Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1



Сторінка14/15
Дата конвертації16.03.2018
Розмір2.16 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Лексико-граматичні відношення прийменника ОТЪ


Нормативним у сучасній українській мові є прийменник від
(CУМ 1: 551), а варіант од кваліфікують як синонім уже зазначеного прийменника (СУМ 5: 623), проте у говірках поряд із від активно функціонують прийменники вид (вит): Лишив сми си від свої жінки
(ГС: 367); Лице – то шо вит кіла, там, де воўни нема (Там само); За тото, шо втопила кукула, то тепер зазуля куєт но вид Благовіщеньи до Ивана (Там само: 602). За матеріалами „Атласу української мови”, форми од (ад) збереглися в північному наріччі української мови (передусім у поліських, средньонаддніпрянських говірках – паралельно з від),
а од (уд) – у закарпатських, лемківських, гуцульських говірках південно-західного наріччя української мови (АУМ І, к. № 269).
Джерела та їх умовні скорочення

АУМ – Атлас української мови : у 3 т. / Нац. акад. наук України,
Ін-т укр. мови, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні, Наук. т-во ім. Шевченка в Америці ; редкол. : І. Г. Матвіяс (голова) та ін. – К. : Наук. думка, 1984 – 2001. – Т. І – ІІІ; ГС – Гуцульські світи. Лексикон / укл. : Н. Хобзей, Т. Ястремська, О. Сімович, Г. Дидик-Меуш. – Л. : Вид-во НУ „Львівська політехніка”. – 668 с.; Дидик-Меуш – Дидик-Меуш Г. Українські краєвиди XVI – XVІІІ ст. Слово – текст – словник / Ганна Дидик-Меуш, Олена Слободзяник. – Л. : Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, 2015. – 384 с.; ЛСБ – Документи Львівського Ставропігійського братства
(ХVI – середина XVII ст.) // Львів. держ. істор. архів, ф. 129, оп. 1; СУМ – Словник української мови : в 11 т. / ред. кол. І. К. Білодід та ін. – К. : Наук. думка, 1972. – Т. ІІІ. – 799 с.; СУМ16-17 – Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. / відп. ред. Д. Гринчишин. – Л. : Друк. вид. фірми „Афіша”, 2002. – Вип. 9. – 255 с.
Література

Бевзенко 1960 – Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови / Степан Пилипович Бевзенко. – Ужгород : Закарпат. обл. вид-во, 1960. – 416 с.; Жовтобрюх 1958 – Жовтобрюх М. А. Секундарний „і” в прийменниках і префіксах української мови : зб. наук. пр. / за ред. А. П. Медушевського. – К., 1958. – Т. І. – С. 25 – 39; Зизаній 1980  – Зизаній Л. Граматика словенська [Електронний ресурс] / Лаврентій Зизаній ; підготов. факс. вид. та дослідження пам’ятки В. В. Німчука. – К. : Наук. думка, 1980. – Режим доступу : http://litopys.org.ua/; Левицький 1850 – Грамматика ӕзыка рүсского въ Галиціѣ, розложенна на пытаня и отъповѣди / выдалъ Іосифъ Лѣвицкій (Второє изданіє умноженноє съ мѣдною таблицею). – Въ Пєрємышли : Въ Друкарни русскои Капітулы, 1850. – 179 с.; Смотрицький 1979 – Смотрицький М. Граматика слов’янська [Електронний ресурс] / Мелетій Смотрицький ; підготов. факс. Вид. та дослідження пам’ятки В. В. Німчука. – К. : Наук. думка, 1979. – Режим доступу : http://litopys.org.ua/smotrgram/sm.htm; Тимошенко 1951 – Тимошенко П. Д. Асимілятивні явища в прийменниках в українській мові / П. Д. Тимошенко // VІІІ наук. сесія КДУ : тези доп. секції філології. – К., 1951. – С. 35; Ужевич 1970 – Ужевич І. Граматика слов’янська [Електронний ресурс] / підгот. до друку І. К. Білодід, Є. М. Кудрицький. – К. : Наук. думка, 1970. – Режим доступу : http://litopys.org.ua/uzhgram/uz.htm.; Шашкевич 1865 – Мала грамматика языка руского основана на подставѣ Читанокъ для
ІІІ и IV отряду шкôлъ головних / Соч. Г. Шашкевичемъ. – Въ Вѣдни, 1865. – 235 с.
Гайда О. М. Прийменник отъ у пам’ятках української мови XVI – XVII ст.

У статті розглянуто семантичну структуру прийменника отъ української мови ХVI – XVII ст. Автори тогочасних граматик у своїх працях відносять досліджувану мовну одиницю до класу прийменників та вказують на її широку функціональність і сполучуваність з родовим відмінком. З’ясовано, що прийменник отъ досліджуваного періоду виражав сім смислових відношень: об’єктні, часові, означальні, просторові, міри і ступеня, способу дії та кількісні. Установлено, що найчастіше прийменник отъ у мові документів ЛСБ виражає різні відтінки об’єктних відношень. Наявність варіантів от/од пояснюємо тим, що в українській мові ХVІ – ХVІІ ст. відбувалися розвиток і усталення різних фонетичних процесів, зокрема явища асиміляції за дзвінкістю-глухістю. У сучасній українській літературній мові нормативним є прийменник від, а варіант од кваліфікують як синонім зазначеного прийменника. У говірках поряд із від активно функціонують прийменники вид (вит). Форми од (ад) збереглися в  поліських та середньонаддніпрянських говірках, а од (уд) – у закарпатських, лемківських, гуцульських говірках.



Ключові слова: прийменник, семантична структура, лексико-граматичні відношення, граматика, історія мови.
Гайда О. М. Предлог отъ в памятках украинского языка
XVI – XVII вв.

В статье рассматривается семантическая структура предлога отъ украинского языка ХVI –XVII вв. Авторы грамматик того времени в своих работах относят исследуемую языковую единицу к классу предлогов и указывают на ее широкую функциональность и сочетаемость с родовым падежом. Выяснено, что предлог отъ исследуемого периода выражал семь смысловых отношений: объектные, времени, атрибутивные, пространственные, меры и степени, образа действия, количественные. Установлено, что зачастую предлог отъ в языке документов ЛСБ выражает различные оттенки объектных отношений. Наличие вариантов от/од объясняется тем, что в украинском языке XVI – XVII вв. происходило развитие и установление различных фонетических процессов, в частности явления ассимиляции по звонкости-глухости. В современном украинском литературном языке нормативным является предлог від, а вариант од квалифицируют как синоним указанного предлога. В говорах наряду с від активно функционируют предлоги вид (вит). Формы од (ад) сохранились в полесских и средненадднепрянських говорах, а од (уд) – в закарпатских, лемковских, гуцульских говорах.



Ключевые слова: предлог, семантическая структура, лексико-грамматические отношения, грамматика, история языка.
Hayda O. M. Preposition отъ in the monuments of the Ukrainian language of the XVI – XVII centuries

The article deals with the semantic structure of the preposition отъ in Ukrainian language of the XVI – XVII centuries. Аmong non-derivative prepositions of the Ukrainian language of the XVI – XVII centuries the preposition отъ is one of the most frequent. In particular, more than 500 cases of its use are discovered in the documents of the Lviv Stauropegion Brotherhood. The authors of grammars of that time L. Zyzanii, M. Smotrytskyi, I. Uzhevych in their works referred the studied linguistic unit to the class of prepositions and point to the wide functionality and compatibility with the genitive case. It was found that the preposition отъ of the studied period expressed seven semantic relations: object, tense, attributive, spatial relations, relations of measure and degree, mode of action and quantity relations. It is found that, the preposition отъ in the language of LSB documents expressing different shades of object relations the most often. The presence of such variants от/од may explain the fact that there were development and setting of various phonetic processes, including the phenomenon of assimilation for the voiced-voiceless, in the Ukrainian language of the XVI – XVII centuries. In modern Ukrainian literary language of the preposition від is normative and variant од qualify as synonym to already mentioned preposition. Prepositions вид (вит) along with the preposition від are actively functioning in the subdialects. Forms од (ад) have survived in the Northern dialect of the Ukrainian language, they are specific to Polissya and Serednonaddnipryanskyy subdialects and forms од (уд) – to the Zakarpattya, Lemko and Hutsul subdialects of the Southwestern dialect. Discovered that the nowadays Ukrainian language preposition від expresses even a wider semantics than during the XVI – XVII centuries. Modern preposition від also expresses cause relations.



Key words: preposition, semantic structure, semantic relations, grammar, history of language.
Стаття надійшла до редакції 26.09.2016 р.

Прийнято до друку 27.09.2016 р.

Рецензент – канд. філол. н., доц. Лєснова В. В.
РЕЦЕНЗІЇ

Г. Л. Аркушин (Луцьк)

НОВОБОЙКІВСЬКЕ ВИДАННЯ

Рецензія на книгу Бойко-Сікора К., Сікора Л.


Жива бисіда. ‒ Дрогобич : Посвіт, 2016. ‒ 312 с.
Серед п’ятнадцяти українських діалектів є такі, що охоплюють великий регіон, напр., степовий говір, а є й такі, що внаслідок певних історичних обставин мають зовсім невелику сучасну територію поширення (як надсянський). Звичайно, це впливає також і на стан студій над говірками такого діалекту, адже дослідників-степовиків набагато більше, ніж говіркознавців інших регіонів. Крім цього, велике значення має, чи сформований науковий центр вивчення кожного говору, чи розроблені перспективи подальшої роботи, різні планування, чи зацікавлені видавництва та ін., пор.: для середньополіських говірок таким центром став Житомир, для буковинських ‒ Чернівці, для лемківських ‒ Пряшів і т. д., однак існують говори, що не мають визначеного центру, напр., волинський, очевидно, тому, що територія поширення волинських говірок розділена між шістьома областями, центри яких опікуються вивченням інших діалектів.

Для бойківських говірок, як нам видається, науковий центр сформований у Дрогобичі, де створені різні об’єднання бойків, де свій виш, де видавництва радо друкують етнографічні та діалектологічні матеріали і де живуть бойки з прізвищем Бойко. Хоч частину бойків доля закинула й поза межі рідного краю ‒ кого у Тернопіль чи Луцьк, кого у Київ, декого у Крим, а кого й за океан, ‒ однак більшість із них згадують свою малу батьківщину, а декотрі щоночі бачать її у снах, живуть нею і, як можуть, славлять її. Багато закоханих у бойківський говір уклали різні лексикографічні праці: то більші (пор., „Словник бойківських говірок” М. Онишкевича або „Словник говірок центральної Бойківщини” М. Матіїва) чи менші (фіксації Ю. Кміта) або й зовсім малі словнички. І кожен з них допомагає зберегти народне слово від забуття та часто й повертає його до нового життя.

Ось і нове бойківське видання ‒ „Жива бисіда” (Дрогобич : Посвіт, 2016). Автор, натхненник і укладач Любомир Сікора, хоч першим виправдано стоїть прізвище Катерини Бойко-Сікори, матері, від якої перейняті ті бойківські слова, що складалися у вирази, які по-різному відбивали життєві обставини, уводили у світ простої людини, де поруч із гумором і жартами були біди та печаль, де реальна дійсність перепліталася з міфами та вигадкою, де наявна як спільність із досконалими літературними лексемами та висока стилістика, так і „нецензурщина”, що супроводжує наше життя. Як зауважує брат Любомира Сікори Михайло, „мама була одним із активних учасників творення бойківського фольклору і одною із рідкісних у наш час берегинь скарбниці народної бойківської мудрості” (с. 3).

Важко однозначно визначити жанр цієї книги: тут і художні твори, і літературознавча стаття, і докладний аналіз фонетики говірки, і дві великі частини глосарія.

Але все, як то кажуть на Західному Поліссі, із кінця, тобто з початку.

Як то часто буває, з вершини прожитих років яскравіше бачиться минуле. Ось так й інженер-конструктор Л. Сікора після копи літ з глибини своєї пам’яті видобув мамині слова, „взьив ручку у рукі” і поклав їх на папір. Але перед тим була ще його активна громадська діяльність: він засновник часопису „Провісник” і видавництва „Бескид”, один із засновників Малої академії мистецтв для обдарованих дітей Бойківщини (с. Підбуж на Дрогобиччині), ініціатор створення меморіально-ландшафтного заповідника „Нагуєвичі” та Центру франкознавства у с. Нагуєвичі, ініціатор відродження товариства „Бойківщина” на матерніх землях, заснував часопис „Бойки” (1992) і науковий збірник „Бойківщина” (2003), книжкову серію „Церква. Нація. Культура” та ін.

І весь час у пам’яті „крутилися” бойківські лексеми, бралися за руки, єдналися одна з одною, народжуючи фраземи, які поступово складалися в монологи та діалоги. І линули оповіді, спогади, заклики, реклямувки, бо ж хто вміє говорити, той і жиє, хто з язиком, той і з пирогом… Послухайте, як це Л. Сікора не без гумору описав:

Пані й панови, продає сі чудо, а ни вода: для жінок помічна, тана, ги борщ, ги лік ‒ ліпшого нима й ни тре; жінка, яка п’є у киш, ‒ ніґди ни зайди, купуйте воду ‒ ни прогадайити; провда першої сьвіжости, зовтра можи бути на йиден динь запізно, першій рас задурно, чирис рас ‒ за кілька грош, шо третій ‒ як мойи вам дьикую, Бох заплать; купуйте ‒ ни прогадайити, ни скупіцьсі, скупій у кілька рази більши трати, шо провда, то ни гріх, паліць си дам на ковбици вітрубати; хлоп на бабі сьміло можьи ночувати і ни викигитати, цілу ніч на цілого ладувати, дивоти ни більши, ги дивних людій, би зрозуміти „мудроти” вистарчійи уродженої, шо баба хочи хлопа, а хлоп ‒ баби, і на то наразі нима ради, а далі, ги Бох дасьць, так буди, нас сі питати ни буди…” („Слово про помічну воду”, с. 19).

І таких вбрасків уміщено аж десяток; вони різної величини, різного звучання та оформлення: то монологи, то діалоги, то проза, то поезія, а от коротких речень дуже мало, бо ж мова з уст файного оповідача ллється, як бойківські річки та потічки, що нічого додати й нічого відняти, тому й наявні такі довгі висловлювання (напр., в оповідці „Відавайсі, Парацю, закі-м тя люди хочут” одне речення займає більше п’яти сторінок формату А-4!). Та й самі назви вбрасків уже уводять у світ народного бойківського слова: „Ше сі той ни вродив, би вусьим догодив”, „Трафила коса на камінь”, „Відавайсі, Парацю, закі-м тя люди хочут”, „Гріх в міх…”.

Не характеризуватимемо ці літературні твори, оскільки їх докладно проаналізував літературознавець В. Кирій у великій статті „Бойківська містика в барочних оповідках Любомира Сікори”, що вміщена у цій книзі (с. 36 ‒ 49). Зокрема критик зазначає: „Ми звикли до того, що прогресивна література має піднімати певні суспільні проблеми, пропонувати відповіді на відвічні питання ‒ у відповідності до духу свого часу, а то й ‒ випереджаючи його на один крок. За такими критеріями, творчість Любомира Сікори важко назвати „прогресивною”. За великим рахунком, його оповідки могли б успішно з’явитися ще кілька століть тому і при цьому нічого б не втратили ‒


в стосунку своєї художньої вартості. Звичайно, в них іноді трапляються алюзії модерних явищ, але, як правило, ці алюзії тут виконують роль літературного баласту. Якщо геніальність може виявляти себе без найменшої претензійності на геніальність, то це ‒ саме той випадок.


Сюжети автора ‒ вкрай лаконічні. Фабула ‒ як така ‒ тут практично відсутня. Любомир Сікора обирає найчастіше певну коротку мить народного життя і розглядає її „під мікроскопом” фольклоризованого психологізму, вивільняючи або ж викристалізовуючи в змальованих образах прадавні архетипи. Але ‒ не більше за це: на поверхні лишається приблизно десята частина „айсберга”, решта ‒ доступна лише для позасвідомого та почасти ‒ для ретельного наукового аналізу” (с. 47). І далі: „Любомир Сікора цілком свідомо самоусувається від ознайомлення із творами сучасної літератури, аби не відхилятися від фольклорного бойківського джерела. В цьому виявляє себе принципова позиція зазначеного автора, який відводить власній творчості вторинну роль, а пріоритет залишає за народною фразеологічною традицією” (с. 49).

Цілком погоджуючись із такою оцінкою, звернемо увагу на відбиття говіркових особливостей усного мовлення бойків у цих художніх оповідках. Насамперед автор розглядає фонетичні особливості рідної говірки с. Нижні Гаї (в автора ‒ Гаї Нижні) Дрогобицького району, виділяючи 24 найголовніші особливості (щоправда, тут схарактеризовані і деякі морфологічні відмінності супроти літературної мови: особові енклітики та проклітики в дієсловах минулого часу, творення умовного способу, твердий [т] у закінченнях дієслів 3 особи однини і множини та ін.) (с. 50 ‒ 56). У підсумку зазначено: „Опрацювавши діалектні матеріали, зібрані в с. Гаї Нижні, бачимо, що більшість зафіксованих фонетичних особливостей говірки є характерними для мовної Бойківщини” (с. 55), однак, на жаль, ми не знайшли свідчень про функціонування чи відсутність звука [ы] в описаній говірці, що характерний для чотирьох карпатських говорів, зокрема й для бойківського, адже це теж одна з визначальних фонетичних рис, про яку промовчати неможливо.

У художніх творах фонетичні особливості говірки автор передав за допомогою сучасного правопису, наближаючи його до фонетичної транскрипції (Єдну жону тре мати, збоку на кілько ті може вистарчьити, тим більши хлоп в силі, гріхом бабі вітказати, грай криве, сьліпе, горбати, Бох рімни мус післати, хто чужої ни хочи, свої ни варта, щьира провда, житьом доказано), а в окремому підрозділі „Жива бесіда” подав, як такі слова читати по-бойківськи (тут важливе значення має не тільки докладна фонетична транскрипція, а й вибір прямого шрифту чи курсива, жирність і напівжирність літер, інтонаційне поєднання службових слів із самостійними і т.ін.), пор.: идну́ жоуну́ тре͜ ма́тие, збо́ку на͜ к’і́лʹко͜ тʹі мо́жие ви́старч’иетие, тим͜ б’і́лʹшие хлоп ў͜ си́лʹі, грʹіхо́м ба́б’і в’ітказа́тие, граǐ криеве́, сʹлʹіпе́, горба́тие, Бох рʹі́мние му́сие п’ісла́тие, хто чужо́·jі ние͜ хо́чие, сво́·jі ние͜ ва́рта, шч’и́ра про́ўда, жиетʹо́м дока́зано (с. 64).

Завершує це цікаве й багато в чому оригінальне видання глосарій, у першій частині якого вміщені стійкі словосполучення (укладач Н. Козар, с. 78 – 124), а в другій ‒ зібрання говіркових слів (укладач І. Зубрицька, с. 125 ‒ 306). У „Принципах побудови словника” зауважено: „Словникові статті розміщені за абеткою. Кожна стаття містить одне реєстрове слово з його фонетичними варіантами у всіх формах, реєстрові слова подано в літературній транслітерації. <…> У квадратних дужках подається фонетичний запис реєстрового слова та його фонетичні варіанти (поцюлювати [по·цʹ·у·лʹ·ува́тие], [по·цʹ-·у


(-і)·лʹува́тие]; напханій [на́пхан‘іǐ], [на́пхан-‘і(-ие)ǐ]). У круглих дужках подано альтернативні слова чи частини слова, а також частини слова, які змінюються”. І далі автор наводить кілька прикладів, як ці слова прочитати по-бойківськи:

Ласьцівка [ла́·сʹц·іўка], [ла́·сʹц·(тʹ-)іўка] ім., ж., ла́·сʹ-цʹ(-тʹ)іўка
(-к-ие(-’і), -цʹі, -коў, (на) -цʹі), мн. ла·сʹ-цʹ(-тʹ)-ўки́ (-во́к, -ўка́м, -ўка́мие, (на) -ўка́х) ‒ Ластівка.

Читаємо: ла́·сʹтʹіўка, ла́·сʹцʹіўка, ла́·сʹтʹіўкие, ла́·сʹцʹіўкие, ла́·сʹтʹіўкі, ла́·сʹцʹіўкі, ла́·сʹтʹіўцʹі, ла́·сʹцʹіўцʹі, ла́·сʹтʹіўку, ла́·сʹцʹіўку, ла́·сʹтʹіўков, ла́·сʹцʹіўков, на ла́·сʹтʹіўцʹі, на ла́·сʹцʹіўцʹі, ла·сʹтʹіўки́, ла·сʹцʹіўки́, ла·сʹтʹіво́к, ла·сʹцʹіво́к, ла·сʹтʹіўка́м, ла·сʹцʹіўка́м, ла·сʹтʹіўка́ми, ла·сʹцʹіўка́ми, на ла·сʹтʹіўка́х, на ла·сʹцʹіўка́х (с. 56).

Отже, цей глосарій з повним правом можна іменувати лексико-фонетико-морфологічним, оскільки така увага виявлена до фонетичних та морфологічних особливостей кожної лексеми, адже скільки мовлян, стільки й особливостей, тому намагання відобразити всі тонкощі звучання кожного бойківського слова заслуговують найвищої похвали.

Звичайно, у цьому виданні трапляються технічні огріхи, назвемо кілька з них, щоб у перевиданні їх уникнути, пор.:
у наведених словах ла́·сʹтʹіўкі, ла́·сʹцʹіўкі не позначена півм’якість задньоязикового (с. 56); трапляється порушення алфавітного порядку лексем словника: П’янійПаліцю, паліць (с. 217), В гніву, В дні, В дуплаві, В йиднім та ін., а вже після них Важен, Важи, Важити, Важній (с. 134), Піт, Піт милісьць, Піт чирвонов, після яких Пітбивали, Пітбивати, Піткручувати (с. 226) та ін.; бувають покликання на неіснуючі словникові статті: Бабидив. Баба (але ця стаття відсутня, с. 128), Богачімадив. Богач (стаття відсутня, с. 128 ‒ 130); під час остаточної верстки знаки переносів частин слів із рядка в рядок опинилися посеред слова: батюш-кой, пло-щину, сло-ва (с. 5 ‒ 6); порушення сучасних вимог до переносу частин слів: ут-вердження (с. 15), до-бри (с. 18), об’їжд-жити (с. 22), повидовб-ували (с. 21); описки: рохдоріжу (с. 9), Середновіччя (с. 43), західному (відмінку) (с. 60); дві коми підряд (с. 29); у діалогах замість тире використано дефіс та ін. Паралельні форми слів варто було б подавати через знак ||, а не через кому. Але ці неточності ніскільки не знижують цінності цього видання, яке будить уяву читача, знайомить з бойківським світом у такій формі, що заставляє думати, згадуючи і свою говірку та свій світ.

Звичайно, бажано було б, щоб автор ще додав на окремому DVD магнітофонний (а ще краще ‒ відеозапис) розповідей, що, безперечно, реальніше увело б читача у бойківський мовний світ, а якби ще почути голос його матері Катерини! Ну невже не збереглося у сина таких записів?!

*

* *


Відрадно, що поступово змінюється ставлення нашого суспільства до говіркових слів, адже в тоталітарному світі їх безжально вирізали з художніх творів (в інших стилях вони взагалі були під забороною). Але уявімо страшну картину: хтось замінив усі діалектизми літературними відповідниками, напр., у „Тінях забутих предків” М. Коцюбинського, адже тоді зникне вся чарівність твору. Використовувати діалектизми, зокрема лексичні, у художніх творах ‒ це давня традиція українських письменників, насамперед західноукраїнських. Але щоб увесь твір був написаний з дотриманням діалектних особливостей ‒ це рідкість (виняток ‒ твори В. Шевчука та луцького письменника В. Лиса). У них, як і в творах Л. Сікори, намагання дотриматися народного духу, передати фонетичні, морфологічні, словотвірні, лексичні та ін. особливості (на жаль, ще нікому не вдалося у художніх творах відтворити усний діалектний синтаксис).

Л. Сікора „пішов” ще далі: у „Живій бисіді” він умістив тексти різних стилів: тут і розмовний, і художній, публіцистичний і навіть науковий, заперечивши цим тезу, що діалектній мові невластива стилістика.

І ще одне. Дехто з тих, хто пробує писати говіркою, настільки захоплюється, що починає виношувати ідею творення нової літературної мови на основі окремого українського діалекту, а в результаті починають пропагувати ідеї окремішності жителів якогось українського регіону, твердячи, що вони не українці, а зовсім інший народ, приховуючи, що говірки мають найтиповіші риси української мови (пор. рух русинів на Закарпатті чи новоятвягів на Поліссі). Але це не про Л. Сікору, Великого Бойка і Українця. В одному з інтерв’ю він сказав: „Ми усвідомлюємо, що всебічне зміцнення Бойківщини – це внесок у загальноукраїнську справу,
в боротьбу проти зазіхань на Україну та намагань асимілювати українців, проти загроз, які йдуть від традиційних україножерів, та нових загроз, що йдуть від глобалізаційних процесів у світі. Бойки
в боротьбі за Україну завжди йшли в перших рядах. Щоб мати право себе шанувати, треба бути сильними, а для цього треба знати себе
”.
Ось такий він Український Бойко.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Схожі:

Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconІмені В. Г. Короленка
Проблеми сучасної філології: лінгвістика, літературознавство, лінгводидактика : зб наук пр. / [за ред проф. Валюх З. О.]. – Полтава:...
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconМетодичні рекомендації до виконання контрольних робіт для студентів заочної форми навчання з навчальної дисципліни пп. 17 19 «документна лінгвістика»
Перекладіть українською мовою текст зі спеціальності (приблизно на 250 слів), подайте російсько-український тлумачний словник термінів...
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconЛьвівської обласної державної адміністрації збірник матеріалів про фонди та програми міжнародного характеру Львів 2016 Зміст
Міжнародні фонди та програми, спрямовані на реформування та розвиток загальносередньої освіти
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconСтратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки зміст
Стратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconСтратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки зміст
Стратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconЗвіт про роботу Національного культурного центру України у м. Москві за 2016 рік зміст вступ Співпраця Національного культурного центру України у
Ювілейні дати
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconПрограма Чернігівських педагогічних зустрічей 23-24 червня 2016 року м. Чернігів 2016 оргкомітет

Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconЗ історії – 2016 Дата проведення – 26 листопада 2016 р
Максимально можлива сумарна кількість балів по класах: кл. – 65, кл. – 67, 10 – 108, 11 – 95 б
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Лінгвістика №1 (34), 2016 зміст діалектологія 1 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка