Бородійчук Г.П.,
викладач української мови і літератури
КВНЗ КОР «Білоцерківський
гуманітарно-педагогічний коледж»
Лекція
Тема. Григір Тютюнник. Загальний огляд творчості. Новела «Три зозулі з поклоном»: вічна тема краси кохання, роль художньої деталі в розкритті характеру, ідеї твору.
Мета: ознайомити студентів зі складним і суперечливим життєвим шляхом Григора Тютюнника; допомогти розкрити «секрети» майстерності письменника; розвивати навички визначення теми твору, його жанру, провідної думки, вміння читати «між рядками»; поглибити знання про художню деталь; виховувати красу почуттів, усвідомлення необхідності берегти й цінувати кохання, поважати почуття інших людей.
Після проведення заняття студенти повинні
знати: біографічні відомості про Григора Тютюнника; зміст новели «Три зозулі з поклоном», особливості жанру й композиції твору, проблематику; що таке художня деталь і яка її роль у літературному творі;
вміти: аналізувати твір, визначати його тему, жанр, провідну ідею, характеризувати образи, художні засоби, особливості композиції; висловлювативласні роздуми про поведінку героїв і проблеми, порушені в новелі.
План лекції
-
Стежинами долі письменника (життєвий і творчий шлях). Ознайомлення з автобіографією Григора Тютюнника.
-
Новела «Три зозулі з поклоном» – перлина української літератури
ХХ століття.
-
Характеристика образів твору.
-
Художні деталі та особливості композиції новели «Три зозулі з поклоном».
Література
-
Марченко О. Д., Марченко О. С. Українська література: практичний довідник. – Харків: ФОП Співак В. Л., 2009. – 768 с.
2. Мовчан Р. В., Авраменко О. М., Пахаренко В. І. Українська література: підручник для 11 класу загальноосвітн. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень) / наук. Ред.. Р. В. Мовчан. – К: Грамота, 2011. – 352с.
3. Українська література: підруч. Для 11 кл. загальноосвіт. Навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень) / Г. Ф. Семенюк, М. П. Ткачук, О.В. Слоньовська [та ін..]; за заг.ред. Г. Ф. Семенюка. – К.: Освіта, 2011.
4. «УСЕ для школи. Українська література. 11 клас». Вип. 8.
5. Гулак Л., Скоробагатько Н. «Деякі аспекти аналізу літературного твору» / Л.Гулак, Н.Скоробагатько. – К. : Науковий світ. – 2000.
Перебіг заняття
Чесний до прямолінійності... від чого сам не раз потерпав...
Безмежно талановитий, він умів словесно, експромтом накидати
таку виразну картину, що тільки записуй – і до друку. А працював
неквапом... нещадно правлячи себе, до літератури ставився
з святошною шанобою, з цнотливою ніжністю, як до матері...
Б. Олійник
І.Теоретична частина
1.1. Вступне слово викладача.
Олена Черненко, дружина Григорія Тютюнника, старшого брата Григора, писала: «...Сталося так, що біографи Григора почали творити його біографію не за життєписом долі письменника, а за його художніми творами. І вийшло, що не автор дав життя героям, а вони написали Григорову біографію». Справді, в оповіданнях Тютюнника ми бачимо і той шлях дорогами війни, що його пройшли автор і Климко, й навчання в ремісничому училищі, і тугу за батьком, ласки якого так мало довелося пізнати... Проте автобіографія Тютюнника, написана так просто і водночас сильно, вражає суворістю і нещадністю життя, яке нечасто посилало йому промінчики радості. Недаремно ця автобіографія не увійшла до особової справи Григора Михайловича як члена Спілки письменників «через нестандартність змісту й форми».
1.2. Стежинами долі письменника (життєвий і творчий шлях).
Ознайомлення з автобіографією Григора Тютюнника.
-
У чому ж проявилася «нестандартність змісту» автобіографії? Які факти, на думку редакторів, не ватро було опубліковувати? (Це згадка про голодомор, що забрав діда, сталінські репресії, внаслідок яких загинув батько, а Григір носив майже 20 років тавро ворога народу, важкі умови праці на заводі та в колгоспі, вирок, винесений знесиленому, хворому підлітку, перебування в колонії.)
-
Що можна дізнатися з автобіографії про русифікацію України? Як вона вплинула на Григора? Хто в дитинстві рятував українську душу майбутнього письменника? Чому після вдалого російськомовного дебюту він «заговорив» у прозі українською?(«Мені пощастило: у п'ять років я потрапив у сімейство вчителів. Там я вперше почув вірші Лесі Украінки. Там же я прочитав «Лісову пісню», незабутню для мене від того дня, коли я розгорнув першу сторінку поеми» (Гр.Тютюнник). «Ось ти пишеш по-російськи. Ну що ж, як воно так сталося, пиши. Тільки знай, братику, мова – душа народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як ти виразиш їхню душу не через їхню мову? Ти обов'язково зайдеш у тупик і потупцяєш назад, шкодуючи, що змарнував стільки часу. Тоді згадаєш мене!» – писав у листі брат, письменник Григорій Тютюнник, під впливом якого Григір перейшов на українську мову.)
-
Автобіографія датована 30 липня 1966 р. Як складалася творча доля письменника до фатального його кроку?
(Працював у газеті «Літературна Україна», згодом – у сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка (тут він написав сценарій за романом «Вир»), у видавництвах.
У 1966 р. було надруковано його першу книжку «Зав’язь», у 1969 р. – «Деревій». Однойменне оповідання відзначили премією всесоюзного конкурсу, оголошеного «Литературной газетой». Григір Тютюнник дедалі більше стає кісткою в горлі тим, що хотіли сито й спокійно жити, продукуючи свої безбарвні, заідеологізовані твори. Та й цензура працювала тоді безвідмовно. Редакторські правки часом наче різали письменника по живому, бо ж кожна деталь, образ так довго виношував у серці. Так, дуже спокусливо було партійним наглядачам біля літератури приручити цього гордого й сильного чоловіка. Для цього йому отруювали життя шельмуванням у пресі, гальмуванням видань і окремих публікацій.
З якогось часу письменник покинув службу в редакціях і видавництвах, цілком віддався власній художній творчості. Він багато і плідно працює.
У 1970-х «застійних» роках побачили світ його книжки новел «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Коріння», повісті «Климко», «Вогник далеко в степу», збірки оповідань для дітей «Степова казка», «Ласочка», «Лісова сторожка».
Він був справжнім вулканом. Ніколи сам не йшов на компроміси, ненавидів пристосуванців, казав їм у вічі правду, примножуючи кількість своїх опонентів. «На кожного Авеля по три Каїни» – так він характеризує тогочасну моральну атмосферу в Україні. У суспільстві він бачив жахливу прірву між словом і ділом. Біль душі злився зі злістю, що клекотала в ньому, але нічого не змінювала. За всієї зовнішньої сили та мужності насправді Григір був незахищеним, аж надто вразливим, щирим, чесним.
Він ніби запрограмував свій кінець. Незатишно йому жилося ще з юних ліг. Завжди по Вступне слово викладача.чував свою самотність. Про це – у його щоденниках, записниках.
У лютому 1980 р. Гр. Тютюннику присуджено літературну премію ім. Лесі Українки (за книги «Климко», «Вогник далеко в степу»), а 7 березня 1980 р. він заподіяв собі смерть. Поховано митця на Байковому цвинтарі в Києві.
Лише в 1989 р. за двотомник вибраного його посмертно пошановано Державною премією УРСР імені Т. Г. Шевченка.)
-
Чому письменник пішов із життя, коли був на вершині літературної творчості, а його дитячі оповідання відзначили премією імені Лесі Українки?(Мабуть, причиною була та сама зболена душа, яка не давала спокою, те вічне невдоволення собою, а ще неможливість вільно творити й бути почутим у суспільстві, де панували зовсім інші цінності.)
1.3. Новела «Три новели з поклоном» – перлина української літератури ХХ століття.
Письменник у своїх творах не вдається до моралізаторства, не робить якихось висновків, не нав'язує власної думки читачам, але його твори залишають глибокий слід і змушують думати. Григір Тютюнник найбільше писав у жанрі новели.
-
Пригадайте, який твір ми називаємо новелою?
-
Сьогодні ми з вами працюватимемо над твором Григора Тютюнника, який є перлиною української літератури ХХ століття, який у краплині поєднав всесвіт любові та страждання. Це новела «Три зозулі з поклоном», що побачила світ далекого 1976 року.
Історія створення новели
Григір Тютюнник у 1976 році перебував в Ірпінському будинку творчості. Одного разу тут виступав сліпий бандурист. Багато старовинних народних пісень прозвучало у його виконанні, але одна пісня Григора вразила найбільше – це «Летіла зозуля через мою хату…» (Прослуховування пісні. Обговорення на рівні вражень і почуттів)
Душу Григора сколихнули спомини, тому що співалось про вічне людське страждання. Він рвучко піднявся і побіг в свою кімнату. Про цей випадок розказувало багато очевидців. Ось так з'явилась новела «Три зозулі з поклоном».
1937 року батька Григора Тютюнника було арештовано як ворога народу й заслано до Сибіру, а мати подалася його шукати з жінкою-суперницею, яка любила батька. Тютюнник згадував: «Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько й мати, ніколи не посміли зневажити ту любов, велику і безвзаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки... Ти подивись, яке благородство й краса обох жінок, самозреченість моєї тоді ще зовсім молодої мами... Мабуть, одна вона в цілім світі шукала підтримки в своєї суперниці, співчувала їй і жаліла. І якщо доля дасть мені таланту... Не дивися так скептично... Не таланту – Бог із ним... Якщо поталанить щось написати – воздам хвалу жінці й красі». У новелі письменникові вдалося втілити в художньому творі безкінечну глибину справжнього кохання й обережне ставлення людей один до одного.
Слухання твору
Слово викладача. Григір Тютюнник любив артистично і дотепно доносити до читача свої твори сам. У поезії «Григорові Тютюннику із світлою печаллю на 50-річчя» Іван Стогнійчук про те згадує такими словами:
Побачив вперше... у кожусі білім
По коридору втомлено ходив...
А десь за ним хуткі хвилини бігли,
Як струмені холодної води.
Тоді ж довідався: Григір Тютюнник...
Спадав на очі непокірний чуб,
І голос, наче сумовиті струни,
Бринів, і слів я вперше не розчув.
Лише пізніше... Мови світла пісня
Вже не озватись в серці не могла.
Настало свято для душі опісля
Як зустріч із героями була.
І реготало-плакало подвір’я...
Ні він не грав – героями ставав...
Тому ми теж послухаємо новелу «Три зозулі з поклоном» у акторському виконанні.
Бесіда за почутим
-
Ви були вражені, слухаючи твір. Що саме схвилювало вас?
-
Чи можна вважати новелу «Три зозулі з поклоном» автобіографічним твором? (У новелі багато автобіографічнихмоментів: батько, якого звали Михайлом, так само зазнав репресій, оповідач-студент нагадує автора. Крім цього, Тютюнник розповідав, що дійсно була така жінка, котра кохала його батька. Після арешту мати шукала підтримки саме в суперниці, і горе зблизило цих жінок. «..Яке благородство і краса обох жінок, самозреченість тоді ще зовсім молодої мами», – захоплювався Григір Тютюнник.)
-
Коли ви почули назву новели, чи могли спрогнозувати, про що йтиметься у творі? Чи вдалося зрозуміти назву після прочитання твору? Що символізують три зозулі з поклоном? (Символічним є, по-перше, число З, магічне у фольклорі. Символіка зозулі багатогранна: це і символ туги, і жіночої самотності, і провіщення нещастя. О.Слоньовська пояснює символіку «трьох зозуль з поклоном» так: «В народі існувала віра про відворотне зілля й відворотні замовляння. Щоб позбавити мук палко закохану людину, якій не могли відповісти взаємністю, через старця чи малу дитину їй передавали своєрідне привітання: «Три зозулі з поклоном», що означало: забудь, покинь, залиши мене, відпусти».
Щасливе кохання, як правило, завершується шлюбом, тобто сімейним гніздом. Але ми знаємо, що зозуля гнізда не мостить. Тому нерозділене кохання приречене.
Цікавим є таке пояснення: «Три зозулі – то три долі – Марфи, Михайла і Софії, то три "туги", освячені любов'ю... Коли Михайло передає Марфі "три зозулі з поклоном", то цим бажає їй заспокоєння, щастя...», - В.Євсеєвська.)
-
Чому незвичайною є присвята? (Прикметник «Всевишній» уживається в українській мові зазвичай у сполученні зі словом «Бог». Поєднання цього прикметника з іменником «любов» формує прозору асоціацію для думки, що «світом править Любов».)
-
Словом «Всевишній» звертаються до Бога. Яка ж вона, «любов всевишня»? (Це любов чиста, щира, висока, така, що приходить раз у тисячоліття, коли люди відчувають одне одного навіть на відстані.)
-
«Любовний трикутник» – тема далеко не нова в українській і світовій літературі. Назвіть твори, де є цей «трикутник».
-
Якщо в «любовному трикутнику» є дві жінки, то вони зазвичай ненавидять одна одну. Чим незвичайний «любовний трикутник» у новелі «Три зозулі з поклоном»? (Кохають усі: Михайло – Софію, Софія і Марфа – Михайла. Страждають від цього почуття теж усі. Але шляхетність, моральність кожного з героїв не дозволяють навіть помислом осквернити високе почуття.)
ІІ. Практична частина
2.1. Характеристика образів твору.
Марфа
-
Хто із героїв зі своїм почуттям любові знаходиться у центрі твору? (Марфа)
-
Що відповіла Софія синові, коли той запитав, чого Марфа при зустрічі так на нього дивиться?
-
Про яку здатність Марфиної душі дізнається син з розповіді Софії?
-
Знайдіть і зачитайте фрагмент твору, де йдеться про те, як Марфа розмовляє з поштарем?
-
Про що говорить те, що Марфа не опускається до читання чужих листів, а лише пригортає лист до грудей і цілує його?
-
Що засвідчує поетичність Марфиної натури?
-
Який образ є контрастним до образу Марфи? Чому?
-
Знайдіть і зачитайте рядки, які підкреслюють нерівню душ Марфи і Карпа?
-
Чи повідомляє автор, чому поєдналися такі різні люди?
Софія
-
Чому, на вашу думку, Софія не сердиться, не вважає Марфу суперницею?
-
Як можна схарактеризувати Софію, її душевні якості?
-
А як би ви прокоментували відповідь Михайла на пораду Софії «хоч раз поглянути на Марфу?»
Михайло
-
Обидві жінки закохані в одного чоловіка. Але одна є дружиною, народила йому сина, а друга любить, навіть не сподіваючись на взаємність. Обидві страждають через заслання Михайла, тільки одна отримує листи, а друга може лише торкнутися довгожданого трикутника, а потім довго жити цим. Яким же постає Михайло, у якого закохані ці дві жінки? Знайдіть у тексі і зачитайте, як Софія згадує чоловіка?
-
Чому спогади Софії про Михайла «закам’яніли», тобто перестали бути живою раною?
-
Змальовуючи погляд свого чоловіка, вона підкреслює щось незвичайне в ньому. Що саме?
-
Яким був погляд Михайла під час останнього побачення з Софією? Чому?
-
Коли порівняти портрети в молодості і на засланні, бачимо разючий контраст. Про що свідчить передчасна сивина?
-
Глибина душі Михайла, його характер, трагізм цієї незвичайної історії розкривається в його останньому листі. Які побіжні деталі розкривають життя і побут Михайла у сталінському таборі?
-
Що криється за словами листа «моя єдина у світі Соню»?
-
Знайдіть у листі слова, які розкривають ніжність до дружини і сина та чуйність його поетичної душі?
-
Знайдіть слова Михайла, які свідчать, що його душа відчуває душу Марфи, її страждання, відчуває провину за чуже змарноване життя?
-
Які запитання викликає у сина такий сильний зв’язок душ Михайла і Марфи?
-
Чи знаходить син однозначну відповідь? Чи усі життєві ситуації можна однозначно класифікувати як чорні і біле, погане і гарне?
-
Чи останнє речення новели містить відповідь на запитання сина? (Любов залишається вічною загадкою)
-
Хто з героїв вам найбільше імпонує?
2.2. Художні деталі та особливості композиції новели «Три зозулі з поклоном».
-
Характерною ознакою новели та засобом творення характерів виступають деталі. Пригадайте, що таке художня деталь, якими бувають деталі.(Художня деталь – це виразна подробиця, яка особливо збуджує думку, викликає в уяві цілу картину, робить зображення яскравішим. Деталі бувають предметними, зоровими, слуховими, словесними, психологічними і т. п.)
-
Назвіть і прокоментуйте їх.(Очі героїв, Марфине волосся – психологічні деталі, лист – предметна деталь, словесна деталь – «товстопикий, товстоногий».)
-
Яка ж деталь є наскрізною? Що символізує батькова сосна?(Це багатозначна деталь: спогад про батька, що житиме вічно, Михайлова душа, плинність часу (сосна спочатку маленька, потім велика), для Михайла – символ рідної домівки.)
-
Не випадково наприкінці твору син подумки звертається до сосни: «Чому вони не одружилися?..» Як ви розумієте «відповідь» сосни? (Усе має своє пояснення. Значить, доля не поєднала споріднені душі, бо потрібно було дати шанс народитися синові Софії й Михайла. Очевидно, він має виконати якусь важливу місію в житті.)
-
У новелі йдеться про сталінські репресії. Прокоментуйте ще одну деталь: чиясь «нерішуча рука» спочатку закреслила, а потім надписала знову «Сибір неісходиму». (Навіть рука цензора тремтіла, коли він читав лист. Щось людське прокинулося в людині, і тому лист був відправлений без правок.)
-
«Три зозулі з поклоном» – новела. Але її композиція особлива. У чому полягає ця особливість? Яка роль обрамлення? (Новела в новелі. Лист і обрамлення.)
-
Лист ніби змішує часові площини, наближає батька до сина, це послання у вічність. Також неповною була б історія кохання, адже саме з листа дізнаємося, що Марфина любов долає відстань, і душа її поряд із Михайлом.)
-
Хто об'єднує частини новели в одне ціле? (Син-оповідач.)
-
Чи пишався б батько таким сином? Що успадкував він від Михайла й Софії?
-
То яка ж ідея твору? (Її важко висловити одним реченням. Наскрізною є ідея гуманізму, возвеличення почуттів звичайної людини, захоплення красою її внутрішнього світу.)
ІІІ. Завдання для самоопрацювання
-
Написати твір-роздум «Трагедія і щастя істинної любові».
-
Дати відповіді на запитання:
-
Чому дитячі роки Григора Тютюнника мали значний вплив на його творчість?
-
Якою була громадянська позиція письменника?
-
Які події викликали до життя «Три зозулі з поклоном»?
-
У чому полягає особливість композиції новели?
-
Яка деталь твору є наскрізною?
-
У чому особливість «любовного трикутника» в новелі?
-
Який образ обʼєднує частини новели в одне ціле?
Поділіться з Вашими друзьями: |