Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник


ТЕМА 7. ХАРАКТЕР ТА ЗДІБНОСТІ ОСОБИСТОСТІ



Сторінка4/9
Дата конвертації04.05.2017
Розмір1,86 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9
ТЕМА 7. ХАРАКТЕР ТА ЗДІБНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Практичне заняття 1. Загальне поняття про характер

План

1. Визначення характеру. Риси характеру. Зв'язок характеру та темпераменту.

2. Структура характеру особистості.

3. Формування, виховання, самовиховання характеру.

4. Типи характеру, характерологія.
Основні теоретичні відомості

Характер (від грец. – «печатка», «чеканка»). Характер – це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей особистості, які виявляються у діяльності, суспільній поведінці, у ставленні людини до інших, до себе, до праці, до навколишньої дійсності.

Характер проявляється у діяльності та спілкуванні (як і темперамент). Характер людини – це те, що визначає його значимі вчинки, а не будь-які випадкові реакції на ті чи інші стимули або обставини.

Вчинок людини з характером завжди продуманий та свідомий, його можна пояснити та виправдати хоча б з позиції діючої особи. Говорячи про характер, ми вкладаємо у поняття про нього здатність людини вести себе самостійно, послідовно, незалежно від обставин, виявляючи свою волю, цілеспрямованість, наполегливість. Безхарактерна людина – та, яка не виявляє подібні якості ні в діяльності, ні в спілкуванні з людьми, пливе за течією, залежна від обставин.

Характер людини тісно пов'язаний з темпераментом.

Риси особистості ділять на мотиваційні та інструментальні. Мотиваційні спонукають, направляють діяльність, підтримують її, а інструментальні надають їй певний стиль. Характер відносять до інструментальних особистісних якостей. Від характеру залежить не зміст, а манера виконання діяльності.

Головна особливість характеру є в тому, що характер завжди проявляється у діяльності, у ставленні людини до оточуючої дійсності, до людей. Характерними можливо вважати не всі особливості людини, а тільки суттєві та стійкі.

Характер є утворенням, яке складається протягом життя та може трансформуватися.

Формування характеру пов’язане з думками, почуттями та спонуканнями. У залежності від того, як формується певний стиль життя людини, формується і його характер. Тому образ життя, суспільні умови та конкретні життєві обставини відіграють важливу роль у формуванні характеру.

Формування характеру відбувається в різних групах: сім'я, компанія, клас, трудовий колектив. У залежності від того, яка група є для особистості референтною (група людей, яка приваблива для індивіда, групове джерело індивідуальних цінностей, норм, правил поведінки) та які цінності підтримує та культивує ця група, у людини розвиваються відповідні риси характеру. Під рисами характеру розуміють властивості людини, які визначають його поведінку у типових умовах.


Дайте визначення понять

Характер, риси характеру, повнота, цілісність, визначеність, сила характеру, структура характеру.


Джерела

[ 6,14,15,24,31,37,38,39,40,41,42,48]


Виконайте завдання до питання 1

1. З числа нижче наведених положень про характер виберіть ті, які найбільш повно розкривають це поняття. Обґрунтуйте свою відповідь.

а) риси характеру проявляються у будь-яких обставинах та умовах;

б) риси характеру проявляються лише у відповідних їм типових обставинах;

в) властивості характеру – це ставлення особистості до певних сторін дійсності;

г) властивості характеру – це певні способи дій;

д) у характері проявляється ставлення особистості до інших людей;

є) характер індивідуально своєрідний;

ж) риси характеру соціально типові та індивідуально своєрідні.
2. Назвіть риси характеру та властивості темпераменту у даному тексті. Дайте обґрунтування своїй відповіді.
Іра Н., 8 років. Дівчинка жива, життєрадісна, кокетлива, любить поговорити, добра, але заздрісна, намагається бути помітною в колективі, заслужити схвалення. Товариська, але дуже вразлива. Іра цікавиться всім, проте її інтереси несталі, вона швидко охолоняє. Багато уваги приділяє своїй зовнішності: годинами може сидіти перед дзеркалом, змінювати зачіску, перев’язувати стрічки, вкладати у волосся квіти. Дівчинка в колективі активна, але якщо їй у спільній роботі доводиться комусь підкорюватися, вона втрачає до заняття будь-який інтерес.
3. У наведених характеристиках виділіть вольові, інтелектуальні та емоційні риси характеру.

Зазначте, за якими ознаками можна це встановити.

А. Людмила І., 18 років. Захоплена, любить музику, поезію, природу. Ставлення до всього довколишнього не байдуже. Вона бореться за високу успішність, але за її власними словами, «надто переживає успіхи та невдачі». Ці властивості характеру особливо проявляються в її ставленні до людей. Вона не завжди правильно та адекватно оцінює їх. Вразлива, завжди насторожена й водночас винятково чуйна й добра. Дуже ініціативна, рішуча, не рідко імпульсивна. Яскрава, «романтична натура», «відкрита душа», довірлива й безпосередня. Чудовий громадський працівник. Найкраще почуває себе у роботі.

Б. Віктор С., 18 років. Характеризується своєю яскравою громадсько-політичною спрямованістю. Мріє про військову службу. Багато й наполегливо працює, особливо цікавиться історією. У всяку роботу вносить планомірність, точність, акуратність. У боротьбі за успішність, а також з помилками деяких товаришів виявляє велику твердість. Віктор – чудовий учень, глибоко принциповий і вимогливий до себе, наполегливий, упертий.


Виконайте завдання до питання 2

1.Накреслить схему «Структура характеру».

2.Назвіть правильну відповідь.

У структурі характеру виділяють кілька груп рис:

а) риси, які проявляються в діяльності, по відношенню до інших, до себе, до оточення;

б) риси, які пов’язані зі спеціальними здібностями;

в) риси, які демонструють емоційну збудливість.

Повнота характеру – це:

а) незалежність особистості в її прагненні;

б) всебічний розвиток основних структурних компонентів – розумових, моральних, емоційно-вольових;

в) активність у діяльності.

3.Розробіть завдання для ділової гри за темою «Характер особистості». Учасниками є дві команди студентів (для кожної команди по п’ять завдань за темою «Характер») творчі запитання, психологічні задачі.


Виконайте завдання до питання 3

1.Проведіть гру.

У давні часи був звичай – малювати на воротах будинків родовий герб, девіз (вислів, який виражає керівну ідею та мету діяльності володаря).

Подумайте над своїм девізом. Кожний з членів групи має сформулювати девіз, який відображає його життєве кредо, ставлення до миру у цілому та до себе.

Після обговорення індивідуальних девізів сформулюйте девіз групи.

2.Напишіть невелике оповідання. «Мій характер дома, в університеті, на вулиці»

3.Оцініть, як ви ставитесь до себе.

Як часто ви думаєте про те, що вам чогось не потрібно було говорити або робити?



  1. Дуже часто – 1 бал;

  2. Іноді – 3 бали;

  3. Практично ніколи – 5 балів.

Якщо вам доведеться спілкуватися з блискучою та розумною людиною, ви:

  1. будете намагатися його перемогти – 5 балів;

  2. не будете з ним змагатися, а вийдете з розмови 1 – бал;

  3. підтримаєте бесіду та спробуєте запам’ятати його жарти, щоб розповісти знайомим – 3 бали.

Оберіть одну з думок, найбільш вам близьку:

  1. те, що багатьом здається вдачею, насправді є результатом наполегливої праці – 5 балів;

  2. успіхи часто залежать від щасливого збігу обставин – 1 бал;

  3. у складній ситуації головне не везіння, а людина, яка зможе утішити та підбадьорити – 3 бали.

Вам показали шарж або пародію на вас. Ви:

  1. засмієтесь та порадуєтеся тому, що у вас є щось оригінальне – 3 бали;

  2. також будете шукати щось смішне у вашому партнерові та жартувати – 4 бали;

  3. підете, стукнув дверима – 5 балів.

Ви завжди поспішаєте, вам не вистачає часу або ви беретеся за виконання завдань, які перевищують можливості однієї людини.

  1. Так – 1 бал;

  2. Ні – 5 балів;

  3. Не знаю – 3 бали.

Обираючи парфуми у подарунок другові, ви купите:

  1. парфуми, які вам подобаються – 5 балів;

  2. парфуми, яким, як ви думаєте, буде радий друг (подруга), хоча вам особисто вони не подобаються;

  3. парфуми, які рекламували недавно по телевізору.

Ви любите подумки уявляти різні ситуації, у яких ведете себе зовсім інакше, ніж у житті?

  1. Так – 1бал;

  2. Ні – 5 балів;

  3. Не знаю – 3 бали.

Чи зачіпає вас, коли ваші друзі досягають більшого успіху, ніж ви?

  1. Так – 1бал;

  2. Ні – 5 балів;

  3. Не знаю – 3 бали.

Чи приносить вам задоволення заперечувати комусь?

  1. Так – 5 балів;

  2. Ні – 1 бал;

  3. Не знаю – 3 бали.

Закрийте очі та намагайтеся уявити собі три кольори:

  1. Блакитний – 1 бал;

  2. Жовтий – 3 бали;

  3. Червоний – 5 балів.

Інтерпретація даних

Порахуйте бали.

50-38 балів. Ви задоволені собою та впевнені у собі. У вас велика потреба домінувати над іншими, ви любите підкреслювати своє «Я», підкреслювати свою думку. Вам байдуже, що про вас говорять інші, але самі любите критикувати інших. Чим більше балів ви одержали, тим більше підходять вам визначення «Ви любите себе, але не любите інших», але ви дуже серйозно ставитесь до себе, не приймаєте ніякої критичної інформації.

37-24 бали. Ви живете у згоді з собою, знаєте себе та можете собі довіряти. Володієте цінним умінням шукати вихід з важких ситуацій. Про вас можливо сказати: «Задоволений собою, задоволений іншими». У вас здорова адекватна самооцінка, вмієте бути для себе підтримкою та джерелом сили і, головне, не за рахунок інших.

23-10 балів. Ви незадоволені собою, вас турбують сумніви та незадоволеність: своїм інтелектом, здібностями, досягненнями, своєю зовнішністю, віком.Зупиніться! Хто сказав, що любити себе погано? Ви маєте приймати себе, поважати себе, підтримувати у собі цей «вогник» любові до себе. Не можна бути постійно невдоволеним собою.
Виконайте завдання до питання 4

1.Напишіть, які риси характеру можна віднести до вольових, емоційних, інтелектуальних.

2.Складіть психологічну самохарактеристику, яка буде включати 10-12 рис характеру. У цій характеристиці не має бути зовнішніх ознак: колір волосся, очей, зріст і т.д.
Практичне завдання №2. Здібності людини

План

1. Загальне поняття визначення здібностей особистості.

2. Види здібностей.

3. Рівні розвитку здібностей.

4. Розвиток здібностей.
Основні теоретичні відомості

За всіх рівних умов різні люди досягають неоднакових результатів. Якість і засоби виконання будь-якої діяльності, її успішність і рівень досягнень залежить від здібностей особистості.

Здібність - це індивідуально-психологічні особливості людини, які забезпечують людині успішне виконання будь-якої діяльності.

Здібності не зводяться до знань, умінь та навичок, але вони пов’язані між собою, від здібностей залежить швидке набуття знань, умінь, навичок, та, у свою чергу, знання, уміння навички сприяють розвитку здібностей. Отже, здібності виявляються не в знаннях, уміннях, навичках, а у тому наскільки швидко та легко людина опановує конкретну діяльність.

Тільки завдяки постійним вправам, тренуванням, систематичним заняттям (музика, технічна творчість, математика, спорт) людина підтримує та розвиває свої здібності. Успішність виконання діяльності залежить від поєднання різних здібностей.

Здібності поділяються на природні (в основі біологічно обумовленні), специфічні людські здібності, які мають суспільно-історичне походження. Природні здібності - загальні для людини та тварини (сприймання, пам'ять, здатність до елементарної комунікації). Специфічно людські здібності поділяють на загальні та спеціальні вищі інтелектуальні здібності. Загальні здібності визначають успіхи людини в різних видах діяльності. Це мислительні здібності, тонкість та точність ручних рухів, пам'ять, мовлення та ін. Отже, загальні здібності – це здібності, які притаманні більшості людей.

Спеціальні здібності – це здібності, які визначають успіхи людини в специфічних видах діяльності. До таких здібностей можна віднести музичні, математичні, лінгвістичні, технічні, літературні, спортивні та ін.

Здібності ще поділяються на теоретичні та практичні, навчальні, творчі.

Для розвитку здібностей людини мають бути наявні задатки. Під задатками розуміють анатомо-фізичні особливості нервової системи, які складають природну основу розвитку здібностей.

Так певні характеристики слухового сприйняття можуть виступати в якості основи розвитку музичних здібностей.

У психології зустрічається така класифікація рівнів розвитку здібностей:

здібність;

обдарованість;

талант;


геніальність.

Обдарованість – це система здібностей людини, яка дозволяє їй досягти значних успіхів в одній або кількох видах діяльності.

Талант – високий рівень розвитку здібностей, насамперед, спеціальних. Це сукупність здібностей, що дають змогу отримати продукт діяльності, який вирізняється новизною, високим рівнем досконалості та суспільною значущістю.

Геніальність – найвищий рівень творчих виявів особистості, який втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства. Геній створює нову епоху в своїй царині знань.

Задатки є лише передумовою розвитку здібностей. Тільки своєчасний вияв і розвиток задатків людини приводить до формування у неї здібностей. Для цього найчастіше застосовують систематичні тренування, які передбачають активне включення особистості у діяльність.


Дайте визначення понять

Здібності, задатки, талант, обдарування, геніальність, загальні здібності, спеціальні здібності.


Джерела

[39,40,54,48,49,45,44, 14]


Виконайте завдання до питання 1

1.Які ознаки здібностей (легкість і швидкість засвоєння знань, вмінь і навичок, подолання несприятливих життєвих обставин; наявність глибокого інтересу до певної діяльності, високий ступінь творчості у діяльності; ранній прояв здібностей до певного виду діяльності) проявляються у таких прикладах?



  1. Софія Ковалевська, ще не знаючи перших чотирьох правил арифметики, розв’язувала задачі різними оригінальними способами. У віці десяти років вона засвоїла курс арифметики, що викладався в Празькому університеті. Потім швидко опанувала курс алгебри і взялася за вивчання вищої математики. Інтерес до алгебри був настільки великим, що вона навіть уночі вставала і вивчала матеріал. Зустрівши у курсі фізики тригонометричні поняття, Софія Ковалевська самостійно розібралася в них, у віці чотирнадцяти років, повторивши шлях відкриття тригонометрії.

  2. У 1969 році в Київському університеті найпопулярнішім серед кількох тисяч студентів був дванадцятирічний Сашко Дворак. Він успішно витримав конкурсні екзамени і вчився на І курсі механіко-математичного факультету.

Уже в чотири роки він множив, ділив, вилучав корені, все усно – писати ще не вмів. У школу він пішов у віці семи років, відразу в ІІ клас, де вчився тільки місяць, в ІІІ класі вчився, як всі. За VІ клас зразу здав екзамени. Середню школу закінчив за п’ять років з срібною медаллю.

2. Оберіть правильну відповідь. Обгрунтуйте свій вибір.

У сучасних визначеннях здібностей наголос робиться на тему, що вони:

а) передаються спадково;

б) являють собою здатність адаптуватися до оточуючого середовища;

в) в основному набуваються;


Виконайте завдання до питання 2

1.Намалюйте схему «Види здібностей».

2.Дайте характеристику кожному виду здібностей.

3.Які складові входять до структури здібностей? Запишіть.


Виконайте завдання до питання 3

1.Знайдіть притчу про «талант». Розкажіть її друзям. Поясніть її значення.

2.Запишіть у зошит імена людей, яких називають геніями. У чому значення для суспільства їх діяльності?
Дайте відповіді до питання 4

1.Спостерігаються випадки, коли дитина має всі умови для розвитку здібностей, рано виявляє задатки у певній області. Чи завжди задатки будуть розвиватися? Від яких факторів залежить розвиток здібностей.

2.У чому виражаються співвідношення здібностей та успішності навчання?

3.У чому виражаються особливості співвідношення темпераменту та успішності діяльності людини?


Питання та завдання для самоперевірки.

1.Дайте визначення здібностей.

2.Що таке задатки і яка їх роль у розвитку здібностей?

3.Назвіть загальні умови формування і розвитку здібностей. На підставі яких показників ми робимо висновки про здібності людини?

4.Які види здібностей ви знаєте?

5.Які здібності належать до загальних, які – до спеціальних?

6.У яких уміннях виявляється спеціальні здібності?

7.У чому виявляються індивідуальні відмінності у здібностях людей?

8.Що ви розумієте під обдарованістю, талановитістю, геніальністю?

ТЕМА 8. СПІЛКУВАННЯ

Практичне заняття № 1 . Загальна характеристика спілкування.

План

1.Загальне поняття про спілкування. Значення спілкування у розвиткові особистості.

2.Види спілкування.

3.Правила ефективного спілкування.


Основні теоретичні відомості

Спілкування притаманно всім живим істотам, але на рівні людини воно набуває удосконалених форм. У спілкуванні виділяються такі аспекти: зміст, мета, засоби.

Змістом спілкування може бути інформація, яка передається від однієї живої істоти іншій, відомості про внутрішній мотиваційний стан живої істоти.

Змістом спілкування може стати інформація про стан зовнішнього середовища, сигнали про небезпеку, про наявність позитивних або негативних біологічних факторів.

У людини зміст спілкування значно ширший, ніж у тварин. Люди обмінюються один з одним інформацією, яка несе відомості про світ, про набутий досвід, знання, уміння, навички. Людське спілкування багатопредметне, різноманітне за своїм внутрішнім змістом.

Спілкування є важливою духовною потребою особистості як суспільної істоти. Потреба людини у спілкуванні зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії у процесі діяльності.

Особливо велике значення для психічного розвитку дитини має його спілкування з дорослими на ранніх етапах онтогенезу. У цей час всі людські психічні та поведінкові якості вона набуває майже виключно через спілкування, тому що до початку підліткового віку дитина позбута здатності до самовиховання.

Психічний розвиток дитини починається з спілкування. Це перший вид соціальної активності, який виникає в онтогенезі і завдяки якому народжений малюк отримує необхідну для його індивідуального розвитку інформацію. Предметна діяльність, яка також виступає як засіб та умова психологічного розвитку, з’являється пізніше – на другому та третьому році життя.

У спілкуванні набувається основний життєвий досвід дитини. Інтенсивність спілкування, різноманітність його змісту, цілей та засобів є важливими факторами, які визначають розвиток дитини.

Різні види спілкування розвивають різні способи поведінки людини (особистісне, матеріальне, когнітивне, мотиваційне, соціальне, безпосереднє, опосередкове, невербальне).

Спілкування – явище глибоко соціальне, суб’єкти спілкування завжди постають як носії соціального досвіду.

Спілкування – різноманітні контакти між людьми, зумовлені потребами спільної діяльності (С. Максименко). Спілкування – багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформаціїєю, певну тактику, стратегію взаємодії, сприймання і розуміння суб’єктами спілкування один одного.

Особливість спілкування полягає у нерозривному зв’язку з діяльністю. Діяльність є основним середовищем і необхідною умовою виникнення й розвитку контактів між людьми, передавання необхідної інформації, взаєморозуміння та узгодження дій.

Мета спілкування – це те заради чого у людини виникає даний вид активності. У тварин метою спілкування може бути спонукання до певних дій, попередження про небезпеку. У людини кількість цілей спілкування збільшується:



    • передача та отримання знань пр світ;

    • навчання, виховання;

    • співвідношення дій у спільній діяльності.

У людини цілі спілкування є засобами задоволення багатьох різноманітних потреб: соціальних, культурних, пізнавальних, творчих, естетичних, потреб інтелектуального росту, морального розвитку.

Різновиди спілкування:

довготривале спілкування;

опосередковане спілкування;

за змістом : матеріальне, когнітивне, кондиційне, мотиваційне, діяльнісне.

За цілями: біологічне та соціальне.



Дати визначення понять

Спілкування, онтогенез, функції спілкування, опосередковане спілкування.



Джерела

[55,21,14,15,4,36,38]`


Виконайте завдання до питання 1
1.Запишіть, які потреби людини задовольняються за допомогою спілкування.

2.Дайте обґрунтовану відповідь: чи завжди обмін інформацією є спілкуванням?

3.Накресліть модель міжособистісного спілкування
Виконайте завдання до питання 2


      1. Складіть схему «Види спілкування».

      2. Дайте розгорнуту характеристику будь-якого з видів спілкування. Наведіть приклади такого виду спілкування в житті людини.

      3. За якими принципами спілкування поділяють за різновидами. Доведіть свою думку.



Виконайте завдання до питання 3


  1. За яких умов обмін інформацією набуває характеру спілкування? Які причини можуть стати перешкодою у цьому процесі ?

Складіть та запишіть перелік цих причин.

  1. Спілкуючись між собою, співрозмовники іноді не можуть дійти єдиної думки стосовно предмету спілкування. Визначте можливі причини, які можуть ускладнювати процес взаєморозуміння. Запишіть перелік цих причин.


Питання та завдання для самоперевірки

1.Чим обумовлена потреба у спілкуванні між людьми?

2.Яку роль спілкування відіграє у житті людини?

3.Яка роль спілкування у соціалізації індивіда?

4.Назвіть види спілкування.

5.Охарактеризуйте спілкування за засобами, що використовуються.

6. Назвіть умови ефективності спілкування.
Практичне заняття № 2 Функції та засоби спілкування

План


  1. Функції спілкування: комунікативна, перцептивна, інтерактивна.

  2. Вербальне спілкування, його особливості.

  3. Невербальне спілкування.


Основні теоретичні відомості

Спілкування – багатоплановий процес, в якому можливо виділити такі функції: комунікативну, інтерактивну, перцептивну.



Комунікативна функція – обмін інформацією між тими, хто спілкується. Вона має свої особливості.

1) Спілкування не можна розглядати, як відправлення інформації або як прийом її, тому що, на відміну від простого руху інформації, тут ми маємо справу зі стосунками двох індивідів, кожний є суб’єктом: взаємне інформування їх передбачає налагодження спільної діяльності. У комунікативному процесі відбувається не тільки “рух інформації”, але й активний обмін нею. Особливу роль для кожного учасника спілкування має значимість інформації за умови, що інформацію не просто прийнято, але й осмислено.

2) Характер обміну інформацією між людьми визначається тим, що через систему знань партнери можуть впливати один на одного. Обмін інформацією обов’язково передбачає вплив на партнера. Комунікативний вплив – психологічна дія однієї людини на іншу.

3) Комунікативний вплив як результат обміну інформацією можливий лише, коли обидва учасника спілкування володіють однією системою кодування. Люди можуть знати значення слова, але не завжди розуміють їх однаково. Л.С. Виготський відмічав: “Думка ніколи не дорівнює прямому значенню слова”.

4) В умовах людської комунікації можуть виникати специфічні комунікативні бар’єри, які носять соціальний та психологічний характер.

Інтерактивна функція спілкування – спілкування, яке пов’язано зі взаємодією людей під час їх спільної діяльності. Спілкування може бути кооперацією або конкуренцією. Спілкування відображає потреби спільної діяльності людей, воно передбачає певний результат – зміну поведінки та діяльності інших людей. Спілкування виступає як міжособистісне спілкування, сукупність зв’язків та взаємовпливів людей.

Спільна діяльність та спілкування проходять в умовах соціального контролю на основі соціальних норм, які прийняті в суспільстві.

Взаємодія людей відбувається ефективно, якщо їхня поведінка відповідає прийнятим зразкам, тим ролям, які грають співрозмовники.

Під роллю розуміється нормативно схвалений зразок поведінки, якого чекають від кожного, хто займає ту чи іншу соціальну позицію.

Така поведінка сприймається як специфічна у професійному плані – лікар, вчитель, інженер та віковому – дитина, дорослий. Взаємодія людей, які грають кілька ролей, регулюється рольовими очікуваннями.

Рольові очікування – це сподівання на таку поведінку іншої людини, яка відповідає її рольовому статусу. Відповідність поведінки людей взаємним очікуванням – це важлива умова успіху у спілкуванні, її кваліфікують як тактовну.



Перцептивна функція.

Важливо, як сприймається партнер по спілкуванню, зрозуміти, який у нього внутрішній світ. На основі зовнішнього боку поведінки, ми, за словами С.Рубінштейна, як би “читаємо” іншу людину, розшифровуємо значення її зовнішніх даних. Враження, які виникають при цьому, відіграють важливу регулятивну роль у спілкуванні, вони дають змогу скласти більш – менш об’єктивне враження про те, що становить собою партнер по спілкуванню, проникнути в його внутрішній світ, зрозуміти мотиви поведінки, оцінні ставлення до фактів дійсності.

Механізми міжособистісного сприймання: ідентифікація, рефлексія (інтерпретація), стереотипізація.

Ідентифікація – спосіб розуміння іншої людини через усвідомлюване чи неусвідомлюване уподібнення її самому суб’єкту, що пізнає. Партнер ставить себе на місце іншого.

Рефлексія – усвідомлення суб’єктом того, як його сприймає партнер по спілкуванню. Пояснення вчинків іншої людини, приписування їй ймовірних почуттів, намірів, думок називається інтерпретацією.

Стереотипізація – класифікація форм поведінки та інтерпретація їх причин через співвідношення із зразками, що відповідають соціальни стереотипам.

Стереотип – сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються як штампом.

Мова як засіб спілкування виникла і сформувалась історично, у процесі розвитку людського суспільства. Мова є засобом нагромадження та передавання суспільного досвіду.

Жести, міміка, інтонація, паузи, манери, зовнішність – невербальні засоби спілкування.
Дати визначення понять

Комунікативна, інтерактивна, перцептивна функція спілкування, вербальне, невербальне спілкування, ідентифікація, стереотипізація, рефлексія.



Джерела

[ 39,10,14,15,4,14,15]


Виконайте завдання до питання 1

1.Що означає комунікативна функція спілкування? Наведіть приклади.

2.У чому закладається сутність інтерактивної сторони спілкування? Наведіть приклади.

3.У яких випадках на етапі ідентифікації у процесі сприймання людини людиною формується адекватне уявлення про психічні особливості. Яким вимогам може задовольняти цей процес?

4.Чим обумовлюється помилки, які можуть виникти у процесі пізнання людини людиною на етапі інтерпретації?
Дайте відповіді до питання 2

1.Дайте характеристику поняттям «мова», «мовлення». Поясніть взаємозв’язок. Поясніть взаємозв'язок мови та мовлення.

2.Поясніть значення вербального спілкування для ефективності спілкування.

3.У визначенні мовлення вказують на функцію спілкування. А як це узгоджується з тим, що мовлення може бути внутрішнім?



Виконайте завдання до питання 3

1.Чи адекватно передає функцію невербального спілкування вираз «мова почуттів» ?

2.Складіть таблицю «Засоби невербального спілкування»

3.Що саме людина передає іншій людині за допомогою міміки, жестів? ?


Складіть перелік та запишіть.

4.Назвіть види невербального спілкування та основні правила культури вербальної та невербальної комунікації.

5. Визначте емоційний стан дитини за мімікою обличчя та запишіть результати у зошит. ( Використайте для цього набір фотографій «Атлас по психологии» М.В. Гамезо, И.А. Домашенко, М.: Педагогическое общество Риссии, - 2001.-с.203-209).

6.Майстерність спілкування створюється нюансами. Порівняйте ці фрази, спрямованість висловлювання(спрямованість: «я не хочу з тобою сваритись»):

а) «Потрібно навчитися на тебе не реагувати».

б) «Потрібно навчитися не реагувати на твої нападки».

в) «Потрібно навчитися не реагувати на твої зриви»

Яка з цих фраз найбільш конфліктна. Чому?


Питання та завдання для самоперевірки

1.Яка роль у спілкуванні належить невербальній комунікації?

2.У чому проявляться культура невербального спілкування?

3.Назвіть основні правила ефективності вербального спілкування?

4.Що означає кожна з функцій спілкування: комунікативна, інтерактивна, перцептивна?


Каталог: bitstream -> NAU
NAU -> Конспект лекцій з дисципліни «історія української культури»
NAU -> Конспект лекцій з дисципліни «Соціологія еліт»
NAU -> Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год
NAU -> Методичні рекомендації до семінарських занять, тематику домашніх завдань та понятійний апарат
NAU -> Система менеджменту якості робоча навчальна програма
NAU -> А. А. Заслужена, викладач актуальність формування компетентного філолога у системі вищої освіти швейцарської конфедерації
NAU -> Система менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни
NAU -> Методичні рекомендації до виконання контрольних робіт студентів усіх галузей знань І напрямів підготовки заочної форми навчання
NAU -> Теоретико-методологічні засади роботи 7
NAU -> Методичні рекомендації до проходження психолого-педагогічної практики Київ 2016 (076. 5)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconПерепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник
Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2003. 367 с
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconПрограма вступного іспиту до аспірантури за спеціальністю 19. 00. 01 Загальна психологія; історія психології Львів 2013
Програма призначена для абітурієнтів, що мають намір вступити в аспірантуру за спеціальністю 19. 00. 01 Загальна психологія; історія...
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconПрограма курсу Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з курсу «Психологія»
Методичний посібник побудовано за програмою «Психологія». 11 клас. Посібник крім теоретичного, вміщує великий обсяг практичного матеріалу,...
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconНавчальний посібник «Вікова І педагогічна психологія»
Ціальному працівнику. Його необхідність викликана відсутністю новітніх підручників українською мовою, які б враховували не лише світові,...
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconНавчальний посібник Київ 2002 вступ етнічна психологія наука про психічну своєрідність людей, які на
У нашій Вітчизні вона була приречена, як І багато при- родничих І гуманітарних дисциплін, таких, як генетика, психодіагности
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconЛіфарева Н. В. Психологія особистості: Навчальний посібник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2003. 240 с
Ерік Еріксон, Еріх Фромм І карен Хорні: егопсихологія та пов'язані з нею напрямки в теорії особистості
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconВпп. Ввс медична психологія
Медична психологія. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки психологія, спеціальністю психологія....
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconПроблема особистості
У психологічній спадщині в. В. Зеньковського спеціальність 19. 00. 01 загальна психологія, історія психології


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка