Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник


ТЕМА № 7. Психічні пізнавальні процеси. Пам'ять, увага



Сторінка9/9
Дата конвертації04.05.2017
Розмір1,86 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9
ТЕМА № 7. Психічні пізнавальні процеси. Пам'ять, увага.

Практичне заняття №1. Поняття про пам'ять

План

1. Пам'ять як психічний пізнавальний процес .

2. Характеристика процесів пам’яті.

3. Види пам’яті.

4. Індивідуальні особливості пам’яті.

5. Розвиток пам’яті. Методи ефективного запам’ятовування.


Основні теоретичні відомості

Психічний розвиток можливий тому, що людина може зберігати набутий досвід та знання.

Все, що людина пізнає, переживання, рухи, залишають в пам’яті слід, який може зберігатися досить довгий час та при певних умовах проявлятися знову та ставати предметом свідомості.

Тому, пам'ять – збереження, наступне впізнавання, відтворення слідів минулого досвіду.

«Пам'ять – закріплення , збереження в мозку того, що відбувалося, в минулому досвіді людини»

Фізіологічною основою пам'яті є утворення, збереження й актуалізація тимчасових нервових зв’язків у корі головного мозку.

Як протікають мнемічні процеси?

Людина деякі предмети впізнає, але можливо викликати у свідомості образ предмета, який сприймали раніше.

Процес відтворення образу предмету, який сприймався раніше, але зараз не сприймається називається відтворенням. Відтворюються не тільки предмети, але й думки, переживання, бажання, фантазії. Необхідною передумовою впізнання та відтворення є запам’ятовування, а потім - збереження.

Отже, пам'ять – складний психічний процес, який складається з кількох окремих процесів, пов’язаних один з одним: запам’ятовування, збереження, відтворення, забування.

Пам'ять необхідна людині: вона дозволяє накопичувати, зберігати, використовувати особистий життєвий досвід, в ній зберігаються знання та навички.

Ще Арістотель намагався вивести принципи за якими уявлення можуть пов’язуватися один з одним. Ці принципи назвали принципами асоціації:



  1. асоціація за суміжністю;

  2. асоціації за схожістю;

  3. асоціація за контрастом.

Явища та предмети дійсності запам’ятовуються та відтворюються не ізольовано один від одного, а у зв’язку (І.Сєченов відмічав: «групами чи рядами»). Відтворення одних тягне за собою відтворення інших, це обумовлено реальними об’єктивними зв’язками предметів та явищ. Під їх дією виникають тимчасові зв’язки в корі мозку – це є фізіологічна основа запам’ятовування та відтворення.

Вчення про асоціації отримало поширення в асоціативній психології: запам’ятовування розглядалось як утворення асоціацій, а відтворення як використання існуючих асоціацій. Особлива умова для утворення асоціацій – багаторазове повторення тих самих процесів у часі.

Існує кілька основних підходів до класифікації пам'яті. Як правило розглядають залежність характеристик пам'яті від особливостей діяльності по запам’ятовуванню та відтворенню. Види пам'яті виділяються за 3 критеріями:


  1. за характером психічної активності, яка переважає в діяльності пам'ять буває: рухова, емоційна, образна, словесно-логічна;

  2. за характером цілей діяльності: мимовільна, довільна;

  3. за тривалістю закріплення та збереження матеріалу: короткочасна, довготривала, оперативна;

Ця класифікація запропонована П.П.Блонським.

Основними характеристиками пам'яті є:



  • обсяг;

  • швидкість;

  • точність відтворення;

  • тривалість збереження інформації;

  • готовність до використання збереженої інформації.


Дайте визначення понять

Пам'ять, запам’ятовування, збереження, відтворення, забування, образна пам'ять, словесно - логічна пам'ять, емоційна пам'ять, короткочасна, довготривала пам'ять, оперативна, рухова пам’ять



Джерела

[10,16,37,31,27,47,48,42,43,46]



Виконайте завдання до питання 1

1. Яке з наведених визначень пам’яті є правильним:

а) пам'ять - це збереження раніше набутих вражень;

б) пам'ять - психічний процес використання раніше набутого досвіду у практичній діяльності;

в) пам'ять - заснована на відчуттях і сприйманнях здатність людини збагачувати свій досвід;

г) пам'ять - це здатність нервової системи зберігати і відтворювати досвід.



Виконайте завдання до питання 2

1. Нижче описано дії людини, що характеризують різні процеси пам’яті. Визначте, який процес пам’яті (запам’ятовування, збереження, відтворення, впізнавання) проявляється в описаних діях.

а) Учень викладає матеріал з історії, заданий тиждень тому, і відтворює 70% змісту підручника. Той самий матеріал через місяць він відтворює лише на 45%.

б) На екзамені з математики учень довгий час ніяк не міг відтворити необхідну формулу. Варто було вчителеві показати йому тільки частину формули, як він безпомилково визначив: «Це формула бінома Ньютона».



Виконайте завдання до питання 3

1. У якому з наведених рядів дано правильну класифікацію видів пам’яті за змістом запам’ятовуваного:

а) образна, рухова, словесно-логічна, емоційна.

б) образна, рухова, зорова, словесно-логічна, емоційна;

в) слухова, дотикова, образна, рухова, словесно-логічна, емоційна;

г) образна, рухова, словесно - логічна, довільна.

2. Риси якого виду пам’яті переважають у людини, що займається художньою діяльністю :

а) словесно - абстрактного;

б) наочно-образного;

в) рухового, довільного.

3. Досвідчені викладачі знають: якщо школяр чи студент вивчає матеріал лише для того, щоб добре відповісти на занятті або щоб скласти екзамен, він його швидко забуває. Які психологічні механізми зумовлюють таке забування? Як боротися з таким явищем?

4. У телесеріалі "Сімнадцять миттєвостей весни" за сценарієм Ю.Семенова є епізод розмови Штірліца (радянського розвідника Ісаєва) з гестапівцем, яку він завів, щоб дізнатися про долю своєї радистки Каті. Після завершення розмови він раптом попросив у гестапівця пігулки від головного болю. Авторський текст пояснює, що розвідник зробив це навмисне, бо знав: кінець розмови запам'ятовується краще, ніж його середина. Якби шеф гестапо Мюллер поцікався причиною появи Штірліца в кабінеті свого співробітника, той напевно згадав би саме про ліки. Яку психологічну закономірність врахував розвідник?


Який механізм її дії?
Виконайте завдання до питання 4

1. З досвіду відомо, що під час хвилювання людина може забути те, що раніше запам’ятовувала. Яке фізіологічне пояснення можливо дати цьому явищу?

2. Багато людей для кращого запам’ятовування використовують короткі записи. Чому такий прийом сприяє кращому запам’ятовуванню?

Виконайте завдання до питання 5

Проведіть разом з друзями дослідження.



Мета: роль осмисленого сприймання у запам’ятовуванні.

Інструкція: необхідно запам’ятати 14 пар слів, так щоб при повторному читання першого слова пари піддослідний міг записати друге слово пари. Спочатку ведучий читає першу серію, потім другу. Слова першої пари мають логічний зв'язок, слова другої серії не мають логічного зв’язку

1 серія

1. Лист-зелений,

2. ніж-різати,

3. курка-яйце,

4. сонце-місяць,

5. теорія-практика,

6. блискавка- грім,

7. тонкий- товстий,

8. книга-читати,

9. вікно-двері,

10. сокира-рубати,

11. холодно-тепло,

12.пошта-лист,

13.дим-пожежа,

14.банк-гроші.
2 серія

1. Яблуко - небо,

2. булка - кисіль,

3. очі - виделка,

4. годинник - озеро,

5. аудиторія - ластівка,

6. поле - театр,

7. фарби - туман,

8. роман - корінь,

9. залізо - волосся,

10. перо - вода,

11. цукор - капелюх,

12. лялька - стеля,

13. жук - крісло,

14. лист - рак.

Дані дослідження занесіть у таблицю і зробіть висновок, який матеріал краще запам’ятовується:




Обсяг смислової пам’яті

Обсяг механічної пам’яті

Кількість слів першої серії

Кількість запам’ятованих слів

Кількість слів другої серії

Кількість запам’ятованих слів














Питання та завдання для самоперевірки

1. Дайте характеристику важливих особливостей пам’яті, як пізнавального процесу.

2. Яка роль пам’яті у психічному житті людини?

3. За яким принципом пам'ять поділяють на види?

4. У чому різниця між короткочасною та оперативною пам’яттю ?

5. У чому проявляється різниця образів пам’яті від образів сприймання?

6. У чому проявляється індивідуальні особливості пам’яті?
Практичне заняття № 2. Поняття про увагу

План

1. Поняття про увагу.

2. Фізіологічні основи уваги.

3. Різновиди уваги.

4. Основні властивості уваги.

5.Значення уваги у житті людини. Розвиток уваги.


Основні теоретичні відомості

Психічна діяльність неможлива без зосередження людини на тому, що вона робить.

Увага – один з пізнавальних процесів людини. Одні вчені вважають, що незалежного процесу уваги не існує, вона виступає як бік, момент будь-якого психічного процесу або діяльності людини. Інші вважають, що увага являє собою незалежний психічний стан людини, специфічний внутрішній процес, який має свої особливості, які не зводяться до характеристики інших пізнавальних процесів.

Прибічники останньої точки зору вказують на те, що у мозку людини можна виявити та виділити особливого роду структури, які пов’язані саме з увагою, анатомічно та фізіологічно автономні від тих, які забезпечують функціонування інших пізнавальних процесів.

Дійсно увага займає особливе місце серед феноменів психології. Вона включена у всі психічні процеси, виступає як їх необхідний момент, відокремити увагу від них та вивчати в “чистому” вигляді. З явищем уваги ми маємо справу лише тоді, коли розглянемо динаміку пізнавальних процесів та особливості різних психічних станів людини. Кожного разу, коли ми намагаємося виділити “матерію” уваги, відволікаючись від всього змісту інших психічних процесів, вона немов би зникає.

Але неможливо не бачити й особливостей уваги. Перш за все – це наявність в процесі уваги таких характеристик як об’єм, концентрація, переключення та інші, які можливо спостерігати, виміряти та які не відносяться до інших пізнавальних процесів.

Правильне розв’язання цієї проблеми є в тому, щоб поєднати та врахувати обидві точки зору, тобто побачити в процесі уваги і бік процесів та явищ інших пізнавальних процесів і самостійний, незалежний процес.

Увага виражає специфічну особливість процесів, направленість яких регулюється діяльністю, в яку вони включені.

Оскільки в увазі виражається відношення особистості до об’єкту, на який націлена її свідомість, значимість цього об’єкту для особистості має основне значення для привернення до нього уваги.

Вирішальне значення має не стільки сила чи інтенсивність подразника, скільки відносна значимість даного об’єкту для суб’єкта. Зосереджені на справі, ми не звертаємо уваги на сильні подразнення, які не мають відношення до того, чим ми зайняті – на сильні шуми, але маленька деталь, яка має відношення до того, чим ми зайняті та являє для нас інтерес, забере нашу увагу. Закономірність уваги – вибірковість.

Наприклад, дитина, яка захоплена малюванням. Вона цілком поринула в свою роботу зосередилась на ній: думає який колір обрати, як розташувати предмети. При цьому вона може не чути що говорять дорослі, не відзиватися якщо його покличуть. У такому випадку говорять, що вона зосередила увагу на тому, що робить, що вона звертає увагу на ті чи інші предмети, займається ними, вона відволікається від решти подразників.

В кожний окремий момент свідомість людини направлена на ті предмети та явища, які являються для нього найбільш важливими.

Увага є більшою мірою функцією інтересу. Вона тому пов’язана з потребами особистості, її бажаннями, прагненням, загальною направленістю, а також цілями, які вона собі ставить.

Отже увага – особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на значущих для особистості предметах та явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Увагу викликають не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти. Цю здатність називають уважністю. Вона є характерологічною властивістю особистості, завдяки їй людина володіє власною увагою, а тому своєчасно й активно може зосередитися. Недостатній розвиток уважності виявляється в розсіяності та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямувати й підтримати свою увагу у процесі діяльності внутрішніми засобами.

Увага тісно пов’язана з діяльністю, значною мірою зумовлюється відносинами між спрямованістю діяльності, в яку включена людина, і спрямованістю її психічних процесів.

Фізіологічним підґрунтям уваги є збудження, що виникає в корі великих півкуль головного мозку під впливом подразників, які на нас діють.

У процесі діяльності під впливом зовнішніх та внутрішніх подразнень у відповідних ділянках кори великих півкуль головного мозку виникають більш-менш стійкі збудження, вони викликають гальмування слабких збуджень, що виникають в інших ділянках кори великих півкуль.

У зв’язку зі зміною характеру і сили подразнень осереддя збудження може переміщуватися з одних ділянок кори великих півкуль головного мозку в інші – це призводить до зміни спрямованості уваги. «Світла пляма пересувається по всій поверхні півкуль», - писав І.Павлов.

Олексій Олексійович Ухтомський вченням про домінанту зробив вагомий внесок у з’ясування фізіологічного підґрунтя уваги.

Терміном «домінанта» Ухтомський називає «домінуючий очаг збудження». Серед багатьох збуджень, що виникають одночасно в корі головного мозку, одне є домінуючим, що й становить собою фізіологічне підґрунтя свідомих процесів уваги. Інші збудження при цьому гальмуються, слабшають, їх Ухтомський назвав субдомінантними.

Домінанта не тільки гальмує субдомінантні збудження, але й посилюється за їх рахунок (правило підкріплення домінанти).

Співвідношення між домінантою та субдомінантною не є постійним. Домінантне збудження залишається домінуючим доти, поки якась субдомінанта не стане більш інтенсивною, ніж сила домінанти. Тоді субдомінанта стає домінантою, а домінанта – субдомінантою.

Кожна зміна домінанти викликає зміну установок, в психологічному плані зміна домінанти виявляється в переключенні уваги.

У діяльності нервової системи важко уявити цілком без- домінантний стан. Людина завжди буває до чогось уважною. У стані уваги людина відповідно напружує м’язи, має своєрідний образ обличчя, особливі рухи, в органах чуття при цьому настає сенсибілізація, тобто підвищення чутливості до зовнішніх подразників, або знижується чутливість до останніх, якщо людина зосереджується на внутрішній діяльності, на власних психічних станах. При цьому змінюється кровообіг, серцебиття.

Взаємодія процесів збудження та гальмування у корі великих півкуль головного мозку пояснює низку властивостей уваги.

Розподіл уваги пояснюється тим, що звична діяльність може здійснюватися й тими ділянками кори, що певною мірою перебувають у стані гальмування.

Переведення (переключення) уваги з одного об’єкта на інший пояснюється переміщенням оптимального збудження з однієї кори на іншу у зв’язку з виникненням нового подразнення.

За своїм походженням та способам проявлення існують два основних види уваги: мимовільна увага та довільна увага.

Мимовільна увага – найбільш простий та генетично вихідний вид уваги, її називають пасивною, вимушеною, тому що вона виникає та підтримується незалежно від цілей, які стоять перед людиною. Діяльність захоплює людину з причини зацікавленості, раптовості.

Ми почули по радіо цікаву новину, залишаємо роботу та починаємо прислуховуватись. Виникнення мимовільної уваги пов’язане з разними фізичними, психофізіологічними та психічними причинами. Вони пов’язані між собою.



Фізіологічним підґрунтям мимовільної уваги є безумовно-рефлекторна орієнтувальна діяльність. Нейрофізіологічним її механізмом є збудження, що надходять до кори з підкоркових ділянок великих півкуль головного мозку.

Отже, мимовільна увага виникає тоді, коли сила сторонніх подразників перевищує силу усвідомлюваних діючих збуджень, коли субдомінантні збудження за певних умов, за певних обставин стають інтенсивнішими порівняно з тими, що домінують у цей момент.



Довільна увага – свідомо спрямоване зосередження особистості на явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Основним компонентом довільної уваги є воля. Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисципліна розумової діяльності, здатність боротися зі сторонніми відволіканнями.

Фізіологічним підґрунтям довільної уваги є умовно-рефлекторна діяльність, здатність гальмувати непотрібні рухи та дії.



Післядовільна увага. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність викликає певний інтерес до неї, захоплює виконавця, увага набирає ознак мимовільного зосередження. Тому післядовільну увагу називають ще другою мимовільною увагою. У ній напруження волі слабшає, а інтенсивність уваги не зменшується, залишаючись на рівні довільної уваги.

Увага означає зв'язок свідомості з певним об’єктом, зосередженість на ньому. Особливості цієї зосередженості визначають основні властивості уваги. До них відносять:

стійкість;

концентрація (зосередженість);

розподіл;

переключення;

обсяг.

Концентрація (зосередженість) – центральна особливість уваги. Вона виявляється в мірі інтенсивності зосередження на об’єктах, що є предметом розумової або фізичної діяльності.



Концентрація уваги залежить від змісту діяльності, міри інтересу до неї та від індивідуальних особливостей людини – її вміння, звички зосереджуватися.

Зосередження уваги тісно пов’язана зі стійкістю уваги. Стійкість уваги характеризується тривалістю зосередження на об’єктах діяльності. Суттєвою умовою стійкості уваги є можливість розкрити у предметі, на якому ми зосередилися, нові сторони й зв’язки.



Розсіяність - негативна особливість уваги, яка зумовлюється ослабленням сили зосередженості. Фізіологічним підґрунтям її є слабкість збудження в ділянках кори головного мозку. Людина постійно відволікається, увага швидко переходить з предмета на предмет, їм важко зосередитись на чомусь одному тривалий час.

Відволікання уваги не слід плутати з її переключенням - це навмисне її перенесення з одного предмета на інший, якщо цього потребує діяльність.

Здатність до переключення означає гнучкість уваги – дуже важлива й потрібна якість. Переключення уваги в складній та швидко змінній ситуації означає здатність швидко орієнтуватися.

Під обсягом уваги розуміють кількість об’єктів, які можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою.

З об’ємом уваги тісно пов'язаний розподіл її. Він виявляється в тому, що людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності. Можна, наприклад, слухати пояснення й записувати, виконувати певне завдання й слухати радіо.

Передумова такого переключення полягає в тому, що одна дія – звична, виконується автоматично, а інша – за участю свідомості.

Особливості виявлення властивостей уваги залежить від стану, інтенсивності, спрямованості та мотивації як пізнавальної, так і емоційно-вольової діяльності.

Дайте визначення понять

Увага, уважність, домінанта, довільна увага, мимовільна увага, об’єм уваги, стійкість уваги, розподіл уваги, переключення уваги, розсіяність.



Джерела

[ 44,34,10,14,15,33,23,24,26]

Дайте відповіді на тестові завдання до питання 1

Серед поданих нижче відповідей на запитання знайдіть одну правильну.

1. Вкажіть, яке з наведених визначень уваги є правильним і повним:

а) увага – це форма психічної діяльності, що виникає при дії об’єкта на органи чуття;

б) увага являє собою вибіркове сприймання об’єктів;

в) увага - форма психічної діяльності людини, виявляється у скерованості і зосередженості її свідомості на певних об’єктах;

г) увага - це установка аналізатора на подразник.

2. У якому рядку всі перелічені властивості подразників сприяють приверненню до них уваги:

а) раптовість, сила, тривалість, нерухомість;

б) сила, контраст з фоном, нерухомість, раптовість;

в) сила, монотонність, раптовість, зміна положення у просторі;

г) раптовість, сила, зміна у просторі, контраст з фоном.

3. Яка діяльність вимагає від людини більших зусиль на підтримання уваги:

а) цікава діяльність, що скеровується віддаленою метою;

б) нецікава діяльність, що скеровується близькою метою;

в) нецікава діяльність, що скеровується віддаленою метою.



Виконайте завдання до питання 2

1. Запишіть особливості фізіологічної основи уваги: осередок оптимального збудження, поняття про домінанту.

2. Намалюйте схематично фізіологічний механізм уваги.

3. Яким фізіологічним механізмом можна пояснити стан учнів?

Учитель математики настільки глибоко захопив увагу учнів, пояснюючи нову теорему, що ніхто з них не почув дзвінка з уроку.

Виконайте завдання до питання 3

1. Про який вид уваги йдеться у тексті?

Цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисципліна розумової діяльності, здатність боротися зі сторонніми відволіканнями.

2. Поясніть, чому післядовільну увагу називають вторинною мимовільною увагою?

3. Наведіть приклади зовнішньої та внутрішньої уваги.

Виконайте завдання до питання 4

1. Спостерігайте за собою та напишіть невеличке оповідання «Моя пам’ять».

2. Що ви запам’ятали на шляху з дому до університету. Як ви думаєте чому запам’яталося саме це?

3.Серед поданих нижче відповідей на запитання знайдіть правильну:

1) Здатність людини тривалий час зосереджуватися на об’єкті називається:

а) коливанням уваги;

б) стійкістю уваги;

в) обсягом уваги;

г) концентрацією уваги.

2) Здатність людини довільно змінювати спрямованість своєї діяльності називається:

а) розподілом уваги;

б) переключанням уваги;

в) обсягом уваги;

г) коливанням уваги.



Виконайте завдання до питання 5

1. Проведіть з друзями гру, яка розвиває увагу.

Розділіться на дві команди, оберіть ведучого гри. Кожна команда розкладає 10-15 предметів (олівці, годинники, камінці, квіти, клаптики паперу та ін.), і накриває їх хусткою. Ведучій перевіряє ці групи предметів.

Учасники кожної команди по черзі підходять до «бази» іншої команди. Ведучий знімає хустину, показує предмети і відразу закриває їх. Учасник має перерахувати, що побачив та описати кожний предмет детально (розмір, колір). Потім для порівняння обидві групи предметів відкриваються та разом встановлюються особиста та командна перемога.

2.Використовуйте такий прийом: візьміть за правило кожного дня відповісти на питання «Скільки сходинок?», «Скільки аудиторій на поверсі?», «Скільки вікон у кабінеті?» і т.д.
Питання та завдання для самоперевірки

1. У чому проявляється увага?

2.Який фізіологічний механізм уваги?

3. Що є джерелом уваги людини у діяльності?

4. Як між собою пов’язані увага і діяльність людини?

5. Які види уваги ви знаєте, у чому їх сутність?

6. Назвіть основні властивості уваги.

7. Які прийоми розвивають увагу людини?

.

Список джерел
1.Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. – 2-е узд. – СПб.: Изд.дом «Питер», 2001.-263с.

2.Ананьев Б.Г. Теория ощущений.-М.,1996

3.Ананьев. Б.Г. О проблемах современного человекознания.-М.: Наука,1977.

4. Андреева Г. М. Социальная психология. 2-е изд.- М., 1998.

5.Балабанов Л.М. Категория нормы в психологии студенческого возраста.- Харьков: Консум, 1999.

6.Бодалев А.А. Психология личности. Москва

7.Виготский Л.С. Психология. М: Изд-во ЭКСМО-Пресс,2000 (Серия «Мир психологии»).

8.Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка, Київ, 1976.

9.Выготский Л. С. Мышление и речь // Собр. сочинений: в6т. М., Педагогика, 1992.

10.Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. М.: педагогическое общество России, 2002

11.Гиппенрейтер Ю.Б. Психология ощущений и восприятий. – М, 2002

12.Гичан И.С. Основы психологии и педагогики – К.:КМУГА, 1998

13.Донцов А.И. Психология колектива.-М.,1984

14.Загальна психологія – К.: Правда Ярославичів, 1997

15.Загальна психологія. Курс лекцій. / О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін. – К., 1997.

16.Загальна психологія. Навч. посібн./ О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К.: А П Н, 1999

17.Загальна психологія: Навчальний посібник/За ред.. О.Скрипченко, Л.Долинської та ін.. – К.:»А.П.Н.», 202.

18.Изард К. Э. Эмоции человека.-М., Изд-во Моск. Ун-та,1980

19.История зарубежной психологии (30 – 60-е годы ХХ века) Москва, 1986

20.Коломинський Я.Л. Психология взаимоотношения в малых группах. Минс:Изд-во Белорусск. Ун-та 1975.

21.Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості. Київ, 1989р.

22.Леонтьев А. А. Психология общения.- Тарту,1973.

23.Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. Москва Политиздат, 1997.

24.М’ясоїд П.А. Загальна психологія – К., Вища школа, 2004

25.Максименко С. Д. Соловієнко В. О. Загальна психологія.-Київ, 2000.

26.Максименко С.Д. Общая психология. – М.: «Рефл-бук», 1999

27.Максименко С.Д. Основи генетичної психології.-К.,Перспектива,1998, С.220

28.Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. Київ, 1998р.

29.Маноха І. П. Витоки волі. Боротьба мотивів і вольовий акт. Формування та розвиток вольових процесів // Основи психології/ Під ред. О. В. Киричука, В. О. Роменця.- К., 1995

30.Немов Р.С. Психология – М.:Просвещение,1990

31.Основи загальної психології./За ред. С.Д. Максименко, К., НПУ ’’Перспектива’’,1998.

32.Петровский А. В., Ярошевский М.Г. Психология.-М., 2005

33.Петровский А.В. Введение в психологию. – Москва: Издательский центр «Академия», 1995.

34.Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология. – М , 2005р

35.Практикум з загальної психології/за ред.. Т.Г.Панукової. – К., 2000.

36.Психология и педагогика/ Сост. и отв. ред. А.А.Радугин.-М.:Из-во «Центр»,1996.

37.Психология воспитания/под. ред.. В.А. Петровского, Москва 1995.

38. Психологія / За ред Г. С. Костюка.- К., Радянська школа, 1968.

39.Психологія за наук. ред. Винославської О.В. – Київ, «Інкос», 2005.

40.Психологія та педагогіка: Навчальний посібник/А.А.Колесніченко, М.В.Артюшина, О.М.Котикова та ін.. За заг. ред..А.А.Колесніченко.- К.:КНЕУ, 2008.- 408с.

41.Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч.-метод.посіб. для самост. вивч. дисципліни/ В.А.Козаков, М.В.Артюшина, О.М.Котикова та ін.; За заг. ред. В.А.Козакова.- К.: КНЕУ, 2003.

42.Психологія. Навчальний посібник.-К.:Фірма «ІНКОС», 2005.

43.Психологія. Підручник для педагогічних вузів. / Під. ред. Г. С. Костюка.-Вид. 3-с, доповнене.- К., “Радянська школа”, 1968

44.Психологія/ За ред. Ю. Л. Трофімова, К., «Либідь»,2005

45.Психологія: Навч. Посіб / О.В. Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнецов, В.Л. Зливков та ін.; За наук. ред. О.В Винославської.-Київ:Фірма ‘’Інкос’’,2005.

46.Психологія: Підручник /Ю.Л. Гончарук та ін.; за ред.. Ю.Л. Трофімова – К.:Либідь, 1999.

47.Психологія: Підручник/Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончар та ін.; за ред.. Ю.Л.Трофімова.-К.: Либідь, 1999 .

48.Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1989.

49.Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии – СПб.: Издательство «Питер», 2000.

50.Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2т – Т.І. – М., 1989 .

51.Скороходова О.И. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир. – М.: Педагогика, 1972

52.Фрейд З. Психология бессознательного: Сборник призведений. Москва, 1989г.

53.Френкл В. Человек в поисках смысла. Москва, 1989

54.Хрестоматия по ощущению и восприятию. – М., 1975

55.Хрестоматия по психологии. Составил В.В.Мироненко, под. ред.. А.В. Петровского. Статья А.Н.Леонтьев «Понятие отражения и его значение для психологии» - Москва: Просвещение, 1987

56.Чмут Т. К. Культура спілкування. - Навчальний посібник для студентів і викладачів вищих навчальних закладів. - Хмельницький 1996..

57.Шиффман Х. Ощущение и восприятие.- С.Пб., 2003

58.Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. Москва, 1989.







Каталог: bitstream -> NAU
NAU -> Конспект лекцій з дисципліни «історія української культури»
NAU -> Конспект лекцій з дисципліни «Соціологія еліт»
NAU -> Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год
NAU -> Методичні рекомендації до семінарських занять, тематику домашніх завдань та понятійний апарат
NAU -> Система менеджменту якості робоча навчальна програма
NAU -> А. А. Заслужена, викладач актуальність формування компетентного філолога у системі вищої освіти швейцарської конфедерації
NAU -> Система менеджменту якості навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни
NAU -> Методичні рекомендації до виконання контрольних робіт студентів усіх галузей знань І напрямів підготовки заочної форми навчання
NAU -> Теоретико-методологічні засади роботи 7
NAU -> Методичні рекомендації до проходження психолого-педагогічної практики Київ 2016 (076. 5)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconПерепелюк Володимир Григорович Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник
Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2003. 367 с
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconПрограма вступного іспиту до аспірантури за спеціальністю 19. 00. 01 Загальна психологія; історія психології Львів 2013
Програма призначена для абітурієнтів, що мають намір вступити в аспірантуру за спеціальністю 19. 00. 01 Загальна психологія; історія...
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconПрограма курсу Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з курсу «Психологія»
Методичний посібник побудовано за програмою «Психологія». 11 клас. Посібник крім теоретичного, вміщує великий обсяг практичного матеріалу,...
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Навчальний посібник / За ред. С.І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк. Харків: нту «хпі», 2007. 331 с
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconНавчальний посібник «Вікова І педагогічна психологія»
Ціальному працівнику. Його необхідність викликана відсутністю новітніх підручників українською мовою, які б враховували не лише світові,...
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconНавчальний посібник Київ 2002 вступ етнічна психологія наука про психічну своєрідність людей, які на
У нашій Вітчизні вона була приречена, як І багато при- родничих І гуманітарних дисциплін, таких, як генетика, психодіагности
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconЛіфарева Н. В. Психологія особистості: Навчальний посібник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2003. 240 с
Ерік Еріксон, Еріх Фромм І карен Хорні: егопсихологія та пов'язані з нею напрямки в теорії особистості
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconВпп. Ввс медична психологія
Медична психологія. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки психологія, спеціальністю психологія....
Л. В. Бондар Загальна психологія Навчальний посібник iconПроблема особистості
У психологічній спадщині в. В. Зеньковського спеціальність 19. 00. 01 загальна психологія, історія психології


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка