Львівські контракти на малярські роботи



Сторінка2/4
Дата конвертації16.03.2018
Розмір0.5 Mb.
1   2   3   4

Виконавцем замовлення цього разу виступає невідомий дослідникам львівського мистецтва маляр-передміщанин Миколай Свєнтоянський. Хоч документ виразно засвідчує, що на час укладення контракту він проживав у Львові, слідів його активності в місті майже немає: про нього віднайшлося лише два побіжних джерельних свідчення ранішого часу. 30 травня 1650 р. маляр Миколай заявив у війтівському уряді, що під час облоги міста козацьким військом (1648) у нього пропав пояс та інші речі52. Наступний запис у тій же справі подає не тільки ім’я, а й прізвище53, з чого випливає, що всі чотири зазначені документи стосуються однієї й тієї ж особи. Однак майже ніяких конкретних відомостей до біографії митця у цих лаконічних документах немає, тому питання про те, наскільки він записався в історії місцевого малярського осередку, залишається відкритим.

Наступний з розшуканих документів з’явився у результаті доволі рідкісного на львівському ґрунті конфлікту навколо конкретної роботи не лише між замовником та виконавцем, але й між майстрами-суперниками. Ситуацію відтворюють зізнання сторін та свідків перед війтівським урядом, контракт при цьому згадано цілком побіжно. Лаконічні реляції виявляють досить своєрідний характер стосунків як у самому професійному середовищі, так і між майстрами та замовниками. Севастян Кромка, не виконавши угоди з ксьондзом костьолу святого Станіслава на вівтар, без його відома передав замовлення Якубові Іржицькому, а коли ксьондз переадресував його Альбертові Краузу, Я. Іржицький звинуватив останнього в перехопленні роботи54. Важливим штрихом до описаної ситуації є побіжна вказівка на «зловживання» А. Крауза, який нібито мав переманити замовника, «czyniąc sic iakoby starszym kongregatiey malarskiey». За нею стоять майже невідомі обставини створення заново малярського цеху за ініціативою А. Крауза55. Сам він належить до центральних постатей львівського малярського середовища другої третини століття, виступаючи єдиним його представником, життєвий шлях якого відносно краще простежується за актовими матеріалами 30-70-х років56. Натомість Я. Іржицький, хоч і згадується у джерелах з 1648 по 1682 р.57, відомий дуже мало. Ще загадковішою є особа Севастяна Кромки. З легкої руки Францішка Яворського58 він перетворився в українця Севастяна Корунку – члена нібито великої родини малярів Корунок59. Насправді – це маловідомий майстер польського походження, відзначений на львівському ґрунті тільки у поодиноких документальних записах. Очевидно, він ідентичний з Севастяном, згаданим як хресний батько в метричній книзі кафедрального костьолу під 1647, 1662 та 1664 pp.60 Згідно з позовом А. Крауза в консисторському суді, за яким С. Кромка «відважився певні роботи малярського ремесла тут у Львові [...] виконати», можна ствердити, що майстер у місті не жив. Цей висновок підтверджує публіковане свідчення ксьондза костьолу святого Станіслава, який називає С. Кромку «голотою». Справа ускладнюється тим, що з даного часу є також згадки про Севастяна в реєстрах видатків Успенського братства: у 1660 р. йому виплачено 60 золотих за малювання Божого гробу61, а через чотири роки разом з не названим на ім’я помічником та якимось Андрушком він виконав рисунки для десяти (Севастян з помічником робили вісім) гравюр до братського видання Тріоді пісної62. Виявлені відомості настільки мало пов’язані між собою, що не дають змоги з’ясувати, чи стосуються вони однієї чи двох осіб.

Крім ще одного свідчення про контракти у середовищі львівських малярів, наведені матеріали відображають досить вільне ставлення майстрів до своїх зобов’язань перед замовниками, що, як видається, не було рідкістю.

Найпізніші дані до нашої теми походять з останнього десятиліття ХVII ст., позначеного, зокрема, виразним занепадом української традиції на місцевому ґрунті. Те, що обидва публікованих документи стосуються українських митців та їхнього середовища, – очевидна випадковість, зумовлена насамперед особливостями фонду документальних матеріалів.

У першому випадку виступає невідомий дослідникам майстер з-під замкової юрисдикції Григорій Гасіцький, згаданий як поручитель під 1690 p., – автограф неспростовно доводить його українське походження63. Можливо, він ідентичний з одним із тих двох ремісників, які працювали над замовленням міського Успенського братства у 1692-1693 pp. У реєстрі братських видатків під 8 травня 1692 p. y рубриці «Sosudochranitelnica dolna» занотовано: «malarzom dwom od malowania podniebienia wedlug ugody zapłaciło się z[łotych] 90»64. Підстави для ідентифікації дають нотатки наступного року. 30 березня .Janowi і Hryhoremu dało sic według kontraktu uczynionego f[lorenos] 80 ad rationem f[orenos] 30», а Ігід 7 квітня: «tymże malarzom rationem teyże roboty z[łotych] 30»65. 20 травня «Malarzowi Konikowi od malowania całey izby podniebienia, za piecem, nad listwą, pod ławami za to wszystko dało się mu złotych So»66. Під 31 червня у видатках братської каси зазначено: «Malarza Jana Konika ziednało się z iego farbą co ma malować w sessiei za f[lorenos] 45. Dało się zflotych] 20»67. Зіставлення наведених даних приводить до висновку, що один з цих майстрів – не відомий за іншими джерелами Іван Коник, другого за ім’ям випадає ідентифікувати з Г. Гасіцьким. Цитовані записи дають не лише нові факти до історії львівського малярства кінця століття, але й ще два з нечисленних документально зафіксованих на львівському ґрунті випадків виконання роботи за контрактом.

Крім цих побіжних нотаток про угоду із замовниками, від Г. Гасіцького збереглася ще одна згадка про контракт в унікальній, з огляду на зміст, датованій 27 травня 1694 р. ухвалі замкового суду. Вона описує єдину засвідчену джерелами зміну умов оплати на вимогу виконавця у процесі роботи. Як видно з короткого викладу усної заяви, маляра звинувачено в тому, що, взявшись позолотити і помалювати вівтар для монастиря бернардинок й отримавши на це двісті п’ятдесят золотих, а крім того ще десять золотих, він роботи не віддав. Потерпіла сторона вимагала ув’язнити винного. Відповідач визнав, що хоч і зобов’язався за контрактом виконати замовлення, Jednak za tą quote nie może tey roboty swoiey żadną miarą wystawić, gdyż większey spery na złoto y na insze malarskie należytości potrzeba». Зваживши ситуацію, суд ухвалив виставити з обох сторін експертів, які мали визначити слушність цих домагань. Через два тижні, 9 червня, Томаш Демкович та Олександр Лшінович поручилися за маляра перед черницями в закінченні роботи68. Отже, призначена експертиза була проведена і претензії митця задоволені, проте роботу він так і не завершив. Поручителі, яких черниці викликали на суд, 26 жовтня 1695 р. заявили, що ручалися за маляра на чотири тижні півтора року тому, а тепер він «niewiadome gdzie się obraca»69. В опрацьованих документах ім’я Г. Гасіцького більше не трапляється.

Завершує перелік львівських контрактів XVII ст. ще один автентичний текст документа, яким також завдячуємо архівові Успенського братства. Він походить з 24 квітня 1697 р. і теж стосується іконостасу: на цей раз – для каплиці Трьох Святителів (тоді – апостолів Петра і Павла) при Успенській церкві з малярем, відомим у літературі як Олександр Ляницький. Цей ансамбль дійшов до нашого часу у фрагментах; його усунуто при реконструкції церкви в середині XIX ст., а збережені частини перейшли до Музею Любомирських. їх ідентифікував Михайло Драґан70 і зараз вони зберігаються у фондах Національного музею у Львові.

Контракт 1697 р. незнаний у літературі, хоч факт виконання іконостасу відзначив ще Ісидор Шараневич71 й за іншим джерелом – Владислав Лозінський72, а Ярослав Ісаєвич знав оригінал контракту73. Крім самої угоди, в архіві Успенського братства зберігся ряд документальних свідчень про хід роботи, які з винятковою як на XVII ст. докладністю фіксують окремі обставини їх ведення. Більшість цих документальних записів досі не перебували у науковому обігу, внаслідок чого даний важливий епізод мистецької історії міста не завжди належно висвітлювався. Оскільки реєстри братських видатків засвідчили також малювання у 1696 р. образу-вівтарика над порталом каплиці на подвір’ї церкви74, М. Голубець поєднав ці замовлення75; можна зустріти й твердження, що майстер малював не іконостас, а вівтар76, обидві роботи подаються також як два відокремлених факти біографій різних митців77, у новішій літературі вони втратили конкретний характер78.

Як і в аналізованому випадку з М. Петрахновичем, умовою не передбачалося намалювання всього іконостасу: з неї вилучено намісні кони Христа, Богородиці та храмовий образ апостолів Петра і Павла. Очевидно, братчики мали намір використати раніші ікони, що єдиним прямим документальним підтвердженням поширеної, але мало дослідженої практики збірних іконостасів, які нерідко трапляються серед пам’яток тогочасного українського малярства.

Цього разу, як і при виконанні іконостасу головної церкви, так само не було дотримано умов угоди щодо оплати, а майстер теж не вклався у передбачений термін, незважаючи навіть на взяті уже в ході роботи додаткові зобов’язання. За контрактом, першу суму – двісті золотих – він мав отримати при підписанні умови, наступних двісті – «gdy dobrze wygruntuje do pozłoty», а решту при передачі всього замовлення братству. Однак цей порядок було змінено вже через два тижні після підписання контракту. 10 травня маляр розписався на його звороті в одержанні ста золотих у рахунок роботи, а через півтора місяця отримав ще двісті, внісши до поквитування заяву, що решту суми йому повинні виплатити тільки при передачі всього замовлення. Але 24 серпня на звороті контракту занотовано, що хоч маляр і мав одержати останніх двісті золотих лише по завершенні праці, на його прохання виплачено ще сто золотих. 8 листопада він відібрав решту, хоч все ще не закінчив роботи, зобов’язавшись упоратись до 14 грудня, однак слова і на цей раз не дотримав. 10 лютого наступного року майстер поквитував виплату додаткових п’ятдесяти золотих, зобов’язавшись якнайшвидше закінчити іконостас. На цьому нотатки на самому контракті уриваються. Серед поточних видатків братства під 21 березня з’явився запис про виплату маляреві (без зазначення імені) «ex consensu melioratiey» ста золотих79, а під 2 травня запис щодо решти п’ятдесяти золотих80. Очевидно, вони стосуються якихось інших робіт81, оскільки внесена до протоколу братських засідань загальна сума видатку на іконостас подана у розмірі 896 золотих82, що, зауважимо, не відповідає початковій умові.

Викликає зацікавлення й інтригуюча нотатка серед пізніших записів на контракті, яка називає помічником майстра в роботі над іконостасом якогось «kałmuka» (ніяких інших документальних слідів цієї загадкової особи віднайти не вдалося).

Хоч виконання іконостасу віддавна привертало увагу до особи О. Ляновського (саме так підписався під публікованим контрактом майстер), він залишається маловідомим митцем. Лише опрацювання фондів документальних матеріалів місцевого походження дало скромну кількість нових фактів до його біографії, що дозволило вперше запропонувати дещо ширший погляд на засвідчений джерелами відрізок життєвого шляху митця83. Він простежується від листопада 1690 p., коли молодий майстер (у документі окреслений як «ingenuus») на замовлення львівського архієпископа Константи Пінського золотив вівтар Святої Трійці в кафедральному костьолі84. Наступного року він подарував до каплиці святих Петра і Павла при Успенській церкві срібний вотум із зображенням очей85. Виступаючи перед львівським війтівським судом як випадковий свідок сварки в 1697 p., О. Ляновський ствердив, що малював портрет Нарайовського, старости Василевського в його львівській стадії й, коли на подвір’ї зчинився галас, староста, не маючи під рукою пахолка, послав його подивитися, що там коїться86. Це випадкове побіжне зізнання митця дає рідкісну для львівського середовища документальну вказівку на його діяльність у портретному жанрі. Наступного року майстер був свідком при шлюбі маляра вірменського походження Яна Богушевича з Христиною Задзінщанкою87, а ще через рік процесувався з якимось Ґ. Подлесєцьким88. Найпізніша виявлена згадка про нього походить з 8 серпня 1702 p., коли, разом з малярськими цехмайстрами Стефаном Ястрембовським і Петром Сулимовичем та Томашем Богушевичем, він свідчив у процесі між малярем Михайлом Богушевичем та Катериною Добромильською, син якої, прослуживши у позивача півтора року, «відійшов зі сваволі»89. Перегляд розшуканих документальних записів показує, що прізвище майстра в них виступає у різних версіях, проте прийнятий в українській літературі українізований варіант «Ляницький» у джерелах не трапляється зовсім. Як видається, його корінна форма – Ляновський.

Щодо місця іконостасу 1697 р. Трьохсвятительської каплиці в історії львівського малярства, то ще М. Драґан ствердив: «Ці ікони говорять про те, що Олександр Ляницький був пересічним малярем»90. Збережені частини* так само засвідчують, що автор належав до тих майстрів, індивідуальний почерк яких сформувався під чималим впливом місцевого провінційного варіанта мистецької культури західноєвропейської орієнтації91. Проведені студії над львівським малярством другої половини ХVII ст. приводять до висновку, що це явище відображає одну з прикметних особливостей еволюції української традиції на місцевому ґрунті92. Посилення зазначеної тенденції у другій половині століття вказує на неухильну полонізацію малярського середовища міста, яка виступає одним із важливих проявів того процесу, внаслідок якого у наступному столітті Львів поступово стає насамперед осередком латинської мистецької традиції.

Перегляд скромної кількісно групи контрактів львівських майстрів XVI-XVІІ ст. на малярські роботи засвідчує поширення цього інституту в творчій практиці, однак не лише відповідні документи, але й свідчення про них тільки в унікальних випадках дійшли до нашого часу. Показово, що майже половина з них збереглися в архіві Успенського братства, у чому слід вбачати відображення сучасного стану корпусу писемних джерел до відповідного аспекту культурного процесу. Публіковані матеріали львівського походження – єдина група таких джерел до історії тогочасного українського мистецтва: поза львівським середовищем контрактів на виконання малярських робіт з-перед XVIII ст. на західноукраїнських землях не виявлено.

Попри унікальний характер публікованих документів, вони яскраво засвідчують еволюцію мистецької традиції та окремі її характерні особливості. З них постає складний і все ще дуже мало знаний шлях розвитку львівської школи українського малярства та місцевого варіанта малярської культури західноєвропейської орієнтації упродовж століття, ознаменованого утвердженням мистецької культури нового часу.

Публікуючи контракти львівських митців XVI-XVn ст. на малярські роботи та документальні згадки про них, повністю зберігаємо всі особливості оригінального правопису, розкриваючи вжиті скорочення й зазначаючи зроблені виправлення. Пунктуація дається відповідно до норм сучасного правопису.

ДОДАТКИ
№ l

1593 p., вересня 20*. Львів. –

Реляція війтівського уряду з викладом заяви маляра Миколая

(Ружинського) про зобов’язання намалювати ружаньцовий образ для

монастиря домініканців у Львові


Submissio Nicolaі pictoris.

Coram off[ici]o aduocat[iali] leopol[ie]n[si] stans personal[ite]r h[ones]tus Nicolaus** pictor incoia leopoli[e]n[sis] ex sua ultronea submissione inscripsit et obligavit sese religiosis p[atris] dominicanis imaginem Rosary pro d[omi]nica prima adventus*** comparatus. Cuius submissio est actis p[raese]ntibus suscepta. Actum (e. 509) ut supra.


ЦДІА України у Львові, ф. 52, on. 2, спр. 386, с. 509-510. Рукопис, оригінал.

№ 2


1604 p., грудня 29*. Львів. –

Реляція війтівського уряду з викладом змісту заяви львівського

маляра Мартина Зярнка про зобов’язання виконати картину «Сусанна

і старці» для Яна Бера з Сонча

Іoannes Ber
Martinus Ziarnko

Coram officio aduocatiali leopolien[si] comparens personaliter h[ones]tusMartinus Ziarnko pictor incola leopolien[sis] pałam et beneuole submissit se famato Іoanni Ber civi sandecen[sis] imaginem Susannae, quae in longum duas ulnas et quartam exceptis marginibus, in latitudinem vero sesqui ulnam habeat coloribus oleaceis quam elegantissima potent depingere eamq[ue] pro dfomini]ca latare in sequenti anno proxime futura** perfîcere et ad manus famati Martini Rzodkiewsky aromatary civis leopolien[sis] tanquam a praedicto loanne Ber amici rogati reddere. Ab officio se ob non satisfactionem buie submissione suae citatus fuerit non recedendo sub incarceratione.

ЦДІА України у Львові, ф. 52, on. 2, спр. 389, с. 1448. Рукопис, оригінал.

№ З


1610 p., липня 30*. Львів. –

Ухвала львівського війтівського уряду в справі між Матвієм Ґеско

та Петром Сімом з їхніми дружинами і Софією, вдовою маляра Яна

Шванковського, якою вона та її син Ян зобов’язувалися, відповідно

до раніше укладеного контракту, помалювати вівтар для монастиря

францисканців у мурах міста до свята архангела Михаїла


Decretimi pro parte Mathiae Gieszko et Sim.

Ex decreto officy aduocatiali leopoliensis inter honestos Mathiam Gięsko atq[ue] Petrum Sim tam suo, quam etiam coniugum suarum nominibus actores et Sophiam, olim loannis Szwankowski pictoris viduam relictam, citatam, occasione non adimpletionis conditionum v[ideli]cz[e]t depingendi prò tempore praefixo altaris ad aedes patrum franciscanorum intra maenia ciuitatis** eiusdem consistentes in membrana certa sub[scriptio]ne[m] honesti loannis fily citatae äc certorum testium firmata expressarum lato. Quandoquidem citata personal[ite]r comparens contractum et intercisam agnoscit verum breue*** et arctius tempus causando praefatu[m] altare iuxta arbitrium actorum eleganter depictum prò festo sancii Michaelfi] archangeli**** constructurum se offert. Actores vero a contractufm] recedere volunt dum modo ipsis citata censum et quinqué florenos pecuniae in arrham datos restituât, ideo inhaerendo submissioni citata teneri eandem contractfum] et intercisae satisfacere tempusq[ue] conficiendi praedicti altaris ad festum divi Michaelis archangeli proxime venturum ex benignitate officy prorogatur äc praecise praefigitur in defectu satisfacionis contractui hoscere centum at quinqfue] florenos in arrham datos, absqfue] quibusuis iuris remedys restituet contentibq[ue] intercissae satisfaciet.

ЦДІА України у Львові, ф. 52, on. 2, спр. 392, с. 345. Рукопис, оригінал.

№ 4


1637 p., червня 24. Львів. –

Контракт львівського Успенського братства з малярем Миколою Петрахновичем на верхні яруси іконостасу Успенської церкви у Львові


Miçdzy zacnie sławetnemi p[anami] prowisorami y bracztwem mieyskym lwowskim cerkwi Wniebowzięcia B[ogoslowionej] P[anny] M[aryi], z iednej, y panem Mikołaiem Petrachnowice[m]* miesczaninem y malarzem Iwowskym przy obecności y pozwoleniu na to paniey Anastaziey** Fiedorowey, niebozczyka pana Fieodora malarza żony, wdowy, z drugy strony, stanęło pewne postanowienie względem wyrobienia y wymalowania obrazów wszytkych tak iako od snycyrza iest oddano y wizerunkiem na to obiasniono, którą to robotę tak iako sama w sobie iest wszytkie iako nayozdobniey farbami przedniemi y trwałemi także y złotem samem feingholtem bez przysady żadney y bogato na gruncie dobrym wyprawioną y malowaną na naznaczony czas Narodzenia Pańskiego, święta blisko przyszłego w tym roku, w czas wygotować y oddać p[an] Mikołay p[anom] prowisorom pomienionym powinien będzie. A p[anowie] prowisorowie albo bracztwo za tę dobrze wyrpawioną robotę powinni mu będą względem zapłaty ogulny dać y odliczyć summe złotych polskych dwanaście setti y pułbeczek miodu wołoskie[g]o przydatek, to iest cztyrysta złotych zaraz tak złotem feingholtem ze Gdańska, rachuiąc iako ich samych na mieyscu kosztuie w tą sumę potracić, iako tyż co niedostaie pieniędzmi. Drugą część cztyrysta złotych o święty Michał święcie polskym. Trzecią część cztyrysta złotych przy oddaniu tey pomieniony roboty oddać y zapłacić bez żadnego zwłoczenia na dalszy czas tey roboty, także y warunkami, gdzie by się co nie według umowy ustney niepodobalo. Co to sobie z oboch stron statecznie słowa dotrzymać obiecali y przyrzekli y to postanowienie zobopolne podpisami rąk swoich własnych potwierdzili.

Działo się we Lwowie w sobotę w dzień świętego Jana Narodzenia święta religiey greckiey roku Pańskiego 1637.

Alexander Prokopowicz*** imieniem wszytkych p[any] braciey m[anu] ptropriae]****.

Mykołay malarz Petrachnowycz.

Нижче, під текстом контракту запис: «Na tę iritercizę y summę wyży***** opisaną p[an] Mikołay wziął naprzód złoto malarskie według rachunku regestru we Gdańsku kupione[g]o******. Item gotowemi pieniędzmi naprzód zfłotych] 200, drugy razem f[lorenos] 200, trzecim razem zl[otych] 100, czwartym razem po jarmarku******* zł[otych] 200».
На звороті вгорі напис: «Kontrakt bractwa z malarzem na obrazy cerkiewne za sumę z[łotych] 1200 1637 a[nn]o», під ним зліва старий архівний № «79»********.
Справа внизу запис: «Trzeba dać pfanu] Mikoiaiowi z[łotych] 321 - 22 1/2».
ЦДІА України у Львові, ф. 129, оп. 1, спр. 538. Рукопис, оригінал.
Опубліковано: Юбилейное издание в пам’ять 300-летняго основания Львовского Ставропигиального братства. Львов, 1886. T. 1. С. И.

№ 5


1651 р., січня 16*. Львів. – Заява львівського маляра Миколая Свєнтоянського на вимогу Петра Чейнара, кустоша львівського монастиря руської провінції святого

Франциска, про взяте за другою угодою зобов’язання упродовж трьох

тижнів позолотити головний вівтар і належне до нього, зокрема, –

ківорій у монастирському костьолі


Nicolaus Swietoiański pictor incola suburbanus leopolien[sis] ex instantia religiosi** p[at]ris*** Petti Czeynar custodis provinciae russiae conuentus leopolienfsis] sfancti] Francisci de observantia minoru[m] submissit se**** eysdefm] patribus secundu[m] intercisam deaurare altare magnu[m] in ecclesia eorundefm] p[at]ru[m] bernardinoru[m] prò florenis centu[m] viginti cuoqfue] ad idefm] altare spectantia p[rop]ter cimboriu[m] pro quo restant floreni 25***** ide[m] submittit se deauratar[um] intra decursa (e. 393) trium septimanaruftn]. In forma submissionis (e. 394).
ЦДІА України у Львові, ф. 52, on. 2, спр. 157, с. 390-391. Рукопис, оригінал.

№ 6


1652 p., січня 16. Львів. –

Заява львівського маляра Миколая Свєнтоянського про взяте

зобов’язання помалювати головний вівтар і належне до нього в

костьолі отців бернардинів святого Андрія на Галицькому передмісті


Coram off[ici]o et acta présentions c[iuilibus] Ifeopoliensibus]* constitutus p[ersona]l[ite]r honestus Nicolaus Świetoianski pictor suburbanus leopolfiensis] sanus mente et corpore existens pałam ultro libere beneuoleq[ue]** submissionem fecit se intra diuersum (с. 145) quatuor septimanarum p[atris] bernardinis de obseruantia minorum conuentus leopol[iensis] altare magnum in ecclesia eorundem rr.[euerendos] pp.[atres] bernardinorum in suburbio Halicien[s]is sub titulo sfanctae] Andreae ap[osto]li erecta*** vigore intercisae eo nomini inter se et prae[me]moratos r[euerendos] patres tactae et initae**** prò florenis centum p[ecun]ie nu[me]r[i] Pol[onicalis] una cum alus ad idem altare attinentiis constante***** ciborio******, pro quo 250 restant florenos deauraturum hac sua ad p[re]missa submissione memoratae*******. Alias in forma submissionis de iure perfeccissima.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Львівські контракти на малярські роботи iconСьогодні в нас побачення зі Львовом
Про старовинне українське місто Лева написано багато, описано події, свідками І учасниками яких були львів’яни. Львівські вулиці,...
Львівські контракти на малярські роботи iconМетодичні вказівки до виконання курсової роботи Цілі та завдання курсової роботи
Прошу розмістити на сайті дну у розділі «Методичні матеріали для самостійної роботи студентів» наступні матеріали
Львівські контракти на малярські роботи iconЗякун Олександр Сергійович керівник гурткової роботи Сумського обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю

Львівські контракти на малярські роботи iconЗ досвіду роботи районної творчої групи
У методичному посібнику викладено сутність І зміст інтерактивних методів навчання, вимоги до його впровадження в практику роботи...
Львівські контракти на малярські роботи iconВолчелюк івана савелійовича педагогічний стаж роботи – 38 років Кваліфікаційна категорія
Місце роботи – Давидковецька зош І-ІІІ ступенів, Хмельницького району, Хмельницької області
Львівські контракти на малярські роботи iconТа результати роботи з обдарованими дітьми в навчально-виховних закладах м. Хуста
Організація роботи з обдарованою молоддю у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах
Львівські контракти на малярські роботи iconВ. Криничанський
Відділ організаційно – кадрової роботи апарату Великобурлуцької районної державної адміністрації протягом 2011 року проводив організаційне...
Львівські контракти на малярські роботи iconНазва закладу
Тому, користуючись Програмою аналізу виховної роботи у класі, об’єктивно оцінюєте реальні результати виховної роботи за минулий рік...
Львівські контракти на малярські роботи iconВиховуємо патріотів
«Національно-патріотичне виховання-пріоритетний напрямок виховної роботи у 2014-2015 навчальному році» була обрана з метою вдосконалення...
Львівські контракти на малярські роботи iconПлан роботи з обдарованими учнями старокривинського нвк на 2016-2017 навчальний рік
Оновлення портфоліо для роботи з обдарованими дітьми з метою визначення обдарованих учнів та надання їм необхідної підтримки


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка