Квітка-Основ'яненко Григорій



Скачати 62,56 Kb.
Дата конвертації23.07.2017
Розмір62,56 Kb.

Квітка-Основ'яненко Григорій



(1778—1843)
      ГригорійФедорович Квітка народився 29 листопада 1778 р. в слободі Основа поблизу Харкова вдворянській родині (від назви слободи й походить його псевдонім — Основ'яненко).Спочатку навчався вдома, а потім у Курязькій монастирськійшколі.
      У 1793 р. Григорій як дворянин бувзарахований на військову службу, через чотири роки вийшов у відставку в чинікапітана.
      У 1804 р. він став послушникоммонастиря, а наступного року повернувся на військовуслужбу.
      У 1806 р. майбутній письменникподав у відставку, оселився в Харкові, став комісаром у народномуополченні.
      У 1812 р. він працювавдиректором Харківського театру, заснував Інститут шляхетних дівчат, згодоморганізував, відредагував і опублікував перші в Україні громадсько-літературніжурнали «Харьковский Демокрит» і «Украинский вестник». Збирав кошти на відкриттяХарківської публічної бібліотеки.
      Протягом1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківськогоповіту.
      З 1827 р. почав писати прозу ідраматургію.
      Перша книга «Малороссийскихповестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет»,«Мертвецький Великдень») вийшла у 1834р.
      У 1837р. вийшла друга книга«Малороссийских повестей, рассказываемых ГрыцькомОсновьяненком».
      У 1840 р. Г.Ф. Квіткаочолив Харківську палату карного суду на посаді надвірногорадника.
      Письменник помер 20 серпня1843р., похований у Харкові.
      ГригорійФедорович Квітка-Основ'яненко залишив по собі значну літературну спадщину,написану російською та українською мовами: це комедії «Сватання на Гончарівці»,«Шельменко-денщик», «Шельменко — волостной писарь»; літературно-публіцистичністатті «Супліка до пана іздателя», «Лист до видавців «Русского вестника»;історико-художній нарис «Головатый»; фейлетон «Письма Фалалея Повинухина»;жартівливі вірші «Шпигачки»; романи «Панхалявский», «Жизнь и похождения ПетраСтепанова, сына Столбикова», повісті «Ганнуся», «Панна сотниковна», «Конотопськавідьма», «Маруся», оповідання «Салдацький патрет», «Купований розум», «Пархімовеснідання», «Перекотиполе», «Малоросійська биль» та інші. Його спадщина нараховуєблизько 80 прозових і драматичних творів, щоправда не всі вони мають однаковухудожню вартість.
      Крізь усю творчістьКвітки-Основ'яненка (виняток становлять окремі реалістичні твори другої половини30-40-х pp.) проходить просвітительська думка про те, що причиною суспільних вад єнеуцтво, недостатність виховання. Тому письменник активно пропагував і, як сказавІ. Срезневський, «вніс у свідомість інтелігенції ідею освіти всієї маси народу». Вхудожніх творах і публіцистичних статтях він послідовно проводив думку прообдарованість простого народу, пропагував ідею надання освіти простимлюдям.
      Чулий до назрілих потреб часу,Квітка-Основ'яненко створив українською мовою повість «Маруся» (1832), а також рядповістей і оповідань, які вийшли двома збірками «Малороссийских повестей,рассказываемых Грыцъком Основьяненком». Тим самим він розв'язав комплекс назрілихпроблем літературного життя, переконливо продемонстрував високі естетичніможливості української літературної мови, її придатність для розробки серйознихтем в оповідних жанрах, поклав початок розвитку нової української прози, за що С.Єфремов назвав його «батьком української прози». Поява повістей та оповіданьКвітки-Основ'яненка знаменувала новий важливий етап не лише у творчостіписьменника, а й загалом у розвитку української літератури, у формуванні їїреалізму й народності.
      Прозові твориКвітки-Основ'яненка українською мовою поділяються на дві основні групи:бурлескно-реалістичні оповідання і повість; сентиментально-реалістичні повісті. Допершої групи належать гумористичні оповідання «Салдацький патрет», «МертвецькийВеликдень», «От тобі і скарб», «Пархімове снідання», «Підбрехач», а такожгумористично-сатирична повість «Конотопська відьма», _яка є найвизначнішимбурлескно^реалістичним твором письменника. Це передусім гостра сатира на панівнуверхівку українського суспільства XVIII ст., характерні негативні риси якоївтілені в образах невігласа, нікчеми й ледаща сотника Забрьохи, шкідливого йпідлого крутія та п'янищ писаря Пістряка, свавільного Халявського, отця Симеона,який, звикши паразитувати на людському горі, виявляє невдоволення тим, щозменшилася смертність людей. Письменник показав типові риси тієї козацькоїстаршини, значна частина якої в часи занепаду гетьманщини й системи козацькихполків XVIII ст. виродилася в експлуататорську' верхівку, розкрив тогочаснупотворність адміністративних порядків, порушення характерного для часівЗапорізької Січі і козацько-повстанських рухів принципу комплектування командногоскладу за особистими здібностями та бойовими заслугами, а не за знатністюпоходження. У «Конотопській відьмі» письменник дбав не стільки про виразністьісторичного колориту, скільки про створення соціальної сатири, спрямованої протихарактерних породжень тогочасного несправедливого устрою. У переродженій старшинівін показує сучасне йому українське панство, утворене з колишньої соціальноїверхівки шляхом «агромадження нею маєтностей та одержання від царського урядудворянських привілеїв.
      Середсентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ'яненка — повісті «Маруся»,«Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов». Центральним персонажем кожної зних виступає сільська дівчина. Ідейну основу повісті «Маруся» (1832) становитьреальний життєвий конфлікт соціально-побутового змісту: на перешкоді до одруженнязакоханих стоїть перспектива важкої двадцятип'ятирічної солдатської служби длянареченого й злиденної долі жінки-солдатки для нареченої. Квітка-Основ'яненконамагається полегшено розв'язати цей конфлікт, «знаходячи» нереально доброчинногохазяїна, який обіцяв героєві повісті Василю за чесну одно-дворічну роботу знайтийому за гроші заміну при рекрутському наборі. Поки Василь заробляв гроші, Марусязастудилась і померла. Повернувшись із заробітків і не заставши живою коханої,Василь іде в монастир і там з горя помирає. Отже, сюжет повісті — опоетизованаісторія чистого й вірного кохання сільської дівчини Марусі та парубка з міськихремісників Василя; завершення сюжетутрагічне.
      Бажаючи показати кращі духовніриси українського трудового народу й продемонструвати високу естетичнуспроможність української літературної мови на народній основі, Квітка-Основ'яненкостворює яскраву картину життя, побуту, взаємин душевно багатих простих людей.Головні персонажі уособлюють ідею про високі моральні чесноти трудового народу,ідучи за традиціями сентименталізму, письменник наділяє Марусю й Василя надмірноючутливістю й душевною вразливістю, вводить у повість моги -ви віщування серця,смерті з туги за коханою. В зображенні Ма-русиного батька, заможного селянинаНаума Дрота, виявилося прагнення Квітки показати життя кріпака в прикрашеномувигляді. Василь, як і Маруся, змальований ідеалом як зовні, так і внутрішньо. Вінчесний, скромний, щирий у почуттях, добрий, " працьовитий, розумний. А що вжедотепний: «на вигадки, на прикладки — поперед усіх: тільки його й чути, від ньоговесь регіт іде». Проте лукавства в жартах Василя нема. І до танців, і до розмов, ідо роботи — до всього він здатний. Такого хлопця поважають дорослі (бо й він їхшанує), з таким хочуть дружити молоді, такого наслідують дітлахи. Василь — сирота,бідний, працює в місті свитником. Його воля й розумові здібності виявилися в тому,що він швидко навчився в купця грамоти. І натурою своєю цей парубок надзвичайночутливий. Як побачив він Марусю під образами у труні, «закричав жалібно,застогнав, поблід як смерть та тут же і впав, мов неживий...». Надмірнавразливість мало не довела його до самогубства, коли він довідався про смертькоханої. Мова Василя перенасичена пестливими словами: «Мару-сенько, моя лебідочко,зіронько моя, рибочко, перепілочко!».
      Наобразах Марусі та Василя позначився вплив сентименталізму. Сентименталізм (зфранцузької — чутливість) — літературний напрям другої половини XVIII — початкуXIX ст., що характеризувався особливою увагою до духовного світу людини йвідзначався ідеалізацією дійсності та перебільшенням почуттів. Сентименталістивважали своїм завданням розчулити читача, викликати в нього співчуття до нещасноїдолі героїв. В українській літературі сентименталізм поєднувався з реалізмом уповістях Квітки-Основ'яненка «Сердешна Оксана», «Щира любов», «Маруся»; деякіелементи сентименталізму знаходимо в «Енеїді» та «Наталці Полтавці»Котляревського, в «Гайдамаках»Шевченка.
      Особливістю мови повісті«Маруся» є розчулений тон розповіді про зустрічі закоханих, розлучення, смертьМарусі, горе її нареченого та батька. Наприклад: «Зосталася Маруся сама, схилилаголовоньку на білу ручку, а слізоньки з очей так і капотять!» Ще один приклад:«Отак-то вони в останні часи розмовляли і обоє плакали безперестанно! А як жеприйшло зовсім прощатись, так що там було!.. Коли вже і старий Наум так і хлипа,як мала дитина, а мати, глядячи на сльози та на тугу Марусину, аж злягла, так щопро молодих і казати!..»
      Джерелами длянаписання повісті стала дійсність українського села та народна творчість:українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки,смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу— її розповідний стиль. Завдяки пісенності «Маруся» швидко й назавжди полюбиласянародові.
      Квітка-Основ'яненко дуже багатозробив для наближення літератури до широких народних мас. Орієнтуючись наживомовну народну практику, спираючись на усну народну творчість і здобуткипопередників, письменник виробив власний живописний, реалістичний у своїй основістиль, збагатив українську літературну мову, а вплив його прози і драматургіїпозначився на творчості Тараса Шевченка, Марка Вовчка, пізніших українськихпрозаїків.
      ОСНОВНІТВОРИ:
      «Маруся», «Сердешна Оксана», «Щиралюбов», «Козир-дівка», «Салдацький патрет», «Пархімове снідання», «Конотопськавідьма», «Сватання наГончарівці».
      ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:
      1, Г. Квітка-Основ'яненко //Історія української літератури. Т. 1. — К., 1987.
      2. Єфремов С Квітка // Єфремов С Історіяукраїнського письменства. — К., 1995.
      3.Жулинський М. Квіт-ка-Осяов'яненко // Слово і доля. — К., 2002.
      4. Куліш П. Григорій Квітка-Основ'яненкота його повісті., — Спб., 1858.
      5. ТурчинМ. Філософська повість на Україні: Про творчість П Квітки-Основ'яненка//Дивослово. — 1993. — № 11.
Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Квітка-Основ\Григорій Квітка-Основ’яненко Григорій Квітка-Основ'яненко
Через діатез у п'ятирічному віці хлопчик осліп. Зір повернувся до нього знов після відвідування Озерянського храму. Юний Квітка побачив...
Квітка-Основ\Григорій Квітка-Основ’яненко – основоположник української прози
Григорій Квітка народився 29 листопада 1778 р під Харковом у родовому маєтку Основа
Квітка-Основ\Урок української літератури 9 клас Тема. Григорій Квітка-Основ'яненко батько української прози
Тема. Григорій Квітка-Основ'яненко — батько української прози. "Маруся" — сентиментально-реалістична повість, перший прозовий твір...
Квітка-Основ\Григорій Квітка-Основ’яненко перший прозаїк нової української літератури
Тема: Григорій Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури
Квітка-Основ\Григорій Квітка Основ'яненко перший прозаїк нової української літератури
Тема: Григорій Квітка Основ'яненко перший прозаїк нової української літератури
Квітка-Основ\Тема. Г. Квітка-Основ’яненко. Батько української прози, один з перших у Європі «творців людової повісті» ( І. Франко). «Маруся» — перша українська повість нової української літератури, взірець сентименталізму
Розширити знання про літературний напрям, течію; визначити ознаки сентименталізму й реалізму в повісті «Маруся», розвивати вміння...
Квітка-Основ\Лук’яненко Дмитро Григорович Біографія Лук’яненко Дмитро Григорович
Російської Федерації. Його раннє дитинство пройшло у селі Старовичі Іванківського району Київської області, де його виховували бабуся...
Квітка-Основ\Народився у с. Основі (тепер у межах Харкова). Походив з козацько-старшинського роду. Здобув домашню освіту. У родині панувала глибока шана до рідної мови, історії, фольклору, мистецтва
Може, тому Григорій Квітка вивчає напам'ять вірші Сковороди, байки Гулака-Артемовського, цілі уривки з «Енеїди», читає Ломоносова...
Квітка-Основ\Григорій Савич Сковорода 1722-1794
Григорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка