ДІАГНОСТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕБІГУ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ У ДІТЕЙ Виконавці: Зимовець Л.Ю., Макогон Є.А., Шевчук Т.О., Бубир Л.М. – студ. IV курсу мед. ф-ту. Науковий керівник : к.мед.н. Несіна І.М. Кафедра педіатрії №2 ВДНЗУ „Українська медична стоматологічна академія”, м. Полтава.
Порушення моторики шлунково-кишкового тракту відіграють суттєву роль в патогенезі хронічної патології верхніх відділів травного тракту. Одним із таких порушень є гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), безпосередньою причиною якої є – гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР). Патологічні ГЕР і дуоденогастроезофагеальний (ДГЕР) рефлюкси, що визначають перебіг захворювання є вісцеральними проявами недиференційованої сполучно-тканинної дисплазії (НСТД).
Метою нашого дослідження стало вивчення ознак НСТД у дітей в якості діагностичних маркерів формування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у дитячому віці.
Під нашим спостереженням знаходилось 69 дітей в віці 7-15 років, які лікувались в педіатричному відділені №1 обласної дитячої клінічної лікарні м. Полтави з приводу загострення хронічної гастродуоденальної патології. Верифікація діагнозу проводилась на основі клініко-лабораторного та інструментального обстеження хворих дітей згідно протоколів МОЗ України.
При детальному аналізі встановлено, що у 81% пацієнтів з ГЕРХ, асоційованої з ГЕР, діагностовано НСТД. При цьому поєднання 6 і більше стигм реєструвались у 86,9% з них. Зовнішні фенотипічні ознаки НСТД найбільш часто були представлені краніоцефальними стигмами: міопія - у 43,5% хворих, викривлення носової перегородки-у 20,3%, аномалії прикусу і росту зубів-у 23,2%, розташування і будови вушної раковини-у 17,3%. З боку опорно-рухового апарату стигми НСТД відзначені в 36,2% випадків (кіфоз, сколіоз). Фенотипічні стигми НСТД з боку кистей рук і стоп у вигляді зміни форми і довжини пальців та міжпальцевих щілин спостерігались у 20,3% спостережень. Грижі передньої черевної стінки мали місце в 13% випадків, варикозне розширення вен нижніх кінцівок різного ступеню тяжкості – в 8,7%. Шкірні прояви визначались у майже кожного третього і були представлені стріями, гіпертрихозом, гемангіомами. Зі сторони шлунково-кишкового тракту у 66,7% хворих при ендоскопічному дослідженні виявлено недостатність кардії. Аномалії будови жовчного міхура (деформації, перегини) діагностовано в 36,2% дітей. Ознаки НСТД у хворих з ГЕРХ, асоційованої з ДГЕР спостерігались у 46,7% хворих, хоча значиме їх поєднання відзначено рідше, ніж у пацієнтів з ГЕР (в 15,9% випадків, р <0,05). У даної групи дітей зовнішні фенотипічні стигми НСТД зустрічалися значно рідше (у 15,9% хворих), превалювали вісцеральні ознаки у вигляді аномалій будови шлунково-кишкового тракту – недостатність нижньостравохідного сфінктеру (23,2%) та аномалії жовчного міхура (43,5%).
Таким чином, клінічний етап діагностики ГЕРХ повинен включати аналіз стигм НСТД в якості предикторів розвитку та варіантів перебігу даної патології.
КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИСЦИРКУЛЯТОРНОЇ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ У ХВОРИХ
З ХРОНІЧНОЮ НИРКОВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ, ЩО ОТРИМУЮТЬ ЛІКУВАННЯ ПРОГРАМНИМ ГЕМОДІАЛІЗОМ Виконавець: Кузьменко Д.В.- студ. IV курсу мед. ф-ту Науковий керівник: к.м.н. Дельва І.І. Кафедра нервових хвороб з нейрохірургією та медичною генетикою ВДНЗУ: «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава
Актуальність. Проблема взаємозв'язку нервової системи і внутрішніх органів отримує в наш час все більший розвиток. Особливу увагу привертають захворювання нирок. Саме при патології останніх спостерігається артеріальна гіпертензія, порушення білкового, ліпідного обміну, водно-сольового і кислотно-основного гомеостазу, що створює умови для патогенного впливу на нервову систему. В свою чергу неврологічні ускладнення призводять до серйозного погіршення стану хворих з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) та часто призводять до летального результату Одними з провідних неврологічних ускладнень у хворих з ХНН, що перебувають на лікуванні програмним гемодіалізом (ПГ), є дисциркуляторна енцефалопатії (ДЕ).
Мета. Виявити особливості клінічного перебігу ДЕ у хворих з ХНН, що перебувають на лікуванні ПГ.
Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 12 хворих з ХНН (5 чоловіків та 7 жінок), у віці від 18 до 64 років, (середній вік склав – 43,1 ± 7,4 роки), що отримували ПГ (амбулаторно). Тривалість лікування становила від 1 міс. до 10 років, найбільша кількість пацієнтів знаходилися на ПГ від 1 до 5 років. У 79,2% пацієнтв тривалість захворювання від його початку до розвитку термінальної ниркової недостатності становила від 5 до 15 років. Основними причинами розвитку термінальної ниркової недостатності були наступні захворювання: хронічний гломерулонефрит – 41,7%, хронічний пієлонефрит – 16,7%, діабетичний гломерулосклероз – 33,3%, вроджені аномалії сечової системи - полікістоз нирок – 8,3
Пацієнти були розподілені на три групи: 1-а – 2 хворих з ДЕ I стадії, 2-а – 7 хворих з ДЕ II стадії, 3-я – 3 хворих з ДЕ III стадії. Для встановлення ступеню хронічного порушення мозкового кровообігу проводилося глибоке клінічне неврологічне і інструментальне обстеження хворих (ультразвукова доплерографія магістральних артерій голови, електроенцефалографія, магнітно-резонансна томографія). Статистична обробка отриманих даних проводилася з використанням пакету прикладних программ Statistika фірми StatSoft Inc. і Excel.
Висновки: Для клінічної картини ДЕ у хворих, що знаходяться на лікуванні ПГ, виявлено неухильно прогресуючий перебіг захворювання. I стадія ДЕ характеризувалася легко вираженими порушеннями когнітивних функцій (зниженням пам'яті, концентрації уваги), розладами ритму «сон - неспання», вегетативною і емоційною лабільністю, дратівливістю. По мірі прогресування захворювання збільшувалась кількість пацієнтів з ранковим головним болем, системною вестібулопатією і когнітивним дефіцитом. У хворих ДЕ II і III стадії відзначалося зростання неврологічної симптоматики: в неврологічному статусі достовірно частіше виявлялися окорухові і координаторні порушення, патологія з боку трійчастого нерва. ДЕ II і III стадії характеризувалася появою пацієнтів з пірамідними, екстрапірамідними, псевдобульбарними і епілептичними синдромами. Таким чином, впровадження клініко-інструментальних методів обстеження пацієнтів, що отримують ПГ, необхідно для ранньої діагностики і своєчасної адекватної корекції неврологічних ускладнень у даної категорії хворих.
Поділіться з Вашими друзьями: |
