

Таблиця 5

Визначення порідності (кровності) у потомства



Порідність матері

Порідність батька

ч/п

IV покоління – 15/16

III покоління – 7/8

II покоління – 3/4

І покоління – 1/2

ч/п

ч/п

ч/п

IV – 15/16

III – 7/8

ІІ – 3/4

IV – 15/16

ч/п

IV – 15/16

III – 29/32

III – 27/32

II – 23/32

III – 7/8

IV – 15/16

IV – 29/32

III – 7/8

II – 13/16

II – 11/16

II – 3/4

III – 7/8

III – 27/32

III – 13/16

II – 3/4

II – 5/8

1 – 1/2

II – 3/4

II – 23/32

II – 11/16

II – 5/8

1 – 1/2

За відсутності документів про походження тварин з добре вираженим типом породи їх відносять до помісей II-III поколінь даної породи ці матеріали мають затверджуватися облплемоб’єднанням.

Походження тварин може бути підтвердження різними способами. Форми родоводів виділяють звичайні, ланцюгові, для запису в Державні племінні книги, структурні.

Звичайні родоводи було розроблено німецьким скотарським товариством, заснованим А.Шапоружем (табл. 6).

Метод А.Шапоружа полягає у внесенні у названу форму предків тварини, ряди яких позначаються римськими цифрами: батько і мати містяться в першому (І) ряду предків, далі йдуть предки другого (II) ряду і т.д.

Таблиця 6

Звичайний родовід (за А.Шапоружем)


І ряд

Мати

Батько

II ряд

мати матері (MM)

батько матері (БМ)

мати батька

(МБ)


батько батька (ББ)

ІІІ ряд

МММ

БММ

МБМ

ББМ

ММБ

БМБ

МББ

БББ

Ступінь споріднення вказується так: ліворуч – ряд предків, де є загальний предок у материнській частині родоводу, після знака „” – ряд цього ж предка в батьківській частині родоводу. Якщо предок повторюється в одній частині родоводу кілька разів, то між римськими цифрами відповідних рядів ставлять кому. Тире ж у всіх випадках відокремлює материнську частину родоводу від батьківської.

Розрізняють інбридинг тісний чи кровозмішення (І–II; II–II), близький (І–III; ІІ–III, III–III), помірний (II–IV; III–IV; IV–IV) і віддалений (III–V; IV–V, V–V і т.д.).

Ланцюгові родоводи показують належність тварин до ліній і маточних родин:


Пробанд (тварина, для якої складають родовід)



Батько

=

ББ



БББ

і т.д.

Мати

ММ

МММ

У записі до Державної племінної книги родовід має такий вигляд: М, Б, MM і т.д.

За побудови структурних родоводів дотримуються таких правил: самок показують кружечками, самців – квадратами, нащадків розташовують нижче своїх батьків (або вище, якщо батьки розташовані внизу), кожну тварину позначають лише один раз, дітей з’єднують лініями з їхніми батьками і матерями.

Залежно від мети складання структурні родоводи можуть мати й інший вигляд. Так, за аналізу продовжувачів ліній за батьковими особинами необхідні дані лише про бугаїв. Використовують також груповий перехресний родовід, коли по вертикалі розташовуються бугаї, від яких отримане маточне потомство, по горизонталі при перетині з лінією проти відповідного бугая розподіляють його дочок. За таким родоводом можна оцінювати маточні родини, що розташовуються по вертикалі, по горизонталі від бугаїв розташовуються його дочки, тобто оцінювати потомство бугаїв-плідників можна за якістю нащадків.

Існують різноманітні методи оцінки тварин за родоводами.

1. Метод Ф.Гальтона (двоюрідний брат Ч.Дарвіна – XIX століття) враховує частку кожного предка в родоводі (табл. 7).

Таблиця 7

Частка предків у родоводі (за Ф.Гальтоном)



Ряд предків

Пробант

І

ІІ
ІІІ



Мати – 50%

Батько – 50%

ММ – 25%

БМ – 25%

МБ – 25%

ББ – 25%

МММ – 12,5%

МБМ – 12,5%

ММБ – 12,5%

БББ – 12,5%

2. Метод М.А.Кравченка, що видозмінив формулу, запропоновану Ф.Ф.Ейснером та Л.К.Ернстом:



, (4)

де Д – оцінка дочок;



С – середні показники стада;

h2 – коефіцієнт спадковості;

(МС) – різниця між продуктивністю матері й середніми даними по стаду;

(ДОС) – різниця між оцінкою батька за якістю потомства і середніми показниками стада.
3. Метод оцінки тварин за боковими родичами. Значно підвищується оцінка генотипу тварини, якщо найближчі чоловічі чи жіночі предки були оцінені за якістю потомства. З цією метою застосовують оцінку тварин за напівсибсами (напівсестрами і напівбратами). За даними Ф.Ф.Ейснера, оцінка генотипу тварини за напівсибсами більш ефективна, ніж за продуктивними якостями найближчих прямих предків: кореляція між оцінкою за напівсибсами і наступною оцінкою тих же бугаїв за якістю потомства була більш високою (0,5-0,6) ніж кореляція між оцінкою за якістю потомства і продуктивністю жіночих предків (0,15-0,20).

Якщо в оцінюваного бугая є напівсестри чи напівбрати, це означає, що їхній спільний батько оцінений за якістю потомства. Тому оцінка батька за якістю потомства є одночасно оцінкою кожного з його синів за напівсибсами. Цим скасовується більш висока ефективність оцінки тварин за напівсибсами, тому що, окрім фенотипічної оцінки, тут є ще й генетична оцінка найближчого предка – батька.

Цей метод важливий і тому, що він дозволяє оцінити молодих за напівсибсами бугаїв, у яких ще нема оцінюваного потомства.

Наявність у родоводі тварин, оцінених предків за якістю потомства, дає можливість фахівцю більш комплексно вести відбір і підбір у стаді.



Імуногенетичне тестування проводиться з метою контролю походження племінних тварин за групами крові. У багатьох країнах світу в обов’язковому порядку проводиться імуногенетичний контроль походження племінних тварин. Перевірка показала, що в 8-10% і навіть 25% походження племінних тварин недостовірне, що вимагає обов’язкової перевірки. При штучному заплідненні корів близько 40% запліднюють повторно, причому нерідко спермою різних бугаїв, тривалість полового циклу корів варіює – все це підтверджує необхідність контролю походження тварин методом імуногенетики.

Уточнення батьківства проводять звичайно зіставленням типу крові нащадків з його передбачуваними батьками. При цьому виходять з того, що у потомства не може бути тих антигенних факторів, яких немає в батьків. Порівняння груп крові нащадків з передбачуваними батьками дозволяє в 85-89% спірних випадків уточнити батьківство.

Як відомо, у великої рогатої худоби понад 100 еритроцитарних антигенів, що позначаються буквами латинського алфавіту. Але оскільки число антигенів перевищує число букв в алфавіті, то до букв у міру виявлення нових антигенів стали додавати штрихи праворуч зверху або цифри внизу. Подібність антигенів за буквами не свідчить про їхню генетичну близькість. Окремі антигени трапляються звичайно у вигляді різних, але постійних сполучень. Сполучення антигенів у межах генетичної системи одержали назву груп крові. У великої рогатої худоби відомо 12 генетичних систем, що поєднують понад 100 антигенних факторів, які можуть утворювати сотні груп крові. У різних порід частота антигенних факторів, що трапляються, коливається в дуже широких межах – від часток відсотка до 80% .

Методи оцінки худоби за якістю нащадків. У сучасних умовах метод оцінки плідників за якістю нащадків здобув провідне місце. Глибокозамороженою спермою одного плідника можна запліднювати до 3-10 тис. голів маточного поголів’я за рік, в окремих випадках значно більше – понад 40 тисяч.

Це питання має давнє коріння. Ще англійський заводчик Р.Беквелл у XVIII столітті при створенні лейстерської породи овець здавав в оренду молодих баранів іншим заводчикам. Збираючи з них плату, він знайомився з нащадками баранів свого заводу: кращих повертав у своє господарство, середніх продавав, гірших забивав на м’ясо. Послідовники Р.Беквелла – творці шортгорнської породи м’ясного типу брати Роберт і Чарльз Коллінги також використовували цей метод.

Пізніше, у 1880р. у США було створено регістр надоїв худоби голштино-фризької породи, куди записували бугаїв, мали не менше десяти дочок, що відповідали стандартним вимогам. З 1922р. у США дослідження бугаїв за якістю нащадків стало систематичним.

З 1900р. у Швейцарії було впроваджено систему оцінки, що передбачала облік якості нащадків бугаїв симентальської породи за типом, швіцьких бугаїв – за типом і продуктивністю дочок. У цей же час почали оцінювати бугаїв у Голландії, Данії і Швеції. В Англії перевіреними вважали плідників, що мали не менше 10 дочок вище стандартних вимог. Одержала поширення оцінка плідників за якістю нащадків і в інших країнах.

У колишньому СРСР перші дослідження бугаїв було проведено наприкінці: 20-х і на початку 30-х років XX століття. Відомі праці О.В.Гаркаві, А.С.Серебровського й інших учених з даної проблеми.

Саме у цей час була централізована робота з оцінки плідників за якістю нащадків, підвищення стандартних вимог до корів бугаїв продукуючої групи, орієнтація на великі господарства. Багато авторів, серед яких Д.А.Кисловський, вказували на необхідність великої кількості дочок для оцінки бугаїв .

У тридцятих роках у роботах К.М.Лютикова, В.Е.Альтшулера, Н.П.Суханова й інших було зроблено висновки, які в подальшому мали значний вплив на розвиток методу оцінки плідників за якістю нащадків. Серед них:


    • плідники мають різноманітні генотипи;

    • чим більше генотипи плідників відхиляються від середньої величини, тим рідше вони зустрічаються;

    • не існує абсолютних поліпшувачів чи поґіршувачів без урахування маточного поголів’я за підбору;

    • якість нащадків плідника залежить і від маточного складу, з яким він спаровується;

    • плідник оцінюється за різницею між середньою продуктивністю груп, що обстежуються;

    • врахування факторів зовнішнього середовища, які мають бути максимально однаковими для порівнюваних груп;

    • значення штучного запліднення тварин за оцінки плідників.

Враховувався також крилатий вислів М.Ф.Іванова про те, що „гарні генотипи потрібно шукати серед гарних фенотипів”. Важливим був і висновок М.Д.Потьомкіна про те, що помиляються ті фахівці, які вважають за можливе лише оцінкою за потомством замінити підбір і попередню оцінку: вміння оцінити племінних тварин до одержання від них потомства має велике значення.

У подальшому Ф.Ф.Ейснер та інші дослідники розвинули методику оцінки плідників за якістю нащадків, при цьому враховувалося:



    • порівняння дочок бугая з матерями;

    • порівняння дочок бугая з ровесницями;

    • порівняння дочок бугая із середніми показниками у стаді за той же рік;

    • порівняння дочок бугая зі стандартними вимогами;

    • порівняння між собою декількох бугаїв, дочки яких оцінюються одночасно за однакових умов.

У зарубіжних країнах часто основним методом оцінки є порівняння дочок биків-плідників з матерями. В Україні через невідповідність умов годівлі можливостям генотипів бугаїв та їх нащадків метод порівняння дочок з ровесницями є часто основним, оскільки матері були в одних умовах годівлі, а дочки – в інших.

Є різні варіанти методів оцінки бугаїв.



Оцінка бугая методом порівняння його дочок з їхніми матерями. Цей метод передбачає безпосереднє порівняння фактичної продуктивності дочок і матерів:

Б = ДМ, (5)

де Б – племінна цінність батька;



Д – середня продуктивність дочок;

М – середня продуктивність матерів дочок.
Якщо дочки перевищують матерів, ставиться знак „+”, якщо не перевищують – знак „–”. Метод вимагає однакових умов годівлі дочок і матерів.

Існують інші методи, зокрема індекс проміжної спадковості, розроблений у США:



, (6)

де Д – показники дочок плідника; Б – показники батька; М – показники матері.


Оцінка плідника методом порівняння дочок з матерями з ура­хуванням продуктивності ровесниць дочок і матерів. У Швейцарії для бурої худоби використовують індекс:

Б = 2ДМ х (СДСМ), (7)

де СД – середня продуктивність ровесниць дочок;



CM – середня продуктивність ровесниць матерів.

Якщо середня продуктивність ровесниць у ті роки, коли лактували дочки і матері, була однаковою, то при оцінці залишається в силі звичайне порівняння



, або Б = 2ДМ. (8)
Оцінка плідника методом порівняння його дочок з ровесницями. Метод запропонований у 1934р. В.Е.Альтшулером, Е.Я.Борисенка та Й.П.Сухановим:

Б = ДС, (9)

де С – середня продуктивність ровесниць.


Ровесницями вважаються тварини того ж віку, що і дочки оцінюваного плідника, сезону отелення, лактуючих у тому ж році.

Оцінка плідника методом порівняння продуктивності його дочок із середньою продуктивністю стада за той же рік. Метод аналогічний оцінці дочки-ровесниці.

Оцінка дочок плідника з так званими „стандартними” первістками-однолітками. З 1953р. метод мав поширення у Швеції. Надій „стандартних” первісток попередньо обчислюють на підставі середнього надою у стаді. Племінна цінність плідника виражається процентним відношенням фактичного середнього надою дочок плідника до обчисленого надою середньої „стандартної” первістки.

Метод BLUP (Best Lineal Unbiased Prediction) для оцінки племінної цінності плідника за якістю нащадків у останні роки одержав поширення в багатьох країнах світу як найкращий лінійний незміщений прогноз.

Метод був розроблений і запропонований Хендерсоном (1974) і вважається найбільш обґрунтованим з теоретичної точки зору. Використання методу стало можливим завдяки застосуванню обчислювальної техніки, обробки і збереження в пам’яті комп’ютерів великого обсягу даних.

Він відрізняється від інших методів тим, що всі фактори, які впливають на оцінку племінної цінності плідників (стадо, рік, сезон та ін.), оцінюються одночасно. При цьому враховуються генетичні розходження між групами плідників, а також генетичний тренд.

В Україні вперше розробив і застосував для оцінки бугаїв-плідників української червоно-рябої породи одну з версій методу BLUP С.Ю.Рубан.

У даній моделі цінність тварин розглядається як випадкові змінні, пов'язані чи непов'язані між собою. Зв’язки між племінними цінностями визначаються спорідненням тварин. Коваріаційна матриця племінних цінностей у даному разі визначається за формулою:

, (10)

де G-1 – генетична цінність тварин: зазначена кількість градацій фактора;



А-1 – родинні зв’язки між тваринами;

σ2u – генетична дисперсія.
Для остаточної оцінки ефективності схрещування або використання бугаїв-плідників (у грошовому вираженні) С.Ю.Рубан запропонував цільову функцію:

, (11)

де Ф – цільова функція;



СКП – надій, скоригований на базисну жирність (3,2%);

ПД – продуктивне довголіття, днів;

ВМ – вартість 1 ц молока базисної жирності;

МОП – середнє значення міжотельного періоду за довічний період лактування, днів;

ВП – вартість однієї голови приплоду.
На теперішній час ця програма використовується в деяких системах великомасштабної селекції при оцінці бугаїв за якістю потомства. При BLUP використовується статистична модель. За допомогою цієї моделі на ЕОМ розраховується коректування на фактори значення продуктивності дочок і одноліток бугаїв, що перевіряються. Потім за загальноприйнятою методикою на основі різниці продуктивності дочок і однолітків визначається племінна їх цінність. Отже, якщо за допомогою програмного комплексу LSML-76 проводиться корекція продуктивності дочок бугаїв. Що перевіряються, лише на вплив факторів середовища, то за допомогою методу BLUP – і на генетичні фактори. Це забезпечує отримання більш надійної оцінки бугаїв за якістю потомства. Однак практична перевірка методу BLUP показала, що він дає ефективні результати лише за великої вибірки і за великої кількості дочок на одного бугая, що перевіряється.

Число дочок, необхідних для оцінки бугая-плідника. Багатьма дослідниками доведено ненадійність оцінки плідників за невеликою кількістю тварин. Мінливість середніх величин може бути не лише від числа тварин, але й від відносної стабільності показника оцінки: чим більша різниця між групами, тим менше потрібно тварин у групі.

Математично доведено, що мінімальна кількість дочок для достовірної оцінки має бути 20-25 голів.



Визначення категорії бугая. У результаті оцінки бугаїв-плідників за якістю нащадків їм визначають відповідну категорію: поліпшувач, погіршувач, нейтральний.

Єдиної методики такого визначення немає. Для України можна прийняти таку систему визначення категорії. Якщо врахувати, що до поліпшувачів звичайно відносять бугаїв, які підвищують продуктивність дочок на величину, близьку до 10%, а також орієнтуватися на діючі стандарти для молочних порід (3000-3500 кг молока за лактацію), то бажана перевага дочок поліпшувача у порівнянні із середніми даними становитиме приблизно 300-350 кг молока, підвищення жиру в молоці дочок має бути до 0,1%.

Більш точне визначення можна зробити за біометричної обробки даних і встановленні ступеня вірогідності різниці між порівнюваними групами тварин: позитивний результат при високому ступені вірогідності різниці підтвердить категорію бугая „поліпшувач”.

Препотентність бугаїв. Бугаїв треба оцінювати на препотентність, отже окремі тварини можуть весь час передавати в спадщину високу і стійку препотентність. Ф.Ф.Ейснер запропонував формулу визначення препотентності:

, (12)

де ІП – індекс препотентності; Д – показники кращих дочок; М – показники матерів; Дср – середній показник усіх дочок.


Однорідність нащадків також визначає препотентність бугая. Оцінюючи бугаїв-плідників за якістю нащадків, керуються спеціальними інструкціями.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17

Схожі:

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій Київ 2002 ббк 67. 6я73 А46 Рецензенти: І. К. Туркевич, д-р юрид наук, проф

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій / Навч посібник. К
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н. О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій / Навч посібник. К
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з історії соціології київ 2005
Курс лекцій з історії соціології, К.: Нпу імені М. П. Драгоманова, 2005. – 195 с
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №2. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 196...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №1. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 220...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconДиплом за спеціальністю "Юрист"
Горбуров Кирил Євгенович (28. 03. 1980, м. Миколаїв) – кандидат історичних наук (2007 р.)
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання
Курс лекцій з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання за напрямом...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКонспект лекцій запоріжжя ббк 87. Ж 17 Ухвалено до друку вченою радою Гуманітарного університету

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconПедагогічна система К. Д. Ушинського
Кравець В. П. Історія української школи І педагогіки: Курс лекцій. Тернопіль, 1994


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка