Львівська політехніка



Сторінка20/30
Дата конвертації13.02.2018
Розмір1.9 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   30

8.5.Контрольні запитання та завдання


  1. Два способи розв’язання трудових конфліктів?

  2. Що розуміють під соціальним партнерством?

  3. Хто виступає партнером в соціальному партнерстві?

  4. Які основні принципи цивілізованих відносин між партнерами в соціальному партнерстві?

  5. На яких засадах базуються колективні переговори?

  6. На яких принципах укладаються колективні договори?

  7. На яких принципах відбуваються взаємні консультації та контроль за дотриманням угод?

  8. Яка роль об’єднань підприємців в соціально-трудових відносинах?

  9. Яка роль профспілок в соціально-трудових відносинах?

  10. Яка роль держави в соціально-трудових відносинах?

8.6.Резюме


Найважливішою формою соціально-трудових відносин в умовах ринкової економіки є соціальне партнерство, яке являє собою такий тип і систему відносин між працедавцями та працівниками, при яких в рамках соціального миру забезпечується узгодження їх найважливіших соціально-трудових інтересів.

В рамках соціального партнерства на державному рівні щорічно укладаються угоди з соціально-економічних питань між урядом та об’єднаннями профспілок.

Відносини між соціальними партнерами повинні складатись на основі принципів відпрацьованих МОП, до числа яких відноситься встановлення загального і міцного миру на засадах соціальної справедливості, надання працівникам нормальних умов праці, признання і гарантії права на об’єднання, права всіх людей на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах свободи, гідності і рівних можливостей.

Є і специфічні принципи організації роботи партнерів – колективні переговори, укладення договорів та домовленостей, взаємнні консультації і контроль, вирішення колективних спорів. Сюди відносяться і трьохсторонність на основі представництва держави, профспілок і підприємців, рівність сторін та неприпустимість ущемлення прав жодної зі сторін, повноважність їх представників, відповідальність за прийняті взаємні зобов’язання, тяжіння сторін до врегулювання трудових спорів при допомозі примирювальних методів і процедур, максимальне врахування інтаресів кожної сторони.

Серед інтересів об’єднань підприємців найважливішими є створення сприятливих умов для підприємництва, тяжіння до фінансової стійкості і прибутковості.

Профспілки, як сторона в системі соціального партнерства покликані виражати і захищати інтереси працівників на виробництві та поза ним.

Держава в системі соціального партнерства покликана виконувати функції гаранта основних прав і свобод, незалежного регулятора системи соціально-трудових відносин, організатора і координатора переговорів, арбітра при вирішенні трудових конфліктів. Для повноцінної реалізації цих функцій держава формує законодавчо-правову базу, створюючи цим основу для цивілізованої системи соціального партнерства.

9.Тема: Управління персоналом


  1. Кадровап політика і управління персоналом.

  2. Планування і формування персоналу.

  3. Розвиток персоналу та оцінка інвестицій в людський капітал.

  4. Трудова кар’єра.

В попередніх темах в аналізі ринку праці в основному розглядався рух працівників між різними фірмами, працедавцями. Ми виходили з припущення, що працівник вибирає робоче місце у різних працедавців, фірми конкурують між собою за те, щоб найняти більш кваліфікованих і більш продуктивних працівнтків. В житті ми часто буваємо свідками того, що багато людей впродовж всієї своєї трудової діяльності або достатньо довгого проміжку часу працюють в одній і цій же організації чи підприємстві. Фірми також надають перевагу пошуку кандидатур на вивільнені вакансії серед працівників фірми, котрі вже є найняті. І заробітна плата в дійсності визначається не грою ринкових цін на працю а адміністративними процедурами та правилами, прийнятими на підприємстві. На загал, не дивлячись на існуючу територіальну і професійну мобільність, зайнятість залишається достатньо стабільною і працівники не часто змінюють робочі місця.


9.1.Кадрова політика і управління персоналом


Кадрова політика підприємства – це система роботи з персоналом, що об’єднює різні форми діяльності і має на меті створення обєднаного, відповідального і високопродуктивного колективу для реалізації можливостей підприємства адекватно реагувати на зміну внутрішнього та зовнішнього довкілля.

Витримувати конкурентну боротьбу на ринку праці, а отже нормально розвиватися може тільки nе підприємство, кадрова політика якого буде побудована на системному аналізі внутрішнього та зовнішнього довкілля і точно відображувати його загальну концепцію розвитку.

Основою конкурентноздатності господарських ланок національного господарства, підприємства є вся система соціально-трудових відносин, яка в останні десятиліття отримала назву «організаційної культури».

Система соціально-трудових відносин повинна включати:



  • соціалізовану стратегічну мету господарської ланки, фірми ;

  • еталони поведінки персоналу;

  • структурні характеристики персоналу (освітні, етнічні, національні, демографічні);

  • способи ведення господарства;

  • характер, зміст, умови праці, методи організації праці;

  • систему стимулів;

  • систему навчання персоналу та ін.

Найважливішими умовами, які необхідно враховувати при формуванні кадрової політики, є:

  1. відповідність кадрової політики державній соціально-економічній політиці, правовим та суспільним (громадським) нормам;

  2. розгляд людини в єдності технологічного, економічного, соціального, організаційного, демографічного та інших аспектів розвитку – як мети і як засобу цього розвитку;

  3. облік часоваго горизонту планування;

  4. орієнтація на досягнення максимально можливих показників роботи в поєднанні з можливостями кадрової політики;

  5. створення в кадровій політиці стратегічних і поточних цілей і засобів їх досягнення;

  6. забезпечення демократизму, гласності і динамізму кадрової політики;

  7. збалансованості в кадровій політиці стимулів до кар’єри і відповідальності працівників.

В практиці передових фірм існує ряд принципів, що складають основу кадрової політики. До них відносяться:

  1. демократизм управління, від якого залежить готовність до співпраці;

  2. впізнання окремої людини, її потреб, врахування її інтересів та інтересів групи людей;

  3. справедливість, дотримання рівенства та послідовність.

Складові елементи кадрової політики фірми:

  1. Політика занятості – забезпечення висококваліфікованим персоналом і створення привабливих умов праці з забезпеченням її безпеки, а також можливостей для просування робітників з метою підвищення міри їх задоволення працею;

  2. Політика навчання – формування відповідної бази навчання, щоб працівники могли підвищувати кваліфікаційний рівень і цим отримати можливість свого професійного просування;

  3. Політика оплати праці – надання більш високої заробітної плати, ніж в інших фірмах;

  4. Політика добробуту – забезпечення ширшого набору послуг і пільг ніж в інших фірмах;

  5. Політика трудових відносин – встановлення визначених процедур вирішення трудових конфліктів:

Основна мета кадрової політики – донести до кожного працівника стратегію фірми, привити персоналу соціальну відповідальність перед підприємством та суспільством.

Управління персоналом – це основна частина менеджменту, що забезпечує формування соціальної політики підприємства, соціального партнерства, довіри між найманими працівниками та працедавцями. Без управління персоналом неможливе нормальне функціонування всякого підприємства.



Управління персоналом – багатогранний і надзвичайно важкий процес, що має свої закономірності та особливості. Знання їх вкрай необхідне керівникам та спеціалістам сучасного виробництва, працівникам служб управління персоналом для постійного забезпечення росту ефективності і якості праці, підвищення її продуктивності.

Управління персоналом на виробництві – це комплекс управлінських дій (принципів, методів, засобів і форм) на інтереси, поведінку і діяльність працівників з метою максимального використання їх потенціалу при виконанні трудових фунгкцій. Як економічна категорія управління персоналом виступає в формі безперервного процесу, спрямованого на предметну зміну мотивації працівників для отримання від них максимальної віддачі, а отже, і досягнення високих кінцевих результатів в продуктивній діяльності підприємства. (Передові підприємства керуються філософією переваги людських ресурсів над іншими видами ресурсів.)

Предметом управління персоналом є вивчення відносин працівників в процесі виробництва з точки зору найбільш повного і єфективного використання їх потенціалу в функціонуванні виробничих систем.

Персонал підприємства – вся сукупністьь працюючих як за наймом, так і власників, трудовий потенціал яких відповідає виробничому і забезпечує ефективну господарську діяльність.

У світовій практиці прижилася наступна класифікація персоналу фірми:



  1. Top management – вища ланка управління (президент, члени правління, генеральний директор);

  2. Middle management – середня ланка управління (керівники управлінь і самостійних підрозділів);

  3. Lovez management – нижчі ланки управління (керівники секторів бригад і т.п.);

  4. Інженерно-технічний персонал і конторські службовці;

  5. Робочі, зайняті фізичною працею;

  6. Працівники соціальної інфраструктури.

Менеджмент означає організацію роботи колективу з таким розрахунком, щоб вона в максимальній мірі відповідала потребі працівників і дозволяла активізувати їх роботу і підняти її ефективність.

Управління персоналом здійснюється в процесі виконання визначених цілеспрямованих дій і передбачає наступні основні етапи:



  1. Визначення мети і напрямків роботи з персоналом;

  2. Постійне удосконалення системи роботи з персоналом;

  3. Визначення засобів форм і методів здійснення поставленої мети;

  4. Організацію роботи з виконання прийнятих рішень;

  5. Координацію та контроль за виконанням запланованих заходів.

Основними підсистемами управління персоналом є:

  1. Підсистема аналізу, планування і прогнозування персоналу. Її основним завданням виступає формування обєктів і структур управління, розрахунок потреби в персоналі необхідних професій, спеціальностей і кваліфікації;

  2. Підсистема підбору, розстановки, оцінки і безперервного навчання персоналу. Основними завданнями тут є якісне забезпечення обєктів і стуктур управління необхідним персоналом, а також організація єфективного стимулювання його діяльності;

  3. Підсистема раціонального використання персоналу на виробництві, що має метою здійснення комплексу заходів зі створення високопродуктивних виробничих колективів.

Методи управління персоналом діляться на три основні групи:

  1. Економічні (прогнозування і планування роботи з персоналом, розрахунок балансу робочих місць і трудових ресурсів, визначення основної і додаткової потреби в персоналі і джерел її забезпечення);

  2. Організаційно-розпорядницькі (способи впливу на працівників засновані на використанні встановлених організаційних звязків, правових засад і норм);

  3. Соціально-психологічні (конкретні прийоми і способи впливу на процес формування і розвитку трудового колективу і окремих працівників).

До основних принципів управління, відносяться:

  • Плановість керівництва;

  • Поєднання морального і матеріального стимулювання;

  • Підбору і розстановки кадрів за їх особистими і діловими якостями.

Етапи управління персоналом:

  1. Планування персоналу (розробка плану задоволення майбутніх потреб в людських ресурсах);

  2. Набір персоналу (створення резерву потенційних кандидатів з усіх посад);

  3. Відбір (оцінка кандидатів на робочі місця і відбір кращих з резерву, створеного ходом набору);

  4. Визначення заробітної плати та пільг (розробка схем організації і структури заробітної плати, системи пільг з метою привернення найму, збереження і відтворення працівників);

  5. Профорієнтація та адаптація (інструктаж найнятих працівників, розвиток у працівника розуміння того, чого очікує від нього підприємство і яка праця отримує на підприємстві заслужену оцінку);

  6. Навчання (розробка програм навчання трудових навиків, які знадобляться для ефективного виконання роботи);

  7. Оцінка трудової діяльності (розробка методик оцінки трудової діяльності та донесення їх до працівника);

  8. Підвищення, пониження, перевід, звільнення (розробка методів переміщення працівників на посаду з великою чи меншою відповідальністю, розвиток їх професійного досвіду шляхом переміщення на інші посади чи ділянки роботи, а також процедур припинення договору найму);

  9. Підготовка керівних кадрів, управління просуванням по службі (розробка програм, що спрямовані на розвиток здібностей і підвищення ефективності праці керівних кадрів).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   30

Схожі:

Львівська політехніка iconПро затвердження складу Конференції трудового колективу Національного університету "Львівська політехніка"
У зв’язку із закінченням повноважень Конференції колективу Національного університету "Львівська політехніка" із затвердженим складом...
Львівська політехніка iconЛьвівська політехніка

Львівська політехніка iconЕнциклопедичні видання ХIХ початку ХХ століття у фонді бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка» Оробчук Олександра Михайлівна
Енциклопедичні видання ХIХ початку ХХ століття у фонді бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка»
Львівська політехніка iconЛьвівська політехніка
Формування типових їздових циклів та нормування витрати палива приміських та міжміських автобусів
Львівська політехніка iconЛьвівська політехніка
Культура ділового мовлення: Методичний посібник для практичних занять з української мови (за професійним спрямуванням) І самостійної...
Львівська політехніка icon72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року
«Львівська політехніка». Секція права та психології: збірник тез доповідей. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014 р....
Львівська політехніка iconМетодичні рекомендації та практичні завдання для студентів гуманітарних та економічних спеціальностей
Основи риторики: Методичні рекомендації І практичні завдання для студентів гуманітарних та економічних спеціальностей / Укл.: Куньч...
Львівська політехніка iconДовідка Львівська гімназія «Євшан» заснована у 2001 році шляхом реорганізації сш №79 з поглибленим вивченням математики
Львівська гімназія «Євшан» заснована у 2001 році шляхом реорганізації сш №79 з поглибленим вивченням математики відповідно до ухвали...
Львівська політехніка iconЛьвівська обласна громадська організація «Львівтрансзахист»
Працює: Заступник Голови правління го
Львівська політехніка iconРобоча програма навчальної дисципліни
Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка