Левіна Л. О. Дидактичні матеріали зі світової літератури для п’ятого класу



Сторінка1/4
Дата конвертації05.06.2017
Розмір0,54 Mb.
  1   2   3   4


Левіна Л.О.

Дидактичні матеріали

зі світової літератури

для п’ятого класу

(за програмою 2013 року)

Пропонований посібник містить дидактичний та навчальний матеріал з курсу світової літератури для п’ятого класу і складений як додаток до нових підручників зі світової літератури. Враховані вимоги Державної програми: посібник містить значну частину творчих завдань, що дозволяють застосовувати знання з іноземних мов, містить відомості про найбільш значних українських письменників-перекладачів. До кожного розділу пропонується словник: нові для учнів терміни, що зустрілися у матеріалі. Посібник дозволить вчителеві урізноманітнити структуру уроків та методи їх проведення, спонукатиме учнів до додаткової роботи з предметним матеріалом, допоможе батькам проконтролювати засвоєння дітьми навчального матеріалу.

Рекомендовано для використання кафедрою російської і світової літератури та історії культури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Протокол №1 від 29.08.2013 року. Завідувач кафедри профессор Самойленко Г.В.
Рецензент: Драчук Любов Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри російської і зарубіжної літератури та історії культури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
Додрукарська підготовка: Левін Є. В.

Дорогі п’ятикласники!

Ви вирушаєте у мандрівку до чарівного світу світової літератури. Ця мандрівка буде тривати сім років — аж до закінчення вами школи.

Що ж таке світова література? Це сукупність писемних та друкованих художніх творів, створених людством від найдавніших часів до сьогодення. Звичайно, познайомити вас з усіма творами, що були написані протягом тисячоліть, неможливо. Шкільний курс світової літератури пропонує вам кращі з кращих зразків того, що становить золотий фонд світової літератури.

Отже, рушаймо в дорогу. Наш маршрут пролягає через окремі теми, кожна з яких буде черговою станцією на нашому шляху. Що ж може дати учням така мандрівка? Якої користі сподіватися від неї?

По-перше, ви багато чого дізнаєтесь про інші країни та народи, адже саме у створеній тим чи іншим народом літературі зафіксована його історія, особливості бачення світу, система його моральних цінностей. Недарма художня література вважається духовною скарбницею людства. По-друге, ви навчитесь відрізняти справжні цінності від удаваних. По-третє, аналізуючи вчинки героїв, навчитесь робити для себе висновки, як слід і як не слід чинити.

Прислухаємося до висновку, що більш як сто років тому зробив великий український письменник, поет і перекладач, глибокий знавець світової літератури Іван Франко:

Книги — морська глибина.

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.


Подорож починається.

Творчого вам натхнення, мандрівники!



СТАНЦІЯ ПЕРША:

фольклор і малі фольклорні форми

Фольклор, або усна народна творчість, ­­— це сукупність творів, складених представниками певного народу, імена яких нам невідомі. Кожний народ створював власні різновиди усних творів: у українців існують думи, в росіян — билини, народи Північної Європи створили саги, народи Західної Європи ­­— балади. Але є різновиди — в науковій літературі вживається слово жанр — спільні для всіх народів. Фольклорні жанри поділяються на малі та великі. До малих належать народна пісня, прислів’я, приказка, загадка. До великих — улюблена всіма казка.

З чого починається у житті наше знайомство з фольклором? З пісні, яку кожному з нас співала мама або бабуся, коли заколисувала до сну:

Ходить сон

Коло вікон,

А дрімота —

Коло плота...

Ритм колискової пісні імітує рух колиски, в якій у старі часи тримали немовля. Тепер вже майже не лишилося колисок в українських хатах, а от колискова пісня — живе.



Ритм є характерною ознакою віршованої мови, якою створюються пісні. Ритм — це чергування наголошених складів з ненаголошеними через однакові проміжки (наприклад: перший склад наголошений — другий ненаголошений, третій наголошений — четвертий ненаголошений). Найчастіше віршовані твори мають ще й риму. Рима — це співзвучність (однакове закінчення) віршованих рядків: сон — вікон, дрімота — плота.

Кожен народ створив свої пісні. У пісні, як ні в якому іншому жанрі, виявляється його душа та характер.

А от народна кмітливість та допитливість втілена, перш за все, у загадках. Згадаймо російську загадку про книжку: «Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита, не людина, а оповідає» («Не куст, а с листочками, не рубашка, а сшита, не человек, а рассказывает»). З чим і на якій підставі порівнює книжку народ?

Загадка — це стислий алегоричний опис подій, предметів, явищ, що за поданими ознаками треба впізнати та назвати. Може існувати у прозовій або віршованій формі.

Алегорія — художній засіб, заснований на зближенні або співставленні явищ відповідно до їх суттєвих ознак, якостей або функцій.

З давніх-давен загадки були засобом перевірки мудрості та кмітливості людини. Є літописні свідчення про те, що приреченим на смерть дарували життя, якщо вони правильно відгадували пропоновані загадки. Мотив відгадування загадок розповсюджений і у народних казках: герой має відгадати загадку, щоб отримати нагорооду, посаду або дозвіл на одруження з коханою дівчиною.

Кожен народ створював загадки про ті предмети та явища оточуючої дійсності, які міг спостерігати біля або навколо себе. Адже впізнати можна тільки те, що тобі добре знайоме. Тому у фольклорі будь-якого народу можна знайти загадки про сонце, місяць, землю, сніг, дощ, домашніх тварин, частини людського тіла тощо.

Порівняймо!

Подивишся — заплачеш, а краще його й у світі немає (рос.).Від одної пічки цілий світ гріється (болгарська). Батька не має, матері не має, а щоранку родиться (словацька). З одної тарілки сало по всьому світу проливається (словенська). Усі ці загадки мають одну відгадку: сонце.

Загадки часто будуються у формі запитання:

Снег на полях,

Лед на реках,

Вьюга гуляет.

Когда это бывает?

А тепер — з’єднайте кожну з пропонованих російських загадок (лівий стовбчик) з її відгадкою (правий стовбчик).

Лыко дерет, а лапти не плетет. Медведь

Часто умывается, а полотенцем не утирается. Утка

Купалася, купалася, а вылезла — сухая осталася. Кошка

Летом гуляет, а зимой спит. Коза
Завдання додому: запиши у зошит п’ять самостійно дібраних або складених загадок (можеш — їхніми рідними мовами).
Термінологічний словник

Ритм — це чергування наголошених складів з ненаголошеними через однакові проміжки (наприклад: перший склад наголошений — другий ненаголошений, третій наголошений — четвертий ненаголошений).

Рима — це співзвучність (однакове закінчення) віршованих рядків: сон — вікон, дрімота — плота.

Загадка — це стислий алегоричний опис подій, предметів, явищ, що за поданими ознаками треба впізнати та назвати.

Алегорія — художній засіб, заснований на зближенні або співставленні явищ відповідно до їх суттєвих ознак, якостей або функцій.


СТАНЦІЯ ДРУГА:

прислів’я та приказки — малі жанри фольклору

Прислів’я – це короткий народний вислів з приводу різноманітних життєвих явищ. Прислів’я – справжні гімни праці, патріотизму, дружбі, самовідданості та іншим людським чеснотам. Наприклад: добра справа сама себе хвалить; не поспішай язиком, квапся ділом; загублені гроші наживеш – загубленого часу не повернеш; птахи мають крила, а людина – розум. Досить часто різні прислів’я мають однаковий сенс: які батьки, такі й дітки; яблучко від яблуньки недалеко падає. Обидва ці прислів’я говорять про те, що, на жаль, поганий приклад батьків сприяє розвитку негативних рис у дітей.

Приказка — це поширений у мові влучний вислів, близький до прислів’я, але без властивого прислів’ю повчального змісту. Прислів’я являє собою речення, приказка — словосполучення. Деколи приказкою стає частина прислів’я.

Порівняйте російські прислів’я та приказки!

Язык без костей — что хочет, то и лопочет! — Язык без костей.

Что будет, то и будет — мы все переживем. — Что будет, то и будет.

Кожен народ створив свої прислів’я та приказки. Вони увібрали в себе його віковічну мудрість і несуть її наступним поколінням. І цікаво, що в різних, віддалених одна від одної куточках Земної кулі різними мовами стверджують люди одні і ті самі духовні цінності. Ось вони.

Батьківщина. Народ. Патріотизм.

Мова. Сила слова. Народна пісня.

Література. Мистецтво. Творчість.

Книги — ключ до знань.

Виховання. Навчання дітей.

Розум. Знання. Досвід.

Сенс життя.

Праця. Майстерність. Винагорода.

Дружба, її значення у житті.

Кохання, його значення в житті людини.

Шлюб. Родина.

Повага до батьків. Материнська любов.

Людина і природа.

Людина і суспільство.

Щастя, доля, подолання життевих труднощів. Мужність у боротьбі.

(«Усі письменники і народна творчість». Київ 2007 — 2008)

Класик української літератури, що сам володів багатьма мовами, Іван Франко зазначав: «Порівнявши відповідні прислів’я та приказки різних народів, легко приходимо до переконання, що майже всі вони є спільними для майже всіх культурних народів і не мають нічого характерного для певного народу. Якщо вони є мудрістю, то очевидно мудрістю міжнародною».

Але певні національні особливості прислів’я та приказки все ж таки мають. Ці особливості зумовлені географічними умовами, у яких живе народ, його історією та іншими умовами. Так, у прислів’ях ми знаходимо назви рослин та тварин, що ростуть або водятся у певних регіонах, назви національних страв, предметів одягу, згадки про історичні події з життя певного народу тощо.

Спробуємо пересвідчитись у цьому, порівнявши деякі українські прислів’я з тими, що відповідають їм у відомих нам мовах: російській, французькій та англійській.

Багато бажати — добра не бачити.

Рос. Много желать — добра не видать.

Фр. Qui tout convoite tout perd.

Англ. All cover, all lose.

Без книги гірко на світі жити.

Рос. Напрасній труд удить без крючка и учиться без книги.

Фр. Il est difficile de vivre sans livre.

Англ. You can`t be learned without a book.

Без учіння нема вміння.

Рос. Не учась, и лаптя не сплетешь



Фр. Usage rend maitre.

Англ. Practice makes a man perfect.

Вірний приятель — то найбільший скарб.

Рос. Не имей сто рублей, а имей сто друзей.



Фр. Mieux vaut un ami en voie que denier en courroie.

Англ. A good friends is worth more than a hundred relatives.

Вовків боятися — в ліс не ходити.

Рос. Волков бояться — в лес не ходить.

Фр. Qui craint les feuilles ne doit pas aller au bois.

Англ. He that is afraid of leaves must not go to the wood.

Все минеться, одна правда зостанеться.

Рос. Кулаком правду не убьешь.

Фр. Le temps use l`erreur et polit la vérité.

Англ. The truth conquers all.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

Рос. Говори мало, слушай много, а думай еще больше.

Фр. Ecoute beaucoup, parle peu.

Англ. Be swift to hear, slow to speak.

Дарованому коневі в зуби не заглядають.

Рос. Дареному коню в зубі не смотрят.

Фр. A cheval donné on ne regarde pas la bride.

Англ. Never look a gift horse in the mouth. 

Де є наполегливість, там буде і успіх.

Рос. Настойчивость — залог успеха.

Фр. La persévérance vient à bout de tout.

Англ. Where there is a will there is a way.

Добра порада ціни не має.

Рос. Хороший совет дороже золота.

Фр. Un bon avis vaut un oeil dans la main.

Англ. A good advice is beyond all price.

Прислів’я роблять нашу мову більш цікавою та привабливою. Отже, перевір, як ти знаєш прислів’я: спробуй здогадатись, які прислів’я створені на Сході, а які — на Заході:



Слухняний син — троянда материнського серця. Верблюд скаржився: «Сорок синів виховав, та поклажі з мене жоден не зняв». В яке болото зайшов, в такому і ягоди збирай. Найкращі груші падають свині в рот. Розумна мова солодша за халву. Нору вирив шакал, а борсук поселився. У Римі папи не побачив, у Тбілісі лазні не знайшов. Шукаючи бороду, вусів не згуби. Не всі лицарі, що носять лицарський хрест. Подерта парча і на онучі не годиться. Глек казану не товариш. Гарба зарипить, як важчою стане. Дурному і горщик — капелюх. Здоровий жебрак щасливіший від хворого короля. Коли Бог хоче покарати народ, то відбирає розум у короля. Замки будовано камінь по каменю. Індик ніколи не голосує за те, щоб різдво настало швидше. Не давай вишень свиням, а порад – дурням. Не тоді плаща шити, коли починає дощити.

Зі слів для довідок встав у прислів’я та приказки назви тварин, а потім спробуй з’ясувати, які з них виникли в Європі, а які — на Сході.

Вирячитись, як ... на нові ворота; липне, як ... до меду; вишні ростуть на деревах не для ...; Валаамова ....

Слова для довідок: шакал, ослиця, оса, баран.
Досить багато прислів’їв та приказок прийшли у розмовну мову з художніх творів, але ми вважаємо їх фольклорними, тому що, вживаючи ці вислови, ми часто вже не пам’ятаємо їх авторів. Чи не найбільше малих форм прийшли до нас з Біблії – як з Нового Завіту, так і зі Старого: створив Бог людину за образом Своїм; опочити від справ своїх; дерево пізнання добра та зла; заборонений плід; в поті чола свого їсти хліб свій; якщо не робиш доброго, то у дверей твоїх гріх лежить; змішати мову, щоб один не розумів мови іншого; шануй батька твого і матір твою; Давид і Голіаф; хто зневажає батька свого і матір свою, того світильник згасне серед глибокої пітьми; просіть і дано буде вам; Соломонова ухвала; Іов багатостраждальний; Господь дав, Господь і взяв; плата за гріх – вічна загибель; зірка-дороговказ; голос волаючого у пустеі; не хлібом єдиним буде жити людина; ліва рука не знає, що робить права; не судіть, і вас не осудять; якою мірою міряєте, такою і вам міряти будуть; як хочете, щоб з вами вчиняли люди, так вчиняйте і ви з ними; собака на сіні; будинок на піску; перетворитися на соляний стовп; збирати в житниці; краще страждати з народом, ніж жити в розкошах нечестя; 10 кар єгипетських; темрява єгипетська; перейти серед моря по суходолу; добрий самарянин; блаженні милостиві; багато запрошених, та мало обраних; кесарево – кесарю, а Боже – Богу; відрікся, перш ніж півень проспівав; умивати руки; нести свій хрест; не відають, що творять; вмирати непереможеним; перетворитися з Савла на Павла; Альфа і Омега; для слова Божого немає уз.
Домашнє завдання: випиши у формі таблиці окремо 10 прислів’їв та 10 приказок з тих, що мають біблійне походження.
Термінологічний словник

Прислів’я – це короткий народний вислів з приводу різноманітних життєвих явищ.

Приказка — це поширений у мові влучний вислів, близький до прислів’я, але без властивого прислів’ю повчального змісту.

СТАНЦІЯ ТРЕТЯ:

шлях, яким прийшла до нас народна казка та її роль у нашому житті

«Дайте мені казки — адже в них закладено матеріал для всього великого та прекрасного», — казав на початку ХІХ ст. славетний німецький письменник Фрідріх Шиллер.

А німецький письменник другої половини ХХ ст. Герберт Скурла вважає: «Докорінна властивість народної казки — приживатися з вуст до вуст, від генерації до генерації, завжди та всюди, без розрізнення часу та місця, де тільки добро прагне нарешті перемогти зло, аби зробити усіх людей задоволеними та щасливими».

Що ж таке казка і чому її так високо цінують авторитетні письменники?

Казка — це епічний твір, зазвичай народно-поетичний, про вигаданих осіб та події, що відбуваються переважно за участю чарівних, фантастичних сил.

Але звідки взялися народні казки, адже не існували ж вони вічно!

Спробуємо уявити собі, як виникла відома всім російська народна казка «Царівна-жаба». Для цього доведеться здійснити подорож у часі: перенестися на кілька століть назад. Підем вуличкою передмістя, яке у ті часи називалося словом посад. Тротуари відсутні. Дорога без бруківки — звичайна грунтівка. Час від часу нам доведеться тулитися до парканів, пропускаючи вози, запряжені кіньми а частіше — волами. Ціла хмара куряви, піднятої колесами та копитами, вкриває нас і змушує довго чхати. Постукаємо до найближчої хвіртки та попросимо напитися. Тут люди привітні, не відмовлять.

Відчиняє старенька, але ще не немічна бабуся у довгій, мало не до землі, холстяній сорочці, з-під якої видно босі ноги. Зверха світлої сорочки зав’язаний темний фартух. Сиве волосся охайно прибране під білу хустинку. До старенької сором’язливо тулиться білява, світлоока дівчинка. Троє хлопців з цікавістю дивляться на чужинців. Найстарший, років шести, притримує за ланцюг кудлатого непривітного пса коло буди. Усі діти в однакових холстяних сорочках і босі. Тут же на подвір’ї гуляють кури, очолювані великим гордовитим півнем, а біля паркану в багні розляглася велика свиня.

Бабуся відправляє дівчинку до хати за водою, і та охоче біжить по траві, що вкриває подвір’я, а за хвильку вже квапиться назад з дерев’яним ковшиком у формі качки. Раптом з-під її ніг вистрибує велика жаба. Перелякана дівчинка випускає з рук ковш, а один з хлопчиків піднімає камінь і націлюється в жабу, але бабуся зупиняє його руку і починає пояснювати, що ні в якому разі не можна кривдити живих істот. На підтвердження своїх слів вона тут же розповідає казку про дивакуватого князя, який наказав трьом своїм синам шукати наречених там, куди впаде стріла, випущена з лука. Діти співчувають молодшому братові, стріла якого потрапила на болото: йому доводиться брати заміж жабу. Але потім виявляється, що коли ніхто не бачить, жаба може скидати свою бридку шкіру, ставати красунею-дівчиною, пекти дивовижні короваї і вишивати сорочки...

Ну, що ж: води нам не дісталося, але казку ми почули.

А тепер спробуєм посунутись на півстоліття вперед. Колишня маленька дівчинка стала немолодою жінкою. Вона — мамка у панських дітей і розповідає їм казку, яку чула колись від своєї небіжчиці бабусі. Коли розповідь доходить до шиття сорочки, маленька бояриня в червоному шовковому сарафані обурено питає: «Навіщо вона сама шиє? Вона що — слуг не має?» Немолодій селянці терміново доводиться вносити корективи до бабусиної казки: тепер Василиса Прекрасна, дочка Кащея Безсмертного, змушена виходити на ганок та скликати слуг, які виконують за неї всю роботу. Далі все піде як належить: Іван-княжич у свій час спалить жаб’ячу шкіру, три рази по три роки буде шукати кохану дружину, змушену повернутися до батька, здобуде голку, на кінці якої причаїлася Кащеєва смерть...

І ще вперед на півстоліття! Тепер немолода бояриня розповідає вже власній онуці казку, яку чула у дитинстві. Багато що змінилося на Русі. Князівства об’єдналися. Країною править цар. І в казці цар замінив князя. Коли доходить до того, що, скинувши шкіру, Василиса їде танцювати до царя, онука зацікавлено питає: «А як вони танцювали?» І, несподівано сама для себе, бабуся починає виявляти чудеса власної фантазії, вигадуючи, як Василиса зливала за один рукав вино, за інший складала кістки, і, коли пішла танцювати, створила озеро та лебедів.

Скільки варіантів казки ми з вами нарахували? По одному на півстоліття! Це та здобич, з якою ми повернулися з нашої подорожі у часі. Але всього різних варіантів казки «Царівна-жаба» налічується більше десятка, тому що талановиті оповідачі час від часу додавали щось від себе. Таким чином вона «розвивалася», «росла», як росте яблуко на гілці.
Казка «Царівна-жаба» налічує багато фантастичних елементів, тобто розповідей про події, які не можуть відбуватися насправді. Казки з такими елементами належать до різновиду чарівних. Крім чарівних, найбільш розповсюдженими різновидами є соціально-побутові та казки про тварин.

У соціально-побутових казках найчастіше розповідається про пихатого пана та кмітливого селянина чи селянку, який (яка) пошив пана в дурні. Так, в українському, російському, білоруському та польському фольклорі є майже однакова казка про мудру селянську дівчину, яка просила пана, що змушував її вивести курчат з варених яєць, виростити для них просо з просяної каші, а потім з’являлася до нього у гості «не гола, але й не одягнена; не пішки, але й не верхи; не з подарунком, але й не без подарунка». Так само, кожний народ створив казки про мачуху, яка гнобить пасербицю, але потурає неробству рідной дочки. Такі сюжети називаються мандрівними, тому що ніби мандрують з країни до країни, від народу до народу.



Казки про тварин, на перший погляд, подібні до чарівних, але це тільки на перший погляд. Події, що відбуваються у них, не можна вважати чарівними, а те, що тварини розмовляють людською мовою і поводяться, як люди, є тільки художнім засобом, розмова про який у нас попереду.

Отже, ми маємо змогу зробити висновки щодо того, у чому полягає специфіка фольклорної казки.



  1. Ім’я автора нам невідоме.

  2. Тривалий час вона не записувалася, а існувала, передаючись з «вуст» в «уста».

  3. Одна казка може існувати у кількох варіантах.

  4. Мова казки — виключно прозова (не вірш).

  5. Найбільш розповсюджені різновиди фольклорних казок: чарівні, про тварин, побутові.

  6. У казках різних народів можуть зустрічатися майже однакові сюжети. Такі сюжети називаються мандрівними.

  7. Місце і час у казці не визначені («Десь, колись, в якійсь країні...» — Леся Українка).

Термінологічний словник

Казка — це епічний твір, зазвичай народно-поетичний, про вигаданих осіб та події, що відбуваються переважно за участю чарівних, фантастичних сил.

Фантастичний елемент — розповідь про події, які не можуть відбуватися насправді.

СТАНЦІЯ ЧЕТВЕРТА — ІНДІЯ:

казки про тварин та їх відмінність від чарівних казок

Усім відома російська народна казка «Іван-царевич та сірий вовк» — про те, як вовк допоміг Івану-царевичу здобути Жар-птицю у коштовній клітці, золотогривого коня та Єлену Прекрасну, а потім ще й, здобувши живої та мертвої води, повернув Івана, вбитого та порубаного на шматки підступними братами, до життя. Незважаючи на численні фантастичні елементи, вовк поводиться відповідно до своєї тваринної природи: він з’їв коня, на якому мандрував Іван-царевич, не бажає жити поміж людей, розцінює Єлену Прекрасну тільки як майно свого господаря — як будь-який наш хатній собака, що є нащадком справжнього дикого вовка.

Чим же ж відрізняється зображення тварин у казках про тварин від зображення їх у чарівних казках? Спробуємо з’ясувати це, розглянувши індійську народну казку «Фарбований шакал».

Художні твори, як і люди, мають свою біографію (історію існування). Спробуємо створити Анкету (бланк для запису в ньому певних даних; листок для опитування з метою отримання потрібних відомостей) казки.



Фарбований шакал

Автор: фольклорний твір.

Час створення: до початку нашої доби.

Жанр: казка, різновид — казки про тварин, належить до збірки «Панчатантра» («Напучення розумної та правильної поведінки»).

Мова: санскрит (давноіндійська).


Каталог: metoduchna
metoduchna -> Конспект уроку з літературного читання Тема уроку: Тарас Григорович Шевченко Матеріал для читання Андрій М’ястківський
metoduchna -> Методичні матеріали Ужгород 2007
metoduchna -> Закарпатський центр туризму, краєзнавства, екскурсій І спорту учнівської молоді
metoduchna -> Рівненський міський виконавчий комітет Управління освіти
metoduchna -> Програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти
metoduchna -> М. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Левіна Л. О. Дидактичні матеріали зі світової літератури для п’ятого класу iconВербська зош І-ІІІ ступенів Дубенського району Рівненської області Метод проектів у викладанні світової літератури Матеріали Турчик Валентини Михайлівни, вчителя світової літератури
Турчик В. М. Метод проектів у викладанні світової літератури// Методичний посібник для вчителя світової літератури, класного керівника...
Левіна Л. О. Дидактичні матеріали зі світової літератури для п’ятого класу iconМетодичні рекомендації щодо впровадження нового Державного стандарту зі світової літератури за новою програмою для 5-го класу
Методичні рекомендації щодо впровадження нового Державного стандарту зі світової літератури за новою програмою для 5-го класу: На...
Левіна Л. О. Дидактичні матеріали зі світової літератури для п’ятого класу iconТема уроку Дата Примітка Тема № Із літератури першої половини ХХ ст. (10 год.)
Орієнтовне календарно-тематичне планування уроків світової літератури для 11 класу
Левіна Л. О. Дидактичні матеріали зі світової літератури для п’ятого класу iconНавчальний посібник Черкаси 2013 зміст передмова
Дидактичні матеріали для формування історичних компетентностей учнів з курсу «Вступ до історії»
Левіна Л. О. Дидактичні матеріали зі світової літератури для п’ятого класу iconМатеріали з досвіду роботи вчителя світової літератури Теребовлянської загальноосвітньої школи №1
Людина народжена для великої радості, для невпинної творчості, в якій вона – Бог, для широкої вільної любові до всього: до дерева,...
Левіна Л. О. Дидактичні матеріали зі світової літератури для п’ятого класу iconМетодичний кабінет відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Для вчителів світової літератури
Збірник завдань для розвитку навиків вдумливого читання на уроках світової літератури. 6 клас. Яворів, 2014. 53 с
Левіна Л. О. Дидактичні матеріали зі світової літератури для п’ятого класу iconВступного випробування
Вступний екзамен із світової літератури проводиться у формі екзаменаційної роботи, призначеної для комплексної перевірки знань з...
Левіна Л. О. Дидактичні матеріали зі світової літератури для п’ятого класу iconРівненщині (додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури)
...
Левіна Л. О. Дидактичні матеріали зі світової літератури для п’ятого класу iconЧеркаської обласної ради
Дидактичні матеріали до уроків української мови, літературного читання та виховних заходів


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка