Львівська політехніка



Сторінка25/30
Дата конвертації13.02.2018
Розмір1.9 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   30

10.2.Сутність нормування праці та його значення


Нормування праціце вид діяльності з управління виробництвом, пов”язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці.

Нормування праці – складова організації праці і виробництва. Воно є важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід”ємною частиною менеджменту і соціально – трудових відносин.

Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально – трудовими відносинами тощо.

Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Норми праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей, визначення виробничих потужностей.

На кожному підприємстві норми праці використовуються під час здійснення планово – організаційних розрахунків, внутрішньозаводського й цехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бізнес – плани підприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховується завантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці встановлюються завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно – планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях, забезпечується рівномірність і ритмічність виробничого процесу.

Норми трудових затрат потрібні для організації праці не тільки робітників – відрядників, а й робітників – почасовиків, спеціалістів, службовців. Визначають їх для кожної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом організації заробітної праці, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або складу, установленого для даного працівника.

Норми праці на підприємстві можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів продукції і відповідних затрат праці для виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.

В умовах розвитку ринкових відносин, поглиблення економічної самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці тощо.

Подальше вдосконалення нормування праці передбачає:


  • максимальне охоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва та управління ним;

  • широке впровадження технічно обгрунтованих норм, тобто розроблення норм виробітку, часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технології виробництва, передових методів праці тощо;

  • підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обгрунтованості норм. Якщо технічне обгрунтування полягає у виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне – у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне – у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначення правильного чергування робочого навантаження і відпочинку тощо;

  • поліпшення якості нормування на основі науково – технічних рекомендацій;

  • широке застосування методів прямого нормування, що дає змогу визначати трудоміскість робіт і нормованих завдань, установлювати оптимальне завантаження працівників, ширше використовувати прогресивні форми матеріального стимулювання;

  • формування єдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми й нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних процесів;

  • створення автоматизованих робочих місць для нормувальників;

  • комп”ютерізація проектування технологічної та організаційної документації, а також норм затрат часу;

  • підвищення кваліфікаційного рівня нормувальників.

Мета нормування праці в нових умовах господарювання полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

10.3.Об’єкти нормування праці


Під час нормування праці виробничий процес поділяється на операції та їх елементи. Виробнича операція – це частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою робітників або групою робітників на одному робочому місці. Елементами операції є : установка, технологічний і допоміжний переходи, позиція. Установка – це одноразове закріплення оброблювальної заготовки або деталі. Позиція характеризується фіксованим положенням предмета праці, де він підлягає технологічному впливу устаткування.

Перехід – це частина операції, що характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту.

Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові прийоми, дії, рухи.



Трудовий рух – це одноразове переміщення робочого органу людини – руки, ноги, корпуса тощо (наприклад, протягнути руку до інструмента, взяти інструмент).

Трудова дія – сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і засобів праці (наприклад, взяти деталь).

Трудовий прийом – сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершену частину операції (наприклад, установка заготовки в пристосування).

Отже, сукупність прийомів, об”єднаних з урахуванням технологічної послідовності або спільності факторів, що впливають на час виконання завдання (наприклад, установка деталі в пристосування і зняття її після оброблення), утворюють комплекс трудових прийомів.

Залежно від особливостей виробництва об”єктами нормування можуть бути: обсяг роботи за певний період часу – годину, зміну, місяць (наприклад, на видобувних та апаратурних процесах, допоміжних роботах на промислових підприємствах); зона обслуговування (для багатоверстатників у текстильній промисловості, на обробних процесах з багатоверстатним обслуговуванням у машинобудуванні); чисельність персоналу (обслуговування потужних технологічних, енергетичних, транспортних систем тощо).

Для розрахунку норм праці потрібна чітка класифікація затрат часу.

Класифікацію затрат часу можна здійснювати щодо працівника, роботи устаткування, тривалості виробничого процесу.

Структура змінного робочого часу (Тзр) являє собою співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормованого робочого часу. Час роботи (Тр) – це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Трп) і часу непродуктивної роботи (Трн).

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов”язків, передбачених регламентом (прямих і суміщуваних). Вона включає підготовчо – завершальну та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо - завершальної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, такі як одержання змінного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, одержання і повернення робочих креслень, технологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матералів, заготовок, деталей і вузлів; налагоджування обладнання, встановлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.



Оперативна робота – це безпосереднє виконання змінного завдання. Час, витрачений на неї (Топ), складається з часу виконання основних прийомів (То) і допоміжних (Тд).

Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійснює перетворення предметів праці.

Допоміжні прийоми (допоміжний час) полягають у таких діях: працівник установлює предмет праці на верстат або стіл для оброблення, знімає його звідти; управляє обладнанням та здійснює переходи, пов”язані з виконанням завдання; вимірює предмети праці тощо.

Час обслуговування робочого місця (Тоб) складається з часу організаційного обслуговування (Торг) та часу технічного обслуговування (Ттех). Час організаційного обслуговування використовується для огляду робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці її, чищення та змащування обладнання. Час технічного обслуговування використовується на догляд обладнання у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема підналадка обладнання, заміна зношеного інструмента тощо.



Таблиця 10 1
Основні позначення (індекси) затрат робочого часу

Найменування видів витрат часу

Індекси

Підготовчо - завершальний

ПЗ

Оперативний

ОП

Основний

О

Допоміжний

Д

На обслуговування робочого місця

ОБ

На технічне обслуговування

ТЕХ

На організаційне обслуговування

ОРГ

На відпочинок та особисті потреби

ВОП

На непродуктивну роботу

ТРН

На перерви у роботі

П

На регламентовані перерви з організаційно – технічних причин

ПР

На нерегламентовані перерви

ПН

Час перерв, що спричинені порушенням нормального перебігу виробничого процесу

ПНТ

Час перерв, спричинених порушенням трудової дисципліни

ПТД

Затрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать необхідні для даних конкретних умов затрати основного і допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, регламентовані перерви з організаційно – технічних причин, підготовчо – завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукції є штучно – калькуляційним часом (tшк):



tшк = tо + tд + tоб + tвоп+ tпр + tпз

де tо - основний час;



tд - допоміжний час;

tоб - час обслуговування робочого місця;

tвоп - час на відпочинок та особисті потреби;

tпр - час нормованих перерв з організаційно – технічних причин;

tпз – підготовчо – завершальний час на одиницю продукції.
Досліджуючи трудові процеси, важливо визначити фактичні затрати часу на виконання окремих елементів операції, а також структури затрат часу протягом робочої зміни або її частини.

Визначення фактичних затрат часу на виконання елементів операцій потрібне для розроблення нормативів часу, вибору найраціональніших методів праці, аналізу якості норм і нормативів тощо.

Під час визначення нормативів часу на обслуговування робочого місця і підготовчо – завершального часу, а також для оцінки ефективності використання робочого часу використовуються дані про структуру затрат робочого часу.

Найпоширенішими на підприємствах методами дослідження трудових процесів є: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж. При цьому фактичні затрати часу вимірюються за допомогою секундомерів, хронометрів, годинників, хронографів.

Усі методи дослідження затрат робочого часу складаються з таких основних етапів:


  • підготовка до спостереження;

  • проведення спостереження;

  • оброблення даних;

  • аналіз результатів і підготовка пропозицій щодо удосконалення організації праці.

За допомогою хронометражу визначається тривалість елементів операцій, що повторюються.

Виділяють три способи проведення хронометражу: безперервний (за поточним часом), відбірковий і цикловий. За безперервного способу всі елементи певної операції досліджуються відповідно до послідовності їх виконання. Відбірковий способ хронометражу застосовується для вивчення окремих елементів операції незалежно від послідовності їх виконання. Цикловий спосіб – для дослідження тих елементів операції, що мають незначну тривалість (3 – 5 сек.).

Залежно від об”єкта спостереження розрізняють такі фотографії:


  • фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, самофотографія);

  • фотографія часу роботи устаткування;

  • фотографія виробничого процесу.

За індивідуальної фотографії спостерігач визначає використання часу одним працівником робочої зміни або іншого періоду часу.

У тих випадках, коли робота виконується кількома робітниками, зокрема за бригадної організації праці, здійснюється групова фотографія робочого часу.



Самофотографію здійснює сам працівник, який фіксує величину втрат робочого часу, а також причини їх виникнення. Це сприяє залученню всіх працівників до активної участі у виявленні й усуненні втрат робочого часу.

Фотографія часу використання устаткування – це спостереження за його роботою і перервами в ній з метою одержання даних для обгрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома).

Фотографія виробничого процесу – це одночасне вивчення затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи. Спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками, другий – за устаткуванням, тобто двостороннє спостереження.

Залежно від способу проведення й оброблення спостережень розрізняють два методи проведення фотографії робочого часу: метод безпосередніх замірів і метод моментних спостережень.



Метод безпосередніх замірів полягає в безпосередній реєстрації тривалості затрат часу за елементами операції, що спостерігається. За допомогою методу моментних спостережень фіксується стан робочих місць, що спостерігаються. При цьому структура затрат часу устанавлюється залежно від кількості моментів, коли спостерігалися відповідні стани.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   30

Схожі:

Львівська політехніка iconПро затвердження складу Конференції трудового колективу Національного університету "Львівська політехніка"
У зв’язку із закінченням повноважень Конференції колективу Національного університету "Львівська політехніка" із затвердженим складом...
Львівська політехніка iconЛьвівська політехніка

Львівська політехніка iconЕнциклопедичні видання ХIХ початку ХХ століття у фонді бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка» Оробчук Олександра Михайлівна
Енциклопедичні видання ХIХ початку ХХ століття у фонді бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка»
Львівська політехніка iconЛьвівська політехніка
Формування типових їздових циклів та нормування витрати палива приміських та міжміських автобусів
Львівська політехніка iconЛьвівська політехніка
Культура ділового мовлення: Методичний посібник для практичних занять з української мови (за професійним спрямуванням) І самостійної...
Львівська політехніка icon72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року
«Львівська політехніка». Секція права та психології: збірник тез доповідей. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014 р....
Львівська політехніка iconМетодичні рекомендації та практичні завдання для студентів гуманітарних та економічних спеціальностей
Основи риторики: Методичні рекомендації І практичні завдання для студентів гуманітарних та економічних спеціальностей / Укл.: Куньч...
Львівська політехніка iconДовідка Львівська гімназія «Євшан» заснована у 2001 році шляхом реорганізації сш №79 з поглибленим вивченням математики
Львівська гімназія «Євшан» заснована у 2001 році шляхом реорганізації сш №79 з поглибленим вивченням математики відповідно до ухвали...
Львівська політехніка iconЛьвівська обласна громадська організація «Львівтрансзахист»
Працює: Заступник Голови правління го
Львівська політехніка iconРобоча програма навчальної дисципліни
Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка