Лекція №12 Функціональний аналіз біологічно активних сполук доц., к фарм н. Поляк О. Б



Сторінка9/9
Дата конвертації16.02.2018
Розмір445 b.
ТипЛекція
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Комплексні солі з кобальтом також утворюють алкалоїди пуринового ряду – теобромін і теофілін:

  • Досить часто для ідентифікації сполук, що містять імідну групу, застосовують реакції з солями арґентуму (наприклад, для ідентифікації рибофлавіну, теофіліну, теоброміну).



  • в) Реакція з реактивом Мілона. (Реактив містить меркурій нітрат). Барбітурати розчиняють в ацетоні і додають реактив Мілона – утворюється білий осад, розчинний при нагріванні (барбітал, фенобарбітал), інші барбітурати утворюють не розчинні осади.

    • в) Реакція з реактивом Мілона. (Реактив містить меркурій нітрат). Барбітурати розчиняють в ацетоні і додають реактив Мілона – утворюється білий осад, розчинний при нагріванні (барбітал, фенобарбітал), інші барбітурати утворюють не розчинні осади.

    • г) Одержання п-нітробензоїлпохідних, які мають різну температуру плавлення. До розчину барбітуратів в розчині калій карбонату додають п-нітробензоїлхлорид – випадає осад, який перекристалізовують і визначають температуру плавлення. Реакція можливо протікає за схемою:

    • д) Сплавлення з СаО або МgО. Препарат змішують в фарфоровій чашці з оксидом магнію або кальцію і нагрівають на пальнику. Утворюється червоно-коричневе забарвлення. Цю реакцію дають всі барбітурати, за винятком фенобарбіталу.



    е) Реакція з п-диметиламінобензальдегідом. При дії на барбітурати в конц. H2SO4 п-диметиламінобензальдегідом з’являється різне забарвлення залежно від будови барбітуратів:

    • е) Реакція з п-диметиламінобензальдегідом. При дії на барбітурати в конц. H2SO4 п-диметиламінобензальдегідом з’являється різне забарвлення залежно від будови барбітуратів:

    • Червоне забарвлення відразу ж з зеленою флуоресценцією – етамінал-натрію, через 2 хв – барбаміл і барбітал. Фенобарбітал цієї реакції не дає. Ця реакція характерна для рухомого атому гідрогену імідної групи. ЇЇ дають також сульфамідні препарати, але в інших умовах.



    3. Гідразини, гідразиди, гідразони

    • 3. Гідразини, гідразиди, гідразони

    • Гідразини – сполуки, у яких один із атомів гідрогену молекули гідразину заміщено на алкільний або арильний радикал:

    • R-NH-NH2.

    • До гідразидів відносять сполуки, у яких один із атомів гідрогену в молекулі гідразину заміщено на залишок карбонової кислоти:

    • де R1 = H; Alk; Ar.

    • Гідразони – продукти конденсації гідразинів або гідразидів з альдегідами або кетонами, у яких два атоми гідрогену при одному з атомів нітрогену заміщено на залишок альдегіду або кетону:

    • де R1 = H; Alk; Ar; Acyl.



    а) Реакції на наявність гідразину. Залишок гідразину надає гідразинам і гідразидам відновних властивостей. Реакції віднов-лення Ag+ до вільного срібла, відновлення купруму в реактиві Фелінга. Залишок гідразину окислюється до вільного азоту:

    • а) Реакції на наявність гідразину. Залишок гідразину надає гідразинам і гідразидам відновних властивостей. Реакції віднов-лення Ag+ до вільного срібла, відновлення купруму в реактиві Фелінга. Залишок гідразину окислюється до вільного азоту:

    • б) Реакції на амідну групу. Гідразидну групу можна розглядати як окремий випадок амідів. За рахунок утворення імідольної форми гідразиди дають комплексні солі з іонами важких металів – арґентуму або купруму(ІІ). При подальшому нагріванні відбувається окиснення гідразину і відновлення іонів арґентуму до металічного срібла, а іонів купруму(ІІ) – до купрум(І) оксиду.



    в) Реакції з альдегідами. Якщо альдегіди ідентифікують за реакцією утворення гідразонів з гідразином, то так само гідразини і гідразиди ідентифікують за реакцією з альдегідами:

    • в) Реакції з альдегідами. Якщо альдегіди ідентифікують за реакцією утворення гідразонів з гідразином, то так само гідразини і гідразиди ідентифікують за реакцією з альдегідами:

    • безпосередньо:

    • Після відповідного гідролізу:



    г) Реакція з 1,4-нафтохіноном або бензохіноном. Використовується для відкриття ізоніазиду:

    • г) Реакція з 1,4-нафтохіноном або бензохіноном. Використовується для відкриття ізоніазиду:

    • Дану реакцію дають після нагрівання з розведеною HCl і інші сполуки з гідразидною групою.

    • д) Реакція гідролізу. Для ідентифікації гідразонів застосовують реакцію гідролізу, під час якої утворюється відповідний альдегід, який можна ідентифікувати за характерним запахом:



    ХІ. ВИЯВЛЕННЯ ФЕНІЛЬНОГО РАДИКАЛА І ПІРИДИНОВОГО ЦИКЛУ

    • 1. Реакція нітрування

    • Наявність фенольного радикалу може бути встановлено реакцією нітрування бензенового циклу. Нітрогрупу можна відновити до аміногрупи, а потім провести реакцію утворення азобарвника.

    • 2. Реакції галогенування

    • Утворення йод- і бромпохідних в результаті дії на бензенове кільце розчину йоду або йодмонохлориду, або бромної води.

    • 3. Реакція Цінке

    • Для похідних піридину, у

    • яких вільне α,α’-положення,

    • проводять реакцію

    • утворення поліметинової

    • основи з 2,4-динітрохлор-

    • бензолом (глутаконового

    • альдегіду буро-

    • червоного кольору):



    Поліметинові основи утворюються і при використанні таких реагентів, як брому тіоціанат (роданбромідний реактив), хлору тіоціанат, брому ціанід, хлороформ, хлоралгідрат. У присутності зазначених реагентів у лужному середовищі відбувається розмикання піридинового циклу й утворюється глутаконовий альдегід. При подальшому додаванні первинних ароматичних амінів (анілін, прокаїн, сульфацил-натрій) відбувається їх конденсація з глутаконовим альдегідом і утворюються основи Шиффа, забарвлені в жовтий, оранжевий або червоний колір:

    • Поліметинові основи утворюються і при використанні таких реагентів, як брому тіоціанат (роданбромідний реактив), хлору тіоціанат, брому ціанід, хлороформ, хлоралгідрат. У присутності зазначених реагентів у лужному середовищі відбувається розмикання піридинового циклу й утворюється глутаконовий альдегід. При подальшому додаванні первинних ароматичних амінів (анілін, прокаїн, сульфацил-натрій) відбувається їх конденсація з глутаконовим альдегідом і утворюються основи Шиффа, забарвлені в жовтий, оранжевий або червоний колір:



    4. Реакція піролізу

    • 4. Реакція піролізу

    • При нагріванні нікотинової кислоти, її солей, нікотинаміду з безводним натрій карбонатом відчувається запах піридину (див. розділ IV.4).

    • 5. Реакція з розчинами купрум сульфату і амоній тіоціанату - виникає зелене забарвлення:

    • 6. Реакції з загальноалкалоїдними осадовими реактивами

    • Реакція на гетероциклічний третинний амін – утворюються осади різного кольору.



    ХІІ. ВИЯВЛЕННЯ α-КЕТОЛЬНОЇ ГРУПИ

    • α-Кетольна група володіє відновними властивостями (окиснюється до карбоксильної). Це використовується для ідентифікації кортикостероїдів.

    • а) Реакція з реактивом Фелінга (мідно-тартратний реактив). При нагріванні на водяному нагрівнику суміші спиртового розчину речовини і реактиву Фелінга випадає червоно-оранжевий осад Cu2O.

    • б) Крім реактиву Фелінга, як окисники можуть бути використані реактив Толленса (амоніачний розчин арґентум нітрату) – реакція “срібного дзеркала”, реактив Зонненштейна (фосфорно-молібденова кислота), солі феруму (ІІІ).



    в) Реакція Гьорега – при окисненні кортикостероїдів етанольним розчином трифенілтетразолій хлориду в присутності розчину тетраметиламоній гідроксиду, як продукт відновлення утворюються забарвлені в червоний колір формазани:

    • в) Реакція Гьорега – при окисненні кортикостероїдів етанольним розчином трифенілтетразолій хлориду в присутності розчину тетраметиламоній гідроксиду, як продукт відновлення утворюються забарвлені в червоний колір формазани:

    • Реакцію використовують для ідентифікації та кількісного визначення методом спектрофотометрії.

    • г) При окисненні калій перйодатом виділяється 17-карбонова кислота, виділяється формальдегід, який можна зв’язати хромотроповою кислотою (ауриновий барвник).



    ХІІІ. ВИЯВЛЕННЯ НЕНАСИЧЕНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

    • 1. Реакція з бромною водою При взаємодії лікарських речовин, які містять ненасичений зв'язок, з бромною водою спостерігається знебарвлення останньої (талейохінна проба на хінін).

    • Використання в такій реакції як середовища безводного розчинника, наприклад тетрахлоретану, дає змогу відрізнити алкени чи алкіни від ароматичних сполук, які реагують з бромом з виділенням бромоводню (він не розчиняється в тетрахлоретані й виділяється у вигляді бульбашок).

    • 2. Реакція з калій перманганатом KMnO4 в нейтральному або слабко лужному середовищі окислює ненасичені сполуки, при цьому його розчини знебарвлюються. У кислому середовищі, особливо при нагріванні, реакція не зупиняється на стадії окиснення подвійного зв’язку і проходить далі з розривом карбон-карбонового зв’язку з утворенням відповідних альдегідів або кислот:

    • Реакція не є специфічною, тому у фармацевтичному аналізі широко не застосовується. Використовується вона для визначення домішок відновлюючих речовин у кокаїну г/хл.



    3. Реакція з солями важких металів

    • 3. Реакція з солями важких металів

    • π-Зв'язки ненасичених вуглеводнів можуть брати участь в утворенні комплексів із солями важких металів, наприклад, стибій(ІІІ) хлоридом. 1 мг речовини розчиняють в 1 мл хлороформу; до отриманого розчину додають 5 мл хлороформного розчину стибій(ІІІ) хлориду – з’являється відповідне забарвлення. Ретинолу ацетат у таких умовах дає синє забарвлення, ергокальциферол при взаємодії з хлороформним розчином стибій(ІІІ) хлориду, що містить 2 % ацетилхлориду, дає оранжево-рожеве забарвлення.

    • 4. Реакція на етинільний радикал

    • Характерними, однак недостатньо чутливими і неспецифічними реакціями на ацетилен і його похідні є реакція з солями арґентуму, меркурію, купруму(І), що призводить до утворення нерозчинних продуктів:

    • Cu22+ + C2H2 + 2NH3 → C2Cu2↓ + 2NH4+

    • У фармацевтичному аналізі деякі стероїдні гормони, що містять етинільні радикали, кількісно визначають методом непрямої алкаліметрії за нітратною кислотою, що виділяється в результаті реакції з арґентум нітратом.



    ХІV. ВИЯВЛЕННЯ ОРГАНІЧНО ЗВ’ЯЗАНИХ АТОМІВ ГАЛОГЕНІВ

    • 1. Найпростішою попередньою спробою на наявність галогену в складі органічної речовини є проба Бельштейна. Петельку на кінці тоненького мідного дроту прожарюють, поки вона перестане забарвлювати полум’я спиртівки. Ні до чого не торкаючись, дають охолонути, набирають декілька кристалів речовини й обережно, згори вниз, вносять у безбарвне полум’я. При наявності галогену полум’я забарвлюється в зелений колір.

    • Проба Бельштейна не завжди дає правильний результат. Деякі речовини, що містять нітроген і сульфур, або здатні при нагріванні виділяти карбон(ІІ) оксид, також спричиняють подібне забарвлення полум’я.

    • 2. Органічні речовини, у яких галоген має ковалентний зв'язок з атомом карбону, у звичайних умовах не дають реакції з арґентум нітратом. Деякі з них, де цей зв'язок не дуже міцний, реагують при нагріванні з водно-спиртовим розчином арґентуму нітрату (хлорбутин).



    Щоб довести наявність галогену в молекулі органічної речовини, треба перевести його в іоногенний стан. Наприклад, наважку препарату прожарюють у фарфоровому тиглі з сумішшю для спікання (суміш натрій або калій карбонатів з калій нітратом), залишок розчиняють у гарячій воді, фільтрують, підкислюють нітратною кислотою. Фільтрат дає реакцію на хлориди.

    • Щоб довести наявність галогену в молекулі органічної речовини, треба перевести його в іоногенний стан. Наприклад, наважку препарату прожарюють у фарфоровому тиглі з сумішшю для спікання (суміш натрій або калій карбонатів з калій нітратом), залишок розчиняють у гарячій воді, фільтрують, підкислюють нітратною кислотою. Фільтрат дає реакцію на хлориди.

    • За іншою методикою використовують “відновну мінералізацію”. Наприклад, бромкамфору розчиняють у спирті, додають розчин натрій гідроксиду, цинковий пил і кип’ятять протягом 1-2 хв. Суміш охолоджують, фільтрують; фільтрат дає реакції на броміди.

    • Дуже часто для переведення галогену в іоноген ний стан використовують реакцію лужного гідролізу при нагріванні з водним розчином натрій гідроксиду (бромізовал, циклофосфан, левоміцетин). Тривалість нагрівання залежить від міцності зв’язку карбон-галоген.

    • 3. Наявність атомів йоду визначають за появою фіолетових парів йоду під час піролізу речовини (йодоформ) або окиснення її при нагріванні з розведеною нітратною (хініофон) чи концентрованою сульфатною кислотою (тиреоїдин, левотироксин, ліотиронін).



    4. Фторорганічні сполуки ідентифікують після мінералізації з сумішшю для спікання. До розчину, що містить фторид-йони, додають розчин кальцію хлориду – з’являється біла каламуть (фторафур): 2F- + Ca2+ → CaF2↓

    • 4. Фторорганічні сполуки ідентифікують після мінералізації з сумішшю для спікання. До розчину, що містить фторид-йони, додають розчин кальцію хлориду – з’являється біла каламуть (фторафур): 2F- + Ca2+ → CaF2↓

    • Більш сучасним є метод спалення в колбі з киснем. Продукти реакції розчиняють у воді і додають до розчину ферум(ІІІ) тіоціанату (криваво-червоне забарвлення); спостерігається значне послаблення забарвлення (фторурацил, фторвмісні кортикостероїди):

    • Fe(SCN)3 + 6F- → [FeF6]3- + 3SCN-

    • Після мінералізації субстанції під дією розплавленого металічного натрію, фториди виявляють за реакцією з розчином алізарину у присутності цирконій нітрату в середовищі НСl. Утворюється розчинна комплексна сполука цирконію з фтором і червоно-фіолетове забарвлення переходить у жовте:



    ХV. ВИЯВЛЕННЯ ОРГАНІЧНО ЗВ’ЯЗАНОГО АТОМУ СУЛЬФУРУ

    • До цієї групи належать сполуки:

    • Тіоли – R-SH

    • Тіони

    • Тіоефіри – R-S-R1

    • Тіоаміди

    • Сульфокислоти – органічні сполуки загальної формули R-SO3H, належать до числа найбільш сильних органічних кислот.

    • Сульфаміди – похідні сульфокислот, у яких гідроксильну групу заміщено на залишок аміну або аміду. Вони мають загальну формулу:

    • R-SO2NH-R1



    1. Найбільш загальною реакцією, яка використовується для ідентифікації сульфурвмісних сполук, є реакція окисної мінералізації з подальшою ідентифікацією утвореного сульфат-йону за реакцією з барій хлоридом.

    • 1. Найбільш загальною реакцією, яка використовується для ідентифікації сульфурвмісних сполук, є реакція окисної мінералізації з подальшою ідентифікацією утвореного сульфат-йону за реакцією з барій хлоридом.

    • 2. Для ідентифікації сульфурвмісних сполук зі ступенем окиснення сульфуру (2-) застосовують реакції кислотного або лужного гідролізу. При цьому утворюється сірководень або сульфіди, які підкисленням переводять у сірководень, який ідентифікують за запахом. Наприклад, метіонін:



    3. Одним із реактивів, що широко застосовуються для ідентифікації тіолів, є натрію нітропрусид Na2[Fe(NO)(CN)5] (жовте забарвлення, яке переходить у зелене).

    • 3. Одним із реактивів, що широко застосовуються для ідентифікації тіолів, є натрію нітропрусид Na2[Fe(NO)(CN)5] (жовте забарвлення, яке переходить у зелене).

    • 4. Тіоли, порівняно зі спиртами, мають підвищену кислотність і дають забарвлені комплексні солі з іонами важких металів (арґентуму, меркурію(ІІ), купруму(ІІ)). Таку саму реакцію дають також тіоаміди, деякі тіони, сульфокислоти, сульфаніламіди. В утворенні комплексів беруть участь неподілені електронні пари сульфуру.

    • 5. Неподілені електронні пари сульфуру надають сполуці здатність утворювати комплекси з калій тетрайодбісмутатом (реактивом Драгендорфа), забарвлені в яскраво-червоний колір.



    ХVІ. ВИЯВЛЕННЯ ФОСФОРОВМІСНИХ ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК

    • Органічні сполуки фосфору ідентифікують, як правило, за реакцією на фосфат-йон після гідролізу або мінералізації.

    • Наприклад, фосфотіамін, розчинений у розведеній нітратній кислоті, дає характерну реакцію на фосфатну кислоту з розчином амоній молібдату. Кокарбоксилаза дає таку ж реакцію після 5 хв кип’ятіння з конц. HNO3, у результаті якого відбувається гідроліз речовини.

    • PO43- + 3NH4+ + 12MoO42- + 24H+ → (NH4)3PO4·12MoO3↓ + 12H2O






    Поділіться з Вашими друзьями:
    1   2   3   4   5   6   7   8   9

    Схожі:

    Лекція №12 Функціональний аналіз біологічно активних сполук доц., к фарм н. Поляк О. Б iconН. Б. Кирич д е. н., професор кафедри
    «Економіка І підприємництво» напряму підготовки 030507 «Маркетинг» /Укл.: проф. Федорович Р. В., доц. Борисова Т. М., доц. Бурліцька...
    Лекція №12 Функціональний аналіз біологічно активних сполук доц., к фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №2 Види радіоактивних розпадів І випромінювань 8
    Лекція № Активність радіонуклідів 15 Лекція № Взаємодія іонізуючого випромінювання з речовиною 23
    Лекція №12 Функціональний аналіз біологічно активних сполук доц., к фарм н. Поляк О. Б iconВиховна робота
    Відповідальними за організацію виховної роботи на кафедрі у різні роки були: доц. Григор’єва О. О., доц. Волочай М. П., ас. Стриж...
    Лекція №12 Функціональний аналіз біологічно активних сполук доц., к фарм н. Поляк О. Б iconРозвиток творчого потенціалу педагогів шляхом використання активних та інтерактивних форм методичної роботи
    Н. Олійник. Розвиток творчого потенціалу педагогів шляхом використання активних та інтерактивних форм методичної роботи / Олійник...
    Лекція №12 Функціональний аналіз біологічно активних сполук доц., к фарм н. Поляк О. Б iconПрограма з підготовки та складання вступного випробування з дисциплін "Маркетинг", "Основи менеджменту"
    Менеджмент організацій І адміністрування (за видами економічної діяльності)” освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” / Укл проф....
    Лекція №12 Функціональний аналіз біологічно активних сполук доц., к фарм н. Поляк О. Б iconПрограма з підготовки та складання вступного випробування з дисциплін "Маркетинг", "Основи менеджменту"
    Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності” за ступенем вищої освіти “магістр” / Укл проф. Горбовий А. Ю., доц. Степанюк О. М., доц....
    Лекція №12 Функціональний аналіз біологічно активних сполук доц., к фарм н. Поляк О. Б iconПрограма та робоча програма укладачі: А. М. Сипливий, канд мед наук, доц. О. В. Скуловатова, канд психол наук, доц
    Розпочавшись у віддалені історичні періоди, він триває й нині, знаходячи відображення в антропологічному І демографічному складі...
    Лекція №12 Функціональний аналіз біологічно активних сполук доц., к фарм н. Поляк О. Б iconЗвіт про профорієнтаційну роботу кафедри клінічної лабораторної діагностики за листопад 2017 року
    Року зав кафедри доц. Єрьоменко Р. Ф. та відповідальна за профорієнтаційну роботу доц. Карабут Л. В. відвідали Хмельницький базовий...
    Лекція №12 Функціональний аналіз біологічно активних сполук доц., к фарм н. Поляк О. Б iconІ. Умови виникнення українського авангарду
    Києвом, Харковом, Львовом, Одесою, таких як «найвірніший син України» Д. Бурлюк; поляк, котрий мав себе за українця, Казимир Малевич;...
    Лекція №12 Функціональний аналіз біологічно активних сполук доц., к фарм н. Поляк О. Б iconЛекція Предмет та основні функції релігії Лекція 2
    Термін "релігія" походить, за Цицероном, від латинського "геge1е" шанувати, почитати, І означає "богошанування", "культ"; або ж,...


    База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка