Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33



Сторінка8/17
Дата конвертації17.01.2018
Розмір3.17 Mb.
ТипКурс лекцій
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17

3. Оцінка великої рогатої худоби за селекційними індексами
Впровадження промислової технології в молочне скотарство вимагає збільшення числа селекційних ознак.

Крім ознак, що характеризують продуктивні якості тварин, стало необхідним вести відбір і за технологічними якостями вим’я, резистентності й стійкості до захворювань і стресів.

Відомо, що збільшення числа селекційних ознак знижує темп і ефект селекційної роботи для кожної ознаки.

Теоретичні розрахунки показують таку залежність числа ознак і відносну ефективність селекції:



Число

ознак


Відносна ефективність, %

1

2

3



4

5


100

71

58



50

45

Існують два шляхи селекції.

Перший шлях, розроблений радянськими вченими, – селекція за провідною селекційною ознакою – молочності при лімітуванні в програмі відбору нижніх границь інших господарсько-корисних ознак.

Другий шлях, створений Лашем і поширений, – використання селекційних індексів.

Селекційні індекси лежать в основі одночасної селекції з комплексу ознак і можуть бути використані для прогнозування племінних якостей тварини. Цей метод селекції найбільш перспективний. Мета індексування – об'єднати в одному показникові (індексі) оцінку племінної тварини за його індивідуальною продуктивністю, бічними родичами і потомством.

До селекційного індексу входить різна кількість ознак з обліком їхнього економічного значення, генетичної мінливості та кореляції з іншими ознаками.

У підсумку маємо узагальнений коефіцієнт, на який ведеться селекція (добір на сукупність генотипів).Селекцію молочної худоби в основному проводять за декількома ознаками: надоєм і типом корови, жирністю молока і кількістю молочного жиру за лактацію, плодючістю і міцністю конституції. У більшості країн з розвиненим тваринництвом корів відбирають за кількістю молочного жиру за лактацію При цьому для визначення їх племінної цінності використовують такий індекс (І):

І = Х1 + 0,4Х2 + b3Х3 + b4Х4 + b5Х5, (13)

де Х1 і Х2 – реальна продуктивність корови та її матері;

Х3, Х4, Х5 – продуктивність дочок корови та її сестер по матері й батьку

(усі показники Х – це відхилення від середньої продуктивності);

b3, b4, b5 – коефіцієнти регресії.
Результативність відбору за використання селекційних індексів у 1-2 рази вища, ніж за даними продуктивності корови.

Використовується найпоширеніший індекс, визначений на основі власної продуктивності її потомків, та індекс, що ґрунтується на власній продуктивності повних сестер (що цілком можливо навіть у молочному скотарстві за дворічною використання одного й того ж бугая).

У першому випадку для самців (І) племінну цінність визначають за формулою:

І = (К – 0,25 h2) х П + 0,5 (1 – h2) х ПС, (14)

де К = ,

n – кількість потомків;

П – власна продуктивність тварини, для якої визначається індекс;

ПС – продуктивність напівсестер ( або повних сестер);

h2 – коефіцієнт успадкування.


Для жіночих особин даний індекс визначають за формулою:

І = , (15)

де ;

ПС – середня продуктивність повних сестер потомків корови, для якої визначається індекс;

НПС – середня продуктивність напівсестер бугая, використаного для парування із коровою, для якої визначають індекс.
Придатність корів до дворазового машинного доїння можна визначити за допомогою технологічного індексу (Т).

Т = 10 х (РУ – 6) + (ШВ – 1) + (і – 40) + 10 х (іП), (16)

де РУ – разовий надій, кг; ШВ – середня швидкість видоювання кг/хв.;

і – індекс вимені ,%; іП – індекс плодючості; 10 – коефіцієнт.


Індекс плодючості визначають так: кількість телят або отелень ділять на тривалість життя корови на дату дослідження. Наприклад: тривалість життя корови – 5 років 3 місяці, отримано 4 отелення. Для визначення індексу переводимо місяці в десяті частки року (5,25 – це тривалість життя). Тому індекс плодючості (іП) дорівнює 4 отелення: 5,25 = 0,76. Чим вище технологічний індекс, тим вище племінна і технологічна цінність корови.

У США племінну цінність корів визначають за таким індексом:

ПЦК = 0,5А ( СУ – СР) + 0,1 (УС – УП) + В х ДБ, (17)

де СУ – надій корови, кг; 0,1 – поправка на генетичну різницю між рівнями продуктивності за роками в стаді (10%); СР – середня продуктивність ровесниць, кг; УС – середній надій у стаді, кг; УП – середня продуктивність у породі; ДБ – селекційний диференціал батька; А – значення впливу корови (0,27); В – значення впливу бугая (0,73).


У Нідерландах для оцінки та відбору худоби за молочною продуктивністю застосовують індекс наступного типу:

DPS = INET+10 (DU – 100) + 1,5 (здорове вим’я – 100) + + 1,5 (плодючість – 100) + 1 (допомога при отеленні – 100) + 1 (життєздатність при народженні – 100) + 1,75 (виживання при отеленні – 100).

INET = (1 х кг жиру + 6 х кг білка) – (0,08 х кг молока)

DU – витривалість, скоректована з дійсністю (88 – 112).


Застосування селекційних індексів у племінній роботі побудоване на постійному співвідношенні між ознаками, на середніх показниках мінливості та їхньої спадковості за певною породою, зоною розведення, а також стабільністю умов годівлі та утримання.
4. Відбір молочної худоби
Забезпечити населення продуктами тваринництва, зокрема скотарства, в необхідній кількості та високої якості можна лише за інтенсивною розвитку галузі. У цьому процесі генотип тварин, умови годівлі та утримання мають вирішальне значення.

Генотип тварин визначають породні особливості, що створювалися, накопичувалися і розвивалися протягом тривалої еволюції, завдяки чому було сформовано породи худоби світового глобального значення і поширення: чорно-ряба, симентальська, герефордська та багато інших.

Створення культурних порід було досягнуто тривалою і систематичною працею людини. При цьому використовувалися як методи „скотозаводського мистецтва”, елементарні зоотехнічні прийоми, так і складні сучасні зооінженерні досягнення. Породи худоби мають відносну стійкість і мінливість, що забезпечує передачу породних ознак у спадщину, а також можливість їх поліпшення.

У практичній роботі з великою рогатою худобою відбір завжди спрямований на поліпшення загальної племінної цінності тварини, але не тільки однієї ознаки. Складність комплексної селекції полягає не лише в тому, що основні господарсько-корисні ознаки є полігенними і мають невисокий ступінь успадкування, а й у тому що між деякими з них існує негативна кореляція. Розрізняють три основні методи відбору за комплексом ознак.



Метод тандемної селекції. Тандемна селекція (від англійського tandem – послідовне розміщення) – це послідовний відбір за кожною ознакою по черзі. Відбір племінних тварин проводять за декілька етапів. Досягнувши бажаних результатів за однією ознакою, починають відбір за іншою і так до тих пір, поки не будуть поліпшені всі ознаки, введені до програми.

Тандемний відбір вимагає багато часу і, крім того, передбачає, що між окремими ознаками, що поступово поліпшуються, немає суттєвої залежності.

Теоретично очікуваний селекційний ефект за тандемного відбору важко реалізувати на практиці, оскільки між ознаками існує суттєва як негативна, так і позитивна залежність, внаслідок чого поліпшення однієї ознаки часто спричиняє погіршення іншої.

Метод селекції за незалежними рівнями. При селекції за незалежними рівнями (порогова селекція) встановлюють мінімальні фенотипові вимоги для кожної селекційної ознаки, внаслідок чого всіх тварин, які мають показники нижче зазначених вимог, вилучають із подальшого розведення. Для подальшого відтворення не допускають тварин, які не відповідають установленим лімітам хоча б за однією навіть не селекційною ознакою.

Метод відбору за селекційними індексами. Відбір тварин ведуть на підставі селекційного індексу. Селекційний індекс – це показник племінної цінності тварин, побудований на врахуванні кількох показників господарських і біологічних ознак.

Теоретичну основу побудови селекційних індексів для племінної оцінки розробив Р.Р.Тейнберг (1974).

Оцінка за селекційними індексами має можливість більш диференційовано підходити до племінного використання тварин, вести ретельний їх відбір за селекційними ознаками. За індексом можна визначити племінну цінність корів, плодючість у стаді, а за середнім значенням селекційного індексу дочок оцінити племінні якості бугая.

Однією з переваг індексної селекції є те, що вона дає можливість одержати кількісне (математичне) вираження загальної племінної цінності тварини за великою кількістю ознак як її самої, так і її предків, побічних родичів або потомків.


4.1. Відбір корів за придатністю до промислової технології доїння

За переведення молочного скотарства на промислову технологію виникла необхідність підвищення вимог відбору корів не лише за величиною надою, й за морфофункціональними і технологічними властивостями вимені.



Морфологічні ознаки вимені, що характеризують його технологічні якості та придатність до машинного доїння, наступні: форма, величина, залозистість, розташування сосків і їхні розміри.

Основними технологічними ознаками є: форма і величина вимені, рівномірність розвитку часток (індекс вимені), тривалість та інтенсивність доїння й одночасне видоювання часток вимені, стійкість до маститів. Оцінку молочних корів за морфофункціональними якостями вимені селекціонери проводять після першого і третього отелень одночасно протягом перших 3-х місяців, але не пізніше 15-ти днів після отелення.

У молочних корів розрізняють наступні форми вимені: чашоподібна, округла, козина.

За оцінки вимені визначають його форму, симетричність і рівномірність розвитку часток, розміри та розташування молочних сосків. Відзначається наявність або відсутність додаткових сосків (полімастія).

Форма вимені – це сукупність його екстер'єрних особливостей, що впливають на надій, інтенсивність, легкість доїння і стійкість до маститів. Доведено, що форма вимені – генетично зумовлена ознака і спадково передається від матерів до дочок. Найбільш продуктивні корови ті, що мають вим’я чашоподібної форми.

З фізіологічної точки зору надій корів визначається рівнем селекційної активності молочної залози. Її секреторна активність визначається кількістю секреторних клітин, що синтезують складові частини молока, і залежить від обсягу і форми вимені.

Важливий фактор, що визначає функціональну секреторну активність і продуктивність молочної залози, – активність ферментних систем у тканинах вимені.

Кількість секреторної тканини вимені перебуває в тісному корелятивному зв'язку із вмістом у його тканинах ДНК. Активність ферментних систем визначається концентрацією РНК та її співвідношенням із ДНК.

У корів-рекордисток зміст РНК у молочній залозі вищий, ніж у малопродуктивних корів.

Функціональними властивостями вимені, що є придатність його до машинного доїння, вважають рівномірність розвитку часток (індекс вимені), інтенсивність доїння, тривалість і одночасність видоювання часток.

Індексом вимені вважають кількість молока, що перебуває в передніх частках вимені, виражене у відсотках до загального надою. Ідеальним вважають індекс, рівний 50%. Індекс вимені – загальноприйнятий у селекції молочної худоби показник розвитку часток вимені, розрахунок цього показника в товарних господарствах роблять за разовим, а в племгоспах – за добовим надоєм.



Інтенсивність доїння – похідна величина, зумовлена величиною надою і тривалістю доїння. Оцінюється за кількістю разового надою за певний час, виражається в кілограмах за хвилину.

Непридатними до промислової технології вважають корів з інтенсивністю доїння менше 0,7 кг/хв., індексом вимені менше 30% і холостим доїнням понад 2 хв. За такими показниками корів вибраковують із стада.

Установлено, що за збільшення часу холостого доїння з 0,40 до 5-5,5 хв. захворюваність корів маститом збільшувалася в 7-11 разів.
4.2. Відбір за формою вимені

Прийнято вважати, що в утворенні молока бере участь весь організм тварини. Однак специфічним органом, який продукує молоко, що синтезує його складові частини, є молочна залоза. Форма вимені, його морфофізіологічні особливості, гістоструктура визначають рівень молочності.

У дослідженнях у чорно-рябої худоби за однакових умов годівлі й утримання надій корів із чашоподібною формою вимені (n = 195) за III лактацію був 5870 кг, з округлою формою (n = 350) – 5320 і з козиною (n = 55) – 4540 кг.

Установлено, що швидкість молоковіддачі і тривалість доїння – ознаки, спадково зумовлені. Бугаї-поліпшувачі, які використовуються в одному стаді, значно відрізняються за формою й технологічними якостями вимені дочок.

Форма вимені, його функціональні особливості значною мірою пов’язані з підвищенням стійкості, несприйнятливості корів до маститів. Стійкість зумовлює чашоподібна форма вимені й щільне його прикріплення, циліндрична форма сосків з округлим кінчиком і еластичним сфінктером, інтенсивна і повна молоковіддача, відсутність „холостого” доїння і полімастії.

До факторів сприйнятливості відносять козину форму вимені, його відвислість, нерівномірний розвиток часток, товсті, короткі соски, крайні форми легкодійності та тугодійності, неодночасне видоювання часток.

Стійкість тварин до захворювання визначають клінічним обстеженням вимені, пробним зціджуванням секрету перед доїнням і лабораторним дослідженням проб молока (димастинована проба).

Мастит наносить величезний економічний збиток молочному скотарству, негативно впливає на організм тварини. При захворюванні корів на мастит молочна продуктивність знижується на 30-40%, погіршується відтворна здатність зменшується термін господарського використання тварин, збільшуються витрати на їхнє лікування.

В умовах промислової технології питання про захворюваність на мастит, сприйнятливість і резистентність тварин до них набув особливого селекційного значення.

Захворюваність корів маститом, крім збудників хвороби, спричиняють ще й такі фактори, як порушення технології доїння, несправність доїльних апаратів, стреси, невідповідність вимогам умови годівлі й утримання худоби.

Основним критерієм стійкості до маститу є незначна схильність корів до захворювання в умовах господарського використання.

Сприйнятливість і резистентність корів до маститів визначається і індивідуальними особливостями організму. Кожний організм має захисну систему, зокрема молочна залоза, до якої входять специфічні та неспецифічні клітинні і гуморальні механізми резистентності. Захисні властивості організму визначаються насамперед спадковістю. Встановлено, що захворюваність корів маститом характеризується певною циклічністю. У зимово-стійловий період порівняно з літнім-пасовищним захворюваність виникає частіше майже вдвічі. Зі збільшенням віку корів відсоток тварин, що хворіли на мастит, зростає. Так, якщо в первісток відсоток захворюваності маститом дорівнює 22,9%, то у корів сьомої лактації й старших – 66,7%.

Мастити є як у низькопродуктивних, так і у високопродуктивних корів.

У стадах складаються родини з різною стійкістю до маститів. Деякі корови чітко передають стійкість до цієї хвороби з покоління в покоління.

Таким чином, використання в племінній роботі родин, вільних від маститів або з незначною його кількістю, сприятиме підвищенню стійкості стада до цього захворювання.
4.3. Формування провідної селекційної групи корів

У зв’язку із значним впливом матерів бугаїв на генетичне вдосконалення тварин, відбір корів у провідну селекційну групу є надзвичайно важливим заходом.

Генетичний потенціал матерів бугаїв зумовлюється їх походженням із високопродуктивних родин та від батьків з високою племінною цінністю. Відбір матерів бугайців наступної генерації здійснюють комісійно за 2 етапи. Спочатку відбирають потенційних корів, а потім серед них – визнаних. До потенційних відносять корів після І лактації, визнаних – після III лактації, коли вже можна оцінити корів за комплексом ознак. Перевагу віддають тваринам бажаного типу, здатних споживати велику кількість корму і показувати високу молочну продуктивність за ряд лактацій, добре омускулених, з регулярною плодючістю та легкими отеленнями, добре розвиненим, придатним до машинного доїння вименем.

Мінімальні вимоги до визнаних матерів бугаїв: надій не менше 7000 кг молока, вміст жиру – 3,9%, білка – 3,4%, інтенсивність молоковіддачі – 2,0 кг/хв.

Для отримання необхідної кількості корів провідної селекційної групи в племінних заводах необхідно більше уваги приділяти племінній роботі з родинами, роздоюванню корів, створенню оптимальних умов для реалізації їх генетичного потенціалу.

Після формування групи корів – визнаних матерів бугаїв та відбору бугаїв-лідерів, розробляється план парувань „на замовлення” для отримання бугайців нової генерації. При цьому перевагу бажано надавати внутрішньолінійному підбору.


5. Розведення за лініями та родинами
Диференціація породи на ряд якісно відмінних груп тварин (лінії та родини) є однією з важливих особливостей роботи з породою. Розведення за лініями сприяє підтриманню певного рівня гомозиготності в породі, її консолідації. Разом з тим достатнє число ліній у породі, що мають свої відмінності, створює її пластичність, більшу податливість до вдосконалення. Кожна лінія існує в породі певний період. Процес зникнення старих і поява нових, більш перспективних ліній, у породі відбувається безперервно і є основою її еволюції. Розведення за лініями необхідне також для систематики породи з метою регулювання спорідненості між тваринами, що здійснюється шляхом ротації ліній.

У зв’язку з тим, що протягом останніх 20-ти років селекції симентальської породи в нашій країні не приділялося необхідної уваги, процес формування нових ліній зупинився. В існуючих лініях налічується 6-7 поколінь. За відсутності цілеспрямованої племінної роботи з відбору бугаїв-продовжувачів такі лінії втрачають цінні властивості й стають формальними. Тому нині необхідно відібрати найбільш перспективних бугаїв за показниками племінної цінності. Серед них у результаті більш поглибленого аналізу за комплексом ознак визначити бугаїв-родоначальників 5-7-ми нових ліній, створення яких буде ґрунтуватися на інтенсивній селекції і максимальному використанні бугаїв-лідерів.


5.1. Племінна робота з родинами

Маточне поголів’я стада складається з родин різних за чисельністю і якістю. За цілеспрямованої роботи матки однієї родини характеризуються подібністю, що свідчить про препотентність родоначальниці й підтверджує племінну цінність родини.

За чисельністю родини значно менші, ніж лінії і, як правило, є внутрішньостадною одиницею. Вважають, що в родині крім родоначальниці ще має бути не менше 3-х дочок та 9-ти онучок і правнучок. Розмноження генотипів цінних корів-рекордисток можна значно поліпшити методом трансплантації ембріонів, а в майбутньому клонуванням їх генотипів, що підвищить вплив цінних родин на якісне вдосконалення не лише окремих стад, а й порід у цілому.

Кращі родини за племінною цінністю можуть зрівнюватись із заводськими лініями. Вони мають загальнопородне значення в зв’язку з широким використанням у породі їх чоловічих потомків. Здебільшого в племінних господарствах корів видатних заводських родин використовують в якості матерів родоначальників та продовжувачів ліній.

Зв’язок ліній і родин насамперед генетичний, оскільки кожна тварина за батьком відноситься до певної лінії, а за матір’ю – представляє родину. Племінна робота з лініями та родинами взаємопов’язані. Якщо лінія об’єднує ряд родин, то родини ніби розчленовують лінію на ряд генеалогічних груп. Важливого значення використанню родин при створенні заводських ліній як засобу уникнення наростання інбредної депресії надавав М.Ф.Іванов та його послідовники.

Використовують кілька варіантів роботи з родинами при розведенні за лініями (Самусенко А.І., 1971).



Однорідно-поглиналъний коли в кількох поколіннях родини використовуються бугаї однієї лінії. Це сприяє нагромадженню цінних спадкових якостей лінії в родині. Якщо при цьому використовується кілька родин, то створюється певна структура лінії. Таким шляхом може бути створена найбільша однорідність серед маток родини. Цей варіант застосовується на перших етапах створення лінії.

Однорідно-перемінний почергове використання бугаїв двох ліній у різних поколіннях родини. Поєднання цих ліній сприяє генетичному вдосконаленню родини. Використовується в тому разі, коли лінії вже сформовані й після однорідно-поглинального підбору в родинах виникає необхідність „освіження крові”. Чергування цих варіантів може бути основою для племінної роботи з родинами.

Різнорідно-поглинальний – це такий варіант, коли кожне покоління родини отримують від бугаїв різних ліній, що характерно для роботи з родинами товарних господарств за ротації ліній. Такий варіант може бути ефективним, коли використовується комплекс ліній (5-6 ліній), що поєднуються між собою із родинами.

Різко-диференційований варіант це безсистемне використання бугаїв різних ліній у різних поколіннях та гілках родини. При цьому родина втрачає свої якості й перетворюється на сукупність малоподібних між собою тварин.

Інбредний варіант застосовується при роботі з провідними родинами, коли використовується інбридинг на родоначальницю і кращих маток родини з метою збереження і закріплення в потомстві їх якостей. Якщо корова має особливу цінність, то її щороку спаровують з представниками інших ліній для того, щоб у наступних поколіннях отримувати інбредних на неї потомків. Такий варіант використовувався в симентальській породі при роботі з унікальною за жирномолочністю коровою Медузою 417 (4-5033-6,08). У результаті було отримано ряд потомків при тісному, помірному, а пізніше віддаленому інбридингу на Медузу 417, які стали основою створення заводської жирномолочної родини.

Створення нових високопродуктивних заводських родин, як бази для відбору корів провідної групи породи – першочергове завдання селекціонерів племінних заводів.


6. Принципи і методи підбору
Принципи підбору ґрунтуються на відмінностях прояву важливих (бажаних) якостей у спаровуваних тварин. Ці принципи підбору є незмінними незалежно від методу розведення.

М.А.Кравченко у роботах „Племінний підбір при розведенні за лініями”, „Племінний підбір” визначив основні принципи підбору:



  • цілеспрямованість;

  • перевага плідників над матками щодо основних селекційних ознак;

  • максимальне використання найкращих плідників;

  • виявлення і використання найкращих поєднань пар, сувора послідовність у зміні плідників;

  • збереження, закріплення й посилення у потомства позитивних якостей батьків і водночас виправлення в них недоліків;

  • створення нової комбінації ознак, перетворення якостей визначних тварин (за допомогою розведення за лініями, племінної роботи з родинами) на якості, властиві групам, стадам, породам, поліпшення конституції та екстер’єру;

  • підвищення продуктивності, скороспілості живої маси;

  • подовження терміну господарського використання тварин.

Підбір здійснюється за ретельного вивчення родоводів спаровуваних тварин, екстер’єру, конституції та інтер’єру, продуктивності (у молочному скотарстві – надій, вміст жиру і білка, придатність до машинного доїння, швидкість молоковіддачі; у м’ясному – скороспілість, жива маса, будова тіла, оплата корму, якість потомства). Для підвищення ефективності підбору важливе значення має тривале (в ряді поколінь) ведення його в одному і тому ж напрямі. За підбору необхідно виконувати одну умову – плідник має бути поліпшувачем селекційних кількісних і якісних ознак наступного покоління.

У практиці племінної роботи розрізняють такі методи підбору:

1. Гомогенний (однорідний) підбір – це парування тварин, подібних не лише за фенотипом, напрямом і типом продуктивності, будовою тіла, а й генетично подібних за походженням. Однорідний підбір використовується для збе­реження характерних властивостей вихідних племінних батьківських форм, підвищення батьківських якостей в одержаному потомстві, створення більшої стійкості спадкової передачі їх. Такий підбір особливо ефективний, якщо проводиться в одному напрямі в найбільш сприятливих для розвитку тієї чи іншої ознаки умовах. Гомогенний підбір здебільшого проводять у високопродуктивних племінних стадах, особливо при розведенні за лініями, коли неспорідненим або спорідненим паруванням у потомстві закріплюють ознаки, властиві даній лінії. Однопорідний підбір можна застосувати як за чистопорідного розведення, так і за розведенні помісей з метою створення консолідованої спадковості щодо бажаної ознаки.

Однорідний лінійний підбір можна застосовувати тривалий час, але, підсилюючи стійкість успадкування, він гальмує виникнення нових якостей. Слід зазначити, що неможливо чекати позитивних результатів від однорідного підбору за низького рівня годівлі. Тому для підвищення ефективності підбору створюють оптимальні умови вирощування молодняку, а також годівлі й утримання дорослих тварин.

2. Гетерогенний (різнорідний) підбір – це спаровування тварин, які значно різняться між собою за конституціональним типом та іншими властивостями і ознаками. Його застосовують з метою зміни напрямку племінної роботи в стаді, породі, одержання нових властивостей або виправлення недоліків одного з батьків. Цей метод підбору широко використовують для масового поліпшення поголів'я в товарних господарствах. Застосування гетерогенного підбору сприяє підвищенню мінливості за рахунок взаємодії алельних і неалельних генів. Вважають, що за такого підбору часто виникає гетерозис. Гетерогенний підбір призводить до підвищення гетерозиготності. Основою такого підбору є перевага плідника за племінною цінністю над закріпленими за ним матками, а також його здатністю стійко передавати свої якості потомству. Це особливо важливо, адже передача ознак від батьків потомству за гетерогенного підбору значно слабша, ніж за гомогенного. Важливою позитивною особливістю гетерогенного підбору є високобіологічна повноцінність одержаного потомства і його підвищена життєздатність.



  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17

Схожі:

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій Київ 2002 ббк 67. 6я73 А46 Рецензенти: І. К. Туркевич, д-р юрид наук, проф

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій / Навч посібник. К
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н. О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Курс лекцій / Навч посібник. К
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з історії соціології київ 2005
Курс лекцій з історії соціології, К.: Нпу імені М. П. Драгоманова, 2005. – 195 с
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconБердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №2. – Бердянськ: бдпу, 2007. – 196...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconДиплом за спеціальністю "Юрист"
Горбуров Кирил Євгенович (28. 03. 1980, м. Миколаїв) – кандидат історичних наук (2007 р.)
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій з навчальної дисципліни «історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання
Курс лекцій з навчальної дисципліни «Історія зарубіжної літератури» для студентів І курсу денної та заочної форм навчання за напрямом...
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКонспект лекцій запоріжжя ббк 87. Ж 17 Ухвалено до друку вченою радою Гуманітарного університету

Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconПедагогічна система К. Д. Ушинського
Кравець В. П. Історія української школи І педагогіки: Курс лекцій. Тернопіль, 1994
Курс лекцій миколаїв 2007 ббк 45. 33 iconКурс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка