Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1



Сторінка10/15
Дата конвертації16.03.2018
Розмір2.16 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Д’яков 2000 – Д’яков А. С. Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти / А. Д’яков, Т. Кияк, З. Куделько. – К. : КМ Academia, 2000. – 216 с.; Комова 2011 – Комова М. В. Українська документознавча термінологія : шляхи творення та функційні особливості / М. Комова. – Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2011. – 316 с.; Кочан 2004 – Кочан І. М. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові / І. Кочан. – Л. : Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – 519 с.; Кочан 2013 – Кочан І. М. Українська наукова лексика : міжнародні компоненти в термінології : навч. посіб. / І. Кочан. – К. : Знання, 2013. – 294 с.; Левицький 1893 – Левицький К. Німецько-руський словар висловів правничих і адміністраційних / К. Левицький. – Л. : НТШ, 1893. – 528 с.; Левицький 1920 – Левицький К. Німецько-український правничий словар / К. : Левицький. – Відень, 1920. – 494 с.; Панько 1994 – Панько Т. І. Українське термінознавство / Т. Панько, І. Кочан, Г. Мацюк. – Л. : Світ, 1994. – 216 с.; Прадід 2002 – Прадід Ю. Юридична лінгвістика (проблематика досліджень) / Ю. Прадід // Мовознавство. – 2002. – № 4 – 5. – С. 21 – 25; JPT 1851 – Juridisch-politische Terminologie für die slavischen Sprachen Oesterreichs. Von der Commissiion für slavische juridisch-politische Terminologie. Deutsch-ruthenische Separat-Ausgabe. – Wien. Aus der kaiserlich-königlichen Hof- und Staatsdruckerei 1851. – 296 s.
Паночко М. М. Чужомовні запозичення як джерело збагачення українського правничого лексикону ХІХ ст.

У статті висвітлено один із продуктивних способів поповнення фонду західноукраїнської юридичної термінології ХІХ ст. – запозичення термінів. Найбільше запозичень – з латинської, німецької та польської мов, що зумовлено історичними обставинами розвитку українського правництва.

Перші українські словники юридичної термінології ХІХ ст. містять значну кількість германізмів латинського походження. Переважно це юридичні терміни, співвідносні з фінансовим і цивільним правом. Лексичні запозичення з польської мови також належать до найдавніших. Це зумовлено тривалими історичними контактами між двома мовами, галицькими реаліями ХІХ – початку ХХ ст. Джерела фіксують запозичення й з інших мов: старослов’янської, російської, французької, італійської та ін.

Освоєння запозичень також було викликане необхідністю номінацій нових реалій правничої галузі, які на українському ґрунті не мали понятійних відповідників. Тому чужомовні запозичення часто зберігали термінологічне значення мови-джерела й відображали рівень і характер міжмовних контактів.

Іншомовні запозичення будуть цінним надбанням за умови, якщо мова, яка їх запозичує, готова до їх абсорбції у свою усталену систему термінотворення й може відповідно реагувати на реальні потреби професійної діяльності соціуму.

Ключові слова: українська юридична термінологія, термін, терміносистема, словники, перекладна лексикографія.
Паночко М. М. Иноязычные заимствования как источник обогащения украинского юридического лексикона ХІХ в.

В статье отражен один из способов пополнения фонда западноукраинской юридической терминологии ХІХ в. – заимствования терминов. Больше всего заимствований – из латинского, немецкого и польского языков, что предопределено историческими обстоятельствами развития украинской юридической терминологии.

Первые украинские словари юридической терминологии ХІХ в. содержат значительное количество германизмов латинского происхождения. Преимущественно это юридические термины, соотносящиеся с финансовым и гражданским правом. Лексические заимствования из польского языка также принадлежат к очень древним. Это обусловлено длительными историческими контактами между двумя языками, галицкими реалиями ХІХ – начала ХХ в. Источники фиксируют заимствование и из других языков: старославянского, русского, французского, итальянского и т. д.

Освоение заимствований также было вызвано необходимостью номинаций новых реалий законодательной отрасли, которые на украинской почве не имели понятийных соответствий. Поэтому иноязычные заимствования часто сохраняли терминологическое значение языка-источника и отображали уровень и характер межъязыковых контактов.

Иноязычные заимствования будут ценным приобретением при условии, если язык, заимствующий их, готов к их абсорбции в свою устоявшуюся систему терминообразования и может соответственно реагировать на реальные потребности профессиональной деятельности социума.

Ключевые слова: украинская юридическая терминология, термин, терминосистема, словари, переводная лексикография.
Panochko M. M. Borrowings as a source of the XIX th century juridical terminology enrichment

One of the productive means of the XIX th century juridical terminology enrichment in Western Ukraine has been elucidated in this article. The considerable part of borrowings mostly consists of Latin, German and Polish loanwords, that has been specified by the historical factors of the Ukrainian jurisprudence development.

The first Ukrainian juridical terminology dictionaries of the 19th century comprise a significant amount of Germanisms of the Latin origin, mainly juridical terms which correlate with the financial and civil laws.

Polish lexical loanwords are considered to be one of the oldest borrowings, that have been determined by the lasting historical relations between two languages as well as Galician reality of the 19th – beginning of the 20th centuries. Borrowings from other languages such as Old Slavonic, Russian, French, Italian etc are recordered in the dictionaries.

The necessity of new notions nomination in the juridical field has been the reason for mastering the borrowings, as they had no Ukrainian corresponding notions. Therefore loanwords often conveyed the terminological meaning of the source language and represented the level and the type of interlanguage relations.

Accordingly, the Ukrainian language speakers have to deal with the task of expressing international juridical terms by the means of mother tongue. Adoptions would become a valuable achievement if a borrowing language was ready to absorb them into the fixed system of terminology and could respond to the real demands for people’s professional activities. The development of new Ukrainian terminology should coordinate with the system of national language, the world process of terminology development, the general level of science and technology, since the international does not contradict the national, but enriches and motivates its novelty.

Key words: Ukrainian juridical terminology, term, terminosystem, dictionaries, translating lexicography.
Стаття надійшла до редакції 16.09.2016 р.

Прийнято до друку 23.09.2016 р.

Рецензент – канд. філол. н., доц. Ніколаєнко І. О.

Н. С. Сухачова (Полтава)

УДК 81’37:[001.4:005]



СЕМАНТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ

ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

ПАРЦЕЛИ ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ
ЯК СКЛАДНИКА КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ДОМЕНУ MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ

Будь-яка науково-практична діяльність, менеджмент зокрема, є відносно обмеженою сферою зі своєю специфікою. Інформація про цю діяльність, яка завжди здійснюється за певним сценарієм і містить певну кількість компонентів [Ивина 2003: 97], упорядковується за допомогою концептуальної моделі. Така модель уможливлює семантичну (тематичну, ідеографічну) стратифікацію термінологічних одиниць. Побудова концептуальної моделі поняття MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ, яка стає основою для семантичної (тематичної) стратифікації термінів, спирається на методику моделювання концептуальних мереж, розроблену С. Жаботинською [Жаботинська 2011: 1 – 11; Жаботинская 2013: 47 – 76], а також на праці вчених, які досліджували сучасну термінологію менеджменту і з позиції традиційної лінгвістики, і в руслі нових лінгвістичних парадигм за такими напрямами: 1) прагматичним (К. Житнікова, І. Ізвольська); 2) лексико-семантичним (Ю. Зацний, М. Бєлозьоров, М. Костєва, К. Житнікова); 3) функціональним (О. Агаєва); 4) когнітивно-дискурсивним (Л. Науменко, В. Косякова); 5) лінгвокультурологічним (О. Клименко, О. Агаєва).

Актуальність дослідження зумовлена тим, що термінологічні одиниці англомовної терміносистеми менеджменту функціонують майже в усіх сферах соціально-економічного життя суспільства, а отже, потребують комплексного, системного аналізу, здійснюваного з урахуванням традиційних положень дериваційних і семантичних студій, а також нових положень когнітивної лінгвістики, яка є провідним напрямом антропоцентричної парадигми сучасного мовознавства.

У пропонованій статті ставимо за мету здійснити семантичну класифікацію термінологічних одиниць парцели ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ як однієї зі складників концептуального домену MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ. Поставлена мета зумовлює необхідність розв’язати такі завдання: 1) виявити термінологічні одиниці парцели ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ, лексичні значення яких специфікують зміст парцели; 2) проаналізувати досліджувану парцелу з метою встановлення її ядерної зони та зони поширення; 3) представити семантичну класифікацію термінологічних одиниць парцели.

Численні терміни менеджменту номінують комплексне поняття MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ, що є макроконцептом, або доменом, конституйованим низкою парцел, до складу яких входять конкретні тематично близькі концепти, позначені термінологічними одиницями. Компонентний аналіз лексичного значення терміна management, а також аналіз значень інших одиниць терміносистеми дозволили виокремити дев’ять парцел, які конституюють концептуальний домен MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ. Такими парцелами є: 1) MANAGEMENT / УПРАВЛІННЯ як діяльність, 2) MANAGER / УПРАВЛІНЕЦЬ, 3) GOAL / МЕТА управління, 4) ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ, 5) RESOURCES / РЕСУРСИ, 6) SUBORDINATES / ПІДЛЕГЛІ, 7) PRODUCTION / ВИРОБНИЦТВО, 8) RESULT / РЕЗУЛЬТАТ, 9) ENVIRONMENT / СЕРЕДОВИЩЕ. Ці парцели поєднуються відношеннями, представленими низкою базисних пропозиціональних схем – акціональних схем контактної дії та каузації, посесивних партитивних схем, буттєвої локативної схеми та ідентифікаційної схеми характеризації:



  • схема контактної дії

AG-агенс (MANAGER / УПРАВЛІНЕЦЬ) діє (manages / керує = MANAGEMENT / УПРАВЛІННЯ) на PT-пацієнс (ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ) з певною GL-метою (GOAL / МЕТА)”;

  • партитивна схема (1)

WH-ціле (ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ) має PR-частину (RESOURCES / РЕСУРСИ)”;

  • партитивна схема (2)

WH-ціле (RESOURCES / РЕСУРСИ) має PR-частину (SUBORDINATES / ПІДЛЕГЛІ)”;

  • каузативна схема + локативна схема

СR-каузатор (ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ) робить (produces / виробляє = PRODUCTION / ВИРОБНИЦТВО)
FT-фактитив (RESULT / РЕЗУЛЬТАТ) ТАМ / LC-локатив (ENVIRONMENT / СЕРЕДОВИЩЕ)”;

  • схема характеризації

ID-ідентифікатив (GOAL / МЕТА) є CH-характеризатор (RESULT / РЕЗУЛЬТАТ)”.

Концептуальна мережа домену MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ структурує його зміст і дозволяє здійснити семантичну класифікацію термінів менеджменту, узгоджену із системою взаємопов’язаних термінологічних понять.

Парцели домену MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ мають різну термінологічну щільність, яка залежить від кількості термінів, співвіднесених із парцелою. За результатами кількісного аналізу, найбільша термінологічна щільність притаманна парцелам SUBORDINATES / ПІДЛЕГЛІ (247 одиниць), MANAGEMENT / УПРАВЛІННЯ як діяльність (183 одиниці) і MANAGER / УПРАВЛІНЕЦЬ (129 одиниць), що зумовлено провідною роллю відповідних понять для визначення суті менеджменту: „управлінець керує підлеглими”.

Кожну з парцел аналізуємо з метою встановлення її ядерної зони та зони поширення.

Як приклад розглянемо парцелу (семантичну групу) ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ. Ядерна зона парцели номінується термінами, які належать до семантичної підгрупи „організація”. До її складу входять іменники на позначення об’єкта управління – organization, institution, establishment, association, agency, firm, company, enterprise, business, concern, corporation; прикметники, дериваційно пов’язані із зазначеними іменниками, – organizational, institutional, institutionalized, institutionary, agency-level, company-wide, business, corporate; дієслова, від яких вони утворені, – to organize, to institute, to establish, to associate, to concern. Різниця в значеннях іменників та відповідних прикметників і дієслів полягає здебільшого в розмірі, сфері діяльності та в специфіці мети організації (прибутковості / неприбутковості).

Терміни organization n, institution n, establishment n, association n позначають соціальну групу – сукупність осіб, об’єднаних спільною метою, ідеєю, працею. Лексема organization n є найширшим поняттям, гіперонімом по відношенню до термінів, які номінують типи організацій: a collection of people working together to achieve a common purpose; organization offers employment opportunities in large and small business, global business, and many nonprofit settings [Schermerhorn 1993: 28]; a social unit of people, systematically arranged and managed to meet a need or to pursue collective goals on a continuing basis [NWDTEL 1993: 735]; a group of persons organized for some end or work as association or nonprofit organization [DAB 2000: 262]; an organized group of people with a particular purpose [LDCE 2001: 698]. Лексема institution n позначає зазвичай неприбуткову організацію: an organization founded for a religious, educational, professional, or social purpose [ODBE 2002: 148]; establishment, foundation, or organization created to pursue a particular type of endeavor [LDCE 2001: 458]; a significant practice, relationship, or organization in a society or culture [WNWDAL 1996: 385]. Лексема establishment n може вказувати як на прибуткову, так і на неприбуткову організацію: a business organization, public institution, or household [DAB 2000: 106]; a public or private institution, such as a hospital or school [NOAD 2001: 391]; a business organization, public institution, or household [LBED 2000: 131]. Термін association n репрезентує вузьке поняття, яке використовують у певних сферах на позначення об’єднання людей зі спільною метою, інтересами або на основі спільної професійної діяльності: an organized group of people with a particular purpose [NWDTEL 1993: 184]; a group of people who have the same job, aim, or interest [ODBM 2006: 31]; a group of people or organizations who have the same aims or do the same kinds of work [LBED 2000: 25].

Лексема agency n позначає організацію, яка надає послуги від імені іншої організації, фізичної особи чи групи осіб, або це державна організація, яка відповідає за певну сферу управління: a business or other organization providing a specific service on behalf of another business, person, or group [Schermerhorn 1993: 51]; a government organization responsible for a certain area of administration [CED 2003: 37].

Терміни firm n, company n, enterprise n, business n, concern n, corporation n у своїх значеннях мають спільний семантичний компонент „комерційна організація”, тобто організація яка здійснює економічну діяльність з метою отримання прибутку. Термінами firm n і enterprise n позначають здебільшого невеликі за розміром прибуткові організації – firm n: a business or company, especially a small one [CED 2003: 398]; a business organization [NWDTEL 1993: 469]; a business concern, especially one involving a partnership of two or more people [LBED 2000: 182]; enterprise n: a business firm [ODBE 2002: 153]; a company or business, often a small one [CED 2003: 614]. У значенні терміна company n присутня інформація про те, що це економічний об’єкт будь-якої форми власності: any entity engaging in business, such as proprietorship, partnership, or corporation [Certo 1989: 314]; a legal entity, allowed by legislation, which permits a group of people, as shareholders, to apply to the government for an independent organization to be created [WNWDAL 1996: 347]. Термін corporation n застосовують для позначення товариства, спілки, об’єднання юридичних чи фізичних осіб навколо спільних професійних або комерційних інтересів, зазвичай на акціонерних засадах зі спільним керівництвом (радою, правлінням): a legal business entity created under state laws that has an identity separate from its owners [Schermerhorn 1993: 658]; a succession of persons or body of persons authorized by law to act as one person and having rights and liabilities distinct from the individuals forming the corporation [ODBM 2006: 136]. Лексема business n позначає торговельно-виробниче підприємство, фірму, може бути неформальною назвою будь-якої комерційної організації: an organization which produces and sells goods or which provides a service [ODBE 2002: 68]; a person, a group of people, company, firm, organization [LDCE 2001: 106].



Зона поширення парцели ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ позначається термінами, які належать до таких семантичних підгруп:

  • структурні одиниці організації”: headquarters n – штаб-квартира; branch n – філіал, філія, відділення; subdivision n – підрозділ (організаційна одиниця); department n – відділ, підрозділ, бюро, цех; департамент, відділ; міністерство (підрозділ чи окремий відділ уряду); division n – відділ;

  • взаємодія (в) організації”: interoffice adj – міжофісний (що відбувається між підрозділами однієї організації); interoffice adj – міжофісний (що відбувається між підрозділами чи пов’язаний з кількома підрозділами однієї організації); intercompany adj – міжфірмовий (що відбувається між окремими фірмами); interdepartmental adj – внутрішній (що належить до різних підрозділів організації); to interconnect v – зв’язуватися; to intercommunicate v – спілкуватися, зв’язуватися між собою;

  • тип організації та її підрозділів: clerical adj – канцелярський, конторський, офісний; collegiate adj – колегіальний; корпоративний; загальний; divisional adj – дивізійний (про організацію з дивізійною структурою управління); (що має відношення до підрозділу (відділу чи філіалу) компанії); cabinet adj – міністерський, урядовий; industrial adj – промисловий; state-owned adj – той, що належить державі; contracting adj підрядний; що домовляється; що бере участь в угоді; market-based adj – що діє в умовах ринку; commercial adj комерційний, торговий, торгівельний; такий, метою якого є отримання прибутку;

  • дії, пов’язані зі структурними змінами в організації”: to departmentalize v – департаменталізувати(ся) (напр., ділити організацію на функціональні підрозділи, відділи і т.і.); to divisionalize v дивізіоналізувати (розбивати підприємство чи будь-яку іншу організацію на кілька окремих підрозділів); to consolidate v – об’єднуватися (про фірми, корпорації); to refloat / to restructure v – реорганізувати компанію (зі зміною структури капіталу);

  • якість діяльності організації: superefficiency n – надмірна ефективність; effective adj – дієвий, результативний; trustful adj – що заслуговує на довіру; profitable adj прибутковий, вигідний, дохідний, рентабельний; remunerative adj – прибутковий, вигідний, дохідний; unremunerative adj – неприбутковий, нерентабельний.

Загальна кількість термінологічних одиниць, співвіднесених з парцелою ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ – 94 одиниці (24 одиниці – назв понять ядерної зони, 70 одиниць – назв понять зони розширення парцели). Отже, доходимо висновку, що семантична підгрупа парцели ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ (94 одиниці), порівняно з іншими семантичними підгрупами парцел макроконцепту MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ, виявилася менш численною в плані термінологічної наповнюваності. Водночас структурний тип організації, взаємодія (в) організації, дії, пов’язані зі структурними змінами в організації, а також якість діяльності організації, є однаково важливими для досягнення успішного результату функціонування організації. Найчисленнішою семантичною підгрупою зони поширення парцели ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ виявилася група „тип організації та її підрозділів” (23 термінологічні одиниці).

Перспективу дальших досліджень убачаємо у вивченні функціонування термінів менеджменту у фахових і нефахових дискурсах.


Література

Жаботинська 2011 – Жаботинська С. А. Лексичні поля й нелінійна динаміка когнітивних структур / С. А. Жаботинская // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. філологічна. – 2011. – Вип. 52. – С. 1 – 11; Жаботинская 2013 – Жаботинская С. А. Имя как текст: концептуальная сеть лексического значения (анализ имени эмоции) / С. А. Жаботинская // Cognition, communication, discourse. International On-line journal – Когниция, коммуникация, дискурс : Междунар. электр. сб. науч. тр. Харьков. нац. ун-т имени В. Каразина. – 2013. – № 6. – С. 47 – 76; Ивина 2003 – Ивина Л. В. Лингво-когнитивные основы анализа отраслевых терміносистем / Л. В. Ивина. – М. : Акад. проект, 2003. – 301 с.;
Certo 1989 – Certo Samuel C. Principles of Modern Management / Samuel C. Certo. – 4-th ed. – Massachusetts : Allyn and Bacon Inc., 1989. – 646 p.; Schermerhorn 1993 – Schermerhorn John R. Management for Productivity / John R. Schermerhorn, Jr. – 4-th ed. – N.Y. : John Wiley & Son, Inc, 1993. – 758 p.; CED 2003 – Collins English Dictionary. – 6-th ed. – Glasgow : HarperCollins Publishers, 2003. – 1791 p.; DAB 2000 – Dictionary of American Business / ed. by P. H. Collin, R. Martinez, C. Weiland. – Teddington : Peter Collin Publ., 2000. – 413 p.; LBED 2000 – Longman Business English Dictionary. – Harlow : Longman, 2000. – 533 p.; LDCE 2001 – Longman Dictionary of Contemporary English : with New Words Supplement. – Barcelona : Pearson Edition Limited, 2001. – 1691 p.; NWDTEL 1993 – New Webster’s Dictionary and Thesaurus of the English Language. – Danbury : Lexicon Publications Inc., 1993. – 1248 p.; ODBE 2002 – Oxford Dictionary of Business English / ed. by A. Tuck, M. Ashby. – Oxford : Oxford University Press, 2002. – 493 p.; ODBM 2006 – Oxford Dictionary of Business and Management. – L. : Oxford : Oxford University Press, 2006. – 4-th ed. – 565 p.; NOAD 2001 – The New Oxford American Dictionary / ed. by E. Jewel, F. Abate. – N. Y. ; Oxford : Oxford University Press, 2001. – 2023 p.; WNWDAL 1996 – Webster’s New World Dictionary of the American Language / ed. by D. B. Giralnik. – 2-nd ed. – New York : Prentie Hall Press, 1996. – 1692 p.
Сухачова Н. С. Семантична класифікація термінологічних одиниць парцели ОRGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ як складника концептуального домену MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ

У статті здійснено семантичну (тематичну) класифікацію термінів парцели ОRGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ на основі концептуальної моделі поняття MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ. Англомовні терміни менеджменту номінують комплексний макроконцепт MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ, що є доменом, відносно якого визначається зміст термінологічних одиниць. Цей домен конституюється дев’ятьма парцелами: MANAGEMENT / УПРАВЛІННЯ, MANAGER / УПРАВЛІНЕЦЬ, GOAL / МЕТА управління, ORGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ, RESOURCES / РЕСУРСИ, SUBORDINATES / ПІДЛЕГЛІ, PRODUCTION / ВИРОБНИЦТВО, RESULT / РЕЗУЛЬТАТ, ENVIRONMENT / СЕРЕДОВИЩЕ. Парцели поєднуються в мережу на підставі зв’язків, представлених низкою базисних пропозиціональних схем. Зміст парцел визначається концептами, які формують їхню ядерну зону та зону поширення, що специфікує поняття ядерної зони. Концептуальна модель домену MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ слугує основою для семантичної класифікації термінів менеджменту, їх розподілу на семантичні групи й підгрупи. Наповнюваність семантичних груп і підгруп, установлювана на підставі кількісного аналізу відповідних термінологічних одиниць, залежить від важливості номінованого домену або концепту для визначення суті управлінської діяльності. Парцелу ОRGANIZATION / ОРГАНІЗАЦІЯ проаналізовано на предмет її термінологічної щільності.



Ключові слова: термін, англомовна терміносистема менеджменту, концепт, концептуальна модель, парцела, семантична класифікація.
Сухачева Н. С. Семантическая классификация терминологических единиц парцеллы ORGANIZATION / ОРГАНИЗАЦИЯ как составляющей концептуального домена MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ

В статье осуществляется семантическая (тематическая) классификация терминов парцеллы ORGANIZATION / ОРГАНИЗАЦИЯ, основанная на сетевой концептуальной модели понятия MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ. Англоязычные термины менеджмента именуют комплексный макроконцепт MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ, рассматриваемый в исследовании как домен, относительно которого определяется содержание терминов. Этот домен конституируется девятью парцеллами: MANAGEMENT / УПРАВЛЕНИЕ, MANAGER / УПРАВЛЕНЕЦ, GOAL / ЦЕЛЬ, ORGANIZATION / ОРГАНИЗАЦИЯ, RESOURCES / РЕСУРСЫ, SUBORDINATES / ПОДЧИНЕННЫЕ, PRODUCTION / ПРОИЗВОДСТВО, RESULT / РЕЗУЛЬТАТ и ENVIRONMENT / СРЕДА. Парцеллы объединяются в концептуальную сеть на основе связей, представленных рядом базисных пропозициональных схем. Содержание парцелл определяется концептами, формирующими их ядерную зону и зону расширения, которая специфицирует понятия ядерной зоны. Концептуальная модель домена MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ служит основанием для семантической классификации терминов менеджмента, их распределения по семантическим группам и подгруппам. Наполняемость семантических групп и подгрупп, устанавливаемая путем количественного анализа соответствующих терминов, зависит от значимости именуемого домена или концепта для определения сути управленческой деятельности. Парцеллу ОRGANIZATION / ОРГАНИЗАЦИЯ домена MANAGEMENT / МЕНЕДЖМЕНТ проанализировано на предмет ее терминологической плотности.



Ключевые слова: термин, англоязычная терминосистема менеджмента, концепт, концептуальная модель, парцелла, семантическая классификация.
Sukhachova N. S. Semantic classification of the terminological units of the parcel ORGANIZATION as a constituent of MANAGEMENT conceptual domain

This article analyzes the English terminological system of management from the semantic and cognitive linguistic perspectives. The study proposes a semantic classification of the terminological units of the parcel ORGANIZATION as one of constituents of MANAGEMENT conceptual domain. The semantic classification is grounded on the network model of MANAGEMENT conceptual domain constituted by eight parcels (MANAGEMENT, MANAGER, GOAL, ORGANIZATION, RESOURCES, SUBORDINATES, PRODUCTION, RESULT and ENVIRONMENT) linked by basic propositional schemas: the Action Frame (contact schema and causative schema), the Possession Frame (part-whole schema and inclusion schema), the Thing Frame (locative schema). This conceptual model is modeled on the basis of the methodology developed for conceptual analysis of linguistic meanings and called „semantics of lingual networks”. Each parcel retains concepts that belong to the central zone and its extension that specifies the central zone. Terminological semantic groups and sub-groups identified on the conceptual grounds are further analyzed with regard to their density. The density of the semantic groups and sub-groups, grounded on the basis of quantitative analysis of the appropriate terminological units of English terminological system of management, depends on the importance of a certain domain or concept for determination of the essence of management activity. The notions of the central zone are essential for terminological system. They are represented by nouns, adjectives and verbs with a common word-formation stem. The zone of extension of a parcel includes concepts that specify concepts of the central zone and represented by different parts of speech. The parcel ORGANIZATION was analyzed for the purpose of its terminological density.



Key words: term, English terminological system of management, concept, conceptual model, parcel, semantic classification.

Стаття надійшла до редакції 19.09.2016 р.

Прийнято до друку 23.09.2016 р.

Рецензент – д. філол. н., проф. Глуховцева К. Д.

ТЕКСТ. ДИСКУРС

А. О. Найрулін (Старобільськ)

УДК 811.161.2’371’06(043.3)



ПРАГМАЛІНГВАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ МОВНОЇ СЕМАНТИКИ
В ЕПІСТОЛЯРНОМУ ТЕКСТІ

Важливим методологічним орієнтиром сучасної гуманітарної науки стає концепція діалогічності М. Бахтіна, „що вплинула на весь наступний розвиток світової теорії літератури, текстології й комунікативної лінгвістики” [Селіванова 2008: 587]. При цьому діалогічність розглядаємо у двох аспектах: загальногуманітарному й прагмалінгвальному. У першому – коли йдеться про діалог між мовою й культурою, мовою й наукою, мовою й літературою тощо, тобто про те, що поширено „на ряд аспектів комунікативного процесу й пізнання загалом” [Там само]. У другому – коли йдеться про діалогічність або двобічність як дискурсивну (лінгвостилістичну) особливість окремих текстів, наприклад, епістолярних. У цьому випадку слід говорити про комунікативну взаємодію, яка „є предметом окремої галузі комунікативної лінгвістики – лінгвопрагматики, що досліджує використання й функціонування мовних знаків у процесі комунікації у взаємозв’язку з інтерактивністю його суб’єктів (мовця й адресата), їхніми особливостями й самою ситуацією спілкування” [Там само: 610].

Прагмалінгвальна проблематика пов’язана з феноменом дискурсу – Г. Ліч [Leech 1983], Г. Грубер [Gruber 1996]; з проблемою значення при мовленнєвій взаємодії – Дж. Томас [Thomas 1995]; з етнолінгвістичними та лінгвокультурологічними питаннями – В. Бублітц [Bublitz 2001], Б. Лавал [Lawal 1996]; з аксіологічними аспектами дослідження – Т. Космеда [Космеда 2000]; з теорією й практикою комунікативної лінгвістики – Ф. Бацевич [Бацевич 2004], О. Селіванова [Селіванова 1999, 2010, 2008, 2006] та ін.

Отже, проблему нашого дослідження актуалізовано перш за все її прагмалінгвальним спрямуванням, оскільки, як зазначає А. Зеленько, „прагматика... – ще один аспект ... мовознавства, що вивчає функціонування мовних явищ у мовленні, саме мовних явищ стосовно позамовних чинників, бо мовою користуються люди. Прагматика охопила численні проблеми, що вивчалися раніше риторикою й стилістикою, теорією й типологією мовлення й мовленнєвої діяльності, теорією комунікації й функціональних стилів, соціолінгвістикою, психолінгвістикою, а тепер теорією дискурсу тощо. У цьому випадку прагматика стикається з проблематикою конотації (підкреслення наше – Н. А.)” [Зеленько 2002: 199]. Ми б додали, що прагмалінгвальний аспект дослідження тісно пов’язаний ще й з культурологічним (оскільки, на думку В. Бублітца (W. Bublitz), мовленнєву поведінку людини значною мірою визначають культурні традиції суспільства; усі види діяльності людей, зокрема й комунікативна діяльність членів лінгвокультурної спільноти, становлять інтеракціональну частину культури [Bublitz 2001]). Тому виходячи із зазначеного, констатуємо, що вивчення лінгвостилістичних особливостей письменницького епістолярію неможливе без аналізу конотативних особливостей (конотацій).

Отже, мета нашого дослідження – з’ясувати особливості вираження прагмалінгвального (конотативного) компонента в епістолярному тексті. Виходячи з мети, плануємо вирішити такі завдання: 1) проаналізувати теоретичні положення про конотацію в працях вітчизняних і зарубіжних мовознавців; 2) установити зміст та особливості вираження цієї мовної універсалії в епістолярному тексті.

Проблематика теорії конотації не є новою в мовознавстві й відбита в багатьох дослідженнях зарубіжних і вітчизняних лінгвістів. Щоправда, незважаючи на значну кількість наукових досліджень, проблема конотації й до сьогодні є доволі складною в лінгвістичній науці. Виходячи з наших зауважень щодо епістолярного стилю й епістолярного тексту, уважаємо, що епістолярна спадщина не лише змістом, але й формою (зовнішньою та внутрішньою) є взірцевою для виявлення прагмалінгвального (конотативного) компонента в значенні слова й значенні тексту. Актуалізує наші твердження ще й той факт, що більшість наукових розробок, які висвітлюють теоретичні та практичні проблеми конотації, присвячено розгляду її в лексикології та фразеології, це природно, тому що в цій сфері мови конотація виявляє себе найповніше. Науковці досліджують конотацію й на інших лінгворівнях.

Отже, проблема конотації була і є в центрі уваги багатьох дослідників, оскільки останнім часом неухильно зростає інтерес науковців до досліджень у галузі прагмалінгвістики, адже „конотація пов’язана з усіма емотивно-прагматичними аспектами тексту, які створюють його експресивне забарвлення” [ЛЭС 1990: 236]. Тому епістолярій з його елементами інтимізації, психологізації, емоційності, експресії, оцінки є, безумовно, вдячним матеріалом для дослідження конотативних особливостей у ньому, оскільки вони тут доволі чітко окреслені. А історично-соціологічні та культурологічні чинники, пов’язані з життям і діяльністю письменника – автора листів, забезпечують проникнення в суть справи.

Відомо, що „конотація (сер.-лат. connotatio, від connoto – маю додаткове значення) – емоційне, оцінне чи стилістичне забарвлення мовної одиниці узуального чи оказіонального характеру. У широкому розумінні це будь-який компонент, що доповнює предметно-понятійний (або денотативний), а також граматичний зміст мовної одиниці й надає їй експресивної функції на основі відомостей, співвіднесених з емпіричним, культурно-історичним, світоглядним знанням тих, хто говорить певною мовою, з емоційним чи ціннісним ставленням мовця до позначуваного чи зі стилістичними регістрами, які характеризують умови мовлення, сферу мовної діяльності, соціальні відносини учасників мовлення, його форму та ін.

У вузькому розумінні це компонент значення, смислу мовної одиниці, яка виконує вторинну для неї функцію найменування, доповнює під час уживання в мовленні її об’єктивне значення асоціативно-образним уявленням про позначувану реалію на основі усвідомлення внутрішньої форми найменування, тобто ознак, співвіднесених з буквальним розумінням тропа чи фігури мовлення, що мотивували переосмислення цього висловлювання” [Там само]. Тобто конотація становить нерозривний ланцюг емоційних, експресивних, оцінних, духовних, світоглядних компонентів, котрі створюють мовну картину, яку найглибше розкрито саме в епістолярному тексті, оскільки в ньому якнайширше представлено панораму художнього світу й творчих шукань письменника; перед нами постає його епоха, його творча майстерня. У листуванні репрезентовано світське й літературне, а також родинне середовище адресанта, вимальовано портрети політичних персонажів; відчутно діалог споріднених душ. У листах знаходимо неоціненні свідчення поетичної „роботи душі”, відчуваємо психологію поетичної творчості, спостерігаємо за примхливим мерехтінням творчої уяви, асоціативним летом думки. Своєю суттю епістолярний доробок, як зауважує М. Коцюбинська, – це непересічний художньо-психологічний феномен [Коцюбинська 1997: 218]. Досліджуючи особливості конотації епістолярію письменника, ми ще раз по-новому розкриваємо його людське й мистецьке обличчя, його світоглядні позиції, оскільки весь прояв епістолярної класики „становить воістину неоціненний для розуміння епохи людини, мистецтва матеріал, об’єктивний у своїй суб’єктивності, навіть подекуди „сповідальності”, зумовлений історично й психологічно” [Там само].

Природа конотації є дещо завуальованою й прихованою, хоча значна кількість досліджень апелює до визначеності, конкретного вирішення цього питання. Як зауважує Л. Мельник, „неоднозначність у розумінні природи конотації відбита, зокрема, у численності синонімічних термінів. Семасіологи та стилісти оперують такими номінаціями, як „емоційне нашарування”, „експресивне забарвлення” (Д. Шмельов), „емотивне значення” (А. Новиков), „потенційні ознаки” (В. Гак), „приховані семи” (Р. Гінзбург), „лексичний фон” (Є. Верещагін, В. Костомаров), „стилістичне співзначення” (Ш. Баллі). Нарешті, за Л. Блумфілдом, конотація – будь-який відтінок смислу” [Мельник 2001: 1].

Важливо, що для Л. Блумфілда конотації також – це обов’язкова „наявність додаткових відтінків значень” [Блумфилд 1968: 156]. Для Ю. Апресяна – це семантичні асоціації [Апресян 1974: 67], з ним солідрна польська дослідниця Р. Гжегорчикова (R. Grzegorczykova), яка зауважує, що конотації – це „всілякі асоціації й уявлення, а також переконання, пов’язані з предметом” [Grzegorczykova 2002: 53]. У Ю. Апресяна конотація – це й „узаконена в певній мові оцінка об’єкта дійсності, іменем якого є певне слово” [Апресян 1995: 159]. О. Ахманова вбачає в конотації „додатковий зміст слова (або вислову), супутні йому семантичні й стилістичні відтінки” [Ахманова 1966: 203]. В. Телія – емоційне, оцінне або стилістичне забарвлення мовної одиниці [ЛЭС 1990: 236]. О. Тараненко – „додаткові семантичні й прагматичні особливості” [Українська мова 2000: 248]. А. Зеленько – додаткове емоційне забарвлення значення слова, виразу [Зеленько 2002: 191]. У когнітивній лінгвістиці (граматиці) конотація не є другорядним супровідним відтінком значення, а „лише становить невід’ємний аспект семантичної структури вираження” [Taylor 2007: 241].

У паралінгвістиці під конотацією розуміють суму емоційно-оцінних компонентів, що супроводжують денотативне значення в реальному мовленнєвому акті і впливають на кінцевий смисл висловлювання, яке сприймається (Р. Потапова) [Маковский 1999: 145]. На думку цієї ж дослідниці, „конотація виявляє себе найчастіше як мовленнєвий, а не мовний феномен” [Там само], що співзвучно думці О. Селіванової: денотат і конотат протиставлені як мовне й мовленнєве [Селіванова 1999: 21].

І нарешті, у прагмалінгвістиці Т. Космеда пов’язує конотацію з категорією оцінки, зауважуючи, що „конотація є передусім завжди результатом вияву категорії оцінки: відповідно й засоби реалізації мовної конотації залежать від специфіки семантичної категорії оцінки” і далі: „...конотація – основний засіб реалізації в мовленні семантичної категорії оцінки як однієї з основних категорій прагматики” [Космеда 2000:


185 – 186]. Щоправда, такі зауваження є актуальними лише для явищ конотації в аксіологічних аспектах прагмалінгвістики.

Щодо природи конотації, то важливим було і є твердження Л. Блумфілда про те, що конотації „важко відмежовувати від прямих денотативних значень” [Блумфилд 1968: 161]. Схожу думку висловлює Є. Шендельс, який наголошує, що конотативний зміст не можна відокремлювати від денотата [Цит. за: Селіванова 1999: 21]. На думку В. Манакіна, також слід розрізняти мовні й мовленнєві конотації: „перші є відносно стійкими, зрозумілими для носіїв мови”, другі „індивідуальні за природою, вони виникають у певних дискурсах” [Манакин 2004: 212 – 213]. Таку думку підтверджує подвійна соціально-індивідуальна природа конотації, про яку свого часу згадував В. Говердовський [Говердовский 1989: 4]. Таким чином, природа самої конотації є суперечливою, з одного боку, вона мовна, а отже, соціальна, з іншого – мовленнєва, а отже, індивідуальна. Конотація виявляє себе як психічний феномен індивідуального характеру, що актуалізований у соціумі, тобто актуальним на сучасному етапі стає дослідження конотативних особливостей в епістолярному дискурсі окремого письменника як щодо історичного розвитку епістолярного стилю української літературної мови, так і щодо вияву лінгвістичних особливостей ідіостилю письменника. Виходячи з антропоцентричного напряму в мовознавстві, необхідним є глибше проникнення в суть конотативних особливостей епістолярного дискурсу окремого письменника з метою дослідження особливостей епістолярного стилю окремої літературної мови. Тобто шлях дослідження повинен пролягати в напрямку від індивідуального (конкретного, особистого) до суспільного (загального, соціального).

З огляду на те, що конотації найкраще виявляють себе в контексті, оскільки саме він може актуалізувати або притлумлювати конотативне значення, перспективним щодо дослідження конотації є індивідуальний, суб’єктивний бік додаткового контекстуального значення, виникнення якого залежить від особливостей мовця, його стратегій щодо адресата та загальної мовленнєвої поведінки, спрямованої до успіху комунікації [Селіванова 1999: 22]. Дослідження особливостей конотації в епістолярії літературної мови має бути не епізодичним, не вирваним із загального тексту епістолярної спадщини як лінгвокультурологічної одиниці, а цілісним та інтегрованим. А отже, вивчення конотативних та інших одиниць епістолярного дискурсу допоможе відтворити особливості, ознаки й характеристики епістолярного тексту, у нашому випадку, української літературної мови загалом.

Таким чином, контекст → текст (як прояв певної життєвої ситуації в плані дискурсу) є факторами творення конотації в епістолярію, у якому вона виявляється на всіх рівнях, оскільки відповідний дискурсивний контекст, на думку М. Алефіренка, має ціннісно-смислову властивість у всій сукупності його подієвих, лінгвопрагматичних і соціокультурних чинників [Алефиренко 2002: 97]. Тільки комплексний підхід, який передбачає перспективу від індивідуального (особистісного) до загального (суспільного), дасть змогу закласти основи щодо фундаментального вивчення української епістолярної спадщини, епістолярного стилю, дискурсу → тексту.

Виходячи з мовленнєвої практики народу, яка доводить, що конотативне значення притаманне всім повнозначним частинам мови, а, на нашу думку, також і неповнозначним, зауважуємо, що не слід обмежувати дослідження якимось одним лінгворівнем, оскільки це призводить до однобокості в його висвітленні, адже, як відомо, дефініцію конотації описано переважно на ґрунті лексикологічних досліджень, а це створює думку про другорядність, необов’язковість, вторинність конотативного компонента на інших рівнях мовної системи. Ми пристаємо до думки, що конотація є мовною універсалією в широкому та вузькому розумінні, оскільки в широкому розумінні явище конотації притаманне всім мовам світу, тобто мові як системі загалом; а у вузькому воно виявляє себе в певному тексті на всіх його рівнях, а текст, набуваючи індивідуальних мовленнєвих рис, вводитиме нас у сферу дискурсу як мовлення, „зануреного в життя” [ЛЭС 1990: 137].

Отже, саме у вузькому розумінні конотація найприродніше виявляє себе в епістолярному тексті з його елементами інтимізації, психологізації, емотивності, експресивності, оцінки тощо. Епістолярний текст – це необмежене поле для творчої діяльності, оскільки саме він своїми елементами, формою, структурою й тематикою здатний об’єктивно „у своїй суб’єктивності” [Коцюбинська 1997: 218] оцінити адресанта й адресата через призму особливостей конотації в ньому.

Не слід також забувати, що мова й культура еволюціонують у часі, як і людське мислення. Отже, орієнтація на процес еволюції людського мислення, думки сприяє розумінню того, що конотація або конотативні співзначення, імовірно, є первісними, зафіксованими на рівні підсвідомості набагато раніше, ніж денотативне (предметне) значення. Підтвердження цієї думки знаходимо у фізіолого-психологічній гіпотезі С. Шонена й Е. Метіве про „випереджальний розвиток правої півкулі в ранньому онтогенезі” [Современная психология 1999: 86], оскільки саме права півкуля, як відомо, відповідає за метафоричний смисл мовлення, його емоційне забарвлення, почуття гумору тощо [Там само: 87]. А. Зеленько, пов’язуючи денотативне значення з понятійним мисленням, а отже, і зі свідомістю (свідомим), конотативне – з конкретно-образним мисленням, а отже, і з підсвідомістю (підсвідомим), зауважує, що „не понятійне, а конкретно-образне мислення з підсвідомістю (літаками-килимами, живою й неживою водою, драконами тощо) – рідна духовна стихія людини” [Зеленько 2002: 143], оскільки, як відзначає дослідник, „мислення, а тим більше понадсвідомість формуються на основі підсвідомості й конкретно-образного мислення” [Там само: 144]. Конотація – поняття дифузне, може бути „розлите” по всьому тексту, а тому найприродніше це явище виявляє себе в певному контексті, особливо в листуванні приватного, а тим більше інтимного характеру. Адже саме особливості конотативного плану вираження допомагають відтворити індивідуальну мовну картину світу митця слова, відчути психологію його світосприйняття, його інтелект і духовний потенціал, виражені в знаках мови; дізнатися про філософські, естетичні, літературні смаки й уподобання; висвітлити погляди на суспільні явища й місце в структурі соціуму; установити внесок у розвиток національної та загальнолюдської культури й, урешті-решт, пізнати особистісні людські якості, тобто пізнати в письменникові людину. Для епістолярію особливо важливою в плані дискурсу є тематика листів, яка залежить від життєвої ситуації, оскільки „особливості дискурсу зумовлені не тільки тим, хто вступає в комунікацію, але й специфікою ситуації, у якій її здійснюють” [Современная психология 1999: 285]. Тому ми повинні бачити в епістолярію саме такі ситуації, які переживав автор у період їх написання.

Важливим чинником у дослідженні конотації в епістолярному тексті є врахування ступеня знайомства адресанта й адресата, спільність їхніх інтересів, вікових особливостей, соціального статусу, статі тощо. Виходячи з цього, адресант змушений добирати ті чи ті мовні засоби, які якомога краще відповідатимуть ситуації, сприятимуть розв’язанню головного завдання, поставленого в листі. Очевидним є те, що конотації постають там, де визначальними є емоції, і згасають там, де їх заступає раціональне та свідоме.

Отже, листуванню з рідними, близькими та друзями, коханими буде властива насиченість конотацій на всіх лінгворівнях, а відсутність конотацій, їх згасання й приглушення будуть характерні для листування з людьми малознайомими, різними за віком, соціальним статусом, для тих, у кого відсутні спільні інтереси.

У писемному тексті, яким передусім є епістолярій, актуалізатором конотативного значення також може бути і його графічне оформлення, уживання розділових (пунктуаційних) знаків, зокрема лапок, оскільки вони „при оказіональних словах ... є своєрідним авторським знаком, який демонструє, що автор знає про особливий характер уживаного слова й хоче звернути на це увагу читача. Лапки слугують факультативним пояснювальним засобом виділення переносного значення..., компенсують недостатню прозорість тексту” [Белицкая 1999: 148]. Таким само актуалізатором можуть бути й інші розділові знаки: знак оклику, знак питання або сполучення знаків питання й оклику, їхнє повторення, чергування, сполучення крапок з цими знаками та ін. Значну роль можуть відігравати графічні скорочення, наприклад, у вигляді ініціалів, уживання / невживання великої букви.

На нашу думку, конотації в епістолярному тексті виявлятимуть контекстуальний, індивідуальний, і додамо, ситуативний характер, набуватимуть мобільності й змінності в плані мовлення, а отже, у плані дискурсу. Такі конотації можна назвати дискурсивними, якщо розглядати їх частково. Але коли йдеться про письменницький епістолярний дискурс, конотативні мовні одиниці якого через певний часовий відрізок можуть ставати нормативними, а отже, суспільно усвідомленими й загальномовними, то такі конотації уважаємо за необхідне називати текстовими, або мовними. Отже, підтверджуємо думку про суспільно-індивідуальну, колективно-особистісну, текстово-дискурсивну, мовленнєво-мовну природу конотації.

Як зауважує Л. Мельник, „на сьогодні виділилися чотири основні напрямки дослідження конотації: логіко-філософський (Дж. Міль, В. Алстон), семіотичний (Л. Єльмслев, Р. Барт), психолінгвістичний (О. Леонтьєв, О. Залевська), власне лінгвістичний (Ш. Баллі, В. Говердовський)” [Мельник 2001: 5]. Уважаємо, що напрямок, представниками якого авторка називає О. Потебню, М. Комлєва, Є. Верещагіна, В. Костомарова, В. Телію, М. Толстого, Б. Ажнюка [Там само], слід називати етнолінгвістичним, або лінгвокультурологічним, який на сучасному етапі, як ми вважаємо, спрямований у русло когнітивної лінгвістики. Ми б додали до цих напрямків прагмалінгвальний (Ю. Апресян, Т. Космеда), а також паралінгвістичний (Р. Потапова). Щоправда, точну кількість лінгвістичних напрямків, які вивчають проблему конотації, визначити не можна, оскільки актуальність досліджень зумовлена ще й тим, що „природа людини, її світосприйняття в найближчому й порівняно віддаленому майбутньому істотно не зміняться, будучи зумовлені двопівкульною будовою кори головного мозку, а значить після розв’язку денотатного й десигнатного комплексу значення в мові настане черга за конотативним, що базується на підсвідомості й почутті, і процес пізнання виявиться безкінечним, а наука – вічною” [Зеленько 2001: 19]. Вивчення особливостей конотативного значення, здатного змінюватися темпорально й еволюціонізувати, дає безмежний простір для лінгвістичних досліджень, безкінечну поживу науковій думці мовознавців.

Розглядаючи конотацію як емотивно-оцінно-експресивну універсальну мовну категорію, зауважуємо, що вона є структурно нечленованою, триєдиною, і як будь-яка категорія виявляє себе в опозиціях: позитивна / негативна. Конотація, яка виявляє себе на всіх рівнях мови, є текстово-семантичною категорією, на відміну від лексико-семантичних категорій: оцінки, емотивності та експресивності. Як наслідок конотація посідає ієрархічно вищий лінгвістичний рівень, який, безперечно, має тісний зв’язок з іншими підсистемами мови. Універсальна категорія конотації найбільш повно реалізовуватиме себе в тексті, а категорії оцінки, емотивності, експресивності – у лексико-семантичній системі мови. Сукупність же цих категорій у тексті становитиме категорію конотації. Тепер стає зрозумілим трактування нами конотації як дифузного, „розлитого” по тексту явища.

Прагмалінгвальний компонент мовної семантики в епістолярному тексті тісно пов’язаний з його конотативними особливостями, спрямованими на досягнення поставленої комунікативної мети, яка випливає з комунікативних стратегій адресанта (автора листів). Відсутність досліджень конотативних особливостей в епістолярному тексті з його елементами психологізації, інтимізації, емоційності, експресивності, оцінки, як є складниками конотації, зумовлюють актуальність розгляду цієї універсальної триєдиної категорії.


Література

Алефиренко 2002 – Алефиренко Н. Ф. Поэтическая энергия слова. Синергетика языка, сознания и культуры / Н. Ф. Алефиренко. – М. : Academia, 2002. – 394 с.; Апресян 1995 – Апресян Ю. Д. Коннотация как часть прагматики слова (лексикографический аспект) / Ю. Д. Апресян // Избр. тр. – 2-е изд., испр. и доп. – Т. 2. Интегральное описание языка и системная лексикография. – М. : Школа „Языки рус. культуры”, 1995. –С. 156 – 157; Апресян 1974 – Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка / Ю. Д. Апресян. – М. : Наука, 1974. – 367 с.; Ахманова 1966 – Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. – М. : Сов. энцикл., 1966. – 608 с.; Бацевич 2004 – Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф. С. Бацевич. – К. : Академія, 2004. – 344 с.; Белицкая 1999 – Белицкая Е. Н. Графическое оформление собственных имен с референтными коннотациями / Е. Н. Белицкая // Восточноукр. лингв. сб. : сб. науч. тр. – Вып. 5 / редкол. : Е. С. Отин (отв. ред.) и др. – Донецк : Донеччина, 1999. – С. 142 – 150; Блумфилд 1968 – Блумфилд Л. Язык : пер. с англ. / Л. Блумфилд. – М. : Прогресс, 1968. – 607 с.; Говердовский 1989 – Говердовский В. И. Коннотемная структура слова / В. И. Говердовский. – Харьков : Изд-во при ХГУ, 1989. – 95 с.; Зеленько 2001 – Зеленько А. С. Лінгвістичний детермінізм : емоції й віра у теорії пізнання й становлення мови / А. С. Зеленько // Вісн. Луган. держ пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : філол. наук. – 2001. – № 3. – С. 17 – 29; Зеленько 2002 – Зеленько А. С. Проблеми семіології (від класичної описової через когнітивну до семасіології лінгвістичного детермінізму) : монографія / А. С. Зеленько. – Луганськ : Альма-матер, 2002. – 210 с.; Космеда 2000 – Космеда Т. А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки / Т. А. Космеда. – Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – 350 с.; Коцюбинська 1997 – Коцюбинська М. Епістолярна творчість Василя Стуса / М. Коцюбинська // Стус В. Твори : у 4 т. – Т. 6 (додатковий). – Кн. 2. Листи до друзів та знайомих. – Л., 1997. – С. 218 – 240; ЛЭС 1990 – Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. – М. : Сов. энцикл., 1990. – 685 с.; Маковский 1999 – Маковский М. М. Р. К. Потапова. Коннотативная паралингвистика : рецензия / М. М. Маковский // Вопр. языкознания. – 1999. – № 4. – С. 144 – 150; Манакин 2004 – Манакин В. Н. Сопоставительная лексикология / В. Н. Манакин. – Киев : Знання, 2004. – 326 с.; Мельник 2001 – Мельник Л. В. Культурно-національна конотація українських фразеологізмів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / Л. В. Мельник. – Донецьк, 2001. – 18 с.; Селіванова 1999 – Селіванова О. О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд) / О. О. Селіванова. – К. : Вид-во Укр. фітосоціол. центру, 1999. – 148 с.; Селіванова 2010 – Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля – К., 2010. – 844 с.; Селіванова 2008 – Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : напрями та проблеми : підручник / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля – К., 2008. – 712 с.; Селіванова 2006 – Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінол. енцикл. / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля – К., 2006. – 716 с.; Современная психология 1999 – Современная психология : справочное руководство / под ред. В. Н. Дружинина. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 688 с.; Українська мова 2000 – Українська мова : енциклопедія / редкол. : Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), М. П. Зяблюк та ін. – К. : Укр. енцикл., 2000. – 752 с.; Bublitz 2001 – Bublitz W. Englische Pragmatik / W. Bublitz. – Berlin : Erich Schmidt, 2001. – 236 p.; Gruber 1996 – Gruber H. Streitgesprдche : Zur Pragmatik einer Diskursform / H. Gruber. – Opladen, 1996. – 179 p.; Grzegorczykova 2002 – Grzegorczykova R. Wprowadzenie do semantyki językoznawczej / R. Grzegorczykova. – wyd. 3-e, poprawione i rozszerzone. – Warszawa : Wydawnictwo naukowe PWN, 2002. – 182 s.; Lawal 1996 – Lawal B. A pragmatic study of selected pairs of Yoruba proverbs / Lawal B. et al. // Journal of Pragmatics. – 1996. – P. 635 – 652; Leech 1983 – Leech G. N. Principles of Pragmatics / G. N. Leech. – London : Longman, 1983. – 154 p.; Taylor 2007 – Taylor J. R. Gramatyka kognitiwna / przeklad z języka angielskiego Magdalena Buchta, Łukasz Wiraszka ; red. nauk. Elżbieta Tabakowska. – wyd. 1-e. – Kraków : Towarystwo autorow i wydawców prac naukowych Uniwersitas, 2007. – 755 s.; Thomas 1995 – Thomas J. Meaning in Interaction : An Introduction to Pragmatics / J. Thomas. – London : Longman, 1995. – 265 p.
Найрулін О. А. Прагмалінгвальний компонент мовної семантики в епістолярному тексті

У статті на матеріалі досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців розглянуто прагмалінгвальний компонент мовної семантики в епістолярному тексті. Наголошено, що цей компонент тісно пов’язаний з конотативними особливостями епістолярного тексту, спрямованими на досягнення комунікативних стратегій адресанта (автора листів). Конотація в епістолярному тексті становить емотивно-оцінну-експресивну універсальну мовну категорію, яка є структурно неподільною, триєдиною, і представлена опозиціями: позитивна / негативна.



Ключові слова: прагмалінгвальний (конотативний) компонент, конотація, епістолярний текст, епістолярний стиль, універсальна мовна категорія.
Найрулин А. А. Прагмалингвальный компонент языковой семантики в эпистолярном тексте

В статье на материале исследований отечественных и зарубежных учёных рассмотрен прагмалингвальный компонент языковой семантики в эпистолярном тексте. Акцентировано, что данный компонент тесно связан с коннотативными особенностями эпистолярного текста, направленными на достижение поставленной коммуникативной цели, вытекающей с коммуникативных стратегий адресанта (автора писем). Коннотация в эпистолярном тексте рассмотрена как эмотивно-оценно-экспрессивная универсальная языковая категория, которая является структурно неделимой, триединой, и представляет себя в оппозициях: позитивная / негативная.



Ключевые слова: прагмалингвальный (коннотативный) компонент, коннотация, эпистолярный текст, эпистолярный стиль, универсальная языковая категория.

Nairulin A. O. Pragmalingual Component of Verbal Semantics in Epistolary Text

The article deals with the analysis of a pragmalingual component of verbal semantics in an epistolary text on the basis of the research of the Ukrainian and foreign scholars. It has been stressed that the component under analysis is closely connected with the connotative peculiarities of an epistolary text which are aimed at reaching the communicative purpose resulting from the communicative strategies of the sender of the information (the author of letters).

Connotation in an epistolary text is viewed upon as an emotive, evaluating and expressive linguistic category which is structurally indivisible and which is represented in the following two oppositions: positive :: negative.

Connotation can be revealed at all the levels of language and is a textual and semantic category if compared to lexical and semantic categories: evaluation, emotiveness, expressivity. It occupies the highest hierarchical linguistic level which unconditionally has a close connection with the other sub-systems of language.



Key words: pragmalingual (connotative) component, connotation, epistolary text, epistolary style, universal linguistic category.
Стаття надійшла до редакції 15.06.2016 р.

Прийнято до друку 24.06.2016 р.

Рецензент – д. філол. н., проф. Глуховцева К. Д.

Л. І. Шутова (Старобільськ)

УДК 811.161.1



ЗАСОБИ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ЖІНОК

У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
Пошуки сучасних лінгвістів зосереджені на дослідженні розмаїття проявів мовної особистості. Це зумовлено потребами часу бачити людину об’єктом аналізу багатьох дисциплін: соціології, психології, когнітології, антропології, біології, теорії комунікації, культурології, семіотики та ін. Одним із чинників, що зумовлюють характер діяльності людини, її погляди, є гендер (соціальна стать).

Актуальність нашої розвідки зумовлено векторною спрямованістю лінгвістичних досліджень до проблем виявлення статі в різних типах дискурсів, зокрема художньому. Мета статті – окреслити основні засоби вербалізації емоційності жінок – персонажів сучасної прози. Характер мовлення людини відбиває її власну картину світу, що створює умови для визначення гендерної ідентичності особистості, її характеру, темпераменту, вибору тактик у спілкуванні тощо. Для реалізації поставленої мети варто виявити ознаки прояву гендерної належності персонажів-жінок у художньому тексті, що й стало завданням нашої розвідки.

Характер мовленнєвої діяльності людини реалізується в розмовному мовленні й текстах, зокрема художніх. Так, Н. Борисенко за допомогою математичних підрахунків дійшла висновку, що комунікативна поведінка персонажів-жінок спрямована на підтримання доброзичливої атмосфери спілкування, хоча при цьому ігнорується логіка викладення інформації. Авторка зазначає, що жінкам властива емоційна нестриманість, а також „використання значної кількості кваліфікаторів-інтенсифікаторів і лексичних одиниць загальної позитивної оцінки, бажання реалізації епістемічних модальних форм і кваліфікаторів-модераторів, що знижують категоричність висловлювань у репліках персонажів-жінок. Висока чутливість жінок до норм поведінки в суспільстві, яке вважає вживання певних груп лексики непристойним, відображається у використанні комунікативів, фразеологічних одиниць, кваліфікаторів, що є евфемістичними або належать до нейтральної лексики. Образне сприйняття дійсності знаходить своє втілення у значній кількості ідіом і фразеологічних сполучень, притаманних вербальній поведінці персонажів-жінок” [Борисенко 2003].

Гендерні аспекти мовного етикету, виявлення ознак гендерної належності у стилях спілкування, комунікативних стратегіях, вербальних і невербальних їх реалізаціях були в руслі наукових уподобань Ф. Бацевича, О. Горошко, Л. Ставицької, Г. Крейдліна, В. Коваля, М. Ягубової, Н. Баландіної, С. Богдан, Д. Таннен та ін.

Актуальними сьогодні є дослідження стратегій і тактик мовленнєвої поведінки чоловіків та жінок в Інтернет-комунікації. Л. Компанцева, здійснюючи дискурс-аналіз поведінки представників обох статей у всесвітній мережі, дійшла висновку, що, крім вербально експлікованих проявів емоцій (фрази схвалення, розуміння, симпатії, злості), жінки активно застосовують прийом мовчання, виявляючи в такий спосіб негативне ставлення до співрозмовника, яке згодом може реалізуватись у влучній гострій фразі [Компанцева 2006: 246].

Сучасна людина в процесі її життєдіяльності постійно оточена емоціями. Емотивна сфера разом із вербально-семантичною, когнітивною та комунікативною складає структуру мовної особистості [Каменская 2001: 169]. Емоції супроводжують людину в різних ситуаціях як невід’ємні складники її психіки. Характеризуючи ступінь емоційності особистості на основі висловлювань під час створення комунікативних ситуацій, варто усвідомити різницю в семантиці понять „емоційний” і „емотивний” та критерії їх розмежування.

В. Шаховський вважав, що емотивність – це „іманентно притаманна мові властивість виражати системою своїх засобів емоційність як факт психіки; відображені в семантиці мовних одиниць соціальні та індивідуальні емоції” [Шаховский 1987: 24]. Науковець бере за принцип розмежування емотивів та експресивної лексики функціональну ознаку: експресивна лексика спрямована на адресата (її мета – викликати у нього певні емоції), а емотиви мають схильність до самовираження (емоційність – їхня імпліцитна ознака).

Я. Гнезділова в дисертаційній роботі „Емоційність та емотивність сучасного англомовного дискурсу: структурний, семантичний і прагматичний аспекти” наголошує на необхідності виявлення подібних і відмінних ознак емоційного й емотивного типів дискурсу. При цьому авторка зазначає, що в основі розмежування цих понять лежать „різна тональність, мотивованість, форма викладу, різні умови виникнення, цілі, функції та мовні (лексичні, стилістичні, синтаксичні, прагматичні) засоби створення емоційності” [Гнезділова 2007: 3 – 4]. Під емоційним, уважає дослідниця, варто розуміти спонтанний, непередбачений, а під емотивним – емоційно підготовлений, усвідомлений дискурс.



Поділяючи думку В. Шаховського та ін., що емотивність – це здатність мови вербалізувати емоційний стан мовця, розглянемо на прикладах, узятих із прозових творів сучасної літератури, особливості емотивної лексики й синтаксису, якими користуються жінки в процесі комунікації.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Схожі:

Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconІмені В. Г. Короленка
Проблеми сучасної філології: лінгвістика, літературознавство, лінгводидактика : зб наук пр. / [за ред проф. Валюх З. О.]. – Полтава:...
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconМетодичні рекомендації до виконання контрольних робіт для студентів заочної форми навчання з навчальної дисципліни пп. 17 19 «документна лінгвістика»
Перекладіть українською мовою текст зі спеціальності (приблизно на 250 слів), подайте російсько-український тлумачний словник термінів...
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconЛьвівської обласної державної адміністрації збірник матеріалів про фонди та програми міжнародного характеру Львів 2016 Зміст
Міжнародні фонди та програми, спрямовані на реформування та розвиток загальносередньої освіти
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconСтратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки зміст
Стратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconСтратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки зміст
Стратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconЗвіт про роботу Національного культурного центру України у м. Москві за 2016 рік зміст вступ Співпраця Національного культурного центру України у
Ювілейні дати
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconПрограма Чернігівських педагогічних зустрічей 23-24 червня 2016 року м. Чернігів 2016 оргкомітет

Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconЗ історії – 2016 Дата проведення – 26 листопада 2016 р
Максимально можлива сумарна кількість балів по класах: кл. – 65, кл. – 67, 10 – 108, 11 – 95 б
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка